Xreferat.com » Рефераты по международным отношениям » Спільні підприємства та особливості їх розвитку в Україні

Спільні підприємства та особливості їх розвитку в Україні

(капіталі).

Координуючу роль у структурі економічного механізму функціонування СП відіграє блок управління. У ході дослідження розглянуто особливості побу­дови організаційної структури, організації планування та управління ризиками на СП, а також визначено приблизну частку затрат на управління у загальній сумі витрат підприємства. Організаційну структуру більшості досліджуваних СП можна охарактеризувати як лінійно-функціональну, Більшості СП необхід­но звернути увагу на чіткий розподіл і належне виконання управлінських фун­кцій. Як показали результати дослідження, майже на усіх СП роботу у сфері поточного і стратегічного планування зведено до необхідного (формального) мінімуму. Разом з тим міжнародний досвід свідчить, що ринкова економіка не заперечує планування, а, навпаки, потребує більш виважених підходів до роз­робки короткострокових і довгострокових планів в умовах невизначеності зовнішнього середовища, високого рівня ризику і максимальної відповідальності за прийня­ті рішення. Ще одна управлінська функція, на яку слід звернути увагу керівни­цтву спільних підприємств, - це ризик-менеджмент. Як свідчать результати до­слідження, найчастіше діяльності СП загрожують комерційні і політичні ризи­ки. До того ж серед ризиків комерційного характеру найчастіше вказувались зміни курсів іноземних валют, а серед політичних чинників - нестабільність і недосконалість існуючого законодавства у сфері іноземних інвестицій. Також окремі підприємства зіткнулись у своїй діяльності з форс-мажорними обстави­нами (зокрема, із залежністю від погодних умов), неузгодженістю у діях парт­нерів і несприятливими соціальними факторами. Високий рівень затрат на управління на окремих СП можна пояснити значною чисельністю управлінсь­кого персоналу і відповідними розмірами посадових окладів керівників, кількі­стю відряджень (у тому числі закордонних), великим обсягом представницьких витрат. У певній мірі ці витрати можуть бути виправдані завдяки швидкому поширенню і засвоєнню передового управлінського досвіду. Щодо розподілу функцій контролю між засновниками, слід зазначити, що майже усі досліджу­вані СП перебувають під неухильним контролем з боку іноземного учасника. Навіть у випадках, коли управлінський персонал складається виключно з гро­мадян України, представники зарубіжного партнера час від часу приїздять на підприємство з тим, щоб більш детально ознайомитись з результатами діяльно­сті, обговорити питання подальшого розвитку і внести відповідні корективи до загальної стратегії дій. Отже, основна відмінна риса управління СП - це пере­плетіння різних методів і стилів керівництва, що властиві економічним систе­мам різних країн.

Таким чином, у ході дослідження виявлено специфічні риси становлен­ня і розвитку комплексів маркетингу, виробництва, ресурсного забезпечення та управління на спільних підприємствах. Однак економіч­ний механізм функціонує як єдине ціле, і його дієвість визначається рівнем ефективності діяльності СП.

Проведені розрахунки дозволили чітко розподілити спільні підприємст­ва на збиткові і прибуткові. До перших можна віднести СП з від'ємним значен­ням показника середньорічної рентабельності. Фінансовий стан цих підпри­ємств погіршується з року в рік внаслідок різкого коливання курсів іноземних валют, падіння платоспроможного попиту і, відповідно, скорочення обсягів ре­алізації продукції. Як наслідок, майже на усіх зазначених СП замість інтегра­льного ефекту мають місце збитки - як підприємства в цілому, так і кожного із засновників.

До групи прибуткових об'єктів належать СП з позитивним значенням рівня середньорічної рентабельності. Ці підприємства можуть належить до різних сфер діяльності (харчова промисловість, сільське господарство, ма­шинобудування), але їх має об'єднувати те, що всі СП мають великий статутний фонд, а також виступають одночасно на кіль­кох географічних ринках, здійснюючи експортно-імпортні операції. Однак на­віть ці великі фірми з належною організацією і значними обсягами виробницт­ва можуть зіткнулися із серйозними фінансовими труднощами.

Ще один показник, що був розрахований у ході дослідження, - це на­родногосподарський ефект України від діяльності спільних підприємств. В ці­лому, як показали результати розрахунків, більшим є ефект, одержаний від дія­льності СП на макрорівні приймаючої держави, ніж на рівні безпосередніх уча­сників. Невідповідність між розмірами ефекту на макро- й мікрорівнях можна пояснити насамперед тим, що у показнику народногосподарського ефекту враховується сума плате­жів, внесених підприємством до бюджету, причому більша частина цих плате­жів не залежить від наявності та розміру прибутку (наприклад, податок на до­дану вартість). Ще один фактор, що сприяє збільшенню значення означеного показника, - це врахування відсотків за кредит, сплачуваних підприємствами вітчизняним банківським установам.

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку спільних підприємств в Україні.


Отже, результати розрахунку показників економічної ефективності за­свідчили наявність великої кількості нерозв'язаних проблем у діяльності спіль­них підприємств. Ось деякі з цих проблем, стосовно сфер, до яких вони відносяться.

Маркетинг:

Відсутність належного транспортного забезпечення для підтримання зв’язків зі споживачами продукції підприємства;

Недостатня кількість огртехники для обробки й аналізу інформації;

Слабка проінформормованість державних установ з питань щодо тенденцій розвитку світового ринку за напрямками, які стосуються діяльності СП;

Недостатню обізнаність спеціалістів з питань організації маркетингових досліджень;

Нестабільність ринкових відносин в Україні, що ускладнює запровадження методів маркетингових досліджень.

Виробництво:

Труднощі із впровадженням нової технології через перепони, які ставлять митні служби та центр стандартизації при закупівлі імпортного обладнання;

Відсутність в ряді випадків реакції з боку постачальника обладнання на акт рекламації;

Невідповідність у темпах розвитку технологій на СП та підприємствах-суміжниках;

Труднощі, пов’язані з комп’ютерізацією виробничого процесу;

Недосконалість виробничого процесу у зв’язку з відсутністю оборотних засобів, комплектуючих, запчастин для обладнання;

Підвищення собівартості виробництва у зв’язку з подорожчанням електроенергії і бензину.

Кадрове забезпечення:

Висока плинність кадрів;

Низька професійна підготовленість, відсутність кваліфікованих фахівців, які відповідали б міжнародним стандартам;

Невідповідність розміру оплати необхідному рівневі соціального забезпечення.

Матеріально-технічне забезпечення:

Труднощі, пов’язані з пошуком оптимального каналу МТЗ;

Нестабільність цін на ресурси;

Висока вартість та низька якість комплектуючих виробів;

Відсутність оригінальних запчастин для здійснення належного сервісного обслуговування продукції;

Перебої у поставках ресурсів (порушення умов договору).

Фінансове забезпечення:

Високі процентні ставки за кредит і відсутність виваженої кредитної політики;

Складна процедура оформлення кредиту із зарубіжного банку;

Нерозробленість механізму фінансового лізингу на СП;

Поступове вичерпування джерел фінансування (відсутність прибутку, оборотних коштів);

Високий ступень відповідальності за фінансових ризик перед іноземним інвестором.

Управління:

Конкурентна боротьба між СП і вітчизняним засновником на ринку відповідної продукції;

Невизначеність функцій управлінського персоналу.

В цілому проблеми СП можна умовно розділити на дві групи:

1) питання, що можуть бути розв'язані на рівні окремо взятого підпри­ємства завдяки підвищенню ефективності управлінських рішень (щодо вибору виробничої стратегії і політики збуту продукції, вжиття заходів по підвищенню рівня кваліфікації і скорочення плинності кадрів);

2) труднощі, які виникають внаслідок контактів спільного підприємства з іншими суб'єктами - засновниками, кредиторами, постачальниками, замовни­ками, державними органами.

Усі виявлені проблеми надзвичайно тісно взаємопов'язані. Так, за відсу­тності необхідного ресурсного потенціалу неможливо розпочати виробництво, без маркетингових досліджень - правильно сформувати виробничу програму і стратегію збуту, а без належного управління неможливо досягти очікуваного рівня ефективності підприємства. Центральне місце у розглянутій сукупності проблем безперечно посідає питання фінансового забезпечення. Керівники майже усіх досліджуваних СП відзначали, що недостатність фінансових коштів перешкоджає реалізації запланованих проектів - розвитку виробництва, впро­вадженню нових технологій, організації маркетингових досліджень. Проте не слід зосереджувати зусилля виключно на розв'язанні фінансових проблем, за­лишаючи поза увагою інші сфери функціонування СП. Адже важливо не тільки отримати доступ до нових джерел фінансування, але й зуміти правильно розпо­ділити кошти між різними напрямками діяльності, застосувавши певні критерії пріоритетності сфер. Тому оптимальним методом підвищення рівня ефектив­ності СП є комплексний підхід до розв'язання наявних проблем. Саме такий підхід відповідає багатофункціональній сутності спільного підприємства. Крім того, у даному процесі повинні брати участь не лише безпосередні учасники проекту, але й інші зацікавлені сторони - органи державної влади, кредитні установи тощо, від узгоджених дій яких залежить ефективність спільного під­приємництва на мікро- й макрорівнях.

На основі результатів дослідження розроблено ряд загальних рекомен­дацій стосовно раціоналізації підходів до організації функціонування СП:

1) доцільним для багатьох СП є запровадження стратегії диференційо­ваного або концентрованого маркетингу, що дозволить сконцентрувати увагу на певній "ринковій ніші", відмовитись від менш прибуткових сегментів і зе­кономити кошти за рахунок зменшення масштабів ринкових досліджень;

2) враховуючи, що одночасно на великій кількості ринків з різнорідною продукцією виступає незначна частка СП, доцільно в ряді випадків спростити складну матричну структуру управління маркетингом до товарної (якщо СП випускає великий асортимент продукції) або ринкової (якщо СП виступає на великій кількості географічно віддалених один від одного ринків);

3) є сенс практикувати залучення нематеріальних засобів у якості внес­ків учасників (передусім іноземних) до статутного фонду СП, що перетворить спільне підприємство у дієвий механізм трансферу технологічних знань, умінь, навиків тощо і тим самим дозволить прискорити технологічний прогрес вітчи­зняного виробництва;

4) більш широке залучення трудового потенціалу зарубіжного партнера у межах СП могли о стати реальною основою для вивчення передового досвіду у сфері організації праці;

5) спільним підприємствам слід отримувати якомога більший і, по мож­ливості, пільговий доступ до мережі матеріально-технічного забезпечення іно­земного партнера, що дозволить спростити пошук оптимального каналу поста­чання ресурсів;

6) з метою отримання нових джерел фінансування спільним підприємс­твам слід розглянути можливість диверсифікації діяльності - дослідити перспе­ктиви виходу у нові сфери з нижчим ступенем ризику і вищим рівнем прибут­ку;

7) спільник підприємствам доцільно вивчити можливості для отримання кредитних коштів не лише на території України, а й за її межами (доволі кори­сними у цьому плані можуть виявитись ділові зв'язки західних партнерів);

8) для підвищення ефективності управлінських рішень СП слід більш широко вивчати ту аналізувати світовий досвід (організація тренінгів, семіна­рів, стажувань тощо), удосконалити контроль за результатами діяльності СП (активніше залучати до процесу контролю іноземних засновників), що дозво­лить вчасно виявляти негативні тенденції та вживати заходи щодо попередження банкрутства.

Залежно від того, на якій стадії життєвого циклу перебуває фірма у даний час, її керівництво може вибрати одну з наведених нижче базових стратегій :

стратегію виживання - вона є, по суті, захисною стра­тегією і використовується за кризового стану економічної діяльності підприємства;

стратегію стабілізації - стратегію діяльності підпри­ємства з урахуванням нестабільності (коливання) обсягу продажу своєї продукції і отримуваної величини доходів;

стратегію зростання (наступальну) – стратегію стабільного зростання обсягів продажу, прибутку капіталу, зайняття вигідних положень (ніш) на ринку.

Висновки


Вивчаючи стан міжнародного спільного підприємництва на Україні наприкінці двадцятого сторіччя, можна зробити висновки про те, що у цієї сфери міжнародного співробітництва все попереду. До такого результату підводять нас як широкомасштабні інтеграційні процеси в межах всього світу, так і наші нагальні внутрішні потреби у припливі іноземних капіталів.

Співробітництво у межах спільних підприємств передбачає не тільки залучення капітальних вкладень, матеріально-технічних та фінансових вкладень, але й сучасних форм організації та управління даними капіталами. Переймаючи досвід зарубіжних підприємств, вітчизняні фірми стають на шлях у напрямку до стабілізації. За подібних умов фірма в питаннях управління та координації виробничо-комерційної діяльності може використовувати не лише оперативне, а й стратегічне планування.

Недостатня швидкість розвитку економічної системи на Україні багато в чому пояснюється несприятливим економічним кліматом. Звісно, спільні підприємства не ставлять на меті формування сприятливого інвестиційного клімату у макромасштабі, але, переслідуючи свої власні інтереси, вони позитивно впливають на інвестиційну сферу. Функціонування СП на Україні призводить до орієнтації не лише на програми з точковою або короткостроковою співдією, але й на більш тісні взаємовідносини.

Ефективність функціонування економіки починається з ефективності у діяльності підприємств. Саме тому необхідним є дослідження цих суб’єктів економічної діяльності на рівні визначення їх результативності.. Визначення ефективності у минулому періоді, аналіз ризиків та загроз з боку конкурентів допоможе запобігти подібним негараздам трапитися в майбутньому.

Хоча, звісно як і у кожній справі, при створенні СП виникають певні негативні моменти, як розбіжності цілей інвесторів з пріоритетами держави, розвиток монополізму в галузях тощо, але вони наближають Україну до міжнародного процесу інтеграції, а це досить приваблива річ, щоб за неї поборотися.

Список використаної літератури.


Торгова Л.В., Хитра О.В. Спільні підприємства в Україні: Організаційно-економічний механізм і ефективність функціонування. – К.: Фада, ЛТД, 2001. – 218 с.

Єгошин В.В. Инвестиции. Организация управления и финансирование: Учебник для вузов. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999. – 413 с.

Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. – К.: Лібра, 2002. – 472 с.

Федоренко В.Г. Інвестознавство: Підручник. – 3-тє вид.,допов. – К.: МАУП,2004. – 480 с.

Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. – Київ: «Центра навчальної літератури», 2004. – 376 с.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: