Xreferat.com » Рефераты по зарубежной литературе » Лексико-граматична організація українських військових команд

Лексико-граматична організація українських військових команд

для

планомірного переведення народного господарства з воєнного на

мирний стан і подальшого скорочення Збройних Сил України та інших

військ.


Стаття 5. Законодавство про мобілізаційну підготовку та

мобілізацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів

щодо забезпечення обороноздатності держави та постанов і

розпоряджень Кабінету Міністрів України з цих питань.


Розділ II


ОРГАНІЗАЦІЯ І ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ МОБІЛІЗАЦІЙНОЇ

ПІДГОТОВКИ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ


Стаття 6. Мобілізаційна підготовка організовується та

проводиться згідно з цим Законом, Положенням про мобілізаційну

підготовку народного господарства України та іншими законодавчими

і нормативними актами.


Стаття 7. Загальне керівництво мобілізаційною підготовкою

народного господарства України покладається на Кабінет Міністрів

України, в Республіці Крим - на Раду Міністрів Республіки Крим, у

галузевих і територіальних структурах - на відповідні центральні

та місцеві органи державної виконавчої влади, на підприємствах, в

установах і організаціях усіх форм власності - на їх керівників.

Функції щодо координації, планування, методологічного та

методичного забезпечення мобілізаційної підготовки в народному

господарстві покладаються на Міністерство економіки України, а в

Збройних Силах України та інших військах - на Міністерство оборони

України.


Стаття 8. Для безпосереднього управління мобілізаційною

підготовкою та заходами щодо мобілізації в апаратах центральних і

місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого і

регіонального самоврядування, а також на підприємствах, в

установах і організаціях незалежно від форм власності створюються

військово-мобілізаційні підрозділи.

Організаційна структура і штатна чисельність цих підрозділів

визначаються відповідними керівниками з урахуванням вимог

законодавчих і нормативних актів з питань мобілізаційної

підготовки та мобілізації, а також обсягів мобілізаційних завдань.


Стаття 9. При запровадженні воєнного стану мобілізація

проводиться відкрито або приховано.

Рішення про проведення відкритої мобілізації підлягає

негайному оголошенню через засоби масової інформації.

Рішення про проведення прихованої мобілізації доводиться по

закритих каналах до керівників Ради Міністрів Республіки Крим,

міністерств та інших центральних і місцевих органів державної

виконавчої влади у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів

України.

З метою ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та

катастроф у мирний час може проводитися цільова мобілізація.

Вид, обсяги і термін проведення мобілізації визначаються

Президентом України.


Розділ III


ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ,

ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО І РЕГІОНАЛЬНОГО САМОВРЯДУВАННЯ

ТА КЕРІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ

ЩОДО МОБІЛІЗАЦІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ


Стаття 10. Верховна Рада України формує і здійснює

законодавче регулювання питань мобілізаційної підготовки та

мобілізації.


Стаття 11. Президент України:

вживає необхідних заходів до забезпечення обороноздатності, в

тому числі мобілізаційної підготовки та мобілізації;

координує діяльність органів державної виконавчої влади з

питань мобілізаційної підготовки та мобілізації;

затверджує мобілізаційний план України на особливий період,

Положення про мобілізаційну підготовку Збройних Сил України, інших

військових формувань, створених відповідно до законодавства

України, та про порядок проведення мобілізації.


Стаття 12. Кабінет Міністрів України:

організовує розробку та подає на затвердження Президентові

України проект мобілізаційного плану України на особливий період;

затверджує Положення про мобілізаційну підготовку народного

господарства України;

визначає джерела і порядок фінансування заходів щодо

мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також створення і

збереження мобілізаційного резерву матеріальних ресурсів;

організовує роботу, пов'язану з бронюванням трудових ресурсів

для народного господарства і створенням страхового фонду

документації, мобілізаційних запасів матеріально-технічних

ресурсів, продовольства, речового та іншого майна;

затверджує довготермінові та річні програми мобілізаційної

підготовки галузей народного господарства і регіонів;

організовує роботу, пов'язану з підготовкою цивільної оборони

до переходу з мирного на воєнний стан.


Стаття 13. Міністерство оборони України:

розробляє і подає Кабінету Міністрів України проект

мобілізаційного плану Збройних Сил України та інших військ;

організовує розробку схем мобілізаційного розгортання

Збройних Сил України та інших військ, а також спеціальних

галузевих і територіальних формувань;

планує та організовує накопичення озброєння і військової

техніки в непорушному запасі, інших матеріальних ресурсів - у

мобілізаційному резерві Збройних Сил України, а також мобілізацію

та демобілізацію.


Стаття 14. Міністерства та інші центральні органи державної

виконавчої влади:

планують і організовують мобілізаційну підготовку відповідних

галузей, забезпечують їх переведення з мирного на воєнний стан та

стале функціонування в особливий період;

організовують розробку мобілізаційних планів на особливий

період, довготермінових і річних програм мобілізаційної підготовки

відповідних галузей, методологічне, методичне та нормативне

забезпечення цієї роботи;

забезпечують створення об'єктів і потужностей мобілізаційного

призначення, страхового фонду документації та мобілізаційних

запасів матеріально-технічних ресурсів, продовольства, речового та

іншого майна.


Стаття 15. Рада Міністрів Республіки Крим, місцеві органи

державної виконавчої влади:

планують і організовують мобілізаційну підготовку у

відповідних регіонах;

організовують розробку мобілізаційних планів на особливий

період, довготермінових і річних програм мобілізаційної підготовки

регіонів;

у межах своїх повноважень забезпечують виконання

підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм

власності покладених на них мобілізаційних завдань;

забезпечують переведення господарства регіонів на режим

роботи в умовах особливого періоду.


Стаття 16. Підприємства, установи і організації всіх форм

власності:

розробляють мобілізаційні плани на особливий період,

довготермінові та річні програми мобілізаційної підготовки

підприємства, установи і організації;

створюють потужності мобілізаційного призначення, страховий

фонд документації та запаси матеріально-технічних ресурсів;

забезпечують виконання державних замовлень і договорів з

питань мобілізаційної підготовки;

здійснюють перехід на режим роботи в умовах особливого

періоду.


Стаття 17. Співробітництво України з іншими державами з

питань мобілізаційної підготовки здійснюється в частині

методологічного та методичного забезпечення цієї роботи, взаємного

постачання озброєння, військової та найважливішої цивільної

продукції відповідно до міждержавних угод чи договорів.


Розділ IV


ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

ПРО МОБІЛІЗАЦІЙНУ ПІДГОТОВКУ ТА МОБІЛІЗАЦІЮ


Стаття 18. Відповідальність за стан мобілізаційної підготовки

та мобілізаційної готовності галузей народного господарства,

регіонів, підприємств, установ і організацій покладається на

керівників відповідних центральних та місцевих органів державної

виконавчої влади, підприємств, установ і організацій всіх форм

власності.


Стаття 19. Посадові особи, винні у порушенні цього Закону та

інших актів законодавства з питань мобілізаційної підготовки та

мобілізації, несуть адміністративну або кримінальну

відповідальність згідно з законодавством України.


Президент України Л. КРАВЧУК


м. Київ, 21 жовтня 1993 року

N 3543-XII


ЗАКОН УКРАЇНИ


Про загальний військовий обов'язок

і військову службу


( Відомості Верховної Ради ( ВВР ) 1992, N 27, ст. 385 )


( Вводиться в дію Постановою ВР N 2233-12 від 25.03.92,

ВВР 1992, N 27, ст. 386 )


( Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 2485-12 від 19.06.92, ВВР 1992, N 36, ст. 527

N 3545-12 від 21.10.93, ВВР 1993, N 44, ст. 418

N 3546-12 від 21.10.93, ВВР 1993, N 44, ст. 419

N 3625-12 від 19.11.93, ВВР 1993, N 49, ст. 457

N 200/94-ВР від 13.10.94, ВВР 1994, N 45, ст. 404

N 325/94-ВР від 22.12.94, ВВР 1995, N 1, ст. 4

N 387/95-ВР від 17.10.95, ВВР 1995, N 38, ст. 284

N 129/96-ВР від 19.04.96, ВВР 1996, N 26, ст. 108

N 309/97-ВР від 04.06.97, ВВР 1997, N 29, ст. 193

N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98 )


Г л а в а I


ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Стаття 1. Загальний військовий обов'язок


1. Оборона країни від збройної агресії належить до

найважливіших функцій держави і є справою всього народу України.

Захист України - конституційний обов'язок кожного її громадянина.

2. Загальний військовий обов'язок встановлюється з метою

забезпечення комплектування Збройних Сил України, Національної

гвардії України, Служби безпеки України, Прикордонних військ

України, Цивільної оборони України, Управління охорони вищих

посадових осіб України та інших військових формувань, створених

відповідно до законодавства України (Далі- Збройні Сили України

та інші війська), а також підготовки населення до захисту України.


Загальний військовий обов'язок включає:


підготовку громадян до військової служби;

приписку до призовних дільниць;

призов на військову службу;

проходження за призовом або добровільно військової,

альтернативної (невійськової) служби;

виконання військового обов'язку в запасі;

дотримання правил військового обліку.

У воєнний час загальний військовий обов'язок включає також

загальне обов'язкове військове навчання громадян.

Виконання Закону України "Про загальний військовий обов'язок

і військову службу" покладається на громадян України,

центральні органи державного управління, органи місцевої

державної адміністрації та місцевого самоврядування, громадські

об'єднання, підприємства, установи та організації, незалежно від

підпорядкування і форм власності.

Загальний військовий обов'язок не поширюється на іноземних

громадян і осіб без громадянства, які постійно або тимчасово

проживають на території України.


3. Щодо загального військового обов'язку громадяни України

поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які проходять допризовну підготовку до

приписки їх до призовних дільниць;

призовники - особи, які приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

службовці за призовом - особи, які проходять альтернативну

(невійськову) службу;

військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі;

невійськовозобов'язані - особи, не взяті на військовий

облік або зняті з нього.

4. Громадяни України, придатні до проходження військової

служби за станом здоров'я і віком, зобов'язані:

прибувати за викликом військового комісаріату для приписки до

призовних дільниць, проходження медичного огляду, направлення на

підготовку для одержання військової спеціальності, призову на

військову службу або на збори;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і

виконувати військовий обов'язок у запасі;

виконувати правила військового обліку.

5. Жінки, які за фахом мають медичну підготовку або

споріднену з відповідною військовою спеціальністю за переліком, що

визначається Кабінетом Міністрів України, можуть бути взяті на

військовий облік. Вони зобов'язані прибувати за викликом

військового комісаріату для проходження медичного огляду і

виконувати правила військового обліку.

У мирний час жінки можуть добровільно вступити на військову

службу за контрактом. У воєнний час особи жіночої статі, які

перебувають на військовому обліку чи пройшли загальне військове

навчання, можуть бути призвані на військову службу за рішенням

Президента України.


Стаття 2. Військова служба і виконання військового обов'язку

в запасі


1. Військова служба є почесним обов'язком кожного

громадянина України, особливим видом державної служби, пов'язаної

з виконанням громадянином України загального військового обов'язку

і службою на конкурсно-контрактній основі у Збройних Силах України

та інших військах, створених відповідно до законодавства України.

Встановлюються такі види військової служби:

строкова військова служба;

військова служба за контрактом на посадах солдатів і

матросів, сержантів і старшин;

військова служба жінок за контрактом на посадах солдатів і

матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та

офіцерського складу;

військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів;

військова служба за контрактом курсантів (слухачів)

військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової

підготовки (факультетів військової підготовки, відділень

військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів;

військова служба за контрактом офіцерського складу.

( Пункт 1 статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 3545-12

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: