Вплив збудників захворювань вірусної етіології на реплікативну активність віл у хворих на віл-інфекцію
Тобто, при зменшенні числа CD4 лімфоцитів відбувається активація герпесвірусів, що, в свою чергу, може призводити до поглиблення імуносупресії та стимуляції репродукції ВІЛ, оскільки у пацієнтів в ІІІ клінічній стадії ВІЛ-інфекції, які мали антитіла класу IgM до герпесвірусів, рівень вірусного навантаження ВІЛ-1 був достовірно вище, ніж у пацієнтів, у яких не було виявлено серологічних маркерів активації герпесвірусних інфекцій. Серед можливих механізмів такого впливу – здатність герпесвірусів стимулювати синтез ряду цитокінів, які призводять до активації CD4 лімфоцитів, а це, як відомо, є необхідною умовою інтеграції про-ДНК ВІЛ в геном інфікованої клітини та активації вірусної реплікації (Griffiths P.D., 1998).
Аналіз рівня вірусного навантаження ВІЛ-1 у ВІЛ-інфікованих осіб в залежності від наявності маркерів активної реплікації ВГС показав, що у пацієнтів в І та ІІІ клінічних стадіях ВІЛ-інфекції, які не отримували ВААРТ (І та ІІ групи дослідження), середнє значення рівня вмісту РНК ВІЛ-1 при наявності РНК ВГС в плазмі крові статистично не відрізнялося від середніх показників вірусного навантаження ВІЛ-1 у осіб, у яких не було виявлено реплікативно-активних форм ВГС та маркерів активації герпесвірусних інфекцій. Однак, привертав увагу той факт, що при більш високих показниках вірусного навантаження ВІЛ реєструвалися вищі значення рівня вмісту РНК ВГС в плазмі крові коінфікованих осіб, що дало можливість припустити існування кореляційного зв’язку між наведеними величинами. Це підтверджувалося тим фактом, що у пацієнтів, які отримували ВААРТ, при наявності РНК ВГС в плазмі крові частіше реєструвалися показники рівня вірусного навантаження ВІЛ вищі, ніж 1000 РНК-копій/мл плазми, які свідчили про неефективність відповідних схем ВААРТ для цих пацієнтів. Зважаючи на високий рівень вірусного навантаження ВГС у пацієнтів в ІІІ-ІV клінічних стадіях ВІЛ-інфекції, які отримують ВААРТ, можна припустити, що реплікація ВГС призводить до активації реплікації ВІЛ-1 у таких пацієнтів.
З метою кількісної оцінки зв’язку між показниками вірусного навантаження ВІЛ-1 та ВГС було проведено кореляційний аналіз і визначено коефіцієнт кореляції між відповідними показниками. Виявлено, що у осіб в різних клінічних стадіях ВІЛ-інфекції, які не отримували ВААРТ, між показниками рівня вірусного навантаження ВІЛ та ВГС був достовірний сильний позитивний зв'язок: тобто, зростання показників рівня вмісту РНК ВГС пов’язане із зростанням показників рівня вмісту РНК ВІЛ-1, і навпаки (r=0,8; m=0,15; р<0,05) (рис.2). На противагу цьому, у пацієнтів в ІІІ-ІV клінічній стадії ВІЛ-інфекції, які отримують ВААРТ, статистично достовірного лінійного зв’язку між показниками рівня вірусного навантаження ВІЛ та ВГС в плазмі коінфікованих осіб виявлено не було.
Було проаналізовано частоту виявлення РНК ВГС у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які мали серологічні маркери гепатиту С, в залежності від кількості CD4 лімфоцитів. Виявилося, що у пацієнтів з більш низьким рівнем вмісту CD4 лімфоцитів частота виявлення маркерів активної реплікації ВГС була вищою. При цьому у пацієнтів в І та ІІІ клінічних стадіях ВІЛ-інфекції, які не отримували ВААРТ, при більш високих значеннях вірусного навантаження ВГС реєструвалися нижчі показники вмісту CD4 лімфоцитів, що могло вказувати на наявність кореляційного зв’язку між цими показниками.
З метою дослідження кількісного зв’язку між значеннями рівня вірусного навантаження ВГС та показниками вмісту CD4 лімфоцитів у ВІЛ-інфікованихпацієнтів в ІІІ-ІV клінічній стадії
ВІЛ-інфекції, які отримують ВААРТ, і у ВІЛ-позитивних осіб в І та ІІІ клінічних стадіях хвороби, які не приймають АРВ-препаратів, було проведено кореляційний аналіз цих показників, обчислено коефіцієнт кореляції.
Встановлено, що у пацієнтів, які не отримують ВААРТ, між показниками рівня вірусного навантаження ВГС та показниками вмісту CD4 лімфоцитів існує достовірний лінійний зворотний зв'язок (r = – 0,7; m=0,18; р<0,05) (рис.3): тобто, зростання показників рівня вірусного навантаження ВГС пов’язано із зниженням кількості CD4 лімфоцитів, і навпаки.
Механізми цього явища потребують подальшого дослідження, однак, найбільш імовірним поясненням такого зв’язку є втрата контролю над реплікацією ВГС з боку імунної системи у осіб з низькими показниками вмісту CD4 лімфоцитів. Крім того, це може бути пов’язано із здатністю ВГС викликати апоптоз Т-лімфоцитів, тобто з прямим цитотоксичним впливом ВГС на лімфоцити.
У пацієнтів в ІІІ-ІV клінічній стадії ВІЛ-інфекції, які отримують ВААРТ, не було виявлено достовірного лінійного зв’язку між показниками вірусного навантаження ВГС та рівнем вмісту CD4 лімфоцитів в плазмі крові. Очевидно, при прийомі АРВ-препаратів, внаслідок різкого зниження рівня вірусного навантаження ВІЛ-1 і поступового зростання кількості CD4 лімфоцитів з одного боку, та стимуляцією реплікації ВГС з іншого боку, зв'язок між рівнем вмісту РНК ВГС та цими показниками у коінфікованих осіб втрачається.
Наявність позитивного кореляційного зв’язку між рівнем вірусного навантаження ВІЛ і ВГС, та наявність зворотного кореляційного зв’язку між показниками рівня вмісту РНК ВГС та кількості CD4 лімфоцитів в плазмі крові коінфікованих пацієнтів, які не отримують ВААРТ, свідчить, на нашу думку, про те, що вірус гепатиту С також має здатність впливати на активність реплікації ВІЛ, можливо, шляхом активації CD4 лімфоцитів, та поглиблювати рівень імунодефіциту у таких пацієнтів. Прийом АРВ-препаратів призводить до послаблення зв’язку між цими величинами, однак, при цьому активна реплікація ВГС може впливати на ефективність ВААРТ, оскільки у коінфікованих осіб частіше реєструвався високий рівень вірусного навантаження ВІЛ-1.
Отже, виявлено, що збудники коінфекцій вірусного ґенезу можуть призводити до активації реплікації ВІЛ у хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД, особливо у тих, які мають виражений імунодефіцит та не отримують ВААРТ.
Тобто, взаємодія між різними вірусами в умовах коінфекції може призводити до взаємного посилення їх репродукції, або до пригнічення одного вірусу при активації реплікації іншого. Вірусні коінфекції є серйозною медико-біологічною проблемою, оскільки їх взаємний вплив, з одного боку, не дозволяє прогнозувати перебіг захворювань, спричинених цими вірусами, а з іншого боку, не дає можливості передбачити наслідки дії антивірусних препаратів.
Результати даної роботи дозволили прийти до узагальнення про важливість систематичного обстеження ВІЛ-інфікованих осіб на наявність маркерів вірусного гепатиту С і необхідність контролю рівня реплікативної активності ВГС при виявленні ознак неефективності антиретровірусної терапії, оскільки цей вірус може сприяти активації реплікації ВІЛ.
Таким чином, на підставі проведених досліджень було досягнуто кінцевої мети – вивчено зв'язок між активацією збудників захворювань вірусного ґенезу, рівнем реплікативної активності ВІЛ та показниками імуносупресії у осіб, хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД.
ВИСНОВКИ
Дано теоретичне узагальнення та вирішення актуальної задачі вірусології щодо встановлення зв'язку між активністю збудників захворювань вірусної етіології (герпесвірусних інфекцій, гепатитів В і С) та рівнем реплікативної активності ВІЛ у хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД.
Вперше в Україні вивчено частоту активації збудників вірусних коінфекцій у хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД в залежності від стадії ВІЛ-інфекції, шляху інфікування ВІЛ та прийому АРВ-препаратів.
Показано широке розповсюдження коінфекцій вірусної етіології серед хворих на ВІЛ-інфекцію: серологічні маркери гепатиту С виявлено у 66,35±2,29% осіб, гепатиту В – 54,12±2,42% осіб, мікст-інфекції ВГВ+ВГС – у 43,76±2,41% ВІЛ-інфікованих осіб.
У осіб, інфікованих ВІЛ парентерально, частота виявлення серологічних маркерів гепатиту С та мікст-гепатитів В+С була достовірно вищою (29,06±2,79% та 65,28±2,92% відповідно), ніж у пацієнтів, інфікованих ВІЛ статевим шляхом (11,88±2,56% та 8,13±2,16% відповідно). Серологічні маркери гепатиту В, як моноінфекції, частіше виявлялися у осіб, інфікованих ВІЛ статевим шляхом (23,13±3,33%), ніж парентеральним (2,64±0,98%).
Встановлено, що у ВІЛ/ВГС-коінфікованих осіб з високою частотою (85,19±3,06%) виявлялася активна реплікації вірусу гепатиту С, в той час, як у ВІЛ/ВГВ-коінфікованих осіб частота виявлення активної реплікації вірусу гепатиту В була незначною (0,80±0,79%).
В субтиповій структурі популяції ВГС у ВІЛ/ВГС-коінфікованих осіб домінували субтипи 1в та 3а (у 60,00±4,57% та 25,22±4,05% відповідно) незалежно від шляху інфікування ВІЛ; субтип 1а достовірно частіше виявлявся у осіб, інфікованих ВІЛ статевим шляхом, порівняно з групою осіб, інфікованих ВІЛ парентеральним шляхом (28,0±8,97% та 8,89±2,95% відповідно).
Виявлено, що середній показник кількісного вмісту РНК ВГС в плазмі крові пацієнтів, хворих на СНІД, які отримували ВААРТ, був достовірно вище, ніж у ВІЛ-інфікованих осіб, які не отримували такої терапії: 3,6х106±2,2х105 РНК-копій/мл проти 7,76х105±3,1х105 копій РНК ВГС/мл плазми відповідно (р<0,05), що вказує на необхідність оптимізації специфічного лікування при коінфекції ВІЛ/ВГС.
У осіб на різних клінічних стадіях ВІЛ-інфекції, які не отримували ВААРТ, виявлено прямий кореляційний зв’язок між показниками вірусного навантаження ВІЛ-1 і ВГС (r=0,8; m=0,15; р<0,05) та зворотний кореляційний зв'язок між показниками вмісту РНК ВГС і кількості CD4 лімфоцитів (r= – 0,7; m=0,18; р<0,05).
Встановлено поширення опортуністичних вірусних інфекцій у хворих на ВІЛ-інфекцію: маркери ВПГ1/2-інфекції виявлено у 75,53±2,09% осіб, ЦМВ-інфекції – 77,18±2,04% осіб, ВЕБ-інфекції – 99,53±0,33% пацієнтів. Показано, що активація збудників герпесвірусних інфекцій у ВІЛ-інфікованих осіб супроводжується достовірно вищими показниками рівня вірусного навантаження ВІЛ-1 (середнє значення 2,43х105±3,69х104 РНК-копій/мл плазми крові), порівняно з відповідними показниками в групі осіб, у яких не було виявлено маркерів активації збудників цих інфекцій (середнє значення 8,59х104±2,8х104 РНК-копій ВІЛ/мл плазми крові).
СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Кравченко О.М., Люльчук М.Г., Антоненко С.В., Щербінська А.М., Барбашева О.В., Безбородько Л.В., Бабій Н.О. Молекулярно-еідеміологічні особливості варіантів ВІЛ-1, що циркулюють на території України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Біологія. – 2001. – Вип.35. – м. Київ. – С.30 – 32.
Особистий внесок – участь у формуванні дослідних груп, підготовка зразків крові до дослідження, аналіз та узагальненні результатів.
Бабій Н.О., Молчанець О.В., Щербінська А. М. Реплікативна активність вірусу імунодефіциту людини 1 типу у осіб, коінфікованих вірусом гепатиту С // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Біологія. – 2006. – Вип. 46 – 48. – С. 37 – 38.
Особистий внесок – виявлення показників реплікативної активності ВГС в крові ВІЛ-інфікованих осіб, у яких були серологічні маркери ВГС-інфекції, визначення вірусного навантаження ВІЛ та ВГС, аналіз та узагальнення отриманих даних.
Бабій Н.О., Щербінська А.М. Коінфекції вірусного ґенезу у хворих на ВІЛ-інфекцію // Інфекційні хвороби. – 2007. – №2. – С.23 – 26.
Особистий внесок – дослідження розповсюдженості серологічних маркерів герпесвірусних інфекцій та гепатитів В і С у ВІЛ-інфікованих осіб, виявлення показників реплікативної активності збудників вірусних коінфекцій, визначення рівня вірусного навантаження та генотипування ВГС, аналіз отриманих даних.
Бабій Н.О., Молчанець О.В., Щербінська А.М. Вплив вірусів гепатитів В і С на реплікативну активність ВІЛ // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Проблеми регуляції фізіологічних функцій. – 2007. – №12. – С. 36 – 38.
Особистий внесок – визначення серологічних маркерів вірусних гепатитів В і С в крові ВІЛ-інфікованих осіб, виявлення показників активної реплікації ВГС та ВГС у інфікованих осіб, визначення вірусного навантаження ВГС та ВІЛ-1, статистична обробка, аналіз та узагальнення результатів.
Щербінська А.М., Люльчук М.Г., Антоненко С.В., Вовк А.Д., Антоняк С.М., Бабій Н.О. Особливості перебігу ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні: аналіз стадії безсимптомного носійства //Український журнал дерматовенерології, венерології, косметології. – 2002. - №1 (4). – С.98 – 100.
Особистий внесок – визначення реплікативної активності збудників вірусних коінфекцій у ВІЛ-інфікованих осіб, участь в узагальненні отриманих результатів.
Фролов А.Ф., Люльчук М.Г., Антоненко С.В., Абдуллаєва М.В., Бабій Н.О., Кравченко О.М. Лабораторний моніторинг активації цитомегаловірусу у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД осіб // Проблеми військової охорони здоров’я. – 2007. - №19. – С.98 – 104.
Особистий внесок - дослідження зразків сироватки крові ВІЛ-інфікованих осіб на наявність серологічних маркерів цитомегаловірусної інфекції, участь в аналізі та узагальненні отриманих результатів.
Люльчук М.Г., Бабий Н.А., Петренко Е.В., Антоненко С.В. Применение метода ПЦР для оценки репликативной активности возбудителей оппортунистических инфекций и ВИЧ на разных стадиях инфекционного процесса // Матеріали науково-практичної конференції «Герпесвірусні інфекції – клініка, лікування, діагностика». – Київ, 2002. – С.40 – 41.
Вовк А.Д., Антоняк С.М., Антоненко С.В., Люльчук М.Г., Бабій Н.О., Кравченко О.М., Супруненко Т.В., Безбородько Л.В. Опортуністичні інфекції при ВІЛ/СНІДі //Матеріали І науково-практичної конференції «Епідеміологія, імунопатогенез, діагностика та лікування ТОСRН-інфекцій». – Імунологія та алергологія. – 2001. - №4. – С.18 – 19.
Кравченко О.М., Люльчук М.Г., Антоненко С.В., Барбашева О.В., Безбородько Л.В., Бабій Н.О., Івашина Ю.А. Молекулярно-епідеміологічні особливості варіантів ВІЛ-1, що циркулюють серед окремих груп ризику на території України // Матеріали ІІІ міжнародної конференції «Біоресурси та віруси». – Київ, 2001. – С.46.
Щербінська А.М., Антоняк С.М., Люльчук М.Г., Кравченко О.М., Антоненко С.В., Вовк А.Д., Мочалін І.О., Бабій Н.О. Особливості перебігу ВІЛ-інфекції в Україні // Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України «Вірусні хвороби. Токсоплазмоз. Хламідіоз». – Тернопіль, 2004. – С.251 – 253.
Бабий Н.А., Люльчук М.Г., Щербинская А.М., Антоненко С.В. Оппортунистические инфекции у ВИЧ-инфицированных потребителей инъекционных наркотиков // Материалы Первой конференции по вопросам ВИЧ/СПИД в Восточной Европе и Центральной Азии. – Москва, 2006г. – С.74.
Щербинская А.М., Антоненко С.В., Кравченко О.Н., Люльчук М.Г., Бабий Н.А., Пукиш Н.С. Эпидемическая ситуация в Украине требует скорейшего решения в поиске новых эффективных средств противодействия // Status of HIV vaccine research: an exploratory workshop on perspectives and potential for HIV vaccine development. – 1 – 2 июня, 2007. – С.18.
Бабій Н.О., Щербінська А.М., Кравченко О.М., Люльчук М.Г. Вивчення спектру коінфекцій вірусного ґенезу у ВІЛ-інфікованих осіб // Матеріали науково-практичної конференції «Епідеміологія, сучасні методи діагностики та профілактики гострих дихальних шляхів». – Київ, 2007. – С. 80 – 81.
Бабій Н.О. Рівень вірусного навантаження вірусу гепатиту С у ВІЛ/ВГС-коінфікованих осіб // Матеріали V Міжнародної конференції «Біоресурси ти віруси». – Київ, 2007. – С.111.
Бабий Н.А., Щербинская А.М., Люльчук М.Г., Антоненко С.В. Уровень вирусной нагрузки ВГС у ВИЧ/ВГС-коинфицированных пациентов // IV Всероссийская научно-практическая конференция «Генодиагностика инфекционных болезней – 2007». – Москва, 2007. – Т.1. – С.101 – 102.
АНОТАЦІЯ
Бабій Н.О. Вплив збудників захворювань вірусної етіології на реплікативну активність ВІЛ у хворих на ВІЛ-інфекцію. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.06 – вірусологія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.
Дисертація присвячена вивченню зв’язку між активацією збудників вірусних коінфекцій, рівнем реплікативної активності ВІЛ та показниками імуносупресії у осіб, хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД.
В роботі встановлено значну поширеність коінфекцій вірусної етіології, а саме герпесвірусних інфекцій та гепатитів В і С, серед ВІЛ-інфікованих осіб. У більшості ВІЛ/ВГС-коінфікованих осіб не залежно від стадії ВІЛ-інфекції була встановлена активна реплікація ВГС. При цьому в групі осіб, які отримують ВААРТ, середній рівень вірусного навантаження ВГС був достовірно вищий, ніж у осіб, які не отримують такої терапії. Показники активної реплікації вірусу гепатиту В були виявлені у незначного числа ВІЛ/ВГВ-коінфікованих осіб (0,80±0,79%).
Встановлено, що активація збудників герпесвірусних інфекцій у ВІЛ-інфікованих осіб супроводжується достовірно вищими показниками рівня вірусного навантаження ВІЛ-1, порівняно з відповідними показниками в групі осіб, у яких не було виявлено маркерів активації герпесвірусів. Показано, що вірус гепатиту С може стимулювати активну реплікацію ВІЛ-1, що підтверджується наявністю прямого кореляційного зв’язку між показниками вірусного навантаження ВІЛ-1 і ВГС (r=0,8; m=0,15; р<0,05) та зворотного кореляційного зв'язку між показниками вмісту РНК ВГС і кількості CD4 лімфоцитів (r= – 0,7; m=0,18; р<0,05) у осіб на різних клінічних стадіях ВІЛ-інфекції, які не отримують ВААРТ.
Ключові слова: ВІЛ-інфекція, гепатит В, гепатит С, герпесвірусні інфекції, рівень вірусного навантаження, вірусні коінфекції.
АННОТАЦИЯ
Бабий Н.А. Влияние возбудителей заболеваний вирусной этиологии на репликативную активность ВИЧ у больных ВИЧ-инфекцией. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.06 – вирусология. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2008.
Диссертация посвящена изучению взаимосвязи между активацией возбудителей вирусных коинфекций, уровнем репликативной активности ВИЧ и показателями иммуносупрессии у больных ВИЧ-инфекцией/СПИДом.
В работе установлена значительная распространенность коинфекций вирусной этиологии, а именно, герпесвирусных инфекций, гепатитов В и С, среди ВИЧ-инфицированных лиц. Спектр вирусных коинфекций зависит от пути инфицирования ВИЧ: серологические маркеры гепатита С и микст-гепатита В+С значительно чаще определялись у лиц, инфицированных ВИЧ парентеральным путем, большинство из которых являются потребителями инъекционных наркотиков.
Установлено, что независимо от стадии ВИЧ-инфекции у большинства ВИЧ/ВГС-коинфицированных лиц наблюдалась активная репликация вируса гепатита С. При этом средний уровень вирусной нагрузки ВГС был значительно выше у пациентов, принимающих ВААРТ, по сравнению с соответствующим показателем у лиц не получавших такой терапии. Показатели активной репликации ВГВ были обнаружены у незначительного числа ВИЧ/ВГВ-коинфицированных лиц.
Изучена генетическая структура популяции ВГС, циркулирующей среди ВИЧ-инфицированных лиц, и выявлено доминирование генотипов 1в и 3а ВГС. Показано, что средний показатель уровня вирусной нагрузки ВГС у лиц, инфицированных ВГС с генотипом 1в, был достоверно выше, чем у пациентов, инфицированных ВГС с другими генотипами.
Выявлено, что показатели активной репликации ВГВ у ВИЧ/ВГВ-коинфицированных лиц определяются крайне редко, что связано, очевидно, с наличием сопутствующей ВГС-инфекции у большинства из этих пациентов, а также анти-ВГВ эффектом ингибитора обратной транскриптазы ВИЧ – ламивудина, который был включен в схему ВААРТ практически всех пациентов, принимающих антиретровирусную терапию.
Показано, что активация возбудителей герпесвирусных инфекций у ВИЧ-инфицированных лиц характеризуется достоверно более высокими показателями уровня вирусной нагрузки ВИЧ-1, по сравнению с соответствующими показателями в группе пациентов, у которых маркеры активации герпесвирусов не определялись.
Установлено, что вирус гепатита С может стимулировать активную репликацию ВИЧ-1, что подтверждается наличием прямой коррелятивной связи между показателями уровня вирусной нагрузки ВИЧ-1 и ВГС (r=0,8; m=0,15; р<0,05) и обратной коррелятивной связи между показателями содержания РНК ВГС и количества CD4 лимфоцитов (r= –0,7; m=0,18; р<0,05) у лиц на разных клинических стадиях ВИЧ-инфекции, которые не получают ВААРТ.
Ключевые слова: ВИЧ-инфекция, гепатит В, гепатит С, герпесвирусные инфекции, уровень вирусной нагрузки, вирусные коинфекции.
SUMMARY
Babii N.O. Effect of viral pathogens on HIV replication activity in HIV-infected patients –
A manuscript.
The dissertation for scientific degree of candidate of biological sciences, specialty 03.00.06 – virology. Taras Shevchenko National University of Kyiv, 2008.
The thesis is dedicated to the studying of relationship between activation of viral infection’s agents, degree of HIV replicative activity and indices of immunosuppression in persons with HIV-infection/AIDS.
The significant prevalence of viral coinfections (herpesviruses infections and hepatitis C and B) among HIV-infected persons is determined. The active replication of HCV in the most of HIV/HCV-coinfected persons has been discovered. At the same time the average index of HCV viral load was for certain higher in the group of persons treated with HAART then the same index in the group persons not treated with HAART. The markers of active replication HBV were detected in small number of HIV/HBV-coinfected patients (0,80±0,79%).
The activation of herpesviruses in HIV-infected persons is accompanied by higher indices of HIV viral load in comparison with corresponding indices in HIV-infected persons, who has not had serological markers of activation of herpesviruses. The direct correlation was determined between indices HIV-1 and HCV viral loads (r=0,8; m=0,15; р<0,05) and inverse correlation was between indices HCV viral load and CD4 levels (r= – 0,7; m=0,18; р<0,05) in HIV-infected persons with different stages of illness not treated with HAART. It indicates possibility of impact of HCV on HIV active replication.
Keywords: HIV-infection, hepatitis B, hepatitis C, herpesviruses infections, viral load levels, viral coinfections.