Xreferat.com » Рефераты по зарубежной литературе » Любов до Батьківщини у ліриці Максима Рильського

Любов до Батьківщини у ліриці Максима Рильського

ствердження того, що він українець і пишається цим, вже і були таким протестом, ствердженням права кожного народу на самобутність та національний розвиток.

Поет висловлює непохитну віру в безсмертя України: “Хіба умерти можна їй?” – запитує він, і в самому риторичному запитанні чується впевнена відповідь: “Ні!”, адже неможливо “випити Дніпро”, “виплескати море”, “побороти серця чистого добро”. Рильський звертається до національної свідомості українців, наголошуючи, що немає сили на землі, яка б була здатна “потягти нас до ярма”, “потоптати наші груди”; нагадує про багатющу скарбницю української культури, в якій знаходимо “гарячу думу Кобзаря” та “Енеїди” владний сміх”, “молоток Каменяра” і “струни Лисенка живії”, згадує козацькі прходи, “іржання коней бойових”.

На прекрасних “голубих полях” і “степів широчині бездонній” виріс і змужнів талант Максима Рильського, який сповна віддав своїй землі ту духовну енергію, що була джерелом його творчої наснаги.


Краса і велич рідного слова у поетичній творчості Максима Риль­ського.


М. Рильський надавав проблемам мови великого значення впродовж усієї творчості. Він був надзвичайно вимогливий до мови власних творів, невтомно працював над збагаченням свого поетичного словника. Поет за­кликав своїх сучасників боротися за чистоту і збагачення україн-ської мови. Прикладом такого звернення є вірш “Мова”, в якому поет з великою ніжні­стю і любов'ю говорить про мову. Вона звучить для поета як пісня океану. Мова рідного народу глибока у своїй мудрості. Як тонкий знавець мовних проблем, М. Рильський вважає, що у наро­ду, його поезії, розмовній мові треба шукати джерела нового наповнення літературної мови [цитата].

Мова українського народу – самобутнє і неповторне явище. Обов'язок кожного митця турбуватися про її долю, удосконалювати і збага­чувати [цитата].

Своєю творчістю М. Рильський подав гідний приклад турботи про удосконалення мови. І в оригінальній поезії, і у перекладах численних зару­біжних авторів, зокрема російських (Пушкін, Лєрмонтов), польських (Міцкевич. Словацький), французьких (Верлен), він збагачував українську мову власними новотворами, розширював її синтаксичні можливості.

Вагомий внесок поета у словникову справу української мови. Словни­ки та довідники, видані за участю М. Рильського, не втратили свого значен­ня й сьогодні. Як згадують друзі поета, праця над словниками і зі словни­ками була найулюбленішим його заняттям.

У вірші “Мова” поет закликає і своїх сучасників частіше “заглядати у словник”. На його переконання – “це пишний яр, а не сумне провалля”. Високу оцінку дає автор вірша словникові Грінченка й Даля.

Вірш “Мова” написаний у 1956 р. На той час українська мова зазнала помітних деформацій у зв'язку із відведенням їй більшовицькими ідеолога­ми другорядної ролі у суспільстві. Після XX з'їзду партії, на якому було піддано критиці культ особи Сталіна, в якійсь мірі вже можна було говори­ти про національні утиски і насамперед про занепад національних мов. В Україні одним з перших на захист мови виступив М. Рильський. Його пое­зія “Мова” у яскраве свідчення цьому.

У 1959 році на IV з'їзді письменників України М. Рильський прочитав вірш “Рідна мова”. Своїм незвичайним виступом на письменницькому фо­румі поет ще більше загострив увагу на потребі повноцінного функціону­вання української мови. Для цього українська мова мала всі підстави.

У мові знайшли відгук історія народу, бурхливе, неспокійне його життя, яке поет прирівнює до “гулу віків”, “шуму століть”. У ньому – “бу­рі подих”, “неволі стогін”, “волі спів”, “сурма походу світанкова”.

В умовах російського царського гноблення українська мова зазнала жорстокого переслі-дування, нищення. Вдаючись до засобу персоніфікації, поет з болем згадує страшні знущання блазнів російського царя над її “ве­лично-гідним духом”.

Немає сумніву, що підставою для таких поетичних узагальнень М. Рильського були всі ті ганебні документи, які забороняли українське слово в офіційно-діловому мовленні. Це був горезвісний Валуєвський цир­куляр, Ємський указ та численні неопубліковані заборони у радянські часи. Про всі ці знущання над словом М. Рильський писав з особливим болем.

Кожен рядок наведеної строфи узагальнює гірку правду поневолення, спрямованого на те, щоб зникла, вмерла наша мова, щоб не розходилася її слава по світу. За спробу протистояти імперській сваволі не раз доводилося платити власною волею. І це вже стосувалося не тільки минулого століття, а й 20-30-х – кінця 40-х років XX століття. Навіть під час хрущовської “від­лиги” М. Рильський не міг відверто виступити на захист рідної мови. Саме на такі асоціації наводить його поезія “Рідна мова”. Тому у другій частині вірша поет так багато уваги приділяє російсько-українським культурним зв'язкам та вільному розвитку української мови. Зрозуміло, що говорити про “вільне слово” українського народу у колі братніх мов доводилося більше з огляду на те, щоб не накликати біди на себе особисто та й на спро­би відродження української культури у післякультівські часи.

Краса і велич рідного слова оспівані М. Рильським у вірші “Сонет про словник”, поемі “Слово про рідну матір” та інших творах.


Тема рiдної природи у лiрицi українських поетiв (за поезiями Максима Рильського)

Мабуть найбiльшу насолоду i радiсть, найпалкiшу любов до рiдного краю, до життя викликає спiлкування з природою. Вона завжди чарувала i чарує, хвилювала i хвилює людину. Шепiт голубої води, зелених дiбров, дзвiнкоголосий спiв пташок, запах i розмаїття квiтiв - усе це дорога серцю, нi з чим не зрiвняна природа рiдного краю.

У творчостi багатьох українських поетiв значне мiсце посiдає тема оспiвування природи рiдного краю. В поезiї П.  Тичини, В.  Сосюри, М.  Рильського природа - як музика. Тонка, нiжна, неповторна! Вiчно мiнлива i прекрасна. Вона завжди гармонує або контрастує з настроями, почуттями людини. Не випадково, як увертюрою опери, багато письменникiв свої поезiї розпочинають барвистими описами картин рiдної природи.

Найвизначнiшим поетом в змалюваннi рiдної природи вважається український поет М.  Рильський. У лiричних поезiях вiн тонко вiдчуває красу рiдної природи, художнiм словом умiє намалювати яскраву пейзажну картину. Так, наприклад, у вiршi "Серпень з вереснем стискають" митець створив персонiфiкованi образи лiта й осенi, показав їх уявну зустрiч. Рядки вiрша "Що одна правиця - сонце, друга - мiсяць-молодик" - створюють картину вечора, коли сонце зайшло i його променi схрещуються з мiсяцем-молодиком. Одночасно це художня паралель до серпня i вересня, якi подають один одному руки.

У вiршi є свiй лiричний сюжет, який передає наростання переживань поета чи лiричного героя. Якщо на початку змальована картина осенi, яку поет сам бачить, то далi вiн вже уявою своєю домальовує неосяжнi простори нашої землi, де працюють невтомнi в iм'я людини i людства трудiвники.

Багата роздумами про труд, мистецтво, людське життя книга Максима  Рильського "Троянди й виноград". Вiршi, в яких зображується природа, - це своєрiднi алегоричнi паралелi до людського життя:

   Чом же ласкава така i красива,
   Квiтко нещасна, ти житу шкiдлива?
   ("Лист до волошки")

У творчостi Максима Рильського визначне мiсце посiдає пейзажна лiрика. "Природа i її краса, - говорить поет, - повсякчасно супроводить лiтературу i мистецтво, протягом багатьох столiть становлять незмiнну i дуже важливу складову частину поезiї, живопису, музики".

Вiрш "розмова з другом" поета - це художнє вiдкриття прекрасно го в природi, змалювання нiжної i чуйної душi людини-творця, яка не лише вiдчуває красу рiдної природи, зазнає втiхи вiд неї, але й змiнює, збагачує її в iм'я щастя всього народу.

У вiршi створено яскравий малюнок лiсу в пору весняного розквiту, коли з найбiльшою силою розкривається людям його краса.

Лiс у вiршi автора - це образ уособлення. Вiн виступає як друг, з яким веде розмову лiричний герой твору, слухає його "лiсову пiсню", милується його красою.

Рослинне багатство українського лiсу, його рiзнобарвна краса i чудова музика чарує лiричного героя. Поет живописує словом, створює зоровi i слуховi образи, якi викликають рiзнi психологiчнi переживання, викликають захоплення красою природи, її вiчно мiнливим життям.. В "оживленнi" лiсу важливу роль вiдiграють красивi тропи - метафори й уособлення.

   Лiс зустрiв мене як друга
   Тiнню вiд дубiв крислатих
   Смутком бiлої берези, що дорожчий нам за радiсть...

Тут знайшли яскраве художнє втiлення iдеї народної естетики - утвердження єдностi краси природи й людської працi. Вiрш завершується полум'яним закликом поета-патрiота, поета-гуманiста: розумно користуватися багатством природи, берегти її красу, постiйно i наполегливо працювати над її вiдновленням, бо для щастя людини потрiбнi "троянди й виноград", краса природи i матерiальний достаток. Отже, українськi поети, створюючи вiршi про природу, закликають нашого сучасника не тiльки самовiддано i творчо працювати, вiдчуваю чи радiсть вiд своєї працi, приносячи користь людям i Вiтчизнi, а й збагачувати себе духовно. Ми не повиннi бути холодними до краси, яка оточує нас, байдужими до чарiвного свiту мистецтва. У серцi українця мають нерозривно поєднуватися "троянди й виноград, красиве i корисне". Лише за такої умови вона буде дiйсно щасливою.

Проголошення безсмертя народу i його культури в поемi Максима Рильського "Слово про рiдну матiр"

Максим Рильський - один з найвизначнiших поетiв України ХХ столiття, що зi своїм оригiнальним баченням i вiдтворенням свiту увiйшов в iсторiю української лiтератури як поет-класик, творець цiнностей, що не втрачають свого значення з часом, зi змiною епох та iдеологiй.

Важко, мабуть, однозначно визначити, якi з його творiв бiльш досконалi, значимi, становлять шедевр творчої спадщини поета. На мою думку, така оцiнка залежить вiд уподобань та лiтературного смаку самого читача: одним бiльше до вподоби його iнтимна лiрика, iншим - неперевершенi пейзажнi картини, третiх хвилює громадянсько-патрiотична поезiя.

Та я переконана, що жодного читача на залишать байдужим твори Рильського, написанi у перiод Вiтчизняної вiйни, в яких поезiя поета-патрiота пiднялася до найвищого звучання почуттiв, любовi i гнiву, кликала сильнiше стискати зброю помсти, вселяла вiру у неминучу перемогу. Найвизначнiшим твором цих рокiв є поема-ораторiя "Слово про рiдну матiр" (1941). У нiй Рильський постає перед нами схвильованим, люблячим сином, в якому бiль i горе його матерi - України сколихнули тi святi нацiональнi почуття, якi в попереднi роки поети мусили ховати в глибинах своїх душ, аби не носити тавра нацiоналiста:

   Благослови той день i час,
   Коли прослалась килимами
   Земля, яку сходив Тарас
   Малими босими ногами,
   Земля, яку скропив Тарас
   Дрiбними росами - сльозами.

Уже з перших рядкiв разом з автором переймаєшся гордiстю за нашу рiдну землю з її чарiвними краєвидами, могутнiм Днiпром, нiжною українською пiснею i високою культурою. Стає зрозумiлою теза, за якою культура - це те нетлiнне надбання нацiї, що є її найцiннiшим скарбом. I тому не дивно, що серед гарматного гуркоту звучить щире i високе уславлення видатних iмен представникiв рiдної культури: Шевченка, Сковороди, Котляревського, Франка, Лисенка, Заньковецької:

   …Гаряча думка Кобзаря,
   Що i в огнi не спопелiє,
   I молоток Каменяра,
   I струни Лисенка живiї,
   I слави золота зоря
   Круг Заньковецької Марiї!

Символом народного щастя i добробуту України, її високого культурного рiвня у творi виступають образи "рясного винограду" i "свiтла мудрої лампади".

Цi рядки уславлення рiдної матерi-України, її величної iсторiї глибоко хвилюють мене, тривожать серце причетнiстю до славної української нацiї. Тому так чуттєво вiдгукуються болем у душi наступнi рядки поеми, де йдеться про мiй народ, що знемагає "в болях ран" i вiдчайдушно бореться, але не падає на колiна перед могутнiми завойовниками:

   Нi! Сили на землi нема
   I сили на землi не буде,
   Щоб потягти нас до ярма,
   Щоб потоптати нашi груди…

Рiднiй Українi йдуть на допомогу народи-брати, i поет висловлює їм глибоку вдячнiсть i любов, утверджуючи непоборнiсть народiв, якi крокують до "спiльної мети". Час засвiдчив, що саме єднiсть братнiх народiв допомогла здолати фашистську навалу, як колись, об'єднавшись, князiвства Київської Русi скинули ординське ярмо. Тому нам зрозумiла i близька вiра поета у непереборну силу рiдного народу i нездоланнiсть Вiтчизни:

   О земле рiдна! Знаєш ти
   Свiй шлях у бурi, у незгодi!
   Встає народ, гудуть мости,
   Рокочуть рiки ясноводi!


Вершини світової літератури


Справді, Максим Рильський з молодих років і до останніх днів життя був гранословом, завжди був захоплений творчістю великих поетів минулого. Портрібно було мати мужність, чтоб писати ніжну лірику і суворі сонети та октави на той час. Вже через багато років Максим Тадейович, не маючи зла на своїх хулителів, через яких він відбув ув’язнення і, на щастя української культури, залишився живий, напише, що термін “неокласики прикладено було випадково і дуже умовно до невеличкої групи поетів та літературознавців”, а своїх критиків він називав усього лиш “дуже рішучими людьми”.

Максим Рильський мав неперевершений хист імпровізатора й чудово грав на роялі, навчившись цього у великого українського композитора Миколи Лисенка. Мабуть, саме цим пояснюється особлива ніжність, чистота, мелодійсність лірики Рильського. Найперше, що вражає в його віршах, - це багатство мотивів. До традиційних з української поезії Рильського долучив мотиви, почерпнуті з античної та західноєвропейської, а нові часи – з сучасного життя та його реалій. Його вірші багаті на літературні та філосовські ремінісценції, звертання до якісних і трагічних, але достоту земних людських почуттів.

Ясність світовідчуття, дитинне захоплення радістю життя проніс через усе своє життя. Навіть у вимушених обставинами змінах свого творчого кредо, коли, за його словами, “сучасність заговорила”, він насамперед вслухався у порухи людської душі, в глибини людських переживань. Поетичне слово в нього наснажене зосереджено думкою, енергією, закуте в класично прозорі й гармонійно виважені форми. Він на догоду часу не змінював свого ставлення до класичного розуміння майстерності поета, не збивався на манівці одвертого вульгаризаторства або псевдоноваторства, а вбачав свій шлях у вірності поетичній класичній традиції, засвоюючи нові впливи “як мисливець обережний”, за його словами.І навіть пишучі “симфонію мускулатур”, він намагався все-таки ловити музику часу. “Нове життя нового прагне слова”, - змушений був написати Рильський, але серед багатьох офіциозних, хоч і талановито написаних, поезій 30-50-х років раз у раз з‘являються справжні шедеври, які навічно залишають Рильського серед видатних поетів сучасності.

Рильський сповідував символічну естетику, яка захоплювала його у творах Бодлера, Рембо, Малларме, Верлена, Блока та Анненського. Саме від символізму, а також від української народної пісні взяв поет музикальність своєї поезії. Навіть його сонети надзвичайно пісенні, мелодійні. Завдяки Рильському та неокласикам українська поезія зрівнялася із західноєвропейською у використанні найскладніших форм вірша – терцини, октави, сонета, різних метричних засобів – від гекзаметра до верлібра. Особливою майстерністю відрізняються сонети Рильського, в яких він немов вигострював його творчості, “може, саме тому Рильський вибрав сонет та дав йому ще один вислів, цим разом вислів української туги за визволенням із провінціялизму, “за великою землею” культури.

Прагненням до “великої землі” культури, до краси й повновагості слова, до мудрості народу позначене усе творче життя видатного поета. Максим Рильський був душею і совістю свого народу. Він був не просто поет, а мислитель, філософ, мудрець і працелюб, який зі свого Голосієва у Києві, мудро примружившись, бачив увесь світ, але ніколи не забував своєї Романівки. Тому й міг, осягнувши вершини світової культури, заповісти своїм нащадкам:


Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур’ян. Чистіша

Від сльози.

Вона хай буде. Вірно

І слухняно

Вона щоразу служить вам,

Життям.

Хоч і живе своїм живим

Життям.

Прислухайтесь, як океан

Співає –

Народ говорить.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: