Проблеми асортименту та якості білизняного трикотажу
Вступ
Основна частина
1. Загальні поняття про трикотаж
2. Особливості будови трикотажних полотен
3. Особливості властивостей трикотажних полотен
4. Класифікація та характеристика асортименту трикотажних полотен
5. Спеціальні вимоги до білизняного трикотажу
5.1 Жіноча білизна
5.2 Чоловіча білизна
5.3 Дитяча білизна
5.4 Спортивна білизна
Висновки
Література
Додатки
Вступ
Трикотажний одяг небезпідставно називають одягом XX століття. Красивий зовнішній вигляд, висока гігієнічність і зручність в експлуатації, необхідна довговічність і надійність вигідно відрізняють трикотажні верхні й особливо білизняні вироби від аналогічних за призначенням виробів з тканин. Що стосується панчішно-шкарпеткових, рукавичкових і багатьох верхніх і білизняних виробів спортивного призначення, то і тут трикотажу немає альтернативи.
Специфіка розвитку асортименту трикотажних виробів полягає в тому, що трикотажна галузь виробництва у XX ст. розвивалась більш високими темпами порівняно з виробництвом тканин і виробів з них. Вона має ширші технологічні потужності й асортиментні можливості для постійного розширення й оновлення асортименту відповідно до зміни моди та кон'юнктури ринку. Все це вимагає більш глибоких і фундаментальних досліджень проблеми формування сучасного ринку трикотажного одягу, включаючи і повніше розкриття його товарознавчих аспектів.
Проблемам формування асортименту, споживних властивостей, рівня якості трикотажних полотен і виробів побутового, технічного та спеціального призначення присвячені матеріалознавчі та товарознавчі дослідження багатьох авторів, результати яких узагальнені в монографіях і посібниках.
Слід підкреслити, що трикотажна промисловість України має великий технологічний і кадровий потенціал. Сучасні трикотажні підприємства є практично в кожній області України. За умови забезпечення необхідною сировиною (і насамперед бавовною) ця галузь спроможна не тільки повністю задовольнити потреби вітчизняного ринку з усіх видів трикотажної продукції, а й успішно конкурувати на міжнародному ринку.
Інтернаціоналізація ринку текстильних товарів, і трикотажних у тому числі, вимагає сучасного трактування багатьох питань, що стосуються сфери виробництва та реалізації даної групи товарів у ринкових умовах.
Формування оптимальної структури асортименту трикотажних полотен і виробів уже сьогодні вимагає застосування досконаліших підходів у підборі сировини та високоефективних технологій, впровадження вимог міжнародних стандартів і оцінки ситуації на сучасному ринку, а головне - об'єктивного врахування реальних потреб населення в цих товарах та його фінансових можливостей.
Основна частина
1. Загальні поняття про трикотаж
Трикотажем називають в'язаний текстильний виріб або полотно, яке складається з петель, переплетених у поздовжньому та поперечному напрямках, утворених з однієї чи багатьох ниток. Структура трикотажу, як і будь-якого іншого текстильного матеріалу, визначається розмірами, формою та взаємним розміщенням його складових елементів - петель, протяжок, накидів тощо.
Петля - основний елемент петельної структури трикотажного полотна, що являє собою зігнутий відрізок нитки, протягнутий через попередню петлю, який складається з дужки, пари петельних паличок, що утворюють остов, і пари протяжок. Розрізняють петлі: відкриті (з неперехрещеними протяжками), закриті (з перехрещеними протяжками), з одно- і двосторонніми протяжками, лицеві та виворітні, а також плюшеві, пресові та жакардові.
Протяжка - це елемент петельної структури (чи петлі), що являє собою відрізок нитки, який з'єднує дві суміжні петлі, утворені з однієї нитки.
Накид - це елемент петельної структури, що являє собою зігнутий відрізок нитки, не протягнутої через попередню петлю, який охоплює її дужки.
Окрім цього, до елементів петельної структури належать додаткові не зігнуті в петлі нитки (футеровані, утокові, основні), які утримуються в полотні протяжками ґрунтових петель.
Основними параметрами будови трикотажу є: вид і лінійна густина ниток, вид переплетення, петельний ряд, петельний стовпчик, щільність в напрямку вертикалі та горизонталі, рапорт переплетення, модуль петлі, фактура поверхні та кількісні характеристики цих параметрів (величина петельного кроку, висота петельного ряду, довжина нитки в петлі тощо). Від розміру та форми петлі, наявності різних видів протяжок і накидів залежать основні механічні, фізичні й естетичні властивості трикотажу, що визначають надійність, гігієнічність і естетичність трикотажних виробів.
На рис. 1 наведено схему будови петель поперечно- і основов'язаного трикотажу. Петля поперечно-в'язаного трикотажу (рис. 1a) складається з двох прямих відрізків (1-2,4-5), які називаються петельними паличками, та голкової дуги (2-3-4), яка утворює їх остов. Ділянка петлі (5-6-7) у вигляді платинних дуг утворює протяжки, що з'єднують остови суміжних петель. Петля основов'язаного трикотажу (рис. 1б) складається з остова (1-2-3-4-5) і протяжок (5-6), які з'єднують остови двох суміжних петель. Петлі, розміщені в одному горизонтальному ряду (впоперек трикотажу), утворюють петельний ряд, а петлі, нанизані одна на одну впродовж трикотажу, петельний стовпчик.
Розрізняють лицевий та виворітний боки трикотажу. На лицевому боці розміщені добре видимі палички петель, а на виворітному - дужки петель або протяжки. Залежно від кількості шарів, які складають товщину трикотажу, розрізняють одинарний (одношаровий) і подвійний трикотаж.
За принципом утворення горизонтального ряду розрізняють кулірний (поперечнов'язаний) і основов'язаний трикотаж. У кулірному трикотажі горизонтальний петельний ряд утворюється послідовним згинанням у петлі однієї, двох або більше взятих разом ниток, заправлених в один нитководій. Після утворення петель в першому ряді нитки переходять в другий, третій ряд і т.д. У результаті такої будови кулірний трикотаж легко розпускається в горизонтальному напрямку (по лінії петельного ряду), а в разі обривання нитки - і в вертикальному (по лінії петельного стовпчика).

Основов'язаний трикотаж утворюється із системи ниток (основи), розміщених паралельно одна до одної. Петельний ряд утворюється одночасним згинанням усіх ниток основи на всіх голках ряду, після чого починається в'язання наступного ряду. При цьому утворюються зв'язані між собою петельні стовпчики. Така будова основов'язаного трикотажу зумовлює нерозпускання його в горизонтальному напрямку.
2. Особливості будови трикотажних полотен
Будова трикотажних полотен визначається: лінійною густиною та структурою ниток і пряжі, переплетенням, щільністю, лінійним модулем (модуль петлі), довжиною петлі, пористістю, фактурою.
Структура пряжі та ниток залежить від їхнього волокнистого складу, способу прядіння, лінійної густини і скрученості. Нині для виготовлення трикотажних виробів використовують майже всі ті види сировини, що й для виготовлення тканин. Найбільшу частку складають нитки та пряжа змішаного волокнистого складу, що забезпечує полотнам високі гігієнічні властивості, меншу усадковість і зминальність, високу зносостійкість.
Залежно від компонентного складу сировина для трикотажного виробництва поділяється на групи А, Б, В. До групи А належать такі види пряжі та ниток: пряжа з натуральних волокон; змішана пряжа з натуральних і хімічних волокон, а також поєднання пряжі з натуральних
волокон з нитками і пряжею з хімічних волокон. Причому вміст синтетичних волокон і ниток не більше 30 %. До групи Б входять нитки та пряжа зі штучних волокон (віскозних, ацетатних, триацетатних тощо), а також їх поєднання з нитками або пряжею із синтетичних волокон. Причому вміст синтетичних волокон, як і в попередній групі, не повинен перевищувати 30 %. Група В включає нитки та пряжу, виготовлені повністю із синтетичних волокон; змішану пряжу та нитки із синтетичних волокон з натуральними й штучними, а також поєднання синтетичних ниток і пряжі з пряжею або нитками з натуральних і штучних волокон. Вміст синтетичних волокон більше 30 %.
Залежно від призначення трикотажних полотен, вимог до їх властивостей, фактури поверхні підбирають пряжу та нитки різної будови: пряжу різних способів прядіння й коефіцієнтів скрученості; комплексні нитки з хімічних волокон пологих і високих скрученостей; нитки фасонних скрученостей, текстуровані нитки, а також різної їх комбінації. Тонкі та гладкі нитки використовують для виготовлення білизняних, блузкових, сорочкових полотен, панчішно-шкарпеткових виробів з гладкою лицевою та виворітною поверхнею. Груба та пухнаста пряжа використовується для виготовлення м'яких і більш важких полотен для верхнього трикотажу. При їх поєднанні можна отримати полотна з гладкою лицевою поверхнею та ворсистою виворітною.
Пряжа та нитки високих скрученостей надають полотнам жорсткість, спричинюють нерівномірність петельної будови, збільшують здатність полотен до закручення країв, але водночас полотна з них менш рихлі, стійкі до утворення пілінгу, більш зносостійкі.
Переплетення є важливим чинником, який визначає будову та властивості трикотажу. Від виду переплетення залежать характер лицевого та виворітного боків полотна, товщина, поверхнева густина, міцність, розтяжність, пористість, пружність та інші властивості. При виборі переплетення обов'язково враховують призначення трикотажного полотна, спосіб виготовлення виробу (більш детально характеристика трикотажних полотен буде описана у наступному параграфі). У межах одного переплетення на будову та властивості полотна суттєво впливають форма, розмір, розміщення петель і зв'язок між ними. Петлі можуть бути відкриті й закриті. Відкриті петлі надають полотну високу розтяжність і еластичність, а закриті - більшу формостійкість. Трикотажні полотна, утворені відкритими петлями, легше розпускаються.
За формою петлі можуть бути круглі, подовжені, широкі та звужені, а за висотою - нормальної величини, зменшені та збільшені. Основними параметрами петлі є її ширина, висота, форма, довжина нитки в петлі. Ширина петлі встановлюється величиною петельного кроку (А) для трикотажних полотен різних переплетень. Величина петельного кроку -відстань між двома сусідніми петлями вздовж петельного ряду, яка визначається за формулою
![]()
де Щг - кількість петельних стовпчиків (щільність) на довжині 100 мм.
Висота петлі встановлюється висотою петельного ряду (В). Висота петельного ряду — відстань між двома сусідніми петлями вздовж петельного стовпчика, яка визначається за формулою
![]()
де Щв — кількість петельних рядів (щільність) на довжині 100 мм.
Форма петлі залежить від розміру петельного кроку та висоти петельного ряду і характеризується співвідношенням В : А:
![]()
При С=1 петля має круглу (квадратну) форму, при С >1 петлі видовжені вздовж петельного стовпчика, при С <1 петлі сплюснуті вздовж петельного ряду. Поєднуючи в трикотажному полотні петлі різної форми та розміру, отримують полотна з різною будовою лицевого та виворітного боків, полотна з рельєфними та відтінковими ефектами.
Довжина петлі характеризується довжиною відрізка нитки у випрямленому стані, яка затрачена на її утворення. Довжину петлі встановлюють експериментальне у процесі розпускання невеликого зразка трикотажного полотна, а для нерозпускальних основов'язаних полотен визначають у процесі в'язання або розрахунковим методом. Від довжини петлі залежать щільність трикотажу, розтяжність, еластичність, пружність. Зі збільшенням довжини петлі підвищуються розтяжність і пористість, зменшуються щільність і пружність. Залежно від щільності, лінійної густини пряжі та виду переплетення довжина петлі знаходиться в межах від 2 до 5 мм.
Щільністю трикотажу називають кількість петель, що припадає на одиницю довжини петельного ряду (щільність по горизонталі - Щг) або петельного стовпчика (щільність по вертикалі - Щв). За одиницю довжини прийнято 100 мм. Враховуючи високу розтяжність трикотажних полотен, визначення щільності трикотажу проводять безпосереднім підрахунком кількості петельних стовпчиків і рядів на відрізку 100 мм у зрівноваженому стані. Методика визначення щільності полотен різних переплетень викладена в стандарті. Слід відзначити, що щільність різних видів трикотажних полотен знаходиться в межах від 40 до 300 петель на 100 мм.
Однак щільність полотна, виражена кількістю петель на відрізку 100 мм, ще не дає уявлення про ступінь заповнення трикотажу волокнистим матеріалом, а також величину вільних проміжків між нитками. При однаковій щільності трикотажу з підвищенням товщини пряжі чи ниток ступінь заповнення волокнистим матеріалом буде зростати, а зі зменшенням товщини ниток — знижуватись. Для характеристики ступеня заповнення трикотажного полотна волокнистим матеріалом слід враховувати довжину петлі та товщину ниток або пряжі. З цією метою використовують розрахункові модулі петлі: лінійний, поверхневий і об'ємний.
Лінійний модуль (М) показує, скільки разів товщина нитки вміщається в довжині однієї петлі, і визначається за формулою
![]()
де In - довжина нитки в петлі, мм;
dн - розрахунковий діаметр нитки, мм. Розрахунковий діаметр нитки визначається за формулою

де Т— лінійна густина нитки, текс;
Y - щільність (питома маса) волокна, яке входить в нитку, г/см3. Поверхневий модуль (Мn) - відношення площі однієї петлі в трикотажному полотні до площі, яку займає нитка петлі:
![]()
де А — величина петельного кроку, мм;
В - висота петельного ряду, мм;
Об'ємний модуль петлі (<т0) показує відношення об'єму, який займає одна петля в трикотажному полотні, до об'єму, який займає нитка петлі:
де h - товщина полотна, мм.

Чим вищі числові значення показників лінійного та поверхневого модулів петлі, тим менша ступінь заповнення полотна волокнистим матеріалом, і навпаки - зі зниженням числових значень цих показників ступінь заповнення збільшується. Слід зауважити, що для різних за переплетенням, призначенням і видом сировини полотен є визначені оптимальні показники модуля петлі, які потрібно враховувати під час проектування властивостей та асортименту трикотажних полотен і виробів.
Рапорт переплетення — це найменша кількість петельних рядів К„ (рапорт по висоті) або петельних стовпчиків R (рапорт по ширині), після яких порядок чергування відрізків ниток у вигляді петель, накидів або протяжок у переплетенні повторюється. Рапорт переплетення виражається цілими числами.
Товщина трикотажних полотен знаходиться в широких межах (від 0,1 до 4 мм) залежно від їх призначення. Основними чинниками, які впливають на товщину полотна, є лінійна густина використовуваних пряжі та ниток, щільність і заповнення полотна, вид його переплетення, фактура поверхні тощо. Від товщини трикотажного полотна значною мірою залежать його теплозахисні властивості, повітро- і паропроникність, водопоглинальність, жорсткість, драпірувальність. Товщина трикотажних полотен враховується в процесі вибору фасону та конструкції одягу, технології пошиття (ширина та конструкція швів, величина пропусків під час конструювання тощо). Визначається товщина полотен з допомогою спеціальних приладів - товщиномірів при визначеному навантаженні.
Пористість трикотажних полотен характеризується ступенем заповнення його об'єму волокнистим матеріалом і повітряними пустотами. Чим більше в одиниці об'єму волокнистого матеріалу, тим менше пор, і навпаки. Об'єм, що займають у трикотажному полотні пори, визначають за формулою

де П — загальна пористість полотна, %;
V- об'ємна маса трикотажного полотна, г/см3 ;
j- щільність (питома маса) волокна, яке входить в нитку, г/см3.
Однак на практиці пористість трикотажних полотен здебільшого визначають за величиною їх об'ємної маси (V):
![]()
де g- маса 1 м трикотажного полотна, г;
h — товщина полотна, мм.
Враховуючи петлясту будову трикотажних полотен, загальний об'єм пор у них значно більший, ніж у тканинах. Для більшості трикотажних полотен пористість становить 70 - 90%.
Загальна пористість трикотажних полотен впливає на теплозахисні властивості, повітро- і паропроникність, масу, м'якість і т. ін. Висока пористість підвищує теплозахисні властивості трикотажних полотен, оскільки повітря, яке заповнює пори, є поганим провідником тепла, але водночас значна кількість наскрізних, великих за розміром пор підвищує конвекцію повітря та зменшує теплозахисні властивості полотен, й особливо вітростійкість.
Фактура трикотажного полотна визначається переважно структурою його поверхні. На формування фактури найбільше впливають такі чинники, як вид і лінійна густина ниток і пряжі, вид переплетення, щільність і спосіб обробки полотен. Залежно від призначення трикотажного полотна лицевий його бік може мати різноманітну фактуру: гладку, шорстку, візерункову, рельєфну, ажурну, ворсову (з начісним і петельним ворсом). Найширше використовується трикотаж із гладкою лицевою фактурою (кулірна гладь, ластик, інтерлок). Двовиворітний трикотаж має шорстку фактуру як лицевого, так і виворітного боків. Візерункову фактуру мають жаккардові полотна, перемінний платувальний трикотаж та ін. Багато полотен мають рельєфно-візерункову фактуру у вигляді рельєфних смужок, валиків, горбиків, а також інших за формою опуклостей або заглиблень. Таку фактуру поверхні можна отримати переплетеннями неповний ластик і інтерлок, пресовими, вічковими тощо. Петлясту ворсову поверхню утворюють плюшеві переплетення, а поверхню з начісним ворсом - футеровані.
3. Особливості властивостей трикотажних полотен
Властивості трикотажних виробів, які задовольняють потреби людини в процесі їх експлуатації, називаються споживними. Споживні властивості трикотажних виробів, як і текстильних товарів у цілому, групуються у три класи:
• властивості, які задовольняють матеріальні потреби (утилітарні, ергономічні);
• властивості, які задовольняють нематеріальні потреби (естетичні);
• властивості надійності.
Споживні властивості трикотажних виробів значною мірою залежать від властивостей трикотажних полотен, з яких вони виготовлені. Властивості трикотажних полотен, як і інших текстильних матеріалів, в основному формуються в процесі виробництва та залежать від їх волокнистого складу, будови й обробки.
Розглядаючи властивості трикотажних полотен з точки зору впливу на споживні властивості виробів, їх можна об'єднати в такі групи:
• механічні, які визначають довговічність і надійність виробів у процесі експлуатації;
• гігієнічні, які визначають їх вплив на організм людини;
• властивості, які формують естетичність готових виробів;
• технологічні, які визначають здатність полотен до виготовлення з них виробів.
До першої групи належать такі одиничні властивості: міцність на розрив і продавлювання, розтяжність, стійкість до витирання, жорсткість, пружність, еластичність, незминальність.
Одиничними властивостями, які формують гігієнічність полотен, є: гігроскопічність, водопоглинання, водотривкість, капілярність, вологовіддача, повітро- і паропроникність, схильність до електризації (поверхневий електричний опір), теплозахисність (коефіцієнт теплопередачі, питомий тепловий опір).
Естетичність виробів формується насамперед колористичним оформленням полотен (колір, ступінь білості, малюнок, який утворюється в процесі в'язання чи вибивання полотен, блиск, матовість, прозорість та ін.).
В окрему групу виділяються показники полотен, які впливають на технологічність виготовлення трикотажних виробів. Це товщина полотна, закручуваність країв, перекіс петельних стовпчиків, розпускальність, усадковість, жорсткість та ін.
Оскільки характеристика споживних властивостей текстильних полотен і методи їх визначення грунтовно описані в підручнику "Текстильне товарознавство", розглянемо лише ті властивості, які є специфічними саме для трикотажних полотен і виробів.
Такими специфічними властивостями є їх розтяжність, розпускальність, закручуваність країв полотен, перекіс петельних рядів і петельних стовпчиків. Вони зумовлені петлястою структурою й особливостями будови трикотажних полотен і суттєво впливають на зручність виробів в експлуатації, збереження форми виробів, їх зносостійкість.
Розтяжність трикотажного полотна характеризується величиною деформації під час прикладання до нього навантаження. На розтяжність полотна насамперед впливають структура пряжі та ниток, природа волокнистого складу, вид переплетення та щільність в'язання. Розтяжність трикотажних полотен може визначатись двояко: одночасно з визначенням розривного навантаження полотен і під час дії на них постійного навантаження, що менше за розривне.
Розтяжність при розриві стандартних смужок полотна (100 х 50 мм) характеризується збільшенням їх довжини в момент розриву і виражається в міліметрах або у відсотках до початкової довжини смужки. Слід зауважити, що трикотажні полотна мають значно більшу розтяжність по горизонталі, ніж по вертикалі. Розтяжність при визначенні міцності методом продавлювання характеризується збільшенням поверхні зразка і виражається у відсотках до вихідної поверхні. Розтяжність трикотажних полотен значно більша, ніж тканин, і знаходиться в межах від 25 до 300 %. Але оскільки в процесі експлуатації трикотажні вироби зазнають значно меншого навантаження, ніж розривне (не більше ніж 10 Н), стандартами передбачається визначення показника розтяжності при дії на смужку розміром 220 х 50 мм постійного навантаження 6 Н. При такому навантаженні трикотажні полотна розтягуються без порушення цілісності петельної структури і характеризують здатність змінювати форму виробів у процесі одягання й експлуатації. За абсолютним значенням показників розтяжності при такому навантаженні полотна поділяються на три групи: з розтяжністю від 0 до 40%, від 40 до 100%, більше 100%. Розтяжність (деформація) при цьому буває двох видів — пружна і залишкова. Особливо важливим для трикотажних полотен є те, що їм властива висока частка пружної деформації та еластичності, завдяки чому трикотажні вироби зручні в експлуатації, щільно облягають фігуру людини, не утруднюють її рухів і не створюють незручностей в процесі експлуатації, зберігають або легко поновлюють надану виробам форму після багаторазових хімічних чисток, прання, прасування та інших волого-теплових обробок. Це є особливо цінним для спортивних, панчішно-шкарпеткових, рукавичкових виробів і головних уборів. Відомо, що сильно розтяжні непружні полотна значно погіршують споживні властивості трикотажних виробів, і особливо верхнього одягу. Такі вироби передчасно втрачають форму, погіршуються їхній зовнішній вигляд і зносостійкість.
Показники розтяжності полотен необхідно враховувати на етапах моделювання та конструювання трикотажних виробів. Під час проектування виробів із полотен першої групи розтяжності припуски на вільне облягання фігури повинні бути додатні, величина їх залежить від виду виробу; для полотен другої групи - нульовими, а для третьої — лінійні розміри виробів значно менші, ніж розміри фігури людини.
Розпускальність - здатність трикотажного полотна розпускатися при обриві нитки. Ця властивість є суттєвим недоліком трикотажу і впливає в першу чергу на довговічність виробів. У кулірному трикотажі петлі можуть розпускатися як у напрямку горизонтальних петельних рядів, так і в напрямку петельних стовпчиків, а в основов'язаних полотнах - тільки в напрямку петельних стовпчиків. У цілому для поперечнов'язаного трикотажу характерна більша розпускальність, ніж для основов'язаного.
Здатність до розпускання полотен залежить від виду сировини, структури пряжі та ниток, виду переплетення, щільності в'язання, довжини та форми петлі (відкрита чи закрита петля). Легше розпускається трикотаж зі штучних і синтетичних ниток пологих скрученостей, ніж трикотаж, виготовлений з пряжі або ниток високої скрученості. З підвищенням щільності полотна змінюються довжина та форма петлі, що приводить до зменшення його розпускальності. Проте найбільше впливає на розпускальність вид трикотажного переплетення. Полотна похідних і візерункових переплетень характеризуються меншою розпускальністю, ніж полотна головних переплетень.
Окремі види полотен (гладь, двовиворітна гладь, платувальна гладь) легко розпускаються з обох його кінців, у той час як інші полотна (ластик, інтерлок, фанг, напівфанг) розпускаються тільки у напрямку, зворотному до в'язання. Для зменшення розпускальності трикотажні полотна виробляють з використанням нових видів комбінованих і візерункових переплетень, ниток і пряжі підвищеної скрученості, високооб'ємних ниток і пряжі, проводять термічну обробку (стабілізацію) полотен.
Закручуваність країв - здатність деяких видів трикотажних полотен закручуватися з країв. Ця властивість обумовлена тим, що нитка, зігнута в петлі, у зв'язку з внутрішніми напругами прагне випрямитися з країв полотна по лінії розрізу і передає напруги сусіднім петлям. Це і призводить до закручування країв. Закручуваність є негативною властивістю трикотажних полотен, оскільки ускладнює розкрій полотен і пошив виробів, створює незручності у процесі експлуатації виробів. Вона залежить від волокнистого складу пряжі та ниток, щільності полотна, виду переплетення.
Полотна, виготовлені з волокон з високими пружними властивостями (вовни, лавсану), а також ниток і пряжі високої скрученості, мають підвищену здатність до закручування країв. Збільшення щільності в'язання полотен призводить до підвищення закручування полотен у зв'язку з тим, що збільшуються згин нитки в петлі та її прагнення розпрямитись. Більшу здатність до закручування країв мають одинарні полотна, виготовлені на однофонтурних машинах. У подвійних переплетеннях здатність до закручування зменшується через те, що напруга в петлях, утворених на одній голечниці, врівноважується такими самими напругами в петлях, утворених на другій голечниці.
Перекіс петельних рядів і петельних стовпчиків - це зміщення кута нахилу петельного ряду або петельного стовпчика від ліній, прокладених перпендикулярно до поперечного згину ниток і вертикального розміщення стовпчиків. Воно виникає переважно в кулірних одинарних полотнах, а також у процесі виготовлення кулірних полотен на багатосистемних машинах, у разі використання для в'язання однониткової пряжі з високою скрученістю або скручених ниток незбалансованої (неврівноваженої) скрученості. Перекіс петельних рядів і петельних стовпчиків погіршує зовнішній вигляд виробів, є причиною їхньої деформації в процесі експлуатації. З метою зменшення перекосу петельних рядів і петельних стовпчиків для в'язання використовують пряжу та нитки невисокої скрученості, а в разі високої скрученості їх сукають, з'єднуючи нитки та пряжу з різними напрямками скрученості (лівої та правої).
4. Класифікація та характеристика асортименту трикотажних полотен
Структуру асортименту трикотажних полотен можна групувати за різними ознаками: призначенням, волокнистим складом, способами виробництва, типами в'язальних машин, способами основної та кінцевої обробки та ін.
За призначенням асортимент трикотажних полотен поділяється на полотна побутового та спеціального призначення. Полотна побутового призначення включають полотна для виготовлення верхніх, білизняних, панчішно-шкарпеткових, рукавичкових, хустково-шарфових виробів і головних уборів, виробів спортивного призначення, а також підкладкові, про-кладкові й утеплюючі полотна, які використовуються для пошиття одягу та взуття. Характеристика асортименту найважливіших груп наведена нижче.
За волокнистим складом трикотажні полотна бувають: однорідні (виготовлені з пряжі та ниток одного волокнистого складу) та неоднорідні (виготовлені з двох або більше видів текстильних волокон). Полотна можуть бути дво-, три- і багатокомпонентними. При цьому, залежно від виду використаних пряжі й ниток, а також особливостей в'язання, неоднорідні полотна можуть бути змішані та комбіновані.
За способами виробництва трикотажні полотна бувають поперечно-в'язані (кулірні) й основов'язані. Залежно від способу петлеутворення трикотажні полотна отримують трикотажним і в'язальним способами.
За способом основної обробки полотна бувають сирові, вибілені, гладкофарбовані, строкатов'язані, меланжеві, вибивні, а за способом кінцевої обробки - з протизминальною, протиусадковою, протизабруднювальною та водовідштовхувальною обробками, а також з тисненою, ворсовою поверхнею та ін.
За здатністю до розтягування - малорозтяжні (основов'язані полотна, окремі види комбінованих кулірних) і високорозтяжні (гладь, ластик, інтерлок, ажурні та ін.).
За здатністю до розпускання полотна поділяються на розпускальні (полотна кулірних головних переплетень), малорозпускальні (більшість полотен кулірних візерункових і комбінованих переплетень) і нерозпускальні (основов'язані полотна).
За типом трикотажних і в'язальних машин, на яких виготовлені ці полотна, - ластикові, інтерлочні, фангові, котонні, оборотні, рашельвертілочні та ін.
З типом машин тісно пов'язаний вид переплетення трикотажного полотна, яке формує його будову, зовнішній вигляд, споживні властивості.
Враховуючи, що вплив волокнистого складу, особливостей будови та способів обробки текстильних полотен на формування їх асортименту й властивостей детально вивчено на прикладі тканин та описано у підручниках і навчальних посібниках інших авторів, у даному підручнику ми обмежились тільки розглядом специфіки формування асортименту та властивостей трикотажних полотен і виробів у процесі їх в'язання. При цьому основна увага приділяється вивченню залежності їх механічних, фізичних й естетичних властивостей, довговічності й надійності в експлуатації від особливостей будови і в першу чергу від виду переплетення.
Переплетенням у трикотажі називають вид, спосіб і порядок взаємного розташування ниток, що зігнуті у петлі та утворюють петельну структуру, а також ниток, не зігнутих у петлі, що утримуються петельною структурою, які обумовлюють будову та зовнішній вигляд трикотажного полотна.
Як відзначалось раніше, за кількістю ниток, які беруть участь в утворенні горизонтального петельного ряду, трикотажні полотна поділяються на два класи - поперечнов'язані й основов'язані. У свою чергу кожен з них поділяється на чотири групи: полотна головних, похідних, візерункових і комбінованих переплетень.
Полотна головних переплетень мають найпростішу будову, складаються з однакових за розміром і формою петель, які не включають інших елементів петельної структури. До них належать: поперечнов'язані - гладь, ластикова гладь, двовиворітне полотно; основов'язані - ланцюжок, трико, атлас, подвійний (ластиковий) ланцюжок, подвійне трико і подвійний атлас.
Полотна похідних переплетень отримують шляхом поєднання кількох однакових головних так, що між петельними стовпчиками одного переплетення поміщаються петельні стовпчики другого. З кулірних - це похідна гладь і дволастик (інтерлочна гладь). Похідні основов'язані переплетення отримують шляхом зміни довжини протяжок - сукно, шарме (похідні трико), суконний і шармезний атлас (похідні атласу), ластикове трико та ластиковий атлас, інтерлочне трико та інтерлочний атлас та ін.
Візерункові полотна виготовляють на основі головних і похідних переплетень шляхом пров'язування додаткових ниток для досягнення: кольорового ефекту (жакардові полотна); зміни властивостей трикотажних полотен - зменшення розпускання, розтяжності, покращання теплозахисних властивостей (платувальні, ворсові, плюшеві, малорозтяжні, утокові, комбіновані та ін.), а також зміни розміру та форми петлі й довжини протяжок - фанг, напівфанг, ажурні, філейні.
Полотна комбінованих переплетень утворюються в результаті різного поєднання головних, похідних і візерункових переплетень. Залежно від способів поєднання елементів переплетень окремих класів (головних, похідних, візерункових) ці полотна можуть бути простими, похідно-комбінованими, візерунковими та складними. Кількість можливих комбінацій в кожній з названих груп дуже велика. При цьому в процесі отримання комбінованих полотен, як і візерункових, ставиться мета розширення внутрішньовидової структури асортименту і поліпшення властивостей полотен при більш ефективному використанні сировинних ресурсів і технологічних можливостей.
За кількістю петельних шарів, з яких складаються полотна, трикотаж може бути одно-, дво- і багатошаровим. Двошаровий трикотаж переважно застосовується у верхніх і рукавичкових виробах, а одношаровий - у білизняних і панчішно-шкарпеткових виробах.
Розглянемо видовий асортимент і властивості найпоширеніших полотен, які виготовляються вітчизняною промисловістю.
Білизняні вироби, які безпосередньо дотикаються до тіла людини, перш за все повинні забезпечувати нормальне функціонування організму - вільно поглинати рідку та пароподібну вологу з поверхні тіла і поволі відводити її в зовнішні шари одягу. До того ж ці вироби мають захищати організм людини від