Xreferat.ru » Рефераты по зарубежной литературе » Образ Прометея у трагедії Есхіла

Образ Прометея у трагедії Есхіла

в торжество розуму та справедливості. Есхілів Прометей став символом борця проти гнобителів, який жертвує собою заради щастя народу.

Не менш яскравою характеристикою відрізняються й другорядні герої трагедії. Неначе жива постає перед нами жорстока Влада; Океан – добрий старець, який бажавши допомогти Прометею, був готовий іти на компроміс; Іо– дівчина, що страждає фізично і морально, і яка вже на межі божевілля від спричиненого їй болю; Гефест та Гермес – обоє виконують волю Зевса, тільки один проти своєї волі, а інший намагаючись догодити володарю.

В образі Прометея поєднуються фізичні і душевні муки: він страждає не тільки тому, що його прикували до скелі, яка була відкрита вітрам та грозам, а й тому, що він відчуває себе осоромленим через це несправедливе покарання, через те, що він був виставлений на посміх богам і на радість ворогам. Але це ще не все. На відміну від інших героїв Есхіла, тривалість його страждань залежить від нього самого. Прометей тримає в руках таємницю Зевса, яка може звільнити його від страждань, але він вважає, що буде правильно, якщо він збереже таємницю, тим самим прирікаючи себе на муки протягом віків.

Грандіозна битва прикованого, але не підкореного Прометея з Зевсом, все ж не робить чітким сам образ Прометея, який, можливо, є найбільш людиноподібним і найбільш різностороннім з усім образів майстра Есхіла. Людиноподібні боги, перестають бути богами в Есхіла, а залишаються зразками негативної чи позитивної поведінки людини. Так, в першій частині «Прометей закутий » відомої трилогії, в образі Прометея ми бачимо героя, який виступає не тільки за правоту своїх переконань, а й як захисник та покровитель всього людського роду. Есхіл увіковічнив цей образ в Прометеї.

Яка ж подальша доля Прометея? Про це ми дізнаємося з тридцяти п’яти уривків не збереженої повністю трагедії «Звільнений Прометей», яка була логічним продовженням до «Прометея закутого». Дія «Звільненого Прометея» відбувається через багато років після того, як могутній титан був захоплений землею, якраз тоді і здійснюються обіцяні погрози Гермеса. Прометей знову бачить білий світ, але цього разу його муки стають ще нестерпніші, він як і раніше прикований до скелі, але цього разу ненаситний орел Зевса прилітає кожних три дні й роздирає безсмертне тіло титана, живлячись його печінкою. І так продовжується з дня на день, і з року в рік. Муки титана нестерпні. Але ось знаходиться безсмертний кентавр Хірон, який був випадково поранений стрілою Геракла. Він вирішує зійти в царство мертвих, таким чином врятувавши Прометея. Тим часом Зевса лякає таємниця, єдиним охоронцем якої є Прометей і відкриття якої мало б пролити світло на його майбутнє. Великий бог, бачачи непохитність титана, і самопожертву кентавра, вирішує змиритись. Але Прометей і не збирається просити пробачення. Тоді самому володарю світу не лишається нічого іншого як схилитися перед ним, і Прометей відкриває цю грандіозну таємницю, застерігаючи Зевса, що якщо він одружиться з морською богинею Фетідою, то їхній спільний син може позбавити влади Зевса. Вдячністю стало звільнення Прометея. Зевс наказав своєму синові Гераклу звільнити нещасного титана. Могутнім ударом палиці Геракл розбиває кайдани, а своєю влучною стрілою вбиває кровожерливого орла. Сам Прометей, подякувавши Гераклу, показує йому дорогу на захід, до саду Гесперід, куди повинен був прямувати Геракл. Тоді вже звільнений Прометей, гордий зі своєї перемоги, іде на Олімп, щоб разом з іншими богами взяти участь в святковому бенкеті, на якому, бажаючи втекти від власної долі, видає богиню Фетіду за смертного царя Пелея. А Прометей назавжди залишає на руці одне з кілець своїх кайданів. Це згадка про ті жахливі муки, які йому довелось терпіти заради щастя людства і разом з тим пам'ять про вічну боротьбу з тиранією.

Якщо ми ще певним чином можемо робити здогадки про те, що йшлося в «Звільненому Прометеї», то значно гірше все складається з «Прометеєм Вогненосцем». Один вірш, який дійшов до нас, нічого не може нам сказати про сюжет цієї трагедії. Є припущення, що зміст трагедії полягав у запровадженні культу Прометея в передмісті Афін, Колоні.


Висновки


Трагедія Есхіла «Прометей закутий» мала свою особливу долю в світовій культурі. Насичений гуманістичними ідеями, образ непідкореного титана, заступника всього людського роду став в свідомості багатьох поколінь символом непереможної мужності в боротьбі за справедливість і переконання.

Есхілів Прометей бунтар і мислитель. Він надав міфу зовсім іншого значення, постійно поглиблюючи конфлікт. Есхіл створив узагальнений образ тираноборця. Прометей втілює в собі розум і силу духу, волелюбність і велич подвигу в ім’я щастя людей. Такий героїчний образ міг бути створений тільки в таку епоху, коли результатом інтенсивного суспільно-політичного розвитку суспільства стало формування такого індивіда, який би був вільний у своєму виборі та поведінці. Гордість за перемогу Греції, переросла в Есхіла в гордість за людину. «Прометей закутий» історично обумовлений античною дійсністю. Велич Есхіла в тому, що він виразив свою історичну епоху з її великими протиріччями в соціальній сфері. В цій трагедії він осмислив такі проблеми, які були характерні для епохи класового гніту. Епоха Есхіла –це епоха великих політичних потрясінь, боротьби Греції з Персією, боротьби класів і партій всередині Греції. Саме це знайшло своє відображення в «Прометеї закутому».

В «Прометеї закутому» Есхіл художньо змальовує один з найважливіших конфліктів в світовій історії: у світі триває боротьба між темними силами природи й прагненнями людини до безмежної свободи; прогрес досягається в результаті цього конфлікту.

«Прометей закутий» – трагедія про богів, але її персонажі наділені людськими рисами. Вона оспівує силу розуму людини, будучи об’єктивно направленою проти всіх небесних і земних богів.

Монументальною простотою вирізняється ця трагедія. Сам герой хоч і страждає й нарікає на свою долю, все ж всередині зберігає спокій. В глибині душі він незворушний, адже є древнім, безсмертним, мудрим бог, і людські слабкості не є йому відомі. Його страждання викликають в нас повагу та гордість за нього, але аж ніяк не сльозливу жалість. Жаліти й оплакувати Прометея можуть тільки несміливі Океаніди. Дуже важко уявити собі конкретний образ Прометея. Він занадто сильно виражає спільне, ціле, типове. Він наче весь вилитий з бронзи або вирізьблений з каміння. Есхіл сам був суворим і відважним воїном, який напевне пережив велику життєву трагедію, і напевне, беручи приклад з себе, створив такого ж суворого і могутнього героя як Прометей. Есхіл зображує силу людини в більш широкому значенні цього слова. Він змальовує образ борця, морального переможця в умовах фізичних страждань. Есхіл вважає, що дух людини не можна нічим побороти, ніякими стражданнями й погрозами, якщо людина озброєна глибокою ідейною й залізною волею. Саме цей героїзм непоступливості, який складає основний зміст образу Прометея, забезпечив трагедії Есхіла почесне місце в історії світової культури й разом з тим загадав одну з найскладніших загадок дослідникам його творчості.

Міф присвячений Прометею, поети опрацьовували до і після Есхіла. Так, давньогрецький філософ Платон у діалозі «Протагор» розповів, як сперечалися про Прометея два філософи – Сократ і Протагор, а давньогрецький сатирик Лукіан зробив з Прометея спритного софіста. Проте, саме завдяки Есхілові згодом виникає термін «прометеїзм». Широко вживаний, цей термін означає невгасиме прагнення до свободи, до нових звершень у науці, в поезії та мистецтві, невмирущу потребу в героїчних діяннях на благо народу. Прометей відкриває галерею так званих вічних образів, до яких постійно звертатиметься людство. На кожному етапі історії прометеївська тема сприймається по-іншому, але завжди ототожнюється з прагненням до свободи та боротьби за справедливість. Свого часу образом Прометея надихалися великі люди: Мікеланджело, Бетховен, Гете, Байрон. Не слід забувати скільки українських видатних особистостей надали належне цьому образу. Тарас Шевченко, в якого Прометей – символ народу, що бореться і перемагає. Іван Франко був переконаний, що справжній поет – носій прометеїзму, його зброя – «вогонь в одежі слова». Прометеєвою дочкою називали Лесю Українку, яка в численних поемах згадує Прометея. Андрій Малишко, Максим Рильський теж зверталися до цього образу. Як бачимо, Прометей став символом боротьби за справедливість, символом прагнення до пізнання, бажання свободи. Цей образ, пройшовши тисячоліття, знайшов вияв в усіх сферах мистецтва й навіки закріпився в пам’яті людства.

Створивши образ Прометея, Есхіл запалив благородний вогонь величного страждання в ім’я людства, який крізь сутінки історії нестимуть ті, хто з гордістю може повторити слова великого тираноборця: « Свого нещастя на негідне рабство я не проміняю…»


21