Xreferat.com » Рефераты по медицине и здоровью » Безплідний шлюб: причини розвитку, частота, структура, фактори ризику

Безплідний шлюб: причини розвитку, частота, структура, фактори ризику

регіону, визначено, що ефективність даного методу складає 31,3%. Виявлено, що ефективність первинних спроб вища, ніж повторних (68% проти 32%). Встановлено зв’язок між ефективністю застосування ДРТ і такими чинниками, як вік жінки і тривалість неплідності: ефективність ДРТ тим нижча, чим більший вік жінки та тривалість даної патології. Живонародження становить 80% по відношенню до всіх вагітностей після застосування ДРТ. Незважаючи на те, що частота кесарського розтину в даному випадку є високою (66,7%), вибір методу пологорозрішення після застосування ДРТ залежить від цілої низки чинників (вік жінки, причина та тривалість неплідності, супутня акушерська патологія тощо ).

Переважна більшість вагітностей та пологів у жінок після лікування неплідності різними методами протікає із ускладненнями. Часто зустрічались анемія (38%), ранній гестоз (27,4%), пізній гестоз (21,3%), ХПН, ХВГП (31,1%). Найбільш частим ускладненням була загроза переривання вагітності в різні терміни (особливо після застосування ДРТ – 48,8%). Таким чином, жінки, які завагітніли після лікування неплідності, відносяться до групи ризику по невиношуванню. Вагітності після застосування ДРТ часто супроводжувались СЗРП (14,3%). Характерно, що після хірургічного лікування неплідності виявлено значний відсоток позаматкових вагітностей (12,9%), а після ДРТ вагітність часто була багатоплідною (24%).

Не виявлено суттєвих відхилень від нормальної ваги при народженні у дітей, що народились після лікування неплідності консервативними та хірургічними методами. В той же час, відмічено високу частоту народження дітей із малою масою тіла після застосування ДРТ (30,7%). Частота вроджених аномалій розвитку плода після використання різних методів лікування неплідності практично не перевищувала аналогічний показник в загальній популяції (1,7-3,6 %) і в середньому склала 2 %.

ВИСНОВКИ


У дисертації наведені результати вивчення розповсюдженості та структури неплідного шлюбу в Буковинському регіоні із застосуванням епідеміологічного методу дослідження на базі уніфікованого протоколу (документація ВООЗ), що дозволяє визначити основні чинники ризику розвитку неплідності та удосконалити методи профілактики , діагностики та лікування даної патології на регіональному рівні, порівняти отримані дані на міжнародному рівні.

1. Реальна кількість неплідних шлюбів за результатами епідеміологічних досліджень вдвічі переважає дані, отримані при самозверненні пацієнтів. Загальний показник неплідності в Буковинському регіоні є високим (14,2%) і наближається до критичного рівня, визначеного ВООЗ як 15%, при якому неплідний шлюб має значний вплив на демографічні показники в регіоні. Рівні первинної (48,6 %) та вторинної (51,4 %) неплідності в регіоні, визначені в результаті епідеміологічного дослідження, суттєво не відрізняються.

2. За результатами дисперсійного аналізу, регресійної моделі асоціації різних чинників неплідності, методів варіаційної параметричної і непараметричної статистики та коефіцієнта кореляції, матеріалів епідеміологічного аналізу встановлено достовірний зв’язок низки чинників ризику розвитку неплідності у подружніх пар. Основними чинниками ризику є: контакт із токсичними речовинами чоловіка та жінки (р=0,001), ускладнення попередніх вагітностей та пологів (р=0,001), тривалі та болючі менструації (р=0,001), використання малоефективних методів контрацепції (календарний (р=0,01) та перерваний статевий акт (р=0,03)), гірсутний синдром (р=0,001), хвороби, що передаються статевим шляхом, особливо хламідіоз (р=0,001).

3. В дослідженій популяції неплідність тільки у жінок виявлена в 63,4% обстежених шлюбних пар, тільки у чоловіків – в 5,3%, неплідність у обох партнерів – в 30%, нез’ясована причина неплідності – в 1,3%. Різні причини жіночої неплідності виявлені у 93,4 % обстежених пар, а чоловічий чинник неплідності склав 35,3 %.

4. Провідними етіологічними чинниками жіночої неплідності є трубно-перитонеальний (54,9%), ендокринний (49,3%), які часто поєднуються з спайковим (48,7%) та інфекційно-запальним (34,8%) процесами. Рідше неплідність пов’язана з перенесеними гінекологічними операціями (10,0%), захворюваннями щитоподібної залози (16,0%) та імунологічними чинниками (6,7%). Поєднання 2, 3 та 4 чинників неплідності відмічено в 71,8 % обстежених жінок. Це підкреслює необхідність одночасного обстеження та лікування як жінок, так і чоловіків.

5. Частота трубно-перитонеального (54,9%) та ендокринного (49,3%) чинників неплідності в регіоні, а також показник патології яєчників, шийки та тіла матки (36,0%) серед неплідних жінок обстеженого регіону, переважає відповідні середньостатистичні показники ВООЗ (40,8%, 37,8%, 8,3%). Розповсюдженість ендометріозу (5,3%) як причини неплідності, суттєво не відрізняється від інших регіонів світу (5,9%), а частота неплідності “нез’ясованого” ґенезу серед неплідних жінок регіону значно нижча (6,7 %), ніж відповідний узагальнений показник ВООЗ (25,1 %).

6. Ефективність лікування неплідності будь-яким методом залежить від віку жінки та тривалості неплідності. Малоефективними є чисельні повторні курси консервативної терапії. Ефективність хірургічного лікування залежить від виду неплідності, вираженості патологічних змін, підбору хворих та компетентності хірурга. Вірогідність завагітніти у пацієнток після консервативних (52,0 %) та хірургічних (38,8 %) методів найвища в ранні терміни після лікування. Після застосування різних допоміжних репродуктивних технологій ефективність складає 31,3 %.

7. Вагітність та пологи у жінок, що лікували неплідність, часто протікає з ускладненнями, найбільш поширеним з яких є загроза переривання вагітності в різні терміни. Найчастіше вона зустрічається у вагітних після застосування допоміжних репродуктивних технологій (70,1%), вдвічі рідше - після консервативного (32,7%) та хірургічного (32,3%) лікування. Хронічна плацентарна недостатність спостерігається в 42,9 %, 23,1 % і 27,3 % відповідно, а синдром затримки розвитку плода – в 14,3 %, 3,8 % і 4,5 % в обстежених групах вагітних. Розродження шляхом кесарева розтину теж переважало у вагітних після застосування допоміжних репродуктивних технологій (66,7 %) проти 28,8 % та 36,4 % в групах порівняння. При застосуванні ДРТ мала місце висока частота народження дітей із малою масою тіла (30,7 %).

8. Епідеміологічне дослідження, проведене відповідно вимогам програми ВООЗ “Репродукція людини” та Національної програми “Репродуктивне здоров’я 2001-2005”, із виявленням достовірних чинників ризику, частоти та етіологічної структури неплідного шлюбу в регіоні, дозволяє удосконалити існуючі та розробити нові адекватні, диференційовані, оптимальні методи профілактики та лікування неплідності, порівняти отримані дані на міжнародному рівні. Високий ризик ускладнень вагітності та пологів у жінок, які лікувались з приводу неплідності, підкреслює необхідність застосування запобіжних заходів та посиленого спостереження за такими вагітними.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ


Для ефективної профілактики та лікування неплідності у жінок необхідно враховувати чинники ризику, які мають достовірний зв’язок із розвитком неплідності загалом та первинною і вторинною неплідністю зокрема: нерегулярний менструальний цикл, надмірне оволосіння в незвичних ділянках тіла, використання малоефективних методів контрацепції (календарний, перерваний статевий акт), контакт з токсичними речовинами чоловіка та жінки, захворювання, що передаються статевим шляхом.

Рекомендовано методику розрахунку ризику розвитку неплідності у окремо взятої жінки на основі клініко-анамнестичних даних та статистичного аналізу, що дозволить виявити групи ризику по неплідності та застосувати для її запобігання на етапі жіночої консультації.

При розробці системи лікувально-профілактичних заходів жінкам з неплідністю слід звернути увагу на такі провідні етіологічні чинники як трубно-перитонеальний та ендокринний, частота яких є значною у порівнянні із аналогічними показниками в інших географічних регіонах. Враховуючи достовірний зв’язок ускладнень попередніх вагітностей із розвитком вторинної неплідності, важливою є поетапна реабілітація в післяпологовому та післяабортному періодах з метою попередження запальних ускладнень. Удосконалення потребує організація роботи гінекологів-ендокринологів жіночих консультацій щодо лікування жінок із порушеннями менструального циклу.

Враховуючи залежність ефективності лікування неплідності від віку жінки та тривалості неплідності, лікування будь-яким методом слід починати якомога раніше. Не варто повторювати декілька раз один і той же метод лікування при його неефективності (відносно консервативних та хірургічних методів). Відбір хворих для оперативного лікування має бути диференційованим в залежності від виду неплідності та вираженості патологічного процесу. Хірургічне лікування неплідності слід проводити після консервативної терапії, відбору хворих спеціально підготовленими висококваліфікованими лікарями, забезпеченими мікрохірургічним обладнанням.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ


1. Розповсюдженість та етіологічна структура неплідного шлюбу в різних географічних регіонах // Здоровье женщины. – 2005. –– №1(21). –С.139-144. (співавт.: Іванюта Л.І.). Автором особисто проведено збір літератури, аналіз матеріалу, наукову інтерпретацію, формулювання висновків, підготовку до друку.

2. Частота та структура неплідного шлюбу в Буковинському регіоні за даними епідеміологічного дослідження // Репродуктивне здоров’я жінки. –2006. – №1. – С.170-173. (співавт.: Іванюта Л.І.). Автором особисто проведено збір літератури, опитування респондентів, формування груп фертильності, обробку та аналіз отриманих даних, формулювання висновків, підготовку до друку.

3. Результати клінічного обстеження неплідних жінок Буковинського регіону // Буковинський медичний вісник. – 2007. – №1 (лютий-березень). – С.22-26. Автором особисто проведено збір матеріалу , обробку і аналіз отриманих даних, формулювання висновків, підготовку до друку.

4. Соціально-гігієнічна та медико-біологічна характеристика заміжніх жінок фертильного віку м. Чернівці (епідеміологічне дослідження)// Здоровье женщины. – 2007. – №1(29). – С.134-138. (співавт.: Іванюта Л.І.). Автором особисто проведено збір та обробку матеріалу, аналіз отриманих даних, формулювання висновків, підготовку до друку.

5. Порівняльна характеристика груп жінок із різним статусом фертильності (епідеміологічне дослідження) //Здоровье женщины. – 2007. – №2(30). – С.135-141. (співавт.: Іванюта Л.І.). Автором особисто проведено збір матеріалу, статистичну обробку результатів дослідження, наукову інтерпретацію, формулювання висновків, підготовку до друку.

АНОТАЦІЯ


Хасаян О.В. Безплідний шлюб: причини розвитку, частота, структура, фактори ризику. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук зі спеціальності 14.01.01 – акушерство і гінекологія – ДУ" Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Академії медичних наук України", Київ, 2008 р.

Опитано 2000 заміжніх жінок фертильного віку за уніфікованим протоколом, розробленим за вимогами ВООЗ. Виявлено, що розповсюдженість неплідності в Буковинському регіоні складає 14,2%. Рівні первинної (48,6%) та вторинної (51,4%) неплідності в регіоні суттєво не відрізняються.

За результатами статистичної обробки отриманих даних визначені основні чинники ризику розвитку неплідності у подружніх пар : контакт із токсичними речовинами чоловіка і жінки; ускладнення попередніх вагітностей та пологів; тривалі, болючі та нерегулярні менструації; використання малоефективних методів контрацепції (календарний, перерваний статевий акт); гірсутний синдром; хвороби, що передаються статевим шляхом, особливо хламідіоз.

Проведено аналіз повного клініко-параклінічного обстеження 150 неплідних шлюбних пар. В дослідженій популяції неплідність тільки у жінок виявлена в 63,4% обстежених пар, тільки у чоловіків – в 5,3%, у обох партнерів-в 30%, нез’ясована причина неплідності-в 1,3%.

Провідними етіологічними чинниками жіночої неплідності в регіоні є трубно-перитонеальний (54,9%) та ендокринний (49,3%), частота яких висока у порівнянні з іншими географічними регіонами. Поєднання 2, 3 та 4 чинників неплідності відмічено в 71,8% обстежених жінок.

Визначена ефективність різних методів лікування неплідності у жінок регіону: консервативних - 52,0%, хірургічних - 38,8%, допоміжних репродуктивних технологій - 31,3%.

Розроблено рекомендації щодо удосконалення методів профілактики та лікування неплідності на регіональному рівні.

Ключові слова: неплідність, розповсюдженість, чинники ризику, структура, методи лікування.

АННОТАЦИЯ


Хасаян О.В. Бесплодный брак: причины развития, частота, структура, факторы риска. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 – акушерство и гинекология – ГУ "Институт педиатрии, акушерства и гинекологии Академии медицинских наук Украины", Киев, 2008 г.

Научная работа посвящена актуальному вопросу гинекологии – изучению частоты и этиологической структуры бесплодного брака с использованием унифицированного протокола, созданного в соответствии с рекомендациями ВОЗ.

Цель работы: разработать рекомендации для усовершенствования методов профилактики и лечения бесплодия на основании изучения частоты, структуры, епидемиологии, методов диагностики, лечения и клинико-епидемиологической характеристики бесплодного брака в Буковинском регионе по унифицированному протоколу.

Для решения задач исследования были использованы епидемиологический, клинический, клинико-анамнестический и статистический методы.

С целью изучения распостраненности бесплодия в регионе были опрошены 2000 замужних женщин в возрасте 18-45 лет по специальной карте-анкете (унифицированному протоколу). Согласно классификационному алгоритму ВОЗ, респонденты были разделены на 5 групп: фертильные, ожидаемо фертильные, первично бесплодные, вторично бесплодные, с неизвестной фертильностью.

Установлено, что по результатам епидемиологического исследования частота бесплодия в Буковинском регионе составляет 14,2% и приближается к критичесекому уровню, определенному ВОЗ как 15%, при котором бесплодный брак имеет значительное влияние на демографические показатели. Уровень первичного бесплодия в регионе составил 48,6%, а вторичного – 51,4%. По результатам статистической обработки данных с изпользованием методов параметрической и непараметрической вариационной статистики, коэффициента корреляции, дисперсионного анализа, регрессионной модели ассоциации, кластерного классификационного анализа, епидемиологического анализа были выявлены достоверные факторы риска развития бесплодия.

Основными факторами риска развития бесплодия в регионе являются: контакт с токсическими веществами мужчины и женщины; осложнения предыдущих беременностей и родов; длительные, болезненные и нерегулярные менструации; использование малоэффективных методов контрацепции (календарный, прерванный половой акт); гирсутный синдром; болезни, передающиеся половым путем, особенно хламидиоз.

Для выявления этиологической структуры бесплодного брака в регионе был проведен анализ результатов полного клинико-параклинического обследования 150 бесплодных супружеских пар с использованием протокола клинической характеристики и объективного статуса женщины с бесплодием (ВОЗ). Основанием для диагностики мужского бесплодия было исследование спермограм мужчин, состоящих в бесплодном браке.

По результатам исследования, бесплодие только у женщин выявлено у 63,4% обследованных пар, только у мужчин – у 5,3%, бесплодие у обоих супругов – у 30%, невыясненная причина бесплодия – у 1,3%. Различные причины женского бесплодия (согласно классификации ВОЗ) имели место у 93,4 % обследованных пар, а мужской фактор бесплодия составил 35,3%. Показатель плодовитости по Фаррис у 51,3% мужчин был ниже нормы, что подтверждает важную роль мужского фактора в бесплодном браке.

Ведущими этиологическими факторами женского бесплодия в регионе являются трубно-перитонеальний (54,9%) и эндокринный (49,3%). Сочетание 2, 3 и 4 различных причин бесплодия встречалось у 71,8% обследованных женщин. Эти данные подчеркивают необходимость одновременного обследования и лечения как женщин, так и мужчин.

При сравнении данных исследования с аналогичными показателями в других географических регионах, установлено, что частота трубно-перитонеального (54,9%) и эндокринного (49,3%) факторов бесплодия в регионе, а также показатель патологии яичников, шейки и тела матки (36,0%) превышают соответствующие среднестатистические показатели ВОЗ (40,8%; 37,8%; 8,3%). Распространенность эндометриоза (5,3%), как причины бесплодия, существенно не отличается от других регионов (5,9%), а частота бесплодия ”неясного” генеза среди бесплодных женщин региона (6,7%) значительно ниже, чем усредненный показатель ВОЗ (25,1%).

Для определения эффективности разных методов лечения женского бесплодия в регионе был проведен ретроспективный анализ результатов консервативного лечения 100 бесплодных женщин, 80 случаев хирурги-ческого лечения женского бесплодия и 80 случаев применения вспомога-тельных репродуктивных технологий. Эффективность консервативного лечения составила 52%, хирургического – 38,8%, вспомогательных репродуктивных технологий – 31,3%. Установлено, что эффективность лечения бесплодия любым методом зависит от возраста женщины и длительности бесплодия. Малоэффективными являются многочисленные повторные курсы консервативной терапии. Эффективность оперативного метода лечения зависит от вида бесплодия, степени патологических изменений, рационального отбора пациенток и квалификации хирурга.

Беременность и роды у женщин после лечения бесплодия часто протекают с осложнениями, наиболее распостраненным из которых являются угроза прерывания в разные сроки беременности. Наиболее часто она встречалась при беременностях после использования вспомогательных репродуктивных технологий (70,1%), вдвое реже после консервативного (32,7%) и хирургического (32,3%) лечения. После использования вспомогательных репродуктивных технологий чаще рождаются дети с малой массой тела (30,7%).

Разработаны рекомендации для усовершенствования методов профилактики и лечения бесплодия в регионе, согласно которым необходимо учитывать достоверные факторы риска развития бесплодия, а также обратить особое внимание на такие ведущие этиологические факторы как трубно-перитонеальный и эндокринный. Внедрена в практику методика определения риска развития бесплодия у отдельно взятой женщины, созданная на основании клинико-анамнестических данных и статистического анализа, что позволяет выделить группу риска по бесплодию для ранней профилактики.

Ключевые слова: бесплодие, распространенность, факторы риска, структура, методы лечения.

SUMMARY


Hasayan O.V. Infertile marriage: reasons, extension, structure, risk factors. – Manuscript.

The dissertation on competition of scientific degree of candidate of medical sciences on a speciality 14.01.01 – Obstetrics and Gynaecology – SD "Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynaecology Academy of medical Sciences of Ukraine", Kyiv, 2008.

We have interviewed 2000 of fertile women by the unified protocol developed according to the World Health Organization standards. We have found out that infertility extension in Bukovinian region is 14.2%. Levels of primary (48.6%) and acquired (51.4%) sterility do not differ much.

As a result of statistical processing of the data received we have defined the main risk factors of infertility incidence for married couples: man”s and women’s contact with toxic substances; complications during previous pregnancies and labours; long-term, painful, and irregular periods; use of ineffective contraception methods (calendar method, method of interrupted intercourse); hirsutism; sexually transmitted diseases, especially chlamidiosis.

Full clinical-diagnostic examination has been made for 150 infertile married couples. In the examined population women’s infertility has been found in 63.4% of the observed couples, men’s infertility – in 5.3% of the observed couples, both partners – 30%, undiscovered infertility reason – 1.3 %.

Leading etiological factors of women’s infertility in the region are salpingian peritoneal (54.9%) and endocrine (49.3%). Their frequency is high in comparison with the other geographical regions. Combination of 2, 3 or 4 infertility factors has been noticed in 71.8% of the examined women.

We have defined the effectiveness of the different methods of infertility treatment of women in the region: conservative – 52.0%, surgical – 38.8%, additional reproductive technologies – 31.3%.

We have developed the recommendations for the improvement of the methods of preventing and treating infertility on the regional level.

Key words: infertility, extension, risk factors, structure, methods of treatment.

ПЕPЕЛIК ТЕРМІНІВ І УМОВHИХ СКОРОЧЕНЬ


ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я

ДРТ – допоміжні репродуктивні технології

ЛГ – лютеїнізуючий гормон

17-ОКС – 17-оксикетостероїди

ПКТ – посткоїтальний тест

СЗРП – синдром затримки розвитку плода

ФСГ – фолікулостимулюючий гормон

ХВГП – хронічна внутрішньоутробна гіпоксія плода

ХПН – хронічна плацентарна недостатність

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: