Зовнішня торгівля України як провідна ланка міжнародних економічних відносин
По-друге, це борги, причиною яких є пасивний торговий баланс, пов’язаний з оплатою енергоносіїв. До 2010 р., згідно з оцінками спеціалістів, Україна матиме 36 – 40 млрд. дол. зовнішнього боргу. Його зростання зумовлене її неспроможністю позбутися сировинної та енергетичної залежності від інших держав і радикально перебудувати власну економічну систему, насамперед зовнішньоекономічну діяльність.
Перспективним напрямком інтегрування України в економіку світового господарства є створення вільних економічних зон, українських транснаціональних корпорацій, банків, торгівля об’єктами інтелектуальної власності – патентами, ліцензіями, “ноу-хау” та ін.[9]
Висновок
Підсумовуючи наведене вище, слід зазначити особливості сучасних світових процесів, що суттєво впливають на зовнішню торгівлю України.
Посилення монополізації та тиску на «слабкі країни» (сьогодні транснаціональні компанії контролюють до 40% світового промислового виробництва та понад 50% світової торгівлі).
Посилення цінової конкуренції.
Диспаритетність розвитку світових економічних систем і прискорення процесу їхнього зближення;
Часткова зміна якості конкурентної боротьби (через оволодіння певною кількістю напрямів унаслідок штучного ослаблення конкурентів, наприклад, на території колишнього СРСР).
Структурні зрушення у світовому господарстві.
Переважання факторів рентабельності над факторами ефективності (через відсутність паритетного регулювання економічних відносин між країнами з різними умовами розвитку).
Створення ефективної системи сприяння розвитку зовнішньоторговельного потенціалу в Україні повинно здійснюватися за наступними основними напрямками:
кредитно-страхова підтримка інновацій і розвитку пріоритетних, експортоорієнтованих виробництв;
надання податкових пільг виробникам пріоритетної продукції й експортерам;
розробка і фінансування програм розвитку пріоритетних експортоорієнтованих проектів у рамках спеціально створених фондів;
адміністративно-організаційна підтримка національних виробників;
розвиток міждержавного лізингу;
розробка і прийняття міждержавних документів про координацію ринків цінних паперів, єдині принципи заставних операцій, страхування ризиків, валютний й експортний контроль;
розробка і впровадження нових систем обслуговування торгово-економічних відносин, у т.ч. механізму клірингу;
створення сприятливих умов для організації і функціонування двосторонніх і багатосторонніх торгово-промислових палат, бізнес-центрів і представництв у країнах найближчих торгових парнерах України;
створення сприятливих умов і надання допомоги суб'єктам господарювання у розвитку різних форм спільного підприємництва: транснаціональних фінансово-промислових груп, лізингових компаній і інших фірм і організацій;
заохочення прямих інвестицій національних інвесторів;
використання бюджетних форм підтримки національних виробників і експортерів.
Список використаної літератури
Василенко Ю. Експортна діяльність України// Економіка України. – 2003.- №7, с.17-20
Ватманюк Г. та ін. Макроекономіка /Київ. Заповіт.- 1997.-275с.
Климко Г., Нестеренко В. та ін. Основи економічної теорії / Київ. Вища школа., 2002р.-328с.
Кокорін В. Конкурентоспроможність економіки України // Бізнес & Економіка – 2003 - №5.- с.9-11
Макконел К. Р., Брю С. Л. Економікс /Москва. Республіка.- 1992. - 621с.
Мочерний С. Основи економічних знань / Київ. FEMINA.- 1996. – 346с.
Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України. Підручник. Київ: КНЕУ, 2003. – 465с.
Паламарчук В. Важлива умова економічного зростання// Економіка України.- 2000.- №6, с.21-23
Ревенчук К. Проблеми іноземних інвестицій //Економіка України.- 2001.- №1, с.8-10
Філіпенко А., Шнирков О. Новий етап зовнішньоекономічних зв’язків України// Економіка України.- 2002.- №1, с.11-14
Додатки
Додаток А
Зовнішня
торгівля України
з усіма країнами
світу
Додаток Б
Зовнішня
торгівля України
з країнами СНД
Додаток В
Зовнішня
торгівля України
з іншими країнами