Організація, планування управління маркетингом
Якість як головна характеристика товару - це здатність фірмового товару виконувати свої функції. Рівень якості - відносна характеристика, заснована на порівнянні показників якості продукції й аналога конкурента. Класифікація показників якості товарів: за кількістю властивостей, що характеризуються (одиничні; комплексні ); за формою представлення (абсолютні; відносні); за типом властивостей (призначення; ергономічні; надійності; безпеки; екологічні; естетичні). Етапи визначення рівня якості товарів: встановлення номенклатури показників якості товару; визначення чисельних значень показників і встановлення їх значущості; розрахунок комплексного узагальненого показника якості товару; визначення рівня якості товару.
Стабільність рівня якості товарів визначається значеннями показників якості. Види стабільності якості: стабільність значень показників якості в межах партії, що випускається, і коливання значень показників від партії до партій - "стабільність в обсязі"; стабільність значень показників якості в період використання (експлуатації) - "стабільність в часі". Показники стабільності якості: рівень браку, число повернень бракованих партій, число і сума рекламацій; незмінність ряду органолептичних характеристик.
Соціальна адресність - відповідність характеристик продукції специфічним потребам соціальної групи споживачів (пов'язані з демографічними і поведінковими ознаками – з особливостями сприйняття нових товарів; уявленнями про комфортність, красу, чутливістю до ціни; рівнем доходу) або конкретного покупця (пов'язані із станом здоров'я, особливостями шкіри, форми і розміру фігури; індивідуальними смаками; рівнем доходу).
Точність соціальної адреси товару в поєднанні з властивостями, при формуванні яких виробник враховує специфічні потреби покупців вибраного сегменту, є мірою соціальної адресності як критерію конкурентоспроможності. Визначається переважно експертним методом.
Безпосереднім свідчення достовірності є спеціальне і захисне маркування товарів; сертифікати відповідності тощо. Опосередкованим свідченням достовірності служать колективні знаки на тарі, статус експерта, підтверджуючого достовірність товару, місце продажу товару.
Контрофактна продукція – продукція, що продається під товарним знаком або на основі патенту іншої фірми без її дозволу; скопійована з оригінальної продукції без відповідного дозволу власника прав на інтелектуальну власність.
Для масового покупця свідченням конкурентних переваг є: спеціальне і захисне маркування; захищені знаки підтвердження оригінальності товару; акцизні марки (алкогольна продукція, тютюнові вироби); реєстраційні знаки (аудіо-, відеопродукція, комп'ютерні інформаційні носії); захисні знаки на товаросупровідних документах (сертифікати відповідності, гігієнічні і санітарно-епідеміологічні висновки).
Безпека продукції — це безпека для життя, здоров'я, майна споживача і навколишнього середовища за звичних умов його використання, зберігання, транспортування і утилізації, а також безпека виконання роботи. Розрізняють: безпека товару для людини, безпека для навколишнього середовища (екологічність), безпека виконання роботи.
Властивості безпеки: механічна безпека; безпека від шуму і вібрацій термічна безпека; електрична; електромагнітна; хімічна; біологічна; пожежна; безпека від вибухів; радіаційна безпека. В рамках кожної властивості безпеки можна розрахувати певні показники. Безпека товару (послуги) може визначатися безпосередньо (за якісними або кількісними характеристиками або опосередковано (за допомогою документів (сертифікатів відповідності, висновку наглядових органів).
Новий товар — це предмет споживання, який задовольняє нові потреби людини або, порівняно з товаром-попередником, більш повно задовольняє потреби, що склалися. Властивості товару, що обумовлюють його приналежність до категорії "новий товар" - прояв новизни. Якщо об'єктом оцінки новизни є новизна споживчих властивостей, а суб'єктом — кваліфікований споживач, то її слід вважати споживчою новизною.
Для забезпечення довгострокової конкурентоспроможності виробник повинен потурбуватися про стабільність новизни. Розрізняють: стабільність новизни в часі (визначається захищеністю оригінального товару (марки-конкурента) і його виробництва законодавчим шляхом - охоронними документами (патентами, свідоцтвами) і організаційно-технічними заходами - ступенем захищеності інформації про виробництво, що містить ноу-хау); стабільність новизни в обсязі (визначається тиражем продукції, оскільки від його розміру залежить оригінальність товарів і в першу чергу товарів з естетичною функцією)
Основна маса товарів-новинок - це оновлені товари, які, маючи вищий рівень споживчих властивостей, більш повно задовольняють потреби, що склалися. Оновлення у виробництві продовольчих товарів здійснюється головним чином у напрямі освоєння екологічно чистих харчових товарів, дієтизації (зменшення жирності), вітамінізації традиційних продуктів з лікувально-профілактичними властивостями. Оновлення у виробництві складно технічних товарів відбувається за рахунок: впровадження досягнень оборонної промисловості; застосування в товарах (нижчого класу новин, що раніше використалися в товарах вищого класу; застосування цифрової техніки
Імідж організації (підприємства) - популярність і репутація як надійного партнера, здатного забезпечити якість товарів, в строк виконати свої зобов'язання. Імідж підприємства переноситься і на його продукцію. Він визначається: виробником; замовником (продавцем); клієнтом (покупцем).
Для підтримки високого іміджу потрібні ефективна реклама, постійний контакт із ЗМІ і найголовніше — забезпечення стабільного рівня якості товару. Один з важливих пунктів програми ефективного іміджу - затвердження фірми і її товару на визначеному сегменті ринку. Майстер-план іміджу фірми повинен складатися із зовнішнього (це те, як її сприймають суспільство, ЗМІ і інвестори) внутрішнього (атмосфера всередині неї, позитивне і негативне ставлення співробітників до керівників і політики компанії), відчутного (сприйняття її бізнесу покупцем за допомогою його п'яти відчуттів) і невідчутного (реакція покупця на відчутне, на обслуговування і ставлення до нього співробітників компанії) іміджу. Кожна з цих частин плану спрямована на ефективну роботу з покупцем: підтримка іміджу успішної компанії, який заставляє покупця повірити в це; встановлення емоційного зв'язку із споживачем і суспільством
Поправка
на імідж може
вводитися
на двох етапах
— при остаточній
оцінці рівня
конкурентоспроможності
і визначенні
рівня якості.
В.А. Арістовим
запропоновано
при розрахунку
поправки
використовувати
два показники.
Показник
враховує частку
потенційних
споживачів,
які називають
дану фірму
першою при
відповіді
на питання:
"Які фірми,
що виробляють
дані продукти,
Ви знаєте?"
-в загальному
числі опитаних
споживачів.
Показник
враховує частку
потенційних
споживачів,
які називають
дану фірму
першою при
відповіді
на питання:
"Даний продукт
якої фірми
Ви бажаєте
придбати?" -
у загальному
числі споживачів.
Поправка
розраховується
за формулою:
,
де
-
коефіцієнти,
що враховують
вагомість
.
Інформативність продукції - здатність виражати свою суспільну цінність через інформацію про конкурентні переваги. Результат предкупівельної альтернативи (оцінки варіантів вибору товару) в значній мірі залежатиме від отримуваної споживачем інформації про конкурентні переваги продукції.
Загальними вимогами до товарної інформації є достовірність, доступність, достатність; довірчість. Обов'язкові вимоги до інформації виробник може виконувати неформально, наводячи додаткові відомості, не передбачені стандартами і технічними умовами (свідоцтво про основні показники споживчих властивостей; правила і умови ефективного і безпечного використання), що полегшують вибір товару. Знаки, що інформують про конкурентоспроможність продукції: знаки відповідності стандартам; знаки відповідності при добровільній сертифікації; знаки лауреатів конкурсів.
Ціна як грошовий вираз вартості товару, служить для непрямої зміни величини витраченого на виробництво товару суспільно необхідного робочого часу. Як правило, з двох складових конкурентоспроможності споживач віддає перевагу якості, але в окремих випадках він на перше місце ставить ціну. Причини: ідентичності за якістю порівнюваних товарів (послуг); рівень доходу населення. Ціна споживання відображає повні витрати споживача з придбання й експлуатації продукції протягом терміну її служби.
Чинники що впливають на визначення ціни товару: сукупні витрати виробництва; затрати суспільної праці; якість товару; функції і властивості товару; кваліфікація персоналу; технологічний рівень виробництва; податкове законодавство країни; витрати на транспортування і зберігання товару; затрати на оренду приміщень для реалізації товару; упаковка товару; популярність фірми; рівень сервісного і гарантійного обслуговування; маркетингова діяльність фірми; попит і пропозиція на дану продукцію; торгова націнка фірми.
Основні методи ціноутворення: встановлення ціни на основі собівартості і прибутку (витратний принцип); встановлення ціни на основі балансу попиту і пропозиції; встановлення ціни з урахуванням цін конкурентів. Превалювання методу залежить від типу ринку.
При розрахунку ціни слід виходити з цінності товарів. Облік градації товарів і послуг за якістю (ґатунок, марки, класи) дозволяє забезпечувати адекватність ціни якості.
Розробимо матрицю інтегральної оцінки конкурентоспроможності товару (див. таб. 3.1.2.)
| № п/п (С) | Назва параметрів | Відповідність вимогам ринку (Р) | ||
| Вино столове біле | Вино міцне червоне | Вино рожеве | ||
| Технічні | ||||
| 1.1. | Відповідність міжнародним параметрам якості | 1 | 1 | 1 |
| 1.2. | Відповідність національним параметрам якості | 1 | 1 | 1 |
| 1.3. | Відповідність міжнародним нормативам на товар | 1 | 1 | 1 |
| 1.4. | Відповідність національним нормативам на товар | 1 | 1 | 1 |
| 1.5. | Відповідність міжнародним законодавчим актам | |||
| 1.6. | Відповідність національним законодавчим актам | 1 | 1 | 1 |
| 1.7. | Відповідність смакових якостей міжнародним стандартам | 1 | 1 | 1 |
| 1.8. | Відповідність смакових якостей національним стандартам | 1 | 1 | 1 |
| 1.9. | Відповідність кольору вина міжнародним стандартам | 1 | 1 | 1 |
| 1.10. | Відповідність кольору вина національним стандартам | 1 | 1 | 1 |
| 1.11. | Відповідність упакування міжнародним стандартам | 1 | 1 | 1 |
| 1.12. | Відповідність упакування національним стандартам | 1 | 1 | 1 |
| Економічні | ||||
| 2.1. | Ціна товару | 1 | 1 | 1 |
| 2.2. | Додаткові витрати на транспортування | 1 | 1 | 1 |
| 2.3. | Вартість обладнання | |||
| 2.4. | Вартість експлуатації | |||
| 2.5. | Вартість навчання персоналу | 1 | 1 | 1 |
| 2.6. | Вартість ремонту | |||
| 2.7. | Вартість технічного обслуговування | |||
| 2.8. | Податки | 0 | 0 | 0 |
| 2.9. | Страхові внески | 1 | 1 | 1 |
| Разом | Сума Р = 17 Сума С=16 | Сума Р = 17 Сума С=16 | Сума Р = 17 Сума С=16 | |
| К | 1,0625 | 1,0625 | 1,0625 | |
Таким чином, продукція інкерманського заводу є конкурентоспроможною.
3.2 Визначення виду життєвого циклу товарів та послуг
Класичний маркетинг розглядає чотири етапи життєвого циклу товару.
- етап впровадження на ринок ;
Основна ціль маркетингу на цьому етапі – спонукати споживачів спробувати зробити пробні купівлі товару;налагодити розподіл нового товару.
- етап зростання;
Супроводжується швидким зростанням обсягу продажу і свідчить про те, що товар схвалено споживачами.
- етап зрілості;
Основне завдання маркетингу на цьому етапі – продовження життєвого
циклу товару
- етап спаду
У цей період споживачі переходять на використання нового товару.
Кількість конкурентів зменшується, обсяги реалізації і прибуток
Автор вважає що в теперішній час товар, що виробляється на Інкерманському ЗМВ знаходиться на етапі зростання.
3.3 Розроблення товарного знаку
В умовах конкурентної боротьби виробники в більшості своїй прийшли до розуміння, що їх товар хоч якимсь чином повинен відрізнятися від товару сусіда по галузі, щоб покупець легше і швидше знаходив його на полицях. Особливо актуально це було для тих виробників, чиї продукти мають безліч аналогів і не мають власного ресурсу, щоб виділитися, дистанціюватися від товару конкурента.
Створення товарного знаку - є напрям діяльності фірми, що включає розробку і реалізацію чітко вивіреної ідеології. Така ідеологія направлена на формування в суспільній свідомості ідеального уявлення про фірму, вироблювані нею товари або послуги, що надаються. Фактично йдеться про специфічний процес міфотворчості, націлений на створення ідеології, покликаної управляти всім спектром дій з просування на ринок товарів і послуг даної фірми. Варто відзначити, що вживання позитивної ідеології в рекламній компанії до цих пір є одним з найбільш ефективних прийомів.
Важливою частиною робіт по просуванню продукції фірми є розробка такого образу товару або послуги, якому споживач віддав перевагу б над аналогічними образами, пропонованими конкурентами. Для досягнення цієї мети необхідне активне і послідовне впровадження розробленого рекламістами образу в свідомість цільової аудиторії за допомогою всіх доступних методів: рекламних акцій, маркетингових кампаній.
Для створення бренду перш за все потрібно виразно сформулювати завдання кампанії. Дуже важливий при розробці бренду ретельний аналіз запропонованих назви, рекламного слогану, виробленої стратегії продажів і методів поширення товару або послуги.
Товарний знак Інкерманського ЗМВ наведено на рис. 3.3.1.

Рис. 3.3.1. Товарний знак Інкерманського ЗМВ
Для того, щоб можна було максимально захистити товарний знак від несанкціонованого використання іншими особами, а в разі використання мати більше можливостей для притягнення порушника до відповідальності, необхідна міжнародна реєстрація товарного знаку.
3.4 Основні напрямки цінової політики
Ціна є однією з найважливіших характеристик товару, вона в багатьому визначає конкурентоспроможність товару.
У практиці ціноутворення Інкерманским заводом марочних вин популярним методом є встановлення ціни методом "Середні витрати + прибуток", який укладається в нарахуванні націнки на собівартість товару.
Найпростіше визначити ціну по "аналогії", на рівні поточних ринкових цін конкурентів, що провадять аналогічну або порівняну продукцію. Але цей метод не годиться, якщо мова йде про новий товар, який не має аналогів, або якщо потрібно домогтися переваги в конкурентній боротьбі, або якщо підприємство діє в особливих умовах.
Таким чином, конкурентоспроможна ціна перебуває між
собівартістю виробу й "ціною байдужності".
3.5 Основні напрямки цінової стратегії
Інкерманський завод підтримує стратегію лідерства за якістю товару. Це дає можливість йому випереджати конкурентів у виробництві нової високоякісної продукції. У таких умовах встановлення підприємством відносно високих цін на свої товари зумовлюється необхідністю відшкодування значних витрат, які пов’язані з проведенням науково-дослідних і конструкторських розробок.
Дана стратегія ефективна, якщо товар орієнтований на такий ринок, де, як правило, попит нееластичний. Це ринок багатих покупців, котрих більше цікавить унікальність та якість продукції, ніж її ціна. Тому вони згодні заплатити за товар ціну, яка більша, ніж ринкова.
Другий чинник вибору такої стратегії— це витрати. Стратегія високих цін найефективніша відносно товарів, у цінах яких основну частку складають змінні витрати. У цьому випадку навіть незначне підвищення ціни веде до істотного збільшення маржинального доходу, який буде компенсувати втрати доходу від падіння обсягів продажу. Так, якщо в ціні товару (40 грн) частка змінних витрат становить 80 %, а маржинального доходу — 20 %, то підвищення ціни лише на 10 % (ефект ціни) зможе компенсувати втрати доходу від зменшення обсягів продажу (ефект масштабу) на одну третину. Беззбитковість падіння обсягів реалізації в цьому випадку дорівнює 33,3 %
Стратегічний підхід підприємства до проблеми ціноутворення частково залежить від етапу життєвого циклу товару. Особливо великі вимоги вимагає етап виведення нового товару на ринок.
Можна провести відмінність між установленням ціни на справжню новинку, захищену патентом, і встановленням ціни на товар, що добре знайомий покупцям.
1. Встановлення ціни на справжню новинку. Коли інкерманский завод марочних вин випускає на ринок захищену патентом новинку, при встановленні ціни на неї вибирає або стратегію "зняття вершків", або стратегію тривалого впровадження на ринок.
Використання методу "зняття вершків" з ринку має зміст при таких умовах:
спостерігається високий рівень потокового попиту з боку достатньо великої кількості покупців;
витрати малосерійного виробництва не настільки високі, щоб звести на ні фінансові вигоди підприємства;
висока початкова ціна не буде приваблювати нових конкурентів;
висока ціна підтримує образ високої якості товару.
Висновки до розділу 3:
Інкерманський завод в теперішній час є конкурентоспроможним підприємством. Продукція підприємства знаходиться на стадії життєвого циклу "зростання" і потребує зберігаючого або підтримуючого виду маркетингу.
Інкерманський завод підтримує стратегію лідерства за якістю товару. Це дає можливість йому випереджати конкурентів у виробництві нової високоякісної продукції.
4. Просування товару
4.1 Обгрунтування методу та рівня каналів збуту продукції
Канал збуту Інкерманського ЗМВ має 2 рівні (Рис.4.1.1.), тобто Виробник - Торговий дім виробника (оптовик) - Супермаркет - кінцевий споживач. У деяких випадках застосовується багаторівневий канал, тобто Виробник - Торговий дім - Роздріб - Супермаркети - кінцевий споживач.

Рис.2.5. Канали розподілу Інкерманського ЗМВ
4.2 Обгрунтування видів реклами
Переваги й недоліки основних засобів поширення реклами
| Засоби реклами | Переваги | Недоліки |
| Газети | Гнучкість, своєчасність, велике охоплення місцевого ринку, широке визнання, висока вірогідність | Короткочасність існування, низька якість відтворення, незначна аудиторія "вторинних" читачів |
| Телебачення | Сполучення зображення, звуку й руху, почуттєвий вплив, високий ступінь залучення уваги | Висока абсолютна вартість, перевантаженість рекламою, скороминущість рекламного контакту, менша вибірковість аудиторії |
| Радіо | Вибірковість аудиторії, масовість використання, висока географічна й демографічна вибірковість, доступність розцінок | Подання тільки звуковими коштами, ступінь залучення уваги нижче, ніж у телебачення, скороминущість рекламного контакту |
| Журнали | Висока географічна й демографічна вибірковість, вірогідність, престижність, висока якість відтворення, тривалість існування, значне число "вторинних" читачів | Тривалий часовий розрив між покупкою місця й появою реклами, наявність марного тиражу, відсутність гарантії розміщення оголошення в кращому місці |
| Зовнішня реклама | Гнучкість, висока частота повторних контактів, невисока вартість | Відсутність вибірковості аудиторії, обмеження творчого характеру |
4.3 Розроблення зразків реклами та оцінка її ефективності
Зовнішня реклама — один з основних засобів реклами, носії якого розміщуються поза приміщеннями. На сьогоднішній день зовнішня реклама є таким сегментом рекламного ринку, який динамічно розвивається. Вона розрахована на пішоходів, водіїв, пасажирів. Зовнішня реклама на сьогоднішній день є однією з наймасштабніших по кількості споживачів, не дивлячись на панування телебачення і електронних ЗМІ. По ефективності й результативності зовнішня реклама входить до трійки лідерів з подачі реклами поряд з телевізійною рекламою і рекламою в ЗМІ.
В умовах перенасиченості міських вулиць різними видами зовнішньої реклами, ефективність розміщення того або іншого виду зовнішньої реклами залежить від багатьох чинників — від місцерозташування до дизайну макету.
Зовнішня реклама — головні принципи:
короткий час контакту;
висока частота показів;
контекстний показ.
Створюючи носії зовнішньої реклами, слід пам'ятати про "Правило 3-х секунд". Це правило свідчить про те, що носії зовнішньої реклами призначені для пішоходів, водіїв і пасажирів. Ці люди знаходяться на шляху до певного місця призначення і, переважно, зайняті своїми думками. Отже, час, який вони приділяють носіям зовнішньої реклами, в середньому складає 3 секунди. І саме при швидкоплинному погляді на носії зовнішньої реклами у людей повинні виникнути асоціації з певною маркою, відкластися в пам′яті образи того чи іншого товару.
Автор пропонує оформити рекламні щити таким зображенням:

Під час проведення рекламної кампанії й по її завершенні необхідно оцінити її ефект. Оцінка ефективності рекламної кампанії є завершальним етапом планування. Ця оцінка включає вимір результативності комунікативної діяльності й визначення впливу реклами на результати продажів. Для цього в процесі її проведення можуть бути використані різні методи.
Ефективність витрат на рекламу
| Параметр | Од. виміру | Роки | ||||
| 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | Разом | ||
| Виторг (продажу) | Тис. грн. | 8498,5 | 9784,536 | 10478,95 | 11800 | 40562,445 |
| Витрати всього | Тис. грн. | 6723,45 | 7900,41 | 8400,5 | 9312 | 32336,222 |
| Прибуток | Тис. грн. | 1775,05 | 1884,12 | 2078,453 | 2489 | 8226,223 |
| Рентабельність продажів | Відсотки | 21 | 19 | 20 | 21 | 20,3 |
| Рекламний бюджет | Тис. грн. | 1020,3 | 1542,3 | 1540,3 | 2450,49 | 6553,39 |
| Рентабельність витрат на рекламу | Грн./ грн. | 1,74 | 1,22 | 1,35 | 3,80 | 1,26 |
| Приріст прибутку за рік | Тис. грн. | Х | 109,076 | 194,327 | 410 | 714 |
| Темп приросту прибутку | % | Х | 6,1 | 10,3 | 19,7 | 36,2 |
| Приріст рекламного бюджету | Тис. грн. | Х | 522 | -2 | 910,19 | 1430,19 |
| Темп приросту рекламного бюджету | % | Х | 51% | 0% | 59% | 110% |
| Рентабельність приросту витрат на рекламу | Грн./ грн. | Х | 0,21 | -97,16 | 0,45 | 0,50 |
| Відношення темпів приросту прибутку й рекламного бюджету | Одиниці | Х | 0,02 | 0,24 | 9,80 | 0,42 |
4.5 Розроблення графіка рекламної кампанії
При розробленні графіка рекламної компанії зорієнтуємось на населення Закарпатської області. Люди, які проживають у цьому регіоні додержуються постів. Тому в цей час рекламних звернень не плануємо.
Графік рекламної компанії на 2009 рік
| Період проведення | Рекламні заходи | Засоби розповсюдження |
| 7-15 січня | Оганізація дегустації | Особиста присутність у місцях масових гулянь |
| 7-14 лютого | Акція до дня закоханих "Вип’ємо за кохання" | Рекламне звернення на радіо та телебаченні |
| 1-10 березня | Привітання з жіночим днем | Зовнішня реклама - білборди |
| 15-25 квітня | Привітання з Великоднем та акція "Поминальна неділя з кагором від Інкерман" | Реклама у газетах та журналах |
| 1-7 червня | Акція "У відпустку – в Інкерман" | Рекламне звернення на радіо та телебаченні |
| 1-30 липня | Оганізація екскурсій на завод та дегустації | Реклама у газетах та журналах, на радіо |
| 10-17 вересня | Виведення на ринок нового продукту. Акція "Оксамитовий сезон з оксамитовим смаком" | Зовнішня реклама - білборди |
Висновки до розділу 4
Канал збуту Інкерманського ЗМВ має 2 рівні (Рис.4.1.1.), тобто Виробник - Торговий дім виробника (оптовик) - Супермаркет - кінцевий споживач. У деяких випадках застосовується багаторівневий канал, тобто Виробник - Торговий дім - Роздріб - Супермаркети - кінцевий споживач.
Розроблено графік рекламної компанії. Обгрунтовано вибір носія реклами.
5. Розроблення структури управління та програми маркетингової діяльності на підприємстві
5.1 Структура управління підприємством та маркетингом на сучасному рівні
Функціонально-ринкова організація (мал. 5.1.1.) - організаційна структура керування маркетингом, у якій функціональні маркетингові служби підприємства виробляють і координують здійснення деяких єдиних для підприємства цілей і завдань маркетингу. У той же час за розробку й реалізацію планів маркетингу для певних ринків відповідають керуючі, відповідальні за роботу на цих ринках. Вони також формулюють для функціональних маркетингових служб підприємства завдання в області маркетингової діяльності на певних ринках і контролюють їхнє виконання. Застосовується, коли організація випускає відносно однорідну продукцію, призначену для ринків різного типу. Головним достоїнством є концентрація маркетингової діяльності навколо потреб конкретних ринкових сегментів, а не навколо окремих продуктів, що має місце в продуктовій організації маркетингу. Недоліки даної оргструктури подібні до недоліків функціонально-продуктової організації маркетингу.

Рис. 5.1.1. Функціонально-ринкова оргструктура управлыння маркетингом
Продуктово-Ринкова організація реалізується, коли є як керуючі окремими продуктами, так і керуючими окремими ринками. Продуктові керуючі планують обсяги продажів і прибуток для своїх продуктів, контактуючи при цьому з керуючими окремими ринками з метою визначення можливого обсягу продажів. Вони відповідають за маркетинг їхньої продукції у всіх регіонах. Керуючі окремими ринками, у свою чергу, відповідають за розвиток прибуткових ринків для існуючих і потенційних продуктів організації. Вони мають право приймати рішення в області своєї діяльності по більшості маркетингових проблем (реклама, ціноутворення, вибір каналів розподілу продукції й т.п.).
Даний тип оргструктури застосовується організаціями, що випускають різні продукти, реалізовані на багатьох, що сильно розрізняються ринках. Достоїнством даної організації маркетингу є те, що управлінська увага приділяється кожному продукту й кожному ринку. Однак така організація керування маркетингом збільшує управлінські витрати (кожний керуючий намагається розвити штат співробітників), не має достатню організаційну гнучкість і породжує конфлікти.
Функціонально-продуктово-Ринкова організація - організаційна структура керування маркетингом, у якій функціональні маркетингові служби підприємства виробляють і координують здійснення деяких єдиних для підприємства цілей і завдань маркетингу. У той же час за розробку й реалізацію планів маркетингу для певних ринків відповідають керуючі, відповідальні за роботу на цих ринках. Вони також можуть формулювати для функціональних маркетингових служб підприємства завдання в області маркетингової діяльності на певних ринках і контролювати їхнє виконання. За розробку, випуск і збут певних продуктів або групи продуктів відповідають керуючі продуктом. Вони також можуть формулювати для функціональних маркетингових служб підприємства завдання в області маркетингу певних продуктів і контролювати їхнє виконання. Перш ніж ухвалити рішення щодо розробки й випуску продуктів, керуючий продуктом з'ясовує в керуючих окремими ринками можливості збуту цих продуктів на конкретних ринках, формуючи в такий спосіб сумарний портфель майбутніх замовлень. Взаємодія різних керуючих багато в чому здійснюється на неформальній основі, тому що розмаїтість розв'язуваних завдань неможливо повно відбити ні в яких положеннях і посадових інструкціях. Наявність функціональних служб стримує ріст штатів у продуктових і ринкових підрозділах.
5.2 Перспективна структура управління підприємством та маркетингом
По мірі того як організація й споживачі надавали все більше значення кінцевим результатам, тобто кінцевому продукту з високими споживчими властивостями, усе більше очевидної ставала необхідність наділення якої-небудь особи повноваженнями й відповідальністю за одержання цих кінцевих результатів. Цього можна досягти за допомогою традиційної структуризації по асортиментах продуктів у рамках функціонально-продуктової оргструктури керування. Якщо в рамках останньої оргструктури відповідального за маркетинг певного продукту наділити широкими повноваженнями, підкоривши йому тимчасово всіх співробітників з лінійних і функціональних підрозділів, зайнятих розробкою, впровадженням, виробництвом, послепродажным обслуговуванням, реалізацією інших функцій маркетингу, то ми одержимо оргструктуру керування проектом по випуску й маркетингу певного продукту.
Але з ряду причин керування на основі тільки проекту найчастіше виявляється неможливим. Не завжди можна забезпечити повну зайнятість персоналу (завантаження персоналу різної спеціалізації в міру розробки проекту носить нерівномірний характер). Крім того, порівняно невелика може бути й тривалість здійснення проекту. Персонал, і в першу чергу висококваліфікований, не потерпить невизначеності, викликуваної частими організаційними змінами. Далі, фахівці звичайно воліють бути організаційно об'єднаними в групи на професійній основі. Вони більш вільно себе почувають, працюючи в колі колег, і вважають, що приналежність до такого роду групам краще відповідає інтересам їхньої професійної репутації й службового росту, ніж об'єднання на основі проекту.
Часто керівники проектів не мають повноваження, достатніми для надання реального впливу на діяльність функціональних підрозділів. У цих випадках вони виступають лише як свій рід акумуляторів інформації про те, як обстоит справа з довіреними їм проектами, доповідаючи вищестоящому керівникові про серйозні відхилення від плану. Можливе виникнення ситуації, коли керівник проекту не має достатніх повноважень, а повинен відповідати за кінцеві результати. Недивна тому й висока плинність управлінських кадрів, що працюють на подібних посадах.
Зазначені недоліки в істотній мері переборюються в оргструктурах керування матричного типу. Суть відносин при формуванні матричних оргструктур керування полягає в наступному (мал. 5.2.1.).

Рис. 5.2.1. Матрична оргструктура керування маркетингом
Керівникові (проекту) програми, наприклад, по освоєнню якогось ринку певної продукції передаються від керівництва підприємства необхідні повноваження по розподілі ресурсів, а також виконанню заходів, що становлять програму. Керівникові маркетингової програми тимчасово підкоряються не тільки співробітники відповідних маркетингових служб, але також і співробітники підрозділів, що займаються розробкою й доведенням до виробництва відповідного продукту (на малюнку 4 це показано стрілками, що виходять за межі малюнка). Таким чином, кожний учасник робіт із програми, перебуваючи в штатному розкладі відповідного підрозділу, має подвійне підпорядкування: по лінії програмних робіт він підкоряється керівникові маркетингової програми, у всіх інших відносинах - своєму лінійному керівникові.
Коли одночасно розробляється кілька програм, то для загального керівництва всією програмною діяльністю (вироблення єдиної ринкової, науково-технічної й економічної політики, розподіл ресурсів між програмами й т.п.) може вводитися посада керівника центра керування маркетинговими програмами (див. мал. 4). Тоді йому безпосередньо підкоряються керівники окремих програм.
Керівниками програм невеликих масштабів можуть виступати не звільнені керівники, а керівники й фахівці окремих підрозділів.
Матрична структура керування усуває наступний недолік, властивій оргструктурі керування по проекті: легко домогтися безперервного завантаження окремих співробітників, які перебувають у штатному розкладі постійних структурних ланок, що займаються однотипними видами діяльності.
Подвійність керівництва, властивій оргструктурі керування матричного типу, обумовлює виникнення наступного недоліку. Якщо з'являються складності з виконанням програми, керівництву підприємства буває найчастіше досить важко з'ясувати, хто в цьому винуватий і в чому суть виниклих труднощів. Крім усього іншого, у подібних випадках виникають і звичайні тертя, "отфутболивание" і плутанина, яких варто очікувати при відсутності єдиноначальності.
Ці труднощі переборюються в результаті встановлення чітких границь повноважень і відповідальності функціональних керівників і керівників програм. Останні звичайно наділяються всією повнотою відповідальності за здійснення всієї програми; вони, як правило, установлюють контакти із замовниками, хоча часом це ставиться в обов'язку маркетинговим підрозділам, а також розпоряджаються бюджетом програми, що, по суті, означає перетворення їх у свого роду "покупців" послуг функціональних підрозділів. (Це доцільно здійснювати на принципах внутрішнього госпрозрахунку.)
Функціональні керівники наділяються повноваженнями по керівництву працюючими в їхній сфері співробітниками й здійснюють контроль за цілісністю й повнотою проведених ними дослідницьких, конструкторських і інших робіт. У цілому за рахунок подібної організації діяльності функціональних керівників і керівників програм усувається більша частина проблем, пов'язаних з відсутністю єдиноначальності. Матричні оргструктури керування, як правило, вбудовуються в лінійно-функціональну структуру керування підприємством у цілому.
5.3 Розроблення структури та змісту програми маркетингової діяльності
Маркетингова програма (програма маркетингу) передбачає планування конкретних дій з реалізації маркетингових стратегій. В ній оптимально поєднуються інструменти маркетингу з урахуванням конкретного періоду дії плану і відповідного фінансового забезпечення.
Програму маркетингу складають на основі комплексних маркетингових досліджень і результатів оцінки власних можливостей фірми. Типова структура маркетингової програми містить такі основні розділи:
• характеристику і прогноз розвитку цільового ринку, в тому числі факторів макро- і мікросередовища маркетингу;
• ринкову позицію фірми з обгрунтуванням вибору стратегії і тактики поведінки на цільовому ринку;
• комплекс (інструменти) маркетингу з обгрунтуванням розробок товарної, цінової, збутової і комунікаційної політики;
• джерела фінансування програми і контроль за її виконанням. На практиці не завжди можлива і доцільна повна стандартизація
й уніфікація структури і змісту маркетингової програми. Це скоріше стосується типової системи показників, які використовуються для розробки програми. Так, основними показниками маркетингової програми щодо продукту можуть бути:
• передбачувана частка ринку;
• диференціація продукту, обсяг його випуску з урахуванням характеристики і прогнозування цільового ринку і ринкової частки;
• прогнозований прибуток і темпи його збільшення;
• структура фінансових витрат (розвиток виробництва, матеріально-технічне постачання, збут і його стимулювання, реклама, сервісні послуги тощо);
• розрахунок витрат виробництва на одиницю продукту;
• планування цін;
• визначення прибутків (валового, чистого, прибутку від реалізації кожного продукту та ін.);
• оцінка ефективності збуту;
• оцінка рентабельності виробництва та інші показники.
У програмі маркетингу по виробничому відділенню вирішуються такі завдання:
• визначення необхідної номенклатури вироблюваних продуктів з урахуванням товарної політики;
• обгрунтування рішень з інновацій;
• прийняття рішень щодо підвищення технічного рівня і якості товарів;
• встановлення частки кожного виробу в товарній структурі виробництва;
• розрахунок загального обсягу витрат і їх структури за пріоритетними напрямками виробництва;
• виявлення джерел фінансування;
• забезпечення виробництва матеріальними й трудовими ресурсами;
• розрахунок витрат виробництва й обігу;
• визначення ефективності виробництва і прогноз прибутку.
Програма маркетингу по виробничому відділенню повинна містити оптимізовані показники, які будуть враховані в плані виробництва та внутрішньофірмовому плануванні загалом. Таким чином, маркетингова програма по виробничому відділенню стає базовим документом, розробленим на основі результатів аналізу всього комплексу показників господарської діяльності виробничого відділення.
Завдання маркетингової програми з продукту:
• розробка оптимальних техніко-економічних параметрів продукції;
• виконання багатоваріантних розрахунків ефективності виробництва і збуту продукції;
• обгрунтування необхідності і рентабельності виробництва нових (вдосконалених) товарів;
• встановлення обсягу випуску продукту в натуральних і вартісних одиницях;
• встановлення параметрів якості щодо кожного товару з урахуванням запитів споживачів цільового ринку;
• інтегральна оцінка кожного продукту (порівняння витрат, ціни і прибутку);
розрахунок рівня конкурентоспроможності кожного продукту з урахуванням присутніх на цільовому ринку конкуруючих аналогів.
Комплекс маркетингу можна розглядати як складову маркетингової програми по виробничому відділенню чи з продукту, а також як окремий вид програми маркетингу, метою якої є розробка обгрунтованих рішень за основними напрямками ринкової політики компанії. Типова структура цієї програми містить такі розділи:
• прогноз розвитку цільового ринку (сегмента);
• загальну стратегію фірми щодо цільового ринку;
• товарну політику;
• цінову політику;
• збутову політику;
• комунікаційну політику;
• джерела фінансування і бюджет витрат на реалізацію комплексу маркетингу;
• контроль за реалізацією програми.
Маркетинговий тактичний план розробляється на період 3-5 років. Розробка тактики маркетингу спрямована на визначення додаткових (уточнювальних) цілей