Xreferat.com » Рефераты по медицине и здоровью » Ефективність різних варіантів нейропротекторної терапії при кетоацидотичних кризах у хворих на цукровий діабет

Ефективність різних варіантів нейропротекторної терапії при кетоацидотичних кризах у хворих на цукровий діабет

5 добу дослідження. У групі хворих, які отримували реамберин, показник перевищував норму на 14,5% (р<0,05) на 1 добу спостереження, на 36,2% (р<0,05) – на 2 добу, на 28,3% (р<0,05) – на 3 добу, достовірно не відрізняючись від неї з 5 доби. Тільки у 4 групі хворих, які отримували сполучення актовегіну з реамберином, Ct(a-j) О2 вірогідно не відрізнялася від норми вже з 1 доби спостереження, що підтверджувало позитивний синергічний вплив нейрометаболічних препаратів на кисневий бюджет головного мозку.

Аналіз особливостей обміну О2 на етапі його транспортування виявив негативну динаміку в DО2 на 1 добу спостереження у хворих 1 та 2 груп. У хворих, що отримували стандартну ІТ, DО2 зменшувалася на 18,1% (р<0,05) від вихідної, що було на 9,6% (р<0,05) меншим від норми. На інших етапах дослідження DО2 при стандартній ІТ не досягала значень референтної норми до 5 доби лікування. У хворих 2 групи, які отримували актовегін, динаміка змін у DО2 на 1 та 2 доби лікування була аналогічною, тобто рівень DО2 не досягав норми, відповідно, на 13,7% (р<0,05) та 15,4% (р<0,05). Але, починаючи з 3 доби і до кінця спостереження, DО2 вірогідно не відрізнялася від норми. У хворих 3 та 4 груп динаміка змін DО2 мала протилежний характер. Так, у хворих цих груп ми не відзначали зменшення доставки нижче від норми на жодному з етапів дослідження. І якщо приріст DО2 на тлі сполученого використання актовегіну і реамберину перевищував значення його у хворих 3 групи на 1 та 2 доби спостереження, то з 3 доби приріст DО2 був достовірно більшим у хворих, які отримували один реамберин. Це свідчило про незначний вплив актовегіну на DО2, підтверджувало збільшення DО2 на тлі реамберину, ймовірно, за рахунок його гемодинамічних ефектів, та доводило наявність синергічної дії препаратів при їх поєднаному використанні.

Аналіз гемодинамічної складової DО2 у досліджуваних групах виявив, що на 1 добу лікування УІ у хворих перших двох груп був меншим від норми, відповідно, на 33,6% (р<0,05) та на 32,8% (р<0,05), та вірогідно не відрізнявся від вихідного рівня. У хворих, що отримували реамберин або сполучення його з актовегіном, виникала тенденція до збільшення УІ, відповідно, на 13,3% та 25,6% (р>0,05) проти вихідного рівня. На 2 добу спостереження величина УІ залежала від варіанту ІТ. Так, ми відзначали зростання УІ на 13,3% (р>0,05) від вихідного рівня у хворих 1 групи та на 24,1% (р>0,05) і на 37,2% (р<0,05) від вихідних значень або на 9,5% (р>0,05) та на 9,1% (р>0,05) проти попереднього етапу у хворих 3 та 4 груп. На цьому етапі дослідження значення УІ вірогідно не відрізнялися від вихідного рівня у хворих при ІТ з актовегіном. На 3 та 5 доби спостереження УІ відповідав референтній нормі або дещо перевищував її у хворих 3 та 4 груп. УІ становив, відповідно, 77,8% (р<0,05) – 84,5% (р<0,05) від норми у хворих 1 групи та 80,3 (р>0,05) – 90,6%(р>0,05) у хворих 2 групи.

При цьому аналіз показав, що на 1 добу спостереження ЗПСО перевищував норму від 22,3% (р<0,05) до 31,9% (р<0,05) у всіх досліджуваних групах без вірогідних відмінностей між ними. На 2 добу спостереження у хворих 1 та 2 груп не відзначалося тенденції до зниження ЗПСО, тоді як у хворих 3 та 4 груп ЗПСО знижувався та наближався до значень норми. У подальшому, на 3 та 5 доби лікування, ми відзначали залежність ЗПСО від варіанту ІТ. Так, у хворих, що отримували стандартну ІТ, ЗПСО перевищував норму, відповідно, на 21,2% (р<0,05) та на 26,8% (р<0,05). У хворих 2 групи він становив 19,4% (р<0,05) понад норму на 3 добу, перевищуючи її на 11,6% (р<0,05) на 5 добу. У хворих 3 та 4 груп, які отримували реамберин або його сполучення з актовегіном, ЗПСО вірогідно не відрізнявся від норми. У поєднанні з динамікою змін УІ на етапах дослідження та динамікою СІ це пояснювало формування гемодинамічних профілів під час лікування. Зокрема, у хворих 1 та 2 груп ми відзначали наявність відносно гіподинамічного типу на 1 добу спостереження з переходом його у відносно нормодинамічний на подальших етапах дослідження, що доводило відсутність гемодинамічних ефектів у актовегіну. Водночас, у хворих 3 групи, які отримували реамберин, відносно гіпердинамічний тип формувався вже з 1 доби та утримувався до кінця спостереження при відсутності супутньої гіпервазотонії з 2 доби дослідження. Це свідчило про наявність у реамберину гемодинамічної дії. Разом з тим, поєднання реамберину з актовегіном не призводило до синергічного впливу препаратів на гемодинамічний профіль. Це доводило, що застосування реамберину у хворих з КАК на тлі ЦД 1 типу сприяє поліпшенню DО2 завдяки прискореному переходу з відносно гіподинамічного на помірно гіпердинамічний тип гемодинаміки, а поєднання реамберину з актовегіном може сприяти зменшенню енергодефіциту за рахунок поліпшення доставки глюкози до клітин інсулінонезалежними механізмами. І дійсно, аналіз особливостей обміну О2 на етапі споживання його тканинами у хворих з КАК на тлі ЦД 1 типу виявив неоднозначні зміни по групах. Підвищене при надходженні до 40,1% (р<0,05) понад норму споживання О2 у хворих 1 та 2 груп знижувалося, відповідно, на 11,0% (р<0,05) та 13,7% (р<0,05) на 1 добу спостереження. Це перевищувало норму, відповідно, на 30,5% (р<0,05) та на 22,6% (р<0,05). На цьому етапі рівень VО2 у хворих 3 та 4 груп вірогідно не відрізнявся від вихідного. На 2 добу спостереження у хворих 1 групи, які отримували стандартну ІТ, рівень VО2 незначно зростав (на 7,5%, р>0,05, від попереднього) та вірогідно не відрізнявся від вихідного. З 3 до 5 доби у хворих цієї групи ми відзначали вірогідну тенденцію до нормалізації VО2. Однак і на 5 добу дослідження значення його на 11,1% (р<0,05) перевищувало норму. У хворих 2 групи, які одержували ІТ з актовегіном, динаміка змін VО2 різко відрізнялася від усіх груп. Це відображалося у швидкій та найбільш ефективній нормалізації VО2, значення якого вірогідно не відрізнялося від норми на 5 добу спостереження. Ці зміни ми пояснювали включенням інсулінонезалежних механізмів транспорту глюкози до клітин головного мозку та зменшенням під впливом цього енергетичних розладів в них. Тільки у хворих 3 групи, які отримували ІТ з реамберином, ми відзначали прогресуюче збільшення VО2: на 58,7% (р<0,05) від норми та на 16,7% (р<0,05) від вихідного рівня на 2 добу спостереження та на 61,8% (р<0,05) від норми і на 18,9% (р<0,05) від вихідного рівня на 3 добу. Тенденція до нормалізації VО2 у хворих цієї групи виникала тільки на 5 добу дослідження, коли рівень його перевищував норму всього на 28,9% (р<0,05), що було на 20,3% (р<0,05) менше від попереднього етапу. У хворих 4 групи, які отримували сполучення актовегіну і реамберину, VО2 на 1 добу дослідження вірогідно не відрізнялося від вихідного рівня. Чітка тенденція до нормалізації VО2 виникала з 2 доби спостереження, проте рівень його і на 5 добу перевищував норму на 28,4% (р<0,05) та не мав вірогідних відмінностей від рівня попередньої групи. Це дозволяло дійти до висновку, що додаткове введення до клітин енергетичних субстратів циклу Кребса потребує підвищеної кількості О2 для їх засвоєння, що не є цілком доцільним при наявності вихідного енергодефіциту, обумовленого метаболічними змінами у клітинах внаслідок ЦД, ускладненого КАК. І тільки сполучене вживання актовегіну, який забезпечує підвищений транспорт глюкози до клітин інсулінонезалежними механізмами, та реамберину як енергетичного субстрату дозволяє найбільшою мірою нормалізувати порушений ЦД енергообмін. Це підтверджувалося динамікою змін КУО2 та рівня лактату у досліджуваних групах.

На 1 добу спостереження початково високий рівень лактату у крові, що притікає до головного мозку, зменшувався незалежно від особливостей ІТ. На 2 добу дослідження відзначалися значні розбіжності по групах, що ми пов’язували із застосуванням того чи іншого нейрометаболічного препарату. У хворих, що отримували стандартну ІТ, при зниженні на 24,2% (р<0,05) від вихідного, рівень лактату у крові, що притікає до головного мозку, перевищував норму на 159,2% (р<0,01). У хворих, що отримували актовегін, зменшення його рівня було більшим, проте значення показника перевищувало норму на 121,1% (р<0,01). Це вірогідно не різнилося від хворих 3 групи. І тільки у хворих, що отримували у складі ІТ сполучення актовегіну і реамберину, тенденція до зменшення лактату була найбільшою, оскільки рівень його перевищував норму всього на 80,3% (р<0,01). При неоднозначному темпі тенденція до зменшення рівня лактату у крові, що притікає до головного мозку, зберігалася і на 3 добу спостереження. На 5 добу дослідження рівень лактату у крові, що притікає до головного мозку, перевищував норму у 1 групі – на 73,7% (р<0,05), у 2 групі – на 67,1% (р<0,05), у 3 групі – на 63,2% (р<0,05) та у 4 групі – на 43,4% (р<0,05). Це вказувало на достовірну тенденцію до нормалізації енергообміну у клітинах головного мозку під впливом сполученого використання актовегіну і реамберину та підтверджувалося динамікою рівня лактату у крові, що відтікає від головного мозку, і особливостями метаболізму глюкози у головному мозку. На тлі інсулінотерапії у всіх обстежених хворих відбувалося зниження глікемії до цільового рівня на 5 добу спостереження.

Різна динаміка газообмінних, гемодинамічних і метаболічних показників супроводжувалася значними відмінностями у відновленні когнітивних функцій у хворих на ЦД 1 типу, ускладнений КАК.

Встановлено зниження показника мислення у всіх хворих при виході з КАК на 3 добу спостереження. Так, у хворих 1 та 2 груп значення його становили 31,5% (р<0,05) – 32,6% (р<0,05) від норми для здорових добровольців або 42,6% (р<0,05) – 44,1% (р<0,05) для хворих на ЦД 1 типу в стадії компенсації. У хворих 3 та 4 груп показник мислення перевищував значення попередніх груп невірогідно. На 5 добу спостереження аналіз виявив вірогідні відмінності у величинах показника мислення між групами, що ми пов’язували з особливостями варіанту ІТ. При відсутності вірогідної різниці у показнику мислення між хворими, які отримували стандартну ІТ та терапію з актовегіном, дефіцит його був найбільшим у хворих 1 групи (63,0%, р<0,05, від норми та 50,0%, р<0,05, від хворих на ЦД в стадії компенсації), тоді як у хворих 2 групи ми відзначали тенденцію до його збільшення. Водночас, у хворих 3 групи, які отримували реамберин, показник мислення зростав до норми для пацієнтів з ЦД в стадії компенсації та був на 29,3% (р<0,05) меншим від норми для здорових осіб. На тлі поєднаного застосування реамберину з актовегіном значення показника на 15,4% (р<0,05) перевищували норму для хворих на ЦД 1 типу або були всього на 14,7% (р<0,05) меншими від норми для здорових добровольців. На 28 добу спостереження виявлена нами тенденція зберігалася. При стандартній ІТ показник мислення на 10,3% (р>0,05) не досягав значень норми для хворих на ЦД в стадії компенсації та був на 33,7% (р<0,05) меншим, ніж у здорових осіб. Загалом, при використанні препаратів нейрометаболічної дії показник мислення вірогідно перевищував норму для хворих на ЦД в стадії компенсації у всіх досліджуваних групах, відповідно: на 13,2% (р<0,05) у хворих 2 групи, на 20,5% (р<0,05) – у хворих 3 групи, на 26,6% (р<0,05) – у хворих 4 групи. Це становило, відповідно, 83,7% (р<0,05), 89,1% (р<0,05), 93,6% (р>0,05) від норми для здорових осіб та доводило органопротективну дію нейрометаболічних препаратів.

Прискорений вихід із КАК з розладами свідомості до прекоми/коми міг сприяти швидкому та якісному відновленню показників працездатності. І дійсно, якщо на 3 добу лікування ми відзначали дефіцит КСУ від 26,4% (р<0,05) до 37,7% (р<0,05) проти здорових осіб без вірогідних відмінностей між групами, то на 5 добу дослідження значення показника вірогідно залежали від варіанту ІТ КАК. У хворих 1 групи, що отримували стандартну ІТ, КСУ становив 50,6% (р<0,05) від значень його для хворих на ЦД або 31,4% (р<0,05) від норми для здорових та не досягав значень попереднього етапу у хворих 3 та 4 груп. У хворих 2 групи, що отримували актовегін, значення КСУ були вірогідно більшими та становили 71,7% (р<0,05) від норми для хворих на ЦД в стадії компенсації або 44,4% (р<0,05) від норми для здорових добровольців. У хворих 3 та 4 груп, які отримували ІТ з реамберином або його сполучення з актовегіном, значення КСУ відповідали нормі для хворих на ЦД в стадії компенсації та становили 60,8% – 66,2% (р<0,05) від норми для здорових добровольців. Тенденція до збільшення КСУ зберігалася і на 28 добу спостереження. Так, у хворих 1 групи КСУ на 19,9% (р<0,05) не досягав норми для хворих на ЦД в стадії компенсації, що було на 50,3% (р<0,05) нижчим від референтної норми. У хворих 2 групи значення КСУ на 6,3% (р>0,05) перевищували норму для хворих на ЦД в стадії компенсації, що було на 34,1% (р<0,05) меншим, ніж у здорових добровольців. І тільки у хворих 3 та 4 груп, які отримували при лікуванні КАК реамберин або його сполучення з актовегіном, КСУ, відповідно, на 32,2% (р<0,05) та 33,2% (р<0,05) перевищував норму для хворих на ЦД 1 типу в стадії компенсації та вірогідно не відрізнявся від норми для здорових осіб.

Аналіз показників короткострокової та довгострокової пам’яті виявив, що на 3 добу спостереження показники як короткострокової, так і довгострокової пам’яті у всіх групах були значно меншими в порівнянні з нормою та з пацієнтами з ЦД 1 типу в стадії компенсації. Проте у групах хворих, яким в ІТ були включені реамберин або комбінація його з актовегіном, зміни вербальної пам'яті проявлялися збільшенням обсягу відтвореної пацієнтом інформації після 3 і 4 повторень, збереженням досягнутого рівня після 5 повторення та через 30 хвилин. Це свідчило про зростання як емоційної активності, так і процесів активної уваги при збереженні процесів гальмування. У групі хворих зі стандартною ІТ була виявлена виражена стомлюваність у вигляді зниження обсягу відтвореної інформації після 3 повторення з подальшим виснаженням процесів запам'ятовування. Аналіз вербальної пам'яті в групах пацієнтів, які отримували один нейрометаболічний препарат або їх сполучення, виявив тривалу початкову стабілізацію обсягу засвоєної інформації з наступним виснаженням процесів запам'ятовування, що проявлялося відсутністю збільшення обсягу відтвореної інформації при подальших повтореннях. Тобто, повного відновлення функції запам’ятовування не спостерігалося в жодній із досліджуваних груп.

5 доба лікування характеризувалася обмеженням впливу гальмівних процесів на механізми запам'ятовування при збереженні нижчого, ніж на попередньому етапі рівня активності уваги в групах хворих, які отримували в ІТ реамберин або комбінацію його з актовегіном. Динаміка обсягу запам'ятовуваної інформації проявлялася збільшенням кількості правильних відповідей після другого повторення на 21,9% (р<0,05), на 32,8% (р<0,05) – після третього у 3 групі хворих, на 18,6% (р<0,05) – після другого повторення, на 27,2% (р<0,05) – після третього, на 14,7% (р<0,05) – після четвертого у 4 групі. На цьому етапі порівняний аналіз показників вербальної пам’яті виявив, що застосування будь-якого енергокоректору або їх комбінації обумовлювало збільшення показників вербальної пам’яті проти хворих, які отримували стандартну ІТ. У них виявлявся низький обсяг інформації, що запам’ятовувалася після повторень, з подальшим зниженням обсягу довгострокової пам'яті. Це свідчило про швидке виснаження процесів активної уваги, виражену стомлюваність і розбалансованість процесів формування довгострокової пам'яті. У 2 групі хворих динаміка показників вербальної пам'яті на 5 добу дослідження характеризувалася превалюванням процесів гальмування над процесами активної уваги.

Через 28 діб після КАК з порушенням свідомості до прекоми/коми в групах хворих, які одержували стандартну ІТ або актовегін, наступала стабілізація показників вербальної пам'яті на рівні вірогідно нижчому, ніж у здорових осіб. Проте порівняльна оцінка показала, що у 2 групі хворих при п’ятому повторенні та через 30 хвилин після повторення показник вербальної пам’яті перевищував на 7,2% (р<0,05) та на 12,3% (р<0,05), відповідно, значення його у пацієнтів з ЦД в стадії компенсації. На цьому етапі дослідження у хворих, які отримували в ІТ реамберин або комбінацію його з актовегіном, показники вербальної пам'яті вірогідно не відрізнялися від здорових осіб і перевищували такі у пацієнтів з ЦД 1 типу в стадії компенсації, починаючи вже після третього повторення.

Висновки


У дисертації на підставі результатів комплексного нейропсихологічного, клінічного, електрофізіологічного та біохімічного обстеження хворих з КАК на тлі ЦД 1 типу надано клінічне узагальнення і вирішення наукового завдання – оптимізації ІТ КАК з порушенням свідомості до прекоми/коми нейрометаболічними препаратами. На підставі отриманих даних розроблена технологія вірогідного збереження порушених когнітивних функцій.

1. КАК на тлі ЦД 1 типу порушують обмін О2 на всіх етапах: при надходженні із легень (РаО2 на 18,8%, р<0,05, менше від норми), доставці до клітин (DO2 на 8,6%, р<0,05, нижче від норми), утилізації клітинами (VO2 на 40,1%, р<0,05, КУО2 – на 29,4%, р<0,05, перевищують норму). Дефіцит доставки О2 підтримується відносно гіпердинамічним типом гемодинаміки (СІ – 4,1 ± 0,3 л/хвЧм2) з вираженою гіпервазотонією (ЗПСО на 52,03%, р<0,05, більше від норми). Відсутність утилізації глюкози клітинами головного мозку (рівень глюкози у крові, що притікає до головного мозку – 18,56 ± 3,8 ммоль/л та відтікає від нього – 19,91 ± 3,7 ммоль/л) та дисрегуляція енергетичного обміну у них підтверджується збільшенням лактату як у крові, що притікає до мозку (до 175% понад норму, р<0,01), так і у крові, що відтікає від нього (до 197,8% понад норму, р<0,01), декомпенсованим метаболічним ацидозом (рНа – 7,0, рНj – 6,9). ВЕ у крові, що притікає до головного мозку та відтікає від нього, знижується, відповідно, на 1569% (р<0,01) та на 5675% (р<0,01) від норми. Це порушує основну функцію клітин головного мозку – свідомість до прекоми/коми (ШКГП – 19,5 ± 7,2 балів). Наявність у хворих на ЦД 1 типу КАК в катамнезі обумовлює загальне зниження когнітивних функцій: показників мислення – на 26,1% (р<0,05), уваги – на 37,9% (р<0,05), пам’яті – на 25,9% (р<0,05).

2. Стандартна ІТ не усуває дефіциту РаО2 (на 14,1%, р<0,05, менше від норми) до 5 доби спостереження. Це супроводжується підвищеною десатурацією венозної крові (Ct(a-j) О2 становить на 113,5%, р<0,05 понад норму) та зменшенням CtО2 як у крові, що притікає до головного мозку (на 9,8%, р<0,05, від норми), так і крові, що відтікає від нього (на 18,8%, р<0,05, від норми). DО2 не досягає норми до кінця спостереження на тлі уповільненого переходу гемодинамічного профілю від відносно гіподинамічного на 1 добу до відносно нормодинамічного на 5 добу лікування. Розлади споживання О2 утримуються до 5 доби дослідження (КУО2 на 26,2%, р<0,05, перевищує норму), що свідчить про наявність енергодефіциту та підтверджується гіперлактатемією у крові, що притікає до головного мозку (на 73,7%, р<0,05, понад норму) та відтікає від нього (на 64,5%, р<0,05, понад норму). Це уповільнює відновлення когнітивних функцій. На 5 добу лікування показник мислення становить 36,9% (р<0,05) від норми для здорових та 50% (р<0,05) – від норми для хворих на ЦД 1 типу, КСУ – 31,3% (р<0,05) від норми для здорових або 50,6% (р<0,05) від норми для хворих на ЦД, показник пам’яті – 69,8% (р<0,05) від норми для здорових або 94,3% (р>0,05) від норми для хворих на ЦД. На 28 добу дослідження показник мислення становить 66,3% (р<0,05), уваги – 49,7% (р<0,05), пам’яті – 76,6% (р<0,05) від норми для здорових осіб або, відповідно, 89,7% (р>0,05), 80,1% (р<0,05) від норми для хворих на ЦД 1 типу в стадії компенсації.

3. Включення до ІТ актовегіну сприяє прискореній нормалізації вихідних порушень обміну О2 з 3 доби спостереження, коли РаО2 та РjО2 вірогідно не відрізняються від норми. Разом з тим, залишається дефіцит CtО2 у крові, що притікає та відтікає від головного мозку, невірогідне збільшення десатурації венозної крові. До 3 доби зберігається відносно гіподинамічний тип гемодинаміки з наступним переходом до відносно нормодинамічного (СІ – 3,9 ± 0,2 л/хвЧм2) з помірною гіпервазотонією (ЗПСО – 1681,5 ± 54,8 дин/смЧс5), що забезпечує нормалізацію DO2 та VO2, значення яких вірогідно не відрізняються від норми. Про поліпшення під впливом актовегіну надходження та відновлення споживання глюкози клітинами головного мозку свідчать рівні глюкози у крові, що притікає до головного мозку (8,14 ± 0,36 ммоль/л) та відтікає від нього (8,02 ± 0,53 ммоль/л), та лактату у крові, що притікає (49,2%, р<0,05, від вихідного рівня) та відтікає від головного мозку (51,4%, р<0,05, від вихідного рівня). Це підвищує ступінь відновлення когнітивних функцій на 5 добу спостереження, коли показник мислення складає 45,6% (р<0,05) від норми для здорових осіб або 61,8% (р<0,05) від норми для хворих на ЦД, КСУ – 44,4% (р<0,05) від норми для здорових та 71,7% (р<0,05) від норми для хворих на ЦД, показник пам’яті – 80,0% (р<0,05) від норми для здорових або на 8,1% (р<0,05) перевищує норму для хворих на ЦД в стадії компенсації.

4. Застосування реамберину в ІТ у хворих з КАК на тлі ЦД 1 типу вірогідно не змінює темп відновлення надходження О2 із легенів та нормалізації CtО2 у порівнянні з актовегіном. На 2 добу лікування десатурація венозної крові вірогідно не відрізняється від рівня стандартної ІТ, на 3 добу вірогідно (на 23,6%, р<0,05) перевищує рівень її у хворих, що отримують актовегін. Під впливом реамберину з 1 доби і до кінця строку спостереження формується відносно гіпердинамичний тип гемодинаміки на тлі прогресуючої нормалізації ЗПСО з 2 доби спостереження. Це збільшує DO2 проти попередніх груп на 22,3% - 28,1% (р<0,05) на 1 добу дослідження, на 11,5% -28,9% (р<0,05) – на 2 добу, на 29,3% - 21,8% (р<0,05) – на 3 добу та підтримує VO2 на високому рівні (на 38,4%, р<0,05, понад норму на 1 добу, на 58,7%, р<0,05 – на 2 добу, на 61,8%, р<0,05 – на 3 добу, на 28,9%, р<0,05 – на 5 добу). Незважаючи на те, що введення реамберину не має переваг щодо відновлення споживання глюкози клітинами головного мозку, вірогідне збільшення під його впливом DO2 та VO2 забезпечує високу якість відновлення когнітивних функцій на 5 добу спостереження, коли показник мислення становить 70,7% (р<0,05) від норми для здорових осіб або 95,6% (р>0,05) від норми для хворих на ЦД, КСУ – 60,8% (р<0,05) від норми для здорових або 98,1% (р>0,05) від норми для хворих на ЦД, показник пам’яті – 86% (р<0,05) від норми для хворих або на 16,3% (р<0,05) перевищує норму для хворих на ЦД.

5. Поєднане застосування актовегіну з реамберином призводить до нормалізації надходження О2 із легенів вже з 3 доби лікування та вірогідно нормалізує Ct(a-j) О2 з 1 доби. Тільки під впливом спільного використання препаратів DО2 вірогідно та більшою мірою проти інших груп перевищує норму з 1

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: