Особливості кореляційних зв’язків слухових ВП кори головного мозку при фізичній та когнітивній стимуляції
Акустичні стовбурові ВП (АСВП) – це субмікрохвильові коротколатентні слухові ВП, що отримують при великій кількості усереднень по скальпу. Це потенціали окремого поля, реєструються за рахунок об’ємного проведення і відображають діяльність слухового нерва і слухових стовбурових ядер різного рівня. АСВП досить стабільні і відтворювані, мають меншу варіабельність, ніж довголатентні ВП [6,16].
Барне і Гудвіні (1965) записали усереднені ВП на клацання у більшості новонароджених. Відповідь була максимальною на вервексі і найбільш вираженим її компонентом була позитивна хвиля з середньою латентністю 267мс. Амплітуда цього компонента лінійно залежить від інтенсивності стимулу. ВП на клацання у новонароджених характеризується більшою латентністю, ніж у дорослих. Барне і Гудвіні порівнювали також ВП одержанні на різних стадіях сну. Виявилось, що під час глибокого сну величина і латентність слухових ВП більша, ніж під час неглибокого сну. Під час досліджень вчені також спостерігали зменшення латентності і амплітуди ВП з віком [30].
1.4 Особливості викликаної активності в ліворуких і праворуких
Значне місце в фізіологічному дослідженні проблеми функціональної асиметрії півкуль займає метод реєстрації викликаних потенціалів (ВП). За даними Е.А. Костандова ВП в задніх відділах правої півкулі випереджають за часом ВП в лівій півкулі. В ряді досліджень відмічено відсутність асиметрії, але переважають дані про те, що в правшів амплітуда ВП на “прості” стимули (тони або спалах світла) більша в правій півкулі, а на словесні стимули (слухові або зорові) більша в лівій півкулі [12].
При порівнянні ВП правої і лівої півкуль у відповідь на “пряму” стимуляцію кожної встановили, що у правшів латентний період довший в лівій півкулі, а у ліворуких – навпаки у правій. Отже, довший латентний період спостерігається у домінуючій півкулі. Інше співвідношення виявили при співставленні амплітуд. У правшів взагалі не спостерігається міжпівкулевої різниці в амплітуді, а в лівшів амплітуда була більша в правій (домінантній) півкулі. Виявлена амплітудна різниця говорить про “несиметричність” “парворукого” і “ліворукого” мозку. “Несиметричність” співвідношення амплітуди ВП правої і лівої півкуль може бути обумовлена різним домінуванням півкуль по мові у лівшів. Домінування півкуль, визначене за рукою, який надається перевага, не обов’язково співпадає з домінуванням його по мові [25].
Праворукість і ліворукість не відображає “симетрично-протилежної” організації мозку: у правшів центр мови у більшості випадків розміщений в лівій півкулі, тоді як у лівшів латералізація мовних функцій досить варіативна, мовний центр може бути як в правій так і лівій півкулі або в обох.
На амплітуду ВП, причому однаково в двох півкулях, впливає домінування ока. Амплітуда ВП завжди більша в правій півкулі при спалаху в лівій половині поля зору. В осіб з домінуванням лівого ока амплітуда ВП вища, ніж в осіб з домінуванням правого ока. Цікаво те, що при домінуванні ВП, в якому приймали участь лише чоловіки, було встановлено, що велика амплітуда на спалах в правій півкулі спостерігається лише в ліворуких і була відсутня в праворуких. Це говорить про більш виражену латералізацію функцій, що визначається за домінуванням рук, у чоловіків, ніж у жінок [28].
В праці Е. А. Костандова і О. А. Генкіної виявлена досить цікава міжпівкулева різниця ВП при прямій стимуляції півкуль: амплітуда компонента П300 при прямій стимуляції лівої півкулі більша в лівій півкулі, ніж в правій, тоді як при прямій стимуляції правої півкулі різниця у ВП різних півкуль не спостерігається. Факт значної амплітуди в лівій півкулі при прямій стимуляції останньої можна пояснити тим, що ліва півкуля отримавши “пряму” стимуляцію, частково гальмує обробку інформації в правій ( коливання П300 менше за амплітудою), тоді як права півкуля подібної дії не проявляє [21].
Розділ 2. Контингент та методики дослідження
2.1Контингент досліджуваних
Дослідження проводилися на 40 студентах 19-20 років Волинського національного університету імені Лесі Українки, здорових за даними соматичного та психоневрологічного обстеження (медична картка 026/у). Обстежувані – ліворукі і праворукі, що визнали за допомогою опитування та спеціальних рухових тестів. Використовували такі тести на рукість: переплетення пальців кисті, поза „Наполеона”, аплодування; динамометрія; якою рукою досліджуваний пише, малює [3].
2.2 Метод реєстрації слухових викликаних потенціалів кори головного мозку
Слухові викликані потенціали (ВП) кори головного мозку реєстрували тахістоскопічно за допомогою комп’ютерної електроенцефалографії (ЕЕГ) „ДХ-5000 Practic”, розробленою фірмою „ДХ-системи” (Харків, 1999), яка включала 16-канальний електроенцефалограф, фотофоностимулятор, ЕОМ.
Методика базується на принципі синхронного усереднення ЕЕГ (запису електричної активності мозку, що здійснюється з поверхні голови) на ЕОМ.
На поверхні мозку людини постійно, незалежно від будь-яких зовнішніх стимулів, спостерігається коливання потенціалу – прояв спонтанної, чи фонової, біоелектричної активності мозку. Викликані потенціали виникають на фоні спонтанних коливань. Тому в ЕЕГ відображаються одночасно і викликані зовнішнім стимулом коливання потенціалу, і спонтанні (чи фонові) прояви електричної активності.
Для виділення слухових ВП великих півкуль мозку з „шумової” ЕЕГ здійснювалось 100 сумацій ЕЕГ – кривої. Інтервал фільтрації становив 1000 тис [18].
Реєстрацію ВП кори мозку проводили за загальноприйнятою методикою ЕЕГ за системою „10-20” (Jasper, 1957). Досліджуваний знаходився у світло- та звукоізольованій кабіні у стані спокійного неспання. Активні відвідні електроди розміщували на симетричних точках голови у потиличній (О), тім’яній (Р), скроневій (Т) та лобовій (F) частках лівої (I) та правої (d) півкуль головного мозку. Реєстрація здійснювалась монополярно з усередненим індиферентним електродом.
В усіх експериментальних ситуаціях очі обстежуваних були закриті, м’язи розслаблені. Подразнення звуком здійснювалось бінаурально, під час кожного експериментального стану подавалось 100 стимулів: 20 з них – звукові тони частотою 2000 Гц (значимі стимули) і 80 – 3 частотою 1000 Гц (незначимі стимули). В експериментальних ситуаціях досліджуваний підраховував значимі звукові стимули (2000 Гц). Високі та низькі тони подавались у випадковій послідовності. Тривалість стимулу 55 м/сек., інтервал між стимулами 2 сек. Динамік фотостимулятора знаходився на відстані 1м від обстежуваного на рівні вух.
2.3 Метод кореляційного аналізу слухових викликаних потенціалів великих півкуль головного мозку
Для оцінки ступеню зв’язку і встановлення функціональних зв’язків між активністю різних відділів кори головного мозку у нашому дослідженні використовували методику кореляційного аналізу ВП кори мозку.
Кореляційний аналіз ВП великих півкуль мозку дозволяє кількісно оцінити ступінь подібності процесів і їх зв’язків, виявити співвідношення компонентів і цим сприяє розкриттю взаємовідношень між активністю різних відділів мозку.
При кореляційному аналізі ЕЕГ використовується автокореляційна та крос-кореляційна функції. Побудова автокореляційної функції використовується для виділення гармонічних коливань у випадковому процесі. Крос-кореляційний аналіз ЕЕГ дає принципово нові можливості для оцінки процесів або їх зв’язку, виявити загальні компоненти та їх співвідношення.
Коефіцієнт кореляції є усередненою характеристикою взаємозв’язків, але будь-яке усереднення пов’язане з втратою певної інформації. Кореляція дає інформацію про масовий взаємозв’язок і подібності форм двох сигналів.
Значення коефіцієнтів кореляції (r) були в межах від 1 до +1. За їх величиною можна судити про ступінь кореляційного зв’язку двох процесів:
від 0,31 до 0,50 – помірний, від 0,51 до 0,70 – значимий (значний) і від 0,71 до 1,0 – високий.
Аналізували значимі та високі показники коефіцієнтів крос-кореляції. Побудову матриці коефіцієнтів кореляції проводили при часовому зсуві 0 мс.
Визначали та аналізували також загальну кількість значимих і високих кореляційних зв’язків (в % до всіх можливих) і коркові зони з різним числом значимих і високих кореляцій [20].
2.4 Статистико-математичне опрацювання результатів дослідження
При обробці
отриманих даних
використовувались
методи варіаційної
статистики
з оцінкою t-критерія
Стьюдента з
визначенням
середнього
значення показника
(М),величини
середньої
похибки (
m),
критерію
достовірності
Стьюдента (t)
та Мана-Уітні
(W) і показника
достовірності
при порівнянні
середніх величин
(р). Різниця між
двома середніми
величинами
вважали достовірною
при значеннях
і p≤0,05. Цифрові
результати
представлені
у вигляді таблиць,
графіків, рисунків
[14,15].
Розділ 3. Отримані результати та їх обговорення
Аналіз отриманих даних показав, що у осіб з різним типом мануальної асиметрії при пасивному прослуховуванні звуків різної частоти (1000 Гц і 2000 Гц) значимих і високих кореляцій не виявлено.
При прослуховуванні звуків різної частоти з диференціацією на значимі (2000 Гц) та не значимі (1000 Гц), досліджуваним необхідно було підрахувати подумки значимі стимули, які подавалися з частотою 50:50.
При підрахунку
значимих стимулів
у право- та ліворуких
осіб зафіксовано
значимі кореляційні
зв’язки між
лівою бічною
та задньою
лобовими ділянками
(r=0,64
0,05/r=0,60
0,06)
та правими
центральною
та передньоскроневою
(r=0,53
0,04/r=0,61
0,06)
ділянками. У
досліджуваних
з правим типом
мануальної
асиметрії
спостерігався
значимий
міжпівкулевий
несиметричний
зв’язок між
лівою задньою
та правою бічною
лобовими
(r=0,54
0,05)
ділянками. В
межах лівої
півкулі зафіксований
значимий зв’язок
між передньою
та задньою
скроневими
(r=0,51
0,06)
частками (Рис.
2).

Рис. 2 - Кореляційні зв’язки викликаної активності кори у право- та ліворуких осіб. на звуки частотою 2000 Гц (значимі стимули): 1 – високі кореляції (r= 0,71 – 1,0), 2 – значимі кореляції (r= 0,51 – 0,70). Відведення: F – лобові, T – скроневі, C – центральні, P – тім’яні, O – потиличні; s – ліва, d – права півкулі
При аналізі
кореляцій на
не значимі
стимули відмічені
значимі та
високі зв’язки
в основному
в межах півкуль
головного
мозку. В осіб
з лівим типом
мануальної
асиметрії в
межах лівої
півкулі зафіксований
високий кореляційний
зв’язок між
бічною та задньою
лобовими
(r=0,72
0,03)
ділянками. В
правій півкулі
відмічений
значимий зв’язок
між центральною
та передньоскроневою
(r=0,63
0,04)
частками.
У групі праворуких
осіб зафіксована
більша кількість
міжпівкулевих
та внутрішньопівкулевих
зв’язків про,
що свідчать
значимі кореляції
між лівою задньою
та правою бічною
(r=0,53
0,06)
і правою задньою
та лівою бічною
(r=0,54
0,06)лобовими
ділянками кори
головного
мозку. Значимі
внутрішньопівкулеві
зв’язки відмічені
між бічним та
заднім відведенням
лобової частки
(r=0,61
0,04),
передньо- та
задньоскроневими
(r=0,54
0,050)
і центральною
та тім’яною
(r=0,55
0,05)
ділянками лівої
півкулі мозку.
В межах правої
півкулі кори
головного мозку
значимий кореляційний
зв’язок зафіксований
між центральним
та передньоскроневим
(r=0,52
0,05)
відведенням
(Рис. 3)

Рис. 3 - Кореляційні зв’язки викликаної активності кори на звуки частотою 1000 Гц (не значимі стимули). 1 – високі кореляції (r= 0,71 – 1,0), 2 – значимі кореляції (r= 0,51 – 0,70). Відведення: F – лобові, T – скроневі, C – центральні, P – тім’яні, O – потиличні; s – ліва, d – права півкулі
При підрахунку
значимих стимулів
(25:75),у осіб з різним
типом мануальної
асиметрії,
високих та
значимих кореляцій
не виявлено.
Аналіз кореляцій
на прослуховування
звукових стимулів
1000 Гц (25:75), які для
досліджуваних
були не значимими,
показав, що в
обох досліджуваних
групах вони
мали дифузний
характер. У
праворуких
осіб відмічена
більша кількість
міжпівкулевих
зв’язків в
межах фронтальної
кори. Високі
кореляції у
праворуких
осіб зафіксовано
між бічною та
задньою лобовими
(r=0,77
0,03),
передньою та
задньою скроневими
(r=0,72
0,05)
ділянками лівої
півкулі кори
головного
мозку. У задньоасоціативних
відведеннях
кори значимий
міжпівкулевий
кореляційний
зв’язок зафіксований
між правою та
лівою потиличними
(r=0,51
0,05)
ділянками.
Внурішньопівкулеві
кореляції
відмічено між
центральною
і передньоскроневою
(r=0,66
0,04)
та тім’яною
і задньоскроневою
(r=0,67
0,04)
частками правої
півкулі головного
мозку. В межах
лівої півкулі
значимі кореляційні
зв’язки відмічені
між центральною
та тім’яною
(r=0,65
0,06)
і задньоскроневою
та тім’яною
(r=0,52
0,04)
ділянками.
У ліворуких,
при подачі не
значимих стимулів
(25:75), високі кореляційні
зв’язки відмічені
у лівій півкулі
між бічною та
задньою лобовими
(r=0,76
0,03),
передньою та
задньою скроневими
(r=0,72
0,06)
і центральною
та тім’яною
(r=0,76
0,04)
ділянками кори
головного
мозку. Міжпівкулеві
значимі кореляційні
зв’язки зафіксовані
між передньолобовими
частками
(r=0,60
0,06),
лівою передньою
та правою задньою
лобовими
(r=0,51
0.06),
потиличними
(r=0,59
0,05)
ділянками кори.
Внутрішньопівкулеві
значимі зв’язки
відмічені в
межах правої
півкулі між
переднім та
бічним лобовим
( r=0,54
0,01),
центральним
та передньоскроневим
(r=0,66
0,04)
і тім’яним та
задньоскроневим
(r=0,61
0,04)
відведеннями
(Рис. 4).

Рис. 4 - Кореляційні зв’язки викликаної активності кори на звуки частотою 1000 Гц (25:75). 1 – високі кореляції (r= 0,71 – 1,0), 2 – значимі кореляції (r= 0,51 – 0,70). Відведення: F – лобові, T – скроневі, C – центральні, P – тім’яні, O – потиличні; s – ліва, d – права півкулі
При підрахунку
значимих стимулів
(50:50) статистично
достовірно
вищий кореляційний
зв'язок між
правою центральною
та передньоскроневою
(r=0,61
0,06)
ділянками
відмічений
у ліворуких
осіб, в праворуких
досліджуваних
коефіцієнт
кореляції між
даними ділянками
становив 0,53
0,04. В осіб з правим
типом мануальної
асиметрії
достовірно
вищий коефіцієнт
кореляції
зафіксований
між лівим заднім
та равим бічним
лобовим відведенням
(r=0,54
0,05).
Тоді як у ліворуких
досліджуваний
коефіцієнт
рівний 0,31
0,03
(Рис. 5)

Рис. 5 - Просторовий розподіл статистично достовірних відмінностей внутрішньо- та міжпівкулевих взаємодій на значимі звукові стимули у осіб з різним типом мануальної асиметрії (50:50): 1 – достовірно вищий коефіцієнт кореляції у праворуких осіб, 2 – достовірно вищий коефіцієнт кореляції у ліворуких осіб. Відведення: F – лобові, T – скроневі, C – центральні, P – тім’яні, O – потиличні; s – ліва, d – права півкулі
При подачі
не значимих
стимулів (50:50) у
групі ліворуких
осіб зафіксований
достовірно
вищий кореляційний
зв'язок між
бічною та задньою
лобовими
(r=0,72
0,03)
ділянками лівої
півкулі кори
головного
мозку,порівняно
з праворукими
особами
(0,61
0,04).Статистично
достовірно
вище значення
кореляції між
правими центральною
та передньосроневою
ділянками
відмічено в
осіб з лівим
типом мануальної
асиметрії
(r=0,63
0,04/r=0,51
0,05)
(Рис. 6)

Рис. 6 - Просторовий розподіл статистично достовірних відмінностей внутрішньо- та міжпівкулевих взаємодій на не значимі звукові стимули у осіб з різним типом мануальної асиметрії (50:50): 1 – достовірно вищий коефіцієнт кореляції у праворуких осіб, 2 – достовірно вищий коефіцієнт кореляції у ліворуких осіб. Відведення: F – лобові, T – скроневі, C – центральні, P – тім’яні, O – потиличні; s – ліва, d – права півкулі
При подачі
не значимих
стимулів (25:75)
статистично
достовірно
вище значення
коефіцієнтів
кореляції
зафіксовані
у праворуких
осіб між лівою
бічною та правою
задньою
(r=0,66
0,06/r=0,43
0,08)
та правою бічною
і лівою задньою
(r=0,66
0,03/r=0,45