Глобалізація світогосподарських звязків
Не є секретом те, що сьогодні успіху досягає той, хто володіє найдосконалішими технологіями і вміє їх впроваджувати у виробництво. Однак досягнення успіху неможливе без створення національної системи інновацій, яка формується на засадах використання знань як продуктивної сили шляхом організації досліджень й забезпечення сприяння впровадженню інновацій. У період розгортання глобалізації багато країн об’єднуються на основі взаємовигідного обміну знаннями й технологіями з метою досягнення прогресу у світовій економіці. Якщо уряд не має своєї сформованої системи інновацій проведення політики вільної торгівлі, то це може призвести до серйозних економічних збитків і, більше того, до застою та деградації. Науково-технічний потенціал та національна система інновацій, на думку спеціалістів, дають Україні значні переваги у конкурентній боротьбі. Цей потенціал і всі пов’язані з ним переваги слід активно задіяти для реалізації стратегічних інтересів України та забезпечення довгострокової стабілізації економіки.
ВИСНОВКИ
Що ж в кінцевому підсумку являє собою глобалізація? Що вона несе країнам світу – загрозу чи нові можливості? Напевно, прибічники глобалізації та їх опоненти ще довгий час будуть сперечатися. Але вже сьогодні всі погоджуються з тим, що це є об’єктивний процес і іншої альтернативи просто не існує. Джин глобалізації вирвався на волю і не варто намагатися знову загнати його в пляшку. Спроби обмежити чи відтягнути на більш пізні строки ефект глобалізації призведуть лише до зменшення вигод від неї та збільшення витрат.
Надзвичайно важко прогнозувати майбутнє і шляхи вирішення основних проблем, що стоять перед суспільством в цілому або будь-якою конкретною державою. Сьогодні, коли світове співтовариство перебуває на етапі глобалізації та процесів регіоналізації, що її супроводжують, ще складніше передбачити хід подій у майбутньому.
По мірі розвитку глобалізації практично в усіх країнах відбувалось помітне покращення умов життя. Проте, при цьому найбільш вражаючих успіхів досягли країни з розвинутою економікою і лише невелика кількість країн, що розвиваються.
Збільшення розриву між доходами в країнах з високим рівнем доходу та країнах з низьким рівнем доходу не може не викликати занепокоєння. Глибоку тривогу викликає й те, що значна кількість населення земної кулі за межею бідності. Проте, було би помилково поспішно робити з цього висновок, що причиною цього розриву є глобалізація чи, що нічого не можна зробити для виправлення такого становища. Навпаки, країни з низьким рівнем доходу не змогли інтегруватися в світову економіку так швидко, як і інші країни, частково через обрану ними політику та частково через фактори, які не піддаються контролю. Жодна країна, тим більше найбідніша, не може дозволити собі залишатись в ізоляції від світової економіки. Кожна країна повинна прагнути до скорочення бідності. Міжнародне співтовариство повинно намагатися допомогти (шляхом зміцнення міжнародної фінансової системи, за допомогою торгівлі та сприяння) найбіднішим країнам в їх зусиллях інтегруватися в світову економіку, досягненню більш швидких темпів зростання та скороченню бідності. Саме таким шляхом можна буде забезпечити доступ до блага глобалізації для всіх людей в усіх країнах.
З впевненістю можна сказати, що основні процеси, пов’язані з глобалізацією і про які йшла мова в моїй дипломній роботі, будуть продовжуватися і в найближчі десятиліття. Головними суб’єктами світової економіки ще в більшій мірі, ніж сьогодні, будуть транснаціональні корпорації. Їх склад, структура, співвідношення економічної могутності будуть безперервно змінюватись. Коло країн базування таких корпорацій буде, очевидно, розширятися, перш за все, за рахунок нових індустріальних країн першого, другого, а можливо і третього ешелону. Безперервно будуть відбуватися злиття та поглинання компаній різних країн, так що кількість двонаціональних корпорацій буде збільшуватись. В той же час не можна виключати і можливість розпаду транснаціональних конгломератів, які надзвичайно розрослися, виділення з їх складу більш компактних дієздатних структур.
Конкуренція залишиться міцною рухомою силою всього економічного розвитку, яка протистоїть застою, малорухомості. Велика потужність ТНК не призведе до придушення та усунення малого та середнього бізнесу – і те і інше буде співіснувати, доповнюючи одне одного. При цьому звичайний бізнес також буде втягуватись в міжнародну економіку – і через зв’язки з ТНК і самостійно.
Зростаюча глобалізація економічного життя на рівні ТНК все більше е вимагатиме відповідної макроекономічної політики на державному та міжнародному рівні. Ця політика буде йти за двома напрямками: по-перше, шляхом подальшої регіоналізації світової економіки та, по-друге, шляхом розширення функцій та закріплення універсальних міжнародних організацій.
Найбільш життєздатні регіональні економічні угрупування будуть розширятися та поглиблюватись. Інші залишаться у вигляді розмитих та не дуже міцних утворень, а можливо й зовсім перестануть існувати.
Конкурентна боротьба між ТНК на світовій арені буде поєднуватись та переплітатися із суперництвом між регіональними об’єднаннями. Загальною тенденцією для найбільш успішних угрупувань стане поступове посилення їх наднаціонального характеру, розширення повноважень їх спільних міждержавних та наднаціональних органів.
Логіка життя в умовах глобалізації неминуче вимагатиме розширення та посилення міждержавного регулювання міжнародної економіки, узгодження правових норм, правил поведінки та, що особливо важливо, реального дотримання цих норм та правил.
Все це неминуче вимагатиме нових підходів до проблеми суверенітету кожної держави. Тут можна навести аналогію з проблемою прав людини. Якими б безумовними та невід’ємними не були ці права, але суверенітет особистості, яка живе в суспільстві, за необхідності обмежується. Глобалізація буде вести до обмеження прав суверенних держав і передачі частини їх функцій в економічній сфері деяким міжнародним або наднаціональним органам. В цьому аспекті створення Європейського центрального банку та європейської валютної системи з єдиною валютою можна розглядати як деякий прототип далекого майбутнього для все більшого кола країн.
З усього вищесказаного витікає й значення процесів глобалізації для України. Але особливо нелегко прогнозувати шляхи розвитку країни, що трансформує власну економіку, коли не зроблено ще остаточно вибір щодо найсприятливішої моделі розвитку ринкової економіки. Для України, молодої центральноєвропейської держави, перше десятиліття її незалежного розвитку виявилося вкрай складним, обтяженим економічними кризами, загостренням соціальних проблем у суспільстві. І все ж подає надію те, що почали з’являтися елементи стабільності і деякого прогресу в економіці, які поки ще є надзвичайно скромними порівняно з результатами, досягнутими сусідніми країнами, що переживають подібні труднощі перехідного періоду.
Україна, що затрималась на старті реформ, поки що не виробила своєї чіткої моделі ринкової економіки. Сьогодні вона повинна без зволікання зосередити зусилля на підготовці найбільш прийнятної національної програми прискореного зростання. Потенціал країни ще настільки значний, що їй під силу застосувати в програмі те краще, що вироблено світовим співтовариством для перетворення кризової економіки в ефективно функціонуючу.
Важливими елементами програми ринкового господарства в Україні мають бути:
активне усвідомлення в суспільстві необхідності наведення господарського порядку у всіх сферах життя з метою досягнення балансу суспільних та індивідуальних інтересів;
розвиток економічної активності громадян, орієнтованих на одержання максимального прибутку в суспільно корисних сферах діяльності;
забезпечення максимально ефективного розподілу ресурсів з усуненням впливу на цей процес вузьковідомчих або індивідуальних інтересів, що гальмують суспільний процес;
забезпечення найсприятливіших умов для виявлення кожним громадянином його суспільно корисної активності і наступної реалізації ним своїх здібностей в умовах відкритої економіки;
забезпечення інтеграції державних і особистих інтересів як через економічні, так і соціальні важелі.
Спроба створення такої програми була розпочата на початку 1999 року, коли Кабінет Міністрів України на своєму засіданні 14 січня 1999 року розглянув проект Програми “Україна-2010”, що стала практично першим в історії незалежної України прогнозом майбутнього розвитку молодої держави. Проект Програми передбачає, що до 2010 року в Україні має бути досягнуте стійке зростання економіки та її стабільний розвиток.
Отже, адекватна реакція повинна полягати в тому, щоб і Україна і все світове співтовариство змогло адаптуватися до нових умов і скористатися шансами, які надає глобалізація. Тому необхідна нова стратегія, яка гарантувала б прибутки від розширення світового ринку для всіх країн.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Будкин В. Модель участия Украины в мирохозяйственных связях. // Экономика и жизнь. – 1992. – №12. – с. 12.
Буренин А.Н. Рынки производных финансовых инструментов. М., 1996. 259 с.
Білорус О. Г., Лук’яненко Д.Г. та ін. Глобальні трансформації та стратегії розвитку. Монографія. – К., 1998. – 416 с.
Евстигнеев В. Финансовая глобализация – явление и методологический инструмент. // Мировая экономика и международные отношения . – 2001. - №3. - с. 74-76.
Иноземцев В. Глобализация: иллюзии и реальность. // Свободная мысль – XXІ. – 2000. - №1. – с.26-36.
Иноземцев В. Глобализация: наивная мечта 20 века. // Финансист. – 2000. - №5. – с.41-43.
Иноземцев В. «Глобализация» национальных хозяйств и современный экономический кризис. // Проблемы теории и практики управления. – 1999. - №3. – с.18-23.
Оболенский В. Глобализация мировой экономики и Россия. // Мировая экономика и международные отношения . – 2001. - №3. - с. 23-34.
Письмак В. Тенденції глобалізації. // Економіст. – 2001. - №1.
Рыбаков В. “Розовая Европа” в час глобализации. // Мировая экономика и международные отношения . – 2001. - №3. – с. 77-83.
Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. – К.: Основи, 1993.
Губський Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: “Наукова думка”, 1998. – 390 с.
Долгов С.И. Глобализация экономики: новое слово или новое явление? – М.: “Изд-во “Экономика”, 1998. – 215 с.
Долгов С.И. Единая валюта в странах Европейского союза – евро: проблемы и перспективы // Деньги и кредит. 1998. №7
Доповідь про розвиток людини. 1996 р. Нью-Йорк, Оксфорд; Оксфорд юніверсіті прес, 1996.
Бжезинский Зб. Преждевременное партнерство // Политические исследования, 1994. - №1.
Киреев А. Международная экономика. В 2-х ч. - М., Международные отношения, 1998.-418 с.
Круглый стол МЭ и МО. Актуальные вопросы глобализации. // Мировая экономика и международные отношения.- 1999. - №4. – с.37-52.
Круглый стол МЭ и МО. Актуальные вопросы глобализации. // Мировая экономика и международные отношения. – 1999 - № 5. – с.41-57.
Лукінов І. Економічні трансформації (наприкінці XX століття). – К.: АТ “Книга”, 1997.
Международные валютно-кредитные и финансовые отношения / Под ред. Л. Н. Красавиной. М., 2000.
Международные экономические отношения./ Под ред. В.Е. Рыбалкина. М., 1998.
Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини: Підручник для студентів економ. вузів і факультетів / А. С. Філіпенко, С. Я. Боринець, В. А. Вергун та ін. – К.: Либідь, 1992. – 255 с.
Нухович Э.С., Смитиенко Б.М., Эскиндаров М.А. Мировая экономика на рубеже 20-21 вв. М., 1997.
Новые шансы для бизнеса в условиях кризиса // Комп&ньон, 1999, - №7, 25 февраля.
Косолапов Н. Глобализация: сущность и международно-политические аспекты. // Мировая экономика и международные отношения . – 2001. - №3. - с. 69-73.
Симония Н.. Глобализация и неравномерность мирового развития. // Мировая экономика и международные отношения . – 2001. - №3. - с. 35-44.
Пахомов Ю. М., Лук’яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. – К.: Україна, 1997. – 237 с.
Рогач О. Транснаціональні корпорації та економічне зростання. – К.: ВПЦ “Київський Університет”, 1997. – 144с.
Рогач О., Шнирков О. Транснаціоналізація світового господарства та перехідні економіки: навчальний посібник. – К.: ВЦ “Київський Університет”, 1999. – 302с.
Рут Ф., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції.- К.: “Основи”, 1998.
Світова економіка: Підручник / А. С. Філіпенко, О. І. Рогач, О. І. Шнирков та ін. – К.: Либідь, 2000. – 582 с.
Скаленко О. Глобальні резерви поступу / Передмова О. Білоруса. – К.: Основи, 2000. – 394 с.
Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. Антология экономической классики, т.1. – М.: Эконов, 1993.
Cоколенко С.І. Глобалізація і економіка України. – К.: Логос, 1999. – 568с.
Ступницький О. І. Транснаціоналізація науково-технічної політики в умовах посилення міжнародної економічної взаємозалежності: Монографія. – К.: ВПЦ “Київський Університет”, 2001. – 243 с.
Маслов С. Негативні наслідки глобалізації економіки. // Економіка. Фінанси. Право.- 2000. - №8.- с.13-18.
Тойнби А. Цивилизация перед судом истории. – М.: 1995.
Україна – 2010. Поглиблення ринкових реформ та стратегія економічного розвитку України до 2010 (матеріали наукової конференції). – К., 1999.
Урядовий кур’єр, 1998, 28 лютого.
Філіпенко А.С. Економічний розвиток сучасної цивілізації. К.: “Знання”, 2000. – 174 с.
Канамори Х. Структурная перестройка в промышленности: опыт Японии. // Проблемы Дальнего Востока, 1994. - №1.
B. Bremmer, L. Armstrong, K. Kerwin. Toyota’s Crusade. Business Week, 1997, 7 April.
D. Feeny, R. Plant Land Rover Vehicles: The CB40 Project. Templeton College, Oxford University, 1999, 7 February.
Daniel Green. Pharmaceuticals – uniting against a sea of troubles. FT Survey, 1998, 16 March.
Globalization of Industry – Overview and Sector Reports. OECD, 1996.
J. Friedman. Being in the World: Globalization and Localization. London, Sage, 1993.
M. Carnoy, M. Castells, S. Cohen, F. Cardoso. The New Global Economy in the Information Age. Basingstoke, Penn State Press, 1993.
R. Keohane, S. Hoffman. The New European Community: Decision Making and Institutional Change. Boulder, CO, Westview Press, 1991/
The Economist, 1991, 24 August.
The Economist, 1998, 11 April.
The Economist, №12, 2000.
UNCTAD. Business Guide to the Uruguay Round. ITC/UNCTAD/WTO, Geneva,1998.
Антиглобализация в собственном соку. Ю.Мосенко. / wdi/print.php?art
Иноземцев В. «Глобализация» национальных хозяйств и современный экономический кризис. / postindustrial/articl.shtml?article=217&type=6
Иноземцев В. Глобализация: иллюзии и реальность. / postindustrial/articl.shtml?article=225&type=6
Глобализация как источник международных конфликтов и обострения конкуренции. Майкл Д. Интриллигейтор. / www.ptpu/issues/6_98/6_6_98.htm
Глобализация – светлое будущее человечества? В.Кувалдин. / nasledie/global/17_1/index.shtml
Глобализация и международный финансовый кризис. Диего Пизано/ www.liberal
Глобализация – угроза или новые возможности для Европы? Алан А. Тейт. / www.liberal
Глобализация - неотвратимая реальность. М.Легуенко./ utro/cgi-bin/showart.cgi?mode=print&KEY=200002040110000141
Глобализация.: Социальная перспектива – Часть третья. Ник Бимс. / wsws/ru/2000/jul2000/nbl3-j14.shtml
Глобализация – угроза или новая возможность? / imf/external/np/exr/ib/2000/041200.htm
Доклад Генерального секретаря ООН о работе организации. Глава 4. По пути глобализации. / un/russian/documen/gadocs/54sess/ch4-4.htm
Заседание МВФ и ВБ в Праге. / liga.kiev/cgi/lenta/show_print.cgi?id=2204
Измеряя глобализацию. / wdi/print.php?art3440997
Массовое списание долгов развивающимся странам. М.Делягин. / opec/comment_doc.asp?d_no=6802
As Global Economic Forces Shape a New World Order, Human Rights Face Urgent New Challenges / pbs/globalization/home.html
Globalization: Threat or Opportunity?/imf/external/np/exr/ib/2000/041200.htm
The Radical Agenda for Global Social Transformation. The Jubilee 2000 – Agenda. / jubilee2000/agenda.html
Противоречия глобализации. Сакс Джефри / ng/economics/2000-10-11/4_globe.html
vabank/Problems.htm
wdi/default.php?art=11109901
postindustrial
www/imf
Д
ОДАТКИ
Рис.2.1. ВВП національних держав і обсяги продажів ТНК, млрд
дол. США.
Джерело: International Monetary Fund, 1999.

Рис. 2.2. Зростання обсягів світового експорту та ВВП у 1980-1997 рр., % середньорічних змін.
Джерело: IMF World Economic Outlook, 1998.

Рис.
2.3. Частка
обсягів світового
виробництва,
що реалізована
в межах світової
торгівлі у
1970-1998 рр. за постійних
цін, %.
Джерело: International Monetary Fund, 1999.

Рис.2.4. Світовий експорт комерційних послуг у 1985-1998 рр., трлн дол США.
Джерело: World Trade Organization, 1999.
Р
ис.2.5.
Середньорічний
світовий потік
ПІІ у 1970-1999 рр., млрд
дол США.
Джерело: United Nations, 1999.

Рис.2.6. Обсяги експорту капіталу США, Японії, Німеччини в 1986-1998 рр., млрд дол. США.
Джерело: National Sources, 1999
Р
ис.2.7.
Нетто
потоку довгострокових
інвестицій
у країни, що
розвиваються
в 1990-1997 рр., млрд дол.
США.
П
римітки:
Офіційне
фінансування
розвитку (гранти,
позики).
Приватні
інвестиції
(позики, ПІІ,
портфельні
інвестиції,
ЦП).
Джерело: Global Development Finance, World Bank, 1998.

Рис.2.8.
Динаміка
зростання
регіональних
інтеграційних
угод, нотифікованих
ГАТТ/ВТО
у 1948-1998 рр.
Джерело: World Trade Organization, 1999.

Рис.2.9. Динаміка зростання продажів на світовому ринку електроніки у 1983-1998 рр., млрд дол. США.
Джерело: Semiconductor Industry Association, World Semiconductor Trade Statistics, 1999.
Таблиця 2.1.
Глобальні експортно-імпортні операції в розрізі регіонів у 1990-97 рр., % змін за рік.
-
Регіон
Експорт
Імпорт
1990-95
1996
1997
1990-95
1996
1997
Північна Америка* 7,0 6,0 10,5 7,5 6,0 12,5 Латинська Америка 8,0 11,0 12,5 11,5 11,5 21,5 Європейський Союз 5,5 4,0 8,0 4,5 2,5 6,5 Країни з перехідною економікою 4,5 7,5 11,0 1,5 14,5 16,0 Азія 7,5
3,5 11,5 10,5 5,0 5,5 Японія 1,5 -0,5 9,5 6,5 2, 0 2,5 НІК 11,0 6,5 10,0 12,0 4,5 5, 5
Примітки: * Без Мексики.
Джерело: World Trade Organization, 1998.

Рис.2.10. Рівень глобальної комп’ютеризації в 1997 р., кількість ПК на 1000 жителів.
Джерело: World Bank, World Development Indicators, 1998.
Таблиця 2.2.
Найбільші країни-імпортери та експортери.
|
Імпортери |
Обсяг, млрд дол. США |
Річний приріст, % |
Експортери |
Обсяг, млрд дол.США |
Річний приріст, % |
| США | 899,2 | 9 | США | 689,0 | 10 |
| Канада | 201,0 | 15 | Велика Британія | 280,1 | 7 |
| Тайвань | 113,2 | 12 | Канада | 214,4 | 6 |
| Мексика | 112,5 | 23 | Китай | 182,7 | 21 |
| Бразилія |
65,7 |
15 | Південна Корея | 136,6 | 5 |
| Росія | 48,0 | 11 | Тайвань | 123,0 | 5 |
| Туреччина | 46,8 | 10 | Мексика | 110,4 | 15 |
| Польща | 42,0 | 13 | Індонезія | 53,4 | 7 |
| Індія | 40,6 | 9 | Бразилія | 53,0 | 11 |
| Ірландія | 39,1 | 9 | Ірландія | 52,4 | 8 |
Джерело: World Trade Organization, 1998.
Таблиця 2.4.
Найбільші екпортери та імпортери комерційних послуг у 1998 р.
|
Експортери |
Обсяг, млрд дол. США |
Частка, % |
Імпортери |
Обсяг, млрд дол. США |
Частка, % |
| США | 230,7 | 17,8 | США | 151,4 | 12 |
| Великобританія | 84,8 | 6,5 | Японія | 122,6 | 9,7 |
| Франція | 81,9 | 6,3 | Німеччина | 116,3 | 9,2 |
| Німеччина | 72,3 | 5,6 | Великобританія | 69,7 | 5,5 |
| Італія | 71,2 | 5,5 | Італія | 69,1 | 5,5 |
| Японія | 68,4 | 5,3 | Франція | 61,4 | 4,9 |
| Нідерланди | 48,5 | 3,7 | Нідерланди | 43,4 | 3,4 |
| Іспанія | 43,6 | 3,4 | Канада | 35,7 | 2,8 |
| Гонконг | 37,4 | 2,9 | Південна Корея | 33,4 | 2,6 |
| Бельгія-Люксембург | 33,3 | 2,6 | Бельгія-Люксембург | 32,2 | 2,5 |
Примітки: Найважливіші статті: освіта, медичні та фінансові послуги, страхування, розваги, програмне забезпечення.
Джерело: World Trade Organization, 1999.
Таблиця 2.3.
Глобальна інтеграція в 1998 р.
-
Країна
Торгова відкритість*
Інвестиційна відкритість**
АЗІЯ Гонконг 297 8,4 Сінгапур 275 24,6 Китай 40 25,7 Філіппіни 80 9,0 Індонезія 53 6,5 Малайзія 194 17,9 Таїланд 90 2,9 Південна Корея 67 1,1 Тайвань 90 2,7 Індія 27 3,6 ЛАТИНСЬКА АМЕРИКА Мексика 48 17,1 Бразилія 15 4,7 Аргентина 16 11,7 Чилі 54 10,8 Венесуела 49 7,6 Колумбія 35 14,8 Перу 30 24,7 ЦЕНТРАЛЬНА ТА СХІДНА ЄВРОПА Польща 53 18,1 Чеська Республіка 108 18,6 Угорщина 67 59,7 Росія 44 0,9 Румунія 60 8,7 США 18,3 5,9 ЯПОНІЯ 15,2 0,1 НІМЕЧЧИНА 40,8 1,7
Примітки: * (експорт+імпорт)/ ВВП;
** частка внутрішніх інвестицій у загальних капіталовкладеннях.
Джерело: OECD, UN, World Investment Report, 1998.