Xreferat.com » Рефераты по медицине и здоровью » Принципи підбору основ для м'яких лікарських форм

Принципи підбору основ для м'яких лікарських форм

форм" width="412" height="136" border="0" />


Основним технологічним завданням при готуванні мазей є перетворення мазевих компонентів у максимально однорідну систему, що має належну консистенцію, достатню ступінь стійкості, з рівномірним розподілом лікарських речовин по всій її масі.


Вибір способу готування тієї чи іншої мазі залежить від фізико-хімічних властивостей лікарських речовин і застосовуваної мазевої основи.

В аптечних умовах речовини, що входять до складу мазей-сплавів, а також мазеві основи розплавляють на водяних банях у порцелянових випарювальних чашках чи за допомогою лампи ІЧ-випромінювання. Розтирання, розчинення лікарських речовин і їхнє змішування з мазевими основами здійснюють у порцелянових ступках за допомогою товкачика з того ж матеріалу. Порцелянову чашку і ступку з товкачиком варто підбирати відповідної величини в залежності від кількості мазі. При виготовленні великої кількості мазі в маленькій ступці важко змішувати інгредієнти і досягти однорідності мазі. Готування малої кількості мазі в великій ступці приводить до значних втрат.

Ступку з маззю для запобігання від потрапляння пилу і мікроорганізмів з повітря накривають скляною чи пластмасовою пластинкою. При відважуванні мазевої основи і переносу її в ступку користуються шпателями з нержавіючої сталі, пластмаси, рога, порцеляни. В залежності від хімічних властивостей до складу мазі речовин і кількості мазі беруть шпатель відповідного розміру, виготовлений з індиферентного стосовно компонентів мазі матеріалу. Так, при виготовленні мазей утримуючих йод, солі важких металів (наприклад, солі ртуті), саліцилову кислоту, дубильні і деякі інші речовини, взаємодіючі з металом, не можна користатися металевим шпателем.

Уведення лікарських речовин у мазеві основи. При введенні лікарських речовин у мазеві основи керуються наступними загальними правилами, приведеними в ДФХ.

1. Лікарські речовини, легко розчинні в мазевій основі, жирах і жирних оліях, попередньо розтирають з невеликою кількістю олії чи розчиняють при обережному нагріванні на водяній бані в частині основи, а потім додають іншу кількість її до необхідної маси.

2. Лікарські речовини, легко розчинні у воді, змішують з основою, попередньо розчинивши їх у мінімальній кількості води.

3. Лікарські речовини, нерозчинні чи важкорозчинні в основах, попередньо перетворюють у дрібний порошок, розтирають з невеликою кількістю спорідненої до основи рідини (вазелінова, жирна олія чи вода) чи з частиною розплавленої основи і потім додають іншу кількість основи до необхідної маси.

4. Якщо лікарські речовини прописані в мазях у великих кількостях (більш 25%), їх розтирають у дрібний порошок і ретельно змішують з попередньо розплавленою основою.

У ДФХ містяться також додаткові вказівки, що відносяться до способів введення деяких лікарських речовин у мазеві основи.

Резорцин, пірогалол і цинку сульфат додають до мазей (крім очних) у виді дрібних порошків після розтирання їх з невеликою кількістю жирної чи вазелінової олії, але без розчинення чи розтирання їх з водою. Введення цих речовин у розчиненому у воді вигляді (а вони розчинні у воді) значно підсилює їхню всмоктуваність, що супроводжується токсичним впливом на організм.

Сухі і густі екстракти, що включаються в мазі, і опій попередньо розтирають з рівною кількістю спирто-гліцерино-водної суміші (1:3:6).

Леткі речовини вводять до складу мазей в останню чергу.

При виготовленні мазей з лікарськими речовинами, що є в розчині електролітами, не застосовують бентонітових сумішей (основи їхніх глинистих мінералів).

Так само як і при виготовленні мазей, існують визначені правила введення лікарських речовин в основи для суппозиториев. Лікарські речовини змішують з основою безпосередньо чи після розчинення, розтирання з декількома краплями води, гліцерину чи вазелінової олії. Рідкі інгредієнти, що не містять летких речовин, можна сконцентрувати. Лікарські речовини, що входять до складу желатиново-гліцеринових супозиторіїв, розчиняють у воді або гліцерині чи ретельно змішують з розплавленою основою. Термічно нестійкі речовини додають до напівостиглої основи перед її виливанням у форми. Порядок введення лікарських речовин у супозиторну основу визначається головним чином видом основи і фізико-хімічними властивостями препаратів. Наприклад, у випадку використання жирових основ розчинні в них інгредієнти розчиняють в основі. При цьому для ущільнення основи допускається заміна її частини воском чи іншою тугоплавкою речовиною. Речовини, розчинні в воді чи інших індиферентних розчинниках (солі алкалоїдів, екстракт опію, амідопірин і т. д.), попередньо розчиняють у декількох краплях води чи іншого розчинника і тільки після цього змішують з жировою основою. Нерозчинні лікарські речовини, такі як ксероформ, левоміцетин, осарсол, стрептоцид і інші, якщо вони прописані в невеликих кількостях, попередньо розтирають з декількома краплями жирної олії і змішують з основою. При великих кількостях прописаних речовин, їх розтирають з частиною розплавленої основи. Рідкі препарати (наприклад, настойки) додають безпосередньо до подрібненої основи. Якщо при виготовленні супозиторіїв використовуються водорозчинні основи, то препарати спочатку розчиняють в одному з компонентів основи (воді, гліцерині), після чого змішують з основою. У тому випадку якщо медикаменти нерозчинні в жодному зі складових основи, то їх попередньо розтирають з одним з рідких компонентів основи і потім домішують до готової основи.

Крім того, методика введення лікарських речовин в основи багато в чому залежить від методу виготовлення супозиторіїв. Наприклад, при виготовленні супозиторіїв методом викачування медикаменти змішують з основою після розчинення з декількома краплями води, гліцерину чи парафіну рідкого. У якості пластифікуючої речовини при виготовленні супозиторіїв методом викачування застосовують ланолін безводний. Густі і рідкі речовини (наприклад, нафту нафталанську, іхтіол) змішують безпосередньо із супозиторною масою. У цьому випадку немає необхідності додавання ланоліну безводного. При викачуванні супозиторіїв, якщо до олії какао додають ментол, камфору, хлоралгідрат і інші речовини, що утворять евтектичні суміші, для ущільнення супозиторної маси застосовують віск чи парафін. Кількість їх підбирають у процесі виготовлення суппозиторіїв, додаючи невеликими частинами. При використанні методу виливання лікарські речовини, що входять до складу желатиново-гліцеринових супозиторіїв, розчиняють у воді або гліцерині або ретельно змішують з розплавленою основою. Слід зазначити, що при виготовленні супозиторіїв на тривалий термін можуть застосовуватися консерванти чи антиоксиданты. Однак їх вживання в дитячих супозиторіях не бажано.

Принципи підбору основ для м'яких лікарських форм


Лікарські речовини підбирають відповідно до пропису рецепта чи нормативної документації. Останнім часом у більшості випадків в аптечній практиці, для виготовлення супозиторіїв, особливо ректальних, використовуються нерозчинні у воді основи, а саме жири і продукти їхньої переробки. Якщо лікарем у рецепті основа не зазначена, то беруть олію какао. Олія какао й інші тверді основи подрібнюють за допомогою тертки чи пристрою для подрібнення твердих основ. Для полегшення цього процесу їх попередньо витримують у холодильнику (при цьому підвищується крихкість і полегшується подрібнення). Ступку і товкачик відповідних розмірів підбирають з урахуванням маси супозиторіїв.

Для дозування олії какао, перенесення його в ступку застосовують двосторонні лопаточки чи шпателі (металеві, порцелянові чи пластмасові).

Принципи підбору основ для м'яких лікарських форм

Варто пам'ятати, що металеві шпателі не можна використовувати при виготовленні супозиторіїв, що містять дубильні речовини, йод і інші окислювачі. Для очищення ступки, товкачика використовують целулоїдну пластинку. Зважування основи й інгредієнтів роблять у залежності від фізико-хімічних властивостей на ручних чи тарних вагах: основу зважують на аркушах вощеного, парафінованого чи пергаментного паперу; у поглиблення, зроблене в основі, кладуть густі і пахучі рідини (іхтіол, дьоготь і т.п.).



Практична частина


Рецепт 1.

Візьми: Нафти нафталанської 70,0

Парафіну 18,0

Петролатум 12,0

Змішай, щоб утворилася мазь

Дай. Познач. Для пов'язок.


Rp.: Naphthalani liquidi raffinati 70,0

Paraffini 18,0

Petrolati 12,0

Misce, fiat unguentum

Da. Signa. Для пов'язок.


ЛФ – мазь-сплав, що містить нафту нафталанську, парафін та петролатум. Рецепт виписаний на рецептурному бланку Ф №1 (Згідно наказу №360 від 19.07.2005). Рецепт оформлений вірно. Дози не перевіряємо. Лікарська форма може бути виготовлена.

Oleum Vaselini Олія вазелінова Paraffinum liquidum Рідкий парафін

Опис. Безбарвна масляниста нефлюоресцирующая рідина без запаху і смаку. Розчинність. Препарат практично нерозчинний у воді і спирті. Розчинний в ефірі, хлороформі, бензині. Змішується з рослинними оліями, крім касторового.

Густина 0,875 – 0.890. Температура застигання не вище -5°.

Зберігання. У закритій скляній тарі, у захищеному від світла місці.

Зворотній бік ППК.

m(заг) = 12 + 18 + 70 = 100,0

Лицьовий бік ППК.

Дата № рецепта

Petrolati 12,0

Paraffini 18,0

Naphthalani liquidi raffmati 70,0

m(заг) = 100,0

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

Розплавляють петролатум (tплав – 60–62 °С), до отриманого розплаву при помішуванні додають парафін (tплав – 50–54 °С) і в останню чергу – нафту нафталанську. Сплав перемішують у теплій ступці до повного остигання.

Готову мазь переносять зі ступки в банки за допомогою шпателя і целулоїдної пластинки, якою збирають мазь спочатку з товкачика, а потім зі стінок ступки. Банки слід підбирати по обсягу мазі. При заповненні банки маззю не повинно залишатися вільних просторів (порожнечі), для чого необхідно вносити мазь окремими порціями й ущільнювати постукуванням дна банки об долоню.

Відповідно до вказівок ДФ XI всі мазі слід зберігати в прохолодному, захищеному від світла місці в добре закупорених банках.

Мазі, приготовлені в аптеках, – не більше 10 днів при температурі не вище 25 °С чи в холодильнику (3–5 °С).

Якість приготовлених мазей оцінюють так само, як і інших лікарських форм, тобто перевіряють документацію (рецепт, паспорт), упаковку, оформлення, відсутність розшаровування і механічних включень, відхилень у масі. Визначення справжності проводять візуально за зовнішнім виглядом та органолептичними ознаками (запах, колір та ін.), які залежать від властивостей складових лікарських речовин та використаних мазевих основ.

Однорідність мазей визначають по величині часток твердої фази (ДФ XI). Для цього використовують біологічний мікроскоп, оснащений окулярним мікрометром МОБ 1 при збільшенні окуляра 15х об'єктива 8х. Ціну поділки окулярного мікрометра вивіряють по об'єкт-мікрометру для проникаючого світла (ОПМ). Пробу мазі відбирають, як зазначено в статті «Добір проб лікарських засобів», і вона повинна бути не менше 5,0 г. Якщо концентрація лікарських речовин у мазях перевищує 10%, то їх розбавляють відповідною основою до вмісту близько 10% і перемішують. При доборі слід уникати подрібнення часток.

Важливий критерій якості мазей – показники їх структурно-механічних (реологічних) властивостей. Консистенція мазей впливає на процеси їх виготовлення і розфасовки, намазуваності мазей і вивільнення з них лікарських речовин.

Один з важливих факторів, від яких залежить консистенція, – це гранична напруга зсуву, яка характеризує здатність мазі чинити деякий опір при намазуванні та еструзії (здатності видавлюватися з туб, дозаторів і т. п.).

Важливими реологічними характеристиками мазей є пластична в'язкість, яку можна визначити на ротаційному віскозиметрі, а також пластична міцність, що визначається на конічному пластометрі.


Рецепт 2.

Візьми: Дімедролу

Папаверіну гідрохлориду по 0,05

Новокаїну 0,15

Олії какао q.s.

Змішай, щоб утворився супозиторій

Дай таких доз №10

Познач. По 1 свічі на ніч.


Rp.: Dimedroli

Papaverini hydrochloridi ana 0,05

Novocaini 0,15

Olei Cacao q.s.

Misce, fiat suppositorium

Da tales doses №10

Signa. По 1 свічі на ніч.

Ректальні супозиторії типу емульсії В/О, до складу яких входять сильнодіючі лікарські речовини, добре розчинні у воді.

Здійснюємо перевірку разових і добових доз сильнодіючих речовин (димедролу, папаверину гідрохлориду, новокаїну)

Димедрол:

ВРД = 0,1

ВДД = 0,25

РД = 0,05 Доза не завищена

ДД = 0,05 * 3 = 0,15 Доза не завищена

Папаверін:

ВРД = 0,2

ВДД = 0,6

РД = 0,05 Доза не завищена

ДД = 0,05 * 3 = 0,15 Доза не завищена

Новокаїн:

ВРД = 0,25

ВДД = 0,75

РД = 0,15 Доза не завищена

ДД = 0,15 * 3 = 0,45 Доза не завищена

Ліки можуть бути виготовлені

Dimedrolum Димедрол

β-диметиламіноетилового ефіру бензгидрола гідрохлорид

Опис. Білий дрібнокристалічний порошок, без запаху чи з слобко вловимим запахом, гіркого смаку, викликає на язиці почуття оніміння. Гігроскопічний.

Розчинність. Дуже легко розчинний у воді, легко розчинний в спирті і хлороформі, дуже мало розчинний в ефірі і бензолі.

Зберігання. Список Б. У добре укупоренной тарі, що охороняє від дії світла і вологи.

Вища разова доза усередину 0,1 г.

Вища добова доза усередину 0,25 г.

Вища разова доза внутрішньом’язево 0,05 г.

Вища добова доза внутрішньом’язево 0,15 г.

Novocainum Новокаїн

Опис. Безбарвні кристали чи білий кристалічний порошок, без запаху, гіркого смаку. мовою викликає почуття оніміння.

Розчинність. Дуже легко розчинний у воді, легко розчинний у спирті, мало розчинний у хлороформі, практично нерозчинний в ефірі.

Зберігання. Список Б. У добре укупоренных банках жовтогарячого скла.

Вища разова доза усередину 0,25 г.

Вища добова доза усередину 0,75 г.

Вища разова доза внутримышечно (2% розчин) 0,1 г.

Вища добова доза внутримышечно (2% розчин) 0,1 г.

Вища разова доза у вену (0,25% розчин) 0,05 г.

Papaverini hydrochloridum Папаверину гідрохлорид

Опис. Білий кристалічний порошок без запаху, злегка гіркуватого смаку.

Розчинність. Повільно розчинний у 40 ч. води, мало розчинний у 95% спирті, розчинний у хлороформі, практично нерозчинимо в ефірі.

Зберігання. Список Б, У добре укупоренной тарі, що охороняє від дії світла.

Вища разова доза усередину 0,2 г.

Вища добова доза усередину 0,6 г.

Вища разова доза під шкіру, внутримышечно й у вену 0,1 г.

Вища добова доза під шкіру, внутримышечно й у вену 0,3 г.

Зворотній бік ППК

m(димедролу) = 0,05 * 10 = 0,5 г

m (папаверину гідрохлориду) = 0,05 * 10 = 0,5 г

m(новокаїну) = 0,15 * 10 = 1,5 г.

m (одного супозиторію) = 3,0 г.

m (масла какао) = 30,0 – (0,5 + 0,5 + 1,5) = 27,5 г.

Лицьовий бік ППК

Дата № рецепта

Dimedroli 0,5

Papaverini hydrochloridi 0,5

Novocaini 1,5

Aquae purificatae gtts XX (1 ml = 20 крап.)

Olei Cacao 27,5

Lanolini anhydrici 0,5

–

Massae suppositoriorum 31,5

m (одного супозиторію) = 3,1 №10

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

У ступку поміщають лікарські речовини (за правилом виготовлення порошків), подрібнюють їх спочатку в сухому вигляді, а потім додають приблизно 1 мл (20 крапель) води очищеної (виходячи з розчинності лікарських речовин) і розтирають до розчинення. Отриманий розчин змішують з частиною подрібненого масла какао, поступово додаючи решту. У разі потреби додають безводний ланолін (приблизно 0,5 г). Змішують до одержання однорідної маси, що відстає від стінок ступки, яку зважують. Масу відзначають на звороті рецепта й у паспорті письмового контролю. З маси формують стержень, поділяють його на 10 порцій і з кожної порції викачують свічу. Для контролю кілька доз зважують, відхилення в масі не повинні перевищувати ±5%. Супозиторії повинні бути однакової форми, довжини і товщини.

Готові супозиторні лікарські форми повинні мати визначену твердість, щоб забезпечити їх використання, інакше вони непридатні, бо можуть деформуватися в руках хворого до їх використання.


Рецепт 3.

Візьми: Ефедрину гідрохлориду 0,1

Дімедролу 0,2

Ментолу 0,3

Цинку оксиду 2,0

Ланоліну 8,0

Вазеліну 20,0

Змішай, щоб утворилась мазь

Дай. Познач. Мазь для носа.


Rp.: Ephedrini hydrochloridi 0,1

Dimedroli 0,2

Mentholi 0,3

Zinci oxydi 2,0

Lanolini 8,0

Vaselini 20,0

Misce, fiat unguentum

Da. Signa. Мазь для носа.


ЛФ – Комбінована мазь: стосовно ментолу – мазь-розчин, ефедрину гідрохлориду і димедролу (легко розчинні у воді) – мазь-емульсія, цинку оксиду (не розчинний ні у воді, ні в основі) – мазь-суспензія зі вмістом твердої фази більше 5%.

Рецепт виписаний на рецептурному бланку Ф №1 (Згідно наказу №360 від 19.07.2005). Рецепт оформлений вірно. Дози не перевіряємо. Лікарська форма може бути виготовлена.

Dimedrolum Димедрол

β-диметиламіноетилового ефіру бензгидрола гідрохлорид

Опис. Білий дрібнокристалічний порошок, без запаху чи з слобко вловимим запахом, гіркого смаку, викликає на язиці почуття оніміння. Гігроскопічний.

Розчинність. Дуже легко розчинний у воді, легко розчинний в спирті і хлороформі, дуже мало розчинний в ефірі і бензолі.

Зберігання. Список Б. У добре укупоренной тарі, що охороняє від дії світла і вологи.

Вища разова доза усередину 0,1 г.

Вища добова доза усередину 0,25 г.

Вища разова доза внутрішньом’язево 0,05 г.

Вища добова доза внутрішньом’язево 0,15 г.

Zinci oxydum Цинку окис

Опис. Білий чи білий з жовтуватим відтінком аморфний порошок без запаху. Поглинає вуглекислоту повітря.

Розчинність. Практично нерозчинний у воді і спирті, розчинний у розчинах лугів, розведених мінеральних кислотах, а також в оцтовій кислоті.

Зберігання. У добре укупоренной тарі.

Mentholum Ментол l 2 изопропил 5 метилциклогексанол 1, С10Н20О

Опис. Безбарвні кристали із сильним запахом перцевої м'яти і смаком, що холодить. Летучий при звичайній температурі і переганяється з водяною парою. При розтиранні препарату з рівною кількістю камфори, хлоралгідрату, фенолу, чи резорцину тимолу утворяться рідини.

Розчинність. Дуже мало розчинний у воді, дуже легко розчинний у 95% спирті, ефірі, оцтовій кислоті, легко розчинний у рідкому парафіні і жирних оліях.

Температура плавлення 41 – 44°.

Питоме обертання від –49° до –51° (10% розчин у 95% спирті).

Зберігання. У добре укупоренной тарі, у прохолодному місці.

Oleum Vaselini Олія вазелінова

Опис. Безбарвна масляниста нефлюоресцирующая рідина без запаху і смаку. Розчинність. Препарат практично нерозчинний у воді і спирті. Розчинний в ефірі, хлороформі, бензині. Змішується з рослинними оліями, крім касторового.

Густина 0,875 – 0.890. Температура застигання не вище -5°.

Зберігання. У закритій скляній тарі, у захищеному від світла місці.

Ephedrini hydrochioridum Ефедрину гідрохлорид

Опис. Безбарвні голчасті кристали чи білий кристалічний порошок без запаху, гіркого смаку.

Розчинність. Легко розчинний у воді, розчинний у 95% спирті, практично нерозчинний в ефірі.

Зберігання. Список Б. У добре укупоренной тарі, що охороняє від дії світла.

Вища разова доза усередину і під шкіру 0,05 г.

Вища добова доза усередину і під шкіру 0,15 г.

Lanolinum anhydricum Ланолін безводний

Опис, Ланолін являє собою очищену жироподібну речовину, що складається зі складних ефірів високомолекулярних спиртів та кислот і вільних високомолекулярних спиртів. Густа в’язка маса буро-жовтого кольору, слабкого своєрідного запаху.

Розчинність. Практично нерозчинний у воді, дуже важко розчинний у 95% спирті, легко розчинний у ефірі, хлороформі, ацетоні і бензині. При розтиранні з водою препарат поглинає близько 150% води без втрати мазеподібної консистенції.

Зберігання. У добре укупоренных банках, заповнених доверху, у прохолодному, захищеному від світла місці.

Примітка: Якщо прописаний ланолін, відпускають ланолін водний.

Зворотній бік ППК

m(заг) = 0,1 + 0,2 + 0,3 + 2,0 + 8,0 + 20,0 = 30,6

m (Ланоліну водного 30%) = 8,0

m(води) = 8,0 * 30% / 100 = 2,4 мл

m (Ланоліну безводного) = 8,0 – 2,4 = 5,6

Лицьовий бік ППК

Дата № рецепта

Vaselini 20,0

Mentholi 0,3

Zinci oxydi 2,0

Ephedrini hydrochloridi 0,1

Dimedroli 0,2

Aquae purificatae 2,4 ml

Lanolini anhydrici 5,6

–

m(заг) = 30,6

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

У порцеляновій (фарфоровій) випарювальній чашці на водяній бані розплавляють близько 1/3–1/4 частини вазеліну при температурі не вище 50 °С і в ньому розчиняють 0,3 г ментолу. У теплу суху ступку поміщають 2,0 г цинку оксиду і ретельно розтирають з невеликою кількістю (= 1,0 г) розчину ментолу у вазеліні, потім додають решту розчину ментолу у вазеліні і перемішують до відсутності окремих видимих часток цинку оксиду. Отриману масу знімають целулоїдною пластинкою зі стінок ступки і поміщають на край ступки (чи зсувають до носика). У ступку, що звільнилася, поміщають 0,1 г ефедрину гідрохлориду і 0,2 г димедролу і розчиняють у 2,4 мл води (30% водного ланоліну). До розчину додають 5,6 г ланоліну безводного і змішують до повного поглинання рідкої фази. Отриману емульсію ретельно змішують з раніше приготовленою маззю-суспензією і вазеліном, що залишився, до одержання однорідної маси ясно-жовтого кольору з характерним запахом ментолу.

Готову мазь переносять зі ступки в банки за допомогою шпателя і целулоїдної пластинки, якою збирають мазь спочатку з товкачика, а потім зі стінок ступки. Банки слід підбирати по обсягу мазі. При заповненні банки маззю не повинно залишатися вільних просторів (порожнечі), для чого необхідно вносити мазь окремими порціями й ущільнювати постукуванням дна банки об долоню.

Відповідно до вказівок ДФ XI всі мазі слід зберігати в прохолодному, захищеному від світла місці в добре закупорених банках.

Мазі, приготовлені в аптеках, – не більше 10 днів при температурі не вище 25 °С чи в холодильнику (3–5 °С).

Якість приготовлених мазей оцінюють так само, як і інших лікарських форм, тобто перевіряють документацію (рецепт, паспорт), упаковку, оформлення, відсутність розшаровування і механічних включень, відхилень у масі. Визначення справжності проводять візуально за зовнішнім виглядом та органолептичними ознаками (запах, колір та ін.), які залежать від властивостей складових лікарських речовин та використаних мазевих основ.

Однорідність мазей визначають по величині часток твердої фази (ДФ XI). Для цього використовують біологічний мікроскоп, оснащений окулярним мікрометром МОБ 1 при збільшенні окуляра 15х об'єктива 8х. Ціну поділки окулярного мікрометра вивіряють по об'єкт-мікрометру для проникаючого світла (ОПМ). Пробу мазі відбирають, як зазначено в статті «Добір проб лікарських засобів», і вона повинна бути не менше 5,0 г. Якщо концентрація лікарських речовин у мазях перевищує 10%, то їх розбавляють відповідною основою до вмісту близько 10% і перемішують. При доборі слід уникати подрібнення часток.

Важливий критерій якості мазей – показники їх структурно-механічних (реологічних) властивостей. Консистенція мазей впливає на процеси їх виготовлення і розфасовки, намазуваності мазей і вивільнення з них лікарських речовин.

Один з важливих факторів, від яких залежить консистенція, – це гранична напруга зсуву, яка характеризує здатність мазі чинити деякий опір при намазуванні та еструзії (здатності видавлюватися з туб, дозаторів і т. п.).

Важливими реологічними характеристиками мазей є пластична в'язкість, яку можна визначити на ротаційному віскозиметрі, а також пластична міцність, що визначається на конічному пластометрі.


Рецепт 4.

Візьми: Мазі стрептоцидової 3% 10,0

Дай. Познач. Змазувати рани.


Rp.: Unguenti Streptocidi 3% 10,0

Da. Signa. Змазувати рани.

ЛФ – суспензійна мазь зі вмістом твердих речовин менше 5% (3%).

Streptocidum Стрептоцид

Опис. Білий кристалічний порошок без запаху.

Розчинність. Мало розчинний у воді, легко розчинний у кипячій воді, у розведеній соляній кислоті, розчинах їдких лугів і ацетоні, важко розчинний у спирті, практично нерозчинний в ефірі і хлороформі.

Зберрігання. Список Б. У добре укупоренной тарі.

Вища разова доза усередину 2,0 г.

Вища добова доза усередину 7,0 г.

Зворотній бік ППК

m(Стрептоцид) = 10,0 * 3% / 100 = 0,3

m (вазелінового масла) = 0,3 / 2 = 0,15 = gtts IX (За правилом Дєрягіна)

m(вазеліну) = 10,0 – 0,3 = 9,7

Лицьовий бік ППК

Дата № рецепта

Streptocidi 0,3

Olei Vaselini gtts IX

Vaselini 9,7

–

m(заг) = 10,0

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

Стрептоцид (0,3 г) як важкопорошковану речовину подрібнюють у присутності декількох крапель спирту чи ефіру, а потім ретельно розтирають з декількома краплями (0,15 г.) вазелінового масла і до отриманої кашкоподібної маси в 2–3 прийоми додають вазелін при постійному помішуванні до одержання однорідної маси.

Готову мазь переносять зі ступки в банки за допомогою шпателя і целулоїдної пластинки, якою збирають мазь спочатку з товкачика, а потім зі стінок ступки. Банки слід підбирати по обсягу мазі. При заповненні банки маззю не повинно залишатися вільних просторів (порожнечі), для чого необхідно вносити мазь окремими порціями й ущільнювати постукуванням дна банки об долоню.

Відповідно до вказівок ДФ XI всі мазі слід зберігати в прохолодному, захищеному від світла місці в добре закупорених банках.

Мазі, приготовлені в аптеках, – не більше 10 днів при температурі не вище 25 °С чи в холодильнику (3–5 °С).

Якість приготовлених мазей оцінюють так само, як і інших лікарських форм, тобто перевіряють документацію (рецепт, паспорт), упаковку, оформлення, відсутність розшаровування і механічних включень, відхилень у масі. Визначення справжності проводять візуально за зовнішнім виглядом та органолептичними ознаками (запах, колір та ін.), які залежать від властивостей складових лікарських речовин та використаних мазевих основ.

Однорідність мазей визначають по величині часток твердої фази (ДФ XI). Для цього використовують біологічний мікроскоп, оснащений окулярним мікрометром МОБ 1 при збільшенні окуляра 15х об'єктива 8х. Ціну поділки окулярного мікрометра вивіряють по об'єкт-мікрометру для проникаючого світла (ОПМ). Пробу мазі відбирають, як зазначено в статті «Добір проб лікарських засобів», і вона повинна бути не менше 5,0 г. Якщо концентрація лікарських речовин у мазях перевищує 10%, то їх розбавляють відповідною основою до вмісту близько 10% і перемішують. При доборі слід уникати подрібнення часток.

Важливий критерій якості мазей – показники їх структурно-механічних (реологічних) властивостей. Консистенція мазей впливає на процеси їх виготовлення і розфасовки, намазуваності мазей і вивільнення з них лікарських речовин.

Один з важливих факторів, від яких залежить консистенція, – це гранична напруга зсуву, яка характеризує здатність мазі чинити деякий опір при намазуванні та еструзії (здатності видавлюватися з туб, дозаторів і т. п.).

Важливими реологічними характеристиками мазей є пластична в'язкість, яку можна визначити на ротаційному віскозиметрі, а також пластична міцність, що визначається на конічному пластометрі.


Рецепт 5.

Візьми: Ксероформу 3,0

Вініліну 6,0

Олії рицини 100,0

Змішай. Дай. Познач. Для нанесення на рани.


Rp.: Xeroformii 3,0

Vinilini 6,0

Olei Ricini 100,0

Misce. Da. Signa. Для нанесення на рани.

ЛФ – Лінімент-суспензія, до складу якого входить пахуча речовина – вінілін і нерозчинна в основі, пахуча, світлочутлива – ксероформ (лінімент Вишневського). Для подрібнення ксероформу як придатну рідину доцільно використовувати вінілін (менш в'язка речовина, ніж касторова олія).

Vinylinum Вінілін Balsamum Schostacovsky Бальзам Шостаковського Ефір полівінілбутиловий

Опис. Густа, в’язка рідина ясно-жовтого кольору, специфічного запаху. На повітрі не густіє і не висихає. Водяна витяжка має нейтральну реакцію.

Розчинність. Практично нерозчинна в воді, дуже мало розчинний у метиловому спирті, мало розчинний в етиловому спирті, легко розчинний у пропиловому спирті. Змішується у всіх співвідношеннях з бутиловим і ізоаміловим спиртами, хлороформом, ефіром, ацетоном, а також з рослинними оліями і рідким парафіном.

Густина 0,903 – 0,921. Показник заломлення 1,450 – 1,457.

Відносна в'язкість 0,63–0,68 (1% розчин в толуолі).

Збереження. У добре укупоренной тарі.

Xerofortmum Ксероформ

Трибромфенолят вісмуту основний з окисом вісмуту

Опис. Дрібний аморфний порошок жовтого кольору зі слабким своєрідним запахом.

Розчинність. Практично нерозчинний у воді, 95% спирті, ефірі і хлороформі.

Збереження. У тарі, що охороняє від дії вологи і світла.

Oleum Ricini Олія рицинова

Опис. Прозора рідина яскраво-жовтого кольору, без запаху зі слабким своєрідним запахом, приємного маслянистого смаку. На повітрі не висихає. При температурі –10° олія не повинна застигати, залишаючись рідкою і прозорою, допускається лише поява тонкої плівки на поверхні олії.

Розчинність. Розчинна в 60 ч. абсолютного спирту, легко розчинна в ефірі, хлороформі.

Щільність 0,914–0,920. Показник заломлення 1,470–1,473. Кислотне число не більш 2,5. Число омилення 187–195. Йодне число 96–103.

Зворотній бік ППК

m(заг) = 3,0 + 6,0 + 100,0 = 109,0

Лицьовий бік ППК

Дата № рецепта

Xeroformii 3,0

Vinilini 6,0

Olei Ricini 100,0

–

m(заг) = 109,0

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

У ступку поміщають 3,0 г відваженого на ручних вагах ксероформу, подрібнюють у сухому вигляді. Потім додають половинну кількість вініліну – 1,5 г (відмірюють краплями) і подрібнюють ксероформ за правилом Дерягіна. При перемішуванні додають 4,5 г вініліну, що залишилися, і частинами 100,0 г касторової олії (попередньо відваженої в склянку для відпуску). Переносять у склянку для відпуску, закупорюють і оформляють.

Лінімент бальзамічний по Вишневському іноді називають маззю Вишневського, що зв'язано зі способом застосування даного препарату – він не втирається в шкіру, як більшість лініментів, а намазується або накладається на рани за допомогою стерильної пов'язки.

Контроль якості лініментів здійснюють за

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: