Особливості розвитку українсько-німецького співробітництва
Размещено на /
Зміст
Вступ
Розділ 1. Україна та Федеративна Республіка Німеччина в сучасній системі міжнародних відносин
1.1 Стан і перспективи двосторонніх відносин між Україною та Федеративною Республікою Німеччина
1.2 Договірно-правова база двосторонніх відносин між Україною та Федеративною Республікою Німеччина
Розділ 2. Міждержавне співробітництво України і Федеративної Республіки Німеччина в соціокультурній сфері (на прикладі Гете-Інституту)
2.1 Діяльність Гете інституту як однієї з провідних установ наукової, просвітницької та культурної діяльності в Україні
2.2 Роль менеджера соціокультурної діяльності у зміцненні міжнародних зв’язків між країнами
Висновки
Список використаних джерел
Додаток
Вступ
Актуальність дослідження. Українсько-німецькі відносини посідають важливе місце у національній історії двох країн та загальноєвропейському історичному процесі. Федеративна Республіка Німеччина, одна з найбільш економічно розвинених країн світу, є головним торговельним та інвестиційним європейським партнером України, завдяки чому створено надійний фундамент двосторонньої взаємодії.
Актуальність теми визначається як науково-пізнавальними, так і практичними чинниками. Винятковий науковий інтерес, зокрема, становить вивчення унікального німецького досвіду демократичної трансформації, на який має сформуватися попит української суспільної практики, що з різним ступенем успішності розв’язує проблеми становлення правової держави та створення функціональних механізмів соціальної ринкової економіки.
Використання значного політичного, економічного та культурного потенціалу ФРН на користь національним інтересам України належить до перспективних завдань української зовнішньої політики. Зважаючи на вагому роль ФРН у Європейському Союзі, Україна зацікавлена в поглибленні співпраці з Німеччиною в усіх сферах, які вирішальним чином впливають на реалізацію стратегічного завдання поетапної інтеграції України до Європейського Союзу. Саме тому комплексне вивчення двостороннього співробітництва, аналіз його стану та якості, визначення пріоритетних напрямів, форм і з’ясування перспектив їхнього подальшого розвитку з точки зору нагальних потреб України, має важливе значення як для української історичної науки, так і для формування політики подальшої співпраці між Україною та ФРН.
Хронологічні межі дослідження охоплюють 1991–2010 роки – цілком завершений, на думку автора, історичний період, критеріями визначення якого є культурна, політична та економічна історія України та Німеччини. Нижня хронологічна межа обумовлена розгортанням в Україні вирішального етапу формування поки що неконсолідованої демократії, що визнається документами Європейського Союзу. Верхня межа визначена зміною формату двосторонньої співпраці, ознакою чого стала потреба у наповненні конкретним змістом пріоритетних напрямів взаємодії. Упродовж 1991-2010 рр. Німеччина перебувала під управлінням коаліції соціал-демократів та партії зелених, а у листопаді 2005 р. за результатами дострокових виборів утворилася "велика коаліція" провідних політичних партій – християнських демократів, соціал-демократів та баварського християнсько-соціального союзу. Історичне завдання обох коаліцій полягало у трансформації соціального ринкового господарства ФРН та його адаптації до імперативів європейської інтеграції та глобалізації. Визначені хронологічні межі є змістовними для дослідження трансформаційних процесів різних типів, які відбуваються в України та Німеччині.
Мета курсової роботи полягає у з’ясуванні особливостей розвитку українсько-німецького співробітництва в умовах внутрішніх суспільних трансформацій із визначенням його ефективності, проблем та подальших перспектив. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань:
- з’ясувати причини взаємної зацікавленості України та ФРН у розвитку двостороннього співробітництва;
- проаналізувати зміст і основні форми міждержавних політичних зв’язків, виявити їхню результативність і спрогнозувати перспективи на найближче майбутнє;
- охарактеризувати стан та основні тенденції двостороннього економічного співробітництва;
- розкрити роль німецької технічної допомоги у процесі здійснення ринкових реформ в Україні;
- визначити ключові пріоритети, результати і перспективи двосторонньої інвестиційної взаємодії;
- вивчити стан і перспективи розвитку таких сфер культурної взаємодії між Україною та ФРН, як наука, освіта і мистецтво;
- узагальнити чинники, які впливають на формування іміджу України у ФРН у контексті європейської перспективи.
- виявити основні проблеми, які перешкоджають ефективному розвитку взаємовигідного українсько-німецького співробітництва, визначити їх характер та окреслити шляхи подолання;
Об’єктом курсової роботи є спільні інтереси, зміст і форми співпраці України та Федеративної Республіки Німеччини.
Предметом курсової роботи є розвиток українсько-німецького співробітництва у політичній, економічній та культурній сферах упродовж конкретно визначеного хронологічного періоду.
Структура роботи обумовлена метою, завданнями та характером дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, чотирьох підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
Розділ 1. Україна та Німеччина в сучасній системі міжнародних відносин
1.1 Стан і перспективи двосторонніх відносин між Україною та Федеративною Республікою Німеччина
Німеччина та Україна уже багато років поспіль тісно пов'язані між собою не надто інтенсивними двосторонніми стосунками. Попри це всередині Європейського Союзу Німеччина — це важливий і надійний партнер України. Федеративна Республіка Німеччина є як одним із найбільших інвесторів, так і одним з найважливіших торговельних партнерів України. Німецькі політичні фонди здійснюють інтенсивну проектну роботу в Україні з українськими партнерами. Зокрема через Німецький Фонд міжнародного правового співробітництва Німеччина надає сприяння численним проектам у сфері правового консультування
Порівнюючи з іншими західними державами, Німеччина почала приділяти Україні значно більше уваги ще тоді, коли на офіційному рівні про її державну незалежність ще навіть не йшлося. Бонн був першою столицею Заходу, яка відкрила Генеральне консульство своєї держави у Києві 1 серпня 1989 р. Після проголошення незалежності України Німеччина у числі перших держав світу 26 грудня 1991 р. визнала нашу країну. Першим серед зарубіжних керівників, які відвідали Україну з офіційним візитом, був тогочасний віце-канцлер ФРН Г.-Д.Геншер. Дипломатичні відносини між незалежною Україною та об’єднаною Німеччиною офіційно було встановлено 17 січня 1992 р. Послом у нашій країні був призначений відомий дипломат граф Хеннеке фон Бассевітц, перший в Україні посол іноземної держави. Його наступником на цьому посту пізніше став д-р А.Арно, а в березні 1996 р. послом у нашій країні був призначений Е.Гайкен, який перебуває на цій посаді й по сьогодні. Таким чином, закладалася першооснова співпраці, в якій була взаємозацікавленість.
Продовжуючи розвиток контактів по висхідній у квітні 1991 р. відбувся офіційний візит Голови Верховної Ради України Л.М.Кравчука до ФРН, у ході якого відбулися зустрічі з Федеральним канцлером Г.Колем та членами Бундестагу. У грудні того ж року ФРН відвідав міністр закордонних справ України А.Зленко. Ці перші контакти дали змогу з’ясувати вихідні моменти співпраці й намітити перспективи [15, с. 22].
Федеративна Республіка Німеччина однією з перших серед країн Заходу визнала незалежну Україну. Це було 26 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини між Україною і ФРН встановлені 17 січня 1992 р.
Федеративна Республіка Німеччина офіційно представлена в Україні вже майже 20 років, коли у 1989 році було відкрито перше Генеральне консульство. У січні 1992 році невдовзі після здобуття незалежності України, послідувало відкриття Посольства.
Нині у німецькому представництві в Києві працюють пліч-о-пліч приблизно 60 німців і 120 українців. Ще одним проявом інтенсивних відносин між Німеччиною та Україною є почесні консул у Львові, з вересня 2003 року почесний консул у Донецьку, а з липня 2008 року в Одесі.
ФРН надавала значну підтримку Україні у відносинах з ЄС, НАТО, РЄ, Міжнародним валютним фондом (МВФ) та Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР). У 1995 р. у Німеччині з візитом перебував Президент України Л. Кучма, а в 1996 р. до Києва приїздив Федеральний канцлер Г. Коль. Керівниками двох держав було вироблено нову форму спілкування — проведення політичних консультацій на найвищому рівні, яким надано регулярного характеру. Особливої ваги така співпраця набула у зв'язку зі стратегічним вибором Української держави — на поглиблення співробітництва з ЄС і НАТО.
У дипломатичній практиці ФРН двосторонні політичні консультації на найвищому рівні є нечастим явищем. Німеччина вдається до такого механізму взаємодії лише з тими країнами, які офіційно проголошені стратегічними партнерами ФРН (Франція, Польща) або з державами, які посідають важливе місце у геополітичних пріоритетах Німеччини (Росія) [22, с. 68].
За підсумками візиту Г. Коля сторони підписали Угоду про співпрацю у справах осіб німецького походження, які проживають в Україні; спільну Заяву Урядів ФРН та України про поглиблення співпраці у проведенні реформ в Україні; Угоду про співробітництво між Держтелерадіо України та другим каналом Німецького телебачення (ЦДФ) та ін. Сторони обмінялися історичними реліквіями, які опинилися в результаті війни на територіях обох країн. Німецька сторона передала 173 рідкісні книги, ікону XVIII ст., скіфське бронзове дзеркало; а українська сторона — 211 гравюр (у тому числі роботи Дюрера) з зібрання Дрезденської галереї. Федеральному канцлеру Г. Колю було присвоєно почесне звання доктора Київського національного університету імені Тараса Шевченка. За визначенням Президента України, дружні відносини між Україною і Німеччиною стануть важливим внеском у справу зміцнення миру, стабільності та безпеки на континенті, своєрідним кроком у майбутню Європу, де Захід і Схід будуть лише географічними термінами і не символізуватимуть собою поділ на політичні табори.
Основу договірно-правової бази співробітництва у сфері культури складає Угода між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина про співробітництво у галузі культури від 15 лютого 1993 р.
У сфері молодіжної політики та освіти діють такі угоди: Угода між Міністерством України у справах сім’ї та молоді та Федеральним міністерством у справах сім’ї, жінок та дітей Федеративної Республіки Німеччина про співробітництво у сфері молодіжної політики від 26 серпня 1993 р., а також Угода між урядом України і урядом Федеративної Республіки Німеччина про направлення німецьких викладачів у навчальні заклади України.
Найбільш широкомасштабними проектами у галузі культури упродовж останнього періоду стали Дні культури України в ФРН у 2000р., Німеччини в Україні у 2003 р. та у 2008 рр., а також Тиждень української культури в Баварії (м.Мюнхен) у червні 2008 р., та Тиждень української культури в Європа-парку (м.Руст. Баден-Вюртемберг) у жовтні 2008 р., Фестиваль українського кіно у землі Північний Рейн-Вестфалія, березень 2009, Фестиваль українського кіно в Баварії (вересень 2009 р.), Вечори української поезії у Берліні, червень 2009 р., перший український фестиваль у Берліні "Українале 2009" (липень 2009 р.), 14-й "Українікум" на базі Університету Грайфсвальд та Наукового коледжу Крупп (серпень 2009).
Плідна співпраця Посольства з "Bereznitsky Gallery", власницею якої є відома українська галеристка і мистецтвознавець Л.Березницька дала змогу на постійній основі реалізувати ряд важливих проектів, що, у свою чергу створило, фон для асоціативного виокремлення сучасної української школи малярства, дизайну та скульптури. Насамперед йдеться про виставку сучасних українських художників під назвою "Апартаменти".
Результатом співпраці Посольства з мерією м.Потсдам стало відкриття у вересні у приміщенні Старої ратуші м.Потсдам виставки українського художника О.Дубовика "Вино трансценденції".
З 25 вересня 2008 року по 1 жовтня 2009 року у приміщенні галереї "Уайт сквер геллері" пройшла виставка "Rapture", яка є спільним проектом згаданої галереї та Музею російського мистецтва Києва.
Упродовж останніх років у ФРН з гастролями перебували капели "Думка", яка здійснила дві постановки опери "Аїда" в м. Мангайм, а також рок-гурт "Гайдамаки" (лютий 2009), камерний хор"Хрещатик" (травень 2009) та капели "Піккардійська терція" (жовтень 2009), гурту "Воплі Відоплясова" (лютий 2010 р.).
На окрему увагу заслуговує проведення у вересні 2009 р. українського фольклорного фестивалю у Міжнародному музеї вітряків під відкритим небом м. Гіфхорн (Нижня Саксонія). Програма заходу включала концерт, презентацію української етнічної вишивки, навчальний курс із оздоблення великодніх писанок та різьби по дереву.
Кращому розумінню сучасної поезії молодих українських авторів покликані сприяти літературні вечори, які проводяться Посольством у співпраці з літературною майстернею "Літературверкштатт Берлін". Зокрема 16-18 червня 2009 р. пройшли творчі вечори української поезії за участю як українських поетів, так і вчених-славістів.
16 вересня 2009 р. у культовому в Берліні "Кафе-бургер" було організовано творчий вечір українського письменника Сергія Жадана.
З листопада 2009 року у Берліні відкрився "Український кіноклуб", який дедалі голосніше заявляє про себе і стає щораз популярнішим серед німецької молоді.
Результатом успішного розвитку співробітництва у галузі освіти стала підтримка Німеччиною України щодо її залучення до Болонського процесу. Активно розвивається співробітництво між університетами обох країн. Загалом між українськими ВНЗ та німецькими вищими школами існує біля 130 угод/домовленостей про співпрацю, до якої залучено 60 німецьких вищих шкіл та 44 українських ВНЗ і 15 дослідницьких установ. Створено Змішану комісію з питань культурного співробітництва.
Важливою широкомасштабною акцією стали Дні української культури, які пройшли у ФРН у листопаді 2000 р.
У Києві діє відділення Гете-Інституту. У березні 2000 р. відкрито українську програму радіопередач "Дойче Велле". 15-хвилинні випуски включають у себе новини з ФРН, новини з України та огляд преси. Планується збільшення часу трансляції.
Культурне співробітництво між Україною та ФРН розвивається також у рамках партнерства між містами. Нині такі зв'язки підтримують понад двадцять міст-партнерів, зокрема: Київ та Мюнхен, Київ та Лейпциг, Харків та Нюрнберг, Одеса та Регенсбург, Львів та Фрайбург, Запоріжжя та Обергаузен, Донецьк та Бохум.
Особливу увагу уряди обох країн надають розбудові партнерських відносин України з однією із найбільших й найрозвинутіших федеральних земель Німеччини – Баварією.
Правову основу для розвитку зв’язків створила Спільна заява про основні напрями партнерського співробітництва між Україною і Баварією (підписана в січні 1990 р.) [7, с. 132].
Двосторонні зв’язки плідно розвивалися в галузі науки, техніки й культури. В результаті у Мюнхені було відкрито український культурний центр і консульство МЗС України. Серед українсько-німецьких підприємств успішно працювали в сфері медичної техніки "Сіменс" – Київське ВО ім. Боженка – "Діма Мьобель" тощо.
Значним кроком на шляху зміцнення довіри і дружніх стосунків між двома народами і державами стало врегулювання питання про компенсаційні виплати українським громадянам - жертвам нацистських переслідувань у роки Другої світової війни.
Німецька сторона приділяє значну увагу впорядкуванню поховань полеглих в Україні німецьких військових і військовополонених. У вересні 1996 р. під Києвом відкрито перший такий цвинтар, у лютому 1998 р. - другий під Харковом, ведуться роботи на трьох інших.
Одним із важливих питань українсько-німецьких взаємин є співробітництво у справах громадян німецької національності, що мешкають в Україні. Починаючи з 1992 р., Федеральний уряд надав для підтримки німецької меншини в Україні понад 67 млн. марок. З метою врегулювання всього комплексу питань у вересні 1996 р. укладено Угоду про співпрацю у справах осіб німецького походження, які проживають в Україні. Федеральний уряд Німеччини узгоджує з Урядом України свою допомогу німецькій меншині в Україні, яка нині спрямовується, головним чином, на покращання знання німецької мови та культури, збереження національної самобутності.
З 1945 р. в Мюнхені діє Український вільний університет - найстаріший у світі вищий учбовий заклад української діаспори.
У 1998 році в Києві було відкрито офіс Німецької служби академічних обмінів (DAAD) та укладено угоду про співробітництво між вищими навчальними закладами. Нині в німецьких університетах навчаються приблизно 4000 українців, а в українських університетах працюють 13 викладачів з Німеччини
Для сприяння вивченню німецької мови в Україні існують ще й такі проекти: після підписання угоди про відрядження викладачів (1997 року) з Німеччини було відряджено багато вчителів-мовників для викладання німецької мови в українських школах. За період з 1997 р. понад 1000 учнів отримали Німецький мовний диплом.
Поруч зі сприянням розвитку економічних контактів дуже важливим фактором є розвиток партнерських та побратимських стосунків між містами і школами. Можна також згадати про спортивну сферу. Ми маємо, так би мовити, "живий місток" у вигляді двох братів Віталія і Володимира Кличків. У цьому контексті можна назвати ще фігуристку Олену Савченко. І взагалі існує ціла група спортсменів, які розглядають обидві країни як плацдарм для розвитку своїх талантів. Те саме стосується й мистецтва.
Стає очевидним, що діючий формат співпраці між Україною та Німеччиною певним чином спрямований на молодь. Це є одним із елементів стратегії розвитку двосторонніх відносин.
Свого часу Україна обрала шлях на євроінтеграцію, і в цьому напрямі вже реалізовано чимало кроків, у тому числі, за допомогою Німеччини. Це все схоже на дуже довгу драбину, яку треба долати сходинка за сходинкою. Країни Європейського Союзу настільки зблизилися завдяки спільним правилам і законам, що приєднання до такого співтовариства не може відбуватися стрибком, а тільки поступово - щабель за щаблем.
Відносини між Україною та Німеччиною мають велике значення в абсолютно всіх сферах - політичній, економічній, культурній, науковій. Стабілізація демократії в Україні надасть нового імпульсу політичним відносинам між нашими державами.
У 2009 році було проведено дуже успішні дні німецької науки в Україні. Зараз у Німеччині навчається понад 9 тис. українських студентів. Можна сподіватися, що розвиток наукових відносин між Україною і західним зарубіжжям отримає новий імпульс при нинішньому уряді держави. Крім того, багато проектів із Німеччини присвячені підвищенню енергоефективності в Україні. Це дуже важлива царина в рамках нашої двосторонньої співпраці, яка активно розвиватиметься й надалі.
Відомо, що серед німецьких науковців є хороші знавці українських справ. Вони згуртовані в німецькій асоціації українців, головою яких був берлінський історик Г. Торке [28, с. 51]. Визначним центром німецької україністики є Кельн. Після проголошення незалежності України історик А. Каппелер (м. Кельн) написав нову популярну історію України німецькою мовою, яка знайшла значний попит. Про зростання інтересу до України, її історії і культури в Німеччині свідчить той факт, що під час літнього семестру 1996 року в Інституті славістики Мюнхенського університету імені Людвіга Максиміліана слухачам вперше був запропонований курс "Вступ в україністику" [17, с. 30]. Особлива заслуга в цьому належала докторові філології професору У. Швайєру, завідувачу кафедри слов’янського мовознавства, який запропонував викладати і вивчати українську мову. Вступний курс українознавства покликаний підвищити увагу до минулого і сучасного України. Серед слухачів було четверо німців українського походження. З особливим зацікавленням стежили вони за перебігом обговорення українознавчих проблем. Знаний славіст професор У. Швайєр отримував велику підтримку від Міністерства у справах культури Баварії, яке мало традиційні тісні партнерські відносини з Україною. За ініціативою доктора Швайєра було поповнено фонд української літератури в бібліотеці Інституту славістики Мюнхенського університету.
1.2 Договірно-правова база двосторонніх відносин між Україною та Федеративною Республікою Німеччина
Невід’ємною і надзвичайно вагомою складовою функціонування будь-якої держави є її зовнішня політика. Особливого значення вона набуває сьогодні, в епоху глобалізації, адже саме від зовнішньополітичних рішень залежать долі країн і народів, політична рівновага на континентах. Одним із найважливіших завдань зовнішньої політики України на сучасному етапі є інтеграційні процеси, входження у світове співтовариство, налагодження двосторонніх відносин із європейськими державами.
В цьому контексті пріоритетними для нашої держави є зв’язки із Федеративною Республікою Німеччина (далі – ФРН), що є одним з найближчих сусідів, належить до Європейського Союзу, є важливим і надійним партнером України на шляху до Європи. Сучасні українсько-німецькі відносини будуються виважено та прагматично. Вони особливо посилюються тим, що обидві держави за географічними та демографічними ознаками належать до найважливіших держав європейського континенту. Як зазначав Надзвичайний і Повноважний Посол України у ФРН, Наталія Зарудна, "для нинішніх українсько-німецьких відносин характерним є гармонійний розвиток політичного діалогу при нарощуванні практичного співробітництва в різних сферах".
Дослідження динаміки двостороннього співробітництва, характеристики стратегічних напрямків їх реалізації, з’ясування перспектив подальшого розвитку українсько-німецьких взаємин має важливе значення як для української історичної науки, так і для формування політики співпраці між Україною та ФРН на наступні десятиліття.
Окремі аспекти досліджуваної проблематики знайшли відображення в працях українських дослідників А. Кудряченко, С. Рудича, В. Солошенко, А. Мартинова, Г. Старостенко, В. Химинця. Сучасний стан співробітництва між Україною і Німеччиною досліджував голова Верховної Ради України Володимир Литвин у монографії "Україна: Європа чи Євразія". Цінними в методологічному плані для розробки досліджуваної теми стали праці С. Віднянського і А. Мартинова "Еволюція зовнішньої політики України (1991–2006 рр.)" та Л. Чекаленко "Зовнішня політика України".
Українсько-німецький діалог має об’ємну договірно-правову базу, яка налічує понад 100 документів. Оскільки стан розвитку договірно-правової бази певною мірою відображає рівень стратегічності між Україною і Федеративною Республікою, варто зауважити, що порівняно із іншими, стратегічними партнерами України (зокрема, з Росією та США підписано значно більше двосторонніх документів), необхідно, посилити з цього приводу міждержавний діалог.
У новітній історії становлення та розвитку українсько-німецьких взаємин виділяють три етапи. Основними критеріями періодизації є комплекс завдань та конкретний зміст двосторонніх, насамперед, політичних зв’язків між Україною й Німеччиною:
перший етап від липня 1990 р. до червня 1993 р.;
другий етап тривав приблизно з червня 1993 р. до жовтня 1998 р.;
Третій етап українсько-німецького співробітництва почався на межі XXI ст. й триває донині.
Двосторонній діалог між Україною та Німеччиною у 1991–2010 роках мав висхідну прогресію, впродовж якої вироблено певні традиції культурних, економічних та наукових зв’язків. Вони, в свою чергу, спиралися на багатовікову міждержавну взаємодію в різні історичні періоди, починаючи від часів Київської Русі. Незважаючи на певні проблеми, що існують в сучасних українсько-німецьких відносинах, позитивна динаміка відбувається завдяки зусиллям як української, так і німецької дипломатії, що свідчить про визначення стратегічної перспективи майбутніх двосторонніх взаємин.
Політичні зв’язки між Україною й Німеччиною у 1991–2010 рр. здійснюються у трьох стратегічних напрямках двосторонньої співпраці:
підтримка Федеративною Республікою процесу реформ в Україні;
співпраця в галузі транспортування енергоносіїв, зумовленої політизацією торгівлі енергоносіями та зростанням геостратегічного значення країн-експортерів та країн-транзитерів енергоресурсів;
співробітництво нашої держави й ФРН у євроінтеграційному напрямку. Варто зауважити, що політичні пріоритети двосторонніх взаємин тісно пов’язані між собою, адже характер співробітництва України й Німеччини виступає наріжним каменем євроатлантичної стратегії Києва. Зміцнення їх взаємин виходить із необхідності підтвердження демократичного напряму перетворень в Україні, завершенні й зростанні ефективності результатів її ринкових реформ та інтеграції до євроатлантичного простору. У цьому контексті розширення та поглиблення двостороннього партнерства є важливим чинником побудови нової і неподільної Європи. Разом з тим, енергетичні питання якісно впливають на поступ двосторонніх взаємин.
Отже, договірно-правова база українсько-німецького співробітництва складається зі Спільної декларації про основи відносин між Україною та ФРН від 9 червня 1993 р. (додаток 1) [1], яка є базовим політичним документом, Угоди про сприяння здійсненню і взаємний захист інвестицій (підписана 15 лютого 1993 р., набула чинності 29 червня 1996 р.), Договору про розвиток широкомасштабного співробітництва у сфері економіки, промисловості, науки і техніки (підписаний 10 червня 1993 р., набув чинності 5 листопада 1993 р.), Угоди про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно (підписана 3 липня 1995 р., набула чинності 4 жовтня 1996 р.) та понад двох десятків інших угод, що регулюють практичну співпрацю в різних галузях.
У статті 10 Декларації зазначено, що Україна та Німеччина прагнуть до широкого економічного співробітництва. Інтенсифікації економічних стосунків має слугувати Бюро представника німецької економіки в Україні, а також відкриття відповідного бюро України в Німеччині. Оцінюючи Спільну декларацію, Президент України Л.Кравчук відзначав, що її підписання відкриває "новий етап у розвитку відносин між Україною та Німеччиною", надає "нової якості українсько-німецькому співробітництву, створює належну договірно-правову базу для зміцнення нашої співпраці у політичній, економічній та культурній сферах" (додаток 1) [1].
Формуючи договірно-правову базу, Німеччина та Україна зафіксували право на вільний вибір форм економічного співробітництва. У межах своїх можливостей Бонн та Київ зобов’язалися вжити відповідних заходів сприяння з метою диверсифікації та якісного вдосконалення товарообігу. Сюди можна віднести такі заходи, як сприяння участі в ярмарках, виставках, проведенні науково-практичних семінарів, курсів підвищення кваліфікації тощо. Відповідно до чинного законодавства кожної країни, не підлягають ніяким обмеженням на території партнера спільне підприємництво, спеціалізація, ліцензійні угоди, а також інші форми капіталовкладень.
Першим політичним документом двостороннього волевиявлення стала Спільна декларація про основи відносин між Україною та Федеративною Республікою Німеччина, підписана в Києві 9 червня 1993 року тодішнім Президентом України Л.Кравчуком та Федеральним Канцлером Німеччини Г.Колем.
Розвиток українсько-німецького співробітництва створює сприятливе середовище для формування правового фундаменту відносин між незалежною Україною та об’єднаною Німеччиною.
Важливий період встановлення постійних зв’язків парламентарів України та Німеччини припадає на час після проведення виборів у 1994 р.
Дострокові вибори до Верховної Ради України відбулися 27 березня 1994 р. Важливою внутріполітичною подією у ФРН стали другі в історії після об’єднання країни вибори до Бундестагу 16 жовтня 1994 р.
У другій половині 1994 р. ФРН головувала у керівних структурах Європейського Союзу. Саме з її ініціативи був підписаний Договір про партнерство та співробітництво України з Європейським Союзом. З того часу Німеччина активно підтримує нашу країну у відносинах з європейськими організаціями. Верховна Рада України 10 листопада 1994 р. ратифікувала цю угоду [23, с. 268].
Договірно-правова база відносин між Україною і ФРН складається сьогодні з 70 документів міжнародно-правового характеру, 43 з яких укладені на міждержавному та міжурядовому рівнях.
Наразі триває підготовка до підписання нових двосторонніх документів, зокрема міждержавної угоди про соціальне забезпечення, міжурядової Угоди про співробітництво у боротьбі з організованою злочинністю, тероризмом та іншими тяжкими злочинами тощо.
Значна більшість договірно-правової бази двосторонніх відносин складається з угод, домовленостей та програм співробітництва, укладених на міжвідомчому рівні.
Сучасні українсько-німецькі відносини базуються та розвиваються на потужному правовому фундаменті, найважливішими документами якого є:
Угода про судноплавство на внутрішніх водних шляхах від 14.07.1992;
Угода про культурне співробітництво від 15.02.1993;
Угода про необмежену свободу пересування від 15.02.1993;
Угода про співробітництво у галузі охорони навколишнього середовища від 10.06.1993;
Договір про розвиток широкомасштабного співробітництва у сфері економіки, промисловості, науки і техніки від 10.06.1993;
Угода про морське судноплавство від 10.06.1993;
Угода про міжнародне автомобільне сполучення від 10.06.1993;
Угода з питань, що становлять взаємний інтерес у зв’язку з ядерно-технічною безпекою і радіаційним захистом від 10.06.1993;
Угода про направлення німецьких викладачів у навчальні заклади України 10.06.1993;
Угода про повітряне сполучення від 10.06.1993;
Угода про співробітництво в сфері молодіжної політики від 27.08.1993;
Угода про співробітництво у розв’язанні проблем ліквідації ядерних озброєнь від 24.03.1994;
Угода про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно від 03.07.1995;
Рамкова Угода про консультування і технічне співробітництво від 29.05.1996;
Угода про догляд за могилами загиблих воїнів в Україні та ФРН від 29.05.1996;
Угода про співпрацю у справах осіб німецького походження, які проживають в Україні від 03.09.1996;
Угода про взаємний захист таємної інформації від від 29.05.1998;
Угода (у формі обміну нотами) про встановлення двосторонніх відносин у галузі відзначення орденами від 01.03.1999;
Протокол передачі культурних цінностей Урядом України Уряду ФРН від 19.01.2001;
Угода між Міністерством аграрної політики України та Федеральним міністерством з питань захисту прав споживачів, продовольства та сільського господарства ФРН від 19.01.2001;
Угода щодо продажу автомобілів Бундесверу від 09.03.2001;
Угода про фінансове співробітництво від 20.02.2004;
Угода про співробітництво у галузі ветеринарії від 20.02.2004;
Угода про перевезення військових вантажів та персоналу через територію України від 12.07.2006;
Спільна заява про продовження співробітництва щодо перепідготовки кадрів для сфери підприємництва України між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина від 09.11.2007;
Угода про стратегічне співробітництво між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та Акціонерним товариством "Німецькі залізниці" в галузі залізничного транспорту від 15.05.2009р.
Аналізуючи процес формування договірних засад взаємовідносин України та Німеччини, потрібно зазначити таке. Українсько-німецьке економічне та культурне співробітництво, як і інші форми співпраці, виходить на якісно новий рівень відносин – рівень стратегічного партнерства. Економічні відносини між нашими країнами мають стати тим фактором, який посприяє піднесенню економіки нашої країни, визнанню України як рівноправного члена світового співтовариства.
Серед зазначених нормативно-правових документів особливо слід відзначити важливість прийняття документів, які сприяють встановленню плідних міжкультурних взаємовідносин між двома країнами, а саме:
Спільна декларація про основи відносин між Україною та Федеративною Республікою Німеччина;
Угода про культурне співробітництво від 15.02.1993;
Угода про направлення німецьких викладачів у навчальні заклади України 10.06.1993;
Угода в сфері молодіжної політики від 27.08.1993.
Саме вони регулюють відносини в соціально-культурній сфері між Україною та Федеративною Республікою Німеччина.
Розділ 2. Міждержавне співробітництво України і Німеччини в соціокультурній сфері (на прикладі Гете-Інституту)
2.1 Діяльність Гете інституту як однієї з провідних установ наукової, просвітницької та культурної діяльності в Україні
Далеких віків сягає історія культурних взаємовідносин українського та німецького народів. Різні історичні періоди визначають їх характер, що залежить від державного стану обох народів та їх міжнародного становища. Усупереч різноманітним точкам зору та неоднозначним оцінкам окремих історичних періодів і аспектів українсько-німецьких відносин вони й сьогодні зміцнюються та розвиваються.
Тісний культурний діалог між Німеччиною та Україною започаткований ще у XVIII столітті відомим композитором Людвігом ван Бетховеном та російським дипломатом українського походження, сином останнього гетьмана Лівобережної України Кирила Розумовського Андрієм — вони приятелювали між собою. Бетховен присвятив йому 7-му симфонію та три квартети, а також написав обробку для голосу в супроводі фортепіано української народної пісні "Їхав козак за Дунай". Нині цей діалог триває. Значна заслуга в цьому Гете-Інституту в Україні, який співпрацює з театрами та музеями, мистецькими об’єднаннями, фестивалями, університетами, школами, міністерствами, бібліотеками, окремими митцями та друкованими виданнями. Так, у 2000 році спільно з газетою "День" проведено конкурс фото та есе "Зміна епох",