Предмет і метод правової статистики та значення її показників в забезпеченні правопорядку
В районних та міських прокуратурах відповідальність за усю статистичну роботу несе прокурор відповідного рівня. Він повинен контролювати порядок ведення документів первинного обліку в межах конкретної прокуратури, а також складати усі бланки статистичної звітності, яка подається до прокуратури області. Перекладати цю роботу на інших осіб прокурор району (міста) області не має права, тому що він завжди несе персональну відповідальність за якість поданих первинних і зведених статистичних даних.
Керівництво статистичною роботою в органах внутрішніх справ покладено (з травня 1998 року) на підставі внутрішнього наказу на Управління оперативної інформації Міністерства внутрішніх справ, яке функціонує, як підрозділ в складі штабу Міністерства внутрішніх справ. Це Управління оперативної інформації розробляє бланки документів первинного обліку (документів, які характеризують роботу органів досудового слідства і органів дізнання, з 1961 року разом з відділом статистики Генеральної прокуратури), друкує інструкції по їх заповненню (також разом з прокуратурою), отримує і зводить показники статистичної звітності, які подані в масштабах окремих областей, республіки Крим, м. Севастополя і м. Києва), проводить їх аналіз, обчислює усі показники (деякі лише обраховує це Управління, наприклад, коефіцієнт злочинності в Україні в цілому і в межах окремих територій; починаючи з 1999 року воно його обчислює щомісячно наростаючим підсумком), складає щорічні огляди про рівень злочинності, її структуру, динаміку, тенденції її зміни і наслідки боротьби із злочинністю в масштабах окремих територій і усієї країни в цілому. Щорічно друкує експрес-інформацію про стан злочинності на території України.
В управлінні міністерства внутрішніх справ тієї чим іншої області усією статистичною роботою займається управління (відділи або відділення) оперативної інформації, яке проводить постійний контроль за поданням та якістю заповнення документів первинного обліку, які щодобово надходять із відділів внутрішніх справ, а також зведення усіх даних в масштабах області.
В районних, міських відділах внутрішніх справ статистичну роботу веде співробітник по веденню обліково-реєстраційної та статистичної роботи (ст. інспектор або інспектор по обліково-реєстраційній, статистичній та оперативній інформації). Він повинен своєчасно збирати і реєструвати документи первинного обліку в журналі реєстрації і щодобово передавати їх до управління оперативної інформації управління міністерства внутрішніх справ області.
Персональну відповідальність за своєчасне і якісне заповнення та реєстрацію усіх первинних документів несе особа, яка розглядає кримінальну справу по суті (працівник органу дізнання, слідчий або інша особа).
Звіт про роботу районного, міського відділу органу внутрішніх справ складається його начальником, який несе персональну відповідальність за усі надані статистичні дані. Починаючи з 1988 року усі правоохоронні органи повинні подавати звітність в органи державної статистики. Так, наприклад, усі 29 органів та установ, які мають право накладати адміністративні стягнення, обов`язково щорічно надсилають звіт по формі 1-АП в обласне статистичне управління в управління соціальної статистики (раніш надсилали 2 рази на рік, тобто за півріччя і рік в цілому). Таким чином, організація статистичного апарату в органах суду, прокуратурі та органах внутрішніх справ забезпечує збирання, обробку та аналіз статистичних даних, які необхідні для: а) всебічної характеристики їх діяльності; б) більш ефективного виконання покладених на них завдань.
7. Значення даних правової статистики для зміцнення правопорядку в країні
правовий статистика прокуратура суд
Статистика взагалі – це барометр соціального життя країни. Правова статистика своїми показниками завжди характеризує тенденції і характер законодавчої, правоохоронної та правозастовної діяльності державних органів. Тому вона має велике наукове і практичне значення при вирішенні різноманітних проблем розбудови правової держави.
Статистичні дані – це джерело для оперативного керівництва правоохоронними органами, тому що вони дають характеристику їх діяльності. Це дає змогу керівництву відповідного міністерства або відомства систематично контролювати діяльність підвідомчих органів, виявляти позитивні та негативні сторони статистичної роботи та приймати відповідні рішення для її вдосконалення та покрашення.
Так, наприклад, показники, які характеризують роботу органів внутрішніх справ, дають змогу встановити, які недоліки мають місце в їх роботі, які досягнення вони мають в справі розкриття злочинів, які тенденції в тому чи іншому регіоні стосовно зниження або зростання криміногенної обстановки і які заходи необхідні для її покрашення.
Дані статистики органів суду дають змогу встановити обсяг і якість роботи судів по здійсненню правосуддя: тривалість судочинства, навантаження на кожного окремого суддю, тривалість розгляду справ, якість їх розгляду, характер судової репресії, застосування тих чи інших видів покарань.
Відомості статистики органів виконуючих покарання характеризують склад засуджених за різними показниками (наприклад, за статтю, віком, кількістю попередніх засуджень і т. п.), про кількість засуджених до різних видів покарань, а також про наповнюваність місць позбавлення волі засудженими і т. п.
Статистичні звіти дають змогу керівним органам встановлювати основні тенденції в діяльності органів суду, прокуратури, міліції та виправно-трудових установ, виявляти типові недоліки в їх діяльності і застосовувати міри по їх ліквідації та недопущенню в майбутньому.
Статистичні дані мають дуже велике значення в справі контролю і визначенню напрямку діяльності органів правосуддя. Зрозуміло, що це не єдина форма такого контролю, але разом з іншими матеріалами (обстежень, ревізій та вивчення окремих категорій справ) статистичні показники зображують собою найважливіше джерело для контролю за роботою цих органів.
Реально статичний аналіз діяльності правоохоронних органів проводиться головним чином на базі існуючої статистичної звітності, яка охоплює своїми показниками усі стадії кримінального, цивільного та адміністративного процесу.
Наприклад, для оцінки якості роботи районних судів можна використати такі показники, як кількість відмінених та змінених вироків і рішень, встановлення реальності виконання судових рішень, особливо про відшкодування збитків, види та розміри покарань.
Показники правової статистики широко використовуються при узагальненні судової та прокурорської практики. Статистика дає, наприклад, змогу визначити основні напрямки в розвитку судової репресії, виявити наскільки типові недоліки при встановленні кримінальних покарань (наприклад, вивчені нами кримінальні справи про економічну злочинність в Україні дали змогу встановити таку закономірність, що при значному їх зростанню (вони складають зараз в структурі злочинності 2/3) значна кількість осіб звільняється від кримінальної відповідальності. Так, з 34,3 тисячі осіб, які вчинили господарські, посадові та інші корисливі злочини, лише 11,7 тисяч (34,1%) притягнуто до кримінальної відповідальності, останні (60,9%) від неї звільнені.
Тому важливо постійно використовувати такі дані, що дають змогу виявити основні недоліки в роботі, а також їх причини та прийняти заходи до їх усуненню.
Але обмежуватися при оцінці роботи правоохоронних органів лише даними правової статистики було б невірним. Вони завжди повинні підсилюватися поглибленим вивченням конкретних кримінальних справ. Тому керівні органи, особливо Верховний Суд України, часто запитує через апеляційні суди кримінальні, цивільні та адміністративні справи по окремих категоріях для узагальнення практики.
Виключно велика роль правової, в першу чергу, кримінально-правової статистики, при вивченні та попереджені злочинності. Кримінально-правова статистика дає вичерпну науково-обґрунтовану інформацію про стан злочинності, її структуру та динаміку, про причини та умови, які сприяють злочинності, про особу злочинця, про позитивні та негативні моменти в діяльності міліції, прокуратури, суду та установ виконання покарання, про прогнозування динаміки злочинності. Статистичний метод – це один із основних методів кримінологічних досліджень. Науково-обґрунтоване вивчення проблем злочинності – це вивчення статистико-кримінологічне. Відрив цих наук може привести лише до схоластичних побудов завдань і програм боротьби зі злочинністю.
Статистичні дані дають змогу вирішити питання про матеріально-фінансове забезпечення правоохоронних органів, про вірну дислокацію судових, слідчих та виправно-трудових установ, для проектування штатів, проведення фінансування та підготовки кадрів судово-слідчих працівників, підвищення їх кваліфікації і т. п. Усі ці питання можна вирішити лише на базі даних статистики. Так, наприклад, встановивши обсяг роботи слідства або судді якогось району, можна вирішити питання про зміни в штатному розкладі.
Наступна форма використання правової статистики – це сфера законодавства. Розробка проектів законів не може проводитися без аналізу цілого ряду показників правової статистики. Статистичні дані в деяких випадках обґрунтовують необхідність введення змін до того чи іншого закону, тобто підтверджують доцільність або недоцільність дії в даний термін часу конкретного закону та його ефективність.
І остання форма використання правової статистики – це область науково-теоретичного дослідження. Правова статистика має велике значення при науково-дослідницькій роботі по вивченню злочинності та інших питань кримінології, кримінального, цивільного та адміністративного права та процесу, криміналістики і інших правових наук. Дані правової статистики як би ілюструють відповідні положення та обґрунтовують висновки цих наук. Правова статистика таким чином є одним із важливіших джерел, які забезпечують юридичну науку фактичним матеріалом для теоретичного узагальнення.
Таким чином, основними формами використання даних правової статистики є: загальна характеристика рівня, структури і динаміки правових явищ; характеристика правоохоронної діяльності; оперативне керівництво правоохоронними органами; контроль за їх діяльністю та напрямками цієї діяльності; узагальнення судової, слідчої і прокурорської практики; вивчення та попередження злочинності і інших правопорушень; вирішення питань матеріально-технічного і фінансового забезпечення діяльності правоохоронних органів; вирішення питань внесення змін до чинного законодавства; проведення наукових досліджень.
Недостатнє використання кримінально-правової статистики в недалекому минулому, її таємність та закритість стали однією із суттєвих причин відриву правової науки від практики боротьби зі злочинністю і іншими правопорушеннями. Тільки застосовуючи масові дані статистичного спостереження можна виявити основні тенденції в розвитку кримінально-правових, цивільно-правових та адміністративно-правових явищ в країні і окремих її регіонах.
Значним досягнення всієї юридичної науки можна вважати прийняття у 2001 році Кримінального Кодексу України, який вступив в дію з 1 вересня, а також інших правових актів, рівень їх значно вищий, ніж раніш діюча законодавча база.
Список літератури
Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник. – М.: Юристъ, 2009. – 400 с.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок ведення спеціальної митної статистики» від 12 грудня 2002 р. №1865. // Урядовий кур`єр 19.12. 2002. – с. 20.
Правова статистика: Навч. посібник /О.Г. Кальман, І.0. Христич. – Х.: «Право», 2008. – 204 с.
Правова статистика. Курс лекцій./ О.М. Джужа, Ю.В. Александров, В.В. Василевич та інші. Під заг. ред. О.М. Джужи. – К.: [НАВСУ: Правові джерела], 2007. – 336 с.
Савюк Л.К. Правовая статистика: Учебник. – М.: Юристъ, 2009. – 588 с.
Словарь криминологических и статистических терминов. // Кальман А.Г., Христич И.А. – Х.: ИИПП АПрН Украины, изд-во «Гимназия», 2008. – 96 с.
Статистика: Підручник / За ред, А.В. Головача, А.М. Єріної, О.В. Козирєва. – К.: Вища шк., 2008. – 623 с.
Статистика: Підручник/ С.С. Герасименко, А.В. Головач, А.М. Єріна та ін.; За наук. ред. д-ра екон. наук С.С. Герасименка. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2007. – 467 с.
Статистичний облік і звітність у правоохоронних органах України // Кальман О.Г., Христич І.О. Науково-практичний посібник. – Х.: ІВПЗ АПрН України, вид-во «Гимназия», 2008. – 140 с.
Трофімова Г.Г. Правова статистика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2006. – 75 с.
Чернадчук В.Д. Правовая статистика: конспект лекций. – К.: МАУП, 2009. – 72 с.
Размещено на