Xreferat.com » Рефераты по медицине и здоровью » Фармакологія гельмінтозів

Фармакологія гельмінтозів

і біогельмінти.

Родина Oxyuridae, вид Enterobius vermiculahs (Linnaeus, 1758), Leach, 1853.

Відділ Spirurida — ротовий отвір оточений, як правило, двома губами, розчленованими на лопаті. Ротова порожнина переходити в глотку (фа-ринкс). Стравохід роздільний на два відділи; м’язовий (передній) і залозистий (задній). Слікул зазвичай дві. Після латеральних сторін хвостового кінця самця у більшості розташовані кутикулярні крила, сосочки. Відкладені яйця містять зрілу личинку. Деякі Spirurida живородящі. Більшість їх — тканинні паразити. Проміжні господарі — членистоногі (двокрилі і ракоподібні).

Родина Filari/dae, види: Wuchereria bancrofti (Cobbold, 1877); Brugia ma-layi (Brug, 1927), Buckley, 1958; Onchocerca volvulus (Leuckart, 1893), Railliet et Henrry, 1910; Loa loa (Guyot, 1778); Mansonella (сип.: Dipelalonetna; Acanthochei-lonema) perstans (Manson, 1891); Mansonella ozzardi (Manson, 1897). Faust, 1929; Dirqfilaria immitis (L-eidy, 1856), 1). repens Railliet et Henry, 1911.

Родина Dracunculidae, вид Dracunculus medinensis (Linnaeus, 1758), Gat-landat, 1773.

Родина Gnathostomatldae, вид Gnathostoma spinigerum (Owen, 1836) і ін.

Підклас Adenophorea {Aphasmidia).

Відділ Trichocephalida (Enoplida). Стравохід у вигляді довгої тонкої трубки; уздовж нього в один ряд розташовані стравохідні залози, унаслідок чого стравохід має вигляд чіткий. У деяких передній кінець тіла ниткоподібний. Статевий апарат самки непарний. Яйцеродні, рідше живородящі. Яйця бочкоподібної форми з пробочками на полюсах. Гео- і біогельмінти.

Родина Trichocephalidae, вид Trkhocephalus trichiurus (Linnaeus, 1771), Blanchard, 1895

РодинаTrichinelltdae, вид Trichinella spiralis (Oven, 1835), Railliet, 1895.

Родина Capillariidae, види: Capiilaria hepatlca (LJancrqft, 1893), Travassos, 1915, Capiilaria phiiippinensis (Chitwood et at., 1968); Capiilaria (син. Thom'mx) aerophilus (Creplin, 1839), Dujardln, 1645, Skrjabin і Schikhobalowa, 1954.

Родина Dioctophymidae, вид Dioctophyme renale (Goeze, 1782), Stiles, 1901.


Принципи лікування глиснтних інвазій


Проблема гельмінтозів на сьогодні не є суто медичною або педіатричною, вона поєднує медичні та соціальні фактори, якіна певному етапі потребують невідкладних заходів з їх вирішення. Практично 90 – 95% дітей до- та шкільного віку переносять паразитарне захворювання, іноді неодноразово.

За прогнозами Українського центру санітарно-епідеміологічного нагляду, що грунтується на дослідженні обласних санепідемстанцій частота цієї патології буде неухильно зростати. Цьому сприяє різке збільшення кількості домашніх тварин без відповідного ветеринарного контролю, низький рівень очистки відходів каналізації, масова міграція населення із країн з жарким кліматом та наявність стандартних малоінформативних методів діагностики в розпорядженні лікарів.

Загальні принципи лікування глистних інвазій наступні:

Призначення антигельмінтних препаратів з урахуванням виду паразита

Спрямованість терапії не тільки на знищеність гельмінтів, а й на ліквідацію наслідків їхньої життєдіяльності (алергізацію, анемію, дискінезію жовчовивідних шляхів)

Контрольоване лікування (паразитологічними методами)

Вартість розробки нових лікарських засобів за останні десятиліття значно зросла, фармацевтичні фірми не відносять роботи зі створення нових антигельмінтних засобів до числа пріоритетів. Така ситуація обумовлена тим, що паразитарні захворювання поширені в країнах із низьким рівнем соціально-економічного розвитку, і фармацевтичні фірми не мають достатніх економічних стимулів для дослідження та виробництва нових протипаразитарних препаратів.

У сучасній науковій літературі з’явилися дані, що свідчать про появу резистентності у гельмінтів, тому для підвищення ефективності терапії необхідні комбіновані препарати та нові лікарські форми.


Протигельмінтні препарати


Протигельмінтні препарати – такі лікарські засоби, які застосовуються для профілактики та лікування кишкових і позакишкових гельмінтозів, кінцевою метою якого є знищення паразитів на різних стадіях розвитку в організмі людини.

Спектр протигельмінтної дії цих лікарських засобів різний. Серед них важливе місце займають протигельмінтні препарати широкого спектру дії, до яких належать мебендазол, тіабендазол, медамін, празиквантел тощо. Класифікація протигельмінтних засобів грунтується на вибірковості негативного впливу їх на основні класи гельмінтів. Зокрема розрізняють:

Протинематодозні

Протицестодозні

Протитрематозні

Засоби, що використовують при позакишкових гельмінтозах.

Препарати, що використовуються для боротьби з нематодозами (аскаридозом, ентеробіозом, трихоцефальозом, стронгілоїдозом, анкістомідозом, некаторозом, токсокарозом, трихінельозом, трихостронгілоїдозом, капілярізом, вухереріозом, бругіозом, лоаозом і онхоцеркозом)

Для боротьби з нематодами найчастіше використовують левамізол, мебендазол, дитіазанін, пірантелу памоат, пірвіній ембонат, піперазин, альбендазол, діетилкарбамазин, івермектин, бефеній гідроксинафтоат.

Фармакодинаміка. Протинематозні засоби є ціановими фарбниками, тому вони порушують тканинне дихання глистів, зменшують утворення АТФ в тканинах і тим самим викликають необоротний параліч їх мускулатури.

При призначенні протинематозних препаратів не вимагається одночасного застосування послаблюючих засобів (якщо хворий не страждає закрепами).

Вибір препарату грунтується на даних копроовоскопічних досліджень.

1.Левамізол — високоефективний при аскаридозі і анкілостомідозі. Призначають його 1 раз перед сном. При необхідності повторюють лікування через тиждень.

2.Мебендазол — високоефективний при ентеробіозі, аскаридозі, анкілостомідозі, капіляріазі, трихостронгілоїдозі і трихоцефальозі. Призначають одноразово (іноді 2-3 дні підряд), при необхідності повторюють лікування через 2 - 4 тижні.

3. Дітіазанін — високоефективний при стронгілоїдозі і трихоцефальозі. Призначають його після їжі 2 рази на день протягом 5-10 днів.

Пірантелу памоат — високоефективний при анкілостомідозі, аскаридозі, ентеробіозі і некаторозі. Призначають 1 раз на день після сніданку протягом 2-3 днів.

Пірвіній ембонат — високоефективний при ентеробіозі. Призначають його одноразово після сніданку. При необхідності проводять 2-3 повторних курси з інтервалами 2-3 тижні.

Піперазин — високоефективний при аскаридозі, застосовують і при ентеробіозі. Призначають всередину кожні 12 годин за 1 годину до їжі. При необхідності курс лікування може бути повторений.

Альбендазол — високоефективний при аскаридозі, ентеробіозі, токсокарозі, трихінельозі, анкілостомідозі, некаторозі, трихоцефальозі, стронгілоїдозі і капіляріозі. При аскаридозі, трихоцефальозі призначають одноразово; при ентеробіозі — дві дози з інтервалом 2 тижні; при анкілостомідозі, трихінельозі — по одній дозі кожні 12 годин протягом 3 днів; при стронгілоїдозі, токсокарозі, некаторозі — по одній дозі кожні 8-12 годин напротязі 5-10 днів; при капіляріозі — по одній дозі кожні 12 годин протягом 20 днів.

Діетилкарбамазин - високоефективний при онхоцеркозі, вухереріозі, бругіозі, лоаозі і токсокарозі. Призначають всередину: 1-й день однократно після їжі, 2-й день — кожні 8 годин, 3-й день — кожні 8 годин (дозу збільшуємо), далі дозу ще більше збільшуємо і приймаємо в 3 прийоми.

Замість діетилкарбамазину може бути застосований івермектин, менш токсичний препарат.

9.Бефеній гидроксинафтоат — високоефективний при аскаридозі, ентеробіозі, трихостронгілоїдозі, трихоцефальозі і анкілостомідозі. Призначають всередину одноразово, при необхідності лікування можна повторити. В даний час препарат використовують украй рідко.

Фармакокінетіка. Всі вищеназвані препарати призначають всередину. Більшість з них погано всмоктуються з шлунково-кишкового тракту. Проте при пошкодженні гельмінтами слизової оболонки кишечника потрапляння препаратів в кров істотно збільшується. Біодоступність підвищується і при одночасному прийомі протинематозних засобів з жирною їжею.

Небажані ефекти:

1.Диспепсичні розлади (нудота, блювота, діарея, анорексія, біль в животі).

Нейротоксичність (головний біль, запаморочення, слабкість, сонливість, м'язова дискоординація, сплутання свідомості, порушення зору, дуже рідко — судоми).

Гематотоксичність (при тривалому прийомі) — нейтропенія, тромбоцитопенія.

Шкірний висип, кропив'янка.

Нефротоксичність — може викликати дитіазанін. Так, як препарат елімінується нирками, може забарвити сечу в блакитний колір, що є показом до негайної його відміни. При використанні дитіазаніну кал повинен бути забарвлений в зелено-блакитний або синій колір.

Підвищення тонусу гладенької мускулатури матки, тому протинематодозні засоби не можна призначати вагітним; крім того, при попаданні в кров препарати можуть виявляти тератогенну дію.

Гепатотоксичність (при тривалому прийомі) — підвищення активності трансаміназ, лужної фосфатази.

Препарати, що використовуются для боротьби з цестодозами (діфілоботріозом, гіменолепідозом, теніозом, теніарінхозом, ехінококозом і альвеококозом)

Для усунення цестодозів застосовують філіксан, фенасал, аміноакрихін, празиквантел, альбендазол, мебендазол.

Фармакодинаміка. Протицестозні засоби викликають тимчасовий параліч мускулатури присосків і крючків гельмінтів.

Вибір препарату заснований на копроовоскопічних дослідженнях.

Філіксан— високоефективний майже при всіх видах цестозів. Призначають 1 раз натщесерце (окрім гіменолепідозу, в цьому випадку призначають 3 рази з інтервалом в 7 днів). Філіксан не застосовують при ехінококозах.

Фенасал — високоефективний при багатьох видах цестозів, окрім ехінококозу і альвеококоза. Але при теніозі він протипоказаний дітям або вимагає украй обережного застосування, оскільки препарат володіє теніцидною, але не овоцидною дією, тобто він не знищує яйця, що звільняються з перетравлюваних в кишечнику члеників гельмінта. Яйця глистів перетворюються на онкосфери і можуть потрапити в шлунок або через антиперистальтики (наприклад, під час блювання, тому необхідно призначати протиблювотні засоби — церукал), або з їжею, узятою брудними руками. У шлунку онкосфери, звільняючись or оболонки, впроваджуються в його стінку і з током крові можуть потрапити в мозок, очі. Розвивається найнебезпечніший для життя цистицеркоз, в цьому випадку треба тривало застосовувати альбендазол. Призначають фенасал всього 1 раз натщесерце (окрім гіменолепідозу, в цьому випадку проводять довготривалу терапію, що складається із трьох 7-денних циклів з інтервалом в 7 днів)

Аміноакріхин— високоефективний при гіменолепідозі. Призначають його натщесерце, 1 раз на день (або 2 рази з перервою в 30 хвилин). Курс лікування складається з 3—4 циклів, кожен тривалістю 3 дні, з інтервалом 3 – 6 днів.

Празіквантел — високоефективний при багатьох видах цестозів, окрім ехінококозу і альвеококозу. Призначають препарат внутрішньо одноразово після їжі. Іноді празиквантель використовують при цистицеркозі (його ефективність нижче чим у альбендазолу) у великій дозі в 3 прийоми протягом 30 днів.

5.Албендазол — високоефективний при ехінококозі, альвеококозі і цистицеркозі. Призначають всередину кожні 12 годин протягом 1-6 місяців.

6. Мебендазол — є альтернативним засобом для альбендазола при ехінококозі і альвеококозі, але його ефективність нижча, і він не знищує личинки.

Фармакокінетика. Всі названі препарати можуть всмоктуватися з шлунково-кишкового тракту. Особливо добре абсорбується з кишечника празиквантел, його біодоступність складає більше 80% (не залежить від характеру їжі). Для зменшення попадання в кров інших протицестозних засобів хворий не повинен в цей час споживати жирну і м'ясну їжу.

До і після прийому протицестозних засобів необхідно призначити сольове проносне (до 5 років — фенолфталеїн), яке зменшить всмоктування препарату і сприятиме вигнанню глистів з кишечника. Якщо через 3 години після прийому проносного не буде калу, необхідно поставити клізму. За відсутності головки глиста у фекаліях клізму можна повторити.

Небажані ефекти. Протицестозні засоби (окрім празиквантелу) — це високотоксичні речовини, які можна призначати тільки в умовах стаціонару. Можуть бути диспепсичні розлади; алергічні реакції; артеріальна гіпотензія, серцева недостатність; пригнічення дихання; гіперкінези, психоз; провокація псоріазу; тератогенність.

Препарати, що використовуються для боротьби з трематодозами (опісторхозом, клонорхозом, фасціольозом, шистсомозом сечостатевим, шистосомозом кишковим, шистосомозом японським)

Для боротьби з трематодами застосовують хлоксил, празиквантел, бітіонол, метрифонат, оксаміхін.

Фармакодинаміка. Протитрематодозні засобу викликають необоротний параліч мускулатури присосків гельмінтів. Необхідно відзначити, що препарати не впливають на незрілих паразитів, тому існує небезпека реінвазії.

Вибір препарату заснований па копроовоскопічних дослідженнях.

Хлоксил — впливає на всі види трематодозів. Призначають 3 рази на добу за годину після їжі з 1/2 стакана молока. Курс лікування — 5 днів. При необхідності курс лікування повторюють з інтервалом не менше 4 місяців.

Празіквантел — високоефективний засіб для лікування трематодозів (окрім фасціольозу). Призначають 3 рази на добу протягом 1-2 днів. Повторні курси лікування, як правило, не потрібні.

Бітіонол — високоефективний засіб при фасціольозі. Препарат призначають всередину після їжі 2 рази на добу. Бітіонол приймають через день напротязі двох тижнів.

4.Метріфонат — застосовують при сечостатевому шистосомозі. Препарат призначають всередину 3 разу, другий курс лікування необхідний через 2 тижні.

5.Оксамніхін —| застосовують при кишковому шистосомозі. Препарат призначають всередину двократно з інтервалом 5-6 годин.

Фармакокінетика. Препарати всмоктуються при прийомі всередину. Особливо швидко проникає в кров празиквантель; пік його концентрації в плазмі крові спостерігається через 1—2 години. Препарати біотрансформуються в печінці і у вигляді метаболітов елімінуються нирками.

При призначенні протитрематодозних засобів не вимагається дотримання дієти і одночасного з ними застосування послаблюючих препаратів (якщо хворий не страждає закрепами).

Небажані ефекти. При використанні хлоксилу можливі збільшення розмірів печінки, болі в області печінки, протеїнурія, зміни серцевого ритму, болі в області серця, еозинофілія, запаморочення, сонливість.

В порівнянні з хлоксилом празиквантел ефективніший і краще переноситься. В окремих випадках при його прийомі спостерігають нудоту, головний біль, гіркоту і присмак металу в роті, біль в епігастральній ділянці. Ці явища проходять зазвичай після закінчення прийому препарату.

Бітіонол викликає у 40% хворих слабкі і оборотні побічні ефекти — анорексію, спастичний біль в животі, діарею, запаморочення, головний біль, гіпертермію, шум у вухах, безсоння, протеїнурію, лейкопенію. Рідше з'являються уртикарні чи папульозні висипання як результат на алергени загиблих трематод.

Бітіонол протипоказаний дітям до 8 років.

Метріфонат добре переноситься, іноді він викликає залежні від дози і оборотні запаморочення, млявість, нудоту, спастичні болі в животі.

Оксамніхін може викликати головний біль, запаморочення, сонливість, еозинофілію, нудоту, діарею, оранжеве забарвлення сечі. У пацієнтів із захворюваннями печінки можливо невелике підвищення активності амінотрансфераз в крові. Рідко з'являються психічні розлади (галюцинації, амнезія) і судоми.


Вибір засобу для специфічної терапії


Отже, при виборі засобу для специфічної терапії хворих гельмінтозами враховують спектр антигельмінтної активності препаратів, що особливо важливо при поліінвазіях.

Нематодози


Аскаридоз

Аскаридоз - гельмінтоз людини, що викликається круглим гельмінтом Ascaris lumbricoides. Характеризується алергічним синдромом в ранній фазі захворювання і порушенням функцій ШКТ - в пізній.

Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: пірантел, 10 мг/кг одноразово.

Альтернативні препарати: левамізол, мебендазол, альбендазол.

Анкилостомідоз

Анкилостомідоз - гельмінтоз, що викликається паразитуванням в організмі людини нематод родини Ancylostomatidae: Ancylostoma duodenale і Necator americanus. Характеризується порушеннями функції ШКТ і розвитком залізодефіцитної анемії.

Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: пірантел.

Альтернативні препарати: левамізол, мебендазол, альбендазол.

За наявності ознак анемії специфічне лікування доповнюють призначенням препаратів заліза, а при необхідності - фолієвой кислоти.

Трихоцефальоз

Трихоцефальоз - гельмінтоз людини, що викликається волосоголовцем, - Trichocephalus trichiuris. Характеризується хронічним протіканням з переважним порушенням функції ШКТ.

Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: мебендазол.

Альтернативні препарати: альбендазол.

Ентеробіоз

Ентеробіоз (оксіуроз) - гельмінтоз людини, що викликається гостриками, - Enterobius (Oxyuris) vermicularis. Характеризується кишковими розладами і періанальним свербінням.

Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: пірантел.

Альтернативні препарати: мебендазол, альбендазол.

Зазвичай вибраний препарат призначають у вигляді двох прийомів з інтервалом 7-10 днів, оскільки однократний прийом може не надати належного ефекту через частих випадків інвазій і суперінвазій. Неодмінними умовами успішної дегельмінтизації при ентеробіозі є одночасне лікування всіх членів сім'ї (колективу) і строге дотримання гігієнічного режиму для виключення можливості повторного зараження.

Стронгілоїдоз

Стронгілоїдоз – хронічний гельмінтоз з переважним ураженням ШКТ і загальними алергічними проявами. Збудник - кишкова вугриця (Strongyloides stercoralis).

Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: альбендазол, курс 3 дні.

Альтернативні препарати: івермектін однократно.

Трихінельоз

Трихінельоз - гельмінтоз, що викликається паразитуванням в організмі людини нематод роду Trichinella. Характеризується гострим протіканням, лихоманкою, болем в м'язах, набряками, гіпереозинофілією і іншими алергічними проявами. Лікування трихінельозу індивідуалізоване і включає специфічну (етіотропну) і патогенетичну терапію.

Вибір антимікробних препаратів

Етіотропна терапія направлена на знищення кишкових тріхинел, припинення продукції ними личинок (лярв), порушення процесу інкапсуляції і збільшення загибелі м'язових тріхинел. В основному застосовують мебендазол, проте єдиної схеми лікування цим лікарським засобом не існує.

Прийнято призначати препарат в дозі 0,1 г кожні 8 ч протягом 7-14 днів; за кордоном застосовують вищі дози - в перших 3 дні по 0,2-0,4 г кожні 8 ч, потім по 0,4-0,5 г кожні 8 ч протягом подальших 10 днів. Останніми роками застосовують альбендазол в дозі 10 мг/кг/добу в 3 прийоми протягом 7-14 днів. Найбільш ефективне проведення етіотропної терапії в інкубаційному періоді, коли можливе запобігання клінічним проявам, або в перші дні захворювання, коли ще є кишкові трихінели.

Під час м'язової стадії захворювання і інкапсуляції ефективність етіотропної терапії істотно зменшується і її вживання в цей період може сприяти загостренню захворювання. Симптоматична терапія включає призначення антигістамінних препаратів, НПЗЗ і ін.

При важкій інвазії з неврологічними розладами, міокардитом, легеневою недостатністю застосовують глюкокортикоїди: преднізолон всередину в дозі 20-80 мг/доби протягом 5-7 днів з подальшим зменшенням дози і відміною препарату через 1-1,5 тижні. У зв'язку з тим, що глюкокортикоїди можуть подовжувати період і кількість лярвопродукції в кишечнику, рекомендується застосовувати антигельмінтні препарати (мебендазол або альбендазол) протягом всього періоду вживання глюкокортикоїдів і декілька днів після їх відміни.

Токсокароз

Токсокароз - захворювання, що розвивається в результаті інвазії людини личинками круглих гельмінтів собак, - Toxocara canis (рідше за паразитів кішок - T.cati). Клінічна симптоматика токсокароза поліморфна і визначається локалізацією личинок: астмоподібний стан, лихоманка, висипання на шкірі, порушення зору, гепатомегалія, епілептиформні симптоми, еозинофілія.

Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: альбендазол 10 мг/кг/добу протягом 10-20 днів.

Альтернативні препарати: діетилкарбамазин 3 мг/кг/добу протягом 3 тижнів.

Філяріатози

Філяріатози - група тропічних гельмінтозів, що викликаються нематодами родини Filariidae, що характеризуються трансмісивним шляхом передачі, украй повільним розвитком і тривалою течією. Найбільш поширеними є лімфатичні філяріатози (вухереріоз і бругіоз), онхоцеркоз і лоаоз.

Лімфатичні філяріатози

До лімфатичних філяріатозів відносяться вухереріоз і бругіоз, збудниками яких є ниткоподібні круглі гельмінти Wuchereria bancroffti і Brugia malayi. Ці гельмінтози характеризуються переважним ураженням лімфатичної системи.

Вибір антимікробних препаратів

Слоновість нижніх кінцівок

Препарат вибору: діетилкарбамазин. Курс - 12-14 днів. Для визначення індивідуальної переносимості і запобігання важким побічним реакціям в перші дні лікування препарат застосовують дробно в поступово наростаючих дозах, починаючи 1/3 добової дози в перший день, з 3-4-го дня - повна доза. Якщо через 3-6 місяців мікрофілярії знову виявляються в периферичній крові, проводять повторні курси лікування.

Альтернативні препарати: івермектин у вигляді монотерапії або в комбінації з діетилкарбамазином або альбендазолом. При розвитку ускладнень (лімфаденіт, лімфангіїт і ін.) специфічне лікування повинне поєднуватися із застосуванням антибактеріальної терапії і хірургічним втручанням. В обструктивній стадії захворювання ефективність консервативного лікування невелика.

Лоаоз

Лоаоз - філяріатоз, що характеризується набряком м'яких тканин, ураженням кон'юнктиви, серозних оболонок і статевих органів. Збудником є нематода виду Loa loа.

Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: діетилкарбамазин, курс - 2-3 тижні. Починати лікування з невеликої дози препарату і, поступово збільшуючи, протягом 3-5 днів доводити до терапевтичної.

При лікуванні лоаоза діетилкарбамазин часто викликає важкі алергічні реакції, обумовлені загибеллю гельмінтів, при інтенсивній інвазії - аж до розвитку менінгоенцефаліту. Тому терапію рекомендується проводити в умовах стаціонару з обов'язковим призначенням антигістамінних лікарських засобів. При інтенсивній інвазії призначають глюкокортикоїди. При мікрофіляріємії більше 1000 в 20 мм3 до призначення діетилкарбамазина рекомендується обмінне переливання крові з метою зменшення інтенсивності інвазії.

Онхоцеркоз

Онхоцеркоз - філяріатоз, що викликається ниткоподібною нематодою Onchocerсa volvulus, що характеризується ураженням шкіри, підшкірної клітковини, лімфатичних вузлів і очей, аж до розвитку сліпоти.

Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: івермектин одноразово. Як найбільш ефективний і безпечний препарат його широко застосовують для масової хіміотерапії у вогнищах онхоцеркоза. Це запобігає важким ураженням очей і сліпоті, проте в частини пацієнтів поновлюється репродуктивна здатність філярій. У наш час відпрацьовуються схеми лікування і інтервали вживання івермектину. Встановлено, що для ефективної дії на дорослих гельмінтів потрібні великі дози препарату - всього на курс до 0,8 міліграма/кг. Онхоцеркозні вузли видаляють хірургічно.

Альтернативні препарати: діетилкарбамазин, приймають спочатку в малих дозах, які поступово збільшують до стандартних і продовжують лікування протягом 10 днів. Препарат діє лише на личинки гельмінта - мікрофілярії, тому його поєднують із застосуванням сураміну. Замість діетилкарбамазина може бути використаний івермектин одноразово на початку і в кінці курсу лікування сураміном.

В результаті масової загибелі мікрофілярій під час хіміотерапії можливі важкі побічні реакції, у тому числі неврит зорового нерва, аж до сліпоти, тому одночасно застосовують антигістамінні лікарські засоби, а за показаннями - глюкокортикоїди.


Трематодози


Опісторхоз і клонорхоз

Опісторхоз і клонорхоз - гельмінтози, що викликаються трематодами Оpisthorchis felineus і Сlonorchis sinensis, що характеризуються ураженням гепатобіліарної системи і підшлункової залози.

Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: празиквантел, курс - 1 день.

У гострій стадії при важкій течії використовують засоби десенсибілізуючої і дезінтоксикаційної терапії. У хронічній стадії комплексна терапія проводиться по загальних принципами лікування хворих гастроентерологічного профілю.

Парагонімоз

Парагонімоз - гельмінтоз, що вражає переважно органи дихання, інколи головний мозок і інші органи. Збудниками є трематоди родини Paragonimidae: Paragonimus westermani, P. skrjabini і ін.

Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: празіквантел, курс - 1 день. Пацієнтів з ектопічним парагонімозом, особливо при ураженнях ЦНС, необхідно лікувати в стаціонарі у зв'язку з можливим розвитком набряку мозку.

Шистосомози

Шистосомози - тропічні гельмінтози, що викликаються трематодами роду Schistosoma. Характеризуються в гострій стадії токсико-алергічнімі реакціями, в хронічній, залежно від вигляду збудника, розвиваються переважно ураження кишечника (S.mansoni, S.japonicum, S.intercalatum, S.mekongi) або сечостатевої системи (S.haematobium).

Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: празіквантел, курс - 1 день.


Цестодози


Теніарінхоз

Теніарінхоз - гельмінтоз, що викликається бичачим ціп'яком (Taeniarhynchus saginatus). Характеризується переважно порушенням функції ШКТ і мимовільним виходом члеників гельмінта з кишечника.

Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: празіквантел 25 мг/кг одноразово.

Альтернативні препарати: ніклозамід - увечері перед сном 2,0 г і вранці натщесерце 1,0 г. Через 5 год прийняти проносне.

Теніоз, цистицеркоз

Теніоз - гельмінтоз, що викликається паразитуванням в кишечнику людини свинячого ціп'яка (Taenia solium). Цистицеркозом називається інвазія у людини, що виникає при паразитуванні личинкової стадії цього ж гельмінта; найбільш важкою формою є нейроцистицеркоз.

Вибір антимікробних препаратів

Кишковий теніоз

Препарати вибору: ніклозамід 2,0 г на ніч. За 15 хвилин до прийому рекомендується випити 1,0-2,0 г натрію гідрокарбонату.

Препарат високоефективний, викликає загибель сколексу і незрілих члеників.

Альтернативні препарати: празиквантел 25 мг/кг одноразово.

Церебральний цистицеркоз

Препарати вибору: празиквантел - 50 мг/кг/добу в 3 прийоми протягом 14 днів і більш; альбендазол - 15 мг/кг/добу в 3 прийоми течія 10 днів. Рекомендується проводити 3 цикли лікування з інтервалом 2-3 тижні. Одночасно з антигельмінтними препаратами хворим цистицеркозом призначають глюкокортикоїди.

Діфіллоботріоз

Діфіллоботріоз - гельмінтоз, збудниками якого є стьожаки роду Diphillobotrium. Основний збудник - стьожак широкий (Diphyllobotrium latum). Характеризується хронічним протіканням з переважним порушенням функції ШКТ і можливістю розвитку мегалобластной анемії.

Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: празиквантел 25 мг/кг одноразово. При вираженій анемії до дегельмінтизації призначають вітамін B12.

Гіменолепідоз

Гіменолепідоз - гельмінтоз людини і дрібних гризунів, що викликається ціп'яками роду Hymenolepis. Характеризується переважним порушенням діяльності органів травлення.

Вибір антимікробних препаратів

Препарати вибору: празиквантел, два прийоми по 2 мг/кг з інтервалом 10 днів.

Ехінококози

Ехінококози – хронічні гельмінтози, що викликаються паразитуванням у людини личинок стрічкових гельмінтів родини Taeniidae, - Echinococcus granulosus і E.multilocularis. Основним методом лікування хворих ехінококозом залишається хірургічний.

Консервативна терапія хворих ехінококозом показана при множинних ураженнях печінки, легенів і інших органів, при яких оперативне втручання пов'язане з високим ризиком Ехінокок, видалений із печінки для життя і неможливе технічно. Вона застосовується також як протирецидивне лікування при розриві ехінококових кіст (у анамнезі або в результаті пошкоджень при хірургічних втручаннях).

Вибір антимікробних препаратів

Схеми хіміотерапії ехінококозов остаточно не розроблені. Для цих цілей в даний час використовують переважно альбендазол, рідше - мебендазол.

Препарати вибору: альбендазол 10-20 мг/кг/добу. Тривалість безперервного циклу від 3 тижнів до декількох місяців; число циклів - від 1 до 20 і більш. Інтервали між циклами 21-28 днів або лікування проводять безперервно протягом декількох років. Ефективність лікування альбендазолом гідатідозного ехінококозу печінки і легенів 41 – 72%; рецидиви відмічаються в середньому у 25% пацієнтів. Ефективність консервативної терапії альвеолярного ехінококозу нижча, а частота рецидивів вища. Консервативне і хірургічне лікування ехінококозов доповнюють один одного і вимагають строгого індивідуального підходу.

Альтернативні препарати: мебендозол. У перших 3 дні застосовують по 0,5 г кожні 12 годин, в подальших 3 дні по 0,5 г кожні 8 годин, далі по 25-30 мг/кг/добу в 3-4 прийоми протягом 15-24 місяців (з врахуванням переносимості). При терапії можуть виникнути ускладнення, пов'язані із зниженням життєдіяльності і загибеллю паразита: нагноєння кіст, спонтанні розриви, виникнення порожнин розпаду альволярного ехінокока з подальшим абсцедуванням.

Велика частота ускладнень спостерігається при лікуванні ехінококозу легенів, особливо при розмірах кіст більше 6 см в діаметрі. У цих випадках спостерігаються розвиток абсцесів легенів і емпієми плеври. Ці ускладнення досить часто вимагають хірургічного лікування.


Загальна характеристика протипаразитарних засобів


Левамізол (Levamisolum) 2,3,5,6-Тетрагідро-6-фенілімідазо-[2,1-b]-тіазолу гідрохлорид.


Фармакологія гельмінтозів


Фармакологічна дія:

Спочатку цей препарат був запропонований як протиглистовий засіб. При вивченні антигельмінтної дії левамізолу було виявлено, що він підвищує загальну опірність організму і може бути використаний як засіб для імунотерапії. Досліди на ізольованих клітинах і спостереження за здоровими і хворими людьми показали, що препарат здатний відновити змінені функції Т-лімфоцитів (форменних елементів крові, що беруть участь у формуванні клітинних механізмів, відповідальних за підтримку захисних сил організму) і фагоцитів (загальна назва клітин крові, здатних захоплювати і знищувати хвороботворні мікроби) і внаслідок свого тимусміметичного ефекту (ефекту, направленого на посилення клітинних захисних сил організму) може регулювати клітинні механізми імунологічної системи. Докладніші дослідження продемонстрували, що левамізол, вибірково стимулюючи регуляторну функцію Т-лімфоцитів, може виконувати функції імуномодулятора (речовини, що впливає на захисні сили організму), здатного підсилити слабку реакцію клітинного імунітету, ослабляти сильну і не діяти на нормальну.

Фармакокінетика

Після прийому всередину левамізол швидко абсорбується з ШКТ. Cmax в плазмі крові досягається через 1.5-4 год. Інтенсивно метаболізується в печінці. T1/2 з плазми складає 3-4 години, а для метаболітів — 16 годин. Виводиться головним чином з сечею у вигляді метаболітов і в невеликій кількості — з калом. Близько 70 % виводиться з сечею, 5 % — в незміненому вигляді.

Показання до застосування:

У зв'язку з цими властивостями левамізол був запропонований для лікування різних захворювань, в патогенезі яких надають значення розладам імуногенезу (процесу формування захисних сил організму): первинні і вторинні імунодефіцитні стани (зниження або відсутність захисних сил організму), аутоіммунні хвороби (хвороби, в основі яких лежать алергічні реакції на власні тканини або продукти життєдіяльності організму), хронічні і рецидивуючі інфекції, пухлини і ін.

Найбільш вивчена дія левамізолу при ревматоїдному артриті (інфекційно-алергічне захворювання з групи колагенозів, що характеризується хронічним прогресуючим запаленням суглобів).

Взаємодія:

Несумісний з ліпофільними з'єднаннями, етанолом (можливий розвиток дисульфірамоподібних реакцій) і лікарськими засобами, що викликають лейкопенію. Підсилює ефекти Фенітоїну і непрямих антикоагулянтів. Мієлотоксичні лікарські засоби підсилюють прояви гематотоксичности препарату.

Спосіб застосування:

Препарат відноситься до базисних засобів (основним засобам лікування), діє при тривалому застосуванні; ефект розвивається поволі (починаючи приблизно з 3-го місяця). Призначають препарат всередину в добовій дозі 150 міліграм щоденно (іноді дають переривистими курсами напротязі 3 днів в тиждень).

Терапевтичний ефект наголошується також у хворих з хронічними неспецифічними захворюваннями легенів, одержуючих по 150 міліграм левамізолу через день або по 100 міліграм в день. Виражені клінічні результати і позитивні зрушення в імунологічних показниках наголошуються у хворих хронічним гломерулонефритом (захворюванням нирок) і пієлонефритом (запаленням тканини нирки і ниркової балії), що приймають левамізол по 150 міліграм 3 рази на тиждень. Включення левамізолу (2-2,5 міліграм/кг в добу протягом 3 днів з перервами між курсами 5-6 днів; всього 2-4 курси) в комплексну противиразкову терапію сприятливо впливає на клінічне протікання і рубцювання виразки дванадцятипалої кишки у хворих з несприятливим, часто рецидивуючим і тривалим перебігом захворювання. Крім несприятливого перебігу захворювання, показанням до застосування препарату служить зниження клітинного імунітету (зменшення кількості Т-лімфоцитів, підвищення кількості В-лімфоцитів в периферичній крові).

Є дані про позитивну дію левамізолу в комплексній терапії хронічного токсоплазмоза (захворювання, викликаного внутрішньоклітинним паразитом - токсоплазмою) з вторинним імунодефіцитом, пов'язаним з порушенням активності Т- і В-лімфоцитів. Таким хворим призначають левамізол по 150 міліграм 3 дні підряд з перервами 1 тиждень між циклами, всього 2-3 цикли. Також використовують препарат для лікування шкірних хвороб - вульгарних і рожевих вугрів, псоріазу.

Позитивний ефект наголошується при застосуванні левамізолу в комплексній терапії хворих, що важко піддаються лікуванню з різними формами шизофренії.

Левамізол як імуностимулюючий препарат може бути ефективний в комплексній терапії різних захворювань. Проте застосовувати його необхідно з обережністю і при відповідних показах, в першу чергу при доведеному зменшенні активності Т-системи імунітету. Дози повинні бути ретельно підібрані, оскільки при перевищенні доз можливо не імуностимулююча, а імунодепресивна дія, причому в деяких випадках від малих доз левамізолу.

Побічні дії:

Препарат може викликати різні побічні явища. При одноразовому застосуванні (для лікування гельмінтозів) виражених явищ не відмічено, проте при повторному застосуванні можуть спостерігатися головний біль, порушення сну, підвищення температури тіла, зміна смакових відчуттів, диспепсичні явища, нюхові галюцинації, алергічні шкірні реакції, агранулоцитоз.

В процесі лікування левамізолом слід періодично (не менше чим через 3 тижні) проводити аналізи крові.

Протипоказання:

Препарат протипоказаний у випадку, якщо через 10 годин після першого прийому в дозі 150 міліграм кількість лейкоцитів (формених елементів крові) зменшиться нижче 3 млрд/л (або при зменшенні кількості нейтрофільних до 1 млрд/л).

Форма випуску:

Таблетки по 0,05 і 0,15 г.

Умови зберігання:

Список Б. У захищеному від світла місці.

Синоніми: Аdiafor, Аscaridil, Саsydrol, Decaris, Еrgamisol, Кеtrax, Levasole, Sitraх, Lеvоripercol, Levotetramisol, Nilbutan, Теnisol.


Мебендазол


Mebendazole 5-бензоїл-2-метоксикарбоніламіно-бензімідазол


Фармакологія гельмінтозів


Фармакологічна дія:

Антигельмінтний препарат широкого спектру дії; найбільш ефективний при ентеробіозі трихоцефальозі. Викликаючи необоротне порушення утилізації глюкози, виснажує запаси глікогену у тканинах гельмінтів, перешкоджає синтезу клітинного тубуліну, також гальмує синтез АТФ.

Фармакокінетика

Практично не всмоктується в кишечнику. T1/2 - 2.5-5.5 год. Зв'язок з білками плазми - 90%. Нерівномірно розподіляється в органах, накопичується в жировій тканині печінки, личинках гельмінтів. У печінці метаболізується до 2-амінопохідного. Більше 90% дози виділяється з каловими масами в незміненому вигляді. Частина (5-10%), що всмокталася, елімінується нирками.

Показання до застосування:

Ентеробіоз, аскаридоз, анкілостомідоз, стронгілоїдоз, трихоцефальоз, трихінельоз, теніоз, ехінококоз, множинні нематоди, альвеококоз, капіляріоз.

Взаємодія:

Знижує потребу в інсуліні у хворих цукровим діабетом. Слід уникати сумісного призначення з ліпофільними речовинами. Циметидин може підвищувати концентрацію в крові; карбамазепин і інші індуктори метаболізму - знижувати.

Спосіб застосування:

Всередину, з невеликою кількістю води. Дорослим і дітям старше 10 років при ентеробіозі - одноразово, по 100 міліграм. Дітям у віці від 2 до 10 років - одноразово, по 25-50 міліграм. У разі високої вірогідності повторної інвазії приймають повторно через 2-4 тижні в тій же дозі. Рекомендується проводити одночасне лікування всіх членів сім'ї. При аскаридозі, трихоцефальозі, анкілостомозі, теніозі, стронгілоїдозі і змішаних гельмінтозах - вранці і увечері по 100 міліграм протягом 3 днів. При трихінельозі - 3 рази на день по 200-400 міліграм протягом 3 днів, а з 4

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: