Комплексна профілактика ускладнень сторонніх тіл дихальних шляхів у дітей
У нашому матеріалі при відносно рівномірному розподілі випадків даної патології протягом перших трьох кварталів року, на четвертий (жовтень - грудень) довелося 37,83% спостережень (87 дітей). Сезонні розбіжності були значно більше виражені серед осіб чоловічої статі й не мали істотних коливань серед дівчаток. Одним з найважливіших чинників ризику є давнина епізоду аспірації СТ до моменту госпіталізації, однак в окремих випадках точне визначення цього показника із зрозумілих причин неможливо.
Серед наших пацієнтів у перші три доби було госпіталізовано 75,65% (174 з 230 хворих). Найбільша частка мінімальної давнини захворювання відзначена у дітей старшого віку (7-14 років), серед яких 16 дітей (61,54%) потрапили в стаціонар протягом перших 12 годин після аспірації. Останній факт пояснюється ростом свідомості дитини й значно більше частим інформуванням нею батьків про нещасний випадок, що відбувся. Максимальний показник пізньої госпіталізації хворих у спеціалізований стаціонар (більше 3-х діб з моменту аспірації) зареєстрований серед дітей віку 2-3 років (7 з 22 хворих - 31,82%).
Метод оглядової рентгенографії далеко не завжди дозволяє поставити правильний діагноз. Однак, діагностична цінність дослідження безсумнівна, тому що в окремих випадках воно дозволяє виявити рентгенконтрасні СТ, а в інших - акцентувати увагу фахівця на зоні патологічних змін (емфізема, ателектаз, гіповентиляція, пневмонія тощо). На нашу думку, від виконання оглядової рентгенографії можна втриматися, але тільки у випадках з явною вказівкою на факт аспірації СТ або вираженою дихальною недостатністю.
Серед дітей, госпіталізованих до 12 годин з моменту епізоду аспірації СТ, при БС не виявлено жодних змін слизуватої у 63 пацієнтів (61,76%) і лише в 5 дітей (4,90%) вони були вираженими (II ступінь). При тривалості процесу більше тижня кількість пацієнтів з вираженими й різко вираженими ЗДЗ (III ступінь) склала 87,88% (29 з 33 хворих).
Установлено, що СТ органічного походження викликали тяжкі ураження (II і III ступінь) частіше, ніж неорганічні (30,32% і 13,64%, відповідно). Характер ЗДЗ залежав і від ступеня фрагментації аспірованих СТ. Так, серед 144 пацієнтів із цілісними СТ кількість тяжких уражень (II і III ступінь) склала усього 27,08% (39 спостережень), а у 86 хворих із фрагментованими - досягла 31,40% (27 дітей). При давнині захворювання менше 7 діб не було характерних випадків тяжких уражень слизуватої у пацієнтів із цілісними неорганічними СТ. Аналіз випадків аспірації СТ органічного походження показав, що при давнині захворювання менше 24 годин кількість випадків з вираженою запальною реакцією (II ступінь) слизуватої була незначною, як при цілісних (6,78% - 4 спостереження), так і при фрагментованих СТ (5,56% - 3 випадки). Однак, серед пацієнтів з давниною захворювання від 1 доби до 3-х картина мінялася. Якщо при цілісних органічних СТ кількість запальних змін II і III ступеня склала 30,44% (7 спостережень), то і серед пацієнтів із фрагментованою органікою досягла 50,0% (7 хворих). Якщо ж давнина захворювання перевищувала 3 доби, то при цілісних органічних СТ цей показник склав 66,67% (24 хворих з 36), а при фрагментованих - 94,12% (16 дітей із 17).
Підсумки аналізу чинників ризику показали, що швидше за все ЗДЗ в слизуватій ДШ прогресують під впливом фрагментованих СТ органічного походження. Найменшу ж «агресивність» проявляють неорганічні предмети, які викликають виражену запальну реакцію через тиждень і більше від початку захворювання. Виключення становлять лише випадки, коли СТ викликає виражену травматизацію слизуватої. На нашу думку, вторинні ЗДЗ є основним показником складності захворювання та визначають лікувальну тактику.
Вивчивши індивідуальні особливості всіх 16-ти найбільш складних клінічних випадків СТДШ, ми систематизували виниклі в процесі первинної БС технічні проблеми. Серед них були виділені: складність захоплення цілісного СТ (9 спостережень); погроза травми слизуватої або голосової зв'язки при його вилучанні (3); поширеність ураження у зв'язку з вираженою фрагментацією СТ, що потребує форсованого лаважа ТБД (3); неможливість вилучення СТ без попередньої фрагментації (1).
У результаті аналізу цих випадків було запропоновано цілу низку технічних прийомів, які дозволили успішно видалити всі СТ при БС й уникнути необхідності виконання екстрених хірургічних втручань. Серед використаних нами технічних прийомів виведення СТ з високо розташованих відділів - його здрібнювання або ротація, виготовлення індивідуальних інструментів, видалення предметів із просвітом за допомогою біопсійного фарцепта й багато іншого. Для колючих і ріжучих СТ ми використовували техніку переміщення в тубус ригідного бронхоскопу, а потім виконували їхнє видалення, витягаючи тубус. При видаленні колючих предметів малого діаметра (різні види голок) використовували фібробронхоскоп, захоплюючи та переміщуючи їх у біопсійний канал. Хоча деякі з цих технічних прийомів й описані в літературі, на наш погляд, нагадування про них досить корисно для практикуючих лікарів.
Як указувалося вище, підготовку до 54 БС у 38 дітей провели із призначенням NAC. Ефективність дії препарату при фрагментованих СТ обумовлена наявністю в структурі NAC сульфгідрильних груп, які активно сприяють розриву дисульфідних зв'язків кислих мукополісахаридів мокротиння, що призводить до зменшення в'язкості слизу.
Показання до призначення препарату перед першою бронхоскопією ми визначали виходячи з аналізу анамнестичних даних, що свідчать про можливу фрагментацію стороннього предмета: випадки аспірації горіхів, каш, харчових мас тощо. Для виділення групи показань до використання у підготовці до БС даного муколітика з'явилося припущення щодо наявності залишкових фрагментів стороннього предмета після первинної БС.
Призначення препарату проводилося з обліком його фармакодинамічних властивостей. В екстрених випадках, з огляду на його фармакодинаміку, призначали разову дозу NAC усередину за 4-6 годин до виконання первинної БС безпосередньо при госпіталізації дитини в стаціонар. Відзначимо, що доза препарату в таких хворих становила не менш офіційно дозволеної до застосування добової. Інформація про вікові дозування, використанні у випадках планової і екстреної підготовки пацієнтів до БС, наведена у таблиці 3.
Таблиця 3
Використання дозування ацетилцистеїну (N-acetyl –Lcystein) для підготовки до БС у дітей різного віку
|
Характер БС |
Шлях введення, його кратність і час | Вік пацієнтів / дозування (мг) | |||
| до 2-х років | 2-6 років | 7-12 років | старше 12 років | ||
| Екстрена |
Усередину, однократно, за 4-6 годин до БС |
150 |
300 |
400-500 |
600 |
| Повторна |
Усередину, протягом 3-х діб, 2-3 рази на день |
50 |
100 |
200 |
300 |
З таблиці видно, що у випадку підготовки хворого до санаційної БС або до повторного дослідження, пов'язаного з недостатньо повним видаленням фрагментів СТ, NAC призначали протягом 3-х діб, що передують БС. Разова доза в таких випадках була меншою, ніж при екстреній підготовці, однак тривалість призначення препарату та кратність його введення цілком достатні, щоб забезпечити досягнення бажаного муколітичного ефекту. При необхідності проведення повторних санаційних БС ми продовжували застосовувати NAC протягом усього періоду лікування (9-10 доби). Незважаючи на те, що в загальному масиві хворих із фрагментованими тілами, дана методика була застосована лише у 38 пацієнтів (44,19%), слід зазначити, що в останні роки ми використовували її практично у всіх дітей з подібним характером СТ.
Уточнення за допомогою цитологічного методу ступеня виразності ЗДЗ у ТБД було здійснено за запропонованою методикою в 51 хворого. Нами не відзначено достовірних розбіжностей між показниками відносної кількості еозинофілів і лімфоцитів при різних ступенях виразності запалення (за результатами візуальної оцінки). Разом з тим, відповідно до міри збільшення виразності запалення, загальною закономірністю є достовірне збільшення кількості нейтрофілів і бронхіального епітелію на тлі прогресивного зменшення макрофагів. Якщо при відсутності запалення (0 ступінь) середній вміст макрофагів склав 82,63 + 0,65, то при вираженій запальній реакції (II ступінь) - 30,22 + 1,66 (р < 0,05), а при різко вираженій (III ступінь) - 18,00 + 2,63 (р < 0,05).
Зручним способом оцінки ступеня виразності ВДІ є розрахунок індексу відносин клітинних популяцій (І зап.):
Макрофаги (%)
І зап. = --------------------------------------
Нейтрофіли (%) + Епітелій (%)
Він являє собою відношення кількості макрофагів до суми сегментоядерних нейтрофілів та епітеліальних клітин. Середній показник І зап. при відсутності запальних змін (0 ступінь) склав 15,45 + 2,69, помірному запаленні (I ступінь) – 6,39 + 0,92, вираженому (II ступінь) – 0,64 + 0,05, а при різко вираженому (III ступінь) – 0,28 + 0,05.
Зіставлення результатів 51 цитологічного дослідження з даними візуальної оцінки стану слизуватої бронха в місці розташування СТ дозволило уточнити характер ураження у 14 хворих. Причому, в 9 пацієнтів ступінь виразності змін було переглянуто убік підвищення, а в 5 дітей - розцінено як більш легка в порівнянні з результатами візуальної оцінки.
Оцінюючи поширеність процесу, ми запропонували виділяти 3 можливих варіанти результатів дослідження:
1) Відсутність виражених запальних змін, як у зацікавленій ділянці бронха, так й у симетричному сегменті (макрофагальні або епітеліально-десквамативні варіанти - 16 дітей);
2) Виражені запальні зміни в місці розташування СТ (лейкоцитарні цитограми) і їхня відсутність у контрлатеральній зоні (29 пацієнтів);
3) Виражені запальні зміни в пошкодженому та контрольному сегменті (6 хворих).
Ми використали розроблену техніку зупинки кровотечі (деклараційний патент України № 15265 UA) при виконанні 72 БС у 64 пацієнтів. У 58 випадках (80,56%) застосування способу дозволило досягти повного гемостатичного ефекту вже після першої обтурації. При 12 БС виникла необхідність у повторенні маніпуляції, а в 2 випадках вона виконувалася тричі, після чого кровотеча також була повністю зупинена.
Оцінюючи результати проведеної санітарно-просвітньої роботи, слід зазначити, що обидва напрямки показали досить високу ефективність. Телевізійна кампанія проведена в II кварталі 2002 року. Виражена її наступна реакція відзначена в III кварталі 2002 року. Зокрема, якщо в загальному масиві хворих кількість випадків аспірації СТ, що доводиться на III квартал, склала 27,39% (63 з 230 спостережень), то у відповідному кварталі 2002 року - лише 13,64% (6 з 44 хворих).
Набагато більш помітний і стабільний ефект, відзначено у результаті роботи, яка постійно проводиться на поліклінічних прийомах. Якщо до проведення на охоплених педіатричних прийомах м. Донецька активної санітарно-просвітньої роботи з батьками (1997-2001 р.) кількість пацієнтів із СТДШ склала 5 з 24 (20,83%), то в наступні роки - лише 2 з 39 (5,13%).
Серед дітей контрольної групи огляди у віддалений термін проведені у 84 пацієнтів з 106. Скарги на часті гострі захворювання органів подиху після видалення СТ пред'являли 28 пацієнтів. Підкреслимо, що 6 з них відзначали зростання частоти захворюваності тільки в перше півріччя після виписки зі стаціонару, у подальшому картина нормалізувалася. У 3 з 28 дітей (10,71%) часті гострі респіраторні вірусні інфекції відзначалися також до епізоду аспірації СТ. Ще в 6 пацієнтів (21,43%) частішання захворюваності відзначалося тільки в перше півріччя після виписки зі стаціонару (не менше 2-х епізодів). 19 хворих, що залишилися (67,86%), часто й довгостроково хворіють протягом усього періоду від виписки зі стаціонару до контрольного огляду в клініці.
Усі 124 дитини основної групи були охоплені активним диспансерним спостереженням. Незалежно від вихідних даних (давнина захворювання, характер СТ, час перебування в клініці та ін.), усі пацієнти в перше півріччя після виписки зі стаціонару оглядалися в клініці за графіком: через 1, 3 і 6 місяців. При відсутності яких-небудь скарг і патологічних змін у внутрішніх органах пацієнта активне диспансерне спостереження припиняли через 6 місяців після виписки. Якщо такі зміни відзначалися, то в кожному конкретному випадку затверджували індивідуальний графік, визначали обсяг лікувально-реабілітаційних заходів, а також необхідність повторної госпіталізації у стаціонар.
Особлива увага приділялася тим дітям, в яких під час первинної БС при видаленні СТ виявлялися виражені ЗДЗ. Серед хворих основної групи (2002-2005 рр.) таких дітей було 33,06% (41 дитина). Протягом перших 6 місяців після виписки зі стаціонару було встановлено, що в продовженні спостереження не мають потреби 94 пацієнта (75,81%). Такі висновки були зроблені у зв'язку з відсутністю в цих дітей яких-небудь скарг і частішання випадків запальних захворювань верхніх дихальних шляхів.
Часті випадки гострих захворювань органів подиху в найближчі 6 місяців після видалення СТ відзначені в 30 дітей основної групи. В 11 з них по 2-3 випадки гострих респіраторних вірусних інфекцій або загострень бронхіту відзначені тільки в перше півріччя після виписки зі стаціонару, у подальшому картина нормалізувалася. Термін активного спостереження в цих пацієнтів був продовжений до 1 року. Обсяг реабілітаційних заходів у них був розширений за рахунок призначення муколітичних засобів, повторних курсів фізіотерапії, лікувальної гімнастики та масажу. У 7 дітей часті захворювання органів подиху відзначалися й до аспірації СТ, а характер захворюваності в них не змінився після видалення СТДШ. Через 6 місяців у всіх цих дітей контрольна рентгенографія органів грудної клітки підтвердила відсутність яких-небудь локальних запальних змін. У 12 дітей, що залишилися (9,68%), були ЧДХ. Серед них 9 хворих у період після виписки зі стаціонару повторно госпіталізувалися з приводу захворювань органів подиху (загострення хронічного бронхіту, пневмонія), а 6 пацієнтам проводилася санаційна БС. У трьох випадках виконувалася бронхографія, що в 1 хворого, через 3,5 роки після епізоду аспірації СТ, підтвердила наявність бронхоектатичної хвороби. Таким чином, у пацієнтів основної групи на 8,25% було відзначене зниження кількості ЧДХ дітей.
Усього за період проведення дійсного дослідження було виконано 5 торакотомій з видаленням в 4-х випадках нижньої частки лівої легені з язичковими сегментами, в одному - нижньої частки правої легені. По 1 хворому оперовані в 1998 і 2000 рр., 2 - в 2001 р., ще 1 - в 2003 р. Тобто, наслідки аспірації СТ потребували виконання органовидаляючих втручань в 4-х пацієнтів контрольної групи (1997-2001 рр.) і в одного - у групі порівняння (2002-2005 рр.).
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального завдання - поліпшення якості діагностики та результатів ендоскопічного лікування дітей, що перенесли аспірацію та видалення сторонніх тіл дихальних шляхів, шляхом розробки і впровадження комплексу лікувальних заходів, спрямованих на зменшення кількості ранніх і пізніх ускладнень.
1. Найбільш часто сторонні тіла дихальних шляхів зустрічаються у дітей віку до 3-х років (81,30%), частіше в осіб чоловічої статі (64,78%), а більшість спостережень доводиться на IV квартал року (37,87%). У структурі бронхіальних уражень переважає правобічна локалізація (51,73% / 35,22%), частіше зустрічаються сторонні предмети органічного походження (88,26%), серед яких домінують ядра горіхів і насіння (64,04%).
2. Провідними чинниками ризику виникнення ускладнень є давнина епізоду аспірації, характер стороннього тіла та ступінь виразності його фрагментації. Фрагментовані органічні тіла при давнині захворювання більше 3-х діб викликають розвиток тяжких запальних змін у слизуватій ТБД у 94,12% хворих.
3. Результати візуальної оцінки запальних змін слизуватої ТБД за запропонованою класифікацією і їх об'єктивізація за допомогою порівняльного цитологічного дослідження бронхіального секрету дозволяють намітити план подальшого лікування в кожному конкретному випадку та визначити необхідність проведення повторних санаційних БС.
4. Використання під час проведення БС цілої низки технічних прийомів, у тому числі запропонованого способу зупинки кровотечі, дозволяє в усіх випадках досягти позитивного результату й уникнути виконання змушених екстрених бронхотомій з метою видалення сторонніх тіл.
5. При фрагментованих сторонніх тілах органічного й неорганічного походження медикаментозна підготовка до БС повинна проводитися за запропонованою методикою з використанням NAC, дія якого дозволяє значно полегшити завдання видалення дрібних фрагментів сторонніх предметів, а також поліпшити якість повторних бронхоскопічних санацій.
6. Активна санітарно-просвітня робота, у тому числі й із залученням засобів масової інформації, є ефективним засобом профілактики випадків аспірації сторонніх тіл. Зокрема, проведення пробної телевізійної кампанії на місцевому каналі дозволило в найближчі місяці зменшити кількість випадків даної патології з 27,39% до 13,64%, а постійна робота з батьками на педіатричних прийомах одного з районів м. Донецька забезпечила зниження кількості територіально залежних пацієнтів у загальному масиві хворих з 20,83% до 5,13%. Крім того, проведені заходи дозволили збільшити кількість пацієнтів, госпіталізованих у ранній термін (до 12 годин) після аспірації з 35,85% до 51,61%.
7. Розробка та впровадження запропонованого комплексу профілактичних і лікувальних заходів, а також впровадження активного диспансерного спостереження за дітьми після видалення сторонніх тіл дозволили з 17,93% до 9,68% зменшити кількість часто й довгостроково хворіючих запальними захворюваннями бронхолегеневої системи, а також із 3,77% до 0,81% скоротити кількість пацієнтів, що мають ускладнення після виконання хірургічних втручань із приводу хронічних захворювань легенів.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Пошехонов О.С. Особливості техніки видалення сторонніх предметів дихальних шляхів у дітей у складних випадках / О.С. Пошехонов // Вісник невідкладної і відновної медицини. - 2005. - Т.6, №4. - С.599-602.
2. Пошехонов О.С. Особливості техніки видалення сторонніх предметів дихальних шляхів у складних випадках / О.С. Пошехонов // У кн.: Рідкі випадки в практиці дитячого хірурга: Нові спостереження. - Донецьк: Донеччина, 2007. - С.136-144.
3. Москаленко В.З. Сторонні предмети дихальних шляхів у дітей / В.З. Москаленко, І.П.Журило, О.С. Пошехонов // Вісник невідкладної і відновної медицини. - 2002. - Т.3, №2. - С.232-234.
Здобувачем проведено обстеження хворих, узагальнення результатів лікування. Стаття написана особисто.
4. Журило І.П. Сторонні предмети дихальних шляхів у дітей / І.П. Журило, О.С.Пошехонов // Хірургія дитячого віку. - 2004. - Т.1, №4. - С.62-66.
Здобувачем проведено вивчення чинників ризику аспірації сторонніх тіл дихальних шляхів. Стаття написана особисто.
5. Деклараційний патент України № 15265(UA), А61М37/00. «Спосіб гемостазу при видаленні чужорідних тіл дихальних шляхів у дітей / Пошехонов О.С.; заявник та патентовласник Донецький держ. мед. ун-тет. - u2006 00033; заявл. 03.01.06; ппубл. 15.06.2006, бюл. № 6.
6. Пошехонов О.С. Досвід проведення бронхоскопічних досліджень у дітей із сторонніми тілами верхніх дихальних шляхів під комбінованим загальним знеболюванням / О.С.Пошехонов, А.Г. Анастасов // Актуальні проблеми ведення тяжкохворих дітей у стаціонарі: науково-практична конф. з міжнародною участю., 21-22 квітня 2005: тез.допов. – IV., 2005. - С. 60-61.
Автором проведено удосконалення техніки загального знеболювання при бронхоскопії у дітей. Стаття написана особисто.
7. Журило І.П. Про сторонні предмети дихальних шляхів у дітей / І.П. Журило, О.С. Пошехонов // Проблеми сучасної торакальної хірургії: науково-практична конференція., 26-27 квітня 2005 : труди та тези доп. - IV., 2005. - С.207-211.
Здобувачем проведено вивчення безпосередніх та віддалених результатів лікування дітей зі сторонніми тілами дихальних шляхів. Стаття написана особисто.
8. Журило І.П. Шляхи поліпшення якості надання допомоги дітям зі сторонніми предметами дихальних шляхів / І.П. Журило, В.М. Грона, О.С. Пошехонов // Здоров'я дитини. - 2007. - №1(4). - С.106-109.
Автором проведено обґрунтування термінів диспансерного нагляду за хворими та необхідного об'єму реабілітаційних заходів у кожному конкретному випадку аспірації стороннього тіла дитиною. Стаття написана особисто.
АНОТАЦІЯ
Пошехонов О.С. Діагностика, лікування та комплексна профілактика ускладнень сторонніх тіл дихальних шляхів у дітей. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.09 - дитяча хірургія. Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К.Гусака Академії медичних наук України, Донецьк, 2008.
Дисертація присвячена проблемі діагностики, лікування та профілактики ранніх і пізніх хірургічних ускладнень аспірацій сторонніх тіл у дітей. В основу дійсного дослідження покладені результати обстеження, лікування та реабілітації 230 дітей зі сторонніми тілами дихальних шляхів. Осіб чоловічої статі було 149, жіночої - 81. Сторонні предмети органічного походження відзначені в 203 випадках (88,26%), неорганічного - в 27 пацієнтів (11,74%).
Усі пацієнти розділені на 2 групи, контрольну й основну. У контрольну групу ввійшли 106 пацієнтів, що перебували на лікуванні в період з 1997 по 2001 рік. Основну групу склали 124 хворих, пролікованих у період з 2002 року по 2005 рік.
Застосування NAC як медикаментозної підготовки до БС у 54-х випадках фрагментування СТДШ, а також впровадження та використання нового способу зупинки кровотечі у 64 пацієнтів дозволили значно поліпшити якість бронхоскопічної санації.
Досить ефективною виявилася санітарно-просвітня робота із залученням засобів масової інформації. Проведені заходи дозволили збільшити кількість пацієнтів, госпіталізованих у ранній термін після епізоду аспірації СТ (з 35,85% до 51,61%).
Оцінка ступеня виразності ЗДЗ в ТБД за запропонованою класифікацією та її об'єктивізація за допомогою цитологічного методу дозволили оптимізувати обсяг лікувальних заходів і розробити систему індивідуального графіка реабілітації пацієнтів з СТДШ.
Впровадження комплексу розроблених заходів при даній патології дозволило з 17,93% до 9,68% зменшити кількість ЧДХ запальними захворюваннями бронхолегеневої системи, а також з 3,77% до 0,81% скоротити кількість пацієнтів, що страждають на хронічні захворювання легенів після виконання хірургічних втручань.
Ключові слова: сторонні тіла, запально-деструктивні зміни, бронхоскопічна санація, трахеобронхіальне дерево, фрагментовані сторонні тіла.
АННОТАЦИЯ
Пошехонов А.С. Диагностика, лечение и комплексная профилактика осложнений инородных тел дыхательных путей у детей. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.09 – детская хирургия. Институт неотложной и восстановительной хирургии им. В.К.Гусака Академии медицинских наук Украины, Донецк, 2008.
Диссертация посвящена проблеме диагностики, лечения и профилактики ранних и поздних хирургических осложнений аспираций инородных тел у детей. В основу настоящего исследования положены результаты обследования, лечения и реабилитации 230 детей с инородными телами дыхательных путей. Лиц мужского пола было 149, женского - 81. Инородные тела органического происхождения отмечены в 203 случаях (88,26%), неорганического – у 27 пациентов (11,74%). В большинстве наблюдений инородные тела были целостными (144 больных – 62,61%), в оставшихся случаях – фрагментированными (86 наблюдений – 37,39%). В возрасте до 1 года поступило 48 больных (20,87%), от 1 года до 2-х лет – 117 (50,87%), от 2-х до 3-х лет – 22 (9,57%), от 4-х до 6 лет – 17 (7,39%), от 7 до 10 лет – 16 (6,96%), старше 11 лет – 10 детей (4,35%). Отмечено явное доминирование количества детей возрастной группы от 1 года до 2-х лет, удельный вес которых в общем массиве больных составил более половины всех наблюдений.
Все пациенты разделены на 2 группы, контрольную и основную. В контрольную группу вошли 106 пациентов, находившихся на лечении в период с 1997 по 2001 год. Основную группу составили 124 больных, пролеченных в период с 2002 года по 2005 год.
Анализ факторов риска возникновения осложнений показал, что ВДИ в слизистой ДП прогрессируют под воздействием фрагментированных ИТ органического происхождения. Наименьшую же «агрессивность» проявляют неорганические предметы, которые вызывают выраженную воспалительную реакцию спустя неделю и более от начала заболевания.
Применение NAC в качестве медикаментозной подготовки к БС в 54-х случаях фрагментированных ИТДП, а также внедрение и использование нового способа остановки кровотечения у 64 пациентов, позволили существенно улучшить качество бронхоскопической санации.
Весьма эффективной оказалась санитарно-просветительская работа с привлечением средств массовой информации. Проведение пробной телевизионной кампании позволило уменьшить количество случаев данной патологии с 27,39% до 13,64%, а постоянная работа с родителями на педиатрических приемах обеспечила снижение удельного веса территориально зависимых пациентов в общем массиве больных с 20,83% до 5,13%. Проведенные мероприятия позволили увеличить количество пациентов, госпитализированных в ранние сроки после эпизода аспирации ИТ (с 35,85% до 51,61%).
Оценка степени выраженности ВДИ в ТБД по предложенной классификации и с ее объективизация с помощью цитологического метода позволили оптимизировать объем лечебных мероприятий и разработать систему индивидуального графика реабилитации пациентов с ИТДП.
Внедрение комплекса разработанных мероприятий при данной патологии позволило с 17,93% до 9,68% уменьшить количество ЧДБ воспалительными заболеваниями бронхолегочной системы, а также с 3,77% до 0,81% сократить удельный вес пациентов, нуждающихся в выполнении хирургических вмешательств по поводу хронических заболеваний легких.
Ключевые слова: Инородное тело, воспалительно-деструктивные изменения, бронхоскопическая санация, трахеобронхиальное дерево, фрагментированные инородные тела.
SUMMARY
Poshekhonov A.S. Diagnostics, Treatment and Comprehensive Prophylactics of Complications of Children’s Respiratory Tracts, Caused by Foreign Bodies. – The manuscript.
Thesis for applying for Candidate’s of Medicine degree, specialty 14.01.09 – Pediatric Surgery. V.K. Gusak Emergency and Restorative Surgery Institute of Academy of Medical Science of Ukraine, Donetsk, 2008.
The thesis addresses diagnostics, treatment and prophylactics of early and late surgery complications of foreign body aspiration by children. The research is based on results of examination, treatment and rehabilitation of 230 children with foreign bodies in their respiratory tracts. The research covered 149 boys and 81 girls. Foreign bodies of organic origin were observed in 203 cases (88.26%), those of inorganic origin observed in 27 patients (11.74%).
All patients were divided into 2 groups, the control and main ones. The control group comprised 106 patients who underwent treatment from 1997 to 2001. The main group included 124 patients who received treatment from 2002 to 2005.
Use of NAC as medication preparation to bronchoscopy in 54 cases of fragmentary FBRT as well as implementation and use of a new technique for arrest of bleeding of 64 patients allowed to greatly improve quality of bronchoscopic sanation.
Sanitary and educational work with media involvement turned to be very effective. Undertaken actions allowed to increase the