Погода, клімат та здоров'я населення
Повітря лісу містить в 200 разів менше бактерій, ніж повітря міст. 1 га хвойного лісу виділяє в атмосферу за добу близько 4 кг, а 1 га листяного лісу - близько 2 кг летких органічних речовин, які володіють фітонцидними властивостями. Ці природні аерозолі органічного походження не тільки покращують якісні властивості атмосферного повітря, але, будучи біологічно активними речовинами, виразно впливають на ряд фізіологічних функцій організму - дихання, кровообіг, систему крові та ін.
Озон у приземному шарі атмосфери міститься в концентрації до 40-50 мг/м3. Існують значні коливання концентрації озону і оксидів азоту, які супроводжують озон в атмосферному повітрі. Є декілька джерел утворення озону в природних умовах: при снігопадах і заметілях, перед грозовою діяльністю, при тихих коронних розрядах, а також надходження його зі стратосфери.
Атмосферний озон, який постійно проникає в приземний шар з верхніх шарів атмосфери, є безпосереднім показником чистоти повітряного середовища. Завдяки хімічній активності озон володіє вираженою бактерицидною і дезодоруючою дією. Одночасно, вступаючи в хімічні реакції із забруднювачами повітря, озон може сприяти розвитку так званого фотохімічного смогу. В цих випадках концентрація озону може досягати 200-300 мг/м3.
7. Кліматоформуючі фактори
- географічна широта ( визначає висоту підняття сонця над горизонтом, приплив сонячної радіації на одиницю поверхня землі)
- висота над рівнем моря та рельєф місцевості (рівнина, пересічна, гори)
- тип поверхні землі (ліси, лісостеп, степ, пустеля, водойми)
- особливості циркуляції повітряних мас (циклони, антициклони, атмосферні фронти, пасати, мусони, пануючі місцеві напрямок і сила вітру, наприклад фен, норд, бора, сироко тощо)
- близькість до моря і океану, характер морських течій (теплі, наприклад Гольфстрім, холодні, наприклад Лабрадорське)
8. Кліматохарактеризуючі фактори
Температурні умови місцевості:
- абсолютна мінімальна температура
- абсолютно максимальна температура
- річна амплітуда температур
- середньо січнева температура
- середньо липнева температура
- середньорічна температура
2. Вологість повітря:
- мінімальна вологість
- максимальна вологість
- середньорічна вологість
- річна кількість та характер опадів (дощ, сніг)
- середньомісячна кількість опадів
- загальне число днів з опадами
- середньомісячне число днів з опадами
- загальна кількість «сухих» днів за рік
- загальна кількість «вологих» (дощових, снігових) днів за рік
3. Атмосферний тиск
- мінімальний тиск
- максимальний тиск
- середньорічний тиск
- амплітуда перепадів тиску
4. Напрямок і швидкість руху повітря
- роза вітрів місцевості, співвідношення вітряних і штильових днів за рік
- максимальна швидкість руху повітря
- середньорічна швидкість вітрів
5. Світловий клімат
- середньомісячна мінімальна горизонтальна освітленість
- середньомісячна максимальна горизонтальна освітленість
- середньорічна горизонтальна освітленість
- загальне річне число сонячних днів
- місяць з найбільшим числом сонячних днів
- місяць з найменшим числом сонячних днів
- середньомісячне мінімальне напруження сонячної радіації
- середньомісячне максимальне напруження сонячної радіації
- середньорічне напруження сонячної радіації
6. Грунт:
- характер грунтів: сухі, заболочені
- глибина промерзання грунту
- тривалість залягання снігового покриву
- тривалість опалювального сезону
З точки зору профілактики впливу на здоров’я людини велике значення мають класифікації та характеристики, в тому числі медичні, клімату та погоди.
9. Класифікація кліматів
Класифікація кліматів - це виділення їх типів за певними ознаками або за умовами формування. Найбільше наукове і практичне значення мають класифікації кліматів за В.П. Кеппеном /1933/ і Б.П. Алісовим /1936. 1974/.
В.П. Кеппен виділяє наступні кліматичні пояси й типи клімату:
1/ пояс вологого тропічного клімату з кліматом вологих екваторіальних лісів і кліматом саван;
2/ пояс сухих кліматів з кліматом пустель і кліматом степів;
3/ пояс помірно-теплого і вологого клімату з типами клімату теплого з сухим літом /середземноморського/, теплого клімату з сухою зимою /китайський/, теплого клімату з рівномірним розподілом опадів протягом року /західноєвропейський/;
4/ пояс помірно холодного клімату з типами східносибірського клімату з сухою зимою і достатньо вологого у всі місяці клімату Східної Європи і Канади,
5/ пояс снігового клімату з кліматом тундр, де температура найтеплішого місяця від 0 до 10°С. і кліматом вічного морозу з температурою найтеплішого місяця нижче 0°С.
Генетична класифікація кліматів Б.П. Алісова ґрунтується на географічних типах повітряних мас та їх циркуляції. В кожній півкулі Б.П. Алісов виділив по чотири основних кліматичних пояси:
І/ екваторіального повітря;
2/ тропічного повітря;
3/ помірного повітря;
4/ арктичного /антарктичного/ повітря.
В кожному поясі формуються континентальні й морські типи повітряних мас і відповідно кліматів. Крім того, виділено по три перехідних пояси в кожній півкулі: субекваторіальний, субтропічний і субарктичний/субантарктичний/, де по півроку панують повітряні маси сусідніх поясів
Кліматичні пояси землі за Б.П. Алісовим.
1 – екваторіальний,
2 – субекваторіальний,
3 – тропічні,
4 – субтропічні,
5 – помірні,
6 – субарктичний,
7 – арктичний, субантарктичний і антарктичний.
Найпростішою і зручною є класифікація кліматів, запропонована Л..С. Бергом. Вона побудована на географічних принципах; кліматичні зони Берга відповідають ландшафтним зонам. Класифікація Берга показує, що між кліматом, рельєфом, ґрунтовим покривом і рослинністю спостерігається тісна взаємодія і зв'язки. За Л.С.Бергом, на рівнинах розрізняють наступні клімати: 1/ вічного морозу, 2/ тундри, 3/ тайги, 4/ листяних лісів помірної зони, 5/ мусонний клімат помірних широт, 6/ степів; 7/ середземноморський, 8/ субтропічних лісів, 9/ зовні тропічних пустель, 10/ субтропічних пустель, 11/ саван; 12/ вологих тропічних лісів.
Коротка характеристика кліматичних зон земної кулі за класифікацією Л.С. Берга.
КЛІМАТ ВОЛОГИХ ТРОПІЧНИХ ЛІСІВ. Цей клімат охоплює Амазонію, південно-східне узбережжя Бразилії, екваторіальну Африку, п—в Малакку, Великі Зондські й Філіпінські острови, Нову Гвінею, місцями Великі Антильські острови і східне узбережжя Мадагаскару. Території з вологими тропічними лісами не мають чітких широтних меж, інколи вони розміщені біля екватора, а інколи тягнуться на узбережжя до тропіків. Клімат характеризується постійно високою температурою і рясними опадами протягом всього року. Середня температура найхолоднішого місяця +20 °С, а найтеплішого 26...32 °С. Середньорічна температура - від 24 до 28 °С. .Річна амплітуда температури незначна, від 1 до 6 °С. Середня кількість опадів за рік становить 2500 - 4000 мм, а в окремих місцях і більше. Спостерігається два максимуми опадів, коли Сонце в полудень досягає зеніту, тобто в дні рівнодень, а в проміжні періоди опадів дещо менше. Опади мають зливовий характер і випадають завжди в другій половині дня. Велика кількість сонячної радіації, високі температури протягом усього року, велика вологість і рясні опади створюють дуже сприятливі кліматичні умови для рослинності, яка представлена вічнозеленими лісами з численними ліанами.
КЛІМАТ САВАН. Савани /тропічні лісостепи з листопадними і вічнозеленими деревними породами і потужним трав'янистим покривом/ займають великі площі в Африці та південній Америці, зустрічаються в Центральній Америці, на Мадагаскарі, в Індостані, на півострові Індокитай, в Північній Австралії, на Гавайських островах. Клімат залежить від сезонної зміни повітряних мас. Влітку в саванах панує вологе екваторіальне повітря, а взимку - суха континентальне тропічне повітря і пасати. В зв'язку з цим влітку спостерігається волога тропічна погода зі зливами і грозами, а взимку - засушлива погода. Добова амплітуда температури влітку незначна, а взимку збільшується. Середня температура найтеплішого місяця 25...З0 °С. а найхолоднішого 15...20 °С, річна амплітуда температури до 10...12 °С. Річна сума опадів - до 1000 мм, а на навітрених схилах гір збільшується до 2000 мм, а інколи до 10000 мм і більше /на Гавайських островах, біля підніжжя Гімалаїв у м. Черапунджи в Індії/.
КЛІМАТ СУБТРОПІЧНИХ І ТРОПІЧНИХ ПУСТЕЛЬ. Зона включає до себе пустелі Сахару і Наміб в Африці, пустелі Аравії, Атакаму в Південній Америці, пустелі в нижній течії р. Колорадо і в Каліфорнії /Північна Америка/, пустелі Австралії. Тут панує тропічне континентальне повітря і дмуть пасати. Середньорічна температура повітря в пустелях становить 18 - 26 "С, середня температура найтеплішого місяця - 32...38 °С, а буває і 39 "С, найхолоднішого місяця - близько 10 "С. У північній Африці на південь від м. Тріполі спостерігався абсолютний максимум температури для Земної кулі, а саме +58 °С.
Опадів у пустелях дуже мало, менше 250 мм на рік, а місцями до 100 мм і нижче. В деяких місцевостях на сході пустелі Сахари, в пустелі Атакама та інших зa кілька років не буває жодного дощу. Опади випадають у вигляді злив. іноді сильних, але вони випадкові. Часто бувають пилові бурі з дуже високими температурами і високою сухістю повітря. Крайня нестача опадів разом з високими температурами дуже несприятливі для рослин. Рослинність з'являється тільки після злив, які зволожують грунт на короткий час. Там, де близько до поверхні є ґрунтова вода, утворюються оазиси, наприклад, у Сахарі, з фініковими пальмами.
КЛІМАТ ПУСТЕЛЬ ПОМІРНОГО ПОЯСУ /ЗОВНІ ТРОПІЧНИХ/ Ця зона охоплює пустелі та напівпустелі Прикаспійської низовини і Середньої Азії, пустелю Гобі, пустелі Великого Басейну і середньої течії р. Колорадо. напівпустелі Східної Патагонії. Характерна велика сухість повітря і значна випаровуваність. Опадів випадає мало, 300...250 мм і менше. Влітку жарка, суха, малохмарна погода, а взимку прохолодна, холодна і морозна. В пустелях Середньої Азії середні температури січня збільшуються від -12 °С на півночі до +2 °С на півдні, а середні температури липня - від 35 до З0 °С. Максимальні температури влітку досягають 45...46 °С. Відповідно до кліматичних умов рослинність представлена полином, солянками, саксаулом, а культурні рослини вирощують при штучному зрошенні.
КЛІМАТ СУБТРОПІЧНИХ ЛІСІВ. Кліматична зона охоплює Південний Схід США, узбережжя Мексиканської затоки, в Південній Америці Парагвай. Південно-східну частину Бразилії та Болівію, деякі плоскогір'я Африки, південно-східне узбережжя Чорного моря, південний берег Каспійського моря, північ Індії, південь Японії, Кореї і Китаю, північно-східний берег Австралії. Характерна тепла зима з середніми температурами найхолоднішого місяця вище 2 "С. Максимум опадів випадає влітку. Літо жарке, сире. Річна сума опадів перевищує 1000 мм. У рослинному покриві переважають широколистяні ліси з домішкам вічнозелених рослин і ліан.
МУСОННИЙ КЛІМАТ ПОМІРНИХ широт. До даної кліматичної зони належать Середнє та Нижнє Приамур'я, Приморський край, Сахалін, північ Японії, Кореї і Китаю. В теплу пору року тут випадає велика кількість опадів, через те що влітку панує літній південний і південно-східний мусон, який несе вологе повітря з океану. Взимку мусон несе континентальне повітря з півночі та північного заходу. Це повітря дуже холодне, воно надходить із Сибіру, з великої області Азіатського максимуму. З цим континентальним повітрям пов'язане панування ясної сухої антициклональної погоди. Середня температура січня знижується до -20 °С, сніговий покрив незначний. Літо тепле і вологе, з середніми температурами найтеплішого місяця 20...25 °С. Сума опадів досягає 600 - 1000 мм зa рік і більше. На півдні цієї зони клімат тепліший, наприклад, у Пекіні середня температура січня досягає -4,5 °С, а липня 26,5 °С.
СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКИЙ клімат характерний для Середземного моря та його узбережжя, для західних узбереж материків північної та південної півкулі в субтропічному поясі /Тихоокеанські узбережжя Чилі й Каліфорнії, південно-західні береги Африки і Австралії, південний берег Криму і Чорноморське узбережжя від Новоросійська до Туапсе/. Типова риса даного клімату - особливості розподілу опадів протягом року. Вони випадають головним чином узимку, а літо сухе. В цілому клімат теплий з достатньою кількістю опадів, річна кількість яких залежно від рельєфу і орографії коливається від 300 до 1000 мм і більше. Зима м'яка, стійкий сніговий покрив не утворюється. Середні температури найхолоднішого місяця вищі за 0 °С, а самого теплого 22...28 °С.
КЛІМАТ СТЕПІВ. Степи помірного поясу характеризуються прохолодними зимами, а степи субтропічних і тропічних широт - теплими зимами. До перших належать Азово - Чорноморські степи, степи Середнього Поволжя, Передкавказзя, Північного Казахстану, Забайкалля, Монголії, степи Північної Америки, які простягаються зі сходу вздовж Скелястих Гір. Степи з теплою зимою прилягають до периферії субтропічних і тропічних пустель.
У степовій зоні панує континентальне повітря помірних широт, яке влітку трансформується в тропічне повітря. В субтропічних і тропічних степах переважає тропічне повітря, з яким пов'язані високі температури. низька відносна вологість повітря, значна повторюваність засух і суховіїв. У степах помірних широт середні температури найтеплішого місяця досягають 22...24 °С, а річна сума опадів 200 - 450 мм, взимку утворюється сніговий покрив висотою в середньому 20 - 30 см. У цілому зона степів відрізняється засушливим кліматом, кількість опалів не перевищує 450 мм, хоча місцями сягає 500 - 550 мм. Максимальна кількість опадів випадає влітку, переважно у вигляді злив, але літо сухе і жарке, випаровуваність приблизно вдвічі перевищує опади.
КЛІМАТ ЗОНИ МІШАНИХ І ЛИСТЯНИХ ЛІСІВ Цей клімат спостерігається в Північній Америці на південь від 50° пн.ш. і на схід від 100° зх.д. /за винятком південно-східної частини/, у Великобританії, в Ірландії. на півдні Скандинавського півострова, в Західній Європі /за винятком Середземномор'я/, в Прибалтиці, Білорусії та центральній смузі Європейської території Росії, на півдні Західного Сибіру. В південній півкулі клімат листяних лісів трапляється в нижній течії р. Парани і в басейні р. Уругвай, на південно-східному березі Австралії, у Новій Зеландії. До цієї зони Л.С.Берг включає також природну зону лісостепів, перехідну між лісами і степами.
Клімат дуже сприятливий для широколистяних порід, у Західній Європі переважають букові ліси. а в Східній - дубові. Літо тепле, температура найтеплішого місяця 18...20 °С. а зима не дуже холодна, середні температури найхолоднішого місяця від -4 до -10 °С. У середньому за рік випадає 500 - 600 мм опадів, але місцями до 1000 мм.
КЛІМАТ ТАЙГИ. Зона тайги в північній півкулі займає велику площу. Вона охоплює значні території на Алясці, в Канаді й на півострові Лабрадор на північ від 50° пн.ш. В Євразії зона тайги займає Скандинавський півострів, Фінляндію, Східно-Європейську рівнину /північніше лінії Санки-Петербург - Нижній Новгород - Свердловськ/, Західний Сибір, Східний Сибір, Камчатку, північ і центр Сахаліну. В південній півкулі на рівнинах такий клімат не зустрічається.
Континентальність клімату в Євразії зростає з заходу на схід від помірної до різкої. В цілому для зони характерний континентальний клімат, зима холодна і сувора. Середні температури січня в Північній Америці опускаються до -28...-ЗО °С, а абсолютний мінімум до -50 °С. У тайзі Східного і Північно-Східного Сибіру в долинах річок, оточених горами, взимку в антициклональних умовах холодне повітря застоюється і охолоджується, внаслідок чого середні температури січня в районі Якутська нижче -40 °С, а Верхоянська - нижче -50 °С. а абсолютний мінімум сягає -71 °С у Оймяконі. Літо порівняно тепле, середні температури липня зростають від 12 °С на півночі до 18... 20 °С на півдні зони. В тайзі випадає від 300 до 600 мм опадів за рік, залежно від кількості опадів висота снігового покриву коливається від 30 - 40 до 80 - 90 см.
У цілому для зони тайги характерні помірні температури, значна вологість повітря, достатня кількість опадів, більш тривалий вегетаційний період, ніж у тундрі. Все це сприяє поширенню хвойних лісів з ялини, ялиці. модрини, сосни, з домішками дрібнолистяних порід /берези. осики, тополі, вільхи/.
КЛІМАТ ТУНДРИ. Зона тундри займає крайні північні частини материків Євразії та Північної Америки, а також прилеглі до Арктичного басейну острови і острови Субантарктики. Південною межею зони тундри є ізотерми найтеплішого місяця 10...І2 "С, які обмежують поширення лісів, тому деревні породи тут відсутні. На межі тундри і тайги для лісотундри характерні розріджені лісонасадження та рідколісся. Всюди спостерігається багаторічна мерзлота різної потужності, існування якої обумовлено від'ємними середньорічними температурами повітря та історичними причинами. В зонах тундри і лісотундри протягом року переважають арктичні повітряні маси. Середні температури січня в зоні тундри коливаються від -5 до -35 °С, а в липні нижче 12 °С. Річна сума опадів близько 200 мм і більше. Зима тривала і холодна, а літо коротке і дуже прохолодне. В лісотундрі температури найхолоднішого місяця досягають -40 °С, а найтеплішого 10...І4 °С, а річна кількість опадів збільшується від 200 до 400 мм.
КЛІМАТ ВІЧНОГО МОРОЗУ. Цей дуже суворий клімат спостерігається в Арктиці - над льодовою поверхнею Гренландії, на Землі Франца-Йосифа, на півночі Нової Землі й на архіпелазі Північної Землі і в Антарктиді. Протягом довгої полярної ночі в холодну половину року теплоту сюди приносять тільки повітряні маси з більш низьких широт, але витрати теплоти на випромінювання значно більші, внаслідок чого підстеляюча поверхня і повітря сильно вихолоджуються. Середні температура найхолоднішого місяця в Арктиці місцями знижуються до -40 °С.
Влітку в Арктиці Сонце не заходить, триває полярний день, і до земної поверхні надходить значна кількість сонячної радіації, але більша частина її становить розсіяна, в зв'язку з низьким стоянням Сонця, великою хмарністю і туманами. Крім того, поверхня вкрита льодом і снігом, вона відбиває понад 85% сумарної радіації, а поглинає незначну частину. Теплота витрачається і на танення льоду і снігу, в зв'язку з чим середня температура коливається близько 0 °С. Найтеплішим є атлантико-європейський сектор Арктики, де середні температури січня піднімаються до -13.5 °С на Шпіцбергені та -5 °С на о. Ведмежий, найхолоднішим місяцем є березень, а середні температури липня коливаються від 2 до 10 °С. Азіатський сектор Арктики відрізняється більш континентальним кліматом, з середніми температурами січня нижче -З0 С, а липня вище 0 °С і тільки на узбережжі материка 2...8 °С.
У Гренландії 80% поверхні вкрито льодовиками, потужність льоду в центрі острова досягає 3400 м. Якщо цей лід розтопити, рівень Світового Океану підніметься на 7 м. Над льодовиковим щитом Гренландії середня температура найтеплішого місяця на висоті близько 3000 м дорівнює -13 °С, а найхолоднішого -49 °С, хоча інколи бувають морози до -65 °С. На узбережжі клімат менш суворий, південне узбережжя вільне від льоду, тут середня температура найхолоднішого місяця /лютого/ дорівнює -5.5 °С. а найтеплішого +6...10 °С.
В Антарктиді, яка повністю вкрита льодом, потужність якого що більша, ніж в Гренландії. клімат найхолодніший. Сніговий покрив льодовиків відбиває величезну кількість радіації і весь час випромінює теплову радіацію за умов панування малохмарної та ясної антициклональної погоди. Середні температури найхолодніших місяців /липня і серпня/ понижуються від -18...-25 °С на узбережжі до -50...-70 °С і нижче в центральних районах. Абсолютний мінімум досягає -89 °С. Найтеплішими місяцями в Антарктиді є грудень і січень, середні температури цих місяців на узбережжі близько -5 °С. але при віддаленні від берегів швидко падають до -28 °С і на Полюсі недоступності становлять -30...-40 °С. На узбережжі Антарктиди випадає 400 - 600 мм опадів за рік, а на внутрішніх плато близько 50 мм і менше. Опади випадають виключно в твердому стані. Клімат Антарктиди впливає майже на всю Південну півкулю і відбивається на кліматі всієї Земної кулі.
10. Кліматичні зони України
В Україні виділяють 5 кліматичних зон:
Полісся (північні кордони України та південні межі: Луцьк, Шепетівка, Житомир, Київ, Ніжин, Конотоп.)
Лісостеп (Північ: Луцьк і т.д. Південь: Котовськ, Кіровоград, Кременчуг, Полтава, Харків)
Степ (Північ: Котовськ і т.д. Південь: Береги морів Чорного, Азовського / крім південного берега Криму)
Карпати (Карпатські гори та підгір’я)
Південний берег Криму (Південні схили Кримських гір, берег моря)
В українському бюро погоди при прогнозуванні застосовують районування території України:
- північна частина (Житомирська, Київська, Чернігівська та Сумська області)
- західна частина (Львівська, Закарпатська, Івано-Франковська, Тернопільська, Хмельницька та Чернівецька області)
- східна частина (Харківська, Луганська та Донецька області)
- південна частина (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області)
- степова частина України (Крим)
Окремо виділяють Південний берег Криму.
Класифікація клімату: щадний (теплий з малими амплітудами t, відносно невеликими річними , місячними, добовими коливаннями інших мет. показників ) і подразнюючий ( виражена добова і сезонна амплітуда метеорологічних показників, вимагає підвищених вимог до адаптаційних механізмів). До щадного належить: лісовий клімат середньої смуги Південного берегу Криму. До подразнюючого: холодний клімат півночі, високогірний, спекотний клімат степів Середньої Азії.
11. Класифікація типів погоди
Різноманіття можливих поєднань погодоформирующих елементів обумовлює численність погодних ситуацій, спостережуваних як в разных географічних регіонах, так і в даній місцевості. Для оцінки таких ситуацій вводиться поняття про типи погоди. У прикладній метеорології медичні класифікації погоди характеризують і оцінюють погоду з урахуванням як метеорологічних, так і гелиогеофизических елементів. У загальній синоптичній метеорології типізації погоди грунтуються лише на перших. Виходячи з цього в загальній метеорології під типом погоди розуміється комплекс метеорологічних елементів, що характеризується значеннями, що укладаються усередині певних заданих інтервалів. Тип погоди може також характеризувати особливості певного синоптичного об'єкту (усередині маси, фронту і ін.) в даному місці і зараз.
Існують різні типізації погоди. Б. П. Алісов (1936, 1974) в помірному поясі виділив 3 основних групи погоди: перша — погода, обумовлена термічною дією підстилаючої поверхні при відносній стійкості загальної атмосферної циркуляції; друга — погода, обумовлена горизонтальним переміщенням повітряних мас; третя — погода, обумовлена проходженням атмосферного фронту. В рамках цих груп виділено 12 типів погоди. Широкого поширення класифікація Б. П. Алісова не набула головним чином через відсутність чіткого зв'язку між типом погоди і типом повітряної маси. Е.Е. Федоровим, А.І. Барановим (1949), Л. А. Чубуковим (1949,1956) і іншими авторами запропонована класифікація погоди, що передбачає ділення погодних умов на 16 класів:
Клас Характеристика погоди
I Сонячна, дуже жарка і дуже суха (суховійно-посушлива). Середня добова температура повітря 22 град З Середня добова відносна вологість повітря < 40%
II Сонячна, жарка і суха (помірно-посушлива), ср. сут. t > 22 град З, віднесення. влажн. 40-60%
III Сонячна, помірно волога і волога (не малохмарна посушлива)
Y Сонячна, помірно волога і волога погода з хмарністю вночі
XYI Дуже жарка і дуже волога (влажнотропическая), ср. сут. t > 22 град З, віднесення. влажн. > 80 град%
IY Хмарна вдень і малохмарна вночі
YI Похмура без опадів
YII Похмура з осіданнями (дощова) погода
YIII Хмарна з переходом t через 0 град З
IX Сонячна з переходом t через 0 град З
X Слабоморозная, ср. сут. t від 0 град З до - 2 град З
XI Помірно морозна ср. сут. t від -2 до -12 град З
XII Значно морозна ср. сут. t від -12 до -22 град З
XIII Сильно морозна ср. сут. t від - 22 до -32 град З
XIY Жорстко морозна ср. сут. t від - 32 до - 42 град З
XY Украй морозна ср. сут. t нижче - 42 град З
На думку В.А. Александрова (1952), можна користуватися меншим числом груп погоди шляхом їх об'єднання (I+II;III+Y;IY+YII;XYI;YIII+IX;X+XI+XII+XIII+XIY+XY), розрізняючи, таким чином, лише 7 груп.
Для медичної оцінки типів погоди має значення поняття «Природний синоптичний період», тобто проміжок часу, протягом якого над певним районом Землі (або над всією півкулею) розгортається певний синоптичний процес. Середня тривалість такого періоду в Європейському синоптичному районі 6 діб (періоди тривалістю від 5 до 7 діб зустрічаються в 92% всіх випадків).
12. Медичні класифікації погоди
Для медичної оцінки типів погоди має значення поняття «Природний синоптичний період», тобто проміжок часу, протягом якого над певним районом Землі (або над всією півкулею) розгортається певний синоптичний процес. Середня тривалість такого періоду в Європейському синоптичному районі 6 діб (періоди тривалістю від 5 до 7 діб зустрічаються в 92% всіх випадків).
за І.І. Григор’євим:
1) вельми сприятливий тип ( стійка, частіше зумовлена антициклоном, відсутність істотної хмарності, опадів, атм. тиск > 760 мм.рт. ст., вітер 0.30 м/с, перепад тиску не > 5 мм.рт.ст., кисню > 315 мг/л),
2) сприятливий (незначні зміни погоди місцевого характеру, короткочасні не рясні опади, змінна хмарність, атм. тиск 760 – 755 мм.рт. ст., вітер 4-7 м/с, , перепад тиску 6-8 мм.рт.ст., температури – не > 5?С, кисню 315 мг/л),
3) потребує посилення медичного контролю ( хмарна, нестійка, опади, гради місцевого походження, атм. тиск 754-745 мм.рт. ст., вітер – 10 м/с, кисню 289-260 мг/л),
4) потребує строгого медичного контролю ( погода зуморвлена циклоном, грози, інтенсивні опади, атм. тиск 745 мм.рт. ст, перепад t- 10С і >, кисню 260 мг/л).
За Г.П. Федоровим
1) оптимальний / 1-й тип/ ( t не >2, тиск не> 4, вітер не > 3м/с),
2) подразнюючий /2-й тип/ ( t не >4, тиск не> 8, вітер не > 9м/с),
3)гострий/3-йтип/(t>4,тиск>8,вітер>9м/с).
За В.Ф. Овчаровою
Розрізняють декілька груп ефектів від дії погодних чинників:
1. Тонізуючий – самопочуття добре, поліпшення настрою, підвищення працездатності. У осіб із зниженим артеріальним тиском поліпшується загальний стан, підвищується працездатність, нормалізується артеріальний тиск, зменшуються прояви хронічної гіпоксії. У хворих гіпертонічною хворобою можливе невелике підвищення артеріального тиску, помірна тахікардія, незначний головний біль і біль у серці. Метеорологічні умови характерні для стаціювання зони високого атмосферного тиску, тобто антициклоном.
2. Спастичний – біль спастичного характеру різної локалізації, погіршення сну, дратівливість, порушення гемодинаміки (тахікардія), можливе підвищення артеріального тиску, зміна ЕКГ, спазми гладкої мускулатури внутрішніх органів. У осіб із зниженим артеріальним тиском ці ж прояви, але менш виражені. Спастичний ефект зазвичай пов'язаний зі встановленням зони високого атмосферного тиску, проходженням холодного фронту погоди, пониженням температури зимою і підвищенням літом, зменшенням вологості.
3. Гіпоксія – підвищення артеріального тиску, біль різної локалізації, слабкість, стомлюваність, сонливість, задишка. Можливе серцебиття тахікардія, набряклість тканин і свербіння шкіри, зниження насичення артеріальної крові киснем і загального споживання його. У осіб із зниженим артеріальним тиском ті ж об'єктивні і суб'єктивні прояви, посилення гіпоксії. Метеоумови характеризуються зниженням атмосферного тиску, підвищенням температури зимою і зниженням - влітку, підвищенням абсолютної вологості, зменшенням змісту кисню.
4. Гіпотензивний - у осіб з підвищеним артеріальним тиском, можливо, його зниження, поліпшення загального самопочуття. У осіб із зниженим артеріальним тиском помірна слабкість, стомлюваність, задишка, серцебиття, сонливість, тахікардія, зниження артеріального тиску, невелике підвищення споживання кисню. Метеоумови характеризуються падінням атмосферного тиску, підвищенням температури зимою і зниженням - влітку, збільшенням абсолютної вологості, зміст кисню.
Классифікація І.І. Никберга та співавторів.
Виділяється три типи погоди: сприятливу, помірно несприятливу і несприятливу.
- Сприятлива погода
Стійка внутрішньомасова погода переважно антициклонного типу.
Рівний хід метеоелементів. Відсутність фронтальних зон. Слабкі висхідні струми повітря.
Мала хмарність (0-4 бали), відсутність опадів або не більше 5 – мм/доби.
Міждобовий перепад атмосферного тиску до 5 гПа, градієнт падіння його за