Перша медична допомога
Ампутований сегмент повинен знаходитися при достатньо низькій температурі, але не повинен безпосередньо стикатися з холодним матеріалом, оскільки може виникнути поразка тканин.
Схема надання першої допомоги:
зупиніть кровотечу, накладіть стерильну пов’язку;
пошкоджену кінцівку тримати в піднесеному положенні;
укласти потерпілого;
дати йому знеболюючий засіб, напоїти міцним чаєм;
провести заходи по пошуку та збереженню ампутованого сегменту;
терміново доставити постраждалого до лікувального закладу;
при транспортуванні пакет з ампутованою кінцівкою повинен знаходитися в підвішеному стані, до нього прикріпити записку із зазначенням часу травми;
при неповній ампутації провести ретельну іммобілізацію всієї кінцівки і охолодження відірваної частини.
Неприпустимо:
втрачати час на пошук ампутованого сегменту, не зупинивши кровотечу у потерпілого;
не провести протишокових заходів;
охолоджувати ампутований сегмент нижче 00С;
транспортувати ампутований сегмент у не підвішеному стані.
При ураженні електричним струмом
Ураження електричним струмом виникає при безпосередньому контакті людини з побутовим, виробничим або природним (блискавка) джерелом електрики. Ступінь важкості уражень від електроструму залежить від індивідуальних особливостей організму, фізичного та психічного стану, опору шкіри, тривалості впливу електроструму, метеорологічних факторів тощо.
Характер ушкоджень у залежності від напруженості електроструму є таким:
Струм побутового напруження (до 380 В) – електричні мітки у вигляді маленьких кратерів на шкірі, іноді раптова зупинка серця;
Струм напруженням до 1000 В – судоми, спазм дихальних м’язів, раптова зупинка серця;
Струмом напруженням вищим за 10000 В – електричні опіки, обвуглювання тканин, перелами кісток, травматичний відрив кінцівок.
Найбільш вірогідні причини смерті при ураженні електричним струмом: раптова зупинка серця, набряк головного мозку, спазм дихальних м’язів, ушкодження внутрішніх органів.
Перш ніж надати першу допомогу постраждалому, ураженому електрострумом, слід знеструмити його. Вимкніть джерело електроживлення, якщо вимикач знаходиться поряд у межах досягнення, скиньте електродріт з постраждалого будь-яким предметом (обов’язково сухим!), який не проводить електричний струм (палиця, лінійка тощо). Якщо швидко вимкнути електрострум неможливо – переріжте електродроти на різних рівнях (щоб не виникло короткого замикання) ножем або плоскогубцями з ізольованими ручками. Відтягніть постраждалого за одяг від місця події, обмотавши руки сухим одягом (або використавши гумові рукавички). Але, навіть у гумових рукавицях, не слід знімати з потерпілого електродріт без предметів, що не проводять електричний струм.
При ураженні електрострумом високого напруження пам’ятайте про правила наближення до постраждалого. Якщо електродріт лежить на землі, людина, що поспішає на порятунок постраждалого, з перших кроків потрапляє під вплив електричного струму. Тому наближатися до постраждалого слід "гусячим кроком": п'ятка однієї ноги повинна обов’язково торкатися носка другої. Приступати до надання першої допомоги можна лише після усунення небезпеки ураження електрострумом для оточуючих. Зніміть з постраждалого електродріт предметом, що не проводить електроструму, покладіть дріт на суху фанеру, дошку, гумовий килимок.
Надання першої допомоги при ураженні струмом високого напруження або блискавкою можуть ускладнюватись появою опіків, кровотечі, обвуглювання тканин. У постраждалих можуть спостерігатися повторна зупинка серця, пригнічення дихання, порушення психіки.
Схема надання першої допомоги при ураженні електрострумом:
знеструмити постраждалого (не забувайте про власну безпеку!);
при раптовій зупинці серці – нанесіть прекардіальний удар по грудині и приступіть до реанімації;
при кровотечі – накладіть кровоспинний джгут, стисну пов’язку;
при електричних опіках і ранах – накладіть стерильні пов’язки;
при переломах кісток кінцівок – шини (можна використати будь-які підручні засоби)
викличте швидку допомогу.
Неприпустимо:
торкатися до потерпілого без попереднього знеструмлення;
втрачати час на пошуки вимикача електроструму якщо можна перерубати або скинути електродріт предметом, що не проводить електрострум;
припиняти реанімацію до появлення ознак біологічної смерті (трупних плям);
наближатися до електродроту, що лежить на землі бігом або великими кроками;
закопувати ураженого блискавкою в землю.
При тривалому здавлюванні
При аваріях на транспорті, обрушенні будівель та, навіть, у звичайному поході до лісу можуть виникнути ситуації, коли людина виявиться затиснута між уламками важких предметів. Запідозрити синдром здавлювання слід у таких випадках: коли кінцівка здавлена більше 15 хвилин, при появі набряку та зникненню рельєфу м’язів, якщо не прощупується пульс на кінцівках. Затиснута кінцівка набрякає так сильно, що стає схожою на дерев’яну і за твердістю, і за звуком, який виникає при легкому постукуванні по ній. Ознаками синдрому здавлювання є також і поява рожевої або червоної сечі, різке погіршення стану потерпілого після звільнення від предметів, що здавлюють.
Схема надання першої допомоги:
обкласти кінцівки, що придавлені, пакетами з льодом, снігом або пляшками з холодною водою;
дати знеболювальне (2-3 таблетки анальгіну);
викликати швидку допомогу;
запропонувати постраждалому багато теплого пиття;
накласти джгути на здавлені кінцівки до їх вивільнення;
відразу ж після вивільнення кінцівок туго забинтувати їх;
накласти шини (з будь-якого підручного матеріалу);
повторно прикласти холод до пошкоджених кінцівок;
до прибуття медиків продовжувати давати багато теплого пиття постраждалому.
Неприпустимо:
вивільняти кінцівку, що здавлена, без попереднього накладання джгутів та прийому постраждалим великої кількості рідини;
зігрівати здавлені кінцівки.
Перша допомога при травматичному шоку
Шок - важкий стан, що призводить до порушень життєво важливих функцій організму і нерідко закінчується смертю. Шок розвивається внаслідок сильного болю, великої втрати крові, ушкодження органів. Такий хворий потребує негайної допомоги, оскільки пізніше навіть дуже кваліфікований фахівець не в силах буде допомогти потерпілому.
Шок небезпечний тим, що на нього іноді не звертають достатньої уваги, навіть у стадії, явно загрозливій для життя хворого.
Симптоми шоку не так очевидні, ніж зовнішні ушкодження. Протягом деякого часу хворий неспокійний, але його загальний стан зазнає ще мало змін. Потім він блідне і покривається холодним липким потом.
У початковій стадії шоку в потерпілого можуть спостерігатись рухові і мовні порушення. Шкіра холодна, бліда. Пульс за звичай частий — більш 90 ударів у хвилину. Потім на шкірі з'являються «мармурові» плями, підшкірні вени не прощупуються, пульс учащається до 120 – 140 ударів за хвилину. Наростає задишка - поранений дихає часто, але поверхнево. Помічається спрага.
Якщо в цей момент пораненому не надати допомоги, його стан погіршується. Людина стає байдужою до навколишнього оточення, на питання відповідає повільно чи не відповідає взагалі, його рухи мляві і повільні. Шкіра набуває землистий відтінок, покривається холодним липким потом.
При наданні допомоги завжди необхідно пам'ятати, що всім потерпілим у серйозній катастрофі загрожує розвиток шоку, особливо тим, хто втратив багато крові.
Схема надання першої допомоги:
негайно викликайте медичну допомогу;
перевірте, чи немає в постраждалого медальйона чи браслета з медичною інформацією;
переконайтеся, що потерпілий нормально дихає: якщо дихання порушено, необхідно зробити штучну вентиляцію легень (штучне дихання);
негайно зупинить кровотечу, перев'язати основні рани для зменшення крововтрати і болю;
укладіть постраждалого таким чином, щоб не причиняти зайвого болю;
підніміть ноги, для посилення припливу крові до мозку і серця;
підтримуйте нормальну температуру тіла постраждалого;
транспортуйте постраждалого іммобілізувавши його тіло;
постійно спостерігайте за станом дихання та серцевої діяльності постраждалого.
Неприпустимо:
давати постраждалому їжу (може виникнути необхідність операції і шлунок повинен бути порожнім);
давати пораненому алкогольні напої;
якщо причина шоку невідома – давати пити (можна змочувати губи водою).
Перша допомога при потрапляння чужорідних тіл у дихальні шляхи

Чужорідне тіло, що потрапило в дихальні шляхи, може привести до їх повної закупорки і задушення. Задушення відбувається у тому випадку, коли їжа або сторонній предмет замість стравоходу потрапляє в трахею. Тому, поради не розмовляти за їжею мають сенс. Не можна достовірно сказати вдавиться людина чи ні, але убезпечити себе та оточуючих все ж таки варто. Не давайте маленьким дітям предметів, які легко розміщуються у роті, не смійтеся, коли їжа знаходиться у роті, неможна використовувати рот замість кишені і тримати у зубах дрібні предмети (голки, гайки, гвіздки тощо). Невимушений рух або легкий переляк – і предмет може потрапити до дихальних шляхів.
Схема надання першої допомоги:
сильно нагніть тулуб потерпілого вперед;
завдайте декілька інтенсивних ударів долонею між лопаток;
станьте за спиною потерпілого, обхватіть його руками за талію, з силою натисніть в середину живота у напрямку знизу вверх одночасно ударяючи потерпілого об себе (повторить це 4-5 разів);
продовжуйте поштовхи в живіт до тих пір, поки чужорідне тіло не буде витягнуто, а потерпілий не почне дихати або посилено кашляти;
якщо потерпілий втратив свідомість, покладіть його на живіт, спробуйте дістати чужорідний предмет;
приступіть до реанімаційних заходів;
викличте швидку допомогу або негайно доставте постраждалого до лікувальної установи.
Неприпустимо:
спробувати дістати чужорідний предмет пальцями, пінцетом;
наносити удари по спині кулаком (лише розкритою долонею!);
залишати потерпілого у непритомному стані лежати на спині.
Перша допомога при термічних опіках
Опіки – ушкодження тканин, обумовлене впливом високої температури, хімічних речовин, електроструму.
Опіки діляться на чотири ступені:
1 ступінь –почервоніння і набряк шкіри, біль у місці опіку;
2 ступінь – поява пухирів в обпечених місцях;
3 ступінь - омертвіння поверхневих і глибоких шарів шкіри, пухирі з кров'яною рідиною
4 ступінь – обвуглювання шкіри, поразка м'язів, сухожиль, кісток.
При великій площі опіку виникають загальні розлади та шок. Постраждалий скаржиться на біль, шкіряні покрови бліді, пульс частий. Але швидко настає загальне пригнічення, порушується дихання і кровообіг, спостерігається нестача рідини в організмі.
Схема надання першої допомоги:
зупиніть дію високої температури: загасить одяг, що зайнявся, за допомогою ковдри, води;
зніміть обгорілий одяг або розріжте його (не відривати шматочків одягу, що пристали до місця опіку!);
при можливості, зніміть металеві предмети (кільця, браслети, часи);
при обмеженій поверхні опіку І-ІІ ступеню охолоджуйте місце опіку чистою холодною водою протягом 10-15 хв.
накладіть стерильну (при відсутності – чисту) серветку (якщо частки одягу пристали до місця опіку – пов’язку накладають на них);
заспокойте постраждалого, не давати йому рухатись;
укрийте потерпілого теплою ковдрою, одягом;
постійно давайте потерпілому багато теплого пиття (чай, воду, розчин: 1 ч.л. поварської солі та Ѕ ч.л. соди на літр води);
дайте знеболювальне (1-2 таблетки анальгіну);
при великій поверхні опіку загорніть потерпілого в чисте простирадло, укрийте;
викличте швидку допомогу.
|
Не знімаючи с постраждалого одяг, розріжте його ножем; обережно обріжте частки одягу, що прилипли до опіку |
Накладіть пов’язку на область опіку |
Перша допомога при хімічних опіках
Хімічні опіки виникають при дії на шкіру агресивних хімічних речовин: кислот, лугів тощо. При хімічних опіках пухирі виникають рідко. Поглибленню та розповсюдженню опіку сприяє одяг, просякнутий речовинами, що викликали опік, тому важливо якнайшвидше зменшити концентрацію хімічної речовини та час її дії.
Якщо кислота або луг потрапила на шкіру через одяг, то спочатку треба змити її водою з одягу, а потім обережно розрізати і зняти з потерпілого мокрий одяг, після чого промити шкіру великою кількістю проточної води протягом 20-25 хвилин. Старайтеся, щоб відпрацьована вода не потрапила на інші ділянки тіла або на самого рятувальника.
При попаданні на тіло людини кислоти або лугу у вигляді твердої речовини необхідно видалити її сухою ватою, а потім промити водою.
При хімічному опіку повністю змити хімічні речовини водою повністю не вдається. Тому необхідно
Потім обпечену ділянку шкіри просушити і накласти стерильну пов'язку.
Схема надання першої допомоги при хімічному опіку:
зняти одяг, просякнутий хімікатом;
накласти стерильну пов’язку;
якнайшвидше доставити постраждалого до лікарні.
Неприпустимо:
торкатися обпеченого місця будь-чим кім стерильних серветок;
відривати одяг, що пристав до місця опіку;
проколювати пухирі;
намагатися самостійно нейтралізувати хімічні речовини, що викликали опік;
залишити потерпілого на холоді;
обробляти місця опіку жиром, спиртом, мазями.
Перша допомога при переохолодженні
Ознаками переохолодження є озноб, тремтіння, збліднення, а потім посиніння шкіри, губ, біль у пальцях рук і ніг.
При легкому переохолодженні постраждалого достатньо тепло одягнути, дати гаряче солодке пиття (чай, каву, молоко), змусити виконати декілька фізичних вправ.
При тривалому переохолодженні розвивається відмороження.
Відмороженням називається пошкодження тканин в результаті дії низької температури.
При дії низьких температур відбувається пригнічення життєвих процесів в тканинах, а не загибель їх. Загибель переохолоджених тканин наступає при нерівномірному їх зігріванні. Більш схильні до обмороження пальці, кисті, стопи, вуха, ніс.
Розрізняють 4 ступені обмороження:
1 ступінь – шкіра блідніє, знижується чутливість уражених ділянок. Після зігрівання спостерігаються почервоніння та набряк шкіри.
2 ступінь – шкіра набуває синьо-багрового відтінку, з’являються пухирі з прозорою рідиною;
3 ступінь – пухирі на шкірі містять кров’янисту рідину. Через кілька діб на їх місці виникають ділянки омертвіння, утворюється струп;
4 ступінь – ураження охоплює не лише шкіру та м’які тканини але й кістки, викликає омертвіння часток тіла. З часом, омертвілі тканини відторгаються.
У постраждалого спостерігаються сонливість, в’ялі рухи. При подальшому зниженні температури тіла – незв’язна мова, галюцинації, плутаність свідомості, втрата чуттєвості.
Схема надання першої допомоги:
постраждалого доставте у тепле приміщення;
при зупинці дихання і відсутності пульсу – приступіть до реанімації;
забезпечте нерухомість відморожених ділянок тіла (через крихкість судин і можливість крововиливу);
якщо постраждалий в свідомості - дайте гаряче пиття;
при відмороженні І ступеню – розтирайте відморожену частину сухою тканиною, в інших випадках - помістить під воду (200С) повільно піднімаючи її температуру;
при відновленні чутливості та кровообігу кінцівку витріть насухо, накладіть стерильну або чисту пов’язку;
можна надіти на постраждалого панчохи, рукавички;
викличте лікаря або доставте постраждалого до лікарні;
постійно давайте пити гарячий солодкий чай.
Неприпустимо:
допускати швидке зігрівання ділянок тіла (поливати гарячою водою, не накласти термоізолюючої пов’язки при доставці постраждалого у тепле приміщенні);
розтирати відморожену поверхню з ІІ ступенем ураження;
знімати заледеніле взуття (слід укутати ноги ковдрою, ватником та терміново доставити постраждалого до лікарні).
Перша допомога при тепловому або сонячному ударі
Тепловий удар виникає в результаті перегріву організму, при підвищеній вологості повітря, при роботі в жарких, погано провітрюваних приміщеннях та при перебуванні в них у теплому, щільному одязі.
Сонячний удар виникає при тривалому перебуванні на спекотному сонці у результаті розширення мозкових судин та припливу крові до голови до голови.
Температура тіла може підвищується до 40 градусів, при якій внутрішні органи людини не можуть нормально функціонувати. Постраждалий відчуває втому, головний біль, спрагу, нудоту. Нерідко бувають носові кровотечі, судоми, галюцинації. Цей стан може призвести до ураження головного мозку, паралічу дихання, запинки серця.
Схема надання першої допомоги:
винесіть потерпілого з жаркого приміщення в прохолодне місце;
укладіть так, щоб голова була вище за тулуб;
зніміть одяг, оберніть мокрим простирадлом і обливайте холодною водою;
дайте понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом;
дайте випити холодний чай або підсолену воду;
коли температура тіла потерпілого знизиться до 37 градусів, обливання припиніть і обгорніть його сухим простирадлом;
у разі відсутності пульсу та дихання проводьте реанімацію до відновлення ознак життя або до прибуття медпрацівника.
Неприпустимо:
залишити потерпілого без допомоги;
проводити рятування на спекотному сонці;
давати гаряче пиття.
Перша допомога при отруєнні
Отруєння відбувається при попаданні в організм людини токсичної речовини. Це можуть бути ліки, хімікат, прийнятий людиною випадково або свідомо, недоброякісні продукти харчування, контакт з отруйними рослинами, укус комахи.
Шляхи потраплянні отрути в організм людини




Основними ознаками отруєння є порушення дихання, свідомості, серцевої діяльності, блювання, пронос, біль у животі.
Одним із поширених джерел харчових отруєнь можуть бути продукти, заражені деякими мікробами, які виділяють сильні токсини. Перш за все – це збудник ботулізму, якій розвивається без доступу кисню у консервованих продуктах. Після звичайного для будь-якого харчового отруєння початку (блювання, пронос, біль у животі), за декілька годин розвивається порушення мови, ослаблення зору, утруднення ковтання. Також широко розповсюджені харчові отруєння, що викликані стафілококом. Ці бактерії швидко розмножуються у молочних продуктах, тістечках, паштетах, копчених продуктах. Бурхливий розвиток бактерій відбувається в продуктах харчування при їх неправильному зберіганні, перевищенні терміну придатності до використання тощо. При отруєнні харчовими продуктами, особливо м’ясними, симптоми отруєння виникають через 4-48 годин. Захворювання починається гостро: підвищується температура тіла, з’являється озноб, нудота, біль в животі, блювання, пронос. Велику небезпеку при отруєннях представляє зневоднення організму.
Схема надання першої допомоги:
негайно викличте лікаря;
промийте постраждалому шлунок: дайте випити 5-6 стаканів теплої води, натисніть на корінь язика і викличте блювання (повторити процедуру декілька разів);
дайте випити міцного несолодкого чаю;
при проносі – поставте клізму;
дайте прийняти активований вугіль (4-5 таблеток);
якщо блювання у потерпілого проходить мимоволі, а він непритомний, поверніть його голову набік, слідкуйте, щоб блювотні маси не потрапили у дихальні шляхи (вчасно видаляйте їх з ротової порожнини).
Неприпустимо:
викликати блювання, якщо потерпілий знаходиться у непритомному стані;
використовувати для промивання шлунку навіть слабких розчинів кислот, лугів;
давати пити молоко, якщо причина отруєння не відома;
давати пити алкоголь.
При отруєнні хімічними речовинами
Найчастіше у побуті відбуваються отруєння кислотами (80% оцтової, карболової, щавлевої, соляної) та їдкими лугами (каустична сода, нашатирний спирт). Відразу ж при попаданні в організм, цих хімічних речовин виникає сильний біль в роті, глотці та дихальних шляхах. Опік слизової оболонки викликає набряк, сильне виділення слини, а різкий біль перешкоджає ковтанню. Хімічні речовини призводять до порушення функції нирок та печінки. Блювання і пронос часто бувають із домішками крови. Під час дихання є вірогідність затікання слини у дихальні шляхи, що призводить до задухи.
Схема надання першої допомоги:
негайно викличте лікаря;
до прибуття лікаря видаліть слину та слиз з рота потерпілого;
чайною ложкою, обгорнутою серветкою, марлею, протріть ротову порожнину;
дайте випити 2-3 стакані води (краще – з льодом).
Неприпустимо:
викликати блювання (їдкі речовини можуть потрапити в дихальні шляхи або знову обпекти стравохід);
давати нейтралізуючі розчини (при отруєння кислотами – лужні, при отруєнні лугами – кислотні);
не покласти постраждалого на живіт, повернувши голову на бік, якщо він у стані непритомності.
При отруєнні газоподібними токсинами
Газоподібні токсичні речовини потрапляють до організму при вдиханні. До них відносяться чадний газ, закис азоту або речовини, що використовуються на виробництві аміак, хлор, різні види клею, розчинники та фарби.
Отруєння чадним газом може виникнути при пожежах, неправильному користуванні піччю, вдиханні вихлопних газів автомобіля. Чадний газ, потрапляючи дихальними шляхами до крові витісняє гемоглобін кисню. В результаті настає кисневе голодування тканин.
Ознаки отруєння чадним газом: головний біль, запаморочення, шум у вухах, нудота, блювання, біль у грудях. При тяжкій формі отруєння – втрата свідомості, судоми, порушення дихання. При великих концентраціях чадного газу смерть може настати миттєво.
При отруєнні аміаком виникає прискорене серцебиття, нежить, кашель, різь у очах, сльозотеча, а при великій концентрації аміаку – нудота, порушення координації рухів, галюцинації.
Отруєння хлором викликає різкий біль у грудях, сухий кашель, блювання, порушення координації рухів, різь у очах, сльозотеча.
Отруєння газоподібними токсинами можуть призвести до смертельних випадків.
Схема надання першої допомоги:
винесіть постраждалого на свіже повітря (впевніться, що це місце – небезпечно);
якщо постраждалий у свідомості – дайте багато пити (чай, вода);
якщо постраждалий в комі - покладіть постраждалого на живіт, повернувши голову у бік;
очистіть дихальні шляхи від блювотних мас, зафіксуйте язик;
проводіть штучне дихання та непрямий масаж серця;
викличте швидку допомогу.
Неприпустимо:
залишати постраждалого у стані коми лежати на спині;
не викликати швидку допомогу;
давати пити алкогольні напої;
проводити реанімаційні заходи у загазованому приміщенні;
при контакті з отруйними речовинами не використовувати спецодяг;
не дотримуватися попереджень та заходів безпеки, вказаних на етикетках отруйних речовин.
При отруєнні алкоголем та його сурогатами
Прийом алкоголю у великій кількості може викликати гостре отруєння. Його ознаки: блювота (іноді з домішками крови), біль у надчеревній області ("під ложечкою"), головний біль, порушення свідомості іноді, її втрата. Надмірне вживання спиртних напоїв також може стати причиною виникнення алкогольної коми. Цей стан може призвести до смерті через удушення власним язиком або блювотними масами, гостру серцеву недостатність, зупинку дихання, набряк головного мозку та переохолодження у холодну пору року.
Схема надання першої допомоги:
перевірте наявність пульсу;
переверніть хворого на живіт, очистить ротову порожнину;
піднесіть до носа ватку з нашатирним спиртом;
прикладіть холод до голови;
викличте швидку допомогу;
обов’язково доставте хворого до лікарні;
у разі відсутності ознак життя – приступіть до штучного дихання і непрямого масажу серця.
Неприпустимо:
залишити людину в алкогольній комі лежати на спині;
не викликати швидку допомогу.
залишити людину лежати на холоді.
Перша допомога при укусах звірів
Як вже вказувалося вище, токсичні речовини можуть потрапити до організму людини і при укусах звірів, комах. Частіше за все людей кусають собаки, кішки, а іноді – дики тварини. Основна небезпека при цих укусах не лише у пораненні шкіри та кровотечі, а й у можливості розвитку сказу. Сказ – смертельно небезпечна хвороба, яка має нетривалий скритий період і вражає нервову систему. Якщо людину вкусила тварина, яка живе у неї вдома або сусідська, слід разом з укушеною людиною доставити у лікарню тварину, щоб з’ясувати наявність збудника сказу. Для запобігання виникнення сказу вкушеній людини слід обов’язково пройти курс лікування (зараз існують нові медичні препарати, що роблять цей курс значно коротшим). Основними симптомами сказу у людей є: депресія, збудження, параліч, потім у хворого виникають неприємні відчуття в ділянці укусу (жар, тягучі болі, сверблячка), хоч рана давно загоїлась, безпричинне хвилювання, депресія, безсоння, такий стан триває 1-3 дні. Після цього виникає стан збудження, який характеризується водобоязню, яка проявляється в тому, що при спробі пити у хворого виникають судомні скорочення м'язів гортані, дихання стає голосним і можлива короткочасна його зупинка. З'являються зорові і слухові галюцинації. Іноді виникають припадки буйства з агресивними діями. Через 2-3 дні збудження змінюється паралічем м'язів кінцівок, язика, обличчя. Протягом 12-20 годин після цього настає смерть від паралічу дихання і падіння серцевої діяльності. Загальна тривалість захворювання - 3-7 днів. При появі вищезгаданих симптомів хворих врятувати не вдавалось.
Схема надання першої допомоги:
уведіть потерпілого в безпечне місце;
накладіть стерильну пов’язку і зупиніть кровотечу;
негайно доставте потерпілого до лікувального закладу;
обов’язково повідомте лікарю, що рана виникла від укусу.
Неприпустимо:
гаяти час на пошуки і відловлювання звіра, який вкусив людину;
не звернутися до лікаря у разі укусу.
Перша допомога при укусах змій
Змій дуже бояться, навіть самої думки про змії. Але наші страхи багато в чому перебільшені. Небезпечні менше 10 % всіх змій та й вони постараються по можливості забратися з вашої дороги. Проте дуже важливо не лякати і не заганяти в кут змію (у тому числі несвідомо) через те, що в такій ситуації змія може атакувати блискавично. В звичайних же умовах вони пересуваються дуже повільно і людина може легко від змії втекти.
В Україні найчастіше зустрічаються змії із сімейства гадюк. Їхня отрута має швидку, але не дуже сильну дію. Приблизно половина всіх укусів не супроводжується симптомами отруєння. Якщо протягом 1 години в місці укусу не виникає набряк шкіри, то можна вважати, що укус не отрутний.
Якщо вас або ще кого-небудь укусить змія, ви повинні вживати заходів швидко, але без паніки. Поширений надмірний страх перед зміями значною мірою є одночасно і джерелом небезпеки. Заходи, які приймаються при укусі змії, направлені на те, щоб:
1. Зменшити кількість отрути, що потрапила в організм, намагаючись знизити дозу нижче смертельної.
2. Понизити швидкість розповсюдження отрути по тілу, щоб дати організму максимальну можливість протистояти отруєнню.
Відомо, що будь-яка форма страху або паніки, особливо у разі фізичної напруги, негайно прискорює серцебиття і підвищує швидкість циркуляції крові. Звідси витікає, що в такій ситуації украй важливо заспокоїти потерпілого.
Схема надання першої допомоги:
знайдіть місце укусу і ретельно промийте його водою;
розмістіть постраждалого таким чином, щоб місце укусу знаходилося нижче тіла;
накладіть пов'язку вище за ранку, починаючи зверху і поступово спускаючись (вона повинна бути достатньо тугою, щоб запобігати поверненню венозної крові, оскільки саме з нею отрута може продовжити свій рух по тілу, разом з тим вона не повинна перешкоджати руху артеріальній крові (при правильно накладеній пов'язці нижче неї пульс прощупується, а вени надуваються);
після накладення пов'язки укус продовжуватиме кровоточити, але боятися цього не слід, тому що кров може вивести з ранки частину отрути;
якщо дозволяє місце укусу, можна відсмоктати отруту за допомогою медичної банки (у разі її відсутності можна використати банку з-під майонезу);
іммобілізуйте кінцівку, наклавши шину;
при можливості, помістить кінцівку у холодну воду – це уповільнить повернення крові.
джгут при укусах змій слід накладати лише в тих випадках, коли не увінчалися успіхом всі інші способи припинити кровотечу.
Неприпустимо:
надрізати краї ранки — це може лише відкрити додаткові шляхи для проникнення отрути в тіло;
намагатися ротом відсмоктувати отруту з ранки, оскільки вона може легко проникнути крізь слизову оболонку вашого рота;
давати пити алкоголь;
довго тримати джгут – це призведе до втрати кінцівки.
Перша допомога при укусах комах
Множинні укуси бджіл або ос можуть бути небезпекою для людини, особливо у разі підвищеної до них чутливості. При цьому, окрім місцевого набряку тканин, може спостерігатися значне підвищення температури тіла, різкі головні болі, можливі судоми. Прояви отруєнь токсинами бджіл, шершнів, джмелів, ос різноманітні. Самою ранньою і постійною ознакою є пекуча, колюча чи пульсуюча біль, що може поширюватися по ходу нервів. Особливо небезпечно, коли у людини є алергічна реакція на токсини отрути комахи. У таких випадках є можливість розвитку шоку.
Схема надання першої допомоги:
якщо жало все ще знаходиться в шкірі, видаліть його: зішкребіть нігтем або яким-небудь предметом;
протріть уражену ділянку шкіри тампоном, змоченим розчином перекису водню;
для зменшення болю і припухлості прикладіть холодний компрес;
для знеболювання та зменшення алергічної реакції можна дати 1 г ацетилсаліцилової кислоти, димедрол 0,03 г;
до місця укусу можна прикласти марлеву серветку, змочену 10%-м розчином спиртового ментолу чи 5-10%-м розчином валідолу, примочки з 0,25%-го розчину аміаку, настойки календули;
постійно спостерігайте за станом потерпілого, стежте за можливою появою алергічної реакції (у деяких людей важка алергічна реакція може привести до анафілактичного шоку);
при ознаках розвитку алергічної реакції негайно доставте постраждалого до лікарня.
Неприпустимо:
використовувати пінцет (при здавлюванні жала в шкіру може потрапити більше отрути);
не доставити постраждалого до лікарні у разі розвитку алергії та шоку;
надрізати місце укусу.
Перша допомога при утопленні
Утоплення - заповнення дихальних шляхів рідиною або рідкими масами. Коли людина тоне, вода або якась інша рідина перекриває надходження в легені повітря. Задуха в більшості випадків, хоча і не завжди, викликана попаданням води в легені. Це веде до втрати свідомості від браку кисню в крові, що забезпечує мозок. Мозок гине, якщо більше 4-5 хвилин позбавлений кисню.
Фактично можна потонути в будь-якій кількості води, якщо її достатньо для того, щоб в неї занурилося обличчя. Серйозною причиною утоплення дорослих та підлітків є пияцтво. Абсолютно зрозуміло, що не можна пірнати в нетверезому стані.
Ознаками утоплення є виділення піни з рота, зупинка дихання і серцевої діяльності, посиніння шкірних покровів, розширення зіниць.
Схема надання першої допомоги:
витягніть потерпілого з води (не забувайте про власну безпеку);
очистіть порожнину рота;
укладіть потерпілого животом на стегно рятувальника таким чином, щоб голова потерпілого звисала до землі, енергійно натискаючи на груди і спину, видаліть воду з шлунку і легенів;
приступіть до виконання штучного дихання;
для відновлення серцевої діяльності одночасно з штучним диханням робіть непрямий масаж серця;
викличте швидку допомогу;
продовжуйте реанімаційні заходи до прибуття лікарів або появи ознак смерті (трупні плями);
при появі ознак життя – зігрійте потерпілого.
Неприпустимо:
припиняти реанімаційні заходи, поки не з’являться достовірні ознаки смерті (при правильному проведенні масажу серця і штучної вентиляції легенів вдається повернути потерпілого до життя навіть через 20 хвилин після витягання його з води);
не викликати швидку допомогу, навіть, якщо ознаки життя відновилися.
Перша допомога при непритомності
Непритомність – це раптова короткочасна втрата свідомості, викликана недостатністю кровопостачання мозоку. Безпосередньою причиною непритомності можуть бути сильні емоції, біль, відчуття жаху, тривале перебування у задушливому приміщенні, кисневе голодування, харчові отруєння.
Передвісниками непритомності є дзвін у вухах, блідість шкіряних покровів, порушення координації рухів, іноді – нудота, запаморочення.
Схема надання першої допомоги:
перевірте наявність пульсу на сонній артерії;
трохи підніміть потерпілому ноги, розстебніть комір сорочки, ослабте краватку, поясний ремінь;
піднесіть до носа потерпілого ватку, змочену нашатирним спиртом;
якщо протягом 3 хвилин потерпілий не прийшов у свідомість, переверніть його на живіт, прикладіть до голови холод;
викличте лікаря.
Неприпустимо:
прикладати грілку до живота або попереку при повторенні непритомності;
скривати від близьких та лікарів випадки непритомності.