Xreferat.com » Рефераты по медицине и здоровью » Особливості реконструктивної хірургії травматичних дефектів носа у гострому періоді

Особливості реконструктивної хірургії травматичних дефектів носа у гострому періоді

під час ПТР. Оптимальним строком проведення первинної реконструкції дефекту вважаються перші 24 години після травми. Однак практично, враховуючи сучасні можливості фармакотерапії, ми вважаємо, що показанням до первинної реконструкції травматичних дефектів носа є відсутність запалення у рані, відсутність ознак хімічного чи термічного ураження тканин рани та відсутність тотального дефекту тканин носа.

Дослідження ефективності застосування суміші антиоксидантних препаратів (ПГС) при аутотрансплантації шкіри в експерименті на щурах лінії Вістар. Враховуючи той факт, що ефективність використання лоскутів на живлячій ніжці для реконструкції подібних дефектів носа більш ніж у 2 рази перевищує ефективність застосування реплантації чи трансплантації тканин у ділянку дефекту, ми вважали доцільним спробувати медикаментозно скорегувати ішемічні метаболічні зміни у пересаджених без власного джерела кровопостачання тканинах. Для цього ми провели експериментальне дослідження ефективності застосування суміші препаратів антиоксидантної дії (ПГС) для корекції метаболічних та морфологічних змін у трансплантатах шкіри щурів лінії Вістар, а також дослідили вплив застосування ПГС на приживлення трансплантатів у цих щурів. ПГС – 0,25% розчин ліпіну, 0,005% розчин аскорбінової кислоти, 0,0025% розчин верапамілу (ізоптіну) та 0,125% розчин унітіола, – яку ми використовували, було запропоновано С.П. Галічем у 1999 році, який експериментально довів ефективність внутрішньо-артеріальної перфузії суміші цих препаратів для фармакологічної корекції метаболічних ішемічних порушень при пересадці м’язевого надчеревного лоскута на живлячій ніжці у кролів. На відміну від експерименту С.П. Галіча, ми досліджували можливість корекції ішемічних метаболічних змін за допомогою ПГС у тканинах без власного джерела кровопостачання; окрім зміни досліджуваних тканин, змінився також і спосіб введення суміші препаратів з внутрішньосудинного на інфільтраційний та інкубаційний.

Матеріали та методи експериментального дослідження. Експериментальне дослідження ми проводили у лабораторії тканинних культур Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України (зав. лабораторією к.м.н. І.П. Пастер). Відпрацювання методик та безпосередньо експерименти поставлено на 75 статевозрілих щурах лінії Вістар масою тіла 120-150 г розводки віварію Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України, які утримувались на стандартній дієті. Експериментальне дослідження розподілили на 3 окремі етапи : 1 етап – in vitro, а 2 етап – in vivo досліджувався вплив застосування ПГС на морфофункціональний стан експлантатів та трансплантатів шкіри щурів лінії Вістар залежно від терміну холодової (4°С) інкубації, 3 етап був присвячений дослідженню впливу застосування ПГС на приживлення повношарових трансплантатів шкіри щурів залежно від терміну попередньої холодової (4°С) інкубації.

Повношарові шматочки шкіри отримували в асептичних умовах під ефірним наркозом. Для цього у тварин в міжлопатковому проміжку ретельно вистригали шерсть та відповідну ділянку шкіри обробляли дезінфікуючим розчином (10% розчином повідон-йоду – бетадіном). Після цього ножицями вирізали по 2 шматочки шкіри з підшкірною клітковиною розмірами 1,0х1,0 см, а рани закривали асептичними пов’язками. Кожний отриманий шматочок шкіри переносили в окремий культуральний флакончик з 2 мл 0,9% розчину хлориду натрію або з 2 мл розчину ПГС та інкубували протягом різного часу при температурі 4°С. Шматочки шкіри, що інкубувалися у фізіологічному розчині, були контрольними, а ті, що інкубувалися у ПГС – дослідними. Протигіпоксичну суміш готували безпосередньо перед застосуванням шляхом додавання у флакон з ліпіном 0,9% розчину хлориду натрію і наступного струшування флакону протягом 2-3 хвилин до утворення однорідної емульсії білуватого кольору, до якої потім додавали відповідні об’єми розчинів аскорбінової кислоти, ізоптіна та унітіола. Для дослідження на 1 етапі, через 1, 3, 6, 12, 18 та 24 години холодової (4°С) інкубації вилучали контрольні та дослідні експлантати. Кожен експлантат розрізали навпіл для проведення гістологічного дослідження та визначення активності процесів ліпопероксидації за вмістом накопичення кінцевого продукту ПОЛ – малонового діальдегіду (МДА) по реакції з 2-тіобарбітуровою кислотою у розрахунку на одиницю кількості білка. Для дослідження на 2 етапі, через 6, 12, 18 та 24 години після холодової (4°С) інкубації контрольні та дослідні шматочки шкіри були повернуті щурам шляхом трансплантації таким чином, що у кожного щура-реципієнта був як контрольний, так і дослідний трансплантати. Перед трансплантацією дослідних шматочків шкіри проводилася однократна інфільтрація цих шматочків 0,2 мл свіжевиготовленої ПГС з боку підшкірної клітковини за допомогою інсулінового шприцу BD Micro-Fine plus U-100. Трансплантацію проводили під ефірним наркозом, після обробки операційного поля 10% розчином повідон-йоду, трансплантати фіксувалися спеціальними пов’язками за допомогою клеолу. Через 48 годин після трансплантації як контрольні, так і дослідні шматочки шкіри вилучалися. Кожен з них розділявся навпіл та досліджувався гістологічно для оцінки морфологічних змін та біохімічно для визначення активності ПОЛ. Для дослідження на етапі №3: через 6, 12, 18 та 24 години після холодової (4°С) інкубації контрольні та дослідні шматочки шкіри були повернуті щурам шляхом трансплантації точно таким же чином, як і у дослідженні №2, але через 48 годин пересаджені трансплантати не вилучалися. Через 72 години після пересадки проводилась візуальна оцінка успіху трансплантації як контрольних, так і дослідних шматочків шкіри. Критерієм візуальної оцінки успіху трансплантації була загальноприйнята у імунологічних дослідженнях 7-бальна шкала макроскопічних змін трансплантату (Г. Фримель, 1987). Отримані результати документувалися за допомогою мікрофотографування.

Для вивчення морфологічних змін з боку тканин трансплантатів та експлантатів шкіри вилучені шматочки шкіри піддавали стандартній гістологічній обробці: фіксували у рідині Буена 24 години, зневоднювали у спиртах зростаючої концентрації (70%, 80%, 90%, 96% І та 96% ІІ), просвітлювали у двох бензолах по 15 хвилин, витримували 1-у годину при 37°С у суміші бензолу та парафіну (1:1) та при 56°С у двох парафінах по 45 хвилин, після чого заливали у парафін. Зрізи товщиною 5 мкм робили на санному мікротомі, забарвлювали гематоксиліном та еозином, після чого досліджували за допомогою мікроскопа МБИ-6 (“ЛОМО”, Росія) при збільшенні 10х20 та 10х40. Всі отримані дані в ході дослідження етапів №1, №2 та №3 обробляли методами варіаційної статистики із застосуванням критерію (t) Ст’юдента.

Результати експериментального дослідження. На 1 етапі – встановлено, що рівень МДА у контрольних групах експлантатів шкіри щурів при холодовій (4°С) інкубації з часом дещо зростав: через 1 годину інкубації його рівень в експлантаті шкіри становить 0,777±0,027 нмоль/мг білка (n=5), через 3 години – 0,866±0,052 нмоль/мг білка (n=5), через 6 годин – 0,876±0,034 нмоль/мг білка (n=5), через 12 годин – 0,896±0,074 нмоль/мг білка (n=5), через 18 годин – 0,807±0,088 нмоль/мг білка (n=5) і через 24 години – 0,876±0,039 нмоль/мг білка (n=5). Інкубація шматочків шкіри щурів у ПГС призводила до достовірного (p<0,01 в усі терміни, окрім 18-ти годин) зниження рівня малонового діальдегіда до 0,444±0,047 нмоль/мг білка (n=5) через 1 годину, 0,600±0,046 нмоль/мг білка (n=5) через 3 години, 0,583±0,070 нмоль/мг білка (n=5) через 6 годин, 0,500±0,019 нмоль/мг білка (n=5) через 12 годин, 0,762±0,119 нмоль/мг білка (n=5) через 18 годин і 0,659±0,046 нмоль/мг білка (n=5) через 24 години.

На 2 етапі експерименту встановлено, що рівень продуктів ПОЛ у трансплантатах шкіри щурів вірогідно не залежав від часу попередньої інкубації в 0,9%-му розчині хлориду натрію (контрольна група): при інкубації протягом 6 годин рівень малонового діальдегіда становить 0,610±0,072 нмоль/мг білка (n=5), протягом 12 годин – 0,539±0,045 нмоль/мг білка (n=5), протягом 18 годин – 0,533±0,076 нмоль/мг білка (n=5) і протягом 24 годин – 0,735±0,082 нмоль/мг білка (n=5). Попередня інкубація шматочків шкіри щурів у ПГС призводила до достовірного зниження рівня малонового діальдегіда в трансплантатах до 0,383±0,022 нмоль/мг білка (n=5) при 6-годинній, 0,409±0,005 нмоль/мг білка (n=5) при 12-годинній, 0,435±0,077 нмоль/мг білка (n=5) при 18-годинній та 0,670±0,102 нмоль/мг білка (n=5) при 24-годинній інкубації (p<0,05 при 6-, 12-, 18- та 24-годинній інкубації порівняно з відповідними показниками контрольних груп).

Гістологічні дослідження експлантатів та трансплантатів шкіри щурів показали, що у всіх експериментальних групах (при інкубації у 0,9%-му розчині хлориду натрію та при інкубації у ПГС) спостерігаються аналогічні явища деструкції епітелію і сполучної тканини, ознаками якої є збільшена кількість клітин з пікнотичними ядрами, ділянки розрихленого епідермісу та розшарування і гіалінізація сполучнотканинних волокон дерми. Однак в контрольних групах ці явища виражені більшою мірою, тоді як в дослідних мають більш мозаїчний характер. В експлантатах, що інкубувались в ПГС, відмічається збереження значної частини життєздатного епідермісу та судин дерми. Таким чином, інкубація у ПГС сприяє кращому збереженню тканин експлантатів та трансплантатів шкіри щурів.

Експериментальне дослідження на 3 етапі показало позитивний вплив застосування ПГС на приживлення повношарових трансплантатів шкіри щурів. Наприклад, при попередній інкубації на протязі 12 годин шматочків шкіри у 0,9%-му розчині хлориду натрію приживлюється близько 1/4 трансплантатів, а при інкубації на протязі того ж часу у протигіпоксичній суміші приживлюється до 1/2 трансплантатів, інші ж висихають і утворюють струп.

Отримані результати дозволяють визнати достовірну ефективність застосування ПГС для покращення приживлення трансплантатів та корекції ішемічних метаболічних порушень у тканинах трансплантатів та лоскутів при їх пересадці. Найкращі результати від застосування ПГС можна отримати при застосуванні її у перші 6-12 годин після вилучення трансплантату. На протязі наступних 12 годин ефективність застосування ПГС знижується у 2-3 рази. Впровадження у клінічну практику способів корекції ішемічних метаболічних порушень у пересаджених тканинах дозволяє сподіватися на отримання кращих результатів реконструктивних операцій з використанням тканин без власного джерела кровопостачання.

Нові методи лікування: за нашим власним досвідом, дефекти нижньої третини профілю носа зустрічаються найчастіше – з 73 спостережень на ушкодження крила, кінчика та колумели носа, окремо чи поєднано, припало 50 випадків, тобто 68,5%. Реконструктивні операції при наскрізних дефектах крила та кінчика носа викликають певні труднощі внаслідок того, що для отримання стійкого косметичного та функціонального ефекту від операції необхідно реконструювати всі три шари носа – внутрішню вистілку, опорний хрящовий шар та зовнішній шкіряний покрив. Ці обставини спонукали нас на розробку нового способу первинної реконструкції наскрізних травматичних дефектів крила та кінчика носа, який отримав патент на корисну модель №25203, зареєстрований в Державному реєстрі патентів України 25 липня 2007 року. Задачею нового способу первинної реконструкції часткових наскрізних дефектів крила та кінчика носа було досягнення стійкого косметичного та функціонального результату пластики цих дефектів шляхом відновлення всіх трьох природних шарів стінки носа, включаючи хрящовий каркас крила носа за рахунок трансплантації фрагмента хряща вушної раковини, а також модифікація пелюсткового назолабіального лоскута із шкіри щоки для отримання достатньої кількості пластичного матеріалу при реконструкції поєднаного дефекту крила та кінчика носа. За період з 2003 по 2007 рік приведений спосіб було застосовано у 7 хворих – у всіх випадках з позитивним результатом.

Алгоритм вибору способів реконструкції травматичних дефектів носа у гострому періоді після травми. Для успіху запланованої пластичної операції велике значення має вибір адекватного способу реконструкції дефекту тканин носа з урахуванням його локалізації, розміру та характеру, а також стану тканин, якими буде проведена ця реконструкція. Отже, виникає необхідність створення алгоритму реконструкції травматичних дефектів носа у гострому періоді після травми, який би враховував приведені вище характеристики дефектів носа. На рис 1 графічно представлено розроблений нами алгоритм первинної реконструкції травматичних дефектів носа.

Способи первинної реконструкції дефекту носа лоскутами на живлячій ніжці:

1. Фронто-глабелярний лоскут. 2. Ковзний лоскут з лоба.

3. Осьовий парамедіанний лоскут з лоба. (Індійська пластика)

4. Острівний лоскут з лоба на підшкірній живлячій ніжці.

5. Осьовий фронто-назальний лоскут з лоба.

7. Назолабіальний пелюстковий лоскут з боку ураження на тимчасовій живл. ніжці.

8. Назолабіальний пелюстковий лоскут з боку ураження на постійній живл. ніжці.

9. Острівний назолабіальний лоскут на підшкірній живлячій ніжці.

10. Виделкоподібний лоскут з верхньої губи.

11. Поєднання 2 назолабіальних пелюсткових лоскутів на тимчасовій живл. ніжці.

12. Поєднання 2 назолабіальних пелюсткових лоскутів на постійній та тимчасовій живлячій ніжці.

13. Назолабіальний пелюстковий лоскут з боку ураження на тимчасовій живлячій ніжці з подальшим її розворотом.

14. 2-х пелюстковий лоскут із шкіри щоки. 15. Ротаційний лоскут із шкіри щоки.

16. Комбінація 2 пелюсткових назолабіальних лоскутів на постійній живлячій ніжці для утворення внутрішнього шару носа з трансплантацією реберного хряща для реконструкції опорних структур та осьового парамедіанного чи фронто-назального лоскута з лоба для відновлення зовнішнього шару носа.


ВИСНОВКИ


У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове рішення актуальної для практичної медицини задачі – покращення клінічних результатів лікування хворих з травматичними дефектами носа у гострому періоді шляхом вдосконалення методів пластики дефектів, розробки способу корекції ішемічних метаболічних порушень в пластичному матеріалі та оптимізації вибору способів реконструкції різних видів дефектів носа у гострому періоді.

1. Реплантація відторгнутих тканин у зону дефекту носа дає успішне приживлення у 33,3 ± 27,0% випадків і тільки при реконструкції поверхневих дефектів носа, причиною відторгнення пересаджених тканин у 88,9% випадків є некроз реплантатів.

2. Аутотрансплантація шкіри чи тканинних комплексів ефективна у 38,5 ± 30,6% випадків при реконструкції поверхневих дефектів носа, причиною відторгнення трансплантатів у 83,2% є некроз пересаджених тканин.

3. Пластика дефектів носа лоскутами на живлячій ніжці зумовлює вдале приживлення пересаджених тканин у 83,3 ±16,1% випадків, навіть при реконструкції наскрізних дефектів носа.

4. Успіх реконструкції наскрізних (повношарових) дефектів носа досягається використанням методу пластики дефекту лоскутами на живлячій ніжці.

5. Запропонована протигіпоксична суміш в експерименті на щурах лінії Вістар in vitro та in vivo достовірно сприяє зниженню вмісту малонового діальдегіду у пересаджених тканинах, зменшує негативні морфологічні зміни у препаратах з трансплантатів шкіри щурів та покращує приживлення цих трансплантатів.

6. Запропонований новий спосіб одноетапної реконструкції наскрізних дефектів крила та кінчика носа у гострому періоді з використанням назолабіального лоскута на постійній живлячій ніжці та відновленням всіх 3 основних шарів стінки носа, скорочує термін лікування хворих та дає стійкий косметичний результат первинної пластики дефекту.

7. Створений алгоритм вибору способів первинної реконструкції травматичних дефектів носа, що враховує характер дефекту, його розмір і локалізацію по анатомічних зонах носа, а також можливість реплантації відторгнутого фрагменту, дозволяє отримувати більш прогнозовані та більш косметично вдалі результати лікування даної патології.


ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ


Враховуючи виявлену у процесі нашої роботи залежність успіху первинної реконструкції дефектів носа від адекватного вибору тактики лікування та способу реконструкції існуючого дефекту, слід впровадити у практичну медицину розроблений нами алгоритм вибору способів первинної реконструкції дефектів носа, який враховує розмір, локалізацію та характер цих дефектів, що дозволить отримувати більш прогнозовані та більш косметично вдалі результати лікування даної патології.

Розроблений нами, апробований та введений в практику новий метод первинної реконструкції наскрізних травматичних дефектів крила та кінчика носа може широко впроваджуватись у практичну медицину для лікування хворих з цією патологією.

Отримані нами в експерименті результати застосування протигипоксичної суміші (ПГС) для корекції ішемічних метаболічних змін у аутотрансплантатах шкіри щурів дозволяють рекомендувати цей метод обробки пересаджених тканин до клінічного дослідження та впровадження у практичну медицину з метою збільшення вірогідності приживлення тканин без власного джерела кровопостачання.


ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ


Мітін Ю.В., Руткас О.А. Проведення первинної хірургічної реконструкції при часткових травматичних дефектах носа. Журнал вушних, носових і горлових хвороб, 2005, №3, с. 40-45. (Особистий внесок здобувача – участь у клінічному забезпеченні досліджень, аналіз профільної літератури за темою публікації, написання окремих розділів статті).

Митин Ю.В., Руткас О.А. Проведення первинних реконструкцій часткових травматичних дефектів носа. //Журнал вушних, носових і горлових хвороб, 2006, № 6, с. 17-27 (Особистий внесок здобувача – участь у клінічному забезпеченні досліджень, обґрунтування основних положень та написання окремих розділів статті).

Руткас О.А., Балла І.А., Шуба І.М., Пастер І.П. Морфофункціональна характеристика експлантатів шкіри щурі вив в умовах in vitro при застосуванні протигіпоксичної суміші. // Трансплантологія, 2007, Том 9, № 1, -С 241-243 (Особистий внесок здобувача – постановка мети та задач експерименту, участь у аналізі отриманих даних).

Руткас О.А. Деклараційний патент на винахід. Спосіб первинної реконструкції травматичного дефекту крила та кінчика носа. №25203, зареєстрований в Державному реєстрі патентів України 25.07.2007 року.

Мітін Ю.В., Руткас О.А. Пластика дефекту зовнішнього носа щічними клаптями безпосередньо після травми // Журнал вушних, носових і горлових хвороб, 2001, № 3, с. 71-72. (Особистий внесок здобувача – участь у клінічному забезпеченні досліджень, аналіз профільної літератури за темою публікації, написання окремих розділів статті).

Митин Ю.В., Руткас А.А. Опыт работы по восстановительной хирургии области носа при его травматических дефектах. В кн.: Актуальні питання пластичної, реконструктивної та естетичної хірургії. Перша науково-практична конференція 18-19 квітня 2002 року м. Київ, с. 111-113. (Особистий внесок здобувача – аналіз профільної літератури за темою публікації, участь у клінічному забезпеченні досліджень, написання окремих розділів статті).

Митин Ю.В., Руткас А.А. Сравнительная оценка результатов реконструкции травматических дефектов наружного носа, проведенной в остром периоде. // Журнал вушних, носових і горлових хвороб, 2003, №3-с, с. 207-208. (Особистий внесок здобувача – участь у клінічному забезпеченні досліджень, аналіз профільної літератури за темою публікації, обґрунтування основних положень статті).

Мітін Ю.В., Руткас О.А. Досвід проведення первинних реконструктивних операцій при травматичних дефектах носа у гострому періоді. Пластична та реконструктивна хірургія, 2004, №2–с, с. 139-140 (Особистий внесок здобувача – участь у клінічному забезпеченні досліджень, написання окремих розділів статті).

Мітін Ю.В., Руткас О.А. Проведення реімплантації та аутотрансплантації тканинних комплексів при реконструкції часткових травматичних дефектів носа. Х з’їзд оториноларингологів України. – Судак, 2005, с. 128-129. (Особистий внесок здобувача – написання окремих розділів статті, участь у клінічному забезпеченні досліджень, аналіз профільної літератури за темою публікації).

Мітін Ю.В., Руткас О.А. Можливість фармакологічного захисту тканин шкіряних аутотрансплантатів та лоскутів від ішемічного та реперфузійного ушкодження при виконанні реконструкції дефектів носа. Журнал вушних, носових і горлових хвороб, 2005, №5 - с, с. 110-111. (Особистий внесок здобувача – обґрунтування основних положень та тез, участь у клінічному забезпеченні досліджень, написання окремих розділів статті).

Мітін Ю.В., Руткас О.А. Досвід проведення реконструкції часткових наскрізних дефектів носа в гострому періоді після травми. Журнал вушних, носових і горлових хвороб, 2006, №3-с, с.236-237. (Особистий внесок здобувача – участь у клінічному забезпеченні досліджень, аналіз профільної літератури за темою публікації, написання окремих розділів статті).

Мітін Ю.В., Руткас О.А. Проведення первинних реконструктивних операцій при часткових травматичних дефектах носа. Журнал вушних, носових і горлових хвороб, 2007. - № 3-с. – С. 188-189. (Особистий внесок здобувача – написання окремих розділів статті, участь у клінічному забезпеченні досліджень).


АНОТАЦІЯ


Руткас О.А. Особливості реконструктивної хірургії травматичних дефектів носа у гострому періоді. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.19 – оториноларингологія. – Державна установа “Інститут отоларингології імені проф. О.С. Коломійченка АМН України”, Київ, 2008.

Дисертація присвячена питанням покращення клінічних результатів лікування хворих з травматичними дефектами носа у гострому періоді шляхом вдосконалення методів пластики дефектів, розробки способу корекції ішемічних метаболічних порушень в пластичному матеріалі та оптимізації вибору способів реконструкції різних видів дефектів носа у гострому періоді.

Встановлено, що застосування методів реплантації та аутотрансплантації тканин у зону наскрізного (повношарового) дефекту носа не дає позитивних результатів приживлення тканин. Встановлено також, що клінічна ефективність використання метода первинної пластики дефектів носа лоскутами на живлячій ніжці більше ніж у 2 рази перевищує ефективність використання методів реплантації та аутотрансплантації тканин при схожих дефектах.

В експерименті на щурах лінії Вістар доведена можливість корекції ішемічних метаболічних порушень у повношарових трансплантатах шкіри шляхом застосування обробки трансплантатів сумішшю препаратів антиоксидантної дії (ПГС). Найкращі результати від застосування ПГС можна отримати при застосуванні її у перші 6-12 годин після вилучення трансплантату. На протязі наступних 12 годин ефективність застосування ПГС знижується у 2-3 рази.

Розроблено, запатентовано та впроваджено у практику новий спосіб одноетапної реконструкції наскрізних дефектів крила та кінчика носа у гострому періоді, який скорочує термін лікування хворих та дає стійкий косметичний результат первинної пластики дефекту.

Обґрунтовано та розроблено алгоритм вибору способів первинної реконструкції травматичних дефектів носа, що враховує характер дефекту, його розмір і локалізацію по анатомічних зонах носа, а також можливість реплантації відторгнутого фрагменту.

Ключові слова: травматичні дефекти носа, гострий період, первинна пластика дефектів, реплантація, аутотрансплантація, пластика лоскутами на живлячій ніжці, ішемічні метаболічні порушення тканин, корекція ішемічних порушень у тканинах, алгоритм первинної реконструкції дефектів носа.


АННОТАЦИЯ


Руткас А.А. Особенности реконструктивной хирургии травматических дефектов носа в остром периоде. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.19. – оториноларингология. – Государственное учреждение “Институт отоларингологии им. проф. А.И. Коломийченко АМН Украины”, Киев, 2008.

Диссертация посвящена вопросам улучшения клинических результатов лечения больных с травматическими дефектами носа в остром периоде после травмы путем усовершенствования методов пластики дефектов, разработки способа коррекции ишемических метаболических нарушений в пластическом материале и оптимизации выбора способов реконструкции разных видов дефектов носа.

Обнаружено, что применение методов реплантации и аутотрансплантации тканей в зону сквозного (полнослойного) дефекта носа не дает положительных результатов приживления тканей. Обнаружено также, что клиническая эффективность использования метода первичной пластики дефектов носа с помощью лоскутов на питающей ножке более чем в 2 раза превышает эффективность использования методов реплантации и трансплантации тканей при похожих дефектах.

В эксперименте на крысах линии Вистар, доказана возможность коррекции ишемических метаболических нарушений в полнослойных трансплантатах кожи путем обработки трансплантатов смесью препаратов антиоксидантного действия (ПГС). Наилучшие результаты от применения ПГС можно получить при её применении в первые 6-12 часов после выделения трансплантата. На протяжении следующих 12 часов эффективность применения ПГС снижается в 2-3 раза.

Разработан, запатентован и внедрён в практику новый способ одноэтапной реконструкции сквозных дефектов крыла и кончика носа в остром периоде, который сокращает срок лечения больных и даёт стойкие косметические результаты.

Обоснован и разработан алгоритм выбора способов первичной реконструкции травматических дефектов носа, который учитывает характер дефекта носа, его размер и локализацию в анатомических зонах, а также возможность реплантации отторгнутого фрагмента тканей.

Ключевые слова: травматические дефекты носа, острый период, первичная пластика дефектов, реплантация, аутотрансплантация, пластика лоскутами на питающей ножке, ишемические метаболические нарушения тканей, коррекция ишемических нарушений в тканях, алгоритм первичной реконструкции дефектов носа.


ANNOTATION


Rutkas A. A. Characteristics of the reconstructive surgery of traumatic nose defects in acute period – Manuscript.

Thesis for acquisition of scientific degree of candidate in medical sciences for speciality 14.01.19 – otorhynolaryngology. – Institute of Otolaryngology named after prof. O.S. Kolomiychenko of Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2008.

The thesis is dedicated to the issues of optimization of the clinical results of the patients’ with traumatic nose defects in acute period after traumas treatment by defect plastic surgery methods improvement, the development of the way of correction of ischemic metabolic disorders in plastic materials and by the optimization of the choice of different nose defect types reconstruction methods.

It is found out that the application of the methods of the replantation and autotransplantation of tissues into the through (full-thickness) nose defect zone does not give positive tissue engraftment results. It is discovered also that the clinical effectiveness of the application of nose defect primary plastic method using nutrient pedicle flaps is more than twice more effective than one of the application of the tissue replantation and transplantation methods in the case of similar defects, and that is undoubtedly connected with the ischemic metabolic disorders that develop in tissues, transplanted without their own blood supply source. Ischemic metabolic disorders in tissues cause tissue reperfusion syndrome (TRS) development that leads to the transplanted tissues necrosis while their revasculization.

In the experiment on the Vistar line rats it is proved that it’s possible to correct the ischemic metabolic disorders in full-thickness skin grafts by the treatment of the grafts with an anti-oxidant action medications mixture (AOAMM) that consists of 0.25% lipin solution, 0.005% ascorbic acid solution, 0.0025% verapamil (isoptin) solution and 0.125% unithiol solution. The AOAMM application in vitro and in vivo contributes to decreasing of content of the lipid peroxidation final product – malonic dialdehyde – in transplanted tissues, reduces the negative morphologic changes in rats’ skin grafts preparations and improves these skin grafts’ engraftment. The best results of the AOAMM use may be received by its application during the first 6-12 hours after the skin graft separation. During the next 12 hours the effectiveness of the AOAMM use is two-three times less.

A new method of onestage reconstruction of the full-thickness wing and tip nose defects in acute period is worked out, registered and applied in practice. It is one with the application of a nasolabial constant nutrient pedicle flap and with the reconstruction of the 3 main nose wall levels. It reduces the patients’ recovery terms and gives permanent cosmetic results.

The algorithm of the traumatic nose defects primary reconstruction methods choice is grounded and developed. It takes into consideration the nose defect species, size and localization in anatomical zones, and also the possibility of the seized fragment of tissues replantation. The algorithm allows to receive

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: