Диференційний підхід до комплексного лікування та профілактики запальних захворювань шийки матки у ВІЛ-інфікованих жінок
Після проведеного лікування частота виділеної умовно-патогенної мікрофлори змінилась. Так, лактобактерії виділялись з піхви майже в 3 рази частіше у першій підгрупі та в 1,7 рази – в другій. В той же час, частота виділених лактобактерій з цервікального каналу була вірогідна більша у жінок першої підгрупи (p <0,05). Загальна частота виділених ентерококів з піхви незначно зменшилась, а з цервікального каналу – в 5,6 разів у жінок першої підгрупи, що вірогідно нижче, ніж у другій.
Серед інших умовно-патогенних мікроорганізмів у ВІЛ-інфікованих другої підгрупи вірогідно частіше виділялись з цервікального каналу бактероїди, стафілокок золотистий, протей і клебсієла, які порушували мікробіоценоз та результати лікування.
Таким чином, у ВІЛ-інфікованих першої підгрупи основної групи після лікування відбулось вірогідне зростання лактобактерії та зменшення частоти виділеної умовно-патогенної мікрофлори, як ентерококи, бактероїди, стрептококи, протей та клебсієла.
При кольпоскопічному дослідженні шийки матки основної групи (n=68) після першого курсу лікування було діагностовано значне зменшення частоти запальних захворювань шийки матки. Так після першого курсу лікування дифузна гіперемія шийки матки визначалася у 2 (6,2%) жінок 1 підгрупи ОГ, та 9 (25%) жінок 2 підгрупи ОГ. Вогневищна гіперемія шийки матки визначалася у 4 (12,5%) жінок 1 підгрупи ОГ, та 13 (36,1) жінок 2 підгрупи ОГ. Гноєвидні виділення з цервікального каналу були діагностовано у 2 (6,2%) жінок 1 підгрупи ОГ, та 6 (16,7%) жінок 2 підгрупи ОГ. Відмічалось прискорення епітелізації слизової оболонки шийки матки та нормоплазія плоского багатошарового епітелію.
Враховуючи недостатню ефективність першого етіопатогенетичного курсу лікування запальних захворювань шийки матки у ВІЛ-інфікованих жінок, (гіперемія шийки матки залишалась у 18,7% хворих першої підгрупи і 61% - другої підгрупи та виділення патогенної мікрофлори, як хламідії – у 18,7% жінок першої підгрупи, 22,2% - другої, і відповідно, трихомоніазу – у 6,2% і 13,8%, папіломавірусної інфекції – у 9,5 і 11,1%, кандидозу – у 12,5% і 16,7% та генітального герпесу – у 3,1% другої підгрупи), ми вважали за необхідне продовжити лікування. Другий курс лікування проводився однаково всім ВІЛ-інфікованим жінкам, які мали симптоми запальних захворювань шийки матки та патологічну мікрофлору. Комплексне лікування включало антибактеріальну терапію з урахуванням чутливості до виділеної мікрофлори, ВААРТ – для першої підгрупи, та додаткове призначення препарату “Протефлазид”.
Препарат призначали у комплексній терапії за схемою: перший тиждень по 5 крапель х 3 рази на день, другий та третій тиждень – по 10 крап. х 3 рази на день, четвертий тиждень – по 8 крап. х 3 рази на день. Після місцевого етіопатогенетичного лікування у залежності від мікрофлори (через 7-14 днів) протефлазид призначали місцево у формі тампонів (“Протефлазид” розводили з фізіологічним розчином у концентрації 1:4), які вводили двічі на день протягом 10 днів. Після закінчення проводили клінічне та бактеріологічне обстеження та оцінювали ефективність лікування. Схема комплексного лікування з “Протефлазидом” була ефективною в обох підгрупах ВІЛ-інфікованих жінок. Так, лише у 2 жінок (6,2%) першої підгрупи залишались симптоми запальних захворювань шийки матки у вигляді вогневищної гіперемії, тобто ефективність склала – 93,8%. Симптоми запалення шийки матки залишались у 5 (13,8%) жінок другої підгрупи, ефективність лікування склала 86,2%. Загальна ефективність повторного курсу лікування у 40 ВІЛ-інфікованих обох груп склала 80%, що може рекомендуватись для практичного застосування. ВІЛ-інфікованим жінкам з резистентними запальними захворюваннями шийки матки призначали повторно розширене кольпоскопічне дослідження з біопсією та бактеріологічне дослідження.
Після повторного курсу лікування склад мікрофлори змінився. У всіх ВІЛ-інфікованих першої підгрупи виділялись лактобактерії, а у 75% була кількість лактобактерій >106 КУО/мл. Ознаки папіломавірусної інфекції залишались у 1 (3.1%) жінки, кандидозу та хламідіозу у 2 (6,2%). У ВІЛ-інфікованих другої підгрупи лактобактерії виділялись у 22 (91,6%) жінок. Патологічна мікрофлора, як трихомоніаз була у 1 (2,7%), хламідіоз – у 5 (13,8%), бактеріальний вагіноз, кандидоз – у 3 (8,3%), генітальний рецидивуючий герпес – у 1 (2,7%), ознаки папіломавірусної інфекції – у 2 (5,5%). Тобто, мікст інфекція на фоні хламідіозу була стійкою до лікування у 2 (6,2%) ВІЛ-інфікованих першої підгрупи та у 5 (13,8%) другої підгрупи.
Після повторного курсу комплексного лікування з “Протефлазидом” відновились лактобактерії у першій підгрупі у 100% жінок у піхві та у 75% - у цервікальному каналі та у 75% жінок другої підгрупи у піхві і у 50% - у цервікальному каналі.

Рис.3 Склад умовно-патогенної мікрофлори піхви та цервікального каналу після лікування
Стан імунної системи покращився після проведеного лікування високоефективною антиретровірусною терапією (рис 4). Так, у ВІЛ-інфікованих першої підгрупи відбулось вірогідне зростання абсолютного числа лімфоцитів, CD4+ та CD8+ лімфоцитів, змінилось співвідношення CD4+/CD8+ (імунорегуляторного індексу) та імуноглобулінів. Так, кількість CD4+ лімфоцитів у першій підгрупі збільшилось до 0,58±0,11, у другій підгрупі – 0,39±0,11, співвідношення CD4+/CD8 склало 0,57 і 0,25 відповідно. У гуморальній системі імунітету після ВААРТ у жінок першої підгрупи вірогідно більше підвищилась концентрація імуноглобулінів А до 1,98 г/л, М – до 1,85 г/л, G до 15,2 г/л, (відповідно у другій підгрупі – 1,23 г/л, 1,42 г/л, 9,9 г/л), що є важливим фактором для ефективного лікування та профілактики виникнення рецидивів запальних процесів шийки матки.
Стан імунної системи у ВІЛ-інфікованих жінок другої підгрупи без ВААРТ погіршився, що пояснюється прогресуванням ВІЛ-хвороби. Покращення стану імунної системи має важливе значення у виникненні рецидивів запальних захворювань шийки матки.

Рис.4. Показники стану імунної системи після лікування
Повторне обстеження ВІЛ-інфікованих жінок після лікування було проведено через 3 місяці. У ВІЛ-інфікованих першої підгрупи ефективність 2 схем комплексного лікування склала 87,5%, другої відповідно 79,7%. Через 3 місяці рецидивів запальних захворювань шийки матки не було у ВІЛ-інфікованих першої підгрупи. Повторне загострення запальних захворювань шийки матки виникло у 3 (8,3%) жінок другої підгрупи. Тобто, повторний курс комплексного лікування з “Протефлазидом” був ефективнішим, який покращив мікробіоценоз піхви, що є важливою умовою для лікування запальних захворювань шийки матки.
Таким чином, для ефективного лікування запальних захворювань шийки матки у ВІЛ-інфікованих жінок важливими факторами є встановлення діагнозу, ідентифікація збудника, визначення імунного статусу, призначення етіопатогенетичної терапії з місцевим лікуванням, відновлення мікробіоценозу статевих шляхів, неспецифічної противірусної терапії та при наявності показань специфічної ВААРТ терапії.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та представлено нове вирішення наукової проблеми – диференційного підходу до оцінки факторів ризику, лікування та профілактики запальних захворювань шийки матки у ВІЛ інфікованих жінок, залежно від стану імунної системи (стадії ВІЛ – хвороби), для підвищення ефективності лікування, профілактики виникнення неопластичних процесів.
1. Факторами ризику виникнення запальних захворювань шийки матки у ВІЛ – інфікованих жінок є ранній початок статевого життя (ВР=1,68), більше 5 статевих партнерів (ВР=1,5), не використання бар’єрних методів контрацепції (ВР=1,1), наявність інфекцій, що передається статевим шляхом, при відсутності лактобактерій (ВР = 1,2- 1,5), тривалість ВІЛ хвороби більш п’яти років (ВР=1,76). Перебіг запальних захворювань шийки матки у ВІЛ – інфікованих жінок має тенденцію до рецидивів, стійкість до звичайних схем антибактеріальної терапії у 50% жінок першої підгрупи та 77,7% - другої підгрупи.
2. Мікробіоценоз піхви та цервікального каналу при запальних захворюваннях шийки матки у ВІЛ – інфікованих жінок характеризувався сполученням інфекцій, що передаються статевим шляхом, у поєднанні з грамнегативною умовно – патогенною мікрофлорою, що 2,3 рази частіше ніж у ВІЛ – інфікованих жінок без захворювань шийки матки.
3. Запальні захворювання шийки матки найбільш вірогідно виникали у ВІЛ – інфікованих жінок на фоні вираженого імунодефіциту (СД4+ лімфоцити < 0,4 х109 /л), або з III стадією ВІЛ-хвороби.
4. Розроблений диференційний, етіотропно та патогенетичне обґрунтований метод комплексного лікування запальних захворювань шийки матки у ВІЛ – інфікованих жінок у сполученні з противірусним препаратом “Протефлазидом” був ефективнішим на 27,5% порівняно з традиційним антибактеріальним лікуванням, що призвело до відновлення мікробіоцінозу піхви у 100% та цервікального каналу у 75% жінок.
5. У ВІЛ-інфікованих жінок, які мають рівень СД4+ лімфоцитів < 0,4 х109 /л (III стадію ВІЛ – хвороби) комплексне лікування запальних захворювань шийки матки з призначенням високоефективної антиретровірусної терапії було ефективним у 87,5% випадків, призвело до підвищення стану імунної системи, що є важливою умовою для профілактики рецидивів захворювання.
Розроблений метод диференційного підходу до лікування запальних захворювань шийки матки є ефективним, виправданим та економічним доцільним і може бути рекомендований до практичного застосування.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. ВІЛ-інфікованим жінкам для своєчасної діагностики та лікування запальних захворювань шийки матки рекомендується гінекологічне обстеження (кожні 6 місяців).
2. У разі виникнення запальних захворювань шийки матки рекомендується визначити етіологію захворювання (стан мікробіценозу піхви) та імунний статус ВІЛ-інфікованої жінки.
3. Комплексне лікування запальних захворювань шийки матки повинно включати етіотропне антибактеріальне, вірусологічне та місцеве лікування з препаратами, які відновлюють мікробіоценоз піхви.
4. У ВІЛ-інфікованих жінок з прогресуванням ВІЛ-хвороби (III – IV стадія) лікування запальних захворювань шийки матки повинно проводитись з урахуванням етіологічного фактору разом з специфічною високоефективною антиретровірусною терапією.
СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Патологія шийки матки у ВІЛ – інфікованих жінок // Вісник наукових досліджень. – 2003.- №4 С. 51 – 53. (Співавт.: Посохова С.П., Волкова М.А.) ( Розробила програму досліджень, провела аналіз результатів).
Стан репродуктивного здоров’я у ВІЛ – інфікованих жінок. // Збірник наукових праць Асоціації акушерів – гінекологів України. Київ “Інтермед”.- 2004. – С. 616 – 621. (Співавт.: Посохова С.П., Волкова М.А., Пилипенко Е.А.) ( Провела аналіз результатів, розробила висновки та практичні рекомендації).
Роль урогенітальних інфекцій при патології шийки матки у ВІЛ – інфікованих жінок. // Одеський медичний журнал. – 2004. - № 3. С. 86 – 88. (Виконала самостійно).
Факторы риска развития патологии шейки матки у ВИЧ – инфицированных женщин. // Репродуктивное здоровье женщины. – 2005. - № 2 (22) С. 162 – 164. (Співавт.: Запорожан В.М., Посохова С.П.). (Провела аналіз результатів, розробила висновки та практичні рекомендації).
Комплексне лікування фонових захворювань шийки матки у ВІЛ – інфікованих жінок. // Одеський медичний журнал. – 2005. № 3. С. 58 – 59. (Співавт.: Запорожан В.М.). (Провела аналіз результатів, розробила висновки та практичні рекомендації).
Ефективність комплексного лікування запальних захворювань шийки матки у ВІЛ інфікованих жінок. // Репродуктивное здоровье женщины. – 2007.- № 3 (32). С. 114 – 116. (Співавт.: Запорожан В.М., Посохова С.П.). (Провела аналіз результатів, розробила висновки та практичні рекомендації).
АНОТАЦІЇ
Попова Т.В. Диференційний підхід до комплексного лікування та профілактики запальних захворювань шийки матки у ВІЛ – інфікованих жінок. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.01 – акушерство та гінекологія. Одеський державний медичний університет, м. Одеса 2007 рік. Дисертацію присвячено вивченню факторів ризику запальних захворювань шийки матки у ВІЛ – інфікованих жінок залежно від мікробіоцінозу піхви та стадії ВІЛ хвороби, розробці комплексних диференційних схем лікування.
Обстежено 128 жінок, 98 з них ВІЛ – інфіковані. Основну групу склали 68 ВІЛ – інфікованих жінок з запальними захворюваннями шийки матки, у яких кількість СД 4+ лімфоцитів <0,4 x 109 /л. Групу порівняння склали - 30 ВІЛ – інфікованих жінок без запальних захворювань шийки матки з кількістю СД 4+ лімфоцитів > 0,5 х 109 /л. Факторами ризику виникнення запальних захворювань шийки матки у ВІЛ – інфікованих жінок були ранній початок статевого життя, кількість статевих партнерів більше 5, не використання бар’єрних методів контрацепції, наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом, тривалість ВІЛ хвороби більш п’яти років.
Мікробіоценоз піхви та цервікального каналу при запальних захворюваннях шийки матки у ВІЛ – інфікованих жінок характеризувався сполученням декількох інфекцій, що передаються статевим шляхом, у поєднанні з умовно – патогенною грамнегативною мікрофлорою, що 2,3 рази частіше, ніж у ВІЛ – інфікованих жінок без захворювань шийки матки
Перебіг запальних захворювань шийки матки у ВІЛ – інфікованих жінок характеризується тривалим перебігом, стійкістю до звичайних схем антибактеріальної терапії та тенденцією до рецидивів.
Комплексне лікування запальних захворювань шийки матки включало етіотропну терапію залежно від збудника інфекції, місцеве лікування препаратами “Гексикон” та “Вагілак” разом з призначенням противірусного препарату “Протефлазид” було ефективним у 87,5% випадків, сприяло відновленню мікробіоценозу піхви у 100% та цервікального каналу у 75% жінок. Для ВІЛ-інфікованих жінок з III стадією ВІЛ-хвороби (кількістю СД 4+ лімфоцитів < 0,4 x 109 /л ) комплексне лікування ЗЗШМ з призначенням ВААРТ призвело до підвищення стану імунної системи, що є важливою умовою для ефективного лікування запальних захворювань шийки матки та профілактики рецидивів.
Ключові слова: ВІЛ-інфіковані жінки, запальні захворювання шийки матки, мікробіоценоз піхви та цервікального каналу, комплексне лікування, високоефективна антиретровірусна терапія.
ПоповаТ.В. Диференцированный подход к комплексному лечению и профилактике воспалительных заболеваний шейки матки у ВИЧ–инфицированных женщин. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 – акушерство и гинекология. - Одесский государственный медицинский университет МОЗ Украины, 2007 год.
Диссертация посвящена изучению факторов риска воспалительных заболеваний шейки матки у ВИЧ - инфицированных женщин в зависимости от состава микробиоценоза влагалища и стадии ВИЧ – болезни, разработки комплексных дифференцированных схем лечения.
Обследовано 128 женщин, 98 из них ВИЧ - инфицированы. Основную группу составили 68 ВИЧ – инфицированных женщин с воспалительными заболеваниями шейки матки, у которых количество СД 4+ лимфоцитов < 0,4 x 109 /л , группа сравнения - 30 ВИЧ – инфицированных женщин без воспалительных заболеваний с количеством СД 4+ лимфоцитов > 0,5 х 109 /л.
Факторами риска возникновения воспалительных заболеваний шейки матки у ВИЧ – инфицированных женщин были раннее начало половой жизни, количество половых партнеров более 5, не использование барьерных методов контрацепции, наличие инфекций, которые передаются половым путем, а также длительность ВИЧ – болезни более 5 лет.
Микробиоценоз влагалища и цервикального канала при воспалительных заболеваниях шейки матки у ВИЧ – инфицированных женщин характеризовались наличием нескольких инфекций, которые передаются половым путем совместно с условно – патогенною граммотрицательною микрофлорою, которая 2,3 раза чаще определялась чем у ВИЧ – инфицированных женщин без воспалительных заболеваний шейки матки. Течение воспалительных заболеваний шейки матки у ВИЧ – инфицированных женщин характеризовалось длительным течением, стойкостью к обычным схемам антибактериальной терапии а так же тенденцией к частым рецидивам.
Для ВИЧ – инфицированных женщин с III стадией ВИЧ – болезни (количество СД 4+ лимфоцытов < 0,4 x 109 /л) комплексное лечение ВЗШМ при назначении ВААРТ привело к повышению состояния иммуной системы, что является важным условием для эффективного лечения воспалительных заболеваний шейки матки и профилактики рецидивов.
Ключевые слова: ВИЧ – инфицированные женщины, воспалительные заболеваний шейки матки, микробиоценоз влагалища и цервикального канала, комплексное лечение, высокоэффективная антиретровирусная терапія.
Popova T.V. Differentiated approach to combined treatment and prevention of inflammatory disease of the cervix in HIV – infected females. – Manuscript.
Dissertation for the Scientific Degree of Candidate of Medical Sciences in Specialty 14.01.01 – Obstetrics and Gynecology. – Odessa State Medical University of the Ministry of Health, Ukraine, 2007.
The presented Dissertation is dedicated to the study of risk factors for inflammatory diseases in the cervix in HIV – infected females depending on the vaginal microbiocenosis and HIV disease stage, as well as on the development of differentiated combined patterns of treatment.
The number of females examined was 128, 98 of them were HIV – positive. The main group under study comprised 68 HIV – positive females having cervical inflammatory diseases. They had the CD4+ lymphocytes number < 0,4 x 109 /L. The control group had 30 HIV - positive females without cervical inflammatory diseases with the number of CD4+ lymphocytes > 0,5 х 109 /L.
The risk factors for cervical inflammatory diseases in HIV - positive females were: early sex relationships, the number of sex partners over 5, absence of barrier methods of contraception, presence of STD infection and the time length of HIV infection which was 5 yrs and over.
Microbiocenosis of vagina and cervical canal in inflammatory diseases of the cervix in HIV - positive females was characterized by the presence of several infections transmitted by STDs alongside the Gram – negative saprophytic microflora which was encountered 2 –3 times more often than in the HIV – positive females who had no cervical inflammatory diseases.
The course of the inflammatory cervical diseases in HIV – positive females was characterized by a lengthy time period, resistance to usual antibacterial therapy schemes, as well as by a tendency to recurrence.
HIV – positive females in the III stage of the disease (number of CD4+ lymphocytes < 0,4 x 109 /L) had an improved immune system after the combined treatment with highly effective antiretrovirus preparations. This is an important condition for effective treatment of cervical diseases and prevention of their recurrence.
Key words: HIV - positive females, cervical inflammatory diseases, microbiocenosis of vagina and cervical canal, combined treatment, highly effective antiretrovirus preparations.
Підписано до друку 9.04.2008
Обсяг 0,9 авт. арк. Формат 60 90/16
Тираж 100 прим. Папір офсетний. Зам. № 863.
Надруковано у друкарні видавництва “Різограф”
м. Одеса, вул. Садова, 16, тел 726-88-25