Вікові особливості реакції організму на гіпоксичний стрес: механізми та шляхи підвищення стійкості до гіпоксії
Збільшення вентиляторної та гемодинамічної відповідей на гіпоксію після курсу ІНГТ у людей похилого віку, ймовірно, обумовлено підвищенням ефективності хеморефлексу.
Важливими механізмами дії ІНГТ, які обумовлюють підвищення стійкості до гіпоксії людей похилого віку є поліпшення функції зовнішнього дихання. Дійсно, під впливом ІНГТ у людей похилого віку відмічалося достовірне підвищення показників вентиляційної функції легень і бронхіальної прохідності (∆FVC = 0,58±0,13 л, ∆MEF50 = 0,82±0,23 л/с після курсу ІНГТ, p<0,05).
Також після курсу ІНГТ у людей похилого віку відзначалося підвищення РВЛ і DLco як при диханні повітрям (DLco = 18,11±0,27 мл/хв/мм рт. ст. до та 19,57±0,25 мл/хв/мм рт. ст. після курсу ІНГТ, p < 0,05), так і при диханні 12% О2 протягом двадцяти хвилин (ДDLco = 1,12±0,11 мл/хв/мм рт. ст. до та 1,87±0,13 мл/хв/мм рт. ст. після курсу ІНГТ, p<0,05).
Варто сказати, що застосування ІНГТ у людей похилого віку приводило до поліпшення кисневотранспортної функції крові (при диханні повітрям DO2 = 71,54±2,31 л/хв•мл O2/л до та 80,04±2,27 л/хв•мл O2/л після курсу ІНГТ, p < 0,05; при гіпоксії ДDO2 = -5,21±1,16 л/хв•мл O2/л до та -1,13±0,28 л/хв•мл O2/л після курсу ІНГТ, p < 0,05), функції ендотелію та мікроциркуляції (при диханні повітрям ОШШК на піку післяоклюзійної реактивної гіперемії = 5,72±0,32 мл/хв•100 г до та 7,09±0,34 мл/хв•100 г після курсу ІНГТ, p < 0,05; при гіпоксії ДОШШК на піку післяоклюзійної реактивної гіперемії = -0,71±0,10 мл/хв•100 г до та -0,27±0,07 мл/хв•100 г після курсу ІНГТ, p < 0,05), активації процесів тканинного дихання (при диханні повітрям рівень зниження РО2 за увесь час перетискання = 30,6±1,0 мм рт. ст. до та 37,9±0,8 мм рт. ст. після курсу ІНГТ, p < 0,05; при гіпоксії ∆рівень зниження РО2 за увесь час перетискання = -5,8±0,6 мм рт. ст. до та -2,2±0,5 мм рт. ст. після курсу ІНГТ, p < 0,05) як при диханні повітрям, так і при реакції на гіпоксичний вплив.
Застосування ТП теж приводило до підвищення стійкості до гіпоксії людей похилого віку (після курсу ТП у них підвищився поріг переносимості гіпоксії: ∆О2 = -1,04±0,16%, p<0,05), але не настільки значно як при застосуванні ІНГТ. Однак це не можна пояснити підвищенням вентиляторної відповіді на гіпоксію, поліпшенням вентиляційної функції легень, оскільки вентиляторна відповідь на гіпоксію (∆VE/∆SpО2 = -0,10±0,009 до та -0,11±0,010 після курсу ТП, ns) і вентиляційна функція легень (∆FVC = -0,01±0,01 л, ∆MEF50 = 0,02±0,07 л/с) у людей похилого віку, як показали дослідження, після застосування ТП не змінюється. Не впливав ТП при застосуванні у людей похилого віку і на РВЛ, DLсо (при диханні повітрям DLco = 18,34±0,41 мл/хв/мм рт. ст. до та 18,53±0,21 мл/хв/мм рт. ст. після курсу ТП, ns; при гіпоксії ДDLco = 1,14±0,14 мл/хв/мм рт. ст. до та 1,12±0,13 мл/хв/мм рт. ст. після курсу ТП, ns) і кисневотранспортну функцію крові (при диханні повітрям DO2 = 70,73±4,05 л/хв•мл O2/л до та 71,45±3,77 л/хв•мл O2/л після курсу ТП, ns; при гіпоксії ДDO2 = -5,23±1,24 л/хв•мл O2/л до та -5,25±1,14 л/хв•мл O2/л після курсу ТП, ns) як при диханні повітрям, так і при гіпоксичному впливі. Підвищення стійкості до гіпоксії у людей похилого віку під впливом ТП можна пояснити поліпшенням мікроциркуляції та функції ендотелію (при диханні повітрям ОШШК на піку післяоклюзійної реактивної гіперемії = 5,78±0,44 мл/хв•100 г до та 7,14±0,30 мл/хв•100 г після курсу ТП, p < 0,05; при гіпоксії ДОШШК на піку післяоклюзійної реактивної гіперемії = -0,69±0,12 мл/хв•100 г до та -0,23±0,06 мл/хв•100 г після курсу ТП, p < 0,05), обміну О2 у тканинах (при диханні повітрям рівень зниження РО2 за увесь час перетискання = 28,2±0,3 мм рт. ст. до та 36,0±0,4 мм рт. ст. після курсу ТП, p<0,05; при гіпоксії ∆рівень зниження РО2 за увесь час перетискання = -6,0±0,7 мм рт. ст. до та -2,4±0,6 мм рт. ст. після курсу ТП, p < 0,05) при диханні повітрям і гіпоксичному впливі. Підвищення стійкості до гіпоксії у людей похилого віку під впливом ТП можна пояснити поліпшенням мікроциркуляції та функції ендотелію (при диханні повітрям ОШШК на піку післяоклюзійної реактивної гіперемії = 5,78±0,44 мл/хв•100 г до та 7,14±0,30 мл/хв•100 г після курсу ТП, p < 0,05; при гіпоксії ДОШШК на піку післяоклюзійної реактивної гіперемії = -0,69±0,12 мл/хв•100 г до та -0,23±0,06 мл/хв•100 г після курсу ТП, p < 0,05), обміну О2 у тканинах (при диханні повітрям рівень зниження РО2 за увесь час перетискання = 28,2±0,3 мм рт. ст. до та 36,0±0,4 мм рт. ст. після курсу ТП, p < 0,05; при гіпоксії ∆рівень зниження РО2 за увесь час перетискання = -6,0±0,7 мм рт. ст. до та -2,4±0,6 мм рт. ст. після курсу ТП, p < 0,05) при диханні повітрям і гіпоксичному впливі. Підвищення стійкості до гіпоксії людей похилого віку після застосування ТП також обумовлено збільшенням гемодинамічної відповіді на гіпоксію як при безперервно зростаючій гіпоксії, так і при диханні 12% О2 протягом двадцяти хвилин (ДHR/ДSpО2 = -0,63±0,01 до та -0,84±0,01 після курсу ТП, p < 0,05).
Необхідно відзначити, що ТП не поступався ІНГТ за ефективністю впливу на мікроциркуляцію, обмін О2 у тканинах і гемодинамічну відповідь на гіпоксію у людей похилого віку.
Вікові зміни симпатоадреналової і про-антиоксидантної систем, фізичної та психоемоційної працездатності, які розвиваються при старінні, приводять до зниження стійкості до гіпоксії і адаптаційних можливостей організму людини похилого віку. Тому корекція стану симпатоадреналової, про-антиоксидантної системи, фізичної та психоемоційної працездатності у людей похилого віку має велике практичне значення. З цією метою у людей похилого віку вивчена ефективність ІНГТ та ТП.
Показано, що ІНГТ впливають на вміст катехоламинів у плазмі крові у людей похилого віку. Так, після застосування ІНГТ у людей похилого віку зменшився вміст в крові ДОФА з (1,14±0,04) нмоль/л до (1,01±0,02) нмоль/л, р < 0,05. При цьому, застосування ІНГТ, на відміну від ТП, приводило до зниження у людей похилого віку реакції симпатоадреналової системи на гіпоксичний стрес (∆А = 0,78±0,03 нмоль/л і 0,61±0,04 нмоль/л; ∆НА = 0,53±0,03 нмоль/л і 0,44±0,02 нмоль/л, відповідно до та після курсу ІНГТ, р < 0,05). Оскільки надмірна реакція симпатоадреналової системи на гіпоксичний стрес призводить до небажаних змін з боку серцево-судинної системи, дані зміни можна розглядати як сприятливі. Навпаки, застосування ТП не впливало на вміст катехоламинів у плазмі крові і їхню реакцію на гіпоксію у людей похилого віку.
Результати досліджень показали, що як ІНГТ, так і ТП поліпшують вегетативну регуляцію і вегетативний баланс (співвідношення симпатичної і парасимпатичної нервової систем) у людей похилого віку. Розрахунок функціонального віку за розробленою спільно з А.В. Писаруком методикою (патент України №14734) по показниках HRV показав, що застосування і ІНГТ, і ТП призводить до зменшення функціонального віку організму у людей похилого віку (на 4,4±1,2 років і 4,3±2,1 років, відповідно після курсу ІНГТ і ТП, р < 0,05). ІНГТ і ТП також впливали на добові ритми вегетативної активності у людей похилого віку. Це проявлялося зниженням циркадного індексу високочастотних коливань і збільшенням амплітуди добового ритму парасимпатичної активності у людей похилого віку як після застосування ІНГТ (HF = 373±11 мс2 і 423±12 мс2 до та після курсу ІНГТ, відповідно, p < 0,05), так і після курсу ТП (HF = 374±13 мс2 і 426±12 мс2 до та після курсу ТП, відповідно, p < 0,05).
Встановлено, що ІНГТ позитивно впливають на добовий профіль BP у людей похилого віку. Це підтверджується достовірним зниженням середньодобового BPs після курсу ІНГТ у людей похилого віку (∆BPs = -10,2±1,1 мм рт. ст., p < 0,05). При цьому під впливом ІНГТ у людей похилого віку збільшується індекс нічного зниження систолічного артеріального тиску (на 1,7±0,4%, p < 0,05). Це свідчить про нормалізуючий вплив ІНГТ на циркадний ритм у людей похилого віку. Вплив ІНГТ на добовий профіль BP обумовлене нормалізацією стану симпатоадреналової системи, поліпшенням функції ендотелію та мікроциркуляції, зниженням тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи під впливом ІНГТ. З іншого боку, за даними літератури, ІНГТ поліпшують функціонування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, а також впливають на електролітний баланс [Калвиньш И.Я., 2001; Мкртчян В.Р., 2003; Оковитый С.В., 2004; Сисецкий А.П. та ін., 1992].
ТП також знижував середньодобовий BPs (∆BPs = -9,6±1,1 мм рт. ст., p<0,05) у людей похилого віку (приблизно таке ж, як і при застосуванні ІНГТ). Однак, на добові ритми BP ТП не впливав. Антигіпертензивна дія ТП обумовлена його здатністю збільшувати концентрацію оксиду азоту, знімати адренергічний спазм і нормалізовувати тонус судин [Калвиньш И.Я., 2001; Мкртчян В.Р., 2003; Оковитый С.В., 2004; Сисецкий А.П. та ін., 1992].
Показано, що як ІНГТ, так і ТП впливали в цілому позитивно на стан про-антиоксидантної системи організму у людей похилого віку як при диханні повітрям, так і при гіпоксичному стресі. Так, після курсу ІНГТ у людей похилого віку зменшилися зрушення показників про-антиоксидантної системи при гіпоксичному впливі: знизилось утворення вільних радикалів (∆ТБК = 0,48±0,08 нмоль/л до та 0,10±0,05 нмоль/л після курсу ІНГТ, р<0,05) і зменшилось пригнічення антиоксидантного захисту (∆СОД = -0,76±0,10 у.е. до та -0,21±0,08 у.е. після курсу ІНГТ, р<0,05). Це є свідченням адаптогенного ефекту ІНГТ. Сприятливий ефект ИНГТ, швидше за все, обумовлений активацією антирадикальних процесів в умовах гіпоксії.
Застосування ТП у людей похилого віку також приводило до нормалізації реакції про-антиоксидантної системи на гіпоксичний стрес. Свідченням цьому є зниження зсувів продуктів ТБК (∆ТБК = 0,53±0,10 нмоль/л до та 0,12±0,08 нмоль/л після курсу ТП, р<0,05) і СОД (∆СОД = -0,80±0,15 у.е. до та -0,23±0,11 у.е. після курсу ТП, р<0,05) при гіпоксичному стресі у людей похилого віку після курсу ТП. Однак, вплив ТП на про-антиоксидантну систему був не настільки виражений, як при використанні ІНГТ. Здатність ТП знижувати активність процесів ПОЛ, ймовірно, обумовлена його властивістю знижувати вміст НАД Н2, що сприяє активації процесів ПОЛ [68, 149, 152]. Це зменшує інтенсивність вільнорадикальних реакцій і знижує ушкодження клітинних мембран, нормалізує спряженість окислювання з фосфорилюванням і збільшує синтез АТФ [Мкртчян В.Р., 2003; Недошивин А.О., Кутузова А.Э., Перепеч Н.Б., 1999; Оковитый С.В., 2004].
Застосування як ІНГТ, так і ТП приводило до підвищення психомоторної працездатності людей похилого віку (зсуви психомоторної працездатності склали 5,6±2,1% після курсу ІНГТ і 6,7±2,5% після курсу ТП, р<0,05). При цьому у людей похилого віку підвищувалася стійкість до дозованого психоемоційного навантаження. Це проявлялося зниженням реакції гемодинаміки у людей похилого віку (зниження приросту BPs, BPd і HR) при ПЭС після курсу як ІНГТ, так і ТП. Дійсно, після курсу ІНГТ знижувався приріст BPs (∆BPs = 22,3±2,3 мм рт. ст. до та 7,1±2,3 мм рт. ст. після курсу ІНГТ, p<0,01), BPd (∆BPd = 13,5±2,4 мм рт. ст. до та 3,9±1,5 мм рт. ст. після курсу ІНГТ, p<0,01) і HR (∆HR = 25,2±3,3 хв-1 до та 9,4±2,7 хв-1 після курсу ІНГТ, p<0,01) на психоемоційний стрес у людей похилого віку. Після курсу ТП у людей похилого віку також відзначалося зменшення реакція BPs (∆BPs = 26,4±2,5 мм рт. ст. до та 6,7±2,1 мм рт. ст. після курсу ТП, p<0,01), BPd (∆BPd = 11,8±1,8 мм рт. ст. до та 3,1±1,4 мм рт. ст. після курсу ТП, p<0,01) і HR (∆HR = 22,6±2,3 хв-1 до та 10,3±2,1 хв-1 після курсу ТП, p<0,01) на психоемоційний стрес.
Під впливом ІНГТ у людей похилого віку підвищилася толерантність до фізичних навантажень. Про це свідчить підвищення МПН (∆МПН = 11,5±4,8 Вт, p < 0,05). При цьому зменшилися зсуви BPs (∆BPs = -7,7±1,4 мм рт. ст., p<0,05; ∆BPd = -9,1±2,2 мм рт. ст., p<0,05), HR (∆HR = -8,3±0,7 хв-1, p<0,05) і VE (∆VE = -3,4±1,4 л/хв, p<0,05) на висоті навантаження при дозованому фізичному навантаженні, що відображає підвищення економічності кардіореспіраторного забезпечення після курсу ІНГТ у людей похилого віку. Виявлені властивості ІНГТ, ймовірно, обумовлені оптимізацією процесів транспорту і споживання О2.
Застосування ТП, у свою чергу, також знижувало реакцію BP (∆BPs = -9,2±1,8 мм рт. ст., ∆BPd = -9,1±2,6 мм рт. ст., p < 0,05) і HR (∆HR = -7,4±0,8 хв-1, p < 0,05) на дозоване фізичне навантаження та приводило до підвищення МПН (∆МПН = 9,3±3,1 Вт, p < 0,05). Кардіопротекторні властивості, оптимізація споживання О2 пояснюють виявлені властивості препарату.
Як показали дослідження, і ІНГТ, і ТП сприяють поліпшенню суб'єктивного стану, добре переносяться та не впливають негативно на лабораторні показники крові у людей похилого віку.
Таким чином, зниження стійкості до гіпоксії у людей похилого віку обумовлено комплексом змін у них реакції вентиляції, легеневого газообміну, центральної і периферичної гемодинаміки, кисневотранспортної функції крові, тканинного обміну О2, симпатоадреналової системи, про-антиоксидантної системи при гіпоксичному впливі.
Застосування як ІНГТ, так і ТП сприяє підвищенню стійкості до гіпоксії, зростанню адаптаційних можливостей і поліпшенню функціональних резервів організму людей похилого віку. При цьому ІНГТ впливають більш комплексно і більш виражено на організм людини похилого віку.
Висновки
В дисертації представлено теоретичне обґрунтування і наведені нові підходи для рішення актуальної наукової проблеми – з'ясування вікових механізмів зниження стійкості до гіпоксії. Розроблено методи підвищення стійкості до гіпоксії у людей похилого віку за допомогою гіпоксичних тренувань, а також препарату антигіпоксичної дії “триметилгідразінію пропіонат”.
Результати дослідження розширюють існуючі уявлення про механізми зниження стійкості до гіпоксії в старості і відкривають нові можливості її підвищення у людей похилого віку.
1. У відповідь на гіпоксичний стрес у всіх вікових групах відбувається системна реакція організму. Це проявляється зниженням сатурації крові, ростом вентиляції легень, підвищенням ефективності легеневого газообміну, активацією симпатоадреналової системи, збільшенням числа серцевих скорочень, артеріального тиску, централізацією гемодинаміки.
2. При старінні знижується стійкість організму до гіпоксичного стресу. Свідченням цього є зменшення порога переносимості гіпоксичного навантаження, а також розвиток більш вираженої артеріальної гіпоксемії, тканинної гіпоксії та, як наслідок, накопичення лактату у людей похилого віку.
3. Основними чинниками, що визначають зниження стійкості до гіпоксії при старінні є наступні:
недостатня вентиляторна відповідь на гіпоксію внаслідок зниження ефективності хеморефлексу;
зниження ефективності легеневого газообміну внаслідок зменшення дифузійної спроможності та рівномірності вентиляції легень;
недостатня реакція на гіпоксію кисневотранспортної системи крові;
зниження ефективності газообміну в тканинах внаслідок вікових зрушень мікроциркуляції і розвитку дисфункції ендотелію, які поглиблюються при гіпоксичному впливі;
недостатня гемодинамічна відповідь на гіпоксію внаслідок зниження ефективності хеморефлексу і чутливості синусового вузла серця до вегетативних впливів.
4. У людей похилого віку у відповідь на гіпоксію розвивається надмірна реакція симпатоадреналової системи та порушується про-антиоксидантний баланс організму.
5. При гіпоксичному впливі розвиток компенсаторних реакцій визначається вираженістю артеріальної гіпоксемії та не пов'язаний з поліморфізмом HІF-1a у людей всіх вікових груп.
6. Інтервальні нормобаричні гіпоксичні тренування здійснюють комплексний вплив на організм людини похилого віку. Застосування інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань у людей похилого віку:
підвищує вентиляторну і гемодинамічну відповідь на гіпоксію;
поліпшує вентиляційну функцію легень та ефективність легеневого газообміну;
поліпшує транспорт кисню кров'ю;
здійснює нормалізуючий вплив на ендотеліальну функцію, мікроциркуляцію та ефективність обміну кисню в тканинах;
сприяє зниженню активності вільнорадикальних процесів і напруженості симпатоадреналової системи;
знижує реакцію гемодинаміки на психоемоційний стресовий вплив;
підвищує фізичну працездатність;
нормалізує добовий профіль артеріального тиску, циркадних ритмів вегетативної активності і вегетативного балансу;
сприяє зменшенню функціонального віку організму.
7. Застосування препарату антигіпоксичної дії триметилгідразінію пропіонату у людей похилого віку:
підвищує гемодинамічну відповідь на гіпоксію;
поліпшує функцію ендотелію, мікроциркуляцію та обмін кисню в тканинах;
нормалізує добовий профіль артеріального тиску, вегетативної регуляції, вегетативного балансу та циркадних ритмів вегетативної активності;
здійснює нормалізуючий вплив на стан про-антиоксидантного балансу;
знижує реакцію гемодинаміки на психоемоційний стресовий вплив;
підвищує толерантність до фізичного навантаження.
Проте триметилгідразінію пропіонат не впливає на багато важливих чинників, що визначають стійкість організму до гіпоксії (вентиляторна відповідь, реакція легеневого газообміну на гіпоксію).
8. Застосування триметилгідразінію пропіоната розширює функціональні можливості організму, підвищує поріг переносимості гіпоксичного навантаження і стійкість до гіпоксії людей похилого віку.
9. Завдяки своїй комплексній дії, інтервальні нормобаричні гіпоксичні тренування підвищують адаптаційні можливості і стійкість до гіпоксії людей похилого віку, що проявляється у зменшенні вираженості артеріальної гіпоксемії і тканинної гіпоксії при гіпоксичному впливі, а також підвищенні порога переносимості гіпоксичного навантаження. При цьому інтервальні нормобаричні гіпоксичні тренування, у порівнянні з триметилгідразінія пропіонатом, впливають більш комплексно і більш виражено на організм людини похилого віку.
Практичні рекомендації
1. Для оцінки функціональних можливостей, адаптаційних резервів, рівня здоров'я, темпу старіння і ризику розвитку патології у людей похилого віку рекомендовано проводити визначення стійкості організму до гіпоксії. Для цього необхідно проводити гіпоксичну пробу з моніторуванням параметрів вентиляції, гемодинаміки та газообміну.
2. Для коректної оцінки реакції організму на гіпоксичній вплив і стійкості до гіпоксії людей похилого віку необхідно використовувати розроблені вікові нормативи.
3. Для підвищення стійкості до гіпоксії, корекції гіпоксичних зрушень, підвищення адаптаційних можливостей організму у людей похилого віку доцільне проведення курсу інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань, які безпечні та роблять комплексний позитивний вплив на організм.
4. Інтервальні нормобаричні гіпоксичні тренування рекомендовано використовувати у людей похилого віку для:
а) збільшення функціональних резервів кардіореспіраторної системи;
б) поліпшення кисневотранспортної функції крові;
в) нормалізації функції ендотелію та поліпшення мікроциркуляції;
г) нормалізації вегетативної регуляції та добових ритмів організму;
д) підвищення інтенсивності тканинного дихання;
е) поліпшення розумової та фізичної працездатності.
5. Для забезпечення максимальної ефективності і безпеки при проведенні інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань необхідно індивідуально підбирати рівень, що тренує, гіпоксичного впливу шляхом проведення гіпоксичної проби з контролем самопочуття і моніторуванням основних параметрів вентиляції, гемодинаміки та газообміну.
6. З метою корекції гіпоксичних зрушень, підвищення стійкості до гіпоксії у людей похилого віку також доцільне використання препарату антигіпоксичної дії “триметилгідразінію пропіонат”. Проте триметилгідразінію пропіонату менш ефективний і діє недостатньо комплексно, у порівнянні з інтервальними нормобаричними гіпоксичними тренуваннями.
Список опублікованих праць за темою дисертації
Статті
Асанов Э.О. Гемодинамический ответ на непрерывно нарастающую гипоксию: возрастные особенности // Вісник невідкладної і відновної медицини. – 2006. – №2. – С. 191-194.
Асанов Э.О. Изменения вентиляционной функции легких у людей пожилого возраста при адаптации к периодической гипоксии // Український пульмонологічний журнал. – 2006. – №2. – С. 68-69.
Асанов Э.О. Изменения гемодинамического ответа у людей пожилого возраста при адаптации к периодической гипоксии // Запорожский медицинский журнал. – 2006. – №4. – С. 36-37.
Асанов Э.О. Гемодинамический ответ на гипоксический стресс в пожилом возрасте // Актуальні проблеми сучасної медицини. – 2006. – №4. – С. 6-10.
Асанов Е.О. Вентиляторна відповідь на гіпоксію у людей похилого віку: вплив гіпоксичних тренувань // Одеський медичний журнал. – 2006. – №5. – С. 17-19.
Асанов Э.О. Влияние гипоксических тренировок на кислородтранспортную функцию крови у пожилых людей // Архів клінічної медицини. – 2006. – №2 – С. 14-15.
Асанов Е.О. Вікові особливості транспорту кисню при гіпоксичному стресі // Одеський медичний журнал. – 2007. – №2. – С. 26-29.
Асанов Э.О. Возрастные особенности обмена кислорода в тканях при гипоксическом стрессе // Проблемы старения и долголетия. – 2007. – №2. – С. 130-135.
Асанов Э.О. Устойчивость к гипоксии в пожилом возрасте: влияние милдроната // Актуальні проблеми сучасної медицини. – 2007. – №3. – С. 73-76.
Асанов Э.О. Коррекция гипоксических нарушений в тканях у пожилых людей // Проблемы старения и долголетия. – 2007. – №3. – С. 262-266.
Асанов Э.О., Беликова М.В. Возрастные особенности интенсивности перекисного окисления липидов и состояния антиоксидантной системы при гипоксическом стрессе // Проблемы старения и долголетия. – 2006. – №4. – С. 285-290. (Здобувач проводив гіпоксичну пробу, забір та обробку крові, брав участь в визначенні показників про-антиоксидантної системи в крові, формував базу даних та аналізував отримані результати).
Асанов Э.О., Беликова М.В. Возрастные изменения симпатоадреналовой системы при адаптации к периодической гипоксии // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. – 2006. – №3. – С. 23-25. (Здобувач здійснював підбір тренуючого рівня гіпоксії, гіпоксичні тренування, забір та обробку крові, брав участь у визначенні показників симпатоадреналової системи в крові, формував базу даних та аналізував отримані результати).
Асанов Э.О., Дужак Г.В. Влияние гипоксических тренировок на состояние микроциркуляции у людей пожилого возраста // Запорожский медицинский журнал. – 2006. – №6. – С. 38-40. (Здобувач здійснював підбір тренуючого рівня гіпоксії, гіпоксичні тренування, брав участь в проведенні лазердопплерфлоуметрії, аналізував отримані результати).
Асанов Э.О., Писарук А.В, Беликова М.В., Дужак Г.В. Эффективность применения триметилгидразиния пропионата у пожилых людей // Вісник невідкладної і відновної медицини. – 2007. – №1. – С. 122-125. (Здобувач здійснював гіпоксичну пробу, гіпоксичні тренування, добове моніторування артеріального тиску та варіабельності ритму серця, забір та обробку крові, брав участь в визначенні показників про-антиоксидантної та симпатоадреналової системи, аналізував отримані результати).
Асанов Э.О., Писарук А.В., Чеботарев Н.Д. Вентиляторный ответ на непрерывно возрастающую гипоксию: возрастные особенности // Вісник невідкладної і відновної медицини. – 2006. – №1. – С. 55-58. (Дисертант проводив гіпоксичну пробу з моніторуванням показників вентиляції та газообміну, аналізував отримані результати).
Беликова М.В., Асанов Э.О. Влияние курса интервальных нормобарических гипоксических тренировок на интенсивность перекисного окисления липидов и состояние антиоксидантной системы в плазме крови у практически здоровых людей разного возраста // Проблемы старения и долголетия. – 2006. – №2. – С. 128-131. (Дисертант здійснював підбір тренуючого рівня гіпоксії, гіпоксичні тренування, забір та обробку крові, брав участь в визначенні показників про-антиоксидантної системи в крові, аналізував отримані результати).
Коркушко О.В., Асанов Э.О., Писарук А.В., Чеботарев Н.Д. Вентиляторная реакция на гипоксический стресс в пожилом и старческом возрасте // Журнал АМН України. – 2007. – №1. – С. 115-123. (Дисертант здійснював відбір пацієнтів, гіпоксичну пробу з моніторуванням показників вентиляції та газообміну, забір та обробку крові для визначення лактату, формував базу даних та аналізував отримані результати).
Коркушко О.В., Асанов Э.О., Писарук А.В., Беликова М.В. Реакция симпатоадреналовой системы на гипоксический стресс у пожилых людей // Проблемы старения и долголетия. – 2007. – №1. – С. 3-10. (Здобувач проводів гіпоксичну пробу, забір та обробку крові, брав участь в визначенні показників симпатоадреналової системи в крові, проводив аналіз результатів).
Коркушко О.В., Асанов Э.О., Писарук А.В., Чеботарев Н.Д. Особенности диффузионной способности и равномерности вентиляции легких при гипоксическом стрессе у людей пожилого возраста // Український пульмонологічний журнал. – 2007. – №2. – С. 39-41. (Здобувач здійснював відбір пацієнтів, гіпоксичну пробу, визначав дифузійну спроможність та рівномірність вентиляції легень, аналізував отримані результати).
Коркушко О.В., Асанов Э.О., Писарук А.В., Чижова В.П., Чеботарев Н.Д. Возрастные особенности функции эндотелия и микроциркуляции при гипоксическом стрессе // Кровообіг та гемостаз. – 2007. – №2. – С.15-19. (Здобувач здійснював відбір пацієнтів, гіпоксичну пробу, приймав участь в проведенні лазердопплерфлоуметрії, аналізував отримані результати).
Коркушко О.В., Асанов Э.О., Шатило В.Б., Маковская Л.И. Эффективность интервальных нормобарических гипоксических тренировок у пожилых людей // Проблемы старения и долголетия. – 2004. – №2. – С.155-161. (Дисертант проводив відбір пацієнтів, підбір тренуючого рівня гіпоксії, гіпоксичні тренування, спірографію, брав участь в проведенні велоергометрії, психотесту, формував базу даних та аналізував отримані результати).
Коркушко О.В., Лишневская В.Ю., Асанов Э.О., Писарук А.В., Чеботарев Н.Д., Дужак Г.В. Реакция системы микроциркуляции на гипоксию при старении // Кровообіг та гемостаз. – 2005. – №1. – С.39-43. (Дисертант проводив відбір пацієнтів, гіпоксичну пробу з моніторуванням показників газообміну, брав участь в проведенні лазердопплерфлоуметрії, аналізував дані).
Коркушко О.В., Писарук А.В., Асанов Э.О., Чеботарёв Н.Д., Лишневская В.Ю. Реакция сердечно-сосудистой системы на изокапническую гипоксию в пожилом возрасте // Український пульмонологічний журнал. – 2005. – №1. – С. 46-48. (Дисертант здійснював відбір пацієнтів, гіпоксичну пробу з моніторуванням показників центральної гемодинаміки та газообміну, формував базу даних та аналізував отримані результати).
Коркушко О.В., Писарук А.В., Лишневська В.Ю., Асанов Е.О., Чеботарьов М.Д. Вікові особливості реакції кардіореспіраторної системи на гіпоксію // Фізіологічний журнал. – 2005. – №6. – С. 11-17. (Здобувач здійснював відбір пацієнтів, гіпоксичну пробу з моніторуванням показників вентиляції, кровообігу та газообміну, аналізував отримані результати).
Коркушко О.В., Чеботарев Н.Д., Асанов Э.О., Писарук А.В., Лишневская В.Ю. Возрастные особенности вентиляторной реакции на гипоксию // Проблемы старения и долголетия. – 2005. – №1. -– С.80-87. (Дисертант здійснював відбір пацієнтів, гіпоксичну пробу з моніторуванням показників вентиляції та газообміну, аналізував отримані результати).
Писарук А.В., Асанов Э.О. Влияние гипоксических тренировок на вегетативную регуляцию ритма сердца у пожилых людей // Проблемы старения и долголетия. – 2006. – №1. – C. – 60-65. (Дисертант проводив відбір пацієнтів, гіпоксичну пробу та гіпоксичні тренування, брав участь в дослідженні вегетативної регуляції, аналізував отримані результати).
Серебровська Т.В., Коркушко О.В., Шатило В.Б., Асанов Е.O., Іщук В.О., Моісеенко Є.В., Древіцька Т.І., Маньковська І.М. Індивідуальні особливості адаптації людини до періодичної гіпоксії: пошук можливих генетичних механізмів // Фізіологічний журнал. – 2007. – №2. – С. 16-24. (Здобувачем проводився відбір пацієнтів, підбір тренуючого рівня гіпоксії, гіпоксичні тренування, забір та обробка крові для визначення HIF-1б, аналіз отриманих результатів).
Патенти
Асанов Е.О. Спосіб підвищення опорності до гіпоксії організму людини. Патент України №17698. – 16.10.2006. – Бюл. №10.
Асанов Е.О., Писарук А.В., Чеботарьов М.Д. Спосіб визначення стійкості організму людини до гіпоксії. Патент України №7845. – 15.07.2005. – Бюл. №7. (Здобувач самостійно проводив аналіз літератури, збір клінічного матеріалу, узагальнював висновки та розробляв винахід).
Писарук А.В., Асанов Е.О. Спосіб визначення функціонального віку організму людини. Патент України №14734. – 15.05.2006. – Бюл. №5. (Здобувачем здійснено збір клінічного матеріалу, брав участь в проведенні статистичного аналізу, аналізував отримані дані).
Тези та матеріали конгресів, з’їздів, симпозіумів, конференцій
Асанов Э.О. Эффективность гипокситерапии у пожилых людей // Тези доповідей V Української конференції молодих вчених, присвяченій пам’яті академіка Володимира Веніаміновича Фролькіса. – Київ, 23 січня 2004 року. – С. 7-8.
Асанов Э.О. Вентиляция при изокапнической гипоксии в пожилом возрасте // Тези доповідей наукової конференції молодих вчених “Актуальні проблеми старіння”, присвяченій пам’яті академіка Володимира Веніаміновича Фролькиса. – Київ, 28 січня 2005 року. – С. 10.
Асанов Э.О. Влияние гипоксических тренировок на устойчивость к гипоксии пожилых людей // Матеріали наукового симпозіуму “Актуальні проблеми фтизіатрії і пульмонології”. – Тернопіль, 20-21