Xreferat.com » Рефераты по зарубежной литературе » Особливості гумору та сатири в романі Сінклера Льюіса "Беббіт"

Особливості гумору та сатири в романі Сінклера Льюіса "Беббіт"

«The Trail of the Hawk», 1915, «Простаки» - «The Innocents», 1917, «На вольному повітрі» - «Free Air», 1919) Сінклер Льюіс виступає як один з численних представників стандартно-розважальної літератури. Тема всіх цих творів - кар'єра одинака, вихідця з суспільних «низів», що пробиває собі дорогу в «суспільство». Звичайний для художника дрібної буржуазії в умовах розвиненого капіталізму конфлікт між індивідуумом і суспільством службовець основною рушійною суперечністю всієї творчості Л., трактується у всіх цих творах як не соціальна проблема. Розвиток цієї суперечності дається тут екстенсивно, в просторовому плані, шляхом відходу в екзотику подорожей («Наш м-р Ренн», «Політ сокола»), в спорт («На вольному повітрі») і тому подібне.Серед творів цього періоду декілька осібно коштує роман «Робота» ( "The Job", 1917; у російському перекладі - «Уна Гольден)» - історія однієї з багатьох трудящих жінок Америки, що створює собі кар'єру довголітньою працею. У цьому романі немає вже того екзотизму, того відходу в романтику, які характеризують решту творів Л. того ж періоду. «Робота» містить в собі зародки тих паростків, які в своєму подальшому розвитку зумовили перетворення Л. з міщанського романіста-розважати в художника «радикальних» шарів американської дрібної буржуазії.

Але якісний перелом в творчості Л. відноситься лише до часу появи «Головної вулиці» (Main Street, 1920), роману, який став таким же прапором для радикальної американської інтелігенції початку 20-х рр. в області художньої літетатури, яким була для неї в області ідеології відома «Цивілізація Сполучених штатів» Гарольда Стернса («Civilisation in the United States», ed. by Harold Stearns).

Післявоєнна криза американської економіки, що прийшла на зміну видимому «процвітанню» епохи імперіалістичної війни, викликала рух протесту в кругах американської міської дрібної буржуазії і особливо американського фермерства. Безсиле економічно, цей рух вилився в радикальний перебіг американської дрібнобуржуазної інтелігенції і висунув на авансцену літератури цілу плеяду письменників, що увійшли до літературної історії під назвою «Людей 20-х рр.». До них разом з Шервудом Андерсоном, Бен Хектом, Флойдом Деллом і ін. слід віднести і Л. Він включається таким чином в той загальний потік американської радикальної дрібнобуржуазної літератури, почало якій поклали Гарленд, Крейн і Норріс - перші радикальні письменники-реалісти, що виступили ще в кінці минулого століття. Безпосереднім попередником Льюіса в цьому плані є Мастерс, основний твір якого - «Антологія Спун Рівер» (Spoon River Antology, 1915) проклало шляхи для «Головної вулиці».

Подібно до автора «Антології Спун Рівер», Сінклер Льюіс в «Головній вулиці» повстає проти лицемірства, обмеженості і нетерпимості провінційної Америки. Якщо раніше романтика, мрії про нереальний світ були для Л. засобом примирення суперечностей між його героями і дійсністю, то тепер в його творчості починається період зживання романтики, руйнування ілюзій. Відштовхування персонажів Л. від їх суспільного середовища набуває відомої соціальної спрямованості. Протиставляючи «Головній вулиці» (в якій для Л. утілюються всі негативні сторони капіталізму, доступні розумінню дрібнобуржуазного радикала) образ Кероль, що повстає проти міщанських традицій, Л. піднімає прапор дрібнобуржуазного бунту. Але цей бунт виявляється по самій своїй соціальній природі заздалегідь приреченим на невдачу. Кероль, носійка протестуючого початку, мирно повертається до свого сімейного вогнища, і Л. в кінці роману оголошує, що сміх є для героїні єдино можливим знаряддям боротьби. Надалі творчість Л. продовжує розвиватися в тому ж напрямі. У «Беббіті» (Babbitt, 1922) він створює класичний образ стандартного міщанина-обивателя, з його стихійними спробами бунтарства проти найбільш задушливих форм капіталістичного гуртожитку, розвиваючи таким чином мотиви «Головної вулиці».

До «Беббіту» примикає і пізніший сатиричний твір Л. «Людина, яка знала Куліджа» (The Man who knew Coolidge, 1927).

Наступний роман Л. «Мартін Ерроусміт» (Martin Arrowsmith, 1925, Пулітцеровськая премія), що розкриває положення науки в умовах капіталістичної Америки, виділяється серед решти «викривальних» романів Л. цього періоду наявністю відомої позитивної програми - вимог, що відповідають настроям відомої частини технічної інтелігенції.

Цю обставину доводиться проте віднести за рахунок того, що в створенні цього роману наряду з Л. брав участь відомий американський вчений Поль де Крайф (De Cruif).«Ельмер Гентрі» (Elmer Gantry, 1927) - сатира на буржуазну релігію і її представників - завершує собою цей період, період вищого розквіту творчості Л., коли він виступає зі своє образним соціальним протестом. Але носії цього протесту в його художній творчості - Кероль, Беббіт, Ерроусміт і ін. аналогічні персонажі цього періоду - бунтарі пасивні, безсилі що-небудь протиставити ненависному суспільному устрою. Активне бунтарство якщо і представлене в творчості Л., то лише окремими епізодичними образами. Такий образ зустрічається ще в «Польоті сокола» в особі професора-соціаліста Генрі Фрезера; у «Головній вулиці» носієм активного протесту проти капіталізму виступає робочий Майльс Бьернстам, що займає проте в романі лише другорядне місце. Робочий клас як революційна сила залишається фактично поза увагою Л. як художника, а його сатира направлена лише проти окремих явищ капіталістичного суспільства і не зачіпає його основ. Це внутрішнє безсилля вийти за межі дрібнобуржуазного «радикалізму» підготувало ту кризу творчості Л., який намітився ще в романі «Капкан» (Mantrap, 1926) і особливо яскраво виразився в книзі «Додсворт» (Dodsworth, 1929). Тимчасова стабілізація американського капіталізму і пов'язаний з нею відлив радикального дрібнобуржуазного руху створили ґрунт для відходу Л. від позицій викривального реалізму. У «Капкані» з його пригодницькою екзотикою Півночі і особливо в «Додсворте», що майже повністю повторює «Нашого м-ра Ренна», Льюіс повертається до початкового пункту своєї творчості. Вихід з цієї творчої кризи Л. лежить за межами тих методів боротьби, якими користувався до цих пір його клас, за межами стихійного дрібнобуржуазного бунтарства. Тільки перехід Л. на позиції революційного попутника пролетаріату міг би влити свіжий струмінь в його творчість. Під впливом останньої кризи американського капіталізму це певною мірою було усвідомлено і самим письменником. У [1929] вийшов памфлет Л. «Дешева і задоволена робоча сила» (Cheap and Contented Labor), присвячений страйку текстильників Меріона (очевидцем якої був Льюіс), де він стає на бік робочих. Проте ця обставина до цих пір не знайшла собі виразу в художній практиці Л. (не дивлячись на намір написати роман про робочий рух); більш того, за останній час у Л. знову намічається відоме зрушення управо.

Романи "Беббіт" і "Ероусміт" широко визнані як кращі твори Сінклера Льюіса (1885-1951). Вони в безкомпромісно критичному світлі показують те, що прийнято називати "американським способом життя".

льюіс беббіт сатира гумор


Розділ 2. Ідейно-емоційна оцінка уривків твору Сінклера Льюіса «Беббіт» в специфіці сатири і гумору


"Беббіт" - один з кращих романів американського письменника, майстра критичного реалізму Сінклера Льюіса. Опублікований вперше в 1922 році, цей роман продовжує хвилювати читачів, розповідає правду про Америку. Ім'я головного персонажа роману, Беббіта, давно вже стало прозивним, а образ - вражаючим уособленням «маленької людини», що обожнює успіх і бездуховне промислове суспільство. У романі показаний звичайний бізнесмен Джордж Беббіт, що живе і працює в звичайному американському місті Зеніті. Заповзятливий Беббіт має певні моральні принципи і вірить в те, що бізнес пропонує новий науковий підхід до сучасного життя. Відчуваючи незадоволеність, він прагне знайти себе, випробовує розчарування від свого роману з богемною жінкою, повертається до своєї дружини і упокорюється зі своєю долею. Роман збагатила американська мова новим поняттям "беббітрі", що означає міщанську обмеженість і буржуазне самовдоволення.

Я б сказала, що Льюіс написав дуже «хитро» свій роман - хто, що хоче побачити, то в нім і побачить. Соціалістові, борцеві за справедливість, будь ласка, барвистий опис страйків, контраст забезпеченості і убогості, обмеженість забезпеченого буржуа; типовому американцеві-патріотові, демократові взагалі благодать, майже на кожній сторінці прославляється Велика країна і її досягнення. Консерватора привернуть стабільність і стійкість життя і поглядів міста. І навіть романтикові є що почитати - пристрасна любов, зради, сімейні цінності, і постріли в дружину.


2.1. Гумор в романі


«— Да ты только представь себе, вдруг я иду с мамой или Роной, а кто-нибудь отпускает на их счет обидное замечание или непристойное слово. Что я буду делать?

— Ты? Наверно, побьешь рекорд по скоростному бегу!»


Приклад гумору в розмові Беббіта з сином Тедом. Тед намагається переконати батька в тому що йому потрібні заочні курси з боксу, що б мати можливість захистити себе і свою сім'ю, але батько насміхається з нього, кажучи що той швидше втече, чим битиметься.

Гумор полягає не у висміюванні і алегорії, а в прямому виразі насмішки: «Наверно, побьешь рекорд по скоростному бегу!»

«В дружеском споре — кому из мужчин пройти последнему — они наконец перешли из гостиной в столовую, и по дороге Верджил Гэнч всех рассмешил, крикнув громовым голосом:


— Если мне нельзя сидеть рядом с Майрой Беббит и пожимать ей ручку под столом, я не играю и ухожу домой!»


За допомогою гумору автор роману хоче показати своєму читачеві всю дитячість, яку передають його герої, їх зневагу віковими рамками, так як люди вже немолодого віку, дозволяють собі «зайве», так же ми бачимо зневагу положенням в суспільстві, на прикладі цього фрагменту з тексту, де автор збирає високопоставлених членів суспільства за обідом, і ми бачимо справжнє їх обличчя.


«Но всем показалось, что Орвиль проявил дурной вкус — и никто не улыбнулся его шутке, — когда он ляпнул:

— Главное в сухом законе — не разводить вокруг него столько сырости».


Тонкий американський гумор полягає в зіставленні: сухий закон – вологість, що є суперечливим одне одному. Сухий закон, що панував в той час, забороняв вживання алкогольних напоїв, але люди, які вважали себе людьми вищого суспільства і мали багато грошей, намагались обійти закон, можливо навіть не тому, що їм подобалось вживати алкоголь, а просто тому що це заборонено, а те що заборонено викликає найбільше бажання. Тому в цьому прикладі можемо розглянути також і сатиру, коли автор висміює те, що людина з достатком, вважає що закони написані не для таких як вона, і за гроші можна все. Але це не завжди так, тому автор застосовую літературний прийом проти таких людей.

Зіставлення: сухий закон – вологість в понятті вищого світу героям здалося проявам поганого смаку, тому що жарт Генча ніхто не оцінив по заслугам, і нікому він не здався смішним.


«Разбудил тут портье посыльного — славный такой мальчуган, лет семидесяти девяти, не больше, — сражался, как видно, в битве при Геттисберге и не сообразил до сих пор, что она давно кончилась».


Ми бачимо гумор в цьому прикладі, який автор передає за допомогою порівняння похилого семидесяти дев’яти-річного чоловіком, який був учасником битви при Геттисберге і до сих пір не тямить що битва вже закінчилась, зі словом «мальгучан», що виглядає дуже смішно.


«— Послушай, Джузеппе, — говорил он с невинным видом, — подай-ка мне пару жареных слоновых ушей!

— Простите, сэр, этого у нас нет.

— Как? Нет слоновых ушей? Не может быть! — Роджерс повернулся к Беббиту: — Слыхали? Педро говорит, что у них слоновые уши все вышли!

— Разрази меня гром! — сказал человек из Спарты, с трудом сдерживая смех.

— Что ж, Карло, в таком случае принеси мне телячью ногу и пару бушелей жареной картошки, да и горошку подкинь, — продолжал Роджерс. — Наверно, у вас там, в далекой знойной этой самой, все итальяшки добывают свежий горошек прямо из консервных банок, верно?

— Нет, сэр, в Италии растет прекрасный горошек.

— Да неужели? Джорджи, слыхал? В Италии свежий горошек растет прямо на грядках! Ей-богу, век живи — век учись, Антонио, если только выживешь и сил хватит! Ладно, Гарибальди, тащи-ка сюда на палубу бифштекс с двумя стопками картошечки, чтобы хрустела, компре хе неву, Микелович Анджелони?

Потом Эльберт Уинг долго восторгался:

— Ей богу, У. А., загнали вы этого итальяшку в тупик! Ни черта он не понял!»


В цьому прикладі автор показує поєднання гумору та сатири. Гумор: «Как? Нет слоновых ушей? Не может быть! », де автор змальовує спробу героя пожартувати під час замовлення обіду, плавно переходить в сатиру, яка висміює обмежений американський кругозір: «все итальяшки добывают свежий горошек прямо из консервных банок, верно?» і підкреслює американський побут: «Ладно, Гарибальди, тащи-ка сюда на палубу бифштекс с двумя стопками картошечки, чтобы хрустела, компрехеневу, Микелович Анджелони.». Автор вдається до прийому сатири для того, щоб висміяти своїх героїв, їх обмеженість, ті речі, які здаються смішними для них, не являється такими в дійсності, а навіть навпаки є приводом для висміювання.


«И только в компании Поля Рислинга он отдыхал. Хоть раз в неделю они оба становились прежними юнцами. По субботам играли в гольф, издеваясь друг над дружкой: «Что касается гольфа, то ты, как видно, хороший теннисист».


Приклад гумору полягає в зіставленні гольфу і тенісу. Автор роману говорить нам про те, що гра в гольф не дається жодному з героїв, ні Полю Ріслінгу, ні Беббіту, і за допомогою порівняння гри в гольф з грою в теніс вони висміюють один одного.


«— Не нравится? — Он погладил ее плечо: — Дитя, вы — самая умная, самая хорошенькая, самая милая женщина на свете! Ну с, леди Уайком, разрешите герцогу Зенитскому предложить вам руку и патриархальственно проследовать к монументальственной трапезе!

— Ах, какой вы остроумный, как мило вы шутите!»


Нашій увазі автор представляє тонкий американський гумор, який полягає в тому, що головний герой порівнює себе і даму свого серця з герцогом Зенітським і його фавориткою.

Також висміюються відносини Беббіта з цією дамою. У Беббіта вже є законна дружина, а словами «предложить вам руку и» зазвичай пропонують ще й серце. Так як наш герой вже жонатий, та й на мою думку, якби він був холостяком, одружуватись він би все одно не поспішав, то словами «предложить вам руку и» він запропонував усього лише втішити їх потреби – пообідати.


«И первое, что он услышал, был взволнованный голос жены:

— Джордж! А ты не забыл заехать к Веккии за мороженым?

— Слушай, да разве я когда нибудь забываю?

— И даже очень часто!

— Чушь какая! Никогда я ничего не забываю! Конечно, устанешь тут бегать после работы по всяким тошнотворным заведениям, вроде твоего Веккии, и торчать там среди полуголых девчонок, накрашенных, как шестидесятилетние старухи, — сидят там и портят себе желудки всякой дрянью…

— Ах, бедный ты, несчастный! Давно заметила, что ты терпеть не можешь хорошеньких барышень!»

Приклад сатира у поєднанні з жорстоким гумором:


«Торчать там среди полуголых девчонок, накрашенных, как шестидесятилетние старухи, — сидят там и портят себе желудки всякой дрянью…», яка полягає у висміюванні Майрою свого чоловіка, виражена у фразі: «Ах, бедный ты, несчастный! Давно заметила, что ты терпеть не можешь хорошеньких барышень!».


Автор показує нам, як веде себе головний герой роману коли у нього погіршується настрій, він лається з жінкою і лає ті речі, які навпаки цікавлять його. А жінка, неначе він ім’я автора, висміюючи його, ще й жартує з нього, розуміючи усю його натуру.


2.2 Сатира в романі


Сатира - прояв комічного в мистецтві, поетичне принизливе викриття явищ за допомогою різних комічних засобів: сарказму, іронії, гіперболи, гротеску, алегорії, пародії і ін. Висміюються ті явища життя, які представляються авторові порочними.

Сатира виявляється за допомогою портрета, образу, ситуації, епізоду.

Роман «Беббіт» є класичним прикладом сатиричного твору. Головний герой зображений тут не тільки як класичний образ стандартного міщанина-обивателя, але до того ж показі його стихійні спроби бунтарства проти найбільш задушливих форм капіталістичного гуртожитку. Так, Беббіт ніби творець за справедливість, він виступає за скривджений народ, переходить на його сторону, але це все тільки тому, що Беббіту не запропонували увійти до Ліги, яка веде боротьбу з протестуючим народом, його примушували туди вступити, а він не хотів показувати що його можна змусити робити щось проти його ж волі. Автор висміює таку поведінку, показуючи нам, що зрештою, коли Беббіт виявився членом Ліги, він сильніше інших виступав проти скривдженого, протестуючого народу.

Часто автор показує приклад дружби в романі. Люди вищого суспільства ходять один до одного на вечерю, в гості і так далі, але все це робиться лише ради вигоди подальших зв'язків один з одним. Ніякої справжньої дружби і ніяких почуттів, тільки вигода. Автор сміється і над цим, показуючи багато різних ситуацій і поведінки наших героїв.

Ми бачимо якої думки люди з вищого суспільства самі про себе, вони вважають себе дуже успішними, розумними людьми. Звісно це так, адже вони багато досягли, стали в житті великими людьми, але тут же автор показує наскільки секретар Беббіта розумніша самого англійського лорда Доука, приклад з тексту:


«— А, да, наша Люсиль! Славная девочка!

— …так она меня спрашивает, какая галерея во Флоренции — или, кажется, она сказала «в Фиренце»? — мне понравилась больше всего. А я никогда в жизни не был в Италии! И еще — «примитивы». Люблю ли я «примитивы»? Вы то знаете, что эта за чертовщина такая — «примитивы»?

— Я? Понятия не имею! Зато я знаю, что такое кредит и дебет!

— Верно! И я тоже, клянусь честью! Но примитивы!

— Го го!.. Примитивы!»


Автор застосовує сатиру і висміює образ героя з її допомогою.


«Бэббит в женщинах не разбирался, он интересовался только их вкусами, сдавая им меблированные квартиры. Всех женщин он делил на Настоящих Леди, на Работающих Женщин, Старых Чудачек и Веселых Курочек».


Ми бачимо приклад сатири, яку автор застосовує за допомогою образу головного героя, що полягає в психологічній обмеженості Беббіта і бачення прибутку навіть в стосунках з жінками. Він шукав в жінках, та не тільки в жінках, а в усіх людях лише вигоду. Жінок, як показує нам автор, він ділив на «Настоящих Леди, на Работающих Женщин, Старых Чудачек и Веселых Курочек», що вказує також на те, що він ділить їх за соціальним положенням, за віком, шукаючи вигоду для себе. Автор висміює такі якості його характеру.


«И Беббит шутливым тоном сказал Дрю:

— Послушайте ка, доктор, теперь, когда мы всю эту штуку провернули, не пора ли нашему пастырю сварганить обедик для нас троих?»


Автор показує читачеві приклад сатири. Висміювання зіставлення духовності «сварганиванию» і «обедик для нас троих».

Людина настільки низина істота, що не дивлячись на духовні, матеріальні, інші проблеми, вона завжди опускається до самих рядових, побутових, тілесних проблем, наприклад таких як обід. Автор висміює те, як після духовної промови перед широкою публікою, герой опускається до самого низького рівня, думаючи в першу чергу про свої потреби. Автор застосовує сатиру в цьому випадку за допомогою зображення ситуації із життя героя, висміюючи його поведінку в цій ситуації.


«— Да, мямлей я никогда не был!

— Я думаю! Наверно, знал, что к чему.

— Конечно, когда доводилось ухаживать за барышнями, я им не все время рассказывал про забастовки в вязальных цехах.

Оба захохотали, оба закурили сигары».


Приклад сатири, який можна трактувати так: які б проблеми (страйки) не хвилювали головного героя, він опускає ці проблеми в спілкуванні з дівчатами, часто розуміючи обмеженість їх кругозору. Автор висміює це положення, за допомогою змалювання образів цих жінок, вказуючи на те, що жінки, з якими спілкувався Беббіт, були частіше за все, не дуже розумними, висміюється їх обмеженість і головне – небажання ставати кращими, розвиватися і так далі.

В романі автор часто вдається до прийому сатири, змальовуючи те місто, де мешкає нам головний герой, це місто Зеніт. Сатира показана за допомогою змалювання портрета міста та образів його жителів. А також автор використовує сатиру проти суспільства того часу про яке він писав. Саме відношення автора до існуючого суспільства, до політичної форми правління не до вподобі йому, тому в романі висміюються риси суспільства.

Сатира полягатимуть в тому що жителі міста не знаючи інших місць вважають Зеніт «раем земним», звеличують його. Автор же, використовуючи прийом сатири показує, що це місто є рядовим, таким же як і решта всіх міст Америки і підкреслює обмеженість місцевих жителів. У слов'ян існує прислів'я: «Кожен кулик хвалить своє болото». Прикладів підтверджуючих вищесказане дуже багато в тексті роману, я приведу один із них.

«Бэббит впал в форменную истерику от патриотизма. Он вскочил на скамью, выкрикивая во весь голос:

— Каков Зенит?

— Херо-ооош!

— Какой лучший город в Америке?

— Зени-ниииит!!!»


Висновки:


Сьогодні, коли пройшло вже більше 80 років після написання роману «Беббіт» Сінклером Льюісом, ми є свідками того, що творчість американського письменника не втратила своєї актуальності і сили. Образ Беббіта - це вічний класичний образ стандартного міщанина-обивателя, з його стихійними спробами бунтарства проти найбільш задушливих форм капіталістичного гуртожитку.

Творчість Льюіса, що не знає ні перешкод, ні меж, є відкритою книгою, в якій кожен читач може знайти те, що йому цікаво. А це означає, що Льюіс - сучасний. Хотілося б віддати дань людині, яка стала частинкою XX, а зараз і XXI століття, чия творчість стала частиною світової культури.

Книги Льюіса, завдяки їх захоплюючому художньому втіленню сатири і гумору, продовжують хвилювати і дорослих, і юних читачів всього світу.

Суть вищевикладеного зводиться до наступного:

у даній роботі був проаналізований роман Сінклера Льюіса «Беббіт»;

виділені характерні жанрові особливості, а саме особливості гумору і сатири;

було доведено приклади гумору і сатири в романі «Беббіт».

Таким чином, головна мета моєї роботи виконана завдяки вирішенню комплексу конкретних завдань, таких як розгляд і аналіз значення роману; виявлення його актуальності.


Список використаної літератури:


Байкова І.М. Просодія як засіб реалізації іронічного смислу в художньому тексті (на матеріалі творів Льюіса) // В кн.: Мова та стиль зарубіжної літератури – Вісник Львівського політехнічного інституту № 249 – 1990. – с.50-63

Байкова І.М. Лексичні моделі, як стилістичний засіб вираження критики конформізму в капіталістичному суспільстві в романі С. Льюіса «Беббіт» // В кн.: Мова та стиль зарубіжної літератури. – Вісник Львівського політехнічного інституту № 164, 1982. – с. 69 – 72

Белозерська - Булгакова Л.Е. Спогади. - М.: Худож. Літ.,1990. - 224с.

Гегель, Естетика, т. 2, М., 1969, - с. 312

Гегель Г.В.Ф. Естетика: У 4 т. М., 1971, Т. 3. - С. 579

Гіленсон Б.А. Америка Сінклера Льюіса. – Москва: Наука, 1972. – с. 191

Гіленсон Б.А. Літературно-критичні погляди Сінклера Льюіса // В кн..: Проблема критичного реалізму в зарубіжній літературі 20 століття. – МОПН.: Учбові записки, 1962. – ст. 179 – 203

Гіленсон Б.А. Творчий метод Сінклера Льюіса. – Ярославль, 1970. – с. 259-265

Гіленсон Б.А. Сінклера Льюіса - «розсерджений американець»// В кн..: Американська література 30х років 20 століття. – М.: Вища школа, 1974. – с. 180 – 186

Ермілов В.В. Геній Гоголя. – М., 1959. – 200с.

Жан-Поль. Підготовча школа естетики. М.. 1981. - С. 153, 130, 152

Жан-Поль. Підготовча школа естетики. М., 1981. - С. 166

Історія усесвітньої літератури: У 9 т. М., 1988-1993. Т.8-9.

Кольрідж Ст. Ізбр. праці. М., 1987. - С. 231, 233, 234

Короленко В.Г. Трагедія великого гумориста // Збір. Тв. у 5т. Т 3. Л., 90г. С. 586-642.

Літературна енциклопедія термінів і понять. М: Інтервак, 2001. - с. 384 - 386, 935 - 955, 1253 - 1254

Льовідова і.М. Синклер Люіс: Біобібліографічний покажчик. М., 1959. – с. 53 - 57

Люіс С. Беббіт. М., 1973

Льюіс, Сінклер. Збірка творів в 9ти томах. – М.: Правда, 1965. - с.520

Мотилева Т. Про творчість Сінклера Льюіса – «Іноземна література», 1955 № 4. – с.209-219

Сінклер Льюіс. Страх американців перед літературою // В кн..: Письменники США про літературу. – М.: Прогрес, 1974. – с. 193-205

Стеблін - Каменський М.І. Історична поетика. Л., 1978. - С. 165

Цицерон. Три трактати про ораторське мистецтво. М., 1972. - С. 59

Размещено на

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: