Xreferat.com » Рефераты по маркетингу » Екологічний маркетинг

Екологічний маркетинг

План


Вступ

1. Роль екологічного маркетингу в концепції соціально-етичного маркетингу

2. Екологізація виробництва як показник конкурентоспроможності. ІSО 14000

3.Економічний розвиток та стан навколишнього середовища України

4. Розрахунок: прибуток із відходів

Список використаної літератури


Вступ


Маркетинг – це передбачення, управління та задоволення попиту на товари, послуги, організації, людей, території та ідеї через обмін.

Принципи маркетингу – основні положення, обставини, вимоги, які визначають сутність маркетингу та покладені в його основу.

До основних принципів можна віднести: орієнтованість на споживача, його потреби і вимоги, що передбачають пропонування ринку не товарів та послуг, а засобів вирішення проблем споживачів; гнучкість у досягненні поставленої мети шляхом адаптації до вимог ринку з одночасним спрямованим впливом на нього; комплексний підхід до розробки маркетингових планів, який передбачає використання не окремих маркетингових засад, а комплексу маркетингу, поєднання окремих елементів якого дозволяє досягти визначених цілей; спрямованість на довгострокову перспективу розвитку фірми.

Перший принцип виходить з того, що фірма в центр своєї діяльності ставить споживача на його потреби. Вирішення проблем споживача – єдиний спосіб досягти цілей фірми, найважливішими з яких є отримання прибутку.

Другий принцип наголошує на необхідність дослідження можливих змін у зовнішньому середовищі і розробку механізмів пристосування до неконтрольованих фірмою факторів і, в той же час, підкреслює важливість активної політики, яка передбачає створення нових товарів, технологій, вдосконалення форм стимулювання збуту, каналів товароруху, методів виходу на нові ринки, інших маркетингових заходів.

Актуальність третього принципу визначається неможливістю ефективного впливу на споживачів через використання якогось одного, навіть дуже ефективного інструменту маркетингу.

Макросередовище представлене п’ятьма групами факторів: економічні; соціально – культурні; політико – правові; технологічні; природно – географічні.

Тенденції зміни макроекономічних факторів – доходу споживачів, демографічної ситуації і соціально – культурних умов, інфраструктури ринку і кліматичних умов; темпи науково – технічного прогресу та рівень розвитку науки і техніки, законодавче регулювання економічної діяльності та вплив суспільних інститутів на процеси, які відбуваються у країні, - ці та інші фактори макросередовища, надають певні можливості або, навпаки, загрожують існуванню фірм – суб’єктів економічної діяльності. Вивчення впливу цих факторів, тенденцій змін макросередовища є передумовою зваженого прийняття рішення про вибір ринків, на яких працюватиме фірма.

Дослідження мікро середовища проводять у таких напрямах: дослідження ринку як такого; вивчення споживачів; вивчення фірмової структури ринку: конкурентів, посередників; постачальників.


1. Роль екологічного маркетингу в концепції соціально-етичного маркетингу


Принципи маркетингу заключаються у необхідності дослідження можливих змін у зовнішньому середовищі і розробку механізмів пристосування до неконтрольованих факторів і передбачає створення нових технологій, методів виходу на нові ринки, інших маркетингових заходів.
Макросередовище представлене природно – географічними факторами,
демографічної ситуації і соціально – культурних умов, інфраструктури ринку і кліматичних умов; темпи науково – технічного прогресу та рівень розвитку науки і техніки, законодавче регулювання економічної діяльності та вплив суспільних інститутів на процеси, які відбуваються у країні, - ці та інші фактори макросередовища, надають певні можливості.

Вивчення впливу цих факторів, тенденцій змін макросередовища є передумовою зваженого прийняття рішення з питань концепції соціально-етичного та екологічного маркетингу .

Приведу приклад по нашому району. 19 січня 1990 року із Снігурівки на адресу 12 сесії Верховної Ради УРСР було направлено лист „Короткі матеріали по річці Інгулець”, до питання „Про екологічну обстановку в республіці та заходах по її корінному поліпшенню”.

В листі вказувалося, що протягом 32 років – щорічно в річку скидається 60 млн. куб. метрів високомінералізованих вод Кривбасу (солі хлору, натрію, заліза, кальцію, міді тощо). Тільки за 10 років на землі зрошувальної системи скинуто 2.2 млн.т солей, в т. ч. 0.64 млн.т токсичних солей хлору. Мінералізація поливної води, за даними інституту „Укргіпроводгосп”, в 3-4 рази перевищують норму, велика кількість соди, нітратів, сульфатів і т. д.

У зверненні вказувалося, що в 1970 році було прийнято постанову про захист річки Інгулець від шахтних вод Кривбасу, але Міністерство чорної металургії УРСР і СРСР його не виконують.

Високомінералізовані води Кривбасу продовжують нищити живу природу, забруднювати р. Інгулець, деградовано майже 38 тис.га поливних земель, сільському господарству нанесено величезних збитків. За останніх 10 років недоотримано сільськогосподарської продукції на 38,8 млн. крб.

6.04.90 р. (вих.№794-21) на даний лист отримано відповідь, в якій вказано, що в постанові Верховної Ради УРСР від 17.02.90 р. передбачено поетапне здійснення заходів по екологічному оздоровленню великих і малих річок, в тому числі і річки Інгулець, які будуть включені в республіканську і обласну програму охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів на Х111 п”ятирічку і до 2005 року.

Взагалі, починаючи з 60 років минулого століття, у річку Інгулець щороку скидалося в середньому 45 млн.куб. м. неочищених мінералізованих шахтних вод з гірничих виробіток Кривбасу.

До 1970 року усі шахтні води гірничодобувних підприємств Кривбасу скидалися у річки Інгулець і Саксагань. Середня мінералізація шахтних та кар”єрних вод на той час не перевищувала 5 г/л, при 10-12 г/л по деяким шахтам.

У 1970 році на завдання Мінчормету СРСР інститутами „Кривбаспроект” і „Укргіпроводхоз” розроблено технічний проект відведення шахтних вод Кривбасу, у якому була доведена технічна можливість і економічна доцільність використання шахтних вод для поповнення зворотних систем водопостачання збагачувальних фабрик Північного, Південного та Новокриворізького гірничо-збагачувальних комбінатів при умові комплексного вирішення низки водогосподарських заходів по Кривбасу.

Надлишки води, згідно виконаного проекту, накопичувалися у балці Свистунова, які потім в осінньо-зимовий період скидалися в річку Інгулець. Після цього річка промивалася із Карачуновського водосховища.

З метою наповнення водосховища питною водою Мінчормет СРСР вклав свою частку коштів в розмірі 38,5 млн. крб. (за цінами 1977 р.) на побудову каналу Дніпро-Інгулець.

Надлишки води з 1979 року по 1989 рік скидалися у міжвегетаційний період у річку Інгулець за спеціальними дозволами Держкомприроди СРСР, який запроваджував постійно зростаючі вимоги до зменшення забруднення навколишнього середовища.

Тому, у 1986 році інститут „Кривбаспроект” поновив проектні роботи щодо шляхів утилізації шахтних вод з техніко-економічного розрахунку „Відведення шахтних вод Кривбасу на період до 2000 р.”, у якому розглядалися варіанти відведення шахтних вод у акваторії Чорного і Азовського морів, переробка шахтних вод з отриманням товарних сольових продуктів, поховання цих вод у глибоких геологічних структурах. У 1988 році з ряду об”активних причин подальша розробка ТЕР була припинена.

Проте з 1989 року природоохоронними органами скиди у річку Інгулець були заборонені.

У цьому ж році підприємствами підземного Кривбасу були здійснені заходи по зменшенню відкачки шахтної води з 40 млн. куб. м. до 27-29 млн.куб.м. в основному за рахунок припинення подачі в шахти питної води.

Подальший перебіг подій змусив Мінчормет СРСР, Держбуд СРСР, Держкомприроди СРСР поновити роботи над проблемою. Було видане завдання інститутам „Кривбаспроект”, „ВНДІчорметенергоочистка”, „ВІОГЕМ”, „Механобрчормет”, „Укрводоканалпроект”, „Південіпроруда” на розробку „Основних положень до ТЕР відведення шахтних вод Кривбасу” з метою багатоваріантного аналізу для вибору перспективного напрямку вирішення проблеми.

Були розглянуті наступні варіанти відведення та використання шахтних вод Кривбасу на період до 2030 р.:

Варіант 1 – відведення шахтних вод у Чорне море;

Варіант 11 - відведення шахтних вод у ставок – накопичувач Запорізького залізорудного комбінату, розташованого в Утлюкському лимані Азовського моря;

Варіант 111 – поховання шахтних вод у геологічні структури;

Варіант 1У – опріснення шахтних вод та їх утилізація;

Варіант У – використання шахтних вод на гірничо-збагачувальних комбінатах Кривбасу з щорічним скидом надлишків і розбавленням їх прісною водою. (Існуюча схема).

На основі укрупнених вартісних показників та екологічної оцінки був рекомендований варіант опріснення шахтних вод.

У 1990 році Радою Міністрів УРСР був об”явлений Всесоюзний конкурс на краще виконання проекту по демінералізації шахтних вод Крив басу. Кращими було визнано проекти інститутів ”ВНДІ „Промтехнологія” (м.Москва) та „СвердловНДІхіммаш” (м.Єкатеринбург). Ними за участю також Московського енергетичного інституту, інституту „Кривбаспроект”, Сакського інституту „Йодо-бром”, Криворізького гірничорудного інституту з 1990 по 1993 рік був розроблений технічний проект „Комплексна переробка шахтних вод шахти „Батьківщина”. Потужність комплексу 600 куб.м./год, або 5,28 млн.куб.м./рік з річними витратами електроенергії 19,7 мВт, природного газу 12,6 млн.куб.м. При цьому вартість капітального будівництва становила 110 млн. крб. (в цінах 1984 р.).

Технічний проект не був затверджений, як занадто дорогий.

З тих же причин не реалізовано альтернативний варіант, розроблений ДНДПІхімтехнології (м.Сєвєродонецьк) методом вимерзання і застосування новітніх технологій.

На жаль, ситуація ускладнюється тим, що енергоємні технології очистки шахтних вод, що пропонувалися дотепер не прийнятні, а фінансування необхідних наукових і технічних заходів у централізованому порядку із коштів Держбюджету є малоймовірним.

Також ці процеси породжують за собою нові екологічні проблеми: створення надмірної кількості вилучених солей (тільки для Криворізького басейну це приблизно 600-900 тис.т на рік), створення нових полігонів для тимчасового складування вилучених солей з метою їх подальшої переробки або утилізації.

Внаслідок використання води з Інгульця для поливу сталося погіршення фізико-хімічних властивостей грунту на поливних землях, втратилася його родючість. Економічні збитки досягли десятків мільйонів карбованців.

Скид високо мінералізованих зворотних шахтних вод гірничорудних підприємств Кривбасу, як виняток, з метою запобігання аварійних ситуацій, у 1989 році було дозволено рішенням постійної надзвичайної комісії при Раді Міністрів УРСР. Було скинуто 11,8 млн.куб м. В 1990 і в 1992 роках було дозволено скинути по 11 млн.куб.м., а починаючи з 1994 року це увійшло в систему і щорічно скидається від 17 до 32 млн.куб.м. отруйних вод, які додатково забруднені стоками господарсько-побутової каналізації м.Кривого Рогу.

Незважаючи на тривогу, занепокоєність населення, громадсткості неодноразові звернення в Міністерство чорної металургії через місцеві обласні, республіканські газети, через народних депутатів СРСР Д.В. Лісничого, Л.Г. Шараєва у Раду Міністрів УРСР Кривбас продовжував скидати шахтні води, наносячи непоправної шкоди здоров”ю людей, фауні, грунту.

В 1989 році виборці Снігурівського району направили телеграму президії З”їзду народних депутатів СРСР – народному депутату Лісничому Д.В. такого змісту: „Просимо спитати у міністра чорної металургії СРСР: коли буде припинено згубний скид шахтних вод Кривбасу у річку Інгулець, води якої використовуються для зрошення 200 тисяч гектарів землі, а також для питного постачання населення? Спостерігається інтенсивне засолювання грунту, що веде до його повної деградації. Річка вимагає негайного очищення від мулу, що містить шкідливі для людей речовини.”

З Москви до Снігурівки народні депутати надіслали відповідь: „Зроблено депутатський запит Голові Ради Міністрів СРСР тов. Рижкову М.І.

1. Чому міністром чорної металургії тов. Колпаковим С.В. не вживаються заходи по припиненню скиду мінералізованих шахтних вод Кривбасу з підвищеним вмістом хлору в річку Інгулець, яка використовується для зрошення 200 тисяч гектарів землі і водопостачання населення Миколаєва?

2. Хто відповість за завдані збитки відомством чорної металургії землеробству і населенню Миколаївської області?

3. Чи планується виділення коштів міністерства чорної металургії або коштів з централізованих джерел для очистки річки Інгулець від скиду шкідливого мулу?

Відповідь заступника міністра була така:

„З метою захисту річки Інгулець від забруднення шахтними водами гірничорудними підприємствами державного, виробничого об”єднання „Південруда” виконуються в повному обсязі намічені заходи по запобіганню скидів мінералізованих вод з річки Інгулець та Саксагань.

Для вивчення впливу гірничорудних підприємств Кривбасу від забруднення річки Інгулець Український філіал Центрального науково-дослідного Інституту комплексного використання водних ресурсів (м. Київ) по договору з виробничим об”єднанням „Кривбасруда” виконує роботу „Визначення впливу гірничорудних підприємств Кривбасу за забруднення річки Інгулець і виборів оптимального режиму санітарних попусків з каналу Дніпро-Інгулець через Карачуновське водосховище”.

В доповнення до цієї роботи ВО „Кривбасруда” укладений договір з Українським філіалом згаданого інституту на дослідження хімічного складу мулових відкладень в річці на ділянці від Кривого Рогу до Снігурівки. А також хімічного складу води на цій ділянці і вище Карачуновського водосховища, визначення ступеня забруднення радіонуклідами, впливу стоків з сільськогосподарських угідь на забруднення річки і інше. Роботи планується закінчити у 1990 році.

У відповідності з дорученням Ради Міністрів України№999/68 Держкомприродою УРСР і Миколаївським облвиконкомом організується комісія для визначення джерел забруднення річки Інгулець і дольової участі у фінансуванні робіт по розчистці річки в районі міста Снігурівки. Після виконання досліджень і визначення джерел забруднення річки Інгулець буде прийнято рішення про дольову участь у фінансуванні подальших робіт на оздоровлення річки.”

Потім у Снігурівці відбулася технічна нарада з питань розчищення річки Інгулець й відведення високомінералізованих шахтних вод Кривбасу. В ній взяли участь представники обласного і районного держкомітетів по охороні природи, облводгоспу, облагропрому, санітарної служби, АПО, управління каналами Інгулецької зрошувальної системи, УкрНДІЗЗу, проектних організацій Кривого Рогу, виробничих об”єднань”Кривбасруда”, „Південь руда”.

На нараді відмічалося, що в околицях Снігурівки помітно погіршала якість води в Інгульці та підземних джерелах водопостачання, відбулося значне замулення русла річки вище головних насосних станцій Інгулецької та Явкинської зрошувальних мереж. На кожен гектар зрошуваних полів разом з поливною водою щорічно надходить 3,5 – 4 тонни різноманітних солей, що привело до засолювання грунтів, різкого зниження їх родючості, погіршання фізико-хімічних властивостей.

За останні роки спостерігається підвищення рівня шлунково-кишкових захворювань серед населення, що є наслідком низької якості питної й поливної води. Інгулець фактично перетворився на скидну канаву для залізорудних підприємств Кривбасу.

Учасники наради вирішили:

Погодитись з пропозицією спеціалістів району і області про розробку, як одного з варіантів першочергових заходів по захисту Інгульця і зрошуваних земель, можливості будівництва насосної станції в районі села Василівки для відкачування високомінералізованих вод і скиду їх по Вірьовчиній балці, організації розчищення русла річки від головних насосних станцій до місця перехоплення скидних вод.

Снігурівському райдержкомітетові по охороні природи клопотати перед Радою Міністрів УРСР про створення міжвідомчої комісії по встановленню джерел забруднення Інгульця з метою визначення дольової участі підприємств й організацій у фінансуванні проектних і будівельних робіт по врятуванню й відродженню Інгульця.”

Постановою Ради Міністрів УРСР від 16.06.89 р. №161 заборонено скид високомінералізованих вод в річку Інгулець.

На сьогоднішній день залишається в дії схема використання шахтних вод в зворотних циклах ГЗК, з накопиченням надлишків і їх щорічним скидом в річки Інгулець і Саксагань та обов”язковою наступною промивкою цих річок прісною водою.

Дозволений вміст хлоридів в стічних шахтних водах складає 3000-3700 мг/л при нормі для водойм 350 мг/л. При цьому з кожним роком в „Регламентах скиду” збільшується дозволений рівень хлоридів та загальної мінералізації. В регламенті скидів на 2001-2002 рр. Дозволений вміст хлоридів дорівнює 3999 мг/л.

Скиди останніх років поліпшили ситуацію, але повністю проблема не вирішена. Утилізація високомінералізованих шахтних вод – є складною, найгострішою і поки що невирішеною екологічною проблемою не тільки Криворізького басейну, а й усієї України, яку можливо вирішити тільки на державному рівні.


2. Екологізація виробництва як показник конкурентоспроможності. ІSО 14000


У басейні річки Інгулець розташований один з найважливіших індустріальних промрайонів країни - Криворізький басейн. Провідне місце у цьому районі належить підприємствам чорної металургії, машинобудуванню та металообробці, електроенергетиці, паливній промисловості.

Найбільш водоємкі промислові підприємства розташовані в м. Кривий Ріг. Тут зконцентровано до 80% промислового виробництва басейну р. Інгулець.

На сучасному рівні норма водоспоживання в комунальному господарстві в басейні Інгульця коливається в межах 125 - 160 л/добу/чол. Найвищий рівень водопостачання має місто Кривий Ріг. Тут найбільший відсоток забезпеченості централізованим водопостачанням і відповідно більш високі норми водоспоживання на душу населення, ніж в інших містах басейну.

Чисельність населення міста Кривого Рогу становить біля 67% всього міського населення в басейні. Тому основний обсяг водоспоживання на комунальні потреби населення приходиться на забезпечення потреб Кривого Рогу і становив 137,8 млн.м3 на рік.

Проблема водопостачання сільського населення в басейні є найбільш складною. Рівень забезпечення сільського населення гарантованим водопостачанням залишається в цілому низьким і здійснюється, в основному, з шахтних колодязів та індивідуальних свердловин ручного буріння.

Лише деякі крупні фермерські господарства здійснюють водопостачання локальними водопроводами із свердловин, іноді з поверхневих джерел чи групових водопроводів.

Площа зрошуваних земель в басейні Інгулець на рівень 2003 року становить 82,9 тис. га, з яких в Кіровоградській області - 13,1 тис. га, Дніпропетровській -25,3 тис. га, Миколаївській - 39,2 тис. га, Херсонській області - 5,3 тис. га.

Джерелом зрошення є стік р.Інгульця та її притоків, зарегульований ставками і водосховищами та дніпровська вода.

Якість води у основних джерелах централізованого водопостачання за останні роки значно погіршилася, що обумовлено незадовільною водогосподарською діяльністю, забрудненнями річкового стоку і підземних водоносних горизонтів органічними сполуками, фенолами, нітратами, нафтопродуктами, патогенними мікроорганізмами тощо.

Протягом останніх років через економічні труднощі майже повністю припинилося будівництво і введення в експлуатацію нових потужностей, а також реконструкція діючих споруд і мереж водопровідно-каналізаційного господарства.

Водопровідні очисні споруди, які проектувалися та будувалися відповідно до раніше діючих нормативів, сьогодні вже не спроможні без удосконалення технологій і застосування нових високоефективних реагентів перешкодити доступ у питну воду шкідливих речовин.

Сучасна екологічна ситуація в басейні Інгульця залишається напруженою внаслідок значних обсягів мінералізованих зворотних вод, накопичених у хвостосховищах гірничорудних підприємств Кривбасу. Крім того річку Інгулець забруднюють стоки комунального господарства, промислових та сільськогосподарських підприємств. Так, у 2001 році в Інгулець скинуто 175,3 млн.м3 з них забруднених 158,1 млн.м3 , а взагалі без очистки – 64,9 млн.м3 .

Стоку річки Інгулець недостатньо для розбавлення стічних вод до дозволених граничних концентрацій.

З метою забезпечення подачі води належної якості на водопостачання м. Миколаєва та зрошення сільгоспугідь в Миколаївській та Херсонській областях, щорічно Кабінетом мінісрів України приймаються розпорядження щодо промивки річки Інгулець.

Кардинальним щляхом поліпшення техногенно-екологічної безпеки водопровідно-каналізаційного господарства вважаємо запровадження інвестиційного проекту „Проект розвитку системи водопостачання та водовідведення в м. Миколаєві”.

Його розроблено у відповідності до завдань, передбачених Загальнодержавною програмою реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки, Плану розвитку МКП „Миколаївводоканал” на 2006-2012 роки, затвердженого рішенням міської ради від 30 червня 2006 року № 2/38.

Проект складається із короткострокового інвестиційного проекту та можливостей оптимізації системи каналізації м. Миколаєва на довгостроковий період. Проект підтримано Європейською Комісією, Європейським Інвестиційним Банком.

Загальна вартість Проекту становитиме 27,29 млн. EUR (182,61 млн. грн. відповідно). Із них грант ЄС – 3,12 млн. ЕUR (20,87 млн. грн. відповідно), власні кошти підприємства – 7,85 млн. EUR (52,52 млн. грн. відповідно), позикові кошти – 15,54 млн. EUR (103,96 млн. грн. відповідно), грант на створення ЄС на створення і роботу Групи Впровадження Проекту (ГВП) і технічну допомогу консультантів – 0,78 млн. EUR (5,22 млн. грн. відповідно).

Реалізація інвестиційного проекту дозволить досягти наступних основних результатів:

повної відповідності національним нормам щодо скидів з очисних споруд шляхом комплексного відновлення та модернізації очисних споруд каналізації;

істотного зменшення кількості аварій на каналізаційних мережах з витоком стічних вод, що спричиняють негативний вплив як на довкілля, так і на здоров’я населення за рахунок заміни пріоритетних ділянок каналізаційних мереж;

підвищення рівня потужності очисних споруд водопроводу шляхом спорудження контактного резервуару для попереднього хлорування сирої води до необхідного для задоволення потреб міста;

забезпечення екологічної, операційної безпеки та дотримання відповідних норм в технологічних процесах, складовою яких є застосування хлору через відновлення сховища хлору та дозуючого обладнання;

зменшення втрат очищеної питної води та кількості випадків вторинного потрапляння в питну воду забруднюючих речовин внаслідок заміни пріоритетних ділянок мереж системи водопостачання;

Покращення стану існуючих систем водопостачання та водовідведення буде відбуватись паралельно, починаючи з 2008 року. Очікується, що стан системи водопостачання та водовідведення міста значно поліпшиться протягом 2008-2009 років.


3.Економічний розвиток та стан навколишнього середовища України


Україна за запасами мінерально-сировинних ресурсів є однією з провідних держав світу. На її території, яка займає лише 0.4 % світової суші у 9000 родовищах зосереджено 5% світових запасів корисних копалин, загальною вартістю понад 11 трл. Доларів США. Історично це зумовило формування потужного промислового комплексу, а саме випереджаючий розвиток видобувної, металургійної, хімічної та інших енергоємних галузей з супутніми їм техногенно-екологічними проблемами.

У старих гірничодобувних регіонах техногенно-екологічні проблеми протягом останніх десятиріч набули масштабного характеру і на даний час загрожують екологічними та техногенними катастрофами. Одним з таких регіонів є Кривбас, який щорічно скидає високомінералізовані отруйні води в річку Інгулець.

Річка Інгулець віднесена до каталогу основних річок України і являється найбільшою правою притокою нижньої течії головної водної артерії України – річки Дніпро. Інгулець є основним джерелом, яке живить схід Кіровоградської області, Кривбас, південно-східні райони Миколаївської області і відіграє важливу роль у питній і промисловій водозабезпеченості вказаних регіонів.

В басейні річки Інгулець формується близько 350 млн. куб. м стоку, або половина водних ресурсів області. Річка служить джерелом зрошення 200 тис. га земель засушливого степу Миколаївської та Херсонської областей, вода подається для пиття 500 тисячного населення Миколаєва.

Тому не випадково чистота води в Інгульці, її стан викликає занепокоєння.

На підставі оцінки сучасного екологічного стану Криворізький залізорудний басейн відноситься до гірничодобувного регіону з критичним станом довкілля.

За 120-річну експлуатацію Криворізького родовища накопичилась значна кількість проблем, серед яких:

необхідність відкачки та відведення 40=45 млн.куб.м./рік шахтних і кар”єрних вод та щорічна утилізація надлишку високо мінералізованих вод в обсязі 20-25 млн.куб.м;

ліквідація гірничодобувних підприємств, що відпрацювали запаси та усунення екологічних наслідків їх діяльності;

складування відходів видобутку та збагачення залізних руд, яких накопичилось понад 3.0 млрд. Тонн, площею близько 5,3 тис. га і сумарним об”ємом 1,5 куб. км. Та розкривних порід в обсязі 3,5 млрд. куб.м;

забезпечення техногенної безпеки існування регіону в умовах наявності 49 млн.куб.м вироблених просторів і пустот в шахтах і кар”єрах, які в певних умовах можуть призвести до аварій на промислових підприємствах та техногенних катастроф.

На підставі оцінки сучасного екологічного стану Криворізький залізорудний басейн відноситься до гірничодобувного регіону з критичним станом довкілля.

Проблема техногенно-екологічного забруднення гірничодобувних територій, де головними джерелами забруднення є накопичувані промислових відходів, мінералізованих шахтних та рудникових вод, потребує термінового розв'язання.

Гірничодобувні роботи суттєво впливають на навколишнє середовище і створюють умови для активізації небезпечних геологічних процесів, одним з яких є осідання денної поверхні землі, внаслідок чого виникають небезпечні явища: інтенсивне підтоплення житлових масивів та об'єктів господарювання, заболочування значних територій, утворення джерел, озер і боліт у пониженнях рельєфу.

В результаті закриття гірничо-видобувних підприємств, шахт і розрізів необхідно передбачити вирішення комплексу еколого-гідрогеологічних, у тому числі водоохоронних проблем, передбачених Водним кодексом України / ст. 105, "Охорона підземних вод"/. Це, насамперед, здійснення заходів щодо попередження забруднення підземних вод, обладнання локальної мережі спостережувальних свердловин для контролю за рівнями та якісним станом цих вод.

Програмою передбачаються заходи щодо охорони земель від засолення, підтоплення, забезпечення умов відтворення природних ландшафтів у зонах розміщення цих об'єктів.

З метою поліпшення забезпечення якісною водою населення і галузей економіки, вирішення водогосподарських і екологічних проблем басейнів річок та регіонів України, у тому числі і гірничодобувних, впродовж 1999-2002 років Урядом України визначені основні напрями цієї діяльності в законах та програмах, зокрема це Концепція розвитку водного господарства України, затверджена Постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390-ХІУ та Закон України "Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства", прийнятий 17 січня 2002 року, до складу якого увійшли програми водогосподарського напрямку.

Метою програмних документів є впровадження державної політики, спрямованої на запобігання зростанню антропогенного впливу на довкілля, забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення і виснаження, раціональне використання водних ресурсів, забезпечення сталого функціонування екосистем у басейнах річок України, запобігання шкідливій дії вод і ліквідації її наслідків.

Для реалізації зазначених природоохоронних заходів передбачається:

при формуванні державного бюджету виділяти кошти на фінансуванню Комплексних програм природоохоронного спрямування у повному обсязі: віднесенням витрат на вказані цілі до захищених статей бюджету;

розробити і ввести в дію та забезпечити неухильне дотримання суб'єкта ми господарювання нормативів з граничного навантаження на навколишнє середовище;

- провести інвентаризацію, паспортизацію та оцінку технічного стану потенційне небезпечних об'єктів (підземні виробки, пустоти, будівлі та споруди, що розміщені в зоні їх розповсюдження) та вжити вичерпних заходів для запобігання їх руйнування.

Згідно з Законом України "Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства", підприємства гірничодобувної галузі щорічно зобов'язані погоджувати з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує виконання зазначеної Програми заходи, на які спрямовуються кошти від збору за забруднення навколишнього середовища, що залишаються у розпорядженні цих підприємств.

На виконання завдань Програми постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003р. № 568 створена Міжвідомча координаційна рада.

На підставі вищезазначеного основними принципами водно-екологічної політики в басейнах річок Інгулець та Саксагань є:

пріоритетність розвитку системи водокористування для соціальної сфери;

комплексний підхід до територіальної організації виробництва, земле- і водокористування залежно від водоресурсного значення зазначених басейнів;

еколого-економічна і санітарно-гігієнічна регламентація та державне управління водокористуванням з наданням безумовного пріоритету збере женню водних ресурсів, підтриманню сприятливих умов функціонування ландшафтів водозбірних басейнів і екологічного стану водних об'єктів в басейнах річок Інгулець та Саксагань;

пріоритетність економічних важелів регулювання водних відносин, оптимальне їх поєднання з організаційними та правовими заходами;

- широке залучення громадськості до процесів обговорення, планування, контролю процесів використання водних ресурсів.

Реалізація вищезазначених принципів (шляхом виконання завдань та заходів Програми) має здійснюватись за такими пріоритетними напрямами:

поліпшення якості забезпечення водними ресурсами населення і галузей економіки, включаючи будівництво (реконструкцію) та підвищення екологічної надійності водосховищ, каналів, водоводів, систем водозабезпечення;

раціональне та екологічно безпечне використання водних ресурсів, підвищення технологічного рівня водокористування, впровадження маловодних і безводних технологій (впровадження новітніх, водозберігаючих, енергозберігаючих, комплексних технологій очищення забруднених вод, в першу чергу у комунальному господарстві);

упорядкування структури природних територій та земель, які інтенсивно використовуються, оптимізація водних балансів річкових басейнів річок Інгулець та Саксагань, забезпечення стабільності та поліпшення екологічної ситуації, підтримання водорегулюючих функцій ландшафтів водозбірних територій;

відновлення та підтримання сприятливого гідрологічного режиму водних об'єктів в басейнах річок Інгулець та Саксагань;

удосконалення управління водокористуванням, охороною та відтворенням водних ресурсів у басейнах річок Інгулець та Саксагань на основі запровадження басейнового принципу (вдосконалення законодавчої та іншої нормативно-правової бази для впровадження державної політики у сфері використання водних ресурсів).

Екологічна ситуація в Миколаївській області.

Протягом останніх років економіка Миколаївської області розвивається доволі динамічно і зберігається відчутний потенціал до подальшого росту. Зберігається макроекономічна та фінансова стабільність. Завдяки плідній роботі всіх галузей промислового комплексу досягнуто стабільного зростання обсягів промислової продукції. У 2002 році обсяги промислового виробництва в області зросли на 2,9%. Середньорічні темпи приросту обсягів промислового виробництва в цілому по області за останні три роки становить 7,3%.

Здійснюванні протягом останніх років процеси реформування агропромислового комплексу знайшли певне відображення у виробничих показниках сільського господарства.

На Миколаївщині щорічно виробляється близько 7% загальнодержавних обсягів виробництва зерна та соняшнику, 3% валового надою молока. В цілому показники виробництва продукції на душу населення зросли по виробництву зерна та соняшнику і майже втричі перевищують середні показники по Україні.

Основним критерієм діяльності підприємств є рентабельність виробництва. Загальний рівень рентабельності по сільгосппідприємствах становить 8.3 %, в тому числі в рослинництві - 27.2 % .

Характеристика екологічної ситуації в області складається з окремих показників і стану вирішення проблем, які як правило, поєднують не тільки екологічні, але і соціальні та економічні проблеми суспільства.

Хоча загальне антропогенне навантаження на довкілля в зв'язку з пожвавленням економіки в останні роки мало тенденцію до зростання, слід відмітити, що питомі показники, що характеризують вплив виробничо-господарської діяльності на довкілля практично залишилися стабільними, а деякі з них навіть поліпшилися. В середньому щорічно в навколишнє природне середовище надходить близько 1300 тис. т шкідливих речовин, як результат діяльності виробничо-господарського комплексу області. Із загальної кількості шкідливих речовин, що викидаються у довкілля 1% припадає на викиди в атмосферне повітря, 29% - на скиди до водойм і 70% - на токсичні відходи.

У розрахунку на 1 кв. км. території області в повітря щорічно за останні три роки викидається 2.3 т шкідливих речовин (в середньому по Україні - 8,3 т), в поверхневі води - 3.3 т (в середньому по Україні - 14,7 т), а надходження токсичних відходів становить 60.4 т речовин (в середньому по Україні - 131,6 т). Надходження забрудників у розрахунку на душу населення становлять в атмосферне повітря - 44.2 кг речовин (в середньому по Україні - 102,9), в поверхневі води - 63,3 кг речовин (в середньому по Україні - 181кг), у грунти та на земну поверхню - 1098.3 кг речовин (в середньому по Україні - 1641 кг).

Вирішення екологічних проблем напряму пов'язане з фінансовими можливостями природоохоронної галузі. Зростання виробництва, особливо в останні три роки позитивно вплинуло на підвищення ефективності роботи та активізацію інвестиційної діяльності і в сфері екології. Так, У 2002 році до цільових фондів охорони навколишнього природного середовища всіх рівнів надійшло 4022.2 тис. грн.

У зв'язку з поліпшенням інвестиційного клімату, використання коштів цільового фонду охорони навколишнього середовища та інших джерел з'явилась можливість добудови об'єктів комунального господарства.

В результаті чого введено в дію 40,1 км водопровідних та 6,7 км каналізаційних мереж. Введено в дію 1550 куб. м. очисних споруд каналізації та 36 куб. м. очисних споруд водопроводу.

Відбувалися будівельні та ремонтні роботи на каналізаційних очисних спорудах та мережах в м.м. Миколаєві, Вознесенську, Баштанці, Снігурівці, в смт. Березанка, Криве Озеро, тощо (всього 12 об'єктів). Ефект от виконання цих робіт - зменшення скиду недостатньо очищених стічних вод на 8.49 млн. куб м на рік, або на 15.6%.

Практично кожного року в області створюються нові об'єкти природно-заповідного фонду. Так, у 2002 р. створено і затверджено сесією обласної ради природно-заповідний об'єкт місцевого значення -регіонально-ландшафтний парк "Приінгульський" площею 3152,7 га.

Місто Миколаїв

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: