Xreferat.com » Рефераты по маркетингу » Обґрунтування організації торгівлі сирами на прикладі ТОВ "Улюблені сири"

Обґрунтування організації торгівлі сирами на прикладі ТОВ "Улюблені сири"

але розлучатися з грошима, навіть якщо товар проданий, не хочеться. А товар одержувати треба. Тут і з'являється наступний постачальник. Проблема оптовиків — навчити роздріб грамотно продавати товар. Кваліфіковано працює украй обмежена кількість торговців, в основному — супермаркети. В цьому значенні більш “просунутими” можна вважати “сирних” лоточників. Їх зарплатня цілком залежить від об'єму продажів. Тому вони пропонують сир на пробу, при цьому супроводжуючи дегустацію розповідями про його властивості. З лотка йдуть декілька сотень кілограм сиру в місяць.

1.1.4 Дослідження потенційних можливостей фірми

Середньодушове споживання сиру сьогодні в Україні складає 2,7 кг на рік, що набагато нижче, ніж навіть в такій «несирній» країні, як США — 15 кг або більш «сиролюбивій» Німеччини — 18 кг/д.н. рік. Навіть в сусідній Росії за різними даними на душу населення доводиться 3,2-3,5 кг, а лідирують в світі споживачі Франції з показником 26 кг/д.н. рік. За найскромнішими підрахунками виробників, потенціал українського ринку сирів вироблений відсотків на двадцять (таблиця 1.2).


Таблиця 1.2.

Середньорічні темпи приросту об'ємів споживання, %

Тип прогнозу 2005-2006рр. 2007-2009рр. 2010-2011рр. Середні
Оптимістичний 22,0 11,7 6,7 13,5
Базовий 15,7 9,0 5,7 10,1
Песимістичний 8,3 6,3 4,7 6,4

На думку фахівців, разом з підвищенням добробуту народу на рівень споживання сирів в не меншій мірі впливає і рівень культури споживання даного продукту. Відповідно, разом з рекламою власної торгової марки найбільші українські виробники проводять і кампанії по підвищенню популярності продукту.

Провівши маркетингове дослідження, можна прийти до висновку, що український ринок молочних продуктів за останні декілька років значно розширив свою пропозицію, відповідно кількість конкурентів збільшилася. Невисока собівартість і хороша якість – головні переваги продукції, що випускається.

Проте, є незаповнена ніша ринку у виробництві сирів. А саме - виробництво елітних сортів сиру (великопористі сири, сири з цвіллю, м'які сири). Український виробник не здатний поки освоїти складні технології виробництва французьких, голландських, швейцарських виробників сиру.

Поза сумнівом, навіть значна різниця в ціні місцевих і імпортованих сирів – не аргумент для елітного споживача.

Тому можна з впевненістю сказати, що фірма, яка займається імпортом елітних сортів сиру, матиме успіх на українському ринку. Кількість конкурентів в даному сегменті мінімальна. А головна з рекомендацій для фірми, що тільки утворилася і хоче зайняти тверде положення на ринку, – широкий асортимент пропонованої продукції.


1.2 Організаційно-правові та економічні основи вибору закордонного контрагента


Вибір партнерів на зовнішньому ринку для реалізації імпортної операції повинен включати наступні елементи:

аналіз потреб підприємства і складання специфікації на необхідні товари. Специфікація повинна включати асортимент товару, його кількість, якість і ціну;

вивчення зовнішнього товарного ринку і визначення можливості задоволення на них виявленої потреби на конкретні види продукції в матеріально-речовинній формі;

складання списку можливих іноземних постачальників по кожному виду товару;

встановлення контактів з потенційними постачальниками;

оцінка потенційних постачальників;

визначення числа контрагентів, яке повинне брати участь у виконанні замовлення по кожному виду товару. Як правило, воно повинне залежати від групи товару, асортименту і кон'юнктури ринку.

Ці питання вирішує зовнішньоторговельна служба господарюючого суб'єкта, використовуючи інформаційну базу, що для цього є, по кожному потенційному партнеру зовнішнього товарного ринку. Збір інформації по фірмах-партнерам повинен вестися ретельно і постійно, а зібрані відомості систематизувати у вигляді фірмового досьє.

Джерелом інформації для складання списку зарубіжних постачальників можуть виступати, окрім самостійного вивчення ринку певного виду товарів, різні форми звітності господарюючих суб'єктів.

Зовнішньоторговельним операторам доцільно при виборі контрагента на зовнішньому товарному ринку застосовувати разом з аналізом абсолютних показників такий прийом, що широко використовується, аналізу звітності, як вивчення спеціальних коефіцієнтів, розрахунок яких заснований на існуванні певних співвідношень між окремими статтями звітності. Ці коефіцієнти, звані фінансово-оперативними показниками, представляють великий інтерес для організації зовнішньоторговельної діяльності. Вони:

дозволяють визначити круг відомостей, який важливий з погляду ухвалення рішень;

надають можливість глибше оцінити положення потенційного контрагента в системі господарювання і тенденції його зміни.

Залежно від числа потенційних контрагентів можлива варіантність їх вибору.

Вибір іноземного партнера для імпортної операції повинен, здійснюватися по двох варіантах.

При цьому, незалежно від варіанту і характеру операції, вибір повинен здійснюватися на основі аналізу абсолютних і відносних показників, а також основних комерційних умов реалізації зовнішньоторговельної операції. Відмітна особливість пропонованих варіантів - це різне кількісне співвідношення між аналізованими критеріями, яке в першу чергу залежить від характеру міжнародної торгової операції і предмету операції.

Перший варіант вибору контрагентів для здійснення імпортної операції - потенційних контрагентів багато, тому вибір доцільно здійснювати в дві стадії. На першій стадії проводиться попередній відбір іноземних партнерів на основі аналізу абсолютних і відносних показників:

оцінка економічного потенціалу контрагента;

оцінка ефективності діяльності контрагента;

оцінка конкурентоспроможності контрагента;

оцінка фінансового положення контрагента.

Аналіз пропонованих показників дозволяє вивчити різні аспекти діяльності потенційних партнерів, які прямо або побічно відбиваються на ефективності імпортної операції.

Економічний потенціал контрагента визначається в кількісному або сумовому виразі за допомогою оцінки в динаміці масштабів операцій виробничого підприємства, які характеризуються такими показниками, як об'єм продажів, активи, власний капітал, число зайнятих. В світовій практиці про масштаби операцій фірми і її солідності прийнято судити в результаті порівняння з аналогічними показниками інших фірм даної галузі.

Ефективність діяльності контрагента - це коефіцієнти рентабельності, що відображає, наскільки ефективно (прибутково) використовувалися всі засоби, що забезпечують отримання конкретного доходу, і коефіцієнти ділової активності (показник оборотності), що дозволяють проаналізувати, наскільки ефективне підприємство використовує свої засоби. Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового положення господарюючого суб'єкта, оскільки швидкість обороту засобів, тобто швидкість перетворення їх в грошову форму, робить безпосередній вплив на платоспроможність підприємства. Крім того, збільшення швидкості обороту засобів показує за інших рівних умов підвищення його виробничого потенціалу.

Конкурентоспроможність контрагента характеризується двома основоположними показниками:

конкурентоспроможністю самого господарюючого суб'єкта: можливістю запропонувати товар, що задовольняє конкретним вимогам споживача, у необхідній кількості, в певні терміни і на найвигідніших умовах (ціна, базисні умови поставки, надання комерційного кредиту, організація технічного обслуговування і т.д.);

конкурентоспроможністю товару: його корисністю як споживацька вартість в конкретних умовах. Мета економічного аналізу конкурентоспроможності товару - виявити з групи аналогічних товарів такий товар, який відповідає певним вимогам і користується підвищеним попитом. Покупця цікавить здатність товару задовольняти конкретну потребу, але при цьому ураховується технічна характеристика товару, ціна, престиж фірма-виготовлювача, а також її здатність організувати дієву систему післяпродажного обслуговування і ін. Так, у ряді випадків товар по технічних характеристиках перевершує всі аналогічні товари, але через високу ціну може стати неконкурентоздатним, а, з другого боку, низька ціна не завжди гарантує купівельний попит.

Конкурентоспроможність фірми і конкурентоспроможність її товару знаходяться в прямій залежності. Чим вище конкурентоспроможність товару, тим вище попит на цей товар і тим більший економічний ефект (прибуток) одержує фірма від його реалізації.

Оцінити фінансове положення контрагента можна на підставі таких показників, як:

платоспроможність - це ступінь фінансової незалежності фірми від зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності і здатність в наперед обумовлені терміни погашати свої фінансові зобов'язання;

кредитоспроможність - можливість надання комерційного кредиту своїм діловим партнерам.

Після проведення розрахунків по кожному потенційному контрагенту і їх оцінки підсумкові дані доцільно звести в зведену таблицю. Шляхом складання оцінок по критеріях виводиться середнє значення оцінки. Перевага повинна віддаватися тим іноземним постачальникам, які мають найбільше середнє значення оцінки.

Таким чином, після аналізу контрагентів на першій стадії частина з них як не відповідна вимогам споживача виключається з таблиці.

На другій стадії першого варіанту аналізується розширений перелік критеріїв - комерційні умови реалізації контракту купівлі-продажу товару.

При оцінці умов контракту, перш ніж ухвалити остаточне рішення, необхідна пропонована кількість статі і їх зміст порівняти з мінімальними вимогами до обов'язкових реквізитів і форми зовнішньоторговельного контракту.

Критерії вибору іноземних постачальників можуть бути доповнений і іншими специфічними для конкретного споживача критеріями залежно від предмету операції.

Якщо підприємство зупиняє свій вибір на одному контрагенті, то доцільно встановлювати тісні ділові контакти і взаємовигідні форми торгових відносин, пов'язаних з наданням поширених в комерційному світі знижок.

Другий варіант вибору контрагентів для здійснення імпортної операції - реальних постачальників небагато (два-три); в цьому випадку можна обмежитися більш коротким переліком критеріїв вибору контрагента для здійснення імпортної операції, зокрема абсолютних і відносних показників (конкурентоспроможність контрагента і його фінансове положення).

Вибір майбутніх іноземних постачальників здійснюється на основі оцінок критеріїв по раніше пропонованій бальній системі оцінки. Перевага повинна віддаватися тим покупцям, які мають найбільше середнє значення, зокрема потенційному контрагенту під номером 2.

Більш ретельний вибір іноземного постачальника товару, незалежно від варіанту, що використовується, може бути досягнутий при його відвідуванні. При цьому необхідно з'ясувати і зробити висновки з таких питань, як:

якість товару - чи відповідає якість товару, що поставляється, вимогам українського споживача;

здійснення постачальником контролю якості товару - які при цьому застосовуються методи контролю якості;

можливість зміни асортименту товару;

можливість отримання фінансових пільг;

чи добре упаковка оберігає закуповувані товари, чи екологічна вона.


1.3 Пошук, вибір та встановлення контакту із закордонним партнером


Ця стадія здійснення ЗТО передбачає вибір потенційних іноземних контрагентів та способу встановлення контактів з ними з урахуванням чисельних факторів, які були виявлені на попередній стадії маркетингового дослідження.

Імпортер може використовувати такі способи встановлення контактів з потенційним продавцем:

направити потенційному або вже відомому продавцю замовлення;

направити запит виробнику товарів, що цікавлять імпортера;

оголосити торги з запрошенням до участі фірм, які можуть прийняти і виконати умови організаторів торгів;

направити можливому виробнику комерційний лист про наміри вступити у переговори у відповідь на його пропозицію;

направити експортеру безумовний акцепт його пропозиції.

Ініціативу встановлення контакту може виявити як продавець, так і покупець.

Якщо ініціативу встановлення контакту виявляє продавець, то він, виступаючи при цьому як оферент, направляє потенційним покупцям оферту. Оферта у комерційній практиці - це письмова пропозиція продавця, направлена можливому покупцю, про продаж партії товару на визначених продавцем умовах. Фірма або особа, яка надіслала таку пропозицію, називається оферентом.

Оферта містить усі основні умови майбутньої угоди: найменування товару, кількість, якість, ціну, умови поставки, строк поставки, умови платежу, характер тари та пакування, порядок приймання-здавання, загальні умови поставки.

Оферта, у якій позначений товар та прямо або непрямо встановлюється кількість і ціна або передбачається порядок їх встановлення, вважається визначеною. У ній обов'язково має виявлятись намір оферента вважати себе зв'язаним умовами оферти у разі її акцепту покупцем.

Пропозиція, адресована невизначеному колу осіб, у комерційній практиці розглядається не як оферта, а як запрошення робити оферти. Текст оферти зазвичай короткий, чіткий та ясний, що виключає можливість різних його тлумачень або виникнення неясностей.

У світовій практиці існують три види оферт: тверда, вільна та захисна. Про вид оферти на ній має бути зроблений напис.

Тверда оферта - це письмова пропозиція на продаж певної партії товару, надіслана оферентом одному можливому покупцю, із зазначенням строку дії оферти, тобто часу, протягом якого продавець вважає себе зв'язаним умовами, перерахованими в оферті, і не може зробити аналогічної пропозиції іншому покупцю.

Як правило, тверді оферти направляються традиційним покупцям, і тому така оферта містить тільки деякі загальні умови, наприклад, назву товару, кількість, ціну, строк поставки. Далі робиться примітка, що усі решта умов такі ж, як у попередніх контрактах. У додатку В наведена оферта з ділової переписки ТОВ «Улюблені сири» і фірми «Pieno Zvaigzdes»

Ще один спосіб встановлення контактів з потенційним покупцем передбачає дії продавця у відповідь на запит покупця, тобто у даному випадку, як і в попередньому, ініціатива вступу у відносини виходить від покупця, зацікавленого у купівлі яких-небудь товарів у обраного ним можливого контрагента. Покупець направляє на адресу продавця запит - звернення до продавця з проханням вислати йому оферту. У запиті звичайно вказуються такі дані: точна назва товару, якість, сорт, кількість, бажаний термін поставки; при запиті пропозицій на машини та обладнання вказуються необхідні дані про їх виготовлення або бажані орієнтовні техніко - економічні параметри. Ціна, як правило, не вказується, а обумовлюється лише спосіб фіксації ціни, бажаний для покупця. Крім того, пропонується подати докладну інформацію про умови платежу та строк поставки, про те, які додаткові послуги будуть надані йому експортером. У запиті може бути зазначено, до якої дати покупець буде чекати оферту від продавця. Приклад запиту наведено у додатку Г.


1.4 Аналіз та проробка конкурентних матеріалів, складання конкурентного листа, розрахунок експортних/імпортних цін


Після того, як контрагенти вибрали який-небудь спосіб укладання зовнішньоторгового контракту і здійснили усі передбачені цим способом кроки, вони переходять до стадії, яка передбачає проробку запитів та пропозицій з такими цілями:

• визначити найкращого партнера по майбутній угоді;

• визначити оптимальний рівень ціни експортного/імпортного товару.

Причому експортери повинні проявити максимум оперативності та чіткості у

роботі, щоб не випускати із своїх рук ініціативи і вести справу до укладення контракту. Імпортери можуть дозволити собі певну затримку у відповідях, щоб не показати надто великої зацікавленості у роботі з конкретним продавцем, яка може стати причиною і ускладнень в уторгуванні комерційних умов контракту.

На цьому етапі постачальник може звернутися до майбутнього покупця з проханням дати імена та адреси його фінансових гарантів і відомих поручителів, якщо перед тим у майбутніх контрагентів не було контактів. У такому разі замовнику необхідно послатися на партнерів, які працюють у тій самій галузі, та на фінансистів з метою переконати постачальника у платоспроможності партнера. Для перевірки платоспроможності майбутнього покупця продавець може звернутись із письмовим запитом про його фінансовий стан платоспроможність до:

• фірм, що рекомендують покупця;

• свого уповноваженого банку. Банк надає конфіденційну інформацію про фінансовий стан свого клієнта тільки на запит від уповноваженого банку експортера або імпортера;

• спеціалізованих фірм з перевірки платоспроможності, які за винагороду надають накопичену ними інформацію про фінансовий стан потенційного клієнта.

Основним способом визначення експортних/імпортних цін на готову продукцію масового виробництва є використання конкурентних матеріалів, якими можуть бути такі:

1) прейскуранти провідних фірм-постачальників;

2) комерційні пропозиції фірм-постачальників;

3) раніше укладені зовнішньоторгові контракти.

Для визначення оптимального рівня ціни конкурентних матеріалів мають бути зведені до бази, яка при експорті являє собою характеристики та плановані умови поставок товару, що продається, а при імпорті - характеристики та умови поставок, які містяться у найбільш привабливій комерційній пропозиції продавців.

Зведення - це внесення поправок у ціни конкурентних матеріалів, які враховують їх відмінність від бази. Кількість поправок залежить від складності товарів та ступеня відмінності у базисних умовах поставок. Частина поправок може бути отримана в результаті підрахунку, але більшість носить експертний характер, тобто оцінюється на базі комерційного досвіду. Часто до визначення розміру поправок залучаються технічні працівники.

Конкурентний лист – внутрішній документ підприємства, що містить комерційні і технічні відомості про товар із одержаних від фірм пропозицій, і служить для порівняння їх основних показників та визначення орієнтовного рівня експортної/імпортної ціни.

ТОВ «Улюблені сири» укладає договір на умовах доставки СРТ - Дніпропетровськ. Ціна товару на базисних умовах поставки - "перевезення сплачено до... " – СРТ - CПT- визначається таким чином [1]:


Ц=Р1+Р2+Р3+Р4+Р5+Р6+Р7+Р8+Р9 (1.1)


де Ц - ціна товару на базисних умовах поставки СРТ - "перевезення сплачено до...", умовн. од.

Р1 - витрати на упаковку і маркування товару, умовн. од.;

Р2 - витрати на завантаження товару на складі продавця, умовн. од.;

Р3 - витрати на перевезення товару від складу продавця до основних перевізних засобів, умовн. од.;

Р4 - витрати по вивантаженню товару (на залізничній станції), умовн. од.;

Р5 - витрати на складування товару в пункті перевалювання вантажів, умовн. од.;

Р6 - інші витрати в країні експортера, умовн. од.;

Р7 - витрати на експортні формальності, умовн. од.;

Р8 - витрати на завантаження товару на основний транспорт, умовн. од.;

Р9 - витрати на транспортування товару від пункту перевалювання в країні експортера до пункту перевалювання в країні імпортера, умовн. од.


1.5 Проробка базисних умов контракту


Ця стадія передбачає вибір базисної умови поставки, яка належить до групи обов'язкових умов.

У ЗТК будь-який базис поставки визначає такі три ключові питання:

1) розподіл між продавцем-експортером та покупцем-імпортером транспортних витрат з доставки товару (визначення, які витрати та до якого моменту - географічного пункту - несе продавець і які, починаючи звідки, - покупець);

2) момент переходу з продавця на покупця:

ризиків пошкодження, втрати чи загибелі вантажу;

права власності на товар;

3)дату поставки товару (визначення моменту фактичної передачі продавцем у розпорядження покупця або його представника, наприклад, транспортної організації, товару і, відповідно, виконання чи невиконання першим своїх обов'язків зі строків поставки).

БУП першою чергою визначають, хто із учасників угоди несе транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару від продавця до покупця, визначає "границю" транспортних витрат продавця, за якою ці витрати починає нести покупець.

Момент переходу ризиків та права власності на товар у більшості випадків економічно співпадає, що є оптимальним з точки зору взаєморозрахунків між продавцем-експортером та покупцем-імпортером. При цьому в окремих випадках може використовуватись варіант, коли момент переходу права власності дещо "відкладається" у часі і покупець стає власником товару вже після переходу на нього ризиків, наприклад, після передачі покупцю відвантажувальних документів або фактичної оплати товару.

Базисними умови поставки називаються тому, що, по-перше, витрати з доставки товару, які, відповідно до базисної умови, несе продавець, входять у ціну товару, утворюючи її основу - базис; по-друге, тому, що вони регулюють низку найбільш важливих, принципових, базових, питань, які зв'язані з організуванням доставки товару до місця призначення.

Для спрощення укладення міжнародних договорів купівлі-продажу товарів Міжнародна торгова палата видає Інкотермс - збірники "Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "(редакції 1953,1967,1976,1980,1990,2000 рр.), які містять базисні умови поставки (БУП).

СПТ - Перевезення оплачено до поіменованого пункту (СРТ). За даним базисом продавець оплачує доставку товару до поіменованого пункту у країні призначення. Ризик втрати, пошкодження, розкрадання тощо переходить з продавця на покупця у момент передачі товару у розпорядження першого перевізника у пункті відправлення. Цей базис використовується при перевезеннях будь-яким видом транспорту, у тому числі у змішаних перевезеннях. До обов'язків продавця з даного базису входить здійснення експортного митного очищення.


1.6 Проробка валютно-фінансових умов контракту


Проробка валютно-фінансових умов контракту передбачає вибір оптимальних платіжних умов - однієї із двох головних умов (БУП та умови платежу) майбутнього зовнішньоторгового контракту (ЗТК), які належать до групи обов'язкових умов. При визначенні валютно-фінансових умов ЗТК повною мірою виявляються протилежні інтереси експортера, який прагне отримати максимальну суму валюти у найкоротший термін, та імпортера, який зацікавлений у найкоротшому терміні поставки товару, перевірці його якості, відтермінуванні оплати товару до моменту його остаточної реалізації та у виплаті найменшої суми за товар.

Проробка валютно-фінансових умов ЗТК передбачає визначення двох груп елементів - валютних та фінансових умов. Валютні умови включають у себе такі складові: валюту ціни товару; валюту платежу; курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу при їх неспівпадінні; захисні валютні застереження проти ризику валютних втрат у разі зміни курсу валют. Фінансові умови включають у себе такі складові: умови платежу; форми розрахунків; засоби платежу; гарантії платежу; банки, через які будуть здійснюватись розрахунки.

У нашому випадку фірма «Pieno Zvaigzdes» (експортер) в договорі використовує як валюту ціни товару американський долар (USD).

Форми розрахунків – це сформовані у міжнародній комерційній та банківській практиці і врегульовані законодавством країни – учасника розрахунків способи оформлення, передачі та оплати товаророзпорядчих та платіжних документів, що виконується через банк. За контрактом між ТОВ «Улюблені сири» та фірмою «Pieno Zvaigzdes» встановлюється форма розрахунку безвідкличний документарний акредитив.

Акредитив – це заповнений на формалізованому бланку договір, у якому банк, що відкриває акредитив, бере на себе зобов’язання здійснити за розпорядженням та за рахунок покупця платіж зазначеної у ньому суми третій особі проти подання продавцем передбаченого у ЗТК комплекту документів, які підтверджують поставку товару згідно з умовами ЗТК. Такий кредит називається документарним. Безвідкличний акредитив не може бути змінений або анульований до закінчення у ньому строку дії ні банком – емітентом, ні покупцем без згоди на те одержувача.


1.7 Складання проекту контракту


Наступна стадія включає підготовку проекту ЗТК з використанням або без використання типових контрактів, проформ та торгових звичаїв.

Якщо під час проробки пропозицій контрагенти прийдуть до взаємоприйнятних умов, контракт може бути підготовлений однією з сторін, підписаний та висланий іншій для підписання та повернення; якщо не прийдуть, то кожна із сторін готує свій проект ЗТК, а потім під час переговорів контрагенти готують спільний ЗТК.

Підготовкою контракту займається спеціаліст, який має юридичну освіту або належну підготовку, а також практичний досвід роботи з профілю діяльності фірми. Великі фірми зазвичай мають у штаті кваліфікованого юриста. Дрібніші фірми наймають консультанта. В останньому випадку слід брати до уваги, що навіть висококваліфікований юрист добре відпрацьовує лише оболонку ЗТК, його загальні умови та правові особливості, а предметна частина, технічні аспекти та умови залишаються за спеціалістами, які добре знають характеристики даної продукції, проблеми транспортування тощо. З цього випливає, що у складанні проекту ЗТК беруть участь декілька спеціалістів різного профілю.

Розділ 2

Укладання торгівельного контракту


Другим етапом зовнішньоекономічної операції є укладення контракту. Здебільшого під час заочної проробки пропозицій та запитів не вдається вирішити увесь комплекс технічних та комерційних питань, і тому зацікавлені сторони призначають час та місце для переговорів. Як правило, переговори про комерційні умови контракту (комерційні переговори) починаються тільки після закінчення технічних переговорів. Ініціатива вступу у переговори може бути виявлена як продавцем, так і покупцем. Спірні питання з комерційних умов угоди та технічних вимог до товару розв'язуються методом уторгування, який полягає у взаємному вивченні об'єктивних аргументів сторін та знаходженні на цій основі взаємоприйнятних компромісних рішень.

Переговори можуть вестися листуванням, шляхом особистих зустрічей або телефоном. Переговори телефоном досить широко використовуються при укладанні угод на масові стандартизовані товари, коли основні умови угоди є типовими та заздалегідь відомі обом сторонам. У цьому випадку телефоном погоджуються лише ціна, кількість товару та строк поставки. Потім сторони оформлюють свою домовленість письмово. У біржовій торгівлі переговори телефоном є основною формою ведення переговорів з укладання угод. Телефонні переговори досить часто використовують також для підтвердження запропонованих оферентом умов, для закінчення попередніх переговорів. Телефонні переговори значно полегшують контакти між сторонами і у цьому сенсі є дуже зручними.

Як правило, ці способи поєднуються у різних комбінаціях, наприклад, переговори, які починалися листуванням, можуть бути продовжені телефоном або під час особистих зустрічей.

При підготовці до проведення переговорів бажано дотримуватись таких рекомендацій:

■ визначити предмет переговорів; здійснити підготовчі заходи; розробити документацію відправки/приймання делегації для проведення переговорів; підготувати техніко-економічне обґрунтування, затвердити базу договірних цін, підготувати та узгодити проекти документів; вивчити фірму та членів делегації майбутнього партнера;

■ визначити склад своєї делегації, місце та завдання кожного її члена;

■ виробити тактику ведення переговорів: можливий розподіл ролей учасників, послідовність викладення питань, що цікавлять (першою вислуховується сторона, за ініціативою якої відбувається зустріч), підготувати довідкові та інші матеріали, які можуть бути потрібні під час переговорів, розробити шляхи розв'язання розбіжностей та претензій (бажано мати декілька варіантів розв'язання потенційних спірних питань), підготувати можливі відповіді на питання партнерів.

Зазвичай ділові переговори проводяться між керівниками фірм або їх уповноваженими представниками за участю спеціалістів. Перша особа має право підпису контрактної та іншої документації і, як правило, має при собі печатку фірми або особисту печатку. Особи, уповноважені керівником фірми на ведення переговорів та підписання контрактної документації, повинні мати це право згідно із статутними документами фірми і мати при собі довіреність або інші письмові підтвердження таких повноважень.

В результаті переговорів сторони одразу можуть скласти спільний проект контракту, в якому враховується фактична домовленість, досягнута сторонами. Немає законів чи звичаїв, яка сторона готує та оформляє міжнародний контракт. Контракт - це результат спільної творчості експортера та імпортера. Друкування тексту та оформлення додатків і копій звичайно здійснює сторона, що приймає. Тексти контрактів розробляються оперативними інженерами спеціалізованих фірм на основі аналогів з умовами, подібними до узгоджених контрагентами при проробці пропозицій.

Перед підписанням кожна із сторін погоджує умови контракту з функціональними підрозділами своєї організації:

Надруковані та завізовані контракти підлягають остаточній перевірці оперативними працівниками та візуються коротким підписом в одному з нижніх кутків кожної сторінки. Працівник, що підтвердив контракт, несе повну відповідальність за правильність тексту, зокрема і перекладу іноземною мовою.

Як правило, друкують два оригінали контракту, які підписуються безпосередньо присутніми на переговорах представниками обох контрагентів, які мають право підпису комерційних документів за посадою, що займають, або за довіреністю. Кількість підписів з кожного боку визначається юридичним статусом контрагента. Зовнішньоторгові контракти з боку українських організацій підписуються, як мінімум, двома особами, які мають на це право.

Контракт може бути укладений у письмовій, усній, частково в письмовій і частково в усній формах. Українське законодавство вимагає обов'язкового укладення у письмовій формі не тільки контрактів, а й оферти, акцепту чи будь - якого іншого прояву намірів.

Права та обов'язки за контрактом виникають з моменту, коли він вважається укладеним, тобто після його підписання, якщо у ньому не зазначений інший строк набуття ним чинності. Датою укладення є дата його підписання.

Права, обов'язки і відповідальність партнерів за угодою згруповані в окремих розділах:

■ преамбула (визначення сторін);

■ предмет контракту;

■ кількість (або ціна та кількість);

■ базові умови поставки товарів;

■ ціна та загальна сума контракту;

■ якість товару;

■ строк та умови поставки;

■ умови платежу;

■ умови передавання-приймання товару;

■ гарантії, претензії;

■ пакування та маркірування товару;

■ відвантажування товару;

■ санкції;

■ страхування;

■ форс-мажорні обставини;

■ арбітраж;

■ інші умови;

■ юридичні адреси, поштові й платіжні реквізити сторін.

Вищенаведена структура контракту є зразком. При оформленні контрактів окремі розділи можуть бути об'єднані або введені інші.

Питання форми, порядку складання і виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) регулюють такі законодавчі та нормативні акти України:

■ Цивільний кодекс України;

■ Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року;

■ Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року N 959-ХІІ;

■ Закон України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" від 15 вересня 1995 року;

■ Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання І ■ валютного контролю" від 19 лютого 1993 року N 15-93;

■ Указ Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" від 4 жовтня 1994 року;

■ Указ Президента України "Про заходи щодо упорядкування розрахунків за договорами, які складають суб'єкти підприємницької діяльності України" від 4 жовтня 1994 року;

■ Указ Президента України "Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 27 січня 1995 року;

■ Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), щ0 передбачають розрахунки в іноземній валюті" від 21 червня 1995 року N 444;

■ Наказ Міністрів зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України "Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" від 5 жовтня 1995 року N 75.

Рекомендації по мінімальних вимогах до обов'язкових реквізитів і форми зовнішньоторговельних контрактів

В зовнішньоторговельному контракті доцільно вказувати: - уніфікований номер контракту, що складається з трьох груп знаків з двома роздільниками (/), сформованих таким чином:

ББ / ХХХХХХХХ / ХХХХХ або ЦЦЦ / ХХХХХХХХ / ХХХХХ

де перша буква складається з двох букв (ББ) або трьох цифр (ЦЦЦ), відповідних коду країни Покупця (Продавця) по міжнародному класифікатору "Країни світу", що використовується для цілей митного оформлення;

друга група складається з восьми цифр, що становлять код організації Покупця (Продавця) відповідно до Загальноукраїнського класифікатора "Підприємства і організації" (Зкпо);

третя група складається з п'яти цифр і є порядковим номером документа на рівні організації Покупця (Продавця);

- дату підписання контракту, що оформляється таким чином:

ДД.ММ.РР,

де ДД - день (2 цифри);

ММ - місяць (2 цифри);

РР - рік (2 останні цифри року).

Кожні дві цифри відділяються одна від одної крапкою;

- місце підписання контракту;

- повні офіційні найменування організації Продавця і Покупця;

- країну іноземного партнера і країну призначення (відправлення) товару. Приводиться повне найменування країн і їх тризначний код відповідно до міжнародного класифікатора "Країни світу", що використовується для цілей митного оформлення.

Предмет контракту

Вказуються:

Найменування і повна характеристика товару.

Повне комерційне найменування товару, асортимент, розміри, моделі, комплектність, країна походження товару і інші дані, необхідні для опису товару, включаючи посилання на міжнародні і/або національні стандарти на продукцію.

Тара/упаковка, маркування товару.

Найменування тари або упаковки відповідно до міжнародного класифікатора "Коди для видів вантажу, упаковок і матеріалів упаковок (з додатковими кодами для найменувань упаковок)".

Опис і вимоги до маркування товару.

Об'єм, вага, кількість товару.

Об'єм вантажу, його вага з упаковкою (брутто) або без неї (нетто) в узгоджених одиницях вимірювання.

У разі потреби наводиться кількість товару в одиницях вимірювання відповідно до таблиці єдиних вимірювань, приведеній в Товарній Номенклатурі зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД СНГ).

Ціна і сума

Вказується загальна сума контракту і ціна за одиницю товару у валюті ціни з приведенням короткого найменування базису поставки відповідно до міжнародних правил тлумачення стандартних формулювань умов поставки товару. Найменування і код валюти, в якій оцінений товар, відповідно до класифікатора валют, що використовується для цілей митного оформлення.

У випадках, коли ціна за одиницю товару і сума контракту не можуть бути точно встановлені на дату підписання контракту, приводиться докладна формула ціни або умови її визначення з таким розрахунком, щоб при реалізації всіх обумовлених умов можна було однозначно встановити ціну товару і суму контракту.

Умови платежу

Дається опис умов платежу. Указуються найменування і код валюти, в якій проводитиметься платіж відповідно до класифікатора, що використовується для цілей митного оформлення, терміни платежу і умови розстрочки при її наданні, а також обов'язковий перелік документів, що передаються Продавцем Покупцю і підтверджують факт відвантаження, вартість і номенклатуру відвантажених товарів.

Рекомендується передбачати акредитивну форму платежу або іншу форму, що гарантує безумовне надходження валютної виручки при експорті товарів, а також надання гарантій на повернення платежу, раніше переведеного в оплату товарів, що імпортуються, у разі

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: