Міжнародні економічні відносини
23. Види зовнішньоторговельної політики держави. Торговий баланс.
Торговий баланс – це співвідношення вартості експорту і імпорту товарів. Буває активний/пасивний. Коли є перевищення експорту – профіцит (активне сальдо), перевищення імпорту – дефіцит.
Аналогічно існує баланс послуг і некомерційних платежів.
Активний баланс досягається визначеною торговельною політикою. Типи:
протекціонізм – підтримання власного виробника;
фритредерство – вільна торгівля.
Найбільш часто використовується сімктивний протекціонізм: вільна торгівля на ринку з елементами протекціонізму визначених галузей.
Колективний протекціонізм: підтримка с/г в ЄС.
Зверхпротекціонізм: якась галузь підтримується і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках.
Причини регулювання:
особливості галузевої структури країни, коли вони не доповнюють один одного, а дублюють приводять до конкуренції, протиріч;
суперництво в вивозі товарів, капіталу, роб. сили;
інтеграція вироблення єдиної політики;
діяльність ТНК;
монополізм;
необхідність спрощення процедур, виробка торгових звичаїв;
політика.
24. Методи регулювання зовнішньої торгівлі.
Методи регулювання ЗТП
![]()
![]()
Економічні (тарифні та нетарифні) Не економічні ( не тарифні)
Економічні:
Тарифні:Мито – сума плати за перетинання товаром кордону
Тариф – норма нарахування мита
Адвалерний – відсоток від вартості товару
Специфічний – в залежності від постачальників
Альтернативний
Комбінований
За розміром мито:
Одноколонне
Двоколонне
Багато колонне
Закономірності тарифів
Чим більший рівень розвитку країни, тим менше тарифи
Тарифи розрізняють в залежності від ступеня обробки товару:
Сировина – без мита
Напівфабрикат – помірне мито
Готові вироби – високі, особливо на товари не першої необхідності.
Приклад : ЄС сировина – 1%, напівфабрикати – 5%, готові вироби – 16%, водка – 25%, ікра – 30%.
Всі тарифи за звичай багато колонні.
В світі існує система приферецій:
загальна система – тим, що розвиваються
глобальна система – це країни, що розвиваються дають преференції друг другу.
В основі тарифів лежить так звана, гармонізована система опису і кодування товарів. Міжнародне бюро митних тарифів та послуг
Економічна роль тарифів імпортованих товарів та послуг:
- споживачі
- вітчизняні товаровиробники
Якщо тариф не несе заборонного характеру, то він приносить доход державі, який = ставка тарифу х вартість імпорту. Тарифи стримують НТП, бо власні підприємства не мають стимулу для підвищення їх якості. Тарифи призводять до торгових війн і втрат з обох сторін. СОТ дозволяє використовувати тарифи:
в захисних цілях на товари розмір завозу яких загрожує національному виробництву;
як міра, яка попереджає про порушення суспільних інтересів в цій сфері;
як відповідь на дискримінацію свого експорту в інші країни;
Компенсаційні збори (обмеження імпорту країни)Їх розмір не фіксується, він змінюється від зміни світових і внутрішніх цін.
Ціна внутр. – Ціна світ
Антидемпінгові збори. Демпінг:
Розбійний (тимчасовий) витиск конкурентів – заборонений.
Постійний ( необмежений в часі) – в 70рр. Японія входила на ринки.
Соціальний (низькій рівень витрат виробництва із-за низької заробітної плати і низьких витрат на екологію)
Сутність антидемпінгової процедури.
В суд подають національні виробники аналогічної продукції на державу експортере. Береться країна аналог яка виробляє таку ж продукцію співставляються показники і утверджуються результати
Дискримінація імпорту. Податок на товари з однієї країни більш ніж з іншою.
Економічні методи стимулювання експорту:
пряме фінансування експорту виробництва
не пряме фінансування експорту виробництва: держава датує – банки, а вони в свою чергу надають безвідсоткові або з низькою відсотковою ставкою кредити виробникам певного виду продукції
зниження податкової ставки з експортерів
кредитування експорту: внутрішнє (кредитує власний виробник), зовнішнє (кредитує покупець), „зв’язаний кредит”
страхування експорту: внутрішнє (держава надає кредити страховим компаніям а вона фінансує витрати)
Не економічні методи:
адміністративні – угоди між країнами законодавчі акти між країнами (ембарго)
кількісні:ліцензування – система письмах дозволів на експорт/імпорт товарів
квотування – визначення кількості товарів, що може дати експортовано/імпортовано
контингентування – визначення видів і кількості товарів вивоз/ввоз на визначені події (ярмарки, виставки)
імпортні заборонні списки
Спеціальні методи – технічні і інші спеціальні вимоги, міжнародні регіональні і національні стандарти, система сертифікації, інспекції якості продукції.
25. Міжнародні організації з регулювання торговельних відносин.
1. ГАТТ (Загальна угода з торгівлі і тарифів) – звід правил, закономірностей світової торгівлі, своєрідна її конституція.
СОТ (Світова організація торгівлі)- поч. дії з 1995р. Займається проблемами світової торгівлі товарами і, крім того, регулюванням ринку послуг, питаннями навколишнього середовища, охорони прав інтелектуальної власності й ін.
2. ЮНКТАД (конференція ООН з торгівлі і розвитку)- створена в 1964р. Основні функції: розробка багатосторонніх правових актів в сфері світової торгівлі, допомога в узгодженні політики урядів і регіональних угрупувань в сфері торгівлі і розвитку, задоволення спеціальних потреб найменш розвинутих країн, сприяння їх розвитку через включення в міжнародну торгівлю.
3. Рада митного співробітництва (РМС) – створена у 1950р. з метою узгодження й уніфікації митних систем, митних процедур, відповідного законодавства.
4. Міжнародна торговельна палата (МТП) – створена в 1922р., займається встановленням і поширенням звичаїв, правил і норм міжнародної торгівлі, координує діяльність аналогічних національних палат.
26. Світовий ринок послуг, його особливості, структура, значення.
Послуга – це споживча вартість, що не має речової форми. Масштаби світового ринку послуг – $4 трильйони, в тому числі більше $2 трильйонів – це ринок ліцензій.
За структурою ринок послуг:
ј - транспорт
ј - туризм
Ѕ - інші
На розвинені країни припадає 90% експорту і 80% імпорту.
Основні суб’єкти-виробники – ТНК, їх філії, тому що:
послуги не можуть зберігатися
їх виробництво і споживання співпадають за часом
вони не відчутні
Послуги стимулюють експорт товарів і навпаки.
Класифікація послуг:
традиційні (транспорт, зв’язок, страхування) і відносно нові (консалтинг, інженірінг)
МВФ:
транспорт (пасажирський і вантажний)
поїздки ( ділові особисті, туризм)
зв’язок
будівництво
страхування
фінансові послуги
комп’ютерні і інформаційні послуги
ліцензійні послуги, реклама
бізнес послуги:
юридичні, маркетингові, посередницькі, консультаційні, ( з питань економіки і управління – це консалтінг, перевірка фінансового становища; кваліфікація кадрів – тренінг)
особисті, культурні, рекреаційні, послуги;
урядові послуги. Послуги держав.
Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), так класифікує послуги:
факторні послуги – це ті, які пов’язані з рухом факторів виробництва.
Не факторні послуги – всі інші.
В залежності від того який механізм здійснення послуг МБРР класифікує (можуть вимагати):
- мобільності покупця – тобто покупець країни А їде до країни Б.
- мобільність продавця – продавець країни А переміщається до покупця країни Б.
- одночасно мобільність і покупця і продавця.
27.Міжнародний обмін технологіями. Інтелектуальна власність.
технологія – це методи впливу на предмет праці, його обробки. Вона включає в себе технологію виробництва продукції і технологію управління виробництвом
Міжнародна передача технологій – це міждержавне переміщення науково-технічних досягнень на комерційній або безоплатній основі.
Трансфер технологій існує у:
високому сенсі – це передача конструкторських рішень, знань, досвіду для виробництва товару.
у широкому плані – все попереднє + експорт обладнання, машин, комплексних технологічних рішень, які реалізують нові технологічні процеси.
Особливістю зв’язків є довгостроковість господарських відносин. Основні причини, які обумовлюють розвитку ринку послуг (технологій):
а) нерівномірність розвитку країн
б) монополізація НТП крупними компаніями.
Форми продажу технологій:
Ліцензія – дозвіл на передачу технології фізичним або юридичним особами (ліцензіар) належного їм права на використання винаходу, промислового зразку, товарного знаку іншим юридичним та фізичним особам (ліцензіатам). Винахід – технічне рішення, яке має суттєву новизну, неочевидність і виробничу корисність. Патент – офіційний документ, який засвідчує монопольне право винахідника або його правоприємника на володіння, використання або розпорядження винаходом на визначений території і в визначений термін
Система видачі патенту:
явочна
перевірочна
Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини в сфері художнього конструювання. Об’єктом промислового зразку можуть бути форма, рисунок, або розкраска, або їх сполучення, яке визначає зовнішній вид промислового виробу. Право власності ним засвідчує патент.
Товарний знак – це символ компанії, який використовується для індивідуалізації товару і який не може бути використаний іншими компаніями без офіційного дозволу володаря. У своїй країні він використовується визначений час якщо товар експортується , то товарний знак реєструється в країні імпорту.
COPYRIGHT – ексклюзивне право автора літературного, аудіо- або відео твору на показ та відтворення своєї роботи.
Усі ці поняття є елементами, символами промислової власності ( крім copyright ). Промислова власність і відносини з приводу copyright це все інтелектуальна власність.
Форми передачі технологій:
патентні угоди – це міжнародні угоди (торгові), при яких володарю патенту дає право на використання патенту покупця.
Продаж ліцензії ( ліцензійні угоди) – це міжнародні угода, при якій власник винаходу дозволяє другій стороні використання у визначених межах свої права на технологію.
Система „ноу хау” – це продаж незапатентованих винаходів, інформації, яка має комерційну цінність.
Інжиніринг – специфічні консультації по передачі технології знань, які необхідні для придбання, монтажу, та використання закуплених або орендованих машин, обладнання.
Франчайзинг – це вид підприємницької діяльності, при якій одна фірма (франчайзер) надає право іншій (франшайзі) на використання товарного знаку, найменування фірми, технології, спеціальне обладнання, за що отримує систематичну плату.
Ліцензії бувають:
Чисті (вони самі є предметом угоди)
Супутні або супровідні – передаються в складі загального договору про постачання.
Ліцензійні угоди:
про просту ліцензію. Ліцензіар може продавати ліцензію і іншим, і сам торгувати на цій території
Виключна ліцензія. Ліцензіар може продавати ліцензію тільки одному суб’єкту і сам не може торгувати.
Угода про повну ліцензію: практично продаж патенту.
Форми здійснення платежів:
паутальний – одноразовий
Роялті – платіж поступовий, частинами в залежності від узгоджених показників діяльності ліцензіата.
Виплата за додаткові послуги за узгодженими цінами або на умовах „cost-plus”.
Змішана.
28. Товарні знаки і регулювання умов їх використання.
Товарний знак – це символ компанії, який використовується для індивідуалізації товару і який не може бути використаний іншими компаніями без офіційного дозволу володаря. В усіх країнах товарний знак має правову охорону, яка діє:
З моменту реєстрації
Система фактичного використання, тобто підлягає захисту знак той фірми, яка використала його першою, а вже потім реєструється
За засобом використання товарний знак буває:
Словесні
Зображувальні
Об’ємні
Комбіновані
Товарний знак має впливати психологічно для чого наймають спеціалістів. Передача товарного знака здійснюється двома основними шляхами:
Ліцензійна угода
Франчайзінг
Реєстрація товарного знака за кордоном здійснюється шляхом подання заявки в міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Проблема: товарний знак поступово перетворюється в „загальновживане слово”.
29. Міжнародна інвестиційна діяльність і виробниче співробітництво, його форми і значення.
Рух капіталу – переміщування закордонної вартості в грошовій або товарній формі в цілях систематичного отримання прибутку або досягнення інших економічного (політичного) результату. Масово почалося в кінці ХІХ – ХХ ст..
Зв’язок між вивозом капіталу і міжнародним трансфером технологій:.
Міжнародний рух капіталу заміщує міжнародний трансфер технологій у випадках, коли її причинами є різниця в забезпеченості країн факторами виробництва. Якщо країна капіталонадлишкова, то вона експортує капітал при цьому капітал вкладає вкладає в організацію виробництва в інших країнах. Це сутстітуція (заміна) експорту.
Рух капіталу доповнює міжнародних трансфер технологій. Якщо в основі експорту лежать абсолютні переваги або технологічна різниця, то до країни-еспортера, то до країни експортера можуть надходити додаткові капітали.
Прихід капіталу може доповнювати можливості імпорту товарів.
Леон Вальтрас (Швейцарський економіст) – правило Вальраса:
ІМ = Ек + ЧПА + ЧПП
Чисті продажі активів (ЧПА) – різниця вартості активів, проданих іноземцям і куплених у них.
Чисті платежі процентів (ЧПП) – різниця вартості процентів на вкладений капітал, отриманих з-за кордону і виплачених іноземцям.
Форми руху капіталу:
1. Власник: офіційний (державний) і приватний.
2. Характер використання:
- позичковий (державний) – у вигляді кредитів.
- підприємницький:
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – в Укр.. встановлено 50% + акції від статутного фонду. До ПІІ відносяться ті інвестиції, які становлять 10% і більше статутного фонду капіталу.
Прямі – це ті інвестиції, які дають право контролю за діяльністю підприємства.
Портфельні інвестиції – ті, що не дають права контролю за діяльністю підприємства.
Прямі закордонні інвестиції – наші підприємці вкладають за кордон. Прямі іноземні інвестиції – іноземці вкладають у нашу державу. Прямі інвестиції – інвестиції, які надають право контролю над діяльністю підприємства. За законодавством України це інвестиції, що становлять 50 і більше % від установленого капіталу фірми. За міжнародною статистикою прямі інвестиції – це інвестиції що становлять 10 і більше % від уставного фонду. Портфельні інвестиції – не дають права контролю над діяльністю підприємства.
Наслідки руху капіталу для країн базування (звідки йде капітал):
Шлях реалізації компаніями технологічного лідерства
Можливість використання дешевої робочої сили
Поширення свого ринку
Неможливість повного використання своїх потужностей всередині країни
Для самої країни:
збільшення пасиву платіжного балансу
% прибутку ідуть в інші платіжного балансу
можливість політичного і економічного впливу на інші країни.
Для країн приймаючих:
Можливість запозичення нової технології, досвіду;
Можливість зменшення витрат виробництва, збільшення об’ємів виробництва, об’ємів експорту, конкурентоспроможності продукції, зайнятості, ...
підвищення наповненості внутрішнього ринку, поширення для споживача можливостей вибору продукції.
для самої країни (бюджет):
збільшення податків в бюджет
сам капітал іде в актив платіжного балансу
% і частина прибутку в пасив платіжного балансу.
поширюються можливості реінвестицій
Державна підтримка:
надання державних гарантій
страхування прямих закордонних інвестицій
урегулювання інвестиційних зборів
відмова від подвійного оподаткування
адміністративна і дипломатична підтримка
Об’єм руху капіталу: За період з 1990-2004 рік загальний об’єм прямих іноземних інвестицій в світовій економіці зріс $1,95 трильйонів до $7,1 трильйонів. Відповідно зросла доля прямих іноземних інвестицій в загальному об’ємі капіталовкладень в світі з 4,3% до 10% Україна: 1999р – $2,8 млрд., на 01.07.2005р. – $9,1 млрд., це 3,6 % від усіх капіталовкладень.
Основні сучасні тенденції в русі капіталу:
зростання об’ємів в основному за рахунок взаємного обміну
рух капіталу з країн, що розвиваються і перехідних зовсім незначним
Прямі іноземні інвестиції пов’язані зараз в основному злиттям і поглинанням компаній
Найбільші об’єми злиття і поглинання в хімічній, автомобільній і фармацевтичній галузях.
Структура вкладу капіталу:
В Україні в основному вкладають в:
харчова і тютюнова 15,5%
торгівля 15%
фінанси 9%
енергетика 9%
транспорт і зв’язок 7,8%
машинобудування 8% на 2004р.
Основні форм залучення:
гроші 62%
майно 29,4%
цінні папери
інші
Інвестиції надійшли з 116 країн світу. На 10 країн припадає 80% інвестицій:
США – 13,8%
Кіпр – 13,5%
Великобританія – 10,7%
Німеччина – 7,6%
Нідерланди – 6,6%
Віргінські острови – 6,5%
Російська федерація – 5,5%
Українські „гарячі гроші” від 4 до 6 млрд. $.
В 2004р. неповернення валютних доходів в Україні становила 4,5 млрд. $
30. Транснаціональні компанії, їх види, масштаби діяльності,
економічна роль.
ХХ ст. Характеризується інтенсивною інтернаціоналізацією виробництва, яка на сьогодні прийняла форму глобалізації економіки в основі чого лежить рух капіталу і діяльність ТНК.
Міжнародна компанія – компанія, що здійснює капіталовкладення в різних країнах світу. Види міжнародних компаній:
міжнаціональна компанія – компанія, що діє на основі об’єднання капіталів декількох країн.
Транснаціональні компанії – національні за походженням, міжнародні за масштабами дій.
ТНК за критеріями ЄБРР:
капітал не менше 1 млрд. $.
свої підприємства не менше 20 країн світу
таких компаній коло 1000
Об’єми продажів закордонних дочірніх компаній становив 13 трильйонів $, що в 2 рази більше світового експорту, більше половини всіх продажів ТНК приходиться на 100 компаній. На ТНК приходиться більше 50% промислового світового виробництва, більше 80% патентів і ліцензій, 90% ПЗІ, 67% міжнародної торгівлі. Одна із важливих сучасних тенденцій є злиття і поглинання.
В 1998 – злиття Chrisler і Даймлер Бенз
В 1999 – Ford+Volvo+33% Nissan
Характерні риси ТНК:
розвинута закордонна мережа
значна інтенсивність внутрішньокорпоративної торгівлі
відносна незалежність в прийнятті операційних рішень
мобільність кадрів
використання нових технологій в рамках замкнутої корпоративної системи
За організацією: вертикальні і горизонтальні
вертикальні – філії за кордоном, постачальники напів фабрикатів, материнські компанії
горизонтальні – філії повністю або частково дублюють діяльність материнської компанії.
Приймаюча країна:
Позитив
отримує нові технології
росте об’єм виробництва, зайнятості
Негатив
значна частина прибутку вивозиться
можливість зосередження в країнах „брудного” виробництва, використання трансферних цін
можливість політичного тиску
Країна базування:
Позитив:
приток прибутків, поповнення держаного бюджету
можливість розповсюдження економічного впливу
Негатив
вивезення капіталів іде в пасив платіжного балансу
31. Вільні економічні зони, їх класифікація, особливості
функціонування.
Вільні економічні зони – це обмеженні території, міста, порти, в яких діють пільгові економічні умови для іноземних підприємств та спільного підприємництва орієнтовані на вирішення зовнішньо-торгівельних загальноекономічних, соціальних і науково-технічних задач.
Цілі
Притягнення іноземного капіталу
Прискорення розвитку регіону
Освоєння його ресурсів
Збільшення експортного потенціалу і імпортзаміщуючого виробництва
Придбання досвіду хазяйнування
Навчання спеціалістів міжнародного бізнесу
Створення інфраструктури зовнішньоекономічних зв’язків
Види пільг:
зовнішньо-торгівельні (зменшення мита)
фінансові (орендна плата за землю, комунальні послуги)
фіскальні ( податкові пільги – податок на прибуток)
адміністративні (режим вв’їзду/виїзду працівників)
Зони вільної торгівлі – найбільш типові:
зовнішньо-торгівельні (порти, аеропорти, вокзали, прикордонні)
зони експортного виробництва (експорт)
функціональні (галузеві): „технологічні парки”, туристично-рекреаційні, зони страхових і банківських послуг, імпортно-промислові(офшорні)
Офшори – це зони де діють пільгові умови оподаткування
комплексні зони
Україна. ВРУ приймає закон. Найперша „Сиваш”. 24 – вільні економічні зони.
32. Міжнародна міграція робочої сили, її види, масштаби, значення.
Міжнародна міграція робочої сили (ММРС) – її переміщення через кордони в пошуках кращих умов праці і життя. Це важливий елемент міжнародного ринку, це одночасно і форма відносного перенаселення.
Еміграція – виїзд з країни. Імміграція – притік роб. сили в країну. Рееміграція – повернення роб. сили, що виїхала з країни.
Причини міграції: політичні, економічні. Їдуть в основному люди з країн з низьким рівнем доходів у країни з високим рівнем доходів.
Етапи міграції:
к. 18ст. – поч. 19ст. з Європи в США пересувалось населення;
20ст. – період 1-2 Світових війн;
1956р. із Угорщини в інші країни; 1967р. – із Чехословаччини; після 60-х р. – із Куби;
виникає явище “відтік умів” із Європи, Азії у США, із Індії у Великобританію, із Єгипту, Алжиру у Францію;
90-ті рр. – інтенсивний потік з країн з перехідною економікою в розвинуті країни світу. Канада як транзитна територія в Америку.
Причини міграції:
незадоволення умовами життя і можливості їх покращити;
нерівномірність економічного розвитку країн, асинхронність промислового циклу (економіка розвивається циклічно, цикл – від однієї кризи до іншої). Велика депресія 1929-1933рр.
збільшення витрат на підготовку роб. сили примушує під-ва шукати дешеву, підготовлену робочу силу;
хронічне масове безробіття в країнах міграції. Розрізняють країни еміграції та країни імміграції;
інтеграція;
неекономічні фактори: культура, екологія, право, політика і т.д.
Форми міграції роб. сили, які залежать від критеріїв:
від тривалості: постійна (безповоротна) – промислові робітники; тимчасова – спеціалісти, науковці, журналісти; сезонна – аграрне перенаселення (збор врожаю), сезонні туристи.
від характеру переміщення (від правового статусу мігрантів): легальна/нелегальна, добровільна/примусова;
міграція в прикордонних межах;
еміграція без виїзду – це робота на іноземні компанії у власній країні;
“відтік умів” – еміграція високо кваліфікаційної роб. сили.
Наслідки міграції:
вплив на ринок праці:
в країнах еміграції виграють ті, хто залишався, бо зменш-ся конкуренція, збільшується з/п; програють – наймачі, споживачі товарів (підвищення ціни);
в країнах імміграції виграють - підприємці від додаткової роб. сили, зменш-ся з/п і ціни споживання; програють – місцеві робітники, менша з/п, більша конкуренція. В цілому виграють мігранти і приймаюча країна, а країна – еміграції більше втрачає. Виграє міжнародна економіка.
вплив на фінанси країни – мігранти не платять податки в своїй країні, а платять в приймаючій, де і користуються суспільними благами.
в країнах – еміграції вони втрачають блага (соц. захищеність), але більше втрачає країна – еміграції у вигляді податків, ніж зберігає у на суспільних витратах. Мігранти – молодь, отримавши освіту платять податки в інших країнах. В країни – еміграції ідуть перекази грошей родичам;
в країнах – імміграції – витрачаються кошти на соц. програми, але отримує податки більше ніж ці програми. Чистий тягар – це політичні біженці.
Неринкові наслідки: міграція знань талантів; перенаселеність і соц. непорозуміння.
33. Світовий ринок робочої сили, його структура, тенденції.
Світовий ринок робочої сили це система організаційно-правових відносин пов’язаних з переміщення робочої сили між країнами.
Принципи його формування:
Визначена особиста (правова) і економічна свобода мігранта в виборі напрямку міграції.
Право приймаючої країни і її споживачів іноземної робочої сили самій вирішувати про кількість і якість притікаючої робочої сили.
Головним регулятором відносин продавця і покупця є ціна.
Функції СРРC:
Це регулювання попиту і пропозиції робочої сили
порівняння національних вартостей робочої сили і встановлення інтернаціональної ціни робочої сили.
Розподіл робочої сили між секторами світового господарства між країнами і регіонами.
Стимулювання професійної і географічної мобільності робочої сили.
Елементи міжнародного ринку робочої сили
Пропозиція – кількість робочої сили, що є на світовому ринку або може бути доставлена на нього.
Джерела:
зайняті, що шукають роботу
безробітні
робоча сила, що формується
біженці
Серед мігрантів багато чоловіків, дітей. З професійної точки зору:
некваліфікована робоча сила
кваліфіковані робітники
висококваліфіковані спеціалісти ( з країн, що розвиваються та між розвинутими країнами)
Попит – платоспроможна виробнича економічна потреба світової економіки в новій робочій силі
Фактори, що визначаюь об’єм попиту:
Зменшення чисельності населення;
Зменшення питомої ваги працездатних
Дисбаланс в професійній структурі робочої сили
Збільшення витрат на освіту
Конкуренція – боротьба між суб’єктами ринку
Між продавцями робочої сили
Між продавцями та покупцями
Між покупцями
Ціна – грошовий вираз вартості робочої сили.
Фактори, що впливають на ціну:
Конкуренція
Співвідношення попиту і пропозиції
Зміни вартості обочої сили
Структура робочої сили
Інтеграція формування „других економік”
Державне регулювання рівня заробітної плати
Діяльність профспілок (вугільна, металургійна, промисловість)
Тенденції ринку робочої сили:
Стабілізувались потоки робочої сили
Це обумовлено:
зростанням рівня зайнятості в самих країнах, що розвиваються
зростають інвестиції в країнах, що розвиваються, що стримує рух робочої сили
безробіття в розвинутих країнах
масштаби міграції
Міжнародна організація міграції 2005р. від 185-192млн. чол. (приблизно 3% населення світу), 1980р. – 80 млн чоловік.
Визначились основні центри притягування робочої сили
США, зах. Європа
Нафтовидобуваючі країни: Латинська Америка – внутрішня міграція, приймають тут Аргентина, Чилі, Бразилія, Мексика, Венесуела;
Азіатсько-тихоокеанський регіон: основні імпортери Сінгапур, Малайзія, Таїланд
34. Державне і міжнародне регулювання трудової міграції.
Еміграція практично не регулюється, здійснюється вільно. Імміграцію почали регулювати з 20-х років в США, Канаді шляхом квотування. Практично в усіх країнах є різні методи регулювання: адмін., орг. прав., основний принцип їх використання – селективно-заборонений, тобто приймають тих, в кому зацікавлені і обмежують в‘їзд іншим.
В усіх країнах діють відповідні органи: інтернаціональні служби; міністерства праці; міністерства закордонних справ і внутрішніх справ.
Основні напрями і вимоги при регулюванні імміграції:
якісні вимоги до іноземної РС;
додаткові професійні вимоги;
віковий ценз;
стан здоров‘я;
обмеження особистого характеру (людей, які були в соц. партіях, засуджених);
прямі квотування за професію (квота може бути єдина для країни, для галузі, для конкретної фірми);
економічні (треба мати суму грошей для в‘їзду);
тимчасові обмеження (термін праці);
пряма заборона роботи іноземців в галузі;
нац.- географічні пріоритети;
жорсткі санкції до мігрантів-нелегалів;
процедури дозволу на проживання.
35. Проблеми міграції робочої сили в Україні.
Офіційна статистика – 2 млн. громадян
Не офіційно – 7 млн. громадян (Н. Карпачова)
Еміграція:
В основному в 90-х рр. втікали у зв’язку з розбалансованістю економіки, наслідком було приховане безробіття.
Якщо економіка буде розвиватися такими же темпами, то повернення цих емігрантів практично не можливе.
Інтенсивний рост економіки може сприяти поверненню робочої сили
2004р. – Аргентина, Великобританія, Канада, ФРН, Польща, Росія – 3 млн. чол., США – 500 тис. Чол..
Мігранти інвестують в Україну 19 млрд. $ на рік, 1,5 млрд. $ на місяць – грошові перекази.
Організації з міграції в Україні:
Державний комітет по справам націоналізації та міграції
Державна митниця
Міністерство праці
Держкомкордон
З приводу емігрантів допомога: укладання угод про нормальні умови праці з приймаючими країнами.
Іммігранти: Україна – країна ЄС, угода реадмісії, щодо повернення робочої сили в країну з якої вони приїхали.
36. Валютна система, її сутність і основні елементи.
Валюта – 1) грошова одиниця країни;
грошові знаки іноземних держав
наднаціональні розрахункові одиниці, платіжні засоби (ЕКЮ, СДР, ЄВРО)
Ліквідність валюти – мобільність ресурсів їх рухомість платежу по міжнародним обов’язкам. Ліквідні засоби – це готівка ВКВ, цінні папери в ВКВ, золото.
Ступінь ліквідності країни = сума ліквідних засобів / сума обов’язків
Євро валюта – це конвертована валюта країни яка переведена на рахунки Європейських банків і використовується їм для операцій в усіх країнах. Євро ринок , Азія ринок, Американо ринок.
Валютна система є:
національна валютна система
міжнародна валютна система
світова валютна система
колективна валютна система (ЄС)
Національна валютна система: заснована на національному законодавстві і на нормах міжнародного права. ЇЇ елементи:
національна валютна одиниця
режим валютного курсу
умови конвертації валюти
наявність/відсутність валютних обмежень
порядок міжнародних розрахунків
система управління золотовалютними резервами
система національних установ які виконують ці функції
37. Світова валютна система, її еволюція і сучасні особливості.
Світова валютна система – це:
Організація міжнародних валютних відносин в відповідності з міжнародними угодами. Вся сукупність національних, колективних валют.
Режим обміну валют, режим міжнародних розрахунків валюти і інших ліквідних засобів
Міжнародні установи, які регулюють валютно-кредитні відносини.
Міжнародні валютні відносини – це сукупність економічних відносин пов’язаних з функціонуванням єдиних грошей як світових, проведенням валютних операцій суб’єктами різних країн.
Міжнародні фінансові і кредитні відносини – це сукупність економічних відносин зв’язаних з рухом капіталу на світових кредитних і фінансових ринках.
В зв’язку з цим існують:
валютні ринки – операції купівлі-продажу іноземної валюти.
фінансові ринки – це купівля-продаж цінних паперів і купівля продаж валютно фінансових ризиків.
кредитні ринки – це ринок грошей (короткострокові депозитно-позичкові операції) та ринок капіталу (це середньо і довгострокові кредити а також ЄВРО кредити.
Ці ринки складаються з національних регіональних ринків і концентруються, як правило в світових фінансових центрах: Нью Йорк, Лондон, Токіо, Цюріх, Франкфурт на Майні, Париж, Гонконг, Сінгапур.
Світова валютна система – це сукупність норм організації міжнародних розрахунків.
Етапи світової валютної системи
система золотого стандарту (1867р. – Паризька конференція). Основні риси:
золотий стандарт.
всі валюти мали золотий вміст в залежності від чого і складався паритет між ними. Тройська унція = 31,1 гр. Унція = 28 гр.
Вільний рух золота.
Плаваючи курси.
Етапи золотого стандарту:
золотомонетний стандарт.
Золото-зливковий стандарт (зливок = 12 кг.).
Золотовалютний (золотодевізний).
Генуезька валютна система 1922р.
світові гроші – золото, девізи (іноземна валюта).
золотий паритет зберігається, але конвертація золота здійснюється не лише безпосередньо, я й через іноземну валюту.
Курси валюти плаваючи.
Активна політика держави в валютному регулюванні.
Бреттон-Вудська система 1944р.(засновник Кейнс).
світові гроші - $.
курс валют фіксований до золота.
фіксований курс валют однин до одного.
Фіксована ціна золота ( $35 = 1 т.у.)
Центральні банки повинні були підтримувати стабільний курс власних валют шляхом валютних інтервенцій.
Ямайська валютна система 1976р.:
здійснилась демонетизація золота (золото втрачає функцію грошей), відміна офіційного золотого паритету
відмова від фіксованої ціни золота.
Курси валют формуються попиту і пропозиції тому вони плаваючі.
Основні засоби міжнародних розрахунків це вільноконвертовані валюти. Є над національні валюти: ?, СПЗ [SDR] (спеціальні права запозичення) – це валюта, яку використовує міжнародний валютний фонд.
Країна сама обирає режим валютного курсу, але не може виражати його через золото.
МВФ стежить за політикою країн в сфері валютних курсів
1979р. – формується Європейська валютна система, ЕКЮ – безготівкова основна валюта.
1992р. – приймається рішення про створення Європейського валютного союзу.
Коефіцієнт інтернаціоналізації валюти = доля валюти в світовій торгівлі / питома вага країна в світовому експорті.
$ = 4, ? = 1, YEN = 1,1
38. Платіжний і розрахунковий баланси країни. Баланс міжнародної
заборгованості.
Баланс міжнародних розрахунків – це співвідношення вимог і зобов‘язань, надходжень і платежав однієї країни у відношенні до іншої країни.
Є: торговий баланс, баланс послуг і некомерційних платежів, розрахунковий баланс (обчислюється або за визначений термін або на визначену дату) – співвідношення за визначений термін вимог і зобов‘язань країни у відношенні до інших незалежно від сторони надходжень платежів. Якщо він активний, то країни є нетто – кредитором, якщо пасивний – нетто-боржник.
Розрахунковий баланс на визначену дату наз-ся баланс міжнародної заборгованості.
Заборгованість буває: капітальна (термін платежу ще не настав), поточна (термін платежу настав або настає).
Розрізняють заборгованість:
за позики на комерц. Основі;
за пільгові кредити;
за офіційні позики;
за приватні позики;
за позики міжнародних організацій;
державна;
приватна (але гарантована державою – боржника);
За термінами:
короткотермін. (до 1р.);
середньо- (до 10р.);
довго- (більше 10р.).
Основним балансом є платіжний баланс – це співставлення платежів, які країна одержала і які здійснила.
Буває: активний (коли країна отримала більше ніж виплатила), пасивний (навпаки). В ньому