Xreferat.com » Рефераты по медицине и здоровью » Дозування в аптечній практиці

Дозування в аптечній практиці

Зміст


Вступ

Розділ 1. Теоретична частина

Глава 1. Дозування як основна технологічна операція в процесі виготовлення екстемпоральних лікарських форм

Глава 2. Дозування за масою

2.1 Види ваг

2.2 Ваги ручні

2.3 Тарні технічні ваги

2.4 Ваги аптекарські з арретиром

2.5 Ваги технічні квадрантні

2.6 Терези настільні чашкові

2.7 Ваги настільні циферблатні

2.8 Ваги електронні

2.9 Метрологічні властивості ваг

2.10 Гирі і важки

Глава 3. Дозування за об’ємом

3.1 Вимірювальні прилади

3.2 Аптечна бюретка

3.3 Бюреточна установка

3.4 Аптечна піпетка

Глава 4. Дозування краплями

4.1 Стандартний розмір краплі

4.2 Калібрування нестандартного краплеміра

4.3 Дозатор піпеточний

Глава 5. Правила дозування твердих, рідких та густих лікарських та допоміжних речовин в умовах аптеки

5.1. Правила зважування на технічних і ручних рівноплечих вагах

5.2. Правила дозування за обсягом

Розділ 2. Практична частина

Рецепт 4

Рецепт 5

Рецепт 6

Рецепт 7

Рецепт №8

Рецепт 9

Рецепт 10

Висновки та рекомендації

Список використаної літератури


Вступ


"В руках невігласа, - говорить давня індуська мудрість, - ліки - отрута і по своїй дії можуть бути порівняні з ножем, вогнем чи світлом, у руках же людей знаючих вони уподібнюються напою безсмертя".

Багатовікова лікарська практика незаперечно довела, що неправильне і безвідповідальне використання ліків замість користі приносить тільки шкоду. До складу багатьох ліків входять так називані сильнодіючі (група Б) і навіть отруйні (група А) речовини, які в залежності від різних умов можуть робити на хворий організм доброчинний чи шкідливий вплив. Тому, звертаючись до допомоги лікарських препаратів, потрібно строго дотримувати визначених правил їхнього використання.

Звичайно, призначаючи лікування, лікар усно чи письмово (в рецепті) вказує необхідну кількість ліків і кратність їх застосування.

Визначену кількість лікарського препарату називають лікувальною дозою. Дози бувають разові, чи однократні, добові і курсові, тобто на увесь час (курс) лікування. Добові і курсові дози складаються з кількості лікарських речовин, припустимого до застосування протягом доби чи всього курсу лікування хворого.

Дози ліків, сприятливі поліпшенню стану хворого, називають лікувальними чи терапевтичними; ті що оказують шкідливу, отруйну дію на організм - отруйними, чи токсичними, а ті, що викликають загибель - смертельними, чи летальними.

Призначити правильне лікування досить складно. Лікар визначаючи дозу лікарської речовини, орієнтується в основному на вік пацієнта, його стан, стать, масу, і інші фактори. Відомо, що діти, старі і давно хворіючі більш чуттєві до дії лікарських речовин. Тому їм потрібно призначати зменшені дози.

Кількість лікарської речовини у значній мірі залежить від способу введення його в організм. Якщо дозу для прийому усередину прийняти за одиницю, то при введенні ліків у пряму кишку кількість його збільшують у 1,5 - 2 рази, при введенні під шкіру й у м'язи зменшують до 1/2 - 1/3 і при введенні у вену і трахею - до 1/4 дози, призначеної усередину.

Не можна забувати і про так називану індивідуальну чутливість.

Також потрібно наголосити на велику роль аптечних технологів у вказаних вище питаннях. Саме в аптеці, при приготуванні ліків відбувається дозування діючих речовин шляхом відважування та відмірювання.

Від точності виконання зазначених операцій залежить фармакологічна дія лікарських препаратів, а значить, і їх лікувальна дія на організм. Токсичність ліків також залежить від точності дозування. Наприклад, при зважуванні атропіну або морфіну необхідно пам’ятати, що ці речовини, у випадку передозування можуть призвести до тяжких отруєнь.

Отже ми бачимо, що якщо завдання лікаря правильно розрахувати терапевтичну дозу для пацієнта, то завдання працівника аптеки, приготувати лікарську форму саме з тією кількість діючих речовин, яка прописана в рецепті.

По-перше провізор повинен перевірити дозировки спискових речовин, щоб упевнитись, що лікар не помилився.

По-друге, під час приготування, провізор повинен максимально точно відважувати і відмірювати всі необхідні речовини.

І по-третє, після приготування аналітик повинен перевірити ліки, щоб встановити правильність їх приготування.

В даній работі ми будемо розглядати дозування лікарських речовин, його особливості і шляхи покращення технології. З огляду на вище сказане - ця тема є дуже важливою та актуальною.

Розділ 1. Теоретична частина


Глава 1. Дозування як основна технологічна операція в процесі виготовлення екстемпоральних лікарських форм


Основними операціями, які застосовуються в процесі приготування лікарських препаратів, є дозування, зв'язане з виміром маси речовини, і відмірювання її у визначених порціях (дозах). В аптечній практиці найбільше використовуються такі методи дозування, як відважування і відмірювання по об'єму і краплями.

Від точності виконання зазначених операцій залежить фармакологічна дія лікарських препаратів, а значить, і їх лікувальна дія на організм. Дозування проводиться за допомогою спеціальних пристосувань, до яких пред'являються відповідні вимоги, і при цьому користуються метрологічною системою мір, яка є загальноприйнятою і обов'язковою у нашій країні.

Об'ємний метод дозування рідких речовин при готуванні лікарських препаратів в аптечній практиці застосовується досить широко. Він економічніший, значно спрощує і полегшує роботу фармацевта. Крім того, всі рідкі лікарські препарати для внутрішнього вживання хворі приймають не за масою, а за об'ємом (ложками, краплями і т.п., чи мілілітрами - для лікарських препаратів, які вводяться за допомогою шприца).


Глава 2. Дозування за масою


2.1 Види ваг

Одним з найпоширеніших способів дозування є відважування, яке виконується за допомогою ваг.

Терези - це прилад, призначений для визначення вагової маси лікарських засобів способом порівняння її з еталонами мас (з умовно прийнятими одиницями - гирями).

Терези - один з найдавніших вимірювальних приладів. Ще за 3000 років до нашої ери єгиптяни застосували їх у вигляді рівноплечого коромисла з піднятими чашечками. Уперше принцип нерівноплечого коромисла був використаний древніми арабами. Створені ними ваги є різновидом безміна, який широко застосовувався у Древній Русі.

У 1670 р. були виготовлені настільні ваги з верхніми чашечками, у 1818 р. - десятитисячні і трохи пізніше - сотенні ваги. В другій половині XIX в. з'явилися шкальні платформні ваги, автоматичні і пружинні, у 20-х роках XX ст. - циферблатні ваги. Велике значення в справі розробки конструкцій ваг належить роботам Д.І. Менделєєва, А.Н. Доброхотова та ін.

За конструкційними ознаками розрізняють гідростатичні, пружинні й зважувальні ваги.

З точки зору метрологічної характеристики (стійкість, сталість показань, точність і чутливість) розрізняють ваги:

метрологічні - призначені для звірення маси робочих еталонів з державним еталоном. Це ваги вищої точності, спеціальної конструкції, за їх коливаннями спостерігають із сусідньої кімнати за допомогою спеціальних оптичних пристроїв;

зразкові - для звірення і перевірки гир;

аналітичні - для зважування при точних хімічних аналізах;.

технічні - 1-го, 2-го і 3-го класів.


2.2 Ваги ручні

Ручні ваги (рис.1) призначені для зважування сипучих і іноді в’язких речовин і виготовляються з найбільшим припустимим навантаженням у 1; 5; 10; 20; 50 і 100 грам. Являють собою рівноплече металеве коромисло довжиною 100-200 мм, на кінці якого на грузоприймаючих призмах підвішують чашечки з пластмаси (рідше з металу чи порцеляни).

Рис. 1.Дозування в аптечній практиці


У центрі коромисла на опорній призмі укріплена спрямована нагору стрілка, що робить коливання в просвіті обоймиці, на якій є кільце для утримання ваг у руці. Чашечки ваг підвішують без перекосу на шовкових шнурах чи ланцюжках, що у свою чергу рухливо з'єднуються з грузоприймаючими призмами за допомогою металевих сережок, що мають форму вісімки з кільцями.

При роботі з ручними вагами кільце обоймиці затискають великим і вказівним пальцями лівої руки, долоню випрямляють, а середній і безіменний пальці розташовують так, щоб вони відчували коливання стрілки. Сухі речовини відважують безпосередньо в чашку, в’язкі - на кружок попередньо старованого пергаментного паперу. Після зважування чашки і шнури ваг ретельно протирають м'якою тканиною. Для запобігання призм від стирання ваги варто зберігати в згорнутому виді, підвішеними (рис.2) чи покладеними в коробки.

Для зважування отруйних речовин і речовин з різким запахом в аптеках повинні застосовуватися ручні ваги, призначені для зважування кожної з таких речовин.

Рис. 2.Дозування в аптечній практиці


У практичній роботі фармацевту іноді приходиться самостійно перев'язувати ручні ваги, що здійснюється за наступними правилами. Відрізають чотири шматочки шовкового шнура, кожен довжиною в дві довжини коромисла ваг. На одному кінці отриманих відрізків шнура нав'язують, відступивши на 1 см від кінця, тугий вузол (подвійну чи потрійну петлю). Один з відрізків шнура просмикують в один з отворів чашки по напрямку зовні усередину чашки, пропускають його крізь отвір кільця серги на кінці коромисла і, нарешті, через другий отвір тієї ж чашки по напрямку зсередини назовні. На отриманому вільному кінці шнура нав'язують кінцевий вузол. Другий відрізок шнура проводять у третій отвір чашки по напрямку зовні усередину і пропускають його крізь кільце сережки. Відступивши від кінця на 1-1,5 см, закріплюють вільний кінець шнура вузлом, що охоплює три інших кінці, що йдуть до чашки, підклавши під петлю вузла допоміжну петлю з окремого відрізка шовкового шнура.

Вирівнявши кінці, закріплені в отворах чашки таким чином, щоб остання висіла зовсім рівно (тобто горизонтально), туго затягують вузол і вільний кінець шнура щільно обмотують петлі, пропущені крізь кільце сережки, по напрямку нагору, тобто від вузла до кільця сережки. Зробивши 5-8 обертів шнура і рівно уклавши його витки, закріплюють їх новим вузлом і, затягнувши останній, пропускають вільний кінець шнура крізь допоміжну петлю. Висмикнувши з-під обв'язки за кінці допоміжну петлю, проводять під витки шнура її вільний кінець, і потягнувши за нього, вирівнюють і ущільнюють обв'язку.

У такий же спосіб підвішують другу чашку ручних ваг.


2.3 Тарні технічні ваги


Дозування в аптечній практиці

Рис. 3.


Ваги тарі (рис.3) служать для зважування сухих, в’язких і рідких речовин. Випускаються з найбільшим припустимим навантаженням 50 г і 1 кг. Тарними вони називаються тому, що зважуванню на них звичайно передує операція тарування - зрівноважування маси тари за допомогою дробу.

Основною частиною ваг є рівноплече металеве коромисло з трьома сталевими призмами: двома кінцевими грузоприймаючими й однією середньою - опорною. Вістря опорної призми направлено догори, грузоприймаючих - вниз. На кінцях коромисла укріплені два гвинти з нагвинченими на них гайками, призначеними для зрівноважування ненавантажених ваг.

Опорна призма в робочому положенні спирається на сталеву подушку, укріплену у верхній частині стовпчика ваг. На обидві вантажопідйомні призми підвішуються стремена з лежачими на них знімними пластмасовими чи металевими чашками для зважування.

Ваги мають арретир, при підніманні якого призми відокремлюються від подушок для запобігання зайвого стирання. Для приведення ваг у робоче положення арретир опускають.

Знизу в дошку ваг, на якій кріпиться стовпчик, укручені на різьбленні два регулювальних гвинти зі стопорними гайками, що дозволяють робити установку ваг строго у вертикальному положенні (за відвісом).

Рідини зважують у склянках, скляних циліндрах, сухі і в’язкі речовини - на папері чи безпосередньо в готовій тарі.

Зважування яких-небудь речовин безпосередньо в чашки ваг неприпустимо.


2.4 Ваги аптекарські з арретиром


Дозування в аптечній практиці

Рис. 4.


Ваги аптекарські з арретиром (рис.4) призначені для зважування речовин до 50 г; особливо вони зручні для зважування твердих речовин. Їх устрій у принципі аналогічний устрою інших ваг типу Т-2 (технічні 2-го класу). Ваги складаються з основної рами зі стовпчиком і арретиром, рівноплечого коромисла зі стрілкою і двох підвісів з чашками. В основній рамі розташований висувний футляр з важками. Одна з чашок ваг плоска і призначена для розміщення речовин, що зважуються. Найбільше припустиме навантаження цих ваг 50 г, чутливість 5 мг і точність 1 мг на 0,2 поділки.


2.5 Ваги технічні квадрантні

Ваги технічні квадрантні ВЛТ ДО-500. Ваги технічні квадрантні (ВЛТК) (мал.5) призначені для зважування матеріалів, особливо там, де потрібно швидко відважити речовину з похибкою, що не перевищує ±10 мг. У їх конструкції використаний принцип одночашкових ваг із противагою Д.И. Менделєєва.


Дозування в аптечній практиці

Рис. 5.


До 100 г відлік здійснюють безпосередньо по оптичній шкалі. При зважуванні вантажів, що перевищують 100 г, його роблять у такий спосіб: число цілих сотень грамів відраховують по лічильнику, у вікні якого послідовно будуть з'являтися відповідні цифри 1, 2, 3, 4 у залежності від маси вбудованої гирі, знятої з підвіски. До числа цілих сотень додають число грамів, відлічених по оптичній шкалі. Наприклад, по лічильнику відрахована цифра 4, а по оптичній шкалі - 38,3 г, що буде відповідати 438,3 г.

Терези ВЛТК-500 знаходяться постійно в робочому стані (немає арретирного механізму), внаслідок чого всі працюючі частини ваг - тим самим знаходяться під напругою.

Терези складаються з наступних вузлів: знімної чашки (1), квадранта (2) із призмами (8), демпфера (3), стійки (10) з подушками (7), на які спирається призмами квадрант, підвіски (9) із трьома убудованими гирями (11) масою 100, 100, 200 г, механізму зняття гир з підвіски з рукояткою керування, виведеної на праву сторону ваг, оптичного пристрою, що складається з мікрооб'єктива, конденсатора, лампи підвіски, оптичної шкали і трьох дзеркал (4, 5 і 14), причому дзеркало 14 має регулювання по куту нахилу, кожуха, що закривається зверху кришкою, підстави ваг із трьома регульованими ніжками.

Агатові подушки - плоскі подушки, що хитаються та спираються на дві кульки діаметром 2,5 мм. Призми квадранта викладені зі сталевих стрижнів, робочі ребра призм заточені під кутом 40°. Призми закріплені в отворах квадранта за допомогою конусних розрізних втулок, а для регулювання плеча і лінії призм введені ексцентричні втулки. Для запобігання від перекидання підвіски, нижній її кінець шарнірно з'єднаний зі стійкою за допомогою спеціального пристрою - струнки.

Для гальмування коливання квадранта на стійці внизу змонтований постійний магніт (6), у зазорі якого рухається алюмінієва пластина нижнього кінця квадранта. При відхиленні квадранта (2) вбудована в нього оптична шкала проектується на похилому екрані (12), що знаходиться на передній стінці кожуха ваг. Маса вантажу, що знаходиться на чашці, визначається шляхом безпосереднього відліку (у грамах) по зображенню шкали, вбудованої в маятникову противагу (квадрант) на екрані ваг, і лічильнику (13).

Терези встановлюють на спеціальній стільниці, укріпленої на кронштейнах, вмонтованих у капітальну стіну. Перед зборкою ваг необхідно установити їх за рівнем. Терези ВЛТК-500 застосовуються в аптеках для зважування сипучих речовин. Продуктивність праці при цьому збільшується в 2 рази.


2.6 Терези настільні чашкові

Терези настільні звичайні (чашкові). Називаються також вагами Беранже. Менш чуттєві в порівнянні з вагами тарними, тому в аптечній практиці можуть застосовуватися тільки для таких відважувань, де не потрібно великої точності. Для рецептурної роботи не придатні. Виготовляються вантажопідйомністю від 500 г до 20 кг.

Терези складаються з наступних частин:

1. рівноплечого коромисла, що представляє собою важіль 1-го роду, у якому закріплені п'ять призм (одна довга опорна, дві довгі грузоприймальні і дві короткі сполучні);

2. двох допоміжних рівноплечих важелі 2-го роду, що містять кожний по три призми;

3. станіни чавунної

4. чашок чи платформ.


Дозування в аптечній практиці

Рис. 6.


Коромисло з'єднується з допоміжними важелями за допомогою серьг, що спираються на відповідні призми. Чашки чи платформи, з однієї сторони, спираються на довгі грузоприймальні призми, з іншого боку - на серги, підвішені на призми допоміжних важелів; (Рис.6).

2.7 Ваги настільні циферблатні


Дозування в аптечній практиці

Рис. 7.


Терези настільні, циферблатні. Виготовляються одночашкові і двочашкові, вантажопідйомністю до 10 кг із точністю до 5 г. В аптеках ці ваги внаслідок їхньої недостатньої точності використовують тільки для грубих відважувань (рис.7). Для рецептурної роботи вони не придатні. Широко застосовують їх у торгівлі. Коромисло цих ваг являє собою здвоєний равноплечий важіль 1-го роду. Вага тіла, що діє на одне плече коромисла, визначається по куті відхилення коромисла від первісного положення рівноваги. Терези мають противагу, з'єднану зі стрілкою-покажчиком, і постачені масляним заспокоювачем, унаслідок цього вони швидко приводяться в рівновагу.


2.8 Ваги електронні


Дозування в аптечній практиці

Рис. 8.

Весь модельний ряд серії електронних ваг (рис.8, 9,10) оснащений убудованим калібруванням за допомогою моторизированного приводу з калібрувальним вантажем. Так само існують моделі з зовнішнім калібруванням.

Принцип виміру маси в даних серіях ваг заснований на методі електромагнітної компенсації: зрівноважування відбувається за допомогою складної системи важелів, пружин і електромагнітної котушки, через яку проходить струм. Величина струму, що подається для зрівноважування системи прямо пропорційна масі зразка, що зважується.


Дозування в аптечній практиці

Рис. 9.


Електронні ваги точні, надійні і довговічні, а так само не утрачають своїх метрологічних характеристик завдяки тому, що при вимірі маси зразка методом електромагнітної компенсації, ваги знаходяться в стані рівноваги, усі механічні деталі нерухомі, а відповідно, не зношуються. Вимоги ж до зовнішніх умов експлуатації електронних аналітичних ваг менш строгі, чим при роботі з механічними вагами.

Крім усього перерахованого вище електронні ваги також оснащені великою кількістю додаткових функцій і прикладних програм, що допомагають значно спростити роботу.

Вбудовані програми:

підрахунок зразків, що зважуються, у штуках, зважування у відсотках;

розрахунок (з використанням постійних чи множника дільника для визначення, наприклад, щільності паперу "г / см2"), усереднення;

динамічний режим зважування;

захист проти перенавантаження;

рецептурне зважування (пам'ять тари);

підсумовування, визначення щільності / питомої ваги;

можливість зважування габаритних наважок, з нижньої сторони ваги, за допомогою гачка;

контроль за відхиленням при калібруванні;

постійна передача даних на комп’ютер;

 роздрук дати, часу вимірювання та статистики вимірювань


Дозування в аптечній практиці

Рис. 10.


Також є можливість вибору одиниць зважування, таких як унції, карати, грами, мг, ньютони, фунти і багато інших.

Найбільша границя зважування, варіюється в проміжку 60 - 300 г. Дискретність (точність) - від 1 мг до 10 мкг.


2.9 Метрологічні властивості ваг

Ваги, незалежно від їх конструкції, повинні мати такі метрологічні властивості:

Стійкість - здатність ваг, виведених зі стану рівноваги, швидко повертатися до первісного положення.

Стійкість ваг досягається за умови, якщо їх коромисло знаходиться в стані стійкої рівноваги. На стійкість ваг впливає також віддаленість центра від точки опори: чим нижче розміщений центр ваг, тим більша стійкість і тим складніше їх вивести зі стану рівноваги, а відповідно, нижча їх чутливість.

Перевірка стійкості проводиться так: ваги, що перебувають в рівновазі, необхідно вивести з положення рівноваги, злегка торкнувшись чашки. Підрахувати кількість коливань стрілки ваг до повернення її в положення рівноваги. Якщо стрілка зробила не більше 4-6 коливань, можна вважати, що ваги стійкі.

Сталість показань - здатність ваг показувати ті самі результати при багаторазових визначеннях маси тіла, проведених на цих вагах у тих самих умовах.

Перевірка сталості показань проводиться в такий спосіб: ваги повинні знаходитися в положенні рівноваги. На технічних аптечних вагах врівноважують, наприклад, флакон з масою гир. Якщо всі три рази маса зважуваного тіла одна й та ж, то ваги мають сталість показань. Якщо результати не збігаються, то це значить, що вістря призм не цілком рівнобіжні, зміщені. Крім того, на сталість показань значно впливає величина тертя в рухливих контактах ваг. Затупленість призм і їх забруднення приводять до порушення сталості показань ваг. Тому ваги в неробочому стані повинні зберігатися так, щоб уникнути затупленості призм.

Причиною мінливості показань ваг є недосконалість будови (наприклад, непомітний зсув окремих частин при користуванні ними), а також умови, в яких виконується зважування (наприклад, однобічне нагрівання коромисла (електрична лампа, сонячні промені та ін), внаслідок чого може відбутися подовшання одного плеча).

Чутливість - здатність ваг показувати мінімальну зміну навантаження в момент рівноваги.

При цьому, чим менша різниця у вазі гир, яку можна визначити цими вагами, тим вища їх чутливість і тим точніші результати зважування.

Чутливість ваг прямо пропорційна довжині плеча коромисла і обернено пропорційна масі коромисла, навантаженню ваг (маса чашок, вантажу, перевантаження), величині прогину коромисла, відстані від точки опори до центра ваги коромисла.

Чутливість ваг визначається формулою:


Дозування в аптечній практиці

S - чутливість;

L - довжина плеча коромисла;

P - маса чашки з вантажем;

p - маса перевантаження, що виводить ваги зі стану рівноваги;

h - відстань від точки опори до лінії, що з'єднує вістря вантажопідйомних і опорних призм (величина прогину коромисла);

m - маса коромисла;

R - відстань від точки опори до центра ваги коромисла;

Z - довжина стрілки;

X - ціна поділки шкали.

3 формули випливає, що величини L, R, m, Z та X залежать від конструкції ваг.


Найбільше на величину чутливості ваг впливає величина прогину коромисла (h). Ваги з прямолінійним коромислом характеризуються тим, що вістря опорної і вантажоприймальних призм знаходяться на одній прямій лінії (прямолінійність ваг). При цьому величина h = 0, а рівняння набуває вигляду:


Дозування в аптечній практиці

Тобто чутливість ваг стає незалежною від величини їх навантаження. Це можливо лише при зважуванні мінімальних кількостей. На практиці навіть незначне визначення маси викликає прогин коромисла і впливає на чутливість ваг. Зі збільшенням навантаження ваг, як випливає з формули, їх чутливість зменшується. Прогин коромисла при цьому може бути неприпустимо великим, а коромисло незворотньо деформується, тобто ваги вийдуть з робочого стану. Щоб уникнути цього, необхідно під час зважування не перевищувати величини граничного припустимого навантаження, позначеного на коромислі ваг.

Чутливість ваг залежить від ряду факторів:

Від розташування центра ваги коромисла стосовно точки його опори. Терези будуть мати найбільшу чутливість при достатній стійкості в тому випадку, коли центр ваги коромисла лежить якнайближче до точки опори, але у всякому разі нижче цієї крапки.

Від маси коромисла. Чим менша маса коромисла, тим більшу чутливість при всіх інших умовах будуть мати ваги. Для полегшення коромисла в ньому робляться вирізи круглої чи іншої форми.

Від довжини пліч коромисла. Теоретично, чим більша довжина пліч коромисла, тим більша його чутливість. Однак практично недоцільно виготовляти коромисла з довгими плечима, тому що подовження коромисла веде до збільшення його маси, що викликає зменшення чутливості. Крім того, зі збільшенням довжини коромисла значно зростає прогин його від дії вантажу, внаслідок чого знижується центр ваги коромисла і зменшується чутливість ваг. Тому практично коромисла роблять з якомога коротшими плечима.

На чутливість ваг впливає й величина тертя між призмами і подушками: чим тертя більше, тим менша чутливість, чим гостріші призми, тим чутливість більша. Тому призми роблять гострими, з загартованої сталі. Спрацювання (затуплення) призм приводить до збільшення тертя, а отже, до зменшення чутливості ваг.

Слід зазначити, що більшість ваг, які служать для зважування з більшою точністю (у т. ч. тарні і ручні), мають довгі стрілки. Це пояснюється тим, що збільшення довжини стрілки ваг дозволяє помічати і враховувати незначні кутові відхилення коромисла, тому що чим більший радіус (довжина стрілки), тим більша довжина дуги, що відповідає відхиленню коромисла на той самий кут.

Перевірка чутливості ваг проводиться шляхом визначення мінімального навантаження (мг), що викликає стандартне відхилення стрілки від положення рівноваги. За стандартне відхилення приймають відхилення стрілки, рівне 5 мм (або трьом поділкам шкали) для тарних ваг і вихід стрілки з обоймиці до половини своєї довжини з утворенням кута, рівного приблизно 50, для ручних ваг.

Чутливість, виражену абсолютним значенням вантажу, що викликає стандартне відхилення стрілки, називають абсолютною чутливістю (Sабс) чи абсолютною помилкою зважування.

Чутливість ручних і тарних ваг визначають у трьох положеннях: на 1/10 граничного навантаження, гранично навантажених і ненавантажених. Якщо вантаж, що відповідає величині припустимої похибки (установленої Дст) для даного типу ваг (табл.1), поміщений на одну з чашок таких ваг, викликає стандартне відхилення стрілки, то ваги вважаються чутливими.


Таблиця 1

Метрологічна характеристика ручних і тарних ваг

Типорозміри ваг Навантаження, г Допустима похибка, мг

максимальна Мінімальна Ненавантажених ваг при 1/10 граничного навантаження при максимальному навантаженні
ВР-1 1 0,02 2 3 5
ВР-5 5 0,010 2 4 10
ВР-20 20 1,00 3 6 20
ВР-100 100 5,00 5 10 50
ВКТ-1000 1000 50,00 20 60 100
Т-2 1000 1000 50,00 20 50 200

Так, ваги технічні ВКТ-1000 мають такі величини похибок:

ненавантажених - 20 мг;

з 1/10 максимального навантаження - 60 мг;

максимально навантажені - 100 мг.

При визначенні величини чутливості цих ваг при 1/10 навантаження роблять так: ваги приводять у стан рівноваги, на кожну чашку поміщають гирі масою по 100,0 г, врівноважують ваги, потім поступово навантажують праву чашу ваг гирками (від меншої до більшої). Вантаж, що викликає стандартне відхилення стрілки, показує абсолютну чутливість. Якщо величина додаткового навантаження більше припустимої похибки (60 мг), наприклад, 80 мг, ваги вважають нечутливими. їх вилучають з користування і направляють на перевірку до терміна їх таврування. Аналогічно проводять визначення чутливості при ненавантажених і при граничному навантаженні ваг.

Чутливість ваг можна визначити й таким чином. При трьох станах ваг, приведених у положення рівноваги, на одну з чашок кладуть гирю масою, що відповідає величині припустимої похибки за Дст. Якщо у всіх трьох випадках стрілка ваг відхилилася на відстань 5 мм (чи 3 поділки по шкалі), то ваги мають достатню чутливість. Якщо стрілка відхилилася на відстань менше ніж 5 мм, то такі ваги недостатньо чутливі і ними користуватися не можна.

Що стосується визначення чутливості ручних ваг,

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: