Xreferat.com » Рефераты по международным отношениям » Міжнародні економічні відносини

Міжнародні економічні відносини

більш конкурентно спроможні, а іноземні товари менш конкурентно спроможні при інших незмінних умовах.

23. Види зовнішньоторговельної політики держави. Торговий баланс.

Торговий баланс – це співвідношення вартості експорту і імпорту товарів. Буває активний/пасивний. Коли є перевищення експорту – профіцит (активне сальдо), перевищення імпорту – дефіцит.

Аналогічно існує баланс послуг і некомерційних платежів.

Активний баланс досягається визначеною торговельною політикою. Типи:

протекціонізм – підтримання власного виробника;

фритредерство – вільна торгівля.

Найбільш часто використовується сімктивний протекціонізм: вільна торгівля на ринку з елементами протекціонізму визначених галузей.

Колективний протекціонізм: підтримка с/г в ЄС.

Зверхпротекціонізм: якась галузь підтримується і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках.

Причини регулювання:

особливості галузевої структури країни, коли вони не доповнюють один одного, а дублюють приводять до конкуренції, протиріч;

суперництво в вивозі товарів, капіталу, роб. сили;

інтеграція вироблення єдиної політики;

діяльність ТНК;

монополізм;

необхідність спрощення процедур, виробка торгових звичаїв;

політика.


24. Методи регулювання зовнішньої торгівлі.


Методи регулювання ЗТП

Міжнародні економічні відносиниМіжнародні економічні відносини

Економічні (тарифні та нетарифні) Не економічні ( не тарифні)


Економічні:

Тарифні:

Мито – сума плати за перетинання товаром кордону

Тариф – норма нарахування мита

Адвалерний – відсоток від вартості товару

Специфічний – в залежності від постачальників

Альтернативний

Комбінований

За розміром мито:

Одноколонне

Двоколонне

Багато колонне

Закономірності тарифів

Чим більший рівень розвитку країни, тим менше тарифи

Тарифи розрізняють в залежності від ступеня обробки товару:

Сировина – без мита

Напівфабрикат – помірне мито

Готові вироби – високі, особливо на товари не першої необхідності.

Приклад : ЄС сировина – 1%, напівфабрикати – 5%, готові вироби – 16%, водка – 25%, ікра – 30%.

Всі тарифи за звичай багато колонні.

В світі існує система приферецій:

загальна система – тим, що розвиваються

глобальна система – це країни, що розвиваються дають преференції друг другу.

В основі тарифів лежить так звана, гармонізована система опису і кодування товарів. Міжнародне бюро митних тарифів та послуг

Економічна роль тарифів імпортованих товарів та послуг:

- споживачі

- вітчизняні товаровиробники

Якщо тариф не несе заборонного характеру, то він приносить доход державі, який = ставка тарифу х вартість імпорту. Тарифи стримують НТП, бо власні підприємства не мають стимулу для підвищення їх якості. Тарифи призводять до торгових війн і втрат з обох сторін. СОТ дозволяє використовувати тарифи:

в захисних цілях на товари розмір завозу яких загрожує національному виробництву;

як міра, яка попереджає про порушення суспільних інтересів в цій сфері;

як відповідь на дискримінацію свого експорту в інші країни;

Компенсаційні збори (обмеження імпорту країни)

Їх розмір не фіксується, він змінюється від зміни світових і внутрішніх цін.

Ціна внутр. – Ціна світ

Антидемпінгові збори. Демпінг:

Розбійний (тимчасовий) витиск конкурентів – заборонений.

Постійний ( необмежений в часі) – в 70рр. Японія входила на ринки.

Соціальний (низькій рівень витрат виробництва із-за низької заробітної плати і низьких витрат на екологію)

Сутність антидемпінгової процедури.

В суд подають національні виробники аналогічної продукції на державу експортере. Береться країна аналог яка виробляє таку ж продукцію співставляються показники і утверджуються результати

Дискримінація імпорту. Податок на товари з однієї країни більш ніж з іншою.

Економічні методи стимулювання експорту:

пряме фінансування експорту виробництва

не пряме фінансування експорту виробництва: держава датує – банки, а вони в свою чергу надають безвідсоткові або з низькою відсотковою ставкою кредити виробникам певного виду продукції

зниження податкової ставки з експортерів

кредитування експорту: внутрішнє (кредитує власний виробник), зовнішнє (кредитує покупець), „зв’язаний кредит”

страхування експорту: внутрішнє (держава надає кредити страховим компаніям а вона фінансує витрати)

Не економічні методи:

адміністративні – угоди між країнами законодавчі акти між країнами (ембарго)

кількісні:

ліцензування – система письмах дозволів на експорт/імпорт товарів

квотування – визначення кількості товарів, що може дати експортовано/імпортовано

контингентування – визначення видів і кількості товарів вивоз/ввоз на визначені події (ярмарки, виставки)

імпортні заборонні списки

Спеціальні методи – технічні і інші спеціальні вимоги, міжнародні регіональні і національні стандарти, система сертифікації, інспекції якості продукції.

25. Міжнародні організації з регулювання торговельних відносин.

1. ГАТТ (Загальна угода з торгівлі і тарифів) – звід правил, закономірностей світової торгівлі, своєрідна її конституція.

СОТ (Світова організація торгівлі)- поч. дії з 1995р. Займається проблемами світової торгівлі товарами і, крім того, регулюванням ринку послуг, питаннями навколишнього середовища, охорони прав інтелектуальної власності й ін.

2. ЮНКТАД (конференція ООН з торгівлі і розвитку)- створена в 1964р. Основні функції: розробка багатосторонніх правових актів в сфері світової торгівлі, допомога в узгодженні політики урядів і регіональних угрупувань в сфері торгівлі і розвитку, задоволення спеціальних потреб найменш розвинутих країн, сприяння їх розвитку через включення в міжнародну торгівлю.

3. Рада митного співробітництва (РМС) – створена у 1950р. з метою узгодження й уніфікації митних систем, митних процедур, відповідного законодавства.

4. Міжнародна торговельна палата (МТП) – створена в 1922р., займається встановленням і поширенням звичаїв, правил і норм міжнародної торгівлі, координує діяльність аналогічних національних палат.


26. Світовий ринок послуг, його особливості, структура, значення.


Послуга – це споживча вартість, що не має речової форми. Масштаби світового ринку послуг – $4 трильйони, в тому числі більше $2 трильйонів – це ринок ліцензій.

За структурою ринок послуг:

ј - транспорт

ј - туризм

Ѕ - інші

На розвинені країни припадає 90% експорту і 80% імпорту.

Основні суб’єкти-виробники – ТНК, їх філії, тому що:

послуги не можуть зберігатися

їх виробництво і споживання співпадають за часом

вони не відчутні

Послуги стимулюють експорт товарів і навпаки.

Класифікація послуг:

традиційні (транспорт, зв’язок, страхування) і відносно нові (консалтинг, інженірінг)

МВФ:

транспорт (пасажирський і вантажний)

поїздки ( ділові особисті, туризм)

зв’язок

будівництво

страхування

фінансові послуги

комп’ютерні і інформаційні послуги

ліцензійні послуги, реклама

бізнес послуги:

юридичні, маркетингові, посередницькі, консультаційні, ( з питань економіки і управління – це консалтінг, перевірка фінансового становища; кваліфікація кадрів – тренінг)

особисті, культурні, рекреаційні, послуги;

урядові послуги. Послуги держав.

Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), так класифікує послуги:

факторні послуги – це ті, які пов’язані з рухом факторів виробництва.

Не факторні послуги – всі інші.

В залежності від того який механізм здійснення послуг МБРР класифікує (можуть вимагати):

- мобільності покупця – тобто покупець країни А їде до країни Б.

- мобільність продавця – продавець країни А переміщається до покупця країни Б.

- одночасно мобільність і покупця і продавця.


27.Міжнародний обмін технологіями. Інтелектуальна власність.


технологія – це методи впливу на предмет праці, його обробки. Вона включає в себе технологію виробництва продукції і технологію управління виробництвом

Міжнародна передача технологій – це міждержавне переміщення науково-технічних досягнень на комерційній або безоплатній основі.

Трансфер технологій існує у:

високому сенсі – це передача конструкторських рішень, знань, досвіду для виробництва товару.

у широкому плані – все попереднє + експорт обладнання, машин, комплексних технологічних рішень, які реалізують нові технологічні процеси.

Особливістю зв’язків є довгостроковість господарських відносин. Основні причини, які обумовлюють розвитку ринку послуг (технологій):

а) нерівномірність розвитку країн

б) монополізація НТП крупними компаніями.

Форми продажу технологій:

Ліцензія – дозвіл на передачу технології фізичним або юридичним особами (ліцензіар) належного їм права на використання винаходу, промислового зразку, товарного знаку іншим юридичним та фізичним особам (ліцензіатам). Винахід – технічне рішення, яке має суттєву новизну, неочевидність і виробничу корисність. Патент – офіційний документ, який засвідчує монопольне право винахідника або його правоприємника на володіння, використання або розпорядження винаходом на визначений території і в визначений термін

Система видачі патенту:

явочна

перевірочна

Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини в сфері художнього конструювання. Об’єктом промислового зразку можуть бути форма, рисунок, або розкраска, або їх сполучення, яке визначає зовнішній вид промислового виробу. Право власності ним засвідчує патент.

Товарний знак – це символ компанії, який використовується для індивідуалізації товару і який не може бути використаний іншими компаніями без офіційного дозволу володаря. У своїй країні він використовується визначений час якщо товар експортується , то товарний знак реєструється в країні імпорту.

COPYRIGHT – ексклюзивне право автора літературного, аудіо- або відео твору на показ та відтворення своєї роботи.

Усі ці поняття є елементами, символами промислової власності ( крім copyright ). Промислова власність і відносини з приводу copyright це все інтелектуальна власність.

Форми передачі технологій:

патентні угоди – це міжнародні угоди (торгові), при яких володарю патенту дає право на використання патенту покупця.

Продаж ліцензії ( ліцензійні угоди) – це міжнародні угода, при якій власник винаходу дозволяє другій стороні використання у визначених межах свої права на технологію.

Система „ноу хау” – це продаж незапатентованих винаходів, інформації, яка має комерційну цінність.

Інжиніринг – специфічні консультації по передачі технології знань, які необхідні для придбання, монтажу, та використання закуплених або орендованих машин, обладнання.

Франчайзинг – це вид підприємницької діяльності, при якій одна фірма (франчайзер) надає право іншій (франшайзі) на використання товарного знаку, найменування фірми, технології, спеціальне обладнання, за що отримує систематичну плату.

Ліцензії бувають:

Чисті (вони самі є предметом угоди)

Супутні або супровідні – передаються в складі загального договору про постачання.

Ліцензійні угоди:

про просту ліцензію. Ліцензіар може продавати ліцензію і іншим, і сам торгувати на цій території

Виключна ліцензія. Ліцензіар може продавати ліцензію тільки одному суб’єкту і сам не може торгувати.

Угода про повну ліцензію: практично продаж патенту.

Форми здійснення платежів:

паутальний – одноразовий

Роялті – платіж поступовий, частинами в залежності від узгоджених показників діяльності ліцензіата.

Виплата за додаткові послуги за узгодженими цінами або на умовах „cost-plus”.

Змішана.


28. Товарні знаки і регулювання умов їх використання.


Товарний знак – це символ компанії, який використовується для індивідуалізації товару і який не може бути використаний іншими компаніями без офіційного дозволу володаря. В усіх країнах товарний знак має правову охорону, яка діє:

З моменту реєстрації

Система фактичного використання, тобто підлягає захисту знак той фірми, яка використала його першою, а вже потім реєструється

За засобом використання товарний знак буває:

Словесні

Зображувальні

Об’ємні

Комбіновані

Товарний знак має впливати психологічно для чого наймають спеціалістів. Передача товарного знака здійснюється двома основними шляхами:

Ліцензійна угода

Франчайзінг

Реєстрація товарного знака за кордоном здійснюється шляхом подання заявки в міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Проблема: товарний знак поступово перетворюється в „загальновживане слово”.


29. Міжнародна інвестиційна діяльність і виробниче співробітництво, його форми і значення.


Рух капіталу – переміщування закордонної вартості в грошовій або товарній формі в цілях систематичного отримання прибутку або досягнення інших економічного (політичного) результату. Масово почалося в кінці ХІХ – ХХ ст..

Зв’язок між вивозом капіталу і міжнародним трансфером технологій:.

Міжнародний рух капіталу заміщує міжнародний трансфер технологій у випадках, коли її причинами є різниця в забезпеченості країн факторами виробництва. Якщо країна капіталонадлишкова, то вона експортує капітал при цьому капітал вкладає вкладає в організацію виробництва в інших країнах. Це сутстітуція (заміна) експорту.

Рух капіталу доповнює міжнародних трансфер технологій. Якщо в основі експорту лежать абсолютні переваги або технологічна різниця, то до країни-еспортера, то до країни експортера можуть надходити додаткові капітали.

Прихід капіталу може доповнювати можливості імпорту товарів.

Леон Вальтрас (Швейцарський економіст) – правило Вальраса:

ІМ = Ек + ЧПА + ЧПП

Чисті продажі активів (ЧПА) – різниця вартості активів, проданих іноземцям і куплених у них.

Чисті платежі процентів (ЧПП) – різниця вартості процентів на вкладений капітал, отриманих з-за кордону і виплачених іноземцям.

Форми руху капіталу:

1. Власник: офіційний (державний) і приватний.

2. Характер використання:

- позичковий (державний) – у вигляді кредитів.

- підприємницький:

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – в Укр.. встановлено 50% + акції від статутного фонду. До ПІІ відносяться ті інвестиції, які становлять 10% і більше статутного фонду капіталу.

Прямі – це ті інвестиції, які дають право контролю за діяльністю підприємства.

Портфельні інвестиції – ті, що не дають права контролю за діяльністю підприємства.

Прямі закордонні інвестиції – наші підприємці вкладають за кордон. Прямі іноземні інвестиції – іноземці вкладають у нашу державу. Прямі інвестиції – інвестиції, які надають право контролю над діяльністю підприємства. За законодавством України це інвестиції, що становлять 50 і більше % від установленого капіталу фірми. За міжнародною статистикою прямі інвестиції – це інвестиції що становлять 10 і більше % від уставного фонду. Портфельні інвестиції – не дають права контролю над діяльністю підприємства.

Наслідки руху капіталу для країн базування (звідки йде капітал):

Шлях реалізації компаніями технологічного лідерства

Можливість використання дешевої робочої сили

Поширення свого ринку

Неможливість повного використання своїх потужностей всередині країни

Для самої країни:

збільшення пасиву платіжного балансу

% прибутку ідуть в інші платіжного балансу

можливість політичного і економічного впливу на інші країни.

Для країн приймаючих:

Можливість запозичення нової технології, досвіду;

Можливість зменшення витрат виробництва, збільшення об’ємів виробництва, об’ємів експорту, конкурентоспроможності продукції, зайнятості, ...

підвищення наповненості внутрішнього ринку, поширення для споживача можливостей вибору продукції.

для самої країни (бюджет):

збільшення податків в бюджет

сам капітал іде в актив платіжного балансу

% і частина прибутку в пасив платіжного балансу.

поширюються можливості реінвестицій

Державна підтримка:

надання державних гарантій

страхування прямих закордонних інвестицій

урегулювання інвестиційних зборів

відмова від подвійного оподаткування

адміністративна і дипломатична підтримка

Об’єм руху капіталу: За період з 1990-2004 рік загальний об’єм прямих іноземних інвестицій в світовій економіці зріс $1,95 трильйонів до $7,1 трильйонів. Відповідно зросла доля прямих іноземних інвестицій в загальному об’ємі капіталовкладень в світі з 4,3% до 10% Україна: 1999р – $2,8 млрд., на 01.07.2005р. – $9,1 млрд., це 3,6 % від усіх капіталовкладень.

Основні сучасні тенденції в русі капіталу:

зростання об’ємів в основному за рахунок взаємного обміну

рух капіталу з країн, що розвиваються і перехідних зовсім незначним

Прямі іноземні інвестиції пов’язані зараз в основному злиттям і поглинанням компаній

Найбільші об’єми злиття і поглинання в хімічній, автомобільній і фармацевтичній галузях.

Структура вкладу капіталу:

В Україні в основному вкладають в:

харчова і тютюнова 15,5%

торгівля 15%

фінанси 9%

енергетика 9%

транспорт і зв’язок 7,8%

машинобудування 8% на 2004р.

Основні форм залучення:

гроші 62%

майно 29,4%

цінні папери

інші

Інвестиції надійшли з 116 країн світу. На 10 країн припадає 80% інвестицій:

США – 13,8%

Кіпр – 13,5%

Великобританія – 10,7%

Німеччина – 7,6%

Нідерланди – 6,6%

Віргінські острови – 6,5%

Російська федерація – 5,5%

Українські „гарячі гроші” від 4 до 6 млрд. $.

В 2004р. неповернення валютних доходів в Україні становила 4,5 млрд. $


30. Транснаціональні компанії, їх види, масштаби діяльності,

економічна роль.


ХХ ст. Характеризується інтенсивною інтернаціоналізацією виробництва, яка на сьогодні прийняла форму глобалізації економіки в основі чого лежить рух капіталу і діяльність ТНК.

Міжнародна компанія – компанія, що здійснює капіталовкладення в різних країнах світу. Види міжнародних компаній:

міжнаціональна компанія – компанія, що діє на основі об’єднання капіталів декількох країн.

Транснаціональні компанії – національні за походженням, міжнародні за масштабами дій.

ТНК за критеріями ЄБРР:

капітал не менше 1 млрд. $.

свої підприємства не менше 20 країн світу

таких компаній коло 1000

Об’єми продажів закордонних дочірніх компаній становив 13 трильйонів $, що в 2 рази більше світового експорту, більше половини всіх продажів ТНК приходиться на 100 компаній. На ТНК приходиться більше 50% промислового світового виробництва, більше 80% патентів і ліцензій, 90% ПЗІ, 67% міжнародної торгівлі. Одна із важливих сучасних тенденцій є злиття і поглинання.

В 1998 – злиття Chrisler і Даймлер Бенз

В 1999 – Ford+Volvo+33% Nissan

Характерні риси ТНК:

розвинута закордонна мережа

значна інтенсивність внутрішньокорпоративної торгівлі

відносна незалежність в прийнятті операційних рішень

мобільність кадрів

використання нових технологій в рамках замкнутої корпоративної системи

За організацією: вертикальні і горизонтальні

вертикальні – філії за кордоном, постачальники напів фабрикатів, материнські компанії

горизонтальні – філії повністю або частково дублюють діяльність материнської компанії.

Приймаюча країна:

Позитив

отримує нові технології

росте об’єм виробництва, зайнятості

Негатив

значна частина прибутку вивозиться

можливість зосередження в країнах „брудного” виробництва, використання трансферних цін

можливість політичного тиску

Країна базування:

Позитив:

приток прибутків, поповнення держаного бюджету

можливість розповсюдження економічного впливу

Негатив

вивезення капіталів іде в пасив платіжного балансу


31. Вільні економічні зони, їх класифікація, особливості

функціонування.


Вільні економічні зони – це обмеженні території, міста, порти, в яких діють пільгові економічні умови для іноземних підприємств та спільного підприємництва орієнтовані на вирішення зовнішньо-торгівельних загальноекономічних, соціальних і науково-технічних задач.

Цілі

Притягнення іноземного капіталу

Прискорення розвитку регіону

Освоєння його ресурсів

Збільшення експортного потенціалу і імпортзаміщуючого виробництва

Придбання досвіду хазяйнування

Навчання спеціалістів міжнародного бізнесу

Створення інфраструктури зовнішньоекономічних зв’язків

Види пільг:

зовнішньо-торгівельні (зменшення мита)

фінансові (орендна плата за землю, комунальні послуги)

фіскальні ( податкові пільги – податок на прибуток)

адміністративні (режим вв’їзду/виїзду працівників)

Зони вільної торгівлі – найбільш типові:

зовнішньо-торгівельні (порти, аеропорти, вокзали, прикордонні)

зони експортного виробництва (експорт)

функціональні (галузеві): „технологічні парки”, туристично-рекреаційні, зони страхових і банківських послуг, імпортно-промислові(офшорні)

Офшори – це зони де діють пільгові умови оподаткування

комплексні зони

Україна. ВРУ приймає закон. Найперша „Сиваш”. 24 – вільні економічні зони.


32. Міжнародна міграція робочої сили, її види, масштаби, значення.


Міжнародна міграція робочої сили (ММРС) – її переміщення через кордони в пошуках кращих умов праці і життя. Це важливий елемент міжнародного ринку, це одночасно і форма відносного перенаселення.

Еміграція – виїзд з країни. Імміграція – притік роб. сили в країну. Рееміграція – повернення роб. сили, що виїхала з країни.

Причини міграції: політичні, економічні. Їдуть в основному люди з країн з низьким рівнем доходів у країни з високим рівнем доходів.

Етапи міграції:

к. 18ст. – поч. 19ст. з Європи в США пересувалось населення;

20ст. – період 1-2 Світових війн;

1956р. із Угорщини в інші країни; 1967р. – із Чехословаччини; після 60-х р. – із Куби;

виникає явище “відтік умів” із Європи, Азії у США, із Індії у Великобританію, із Єгипту, Алжиру у Францію;

90-ті рр. – інтенсивний потік з країн з перехідною економікою в розвинуті країни світу. Канада як транзитна територія в Америку.

Причини міграції:

незадоволення умовами життя і можливості їх покращити;

нерівномірність економічного розвитку країн, асинхронність промислового циклу (економіка розвивається циклічно, цикл – від однієї кризи до іншої). Велика депресія 1929-1933рр.

збільшення витрат на підготовку роб. сили примушує під-ва шукати дешеву, підготовлену робочу силу;

хронічне масове безробіття в країнах міграції. Розрізняють країни еміграції та країни імміграції;

інтеграція;

неекономічні фактори: культура, екологія, право, політика і т.д.

Форми міграції роб. сили, які залежать від критеріїв:

від тривалості: постійна (безповоротна) – промислові робітники; тимчасова – спеціалісти, науковці, журналісти; сезонна – аграрне перенаселення (збор врожаю), сезонні туристи.

від характеру переміщення (від правового статусу мігрантів): легальна/нелегальна, добровільна/примусова;

міграція в прикордонних межах;

еміграція без виїзду – це робота на іноземні компанії у власній країні;

“відтік умів” – еміграція високо кваліфікаційної роб. сили.

Наслідки міграції:

вплив на ринок праці:

в країнах еміграції виграють ті, хто залишався, бо зменш-ся конкуренція, збільшується з/п; програють – наймачі, споживачі товарів (підвищення ціни);

в країнах імміграції виграють - підприємці від додаткової роб. сили, зменш-ся з/п і ціни споживання; програють – місцеві робітники, менша з/п, більша конкуренція. В цілому виграють мігранти і приймаюча країна, а країна – еміграції більше втрачає. Виграє міжнародна економіка.

вплив на фінанси країни – мігранти не платять податки в своїй країні, а платять в приймаючій, де і користуються суспільними благами.

в країнах – еміграції вони втрачають блага (соц. захищеність), але більше втрачає країна – еміграції у вигляді податків, ніж зберігає у на суспільних витратах. Мігранти – молодь, отримавши освіту платять податки в інших країнах. В країни – еміграції ідуть перекази грошей родичам;

в країнах – імміграції – витрачаються кошти на соц. програми, але отримує податки більше ніж ці програми. Чистий тягар – це політичні біженці.

Неринкові наслідки: міграція знань талантів; перенаселеність і соц. непорозуміння.


33. Світовий ринок робочої сили, його структура, тенденції.


Світовий ринок робочої сили це система організаційно-правових відносин пов’язаних з переміщення робочої сили між країнами.

Принципи його формування:

Визначена особиста (правова) і економічна свобода мігранта в виборі напрямку міграції.

Право приймаючої країни і її споживачів іноземної робочої сили самій вирішувати про кількість і якість притікаючої робочої сили.

Головним регулятором відносин продавця і покупця є ціна.

Функції СРРC:

Це регулювання попиту і пропозиції робочої сили

порівняння національних вартостей робочої сили і встановлення інтернаціональної ціни робочої сили.

Розподіл робочої сили між секторами світового господарства між країнами і регіонами.

Стимулювання професійної і географічної мобільності робочої сили.

Елементи міжнародного ринку робочої сили

Пропозиція – кількість робочої сили, що є на світовому ринку або може бути доставлена на нього.

Джерела:

зайняті, що шукають роботу

безробітні

робоча сила, що формується

біженці

Серед мігрантів багато чоловіків, дітей. З професійної точки зору:

некваліфікована робоча сила

кваліфіковані робітники

висококваліфіковані спеціалісти ( з країн, що розвиваються та між розвинутими країнами)

Попит – платоспроможна виробнича економічна потреба світової економіки в новій робочій силі

Фактори, що визначаюь об’єм попиту:

Зменшення чисельності населення;

Зменшення питомої ваги працездатних

Дисбаланс в професійній структурі робочої сили

Збільшення витрат на освіту

Конкуренція – боротьба між суб’єктами ринку

Між продавцями робочої сили

Між продавцями та покупцями

Між покупцями

Ціна – грошовий вираз вартості робочої сили.

Фактори, що впливають на ціну:

Конкуренція

Співвідношення попиту і пропозиції

Зміни вартості обочої сили

Структура робочої сили

Інтеграція формування „других економік”

Державне регулювання рівня заробітної плати

Діяльність профспілок (вугільна, металургійна, промисловість)

Тенденції ринку робочої сили:

Стабілізувались потоки робочої сили

Це обумовлено:

зростанням рівня зайнятості в самих країнах, що розвиваються

зростають інвестиції в країнах, що розвиваються, що стримує рух робочої сили

безробіття в розвинутих країнах

масштаби міграції

Міжнародна організація міграції 2005р. від 185-192млн. чол. (приблизно 3% населення світу), 1980р. – 80 млн чоловік.

Визначились основні центри притягування робочої сили

США, зах. Європа

Нафтовидобуваючі країни: Латинська Америка – внутрішня міграція, приймають тут Аргентина, Чилі, Бразилія, Мексика, Венесуела;

Азіатсько-тихоокеанський регіон: основні імпортери Сінгапур, Малайзія, Таїланд


34. Державне і міжнародне регулювання трудової міграції.


Еміграція практично не регулюється, здійснюється вільно. Імміграцію почали регулювати з 20-х років в США, Канаді шляхом квотування. Практично в усіх країнах є різні методи регулювання: адмін., орг. прав., основний принцип їх використання – селективно-заборонений, тобто приймають тих, в кому зацікавлені і обмежують в‘їзд іншим.

В усіх країнах діють відповідні органи: інтернаціональні служби; міністерства праці; міністерства закордонних справ і внутрішніх справ.

Основні напрями і вимоги при регулюванні імміграції:

якісні вимоги до іноземної РС;

додаткові професійні вимоги;

віковий ценз;

стан здоров‘я;

обмеження особистого характеру (людей, які були в соц. партіях, засуджених);

прямі квотування за професію (квота може бути єдина для країни, для галузі, для конкретної фірми);

економічні (треба мати суму грошей для в‘їзду);

тимчасові обмеження (термін праці);

пряма заборона роботи іноземців в галузі;

нац.- географічні пріоритети;

жорсткі санкції до мігрантів-нелегалів;

процедури дозволу на проживання.


35. Проблеми міграції робочої сили в Україні.


Офіційна статистика – 2 млн. громадян

Не офіційно – 7 млн. громадян (Н. Карпачова)

Еміграція:

В основному в 90-х рр. втікали у зв’язку з розбалансованістю економіки, наслідком було приховане безробіття.

Якщо економіка буде розвиватися такими же темпами, то повернення цих емігрантів практично не можливе.

Інтенсивний рост економіки може сприяти поверненню робочої сили

2004р. – Аргентина, Великобританія, Канада, ФРН, Польща, Росія – 3 млн. чол., США – 500 тис. Чол..

Мігранти інвестують в Україну 19 млрд. $ на рік, 1,5 млрд. $ на місяць – грошові перекази.

Організації з міграції в Україні:

Державний комітет по справам націоналізації та міграції

Державна митниця

Міністерство праці

Держкомкордон

З приводу емігрантів допомога: укладання угод про нормальні умови праці з приймаючими країнами.

Іммігранти: Україна – країна ЄС, угода реадмісії, щодо повернення робочої сили в країну з якої вони приїхали.

36. Валютна система, її сутність і основні елементи.

Валюта – 1) грошова одиниця країни;

грошові знаки іноземних держав

наднаціональні розрахункові одиниці, платіжні засоби (ЕКЮ, СДР, ЄВРО)

Ліквідність валюти – мобільність ресурсів їх рухомість платежу по міжнародним обов’язкам. Ліквідні засоби – це готівка ВКВ, цінні папери в ВКВ, золото.

Ступінь ліквідності країни = сума ліквідних засобів / сума обов’язків

Євро валюта – це конвертована валюта країни яка переведена на рахунки Європейських банків і використовується їм для операцій в усіх країнах. Євро ринок , Азія ринок, Американо ринок.

Валютна система є:

національна валютна система

міжнародна валютна система

світова валютна система

колективна валютна система (ЄС)

Національна валютна система: заснована на національному законодавстві і на нормах міжнародного права. ЇЇ елементи:

національна валютна одиниця

режим валютного курсу

умови конвертації валюти

наявність/відсутність валютних обмежень

порядок міжнародних розрахунків

система управління золотовалютними резервами

система національних установ які виконують ці функції


37. Світова валютна система, її еволюція і сучасні особливості.


Світова валютна система – це:

Організація міжнародних валютних відносин в відповідності з міжнародними угодами. Вся сукупність національних, колективних валют.

Режим обміну валют, режим міжнародних розрахунків валюти і інших ліквідних засобів

Міжнародні установи, які регулюють валютно-кредитні відносини.

Міжнародні валютні відносини – це сукупність економічних відносин пов’язаних з функціонуванням єдиних грошей як світових, проведенням валютних операцій суб’єктами різних країн.

Міжнародні фінансові і кредитні відносини – це сукупність економічних відносин зв’язаних з рухом капіталу на світових кредитних і фінансових ринках.

В зв’язку з цим існують:

валютні ринки – операції купівлі-продажу іноземної валюти.

фінансові ринки – це купівля-продаж цінних паперів і купівля продаж валютно фінансових ризиків.

кредитні ринки – це ринок грошей (короткострокові депозитно-позичкові операції) та ринок капіталу (це середньо і довгострокові кредити а також ЄВРО кредити.

Ці ринки складаються з національних регіональних ринків і концентруються, як правило в світових фінансових центрах: Нью Йорк, Лондон, Токіо, Цюріх, Франкфурт на Майні, Париж, Гонконг, Сінгапур.

Світова валютна система – це сукупність норм організації міжнародних розрахунків.

Етапи світової валютної системи

система золотого стандарту (1867р. – Паризька конференція). Основні риси:

золотий стандарт.

всі валюти мали золотий вміст в залежності від чого і складався паритет між ними. Тройська унція = 31,1 гр. Унція = 28 гр.

Вільний рух золота.

Плаваючи курси.

Етапи золотого стандарту:

золотомонетний стандарт.

Золото-зливковий стандарт (зливок = 12 кг.).

Золотовалютний (золотодевізний).

Генуезька валютна система 1922р.

світові гроші – золото, девізи (іноземна валюта).

золотий паритет зберігається, але конвертація золота здійснюється не лише безпосередньо, я й через іноземну валюту.

Курси валюти плаваючи.

Активна політика держави в валютному регулюванні.

Бреттон-Вудська система 1944р.(засновник Кейнс).

світові гроші - $.

курс валют фіксований до золота.

фіксований курс валют однин до одного.

Фіксована ціна золота ( $35 = 1 т.у.)

Центральні банки повинні були підтримувати стабільний курс власних валют шляхом валютних інтервенцій.

Ямайська валютна система 1976р.:

здійснилась демонетизація золота (золото втрачає функцію грошей), відміна офіційного золотого паритету

відмова від фіксованої ціни золота.

Курси валют формуються попиту і пропозиції тому вони плаваючі.

Основні засоби міжнародних розрахунків це вільноконвертовані валюти. Є над національні валюти: ?, СПЗ [SDR] (спеціальні права запозичення) – це валюта, яку використовує міжнародний валютний фонд.

Країна сама обирає режим валютного курсу, але не може виражати його через золото.

МВФ стежить за політикою країн в сфері валютних курсів

1979р. – формується Європейська валютна система, ЕКЮ – безготівкова основна валюта.

1992р. – приймається рішення про створення Європейського валютного союзу.

Коефіцієнт інтернаціоналізації валюти = доля валюти в світовій торгівлі / питома вага країна в світовому експорті.

$ = 4, ? = 1, YEN = 1,1


38. Платіжний і розрахунковий баланси країни. Баланс міжнародної

заборгованості.


Баланс міжнародних розрахунків – це співвідношення вимог і зобов‘язань, надходжень і платежав однієї країни у відношенні до іншої країни.

Є: торговий баланс, баланс послуг і некомерційних платежів, розрахунковий баланс (обчислюється або за визначений термін або на визначену дату) – співвідношення за визначений термін вимог і зобов‘язань країни у відношенні до інших незалежно від сторони надходжень платежів. Якщо він активний, то країни є нетто – кредитором, якщо пасивний – нетто-боржник.

Розрахунковий баланс на визначену дату наз-ся баланс міжнародної заборгованості.

Заборгованість буває: капітальна (термін платежу ще не настав), поточна (термін платежу настав або настає).

Розрізняють заборгованість:

за позики на комерц. Основі;

за пільгові кредити;

за офіційні позики;

за приватні позики;

за позики міжнародних організацій;

державна;

приватна (але гарантована державою – боржника);

За термінами:

короткотермін. (до 1р.);

середньо- (до 10р.);

довго- (більше 10р.).

Основним балансом є платіжний баланс – це співставлення платежів, які країна одержала і які здійснила.

Буває: активний (коли країна отримала більше ніж виплатила), пасивний (навпаки). В ньому

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: