Xreferat.com » Рефераты по медицине и здоровью » Доброякісні кістозні утворення яєчників: епідеміологія, патогенез, діагностика та відновлення репродуктивного здоров’я

Доброякісні кістозні утворення яєчників: епідеміологія, патогенез, діагностика та відновлення репродуктивного здоров’я

в сироватці периферичної крові порівняно з контролем у 1,28 (13,60±0,28 МО/мл, pІ-к<0,001), кістомах – у 1,38 рази (14,66±0,27 МО/мл, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,007); ІЛ-4 – відповідно у 3,47 (32,98±1,19 пкг/мл, pІ-к<0,001) і у 4,36 рази (143,82±10,98 пкг/мл, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ>0,05); ФНП-б – у 9,35 (18,85±2,17 пкг/мл, pІ-к<0,001) і у 19,75 рази (372,41±28,97 пкг/мл, pІІ-к<0,001). Вміст ІФН-г при кістах (40,93±4,21 пкг/мл) вірогідно не відрізнявся від такого в контролі, хоча був більше його при ЕК – у 1,36 (pе-к>0,05), ПК – у 1,58 (pп-к>0,05) і при КБВ – у 2,12 рази (pб-к<0,002) і нижче при КЖТ у 2,56 (pж-к<0,001) і ФК – у 1,38 рази (pф-к>0,05), а при кістомах (48,36±5,62 пкг/мл) перевищував контрольні показники в 1,46 рази (pІІ-к<0,02, pІ-ІІ>0,05). Наростання проліферативного потенціалу при ДКУЯ вірогідно супроводжувалося збільшенням концентрацій таких цитокінів як ІЛ-2 (r=0,15, р<0,05) і ФНП-б (r=0,34, р<0,05).

За результатами вивчення стану ВРО встановлено, що при кістах і кістомах здійснювалося збільшення концентрації ДК порівняно з контролем відповідно в 1,23 (2,08±0,02 Од/мл, pІ-к<0,001) та в 1,35 рази (2,82±0,03 ОД/мл, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,001), МДА – в 1,53 (7,05±0,20 мкмоль/г білка, pІ-к<0,001) і 1,84 рази (12,98±0,20 мкмоль/г білка, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,001) рази, що приводило до посилення ПГЕ при кістах у 1,25 (4,66±0,17%, pІ-к<0,001) і при кістомах у 1,42 рази (6,60±0,21%, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,005).

Рівень ЗАОА плазми та деяких ферментних компонентів системи АОЗ у жінок з кістами і кістомами яєчників у ранню фолікулінову фазу був зниженим відносно аналогічних показників контрольної групи: ЗАОА відповідно в 1,12 (44,69±0,41%, pІ-к<0,001) та в 1,14 рази (43,95±0,47%, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ>0,05); Ка – в 1,07 (15,59±0,22 мкат/л, pІ-к<0,02) і 1,15 рази (14,65±0,38 мкат/л, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,04); СОД – в 1,14 (0,094±0,002 Од/мг білка, pІ-к<0,009) і 1,28 рази (0,083±0,003 Од/мг білка, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,009). При вивченні неферментних елементів АОЗ спостерігали зниження концентрації ретинолу при кістах у 1,06 рази (2,94±0,02 мкмоль/л, pІ-к<0,02) та кістомах у 1,15 (2,71±0,03 мкмоль/л, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,001), токоферолу-Ь – в 1,06 рази (6,27±0,05 мкмоль/л, pІ-к<0,003) і 1,13 (5,90±0,06 мкмоль/л, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,001). Рівень Цп був нижче за такий в контролі при кістах в 1,04 рази (2,35±0,02 мкмоль/л, pІ-к<0,05) і кістомах – в 1,08 (2,28±0,03 мкмоль/л, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,03).

При ДКУЯ була виражена ендогенна інтоксикація, котра проявлялася в збільшенні концентрації МСМ 238 нм при кістах в 1,22 (0,830±0,010 Од/мл, pІ-к<0,001) і кістомах – в 1,27 рази (0,680±0,005 Од/мл, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,02); МСМ 254 нм – в 1,23 рази (0,211±0,003 Од/мл, pІ-к<0,001) і в 1,29 (0,272±0,005 Од/мл, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,05); МСМ 260 нм – в 1,21 рази (0,241±0,003 Од/мл, pІ-к<0,001) і в 1,18 (0,235±0,004 Од/мл, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ>0,05); МСМ 280 нм – в 1,30 рази (0,228±0,005 Од/мл, pІ-к<0,001) і в 1,28 (0,293±0,005 Од/мл, pІІ-к<0,001, рІ-ІІ>0,05).

Таким чином, особливості патогенезу утворень яєчників визначаються генетичною схильністю, ендогенними чинниками, такими як ендокринно-метаболічні, імунні та оксидантні порушення, розвиток ендогенного токсикозу, які передують і провокують клітинні зміни, пухлинне зростання та обумовлюють різні патогенетичні варіанти захворювання (рис. 1).

Тому етіопатогенетичне лікування повинно включати не тільки видалення утворення, але й корекцію порушень гормонального, імунного та оксидантного ланцюгів гомеостазу, а також засоби зниження ендотоксикозу.

На п’ятому етапі дослідження був розроблений, впроваджений та оцінений спосіб консервативного лікування функціональних кіст яєчників. На підставі отриманих даних про те, що тривала персистенція утворення веде до склерозування оточуючих тканин яєчника та погіршання стану фолікулярного резерву, ми вважали доцільним проводити активне динамічне спостереження за функціональними кістами протягом не більше двох менструальних циклів з проведенням патогенетичної терапії.

Враховуючи доведену нами наявність гіперандрогенних пухлиноподібних процесів в яєчниках з функціональними кістами та наявність гіперпродукції гонадотропінів і статевих стероїдів (найбільше андрогенів), ми призначали гормональні препарати з антиандрогенною дією, які гальмують гіпоталамічні центри, за механізмом зворотної дії знижують виробку гонадотропних гормонів, блокують гіперандрогенні пухлиноподібні процеси в яєчниках, чим сприяють регресу кістозних утворень (В.И. Кулаков, Б.В. Леонов, 2000). Беручи до уваги те, що при функціональних кістах яєчників відмічається пригнічення Т-клітинного імунітету та зниження продукції ІНФ-г, який регулює диференційовку, ріст та розмноження клітин та інгібує ріст проліферувальних і злоякісних клітин (Ф.И. Ершов, О.И. Кисилев, 2005), призначали циклоферон – низькомолекулярний індуктор ІФН. Одним з шарів капсули функціональної кісти є шар з колагену, тому призначали тіосульфат натрію, який викликає розсмоктування зрілого колагену (В.П. Баскаков, 1990).

Рис. 1 Схема патогенезу ДКУЯ.

Враховуючи те, що при наявності кістозних утворень яєчників в організмі хворої накопичуються антигени, які з позицій біологічної медицини розглядаються як антигомотоксини, ми призначали комплекс антигомотоксичних препаратів, які сприяють розвитку допоміжної імунної реакції, виведенню гомотоксинів та нормалізації функціонування мезенхими, яка транспортує гомотоксини. Галіумхель допомагає досягнути регресивної вікаріації та перевести фазу проліферації в реактивну фазу, та надалі – в фазу екскреції. Він нормалізує функціональний стан сполучної тканини. Псоринохель поряд зі знешкоджувальними токсини компонентами має псоро-нозоди Ганемана, вплив яких здійснюється на рівні реакцій антиген-антитіло і гомеопатичного протитактного механізму Со-супресорів. Оскільки сполучна тканина виконує ключову функцію при явищах фази проліферації, то наступним препаратом ми застосовували лімфоміозот. В перегруженій гомотоксинами мезенхімі утворюються особливо сприятливі умови для гіперпроліферації. Посилення дренувальної функції мезенхіми дає можливість її максимального очищення від гомотоксинів, зниження проліферації та регресії утворення. Траумель стимулює велику захисну систему організму, її усі компоненти в комплексі, має протизапальну дію, підтримує та поліпшує клітинне дихання та окислювально-відновлювальні процеси, має антиексудативну дію (В.К.Чайка и соавт., 2002).

З пролікованих нами за розробленим способом 90 пацієнток групи АО з функціональними кістами у 46,67% наступив самостійний регрес утворення, що в 2,21 рази перевищувало ефективність традиційного способу (p<0,001). У 53,3% пацієнток спостерігалася персистенція утворення протягом 2-х місяців: з них 20,00% була проведена лапароскопія, а 33,33% –ТГАД зі склеротерапією.

ТГАД кіст яєчників зі склерозуванням капсули утворення проводилася після проведення попередніх експериментальних морфологічних досліджень 20 яєчників з кістозними утвореннями, 10 з яких були з ФК і 10 – з КЖТ. Яєчник розрізали в проекції кістозного утворення. Одну частину використовували для звичайного гістологічного дослідження. Іншу частину яєчника з кістою розрізали на 4 частини і обробляли різними склерозантами шліхом аплікації ватним тампоном, змоченим відповідним розчином: 96% етиловим спиртом, спиртовим розчином екстракту протефлазіду із рахунка 1,5 мл екстракту протефлазіду на 20 мл 96% розчину етилового спирту, розчином солковагіну з 96% спиртом в розведенні 1:20, 1:40. Час експозиції складав 10 хвил. Протефлазід (ЗАТ „Фітофарм”, Україна), спиртовий розчин флавоноїдних глікозидів, виділених з диких злаків, має добрі протипухлинні властивості. Флавоноїдні глікозиди пригнічують фермент ДНК-полімеразу, тимідинкіназу, зворотню транскриптазу в модифікованих клітинах. Протефлазід володіє апоптозмодулючою і антиоксидантною дією, викликає продукування ендогенних ІФН-б і ІФН-г, внаслідок чого підвищує імунну реактивність організму, не має антигенних властивостей. Доказана відсутність його тератогенного, мутагенного та ембріотоксичного ефектів. Солковагін („Solco Basel”, Швейцарія), розчин органічних кислот і нітрату цинку в азотній кислоті, має припікаючу дію, коагулює білки шкіри і слизових оболонок, а при аплікації некротизує епітелій і субепітеліальну строму. Вивчення морфологічних змін в стінках кіст яєчників при обробці різними склерозантами виявило, що найбільш виражений пошкоджувальний ефект на епітеліальне вистелення кісти мав 36% розчин солковагіну у 96% спирті в розведенні 1:20.

Експериментальні дані підтвердили клінічні дослідження. Оцінено дані проведення ТГАД у 30 жінок групи порівняння АП1с, у яких склерозування капсули кісти проводилося 96% розчином етилового спирту; у 30 хворих групи порівняння АП1п, де склерозантом слугував розчин екстракту протефлазіду, розведений 96% етиловим спиртом в пропорції 1,5:20, а також у 30 жінок основної групи АО1, де в якості склерозанту був використаний розчин препарату „Солковагін”, розведений 96% етанолом в пропорції 1:20. Об’єм одержаного аспірату варіював від 8 до 180 мл і склав в групі АО1 124,66±4,73 мл, в групі АП1 – 115,17±4,03 мл. Макроскопічно вміст кіст був прозорим у 56,67% в групі АО1 і у 53,33% хворих в групі АП1, серозно-геморагічним – відповідно у 26,67% і у 33,33% пацієнток, шоколадного кольору – у 16,67% і у 13,33%. При цитологічному дослідженні в аспіратах були виявлені епітеліальні клітини, макрофаги, лімфоцити, еритроцити. Атипових клітин не було знайдено в жодному випадку. В деяких випадках спостерігалися клітини гранульози, лютеоцити. При дослідженні на онкомаркери вміст СА 125 варіював від 22,40 до 266,51 Од/мл і в середньому в групі АО склав 109,61±6,52, АП – 107,57±5,56 Од/мл (p>0,05); концентрація СЕА була в межах від 0,09 до 4,56 нг/мл, в групі АО дорівнювала 1,20±0,11 нг/мл, АП –1,25±0,12 нг/мл p>0,05); рівень СА19-9 коливався від 17,87 Од/мл до 55,91 Од/мл, в групі АО був 32,19±0,98 Од/мл, АП – 30,87±0,77 Од/мл (p>0,05).

Оцінка результатів ТГАД через рік після проведення маніпуляції показала, що найбільш ефективним було застосування в якості склерозанту спиртового розчину солковагіну (табл. 1).


Таблиця 1. Віддалені результати проведення ТГАД персистуючих функціональних кіст яєчників з використанням різних склерозантів

Група

Кількість рецидивів

протягом року після ТГАД

Кількість випадків настання вагітності

протягом року після ТГАД

АО1, n=30 1 (3,33%)*,** 19 (63,33%)*,**
АП1с, n=30 9 (30,00%) 8 (26,67%)
АП1п, n=30 6 (20,00%) 11 (36,67%)

Примітка.*,** – вірогідна різниця між показниками групи АО1 і АП1с, АП1п відповідно (p<0,05).


На шостому етапі дослідження нами були розроблені, впроваджені та оцінені способи ендохірургічного лікування ДКУЯ різних розмірів, що мали низку переваг порівняно з традиційними.

Розробка способу видалення кіст яєчників великих та гігантських розмірів з проведенням попередньої часткової трансабдомінальної голкової аспірації вмісту утворень під контролем соноскопії дає можливість створення умов для накладання пневмоперитонеуму і здійснення оперативного втручання шляхом використання лапароскопічного доступу.

Використання в розробленому способі оперативного лікування утворень яєчників коагуляції біполярним електродом типу “подвійні лапки” в режимі коагуляції місця, в якому передбачається розсікати тканину яєчника над яєчниковим утворенням, супроводжується практичною відсутністю крововтрати при виділенні утворення. Розсічення тканини яєчника над утворенням, виділення та видалення утворення з товщі тканини яєчника, здійснення гемостазу ранової поверхні яєчника за допомогою біполярного струму в режимі різання та коагуляції замість монополярного струму приводить до значно меншого ушкодження здорової тканини та фолікулярного резерву яєчника навколо рани. Оптичне збільшення зображення в 7-8 разів при застосуванні лапароскопічного доступу та використання біполярного електроду типу “подвійні лапки” в режимі коагуляції та різання дають можливість відділити утворення від здорової тканини яєчника навіть при його значних розмірах і відповідному стоншенні здорової тканини яєчника до 3-4 мм. Зміна режимів подачі біполярного струму з режиму різання на режим коагуляції дає можливість не міняти інструменти під час операції, що значно скорочує тривалість операції та забезпечує більшу зручність для роботи хірурга. Застосування для видалення утворення пристрою для захоплення та вилучення тканин забезпечує надійний захват тканини в трьох площинах, можливість захвату тканини щільно-еластичної консистенції, відносно більш швидке видалення відсічених тканин з черевної порожнини у повному об’ємі без розчленовування на окремі частини, абластичність видалення. Використання для видалення утворення пристрою для ендоскопічної аспірації дає змогу швидкого видалення пухких тканин утворення з черевної порожнини у повному об’ємі і без розчленовування на окремі частини.

При ДКУЯ виникають труднощі при необхідності аспірації вмісту кістозних утворень у вигляді жиру, муцину та крові зі зсідками, тому що трубчастий корпус аспіратора швидко забивається тканинними елементами й потребує періодичного очищення під час операції, що у сукупності подовжує тривалість оперативного втручання, а інколи робить його зовсім неможливим і потребує конверсії на лапаротомію. Тому нами були розроблені пристрій для ендоскопічної аспірації та іригації та пристрій для ендоскопічної аспірації. Для створення умов абластичності видалення з черевної порожнини капсул утворень з папілярними розростаннями, а також можливості захоплення та видалення з черевної порожнини тканин відносно великого об’єму та щільно-еластичної консистенції був розроблений пристрій для захоплення та вилучення тканин.

Застосування розроблених способів ендохірургічного лікування ДКУЯ з використанням розроблених інструментів привело до збільшення відсотку випадків органозберігального лікування у групі ВО порівняно з групою ВП в 1,48 рази (p<0,001), у тому числі: у дівчаток-підлітків – в 1,26 рази (p<0,05), у хворих з наявністю ДКУЯ середніх розмірів – в 1,64 рази (p<0,001), великих – у 1,71 (p<0,001), гігантських – у 2,63 (p<0,03), у пацієнток з перекрутом утворень – в 2,02 рази (p<0,03), а також до скорочення тривалості оперативних втручань з 66,1±1,0 хвил у групі ВП до 33,7±0,3 хвил у групі ВО (p<0,001) (табл. 2).


Таблиця 2. Результати ендохірургічного лікування ДКУЯ в обстежених групах, n (P±p,%)

Показник Група ВО, n=895 Група ВП, n=325

правий яєчник лівий яєчник правий яєчник лівий яєчник
Наявність яєчника n=871 n=868 n=325 n=325
Яєчники з кістозними утвореннями n=506 n=549 n=195 n=182
Характер ендохірургічного лікування пацієнток з ДКУЯ
Органозберігальний 687 (76,76±1,41)* 168 (51,69±2,78)
Радикальний 208 (23,24±1,41)* 157 (48,31±2,78)
Характер ендохірургічного лікування дівчаток та дівчаток-підлітків з ДКУЯ
Органозберігальний 96 (80,00±3,67)* 21 (63,64±8,50)
Радикальний 24 (20,00±3,67)* 12 (36,36±8,50)
Органозберігальні оперативні втручання на яєчниках
Цистектомія 392 (77,47±1,86) * 430 (78,32±1,76) * 101 (51,79±3,59) 92 (50,55±3,72)
Цистосальпінгоектомія 11 (2,17±0,65) * 13 (2,37±0,65) * 10 (5,13±1,58) 11 (6,04±1,77)
Аспіраційне дренування 2 (0,40±0,28) 2 (0,36±0,26) 1 (0,51±0,51) 1 (0,55±0,55)
Резекція яєчника з аблацією капсули кісти 4 (0,79±0,39) 13 (2,37±0,65) * 0 (0,00±0,00) 0 (0,00±0,00)
Радикальні оперативні втручання на яєчниках
Цистоваріоектомія 10 (1,98±0,65) 5 (0,91±0,41) 6 (3,08±1,24) 1 (0,55±0,55)
Цистосальпінгооваріо-ектомія 90 (17,79±1,70) * 98 (17,85±1,64) * 77 (39,49±3,51) 77 (42,31±3,67)
Органозберігальні оперативні втручання при ДКУЯ різних розмірів
ДКУЯ середніх розмірів 428 (87,53±1,50)* 103 (53,37±3,60)
ДКУЯ великих розмірів 242 (66,30±2,48)* 48 (38,71±4,39)
ДКУЯ гігантських розмірів 25 (65,79±7,80)* 2 (25,00±16,37)
Органозберігальні оперативні втручання при перекруті ДКУЯ
Наявність перекруту ДКУЯ 49 (5,47±0,76) 22 (6,77±1,40)
Деторсія+цистектомія 22 (55,10±7,18)* 6 (27,27±9,72)

Примітка. * – різниця статистично вірогідна при порівнянні з аналогічним показником групи ВП (p<0,05).

На сьомому етапі дослідження нами був розроблений і впроваджений комплекс реабілітаційних заходів у жінок з органозберігальним ендохірургічним лікуванням з приводу ДКУЯ, зацікавлених в найближчій реалізації репродуктивної функції. У групі СП 154 жінкам реабілітаційні заходи проводилися відповідно до наказу № 620 МОЗ України від 20.12.2003 „Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатальної допомоги в Україні”.

161 пацієнтка групи СО отримала розроблений комплекс реабілітаційних заходів: корекція гормонального гомеостазу проводилася із застосуванням гормональних препаратів з наявністю антиандрогенної дії, антигонадотропінів або агоністів ГТ-РГ протягом 3 місяців в комплексі з гепатопротекторами; корекцію імунного та оксидантного гомеостазу, проліферативних процесів здійснювали шляхом проведення безпосередньо після операції курсу безперервного фільтраційного плазмаферезу та введення ін’єкцій препарату “Імуноглобулін людини нормальний”; потім призначенням протягом 6 місяців „Мікрогідрину плюс”, амарантової олії; а також комплексу антигомотоксичних препаратів (галіумхель, псорінохель, лімфоміозот, траумель С) 3 місяці.

Лікувальний ефект плазмаферезу обумовлений видаленням із кровоносного русла токсичних речовин, автоантитіл, імунних комплексів, продуктів метаболізму; підвищенням функціональної активності та зміною життєдіяльності кровотворних, стромальних, імунокомпетентних клітин; деблокуванням фагоцитарної системи; поліпшенням мікроциркуляції. Серед специфічних ефектів плазмаферезу виділяють детоксикаційний, реологічну та імунологічну корекцію, підвищення чутливості до ендогенних і медикаментозних речовин (В.А. Воинов, 2002; В.В. Ветров, 2003). Мікрогідрин плюс (“Royal Body Company”, США) – антиоксидант широкого спектру дії, максимально захищає від вільних радикалів, забезпечує підтримку печінці та імунній системі. Амарантова олія („Сквалєн”, Україна) вміщує речовину з антипроліферативною дією (сквалєн) і вітаміни А, Е, К і F.

При оцінці показників гормонального профілю периферичної крові у хворих на ДКУЯ через 6 місяців після операції в залежності від методу реабілітації виявлено, що рівень ЛГ знизився у групі СО в 1,57 рази (рCОd<0,001), СП – в 1,41 (рCПd<0,001, pСО-СП>0,05), ФСГ відповідно – в 1,15 рази (рCОd<0,001) і в 1,07 (рCПd<0,02, pСО-СП>0,05), коефіцієнт ЛГ/ФСГ – в 1,36 рази (рCОd<0,001) та в 1,26 (рCПd<0,001, pСО-СП>0,05). Вміст ПРЛ вірогідно знизився лише у хворих на ЕК в групі СО в 1,42 рази (рCОd<0,04) і СП – в 1,37 (рCПd<0,05, pСО-СП>0,05), на КЖТ – відповідно в 1,43 рази (рCОd<0,04) і в 1,34 (рCПd<0,0002, pСО-СП>0,05), а на ФК піднявся – відповідно в 1,30 рази (рCОd<0,001) і в 1,19 (рCПd<0,001, pСО-СП>0,05). Рівень Е2 знизився у групі СО – в 2,25 рази (рCОd<0,0002), СП – в 1,54 (рCПd<0,001, pСО-СП>0,05); П відповідно – в 1,80 рази (рCОd<0,001) і в 1,54 (рCПd<0,001, pСО-СП>0,05), Т – в 3,21 рази (рCОd<0,001) та в 2,28 (рCПd<0,001, pСО-СП<0,008), АС – в 1,64 рази (рCОd<0,001) та в 1,43 (рCПd<0,001, pСО-СП>0,05). Рівень кортизолу у групі СО підвищився в 1,31 рази (рCОd<0,003), СП – в 1,06 (рCПd>0,05, pСО-СП>0,05); вміст ДГЕАС знизився відповідно – в 1,36 рази (рCОd<0,001) і в 1,22 (рCПd<0,001, pСО-СП>0,05). Рівень СЗГ підвищився у групі СО – в 1,48 рази (рCОd<0,001), СП – в 1,21 (рCПd<0,001, pСО-СП<0,001). Вміст інсуліну у групі СО знизився в 1,33 рази (рCОd<0,001) і СП – в 1,17 (рCПd<0,001, pСО-СП<0,009), а рівень глюкози підвищився відповідно – в 1,11 рази (рCОd<0,001) і в 1,05 (рCПd<0,001, pСО-СП>0,05), коефіцієнт співвідношення інсулін/глюкоза зменшився в 1,55 рази (рCОd<0,001) та в 1,27 (рCПd<0,001, pСО-СП<0,002).

Вивчена динаміка показників імунологічної реактивності у хворих на ДКУЯ через 6 місяців після операції в залежності від методу реабілітації. Концентрація CD3+ у сироватці периферичної крові у групі СО після операції підвищилася на 6,21% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05), у групі СП – на 7,84% (рCПd<0,001, рCП-к<0,04, pСО-СП>0,05); CD4+ – відповідно на 6,15% (рCОd<0,001, рCО-к<0,001) і 4,37% (рCПd<0,02, рCП-к<0,0003, pСО-СП>0,05); CD8+ – на 6,16% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) та на 4,37% (рCПd<0,001, рCП-к<0,02, pСО-СП>0,05); CD16+ – на 9,49% (рCОd<0,001, рCО-к<0,002) та на 4,28% (рCПd>0,05, рCП-к<0,0008, pСО-СП>0,05); CD22+ – на 8,80% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) та на 7,05% (рCПd<0,001, рCП-к>0,05, pСО-СП>0,05), а вміст CD25+ знизився на 7,18% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) і на 6,52% (рCПd<0,001, рCП-к<0,03, pСО-СП>0,05). Концентрація Ig G у групі СО підвищилася на 8,61% (рCОd<0,001, рCО-к<0,02), СП – на 3,57% (рCПd>0,05, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,04); Ig A – знизилася відповідно на 16,80% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) і 8,47% (рCПd<0,005, рCП-к<0,007, pСО-СП<0,04); Ig M – зменшилася на 19,92% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) та на 7,85% (рCПd<0,03, рCП-к<0,02, pСО-СП>0,05); Ig E – знизилася на 19,47% (рCОd<0,001, рCО-к<0,001) та на 11,80% (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП>0,05). Концентрація ЦІК у групі СО знизилася на 47,76% (рCОd<0,001, рCО-к<0,001), у групі СП – на 25,08% (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001); а комплементу підвищилася – відповідно на 18,51% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) і 6,18% (рCПd<0,03, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,0005). Рівень аФЛ АТ у сироватці периферичної крові знизився у групі СО – в 7,73 рази (рCОd<0,001, рCО-к<0,05), а у групі СП – в 1,25 (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001).

Вміст ІЛ-2 в сироватці периферичної крові знизився у групі СО в 1,02 рази (рCОd<0,001, рCО-к>0,05), СП – в 1,04 (рCПd>0,05, рCП-к<0,03, pСО-СП<0,001); ІЛ-4 – відповідно в 4,11 рази (рCОd<0,001, рCО-к<0,05) і 2,32 (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001); ІФН-г – в 1,35 рази (рCОd<0,001, рCО-к<0,001) і 1,19 (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП>0,05); ФНП-б – в 10,52 рази (рCОd<0,001, рCО-к<0,001) і 4,76 (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001).

Через 6 місяців після операції зменшилося накопичення продуктів ВРО: ДК у плазмі крові в групі СО – на 17,41% (рCОd<0,001, рCО-к<0,001), у групі СП – на 6,92% (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001), МДА в еритроцитах крові відповідно на 45,22% (рCОd<0,001, рCО-к<0,001) і на 30,30% (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001), що привело до зменшення ПГЕ – на 27,51% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) і на 16,19% (рCПd<0,001, рCП-к<0,02, pСО-СП>0,05). У той же час зареєстровано підвищення концентрації Ка в плазмі крові у групі СО на 9,25% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05), СП – на 4,64% (рCПd<0,001, рCП-к>0,05, pСО-СП>0,05); рівня СОД відповідно – на 21,28% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) і на 11,45% (рCПd<0,001, рCП-к>0,05, pСО-СП<0,03), а ЗАОА – на 12,84% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) і на 8,43% (рCПd<0,001, рCП-к<0,002, pСО-СП<0,001); концентрації ретинолу – у групі СО на 12,51% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05), СП – на 7,05% (рCПd<0,001, рCП-к>0,05, pСО-СП<0,008); токоферолу-б – відповідно на 7,80% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) і на 5,39% (рCПd<0,001, рCП-к>0,05, pСО-СП<0,003), Цп – на 3,61% (рCОd<0,0005, рCО-к>0,05) і СП – на 2,35% (рCПd<0,001, рCП-к<0,03, pСО-СП>0,05).

У всіх обстежених групах після операції знизилася ендогенна інтоксикація: зменшилися концентрації у сироватці крові МСМ 238 нм пацієнток групи СО – на 21,34% (рCОd<0,001, рCО-к<0,04), групи СП – на 9,66% (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001); МСМ 254 нм – відповідно на 21,10% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) і на 8,11% (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001); МСМ 260 нм – на 19,71% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) і на 4,87% (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001); МСМ 280 нм – на 38,48% (рCОd<0,001, рCО-к<0,02) і на 15,78% (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001).

Нами проведена оцінка відновлення репродуктивного здоров’я у жінок з ДКУЯ в залежності від способу органозберігального ендохірургічного лікування та способу реабілітації з урахуванням динамічного спостереження протягом двох років після операції (табл. 3).

Доведено, що збереження регулярного менструального циклу, розвиток синдрому прооперованого яєчника та синдрому випадіння функції яєчника, скорочення тривалості менструальної кровотечі й зменшення об’єму менструальної крововтрати в післяопераційному періоді залежали від способу ендохірургічного лікування і не залежали від способу післяопераційної реабілітації: в групі ВО частота збереження регулярного менструального циклу перевищувала таку в групі ВП на 8,19% (р<0,0003), частота виникнення синдрому прооперованого яєчника і синдрому випадіння функції яєчника була нижче відповідно в 2,55 (р<0,03) і в 5,72 рази (р<0,001), частота скорочення тривалості менструальної кровотечі і частота зменшення об’єму менструальної крововтрати була менше відповідно в 1,71 (р<0,02) і 2,64 рази (р<0,001). Висока частота розвитку виникнення синдрому прооперованого яєчника і синдрому випадіння функції яєчника в групі ВП була найімовірніше пов’язана із застосуванням монополярного струму під час оперативного втручання. Розвиток перерахованих вище синдромів в групі ВО, імовірно, був пов’язаний з видаленням під час оперативного втручання досить великої частини тканини яєчника.

Настання вагітності після проведення оперативного лікування ДКУЯ залежало як від способу ендохірургічного лікування, так і від способу післяопераційної реабілітації. Так, настання вагітності в групі ВО перевищувало таку в групі ВП в 1,63 рази (р<0,001), а в групі СО було більше за таку в групі СП в 1,20 рази (р<0,04), а кількість пологів відповідно в 1,99 (р<0,001) і в 1,28 рази (р<0,02).


Таблиця 3. Результати відновлення репродуктивного здоров’я у жінок з ДКУЯ в залежності від способу органозберігального ендохірургічного лікування та способу післяопераційної реабілітації

Показник Кількість хворих, n (%)

група ВО, n=423 група ВП, n=92 PВ1-В2 група СО, n=138 група СП, n=122 Р СО-СП

Збереження регулярного

менструального циклу

410 (96,23) 81 (88,04 ) <0,001 136 (98,55) 120 (98,36) >0,05
Синдром прооперованого яєчника 9 (2,13) 6 (6,52) <0,03 1 (0,72) 3 (2,46) >0,05

Синдром випадіння

функції яєчника

4 (0,95) 5 (5,43) <0,003 - - -

Скорочення тривалості

менструальної кровотечі

62 (14,66) 23 (25,00) <0,02 14 (10,14) 18 (14,75) >0,05

Зменшення об’єму

менструальної крововтрати

54 (12,77) 31 (33,70) <0,001 11 (7,97) 14 (11,48) >0,05

Настання вагітності

протягом двох років

маткова

ектопічна


293(69,27)

286 (67,61)

7 (1,65)


39 (42,39)

37 (40,22)

2 (2,17)


<0,001

<0,001

>0,05


99 (71,74)

98 (71,01)

1 (0,72)


73 (59,84)

71 (58,20)

2 (1,64)


<0,04

<0,03

>0,05

Пологи 256 (60,52) 28 (30,43) <0,001 90 (65,22) 62 (50,82) <0,02
Мимовільні аборти 30 (7,09) 9 (9,78) >0,05 8 (5,80) 9 (7,38) >0,05

Примітка. Різниця між групами вірогідна при р<0,05.

ВИСНОВКИ


У дисертації представлено нове рішення актуальної проблеми гінекології – відновлення репродуктивного здоров'я у жінок з ДКУЯ. На підставі теоретичного узагальнення даних епідеміологічних досліджень, особливостей клінічних проявів, соно-, допплеро-, відео- і гістоструктури яєчників, стану основних систем гомеостазу й вираженості ендогенної інтоксикації при ДКУЯ патогенетично обґрунтовані й розроблені: комплексна система апріорної діагностики гістоструктурних форм ДКУЯ, диференційовані залежно від гістоструктури утворень способи органозберігального лікування, а також система комплексної реабілітації, що в сукупності привело до збільшення числа випадків органозберігального лікування та відновлення репродуктивної функції при цій патології.

1. Виявлено, що щорічна частота виконання оперативних втручань з приводу ДКУЯ у пацієнток репродуктивного віку складає 14,2±6,6 випадків на 10 000 жінок відповідного віку, кістозних доброякісних пухлин яєчників (кістом) – 3,6±2,2, кістозних пухлиноподібних утворень яєчників (кіст) – 10,5±5,7. Серед прооперованих з кістомами яєчників в 44,1% випадків зустрічаються серозні цистаденоми, в 35,5% – зрілі кістозні тератоми, в 12,9% – муцинозні цистаденоми, в 7,5% – кістоми іншої гістоструктури, а серед кіст яєчників в 41,3% – фолікулярні кісти, в 25,4% – кісти жовтого тіла, в 14,9% – кісти без епітеліального вистилання, в 11,8% – ендометріоїдні, в 6,6% – параоваріальні кісти. Лише у 31,6% пацієнток репродуктивного віку з ДКУЯ виконуються органозберігальні операції й лише у 16,8% жінок – з використанням лапароскопічного доступу.

2. Розроблена модель автоматизованої системи апріорної діагностики гістоструктурних форм ДКУЯ, заснована на клініко-соноскопічних характеристиках і дослідженні експресії онкомаркерів, має високу чутливість (81,31-83,40%), специфічність (97,01-97,02%), значущість позитивного (88,40-90,16%) та негативного (97,06-98,62%) результату передбачуваного тесту.

3. Наростання проліферативних властивостей в оваріальних утвореннях супроводжується посиленням неоангіогенезу, про що свідчить частіше виявлення при допплерографії в стінці кістом яєчників і цистаденокарцином судинного кровоплину порівняно з кістами відповідно в 1,18 (p<0,001) і 1,21 рази (p<0,001). Судини в пухлинах часто відрізняються маловираженим або відсутнім гладком'язовим шаром, наявністю великої кількості шунтів, еластолізом, що призводить до втрати їх еластичності, зниження індексу пульсативности кровоплину в кістомах яєчників порівняно з кістами в 1,11 (p<0,0004) і в цистаденокарциномах – в 1,41 (p<0,001) рази, а індексу резистентності – відповідно в 1,03 (p>0,05) і 1,46 рази (p<0,001).

4. У пацієнток репродуктивного віку з наявністю в яєчниках доброякісних кістозних утворень фолікулярний апарат збережений при будь-яких розмірах утворень. Вираженість склерозу в яєчниках залежить від тривалості персистенції утворення (r=0,36, p<0,05) і не залежить від його розмірів. Доброякісні кістозні утворення розвиваються в яєчниках з гіперандрогенними пухлиноподібними процесами, такими як полікістоз, стромальний текоматоз і гіперплазія функціонально-активної текатканини. Порушені процеси овуляції при ДКУЯ супроводжуються зниженням чисельності пацієнток з наявністю білих тіл в яєчниках при кістах яєчників на 47,25% (p<0,001), а при кістомах – на 33,33% (p<0,004).

5. Кістоми яєчників на відміну від кіст характеризуються зниженням клітинної диференціації, змінами молекулярно-просторової структури глікокон’югатів поверхні плазмолеми епітеліальних клітин і зростанням рухливості мембранних рецепторів лектинів, що веде до відсутності контактного гальмування проліферації – кардинальної ознаки істинних пухлин. Гіперсіалізація клітинних поверхонь і зниження міцності поверхневих глікокон’югатів в кістомах сприяє запобіганню елімінації їх клітинами імунної системи. Підвищена проліферація спостерігається в епітелії та в цитогенній стромі 35,29% ендометріоїдних кіст, в тканинах 23,52% зрілих кістозних тератом, в епітелії 26,67% серозних і 27,78% муцинозних цистаденом, про що свідчить їх позитивна PCNA-реактивність.

6. ДКУЯ виникають і розвиваються на тлі ендокринного дисбалансу (диспропорції секреції гонадотропінів, гіперпродукції статевих гормонів, відносної гіперінсулінемії, зниження продукції тиреоїдних гормонів

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: