Xreferat.com » Рефераты по медицине и здоровью » Біологічні ритми серцево-судинної системи: механізми вікових змін та можливі шляхи їх корекції

Біологічні ритми серцево-судинної системи: механізми вікових змін та можливі шляхи їх корекції

р < 0,05 у порівнянні з людьми 20-39 років;

ВШК – варіабельність шкірного кровотоку.


Отримані дані свідчать про зниження з віком реакції ВНС на ортостатичний стрес, що призводить до погіршення гемодинамічної компенсації зниження АТ і, таким чином, до ортостатичної нестійкості.

Дослідження показали, що при старінні змінюється й характер перехідного процесу при ортопробі. Він подовжується від (35,8±3,1) с у молодих до (49,2±3,3) с у людей похилого віку (p<0,05) і стає ригідним (зникають коливання). Все це свідчить про погіршення регуляторних характеристик барорефлекторної системи.

Дихання з різною частотою. Вивчено вплив частоти дихання на амплітуду дихальних хвиль ритму серця в людей різного віку – амплітудно-частотна характеристика барорефлекторної системи (рис. 3). Видно, що в області низьких частот дихання криві майже паралельні осі абсцис: зміна частоти дихання істотно не позначається на амплітуді коливань величини кардіоінтервалів (смуга пропущення системи). При подальшому зростанні частоти дихання відбувається швидке зниження амплітуди дихальних хвиль серцевого ритму. Показано, що у людей літнього віку амплітуда дихальних коливань ритму серця приблизно в 1,5 рази нижча (на всіх частотах дихання), ніж у молодих. Це також свідчить про зниження ефективності барорефлекторної стабілізації АТ при старінні.

Математичне моделювання системи барорефлекторної регуляції гемодинаміки. Аналіз системи барорефлекторної регуляції методами теорії автоматичного регулювання дозволив розрахувати динамічні параметри цієї системи як коливальної ланки 2-го порядку у людей різного віку (табл. 5). Аналіз показав, що при старінні істотно збільшується інерційність системи (постійна часу), знижуються її коливальні властивості (коефіцієнт згасання), зменшується ефективність регуляції (коефіцієнт динамічного посилення), збільшується період власних коливань системи.

Аналіз математичної моделі системи барорефлекторної регуляції гемодинаміки показав, що погіршення при старінні її регуляторних характеристик пов'язане з наступними причинами:

  • зменшенням чутливості барорецепторів;

  • зміною регуляторних характеристик вегетативних центрів;

  • зниженням чутливості синусового вузла серця до вегетативних впливів.

Усі ці чинники й призводять до зниження амплітуди HF- і LF-коливань ритму серця при старінні.

Рис. 3. Амплітудно-частотна характеристика системи барорефлекторної регуляції у здорових людей (молодий вік – суцільна лінія, літній вік – пунктирна лінія). Адх – амплітуда дихальних хвиль серцевого ритму.


Таблиця 5

Вікові зміни динамічних параметрів системи барорефлекторної

регуляції


Параметр

20-39 роки

60-79 роки

Постійна часу, с

2,2±0,32

4,9±0,22*

Коефіцієнт згасання

0,25±0,11

0,55±0,09*

Коефіцієнт динамічного посилення

2,0±0,06

0,9±0,07*

Період власних коливань системи, с

14±6,0

31±3,1*


Примітка. * – p<0,05 у порівнянні з людьми 20-39 років.


Вікові зміни добових ритмів ССС та їх механізми. Проведені дослідження показали, що при старінні значно знижується амплітуда добових ритмів ЧСС і АТ (табл. 6), спостерігається їх десинхронізація (в 30% випадків) та інверсія (в 7% випадків). Так, проведений нами крос-корреляційний аналіз показав, що у молодих людей має місце достовірний взаємозв'язок добових ритмів ЧСС і АТ, тобто їх синхронізація (r=0,4-0,5; p<0,05). При старінні цей взаємозв'язок значно слабшає (r=0,1-0,2; p>0,1). Такі зміни добових ритмів ССС у людей похилого віку можуть розцінюватися як розвиток десинхронозу. Крім того, як показав косінор-аналіз, у людей похилого віку відбувається зрушення фази добових ритмів показників ССС на більш ранній час доби (табл. 6).

Таблиця 6

Параметри добових ритмів у здорових людей різного віку

(косінор-аналіз)



Показник

20-39 роки

60-79 роки


Амплітуда


Акрофаза,

час доби

Амплітуда


Акрофаза,

час доби

ЧСС, хв-1

11,8±1,2

14,0±0,9

7,08±1,5*

12,1±0,3*

АТс, мм рт.ст.

9,24±1,12

16,1±1,4

3,11±1,45*

17,2±1,2

LF, мс2

206±21

5,8±0,4

105±14*

5,6±0,4

HF, мс2

303±28

4,5±0,4

85±11*

4,1±0,3

LF/HF

0,38±0,03

15,1±0,8

0,11±0,04*

11,8±1,4*

T, °C

0,42±0,03

18, 2±0,4

0,18±0,08*

17, 3±0,3*


Примітка. * – p<0,05 у порівнянні з людьми 20-39 років.


Відомо, що ЧСС і АТ залежать, в основному, від рівня активності симпатичного й парасимпатичного відділів ВНС та концентрації катехоламінів у крові. Центральним ендокринним регулятором добових ритмів організму є епіфіз, що в нічний час доби продукує в кров свій гормон мелатонін. Цей гормон викликає вповільнення метаболічних процесів у клітинах та зниження активності симпатоадреналової системи. З огляду на вищевикладене, метою нашого дослідження було з'ясування зв'язку вікових змін добових ритмів ССС із віковими змінами добової динаміки симпатичного й парасимпатичного тонусу ВНС, секреції катехоламінів, мелатоніну та інтенсивності енергетичного метаболізму.

Вегетативна регуляція. Відомо, що адаптивні зміни гемодинаміки пов'язані з вегетативною регуляцією серцевої діяльності і тонусу судин. Тому вважається, що адаптація до змін активності організму протягом доби пов'язана із циркадіанними ритмами ВНС. Проведений нами крос-кореляційний аналіз показав виразний зв'язок добових коливань вегетативної активності й показників ССС у молодих людей (r=0,5-0,6; p<0,05) та істотне його зменшення у людей похилого віку (r=0,3-0,4; p<0,1). Крім того, при старінні значно зменшується амплітуда добових ритмів симпатичного і особливо парасимпатичного тонусу ВНС (рис. 4).

Рис. 4. Добова динаміка парасимпатичного (HF) і симпатичного (LF/HF) тонусу у здорових людей різного віку

(молодий вік – суцільна лінія, літній вік – пунктирна лінія).

Це дозволяє припустити, що однією з причин вікових змін добових ритмів ССС є порушення циркадіанних ритмів ВНС.

Енергетичний метаболізм. Відомо, що рівень енергетичного метаболізму в тканинах визначає величину кровотоку, тому що ССС повинна забезпечити доставку кисню, адекватну потребам в ньому тканин. Збільшення кровотоку, у свою чергу, відбувається при зростанні ЧСС і АТ. Тому між показниками енергетичного метаболізму та гемодинамікою існує причинно-наслідковий зв'язок.

Дослідження показали, що при старінні вірогідно знижуються добові коливання показників дихання і енергетичного метаболізму (температура тіла, споживання О2, МОД). У людей похилого віку в нічний час доби зниження цих показників істотно менше, у порівнянні з молодими людьми. Так, споживання О2 вночі зменшується на 28 % у молодих і лише на 13 % – у людей похилого віку (p<0,05). При цьому має місце достовірна кореляція ступеню нічного зниження показників енергетичного метаболізму та гемодинаміки. Все це дозволяє вважати вікові зміни добових ритмів енергетичного метаболізму однією з важливих причин відповідних змін добових ритмів ССС.

Секреція катехоламінів. Відомо, що катехоламіни (адреналін і норадреналін), як гормони стресу, збільшують ЧСС і АТ. У денний час доби їх продукція й рівень у крові закономірно збільшуються, а вночі – зменшуються. Це викликає відповідні зміни гемодинаміки.

Нами показано, що при старінні знижується екскреція адреналіну в денний час доби. При цьому циркадний індекс адреналіну при старінні вірогідно (p<0,05) зменшується (1,84±0,13 у молодих і 1,41±0,14 у людей похилого віку). Це свідчить про зниження амплітуди добового ритму секреції адреналіну у людей похилого віку.

Виявлені зміни добових ритмів симпатоадреналової активності можуть бути однією із причин зменшення з віком амплітуди добових ритмів показників ССС. Дійсно, як показав кореляційний аналіз, між екскрецією адреналіну в різний час доби й показниками гемодинаміки має місце достовірний зв'язок (r=0,37 у молодих і r=0,23 у людей похилого віку; p<0,05).

Секреція мелатоніну. Як відомо, основним гуморальним регулятором циркадіанних ритмів є гормон епіфіза мелатонін. У нічний час доби його продукція й рівень у крові багаторазово зростають, що призводить до зниження енергетичного метаболізму та симпатоадреналової активності й, в остаточному підсумку, ЧСС і АТ. Тому можна було припустити, що вікове зниження амплітуди добового ритму ССС пов'язане з ослабленням продукції мелатоніну при старінні.

Дійсно, проведені нами дослідження показали, що з віком значно зменшується концентрація мелатоніну в крові у нічний час доби –(128,7±30,9) нг/л у молодих і (46,8±13,5) нг/л – у людей похилого віку о 3-й год. ночі (p<0,001). В осіб з недостатньою нічною продукцією мелатоніну виявлена менша амплітуда добових ритмів ЧСС, АТс, АТд і варіабельності серцевого ритму. Ці зміни корелювали у багатьох обстежених зі зсувом акрофаз добових ритмів, десинхронізацією ритмів ССС і вегетативної регуляції. Характерним для людей похилого віку з низькою продукцією мелатоніну було менше зниження вночі АТ й ЧСС, що може бути наслідком недостатнього посилення парасимпатичних впливів на ССС. Це є підставою для проведення корекції порушень добового ритму концентрації мелатоніну в осіб з низькою нічною продукцією гормону.

Отже, механізми вікових змін добових ритмів ССС можна представити так: зниження мелатонінутворюючої функції епіфіза → зменшення амплітуди добових ритмів вегетативної нервової й ендокринної систем → зменшення амплітуди добових ритмів ССС.

З огляду на складність визначення концентрації мелатоніну в плазмі крові в клінічній практиці, нами розроблена формула для оцінки мелатонінутворюючої функції епіфіза, заснована на кореляції між нічною продукцією мелатоніну й амплітудою добових ритмів температури тіла та артеріального тиску. Для цього було використано метод покрокової лінійної регресії. Отримано наступну формулу, що дозволяє розрахувати концентрацію мелатоніну в крові о 3-й годині ночі і в такий спосіб оцінити функцію епіфізу:

М = 1856 Тці + 78,3 ATc_ці – 1921; r=0,71; p<0,001.

Де: М – концентрація мелатоніну о 3-й год. ночі, нг/л;

Тці – циркадний індекс оральної температури (відношення значень температури о 3-й год. дня і о 3-й год. ночі);

АТc_ці – циркадний індекс систолічного артеріального тиску (відношення значень систолічного артеріального тиску о 3-й год. дня і о 3-й год. ночі).

Перевірка отриманої формули показала досить високу кореляцію між розрахунковим і реальним рівнем мелатоніну в крові, що дозволяє використовувати її в клінічній практиці.

Хронобіологічний вік. На основі отриманих даних про вікові зміни ВРС протягом доби нами розроблено метод оцінки функціонального віку циркадіанної системи, а саме хронобіологічного віку. Формула для розрахунку хронобіологічного віку отримана методом покрокової множинної регресії на основі даних обстеження здорових людей віком від 20 до 79 років. Були відібрані показники ВРС та їх циркадні індекси, які найбільше корелюють з віком. Отримано наступну формулу розрахунку хронобіологічного віку (ХБВ):

ХБВ = 54,4 – 0,03 HF + 14,4 HFці; r=0,72; p<0,001.

Де: ХБВ – хронобіологічний вік, роки;

HF – високочастотні коливання серцевого ритму, мс2 (середньодобові значення);

HFці – циркадний індекс високочастотного компонента ритму серця (відношення день-ніч HF).

Отримана формула була використана для оцінки хронобіологічного віку в групі людей похилого віку зі зниженою продукцією мелатоніну епіфізом. Розрахований у них хронобіологічний вік виявився істотно вище паспортного, в середньому на 18±5,3 років, що свідчить про прискорене старіння цих людей.

Ультрадіанні ритми вегетативної регуляції ССС. Нами були вивчені вікові зміни ультрадіанних ритмів вегетативної регуляції ССС. Дослідження показали, що при старінні вірогідно (p<0,01) знижується ВРС у діапазоні ультраповільних хвиль (рис.5).

Також було показано, що з віком зменшується амплітуда двохгодинних ультрадіанних ритмів ВНС і трохи подовжується їх період. Такі зміни ультрадіанних ритмів у літньому віці підтверджують загальну концепцію про вгасання біологічних ритмів при старінні.

У той же час, ступінь зниження з віком двохгодинних коливань показників вегетативної регуляції ССС значно менша, ніж ступінь зниження коливань, пов'язаних з нервово-рефлекторною регуляцією ССС (LF, HF). Це свідчить про більшу збереженість ультрадіанних ритмів у людей похилого віку. Ці ритми характеризують гуморальну регуляцію ССС, яка філогенетично більш давня порівняно з нервово-рефлекторною.

Рис. 5. Вікові зміни потужності ULF-коливань (середньодобові значення).

Інфрадіанні ритми вегетативної регуляції ССС. Основними вивченими біологічними ритмами з періодом більше доби (інфрадіанні ритми) є тижневі, місячні й річні ритми. Тижневі ритми у людей синхронізуються зі змінами їхньої трудової діяльності протягом тижня. Місячні ритми у багатьох живих організмів пов'язані з фазами Місяця, а річні ритми – із сезонними змінами протягом року. Ці ритми забезпечують адаптацію організму до змін зовнішнього середовища і тому є адаптивними ритмами. У ряді досліджень показано, що частота серцево-судинної патології у людини змінюється відповідно до різних інфрадіанних ритмів [Дубров А.П., 1990; Комаров Ф.И., 2000]. Можна припустити, що певну роль у цьому грають ритми ВНС. Тому в даному дослідженні були вивчені інфрадіанні біологічні ритми ВНС у людей молодого й похилого віку.

Тижневі ритми. Проведений нами аналіз середньодобового рівня ЧСС, АТ й ВРС у різні дні тижня показав, що у понеділок, порівняно з іншими днями тижня, вірогідно (p<0,05) вище ЧСС, АТ і симпатовагусний індекс (LF/HF) у здорових молодих і літніх людей. Це свідчить про більшу денну активність симпатоадреналової системи у понеділок, у порівнянні з іншими днями тижня. Отримані дані дозволяють пояснити вірогідно більшу частоту серцево-судинних катастроф у понеділок тим, що перехід від відпочинку у вихідні дні до роботи в понеділок пов'язаний зі швидким ростом симпатоадреналової активності, що викликає напружене функціонування ССС. Вікових розходжень змін показників ССС і вегетативного тонусу в різні дні тижня не виявлено.

Таким чином, установлене в нашому дослідженні підвищення ЧСС, АТ і симпатичного тонусу в понеділок збільшує в цей день ризик розвитку гострої серцево-судинної патології. Це стосується в першу чергу людей похилого віку внаслідок наявності у них атеросклерозу та інших чинників ризику гострої судинної патології.

Місячні ритми. Отримані дані свідчать про наявність місячних ритмів показників ССС і вегетативної активності у здорових людей молодого і літнього віку (рис. 6). Порівняння середніх значень показників ССС і ВРС у різні фази Місяця показало, що в фазу молодика вищі показники ЧСС, АТ і спостерігається зрушення вегетативного балансу у бік більшої активності симпатичного відділу ВНС. Ці зміни можуть пояснювати більшу частоту гострої серцево-судинної патології в фазу молодика, у порівнянні з іншими фазами Місяця. Вікових розходжень змін показників ССС і вегетативного тонусу в різні фази Місяця не виявлено.

Рис. 6. Значення симпатовагусного балансу (LF/HF) у різні фази Місяця у здорових людей різного віку (молодий вік – світлі стовпчики, літній вік – темні стовпчики).

Сезонні ритми. Проведений аналіз показників ССС і ВРС у різні місяці року показав, що в зимовий період року вірогідно вище середньодобовий рівень ЧСС, АТ й симпатовагусного індексу, у порівнянні з літнім періодом, як у молодих, так і у людей похилого віку. Однак у людей похилого віку співвідношення величин симпатовагусного індексу в зимовий період року до літнього нижче, ніж у молодих людей. Це свідчить про зниження амплітуди сезонних ритмів при старінні.

Як свідчать отримані дані, вегетативний баланс узимку зрушений в напрямку домінування симпатичного відділу ВНС (рис. 7). Це можна пояснити тим, що взимку організм людини перебуває в стані температурного стресу. У людей похилого віку сезонні коливання секреції мелатоніну епіфізом менш виразні, у порівнянні з молодими [Asplund R. et al., 1995]. З отриманих даних можна зробити висновок про те, що з віком знижується амплітуда сезонних ритмів вегетативної регуляції ССС. Сезонні зміни вегетативної регуляції ССС можуть сприяти загостренню серцево-судинних захворювань у людей похилого віку в зимовий період року. З огляду на зв'язок патології ССС із вегетативними впливами на серце, реєстрація інфрадіанних ритмів ВНС має істотне клінічне значення.

Рис. 7. Сезонна динаміка симпатовагусного балансу (LF/HF) у здорових людей різного віку

(молодий вік – світлі стовпчики, літній вік – темні стовпчики).

Корекція порушень вегетативної регуляції ССС у людей похилого віку. Як показали проведені нами дослідження, при старінні значно знижується ВРС, зокрема, амплітуда регуляторних ритмів (HF, LF) ССС. Зниження амплітуди регуляторних ритмів свідчить про погіршення ефективності барорефлекторної регуляції ССС, що сприяє порушенням гомеостазу АТ. З метою поліпшення регуляторних характеристик барорефлекторної системи нами використані методи фізичних та гіпоксичних тренувань, які активують барорефлекс.

Фізичні тренування. Як показали проведені нами дослідження, індивідуалізовані фізичні тренування, навіть якщо вони початі в літньому віці, викликають сприятливі зміни вегетативної регуляції ССС у осіб похилого віку, збільшуючи парасимпатичний тонус – HF збільшується на (198±88) мс2 (p<0,05). Для досягнення такого ефекту тривалість тренувального процесу має становити не менше 6 місяців. Спрямованість змін показників ВРС при фізичних тренуваннях протилежна спрямованості вікових змін ВРС, що дозволяє рекомендувати такі тренування в якості профілактичних засобів, що перешкоджають розвитку передчасного старіння.

Гіпоксичні тренування. Серед немедикаментозних методів впливу на регуляцію функцій організму заслуговують на увагу інтервальні нормобаричні гіпоксичні тренування, дія яких спрямована на активацію компенсаторних механізмів організму.

Як показали проведені нами дослідження, під впливом гіпоксичних тренувань поліпшується вегетативна регуляція ритму серця, відбувається нормалізація вегетативного балансу у людей похилого віку – LF/HF зменшується на (0,39±0,13; p<0,05), внаслідок чого в них знижується функціональний вік ССС в середньому на (4,3±1,8) роки.

Корекція порушень добових ритмів ССС. Проведені нами дослідження показали, що при старінні знижується амплітуда добових ритмів ССС, збільшується частота десинхронізації та інверсії. Ці порушення зменшують адаптацію організму до зміни дня й ночі, знижують працездатність та стійкість людей похилого віку до стресових факторів. Показано, що в основі вікових порушень добових ритмів лежить недостатність мелатонінутворюючої функції епіфізу. Тому нами вивчалася можливість корекції добових ритмів у людей похилого віку за допомогою введення екзогенного мелатоніну та препарату, що стимулює його продукцію – епіталаміну.

Мелатонін. Як показали проведені нами дослідження, функціональна активність епіфізу знижена у 70 % людей похилого віку, що є передумовою застосування мелатоніну для корекції вікових порушень добових ритмів ССС. З’ясовано, що у людей похилого віку зі зниженою мелатонінутворюючою функцією епіфіза обмежені функціональні можливості організму та порушені добові ритми ССС, вегетативної регуляції, температури тіла. Під впливом екзогенного мелатоніну у 80 % людей похилого віку спостерігалося відновлення добового ритму секреції мелатоніну за рахунок підвищення нічного піку концентрації гормону в плазмі крові. У осіб зі зниженою функцією епіфіза екзогенний мелатонін поліпшував показники добових ритмів температури тіла, АТ, ЧСС і вегетативної регуляції (спостерігалось зниження симпатичної та підвищення парасимпатичної активності у нічний період доби – табл. 7).

Отримані дані дозволяють підсумувати, що у людей похилого віку із прискореним старінням ССС мелатонін нормалізує добові ритми організму. Спрямованість впливу мелатоніну на віко-залежні показники протилежна спрямованості їх змін при старінні. Загалом, це свідчить про можливості застосування мелатоніну для профілактики прискореного старіння у людей зі зниженою мелатонінутворюючою функцією епіфізу.


Таблиця 7

Зрушення ЧСС, АТ та ВРС під впливом курсового прийому

Віта-мелатоніну у людей літнього віку

зі зниженою мелатонінутворюючою функцією епіфіза


Показник День Ніч

ЧСС, хв-1

5,6± 3,2

-6,5 ± 2,4 *

АТс, мм рт. ст.

4,7 ± 5,8

-7,8 ± 3,6 *

LF, мс2

48,9 ± 34,2

12,2 ± 21,1

HF, мс2

9,7 ± 18,1

110 ± 41,2 *

LF/HF

0,21 ± 0,14

-0,24 ± 0,07 *


Примітка.* – зрушення вірогідні (p<0,05).


Епіталамін. Як показали проведені нами дослідження, пептидний препарат епіфіза епіталамін стимулює мелатонінутворюючу функцію епіфіза у людей похилого віку зі зниженою функціональною активністю шишкоподібної залози. Так, в цій підгрупі під впливом епіталаміну концентрація мелатоніну о 3-й годині ночі зросла більш ніж в 2 рази – від (24,2±5,1) нг/л до (59,0±12,6) нг/л (p<0,05). Підвищення концентрації мелатоніну в плазмі під впливом епіталаміну супроводжувалось нормалізацією добових ритмів ССС і вегетативного тонусу.

Збереження здатності епіфізу до достатнього вироблення мелатоніну є чинником, що сприяє збереженню задовільного функціонального стану людей похилого віку. Пептидний препарат епіфіза епіталамін може використовуватися у людей похилого віку для корекції порушень добових ритмів мелатонінутворюючої функції епіфіза та нормалізації добових ритмів ССС.

ВИСНОВКИ


У дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове рішення актуальної наукової проблеми визначення механізмів вікових змін біологічних ритмів серцево-судинної системи. Розроблено методи корекції порушень біологічних ритмів у людей похилого віку за допомогою фізичних і гіпоксичних тренувань, а також препаратами епіфіза – мелатоніном і епіталаміном.

Результати дослідження розширюють існуючі уявлення про механізми порушень біологічних ритмів в старості і відкривають нові можливості їх корекції у людей похилого віку.

  1. З віком відбуваються закономірні зміни основних біологічних ритмів серцево-судинної системи: регуляторних, циркадіанних, ультра- й інфрадіанних. Ці зміни, в основному, характеризуються зниженням амплітуди коливань – вгасанням ритмів. При цьому ступінь вікових змін різних ритмів неоднакова. Найбільшою мірою при старінні порушуються добові ритми.

  2. З віком знижується амплітуда регуляторних ритмів серцево-судинної системи (варіабельності ритму серця) в усіх частотних діапазонах спектра, зменшується їх фрактальна розмірність. Зниження амплітуди й потужності коливань ритму серця в діапазоні низьких (LF) і високих (HF) частот свідчить про зменшення регуляторних впливів на синусовий вузол серця симпатичної й парасимпатичної ланок вегетативної нервової системи.

  3. Ступінь вікових змін різних регуляторних ритмів серцево-судинної системи залежить від їх частоти: найбільше при старінні знижується потужність коливань високочастотних ритмів, менше – низькочастотних. Помірне зниження при старінні коливань ритму серця в області дуже низьких (VLF) та ультранизьких (ULF) частот свідчить про більше збереження гуморальної регуляції порівняно з нервово-рефлекторною.

  4. Зниження амплітуди регуляторних ритмів серцево-судинної системи при старінні пов'язано з віковими змінами барорефлекторної регуляції, а саме зменшенням барорефлекторної чутливості. Про це свідчить зниження реакції вегетативної нервової системи на ортостатичний вплив, глибоке дихання та введення мезатону.

  5. Аналіз математичної моделі системи барорефлекторної регуляції гемодинаміки показав, що погіршення при старінні її регуляторних характеристик пов'язане з наступними причинами:

  • зменшенням чутливості барорецепторів;

  • зміною регуляторних характеристик вегетативних центрів;

  • зниженням чутливості синусового вузла серця до вегетативних впливів.

  1. При старінні розвивається вегетативний дисбаланс, який проявляється відносною перевагою симпатичного тонусу на фоні виразного ослаблення парасимпатичних і барорефлекторних регуляторних механізмів. Внаслідок цього зменшується стійкість людей похилого віку до стресових впливів – фізичного та психоемоційного навантаження, гіпоксії. Для корекції вегетативного дисбалансу у людей похилого віку можуть бути використані фізичні та гіпоксичні тренування.

  2. У людей похилого віку розвиваються явища десинхронозу, про що свідчить значне зниження амплітуди добових ритмів серцево-судинної системи, випереджальне зрушення фази добових ритмів, їх десинхронізація (в 30 % випадків) та інверсія (в 7 % випадків).

  3. Механізми порушень добових ритмів серцево-судинної системи при старінні пов'язані з віковими змінами вегетативної регуляції, симпатоадреналової активності та енергетичного метаболізму. Зниження амплітуди добових ритмів серцево-судинної системи з віком вірогідно (p<0,05) корелює зі зменшенням амплітуди добових ритмів парасимпатичного тонусу, циркадних коливань секреції катехоламінів та енергетичного метаболізму.

  4. В основі вікових змін усіх вивчених добових ритмів лежить зниження мелатонінсекретуючої функції епіфізу, про що свідчать наступні факти:

    • значне зниження нічної продукції мелатоніну з віком;

    • значне зниження амплітуди добових ритмів ЧСС, АТ, температури тіла, споживання кисню, вегетативного тонусу у людей похилого віку з низькою нічною продукцією мелатоніну.

  5. Відновлення ритму мелатоніну у людей похилого віку зі зниженою мелатонінсекретуючою функцією епіфізу (за допомогою введення мелатоніну або епіталаміну) сприяє нормалізації добових ритмів серцево-судинної системи, вегетативного тонусу та енергетичного метаболізму.

  6. У людей похилого віку зберігаються інфрадіанні (тижневі, місячні, сезонні) ритми вегетативної регуляції серцево-судинної системи. Перевага симпатичної активності в певній фазі цих ритмів може бути чинником, що спричиняє підвищення частоти виникнення серцево-судинних катастроф у людей похилого віку і тому має враховуватися для їх профілактики.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ


  1. З метою виявлення порушень добових ритмів серцево-судинної та вегетативної нервової систем необхідно проводити добове моніторування ЧСС, артеріального тиску і варіабельності ритму серця.

  2. Для коректної оцінки показників варіабельності ритму серця при добовому моніторуванні ЕКГ необхідно враховувати розроблені нами вікові норми.

  3. Для оцінки функціонального віку вегетативної регуляції серцево-судинної системи і хронобіологічного віку рекомендується використовувати розроблені нами формули, засновані на дослідженні добової варіабельності ритму серця у здорових людей різних вікових груп (патент України №14734).

  4. Для нормалізації вегетативної регуляції серцево-судинної системи у людей похилого віку доцільно використовувати фізичні й гіпоксичні тренування.

  5. З метою нормалізації добових ритмів серцево-судинної системи у людей похилого віку доцільно використовувати препарати мелатоніну, призначаючи їх по 3 мг перед сном протягом 2 тижнів. Корекція мелатонінутворюючої функції епіфіза показана людям похилого віку з низьким нічним піком концентрації мелатоніну в плазмі крові (менше 40 нг/л о 3-й годині ночі).

  6. З огляду на складність визначення концентрації мелатоніну в плазмі крові, пропонуємо для практичного застосування розроблену нами формулу, що дозволяє оцінити мелатонінутворюючу функцію епіфізу (М), користуючись даними реєстрації добових ритмів температури тіла (Тці) та артеріального тиску (ATc_ці):

М = 1856 Тці + 78,3 ATc_ці – 1921 (див. стор. 19).

7. З метою підвищення продукції мелатоніну епіфізом у людей похилого віку рекомендується використовувати тканинний препарат епіфізу епіталамін (рекомендовано вводити 1 раз на 3 доби о 10-й годині ранку в дозі 10 мг, в/м). Курс складається з п'яти ін'єкцій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ


  1. Писарук А.В. Амплитудно-частотная характеристика системы барорефлекторной регуляции сердечного ритма при старении // Пробл. старения и долголетия. – 1996. – № 1-2. – C. 41-44.

  2. Писарук А.В. Использование методов теории хаоса для анализа возрастных изменений вариабельности сердечного ритма // Пробл. старения и долголетия. – 1996. – 6. – № 3-4. – C. 151-155.

  3. Писарук А.В. Количественная оценка эффективности барорефлекторной регуляции сердечного ритма при старении // Пробл. старения и долголетия. – 1998. – 7. – № 2. – C. 108-112.

  4. Писарук А.В. Математическое моделирование системы барорефлекторной регуляции при старении // Пробл. старения и долголетия. – 1999. – № 2. – C. 136-143.

  5. Писарук А.В. Регуляторные ритмы гемодинамики: возрастные изменения // Пробл. старения и долголетия. – 2002. – Т. 11, № 1. – C. 3-11.

  6. Писарук А.В. Связь вариабельности ритма сердца у пожилых людей с фазами Луны // Проблемы старения и долголетия. – 2004. – Т. 13, № 4. – С. 476-485.

  7. О.В. Коркушко, А.В. Писарук, В.Б. Шатило, В.Ю. Лишневская, Н.Д. Чеботарев, Ю.Н. Погорецкий. Анализ вариабельности ритма сердца в клинической практике. Возрастные аспекты – К., 2002. − 192 с. (Особистий внесок здобувача полягає в аналізі літератури, узагальненні даних особистих досліджень і досліджень інших співавторів, написанні монографії).

  8. Коркушко О.В., Писарук А.В., Лишневская В.Ю. Суточные ритмы изменений функционального состояния сердечно-сосудистой системы и вегетативной регуляции при старении // Журн. АМН Украины. – 2002. – Т. 8, № 1. – С. 180-190. (Особистий внесок здобувача полягає у відборі пацієнтів, проведенні добового моніторування ЧСС, АТ, RR-інтервалів, формуванні бази даних та аналізі отриманих результатів).

  9. Коркушко О.В., Писарук А.В., Чеботарев Н.Д. Циркадные ритмы кардиореспираторной системы при старении // Клиническая геронтология. – 2000. – Т. 6, № 7-8. − С. 6-12. (Особистий внесок здобувача полягає у відборі пацієнтів, проведенні добового моніторування дихання та RR-інтервалів, в формуванні бази даних та аналізі отриманих результатів).

  10. Коркушко О.В., Шатило В.Б., Фролькис М.В., Ярошенко Ю.Т., Писарук А.В., Антонюк-Щеглова И.А. Особенности реакции организма людей пожилого возраста на стрессорное воздействие (физическую нагрузку) // Пробл. старения и долголетия. – 1993. – Т. 3. – № 3. – C. 184-192. (Особистий внесок здобувача полягає в формуванні бази даних та аналізі отриманих результатів).

  11. Коркушко О.В., Писарук А.В. Суточные ритмы вегетативных влияний на сердечно-сосудистую систему при старении // Пробл. старения и долголетия. – 1999. – 8. – № 1. – C. 3-8. (Особистий внесок здобувача полягає у відборі пацієнтів, проведенні добового моніторування RR-інтервалів та аналізу ВРС, формуванні бази даних та аналізі отриманих результатів).

  12. Коркушко О.В., Шатило В.Б., Писарук А.В., Папуга М.С. Влияние физиологической дозы мелатонина на стрессовую реакцию сердечно-сосудистой системы у людей пожилого возраста // Журнал АМН Украины. – 2002. – Т. 8, № 3. – С. 599-608. (Особистий внесок здобувача полягає у формуванні бази даних та аналізі отриманих результатів).

  13. Коркушко О.В., Писарук А.В., Шатило В.Б. Барорефлекторная регуляция сердечно-сосудистой системы при старении // Кровообіг та гемостаз. – 2004. – № 2-3.

    Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
    Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

    Поможем написать работу на аналогичную тему

    Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
    Нужна помощь в написании работы?
    Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: