Xreferat.com » Рефераты по медицине и здоровью » Основні показники соматичного здоров`я

Основні показники соматичного здоров`я

соматичного здоров`я" width="332" height="59" align="BOTTOM" border="0" /> (2)


де П1 - вихідний пульс,

П2 - пульс після навантаження,

П3 - в кінці 1-ї хвилини відновлення.

Якщо індекс Руф'є менший 3 - фізична працездатність висока, 4-5 добра, 7-10 - середня, 10-15 - задовільна, 15 і більше - незадовільна.

ІІІ. Масовий тест оцінки фізичного стану осіб різного віку

Запропонований тест оцінки розроблений О.А.Пироговою, Л.Я. Іващенко, Н.П. Страпко та ін. (1984).

Тест дозволяє оцінити фізичний стан у балах. Він містить 7 показників.

1. Характер трудової діяльності. Розумова праця оцінюється в 1 бал, фізична - в 3 бали.

2. Вік. У 20 років нараховуються 20 балів. За кожні наступні п'ять років життя віднімаються 2 бали. Наприклад, у 45 років нараховуються 10 балів [4].

3. Рухова активність. Заняття фізичними вправами 3 і більше разів на тиждень протягом 30 хв. і більше оцінюється 10 балами, менше 3 разів на тиждень - 5 балів, хто не займається - бали не нараховуються.

4. Маса тіла. Особи, які мають нормальну масу тіла, отримують 10 балів (перевищення маси на 8% вище норми). Перевищення маси на 6-14 кг вище норми оцінюється в 6 балів, на 15 кг і більше - 0 балів.

Нормальна маса тіла для осіб чоловічої і жіночої статі визначається за формулою:


Основні показники соматичного здоров`я (3)


1. Пульс у спокої. За кожний удар пульсу нижче 90 за 1 хв. нараховується 1 бал. Оцінюється в балах різниця між цифрою до і вихідними показниками в спокої. При пульсі вище за 90 ударів на хвилину бали не нараховуються.

2. Артеріальний тиск. Особи, в яких артеріальний тиск не більший 130/80 мм рт.ст., отримують 20 балів. За кожні 10 мм рт.ст. систолічного й діастолічного тиску вище цієї величини нараховується 5 балів.

3. Скарги. При відсутності скарг нараховується 5 балів, а при їх наявності бали не нараховуються.


1.6 Методика тестування та оцінки показників фізичних якостей і рухових здібностей


Оцінка рівня розвитку фізичних якостей та рухових здібностей проводиться згідно з результатами тестування на основі комплексу різноманітних вправ. Стандартна програма тестування для всіх видів спорту містить:

1. Біг на 30 м зі старту;

2. Безперервний біг протягом 5 хвилин;

3. Човниковий біг 3x10 м;

4. 10-секундний біг на місці з максимальною частотою рухів;

5. Стрибок у довжину з місця;

6. Стрибок вгору з місця;

7. Стрибки з "добавками";

8. Підтягування з вису на руках;

9. Кидок набивного м'яча;

10. Викрут з палкою;

11. Нахил уперед.

Організація та проведення тестування

При проведенні тестування слід звернути особливу увагу на дотримання вимог інструкції та створення єдиних умов для виконання вправ для всіх учнів. Тестування проводять відповідно до внутрішнього календаря змагань у встановлені строки (вересень, травень щорічно). Результати тестування заносять до паспорта здоров'я, який зберігається в школі. При переході в іншу школу паспорт здоров'я є підставою для внесення учня в списки тренувальних груп та подальшої спортивної підготовки.

Нижче подана коротка інструкція з проведення тестування юних учнів згідно з названою програмою.

1. Біг 30 м з високого старту. Проводиться на доріжці стадіону або легкоатлетичного манежу. Кількість тих, хто стартує в забігу, визначається умовами, при яких учні, що біжать, не заважають один одному. Після 10-15 хвилин розминання дається старт.

2. Безперервний біг 5 хвилин. Умови проведення ті ж. Враховують відстань, яку подолає учень протягом бігу за 5 хвилин.

3. Човниковий біг 3x10 м с. Тест проводять у спортивному залі на рівній доріжці не менше 12-13 хвилин. Відміряють 10-метрову ділянку, початок та кінець якої відмічають лінією (стартова та фінішна лінії). За кожною лінією два півкола радіусом 50 см з центром на лінії. На дальнє півколо за фінішною лінією кладуть дерев'яний кубик (5 куб.см). Обстежуваний стає за ближньою лінією на лінії старту і за командою "Руш!" починає біг у бік фінішної лінії. Оббігає півколо, бере кубик і повертається до лінії старту. Потім кладе кубик (кидати не дозволяється) у півколо на стартовій лінії і знову біжить до дальньої фінішної лінії, пробігаючи її. Враховується час виконання завдання від команди "Руш!" і до перехрещення лінії фінішу.

4. Біг на місці в максимальному темпі. Враховують кількість бігових кроків протягом 10 сек. Тестування проводять у приміщенні з використанням простого обладнання: між двома стійками на відстані 1 м натягують еластичний гумовий бинт на висоті коліна спортсмена, зігнутого під прямим кутом. За командою "Руш!" учень починає з максимальною частотою рухів швидкий біг на місці, кожного разу доторкаючись стегном натягнутої гуми. Підрахунок кроків ведеться за доторканням правим стегном гуми і помножується на 2.

5. Стрибок у довжину з місця (см). Виконують поштовхом двох ніг від лінії або краю дошки на покриття, яке не допускає приземлення. Вимірювання довжини стрибка здійснюють сталевою рулеткою.

6. Стрибок вгору (см). Виконується поштовхом двох ніг з махом рук від поверхні підлоги. Вимірювання висоти стрибка проводять рулеткою або сантиметровою стрічкою за методикою Абалакова.

7. Стрибки з "додаванням". Кількість мінімальних додавань у стрибках у довжину з місця. Процедура тестування наступна: за максимальний результат стрибка в довжину з місця визначають межі, в яких спортсмену доведеться виробляти "прибавки".

На відстані величини максимального результату школяра відмічають крейдою (або іншим орієнтиром, який не заважає виконанню вправ) першу межу. Лінію другої межі відмічають на відстані ? максимального результату. В діапазоні відмічених меж (кожний раз від лінії старту) спортсмен виконує стрибки, послідовно збільшуючи їх відстань. Підрахунок прибавок припиняють, як тільки спортсмен досягнув другої межі (дальнього від старту орієнтира) або якщо в двох стрибках підряд він не додав довжину стрибка. Зараховують стрибки ("додавання"), які своєю довжиною перевищують попередні. Випробувач має право на пробу [15].

8. Підтягування у висі на перекладині. Кількість разів. Виконують з положення вис хватом зверху, руки на ширині плечей. Темп виконання довільний. Підтягування вважається виконаним, якщо при згинанні рук підборіддя вище перекладини. Не зараховуються спроби при допоміжних рухах ніг та тулуба.

9. Кидок набивного м'яча вагою 2 кг. Вперед з-за голови, см. Виконують з положення сидячи, ноги нарізно, м'яч у витягнутих руках над головою. Перед кидком учень займає біля лінії старту положення, при якому тазовий кут, утворений при розведенні ніг, не виходить за стартову лінію. Дальність кидка вимірюють рулеткою.

10. Викрут рук з палкою (см). На палці нанесені поділки з точністю до 1 см (або наклеєна сантиметрова стрічка). З положення стоячи, руки внизу, хватом палки зверху. Піднімають прямі руки вгору й переводять палку назад за спину. Не згинаючи рук у суглобах ліктя, повертають палку у вихідне положення. Визначають відстань між внутрішніми точками хвату.

11. Нахил вперед (см). Виконується стоячи на гімнастичній лавці, ноги разом випрямлені. Глибину нахилу вимірюють за відстанню між кінчиками пальців рук на верхній поверхні лавки за допомогою 2-х закріплених вертикально до лавки лінійок таким чином, щоб нульові оцінки збігалися з верхнім краєм лавки. Одна лінійка звернена вгору, друга - вниз. Якщо кінцівки пальців випробувача нижче верхнього краю лавки, результат записують зі знаком "+", якщо вище - "-". Не дозволяється згинати коліна й робити ривкові рухи.


РОЗДІЛ 2. Паспорт здоров'я


2.1 Потреба у складанні «Паспорту здоров`я»


Погіршення стану здоров'я й зниження фізичної підготовленості дошкільників, учнів і студентів невпинно прогресує (Р.Т. Раєвський, Є.С. Вільчковський, М.Д. Зубалій та інші). Це вкрай небезпечно, бо основи фізичного й психічного здоров'я закладаються в школі. Суспільство стоїть перед проблемою негайного зупинення цієї тенденції і стимулювання фізкультурно-оздоровчої роботи в навчальних закладах. Система фізичного виховання має формувати в учнів загальнолюдські гуманістичні цінності, образ фізичного "я", який містить усвідомлення схеми тіла, фізичних якостей, забезпечувати виховання творчої особистості, здатної самостійно приймати рішення й реалізувати їх в процесі життя.

Одним із заходів є введення єдиного "Паспорту здоров'я" (сертифікату фізичної культури й здоров'я), який дасть змогу визначити рівні здоров'я, фізичного розвитку та підготовленості учнівської молоді. Проект структури «Паспорту здоров'я» розроблявся авторським колективом на основі валеологічної концепції діалектичної єдності стану здоров'я і критеріїв, що його визначають. Це - рівні фізичного розвитку рухової підготовки, працездатності й спортивних досягнень, які відбивають функціональні можливості організму.

Головними чинниками, що сприяють зміцненню здоров'я, є здоровий спосіб життя й систематичні заняття фізичними вправами, а основними показниками стану здоров'я і чинниками, котрі впливають на його визначення, належність до медичної групи; пропуски навчальних днів через хворобу; показники фізичного розвитку й рівня працездатності та підготовленості; рівні спортивної підготовленості, знань і вмінь з фізичної культури тощо. Нагромадження даних й оцінювання групується на попередній роботі: медичному огляді, тестування, фізичній, теоретичній та методичній підготовленості, обліку спортивних досягнень. У паспорт не вносяться певні формулювання, щоб вони не принижували гідності його власника, не приносили йому морального незадоволення (наприклад, "не дотримує здорового способу життя", "палить", "вживає алкогольні напої" тощо), хоча їх враховують при оцінці стану здоров'я.


2.2. Положення про «Паспорт здоров'я»


1. Положення визначає статус "Паспорту здоров'я", мету його впровадження, порядок оформлення і вручення.

2. "Паспорт здоров'я" є офіційним свідченням індивідуальних рівнів здоров'я, фізичного розвитку й рухової підготовленості, досягнутих за період навчання. Він запроваджується згідно з "Державною програмою розвитку фізичної культури і спорту в Україні".

3. Мета впровадження "Паспорту здоров'я" - сприяти поліпшенню стану здоров'я, підвищенню усвідомлення й рівня фізичної культури підростаючого покоління, значущості та якості фізичного виховання. Показники "Паспорту здоров'я" також слугують підвищенню конкурентоспроможності його власника при прийнятті на навчання, роботу і є важливою основою для виявлення переваг за інших рівних умов.

4. "Паспорт здоров'я" є офіційним документом єдиного зразка і видається після закінчення дошкільного закладу, першого, другого й третього ступенів загальноосвітньої школи, професійного навчально-виховного та вищого навчального закладів.

Подається обов'язково при переході від одного ступеня освіти до іншого, вступі до навчального закладу, зарахуванні на роботу, під час призову до Збройних Сил України.

5. У "Паспорті здоров'я" зазначаються: особові дані; узагальнені показники стану здоров'я; показники функціональних можливостей організму; оцінки фізичного розвитку, рухової підготовленості й працездатності; показники спортивної підготовленості; оцінка рівня теоретичної і методичної підготовленості з фізичної культури, показники щодо дотримання здорового способу життя тощо.

6. "Паспорт здоров'я" оформляють: класний керівник (у середньому навчальному закладі), викладач фізичного виховання (у вузі) за стандартною методикою на основі особової справи, даних медичного огляду, спеціальних обстежень, результатів державного тестування, заліків з фізичного виховання, педагогічних спостережень і співбесід.

7. Заповнений документ підписують класний керівник (учитель фізичної культури, викладач фізичного виховання), лікар, керівник навчального закладу, його завіряють печаткою.

8. Вручається "Паспорт здоров'я" в урочистій обстановці.

9. Відповідальність за об'єктивність даних і видачу "Паспорта здоров'я" несе адміністрація дошкільної установи, середнього загальноосвітнього, професійного навчально-виховного або вищого навчального закладів.


Паспорт здоров'я (сертифікат фізичної культури і здоров'я)


Прізвище

ім'я, по батькові

число, місяць, рік народження

навчальний заклад

місто (селище, село)

стан здоров'я (медична група)

кількість занять, пропущених через захворювання

Зріст, см

Маса тіла, кг

Окружність грудної клітки, см

Артеріальний тиск, мм рт. ст.

систолічний

діастолічний

ЧСС,уд/хв.

Максимальне споживання кисню, мл/хв./кг

(прогнозоване)

Фізична працездатність

оцінка (висока, середня, низька)

Фізична підготовленість за державним тестуванням

якісна (відмінна, добра, задовільна, незадовільна) і кількісна оцінки

Теоретична підготовленість

оцінка

Методична підготовленість

оцінка

Спосіб життя

наявність шкідливих звичок

участь у процесі фізичного виховання

спортивна підготовленість

Керівник навчального закладу

підпис

Класний керівник

підпис

(учитель фізичної культури, викладач фізичного виховання)

Лікар

підпис

МП

«__»_____2000р.


2.3. Методика оформлення «Паспорта здоров'я»


«Паспорт здоров’я» заповнюють після проходження медичного огляду, державного тестування, оцінювання теоретичних і методичних знань з фізичної культури. До нього вносять такі дані:

Особові дані: прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, клас (група, курс), назва навчального закладу тощо (переносять у документ з особової справи власника "Паспорта здоров'я").

Характеристика стану здоров'я і фізичного розвитку: відомості про стан здоров'я й фізичний розвиток отримують з результатів останнього медичного обстеження. У графі "Стан здоров'я" записують узагальнені висновки фахівців щодо медичної групи власника «Паспорта здоров'я»: «віднесений до основної (підготовчої, спеціальної) медичної групи».

Дані фізичного розвитку (зріст, маса тіла, окружність грудної клітки, артеріальний тиск, ЧСС) переносять з медичної картки без їх оцінювання.

Визначення максимального споживання кисню (МСК).

Максимальне споживання кисню встановлюють під час спеціального обстеження проведеного лікарем або досвідченим учителем фізичної культури (викладачем фізичного виховання) за однією із загальноприйнятих методик. Для цього використовують природні фізичні вправи (плавання, біг тощо), тести на східцях, велоергометрі, тредбані (тредмилі). За браком належних умов МСК можна прогнозувати за результатами бігового тесту на витривалість, що застосовується для оцінки фізичної підготовленості.

За медичних протипоказань МСК не визначають, а в графі записують: «не визначалося».

Оцінка фізичної працездатності. Фізичну працездатність оцінюють за чотирибальною шкалою ("відмінна", "добра", "задовільна"„ "незадовільна") за прогнозованою величиною максимального споживання кисню (МСК). За показником МСК оцінюємо фізичну працездатність. У цьому разі вона – «відмінна».

Оцінка фізичної підготовленості. Фізичну підготовленість оцінюють за результатами державного тестування. Записують якісну й кількісну (в балах) оцінку.

Характеристика спортивної підготовленості. Спортивна підготовленість визначається виступами в змаганнях, наявністю спортивного розряду або звання з виду спорту. В "Паспорт здоров'я" записують за документальним підтвердженням одне з таких формулювань: "виступав (ла) у змаганнях з... (зазначається вид спорту)"; "має... розряд з... (розряд і вид спорту)"; "є кандидатом у майстери спорту... (майстром спорту України, майстром спорту України міжнародного класу) з... (вид спорту)". Якщо власник "Паспорту здоров'я" не брав участі в змаганнях і не має спортивного розраду або звання, то в графі "спортивна підготовленість" роблять прочерк [7].

Оцінка теоретичної і методичної підготовленості з фізичної культури. Теоретичну й методичну підготовленість з фізичної культури оцінює вчитель фізичної культури (викладач фізичного виховання) за чотирибальною шкалою ("відмінна", "добра", "задовільна", "незадовільна") за результатами співбесіди з цих розділів або заліків з фізичного виховання (якщо вони проводилися). Висновок про дотримування здорового способу життя (ЗСЖ). Учитель фізичної культури (викладач фізичного виховання) визначає місце в способі життя (дошкільника, учня, студента) фізичної праці, ефективного пієляробочого відновлення, раціональної рухової активності у фізіологічне обґрунтованому обсязі, загартовування, особистої гігієни, психогігієни. Фахівці фізичної культури також визначають наявність чи відсутність в учня (дошкільника, студента) шкідливих звичок, чи дотримує він режиму життя, раціонального харчування тощо.

Для цього користуються різними видами опитування, педагогічними спостереженнями, методом незалежних характеристик тощо. На основі одержаних даних роблять висновки: "веде ЗСЖ" (якщо обстежуваний регулярно використовує всі дійові компоненти ЗСЖ, рекомендовані для його віку); загалом дотримує ЗСЖ (якщо використовують всі дійові компоненти ЗСЖ, але з деякими відхиленнями від науково обґрунтованих рекомендацій);

«прагне дотримувати ЗСЖ» (якщо використовуються основні дійові компоненти ЗСЖ, але нерегулярно). Окремо характеризують ставлення до шкідливих звичок: паління і вживання алкогольних напоїв. Указують тільки на негативне ставлення до них: «не палить», «алкогольні напої не вживає».

Оцінка участі в процесі фізичного виховання. Оцінюють за регулярністю відвідування навчальних і позакласних (позаудиторних) занять фізичною культурою (фізичним вихованням) протягом останнього року. У "Паспорті здоров'я" за цим критерієм описуються такі формулювання: "фізичною культурою (фізичним вихованням) не займається"; "був(ла) звільнений(а) від уроків фізичної культури (практичних занять фізичним вихованням) за станом здоров'я"; "нерегулярно займався (лася) фізичною культурою (фізичним вихованням) на навчальних заняттях" (при відвідуванні до 80% уроків фізкультури чи занять фізичним вихованням); "нерегулярно займався(лася) фізичною культурою на навчальних і позакласних (позааудиторних) заняттях" (при відвідуванні до 80% уроків фізкультури чи занять фізичним вихованням) та епізодичних заняттях у спортивній секції, участі в одному-двох фізкультурних або спортивних заходах); "регулярно займався(лася) фізичною культурою (фізичним вихованням) на уроках фізкультури" (заняттях фізичним вихованням) (при відвідуванні понад 80% уроків фізкультури чи занять фізичним вихованням); "регулярно займався(лася) фізичною культурою (фізичним вихованням) на навчальних і позакласних (позааудиторних) заняттях" (при відвідуванні понад 80% уроків фізкультури, занять фізичним вихованням, у спортивній секції самостійних тренувань, участі в трьох-чотирьох фізкультурних або спортивних заходах тощо); "регулярно займався(лася) спортом" (при відвідуванні занять у ДЮСШ, спортивному відділенні вузу, СДЮШОР, ШВСМ тощо).


РОЗДІЛ 3. Методи та методика дослідження


3.1 Методи дослідження


Вимірювання сили м’язів.

Використовується кистьовий динамометр. Кистьовий динамометр має овальну форму і представлений сталевою пружиною, ступінь стиску якої реєструється стрілкою. Використовуються кистьові динамометри різних марок: ДК-25 – для дітей, ДК-50 – для жінок і підлітків, ДК-100 – для чоловіків, ДК-140 – для спортсменів.

Візьміть кистьовий динамометр кистю правої руки, яку відведіть від тулуба до отримання з ним прямого кута. Стисніть з максимальною силою пальці правої кисті 5 раз, роблячи інтервали в декілька хвилин і кожен раз фіксуючи положення стрілки. Найбільше відхилення стрілки динамометра являється показником максимальної сили м’язів кисті. Зробіть ці ж визначення для лівої руки.

Вислуховування тонів серця, визначення частоти пульсу, вимірювання артеріального тиску, систолічного і хвилинного обсягу крові у людини

Серцеві скорочення супроводжуються рядом механічних і звукових проявів, реєструючи які можна отримати уявлення про динаміку скорочення серця.

При роботі серця виникають звуки, які називають тонами серця. При прослуховуванні (аускультації) тонів серця на поверхні лівої половини грудної клітки чутно два тони: І тон (систолічний), ІІ тон – на початку діастоли (діастолічний). Тон І більш протяжний і низький, ІІ – короткий і високий.

Поява І тону пов’язана із закриттям прередсердньо-шлуночкових клапанів в систолу шлуночків і вібрацією стінок шлуночків. ІІ тон виникає при захлопуванні клапанів аорти і легеневого стовбура, що призводить до коливання крові.

На ФКГ, крім І і ІІ тонів, реєструються ІІІ і ІV тони серця (більш тихі, чим І і ІІ, тому нечутні при звичайній аускультації).

Тон ІІІ виникає внаслідок вібрації стінок шлуночків при швидкому припливу крові в шлуночки на початку їх наповнення.

Тон ІV має два компонента. Перший із них виникає при скороченні міокарда передсердь, а другий з’являється на самому початку розслаблення передсердь і падіння тиску в них.

Серце вислуховують за допомогою приладів – фонендоскопа та стетоскопа.

Існує певна послідовність при вислуховуванні серця. У першу чергу вислуховують двостулковий (митральний) клапан біля верхівки серця – у п’ятому міжреберному проміжку на 1-2 см досередини від серединно-ключичної лінії, потім тристулковий клапан – біля основи мечовидного відростка груднини; потім аортальний клапан справа від грудини у другому міжребер’ї і нарешті, клапан легеневого стовбура – у другому міжребер’ї зліва від грудини [10].

Одним з найважливіших показників серцевої діяльності є артеріальний пульс. У момент викидання крові розширюється початкова частина судинного русла, це явище через еластичність стінок артерій поширюється, як хвиля коливань уздовж всієї артеріальної системи. Коливання ці названо пульсовими.

При кожному скороченні серця в артерії викидається певна кількість крові, що називається систолічним або ударним обсягом крові.

Величина кров'яного тиску залежить головним чином від систолічного обсягу крові і діаметру судин. В свою чергу систолічний обсяг крові залежить від сили скорочень серця: чим сильніше скорочення, тим більше обсяг крові, що викидається. Тому тиск в артеріях буде тим вище, чим сильніше скорочення серця.

Тиск в артеріях неоднаковий в різних фазах серцевого циклу. Він найбільший під час систоли і називається систолічним або максимальним тиском.

Під час діастоли тиск крові найменший, він називається діастолічним або мінімальним тиском.


ПТ=СТ-ДТ


Різниця між систолічним і діастолічним тиском одержала назву пульсового тиску. Він є важливим показником функціонального стану серцево-судинної системи.

Вислуховування тонів серця у людини.

Оливи фонендоскопа продезинфікувати спиртом і вислухати тони серця у досліджуваного в стані спокою. Зазначити відмінності в силі тонів. Схарактеризувати перший і другий тони серця.

Підрахунок пульсу пальпаторним методом.

В основі великого пальця руки нащупують пальцями (вказівним, середнім, підмізинним одночасно) променеву артерію (за її пульсацією), злегка притискують до кості, а потім відпускають до найбільш відчутних коливань і підраховують частоту пульсу за 1 хв. Повторюють підрахунок після фізичного навантаження (10—20 присідань), завважують відмінності у частоті пульсу.


Основні показники соматичного здоров`я

Рис. 1. Вимірювання кров’яного тиску за способом Короткова. 1- ртутний сфігмоманометр, 2- манжетка, 3- фонендоскоп

Вимірювання кров’яного тиску.

Досліджуваний оголює ліву руку. Обгорнути манжету щільно навколо середини плеча випробуваного так, щоб її нижній край знаходився на 2,5—3 см вище ліктьового вигину.

Сфігмоманометр не повинний знаходитися в полі зору випробуваного. Рівень ртуті в ньому (або положення стрілки пружинного манометра) повинний відповідати нулю. В області ліктьового згину на променевій артерії установіть фонендоскоп. Нагнітайте повітря в манжету доти, поки сфігмоманометр покаже 160—180 мм рт. ст. (до повного зникнення пульсу).

Повільно випускайте повітря з манжети. Знижуючи тиск у манжетці, уважно слухайте, і з появою першого звуку зафіксуйте показання манометра. Це буде величина максимального (систолічного) тиску, тобто в цей момент тільки під час систоли кров проштовхується через здавлену ділянку судини. Продовжуйте прослухувати пульсові поштовхи.

Вони поступово загасають, і в момент повного зникнення звуку знову зафіксуйте показання сфігмоманометру. Ця величина відповідає мінімальному (діастолічному) тискові. У цей час тиск у манжеті дорівнює діастолічному і кров безшумно починає протікати під манжетою не тільки під час систоли, але і під час діастоли.

Досліджуйте вплив фізичного навантаження на величину кров'яного тиску і пульс. Для цього запропонуєте випробуваному зробити 10-20 присідань (глибоких і швидких), після чого протягом 10 с підрахуйте його пульс і відразу ж визначте величину кров'яного тиску. Розрахуйте частоту серцевих скорочень (ЧСС) за 1 хв, для чого отримане число ударів за 10 с помножте на 6. Це число вам знадобиться надалі для підрахунку хвилинного обсягу крові.

Визначення систолічного і хвилинного обсягу крові розрахунковим методом.

У зв'язку з неможливістю широко використовувати існуючі лабораторні методи визначення систолічного (СО) хвилинного (ХОК) обсягів крові в мілілітрах різні слідчі на підставі експериментальних даних вивели формули для їхнього розрахунку.

Широке застосування одержала формула Старра:


С0= [(101 + 0,5 ПТ)-(0,6 ДТ)]-0,6А,


де СО — систолічний обсяг; ПТ — пульсовий тиск; ДТ - діастолічний тиск;

А — вік випробуваного.

Установлено, що розрахункові величини СО, отримані за допомогою цієї формули, добре збігаються з даними, добутий класичними методами.

Використовуючи отримані вами дані при визначенні артеріального тиску, розрахуйте по формулі Старра функціональних величин: у спокої і після виконання фізичного навантаження. Розрахуйте також хвилинний обсяг крові в спокої і після роботи, для чого величину СО помножте на число скорочень ца в 1 хв:


ХОК =СО ЧСС


Визначення основних показників функціонування дихальної системи.

Спірометрія – метод визначення життєвої емкості легенів і об’ємів повітря, що її складають. Ці показники залежать від віку, зросту, статі, фізичного розвитку людини та інших факторів.

Дихальний об’єм (ДО) – об’єм повітря, що його людина вдихає і видихає у спокійному стані.

Резервний об’єм вдиху (РОВд) – максимальний об’єм повітря, яке можна вдихнути додатково після спокійного вдиху.

Резервний об’єм видиху (РОВид) – максимальний об’єм повітря, яке можна видихнути додатково після спокійного видиху.

Життєва ємність легенів (ЖЄЛ) — максимальний об'єм повітря, яке можна видихнути після максимального вдиху.


ЖЄЛ=ДО+РОВд+РОВид


Залишковий об'єм (ЗО) — об'єм повітря в легенях, після максимального видиху. Залишковим об'ємом вважають 1000 мл.

Функціональна залишкова ємність (ФЗЄ) — об'єм повітря в легенях, що залишається після спокійного видиху. Вона дорівнює сумі залишкового і резервного об'ємів.


ФЗЄ = ЗО+РОВид


Загальна ємність легенів (ЗЄЛ) — об'єм повітря в легенях після максимального вдиху. Визначається сумою величин ЖЄЛ і ЗО.


ЗЄЛ=ЖЄЛ+ЗО


Хвилинний об'єм дихання (ХОД) — об'єм повітря, яке проходить через легені за 1 хв. Його розраховують, підсумовуючи дихальні об'єми (ДО) за 1 хв спокійного дихання, або спрощено:


ХОД мл/хв = ЧД∙ДО


де ЧД — число дихальних рухів за 1 хв (частота дихання), ДО — дихальний об'єм, мл.

Величина ХОД залежить від ряду факторів: фізичного навантаження, вмісту СО2, недостачі О2 у повітрі, що вдихується. Збільшення легеневої вентиляції спостерігається при підвищеній потребі організму в кисні і може відбуватися шляхом поглиблення дихання та збільшення його частоти [14].

Максимальна вентиляція легенів (МВЛ)—об'єм повітря, яке може пройти через дихальну систему протягом 1 хв при максимально інтенсивному диханні. Досліджуваний повинен дихати якомога глибше і частіше. МВЛ визначають, підсумовуючи об'єми всіх дихальних рухів при форсуванні дихання за 15 хв і потім перераховуючи на 1 хв.

Величина МВЛ показник від індивідуальних властивостей досліджуваного.

Людина може довільно регулювати частоту і глибину дихання, здійснювати затримку дихання. Однак затримка дихання не може бути занадто довгою. тому що в крові людини, що затримала дихання, накопичується вуглекислий газ, а коли його концентрація досягає надпорогового рівня, збуджується дихальний центр і дихання поновлюється незалежно від волі людини. Так як збудливість дихального центру у різних людей різна, то і тривалість довільної затримки дихання виявляється у них різною.

Час затримки дихання можна збільшити, якщо провести гіпервентиляцію легень (декілька частих та глибоких вдихів та видихів протягом 20-30 с). Під час гіпервентиляції вуглекислий газ “вимивається” із крові та час його накопичення до рівня, що збуджує дихальний центр, збільшується. Це і дозволяє після гіпервентиляції легень здійснювати затримку дихання на значно більший час.

При наявності газоаналізатора, що служить для визначення вмісту кисню та вуглекислого газу в повітрі, що вдихується, можна переконатися в тому, що при гіпервентиляції та затримці дихання в повітрі, що вдихується, значно змінюється вміст вуглекислого газу і майже не змінюється вміст кисню. Отже, гуморальним фактором, що збуджує дихальний центр та впливає на тривалість затримки дихання, є вуглекислий газ.

Матеріали та обладнання: спірометр, секундомір, спирт, вата.


Основні показники соматичного здоров`я

Рисунок 2. Схематичне зображення об’ємів легень і ємності легень.

РОвд – резервний об’єм вдиху; ДО – дихальний об’єм; РОвид – резервний об’єм видиху; ОО - залишковий об’єм; Євд – ємність вдиху; ФОЄ – функціональна залишкова ємність; ЖЄЛ – життєва ємність легень; ОЄЛ – загальна ємність легень.


Для визначення показників дихальної системи використовують спірометр, мундштук якого протирають змоченою спиртом ватою. Для визначення дихального об’єму (ДО) досліджуваний в стані спокою вдихує і видихує повітря в спірометр. Точність буде вище, якщо вимірювання зробити кілька разів і обчислити середню величину. При багаторазових вимірюваннях необхідно щоразу встановлювати вимірювальну шкалу спірометра у вихідне положення, для чого її повертають на нульову позначку і сполучають із стрілкою.

Життєву ємність легень визначають так: досліджуваний після максимального вдиху робить максимальний видих у спірометр. По шкалі спірометра визначають ЖЄЛ. ЖЄЛ визначають у сидячому положенні досліджуваного, а також після фізичного навантаження. Зазначають різницю в результатах.

Для визначення резервного об'єму видиху досліджуваний після чергового спокійного видиху робить максимальний видих у спірометр. По шкалі визначають резервний об'єм видиху. Повторюють кілька разів і обчислюють середню величину.

Резервний об'єм вдиху можна обчислити або виміряти спірометром. При обчисленні необхідно від величини ЖЄЛ відняти суму дихального об'єму і резервного об'єму видиху. При вимірюванні резервного об'єму вдиху спірометром у нього набирають певний об'єм повітря, і досліджуваний після спокійного вдиху робить максимальний вдих із спірометра. Різниця між первинним об'ємом повітря у спірометрі і тим, який лишився після глибокого вдиху, відповідає резервному об'єму вдиху.

Для визначення залишкового об'єму повітря поки що не існує прямих методів, тому використовують непрямі. Вони ґрунтуються на різних принципах. Використовують, наприклад, плетизмографію, оксигемометрію і вимірювання концентрації індикаторних газів (гелій, азот). Вважають, що в нормі залишковий об'єм становить 25 % від величини ЖЄЛ (1000 мл).

Для визначення ХОД необхідно порахувати число дихальних рухів за хвилину.

Визначення величини максимального споживання кисню

Величина максимального споживання кисню (МСК) залежить головним чином від розвитку систем дихання та кровообігу. Тому Всесвітня організація охорони здоров’я признала

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: