Xreferat.com » Рефераты по международным отношениям » Світові макроекономічні порівняння і оцінка місця України в них

Світові макроекономічні порівняння і оцінка місця України в них

цінових та вартісних показників між країнами.


2.3. Зіставлення ВВП та його компонентів. Рейтинг країн світу за результатами Програми міжнародних зіставлень


Глобальний раунд Програми міжнародних зіставлень (ПМЗ) за даними 2005р. проведений уперше в історії, у ньому брали участь 146 країн і окремих економічних територій. Цей раунд зіставлень проводився за рішенням Статистичної комісії ООН. Координація робіт була доручена Всесвітньому банку за підтримки Секретаріату ООН, МВФ, ОЕСР, Євростату, ряду регіональних банків розвитку, а також провідних міжнародних і національних статистичних служб. З метою оптимізації керування роботами в рамках Глобального раунду всі учасники були поділені на шість груп країн (регіонів): країни Азії (крім Західної), країни Західної Азії, країни Африки, країни Південної Америки, країни СНД, а також група країн, зіставлення яких координуються ОЕСР – Євростатом. Керівництво роботами у кожному регіоні здійснювали регіональні координатори [23, с. 319].

Україна брала участь у Глобальному раунді зіставлень 2005 р. у складі групи країн регіону СНД поряд з Азербайджаном, Білоруссю, Вірменією, Грузією, Казахстаном, Киргизстаном, Республікою Молдова, Росією, Таджикистаном.

Для проведення міжнародних зіставлень та одержання порівняльних результатів необхідним є виконання таких умов:

здійснення перерахунку в єдину грошову одиницю вартісних показників ВВП, виражених у національних грошових одиницях;

застосування єдиних методологічних засад щодо визначення обсягів ВВП [23, с. 322].

Оскільки основною метою ПМЗ ООН виступає зіставлення фізичних обсягів ВВП за його витратними компонентами (споживання, валове нагромадження й експорт за виключенням імпорту товарів і послуг).

Обсяги ВВП, конвертовані в єдину валюту за допомогою ПКС, показують місце, яке займає економіка країни, порівняно з іншими країнами світу. Дані, засновані на паритетах купівельної спроможності, дають більш точну картину співвідношень економіки країн.

У рамках міжнародних зіставлень, поряд з ПКС, розраховуються такі аналітичні показники:

індекси реального ВВП за кінцевими витратами в цілому та на одну особу – показники обсягів, які характеризують співвідношення величин витратних компонентів ВВП країн, що зіставляються;

порівнянні рівні цін – співвідношення ПКС та обмінного курсу, які використовуються для визначення різниці в цінових рівнях між країнами шляхом розрахунку кількості одиниць загальної валюти, необхідної для придбання однакового обсягу даної товарної групи ВВП та його компонентів [23, с. 324].

Сукупний обсяг ВВП країн, що брали участь у Глобальному раунді за 2005р., становив близько 55 трлн. доларів США за паритетом купівельної спроможності. За обсягами ВВП перша десятка країн світу виглядає таким чином: США (12,4 трлн. доларів), Китай (5,3), Японія (3,9), Німеччина (2,5), Індія (2,3), Сполучене Королівство (Великобританія) (1,9), Франція (1,9), Росія (1,7), Італія (1,6) і Бразилія (1,6 трлн. доларів).

За показником ВВП на душу населення за ПКС найбільш забезпеченими країнами і територіями є Люксембург (70014 дол./ особу), Катар (68749), Норвегія (47551), Бруней (47465), Кувейт (44982), США (41674), Сінгапур (41478), Ірландія (38058), Макао (37259), Гонконг (35680). Найбіднішими країнами світу є африканські, зокрема, Бурунді, Центрально-Африканська Республіка, Демократична республіка Конго, Ефіопія, Гамбія, Гвінея-Бісау, Ліберія, Малаві, Нігер, Зімбабве, Мозамбік. ВВП на душу населення в зазначених країнах знаходиться в межах від 250 до 750 дол./особу [30, с. 51].

Серед країн СНД найбільший обсяг ВВП у розрахунку на одну особу в Росії – 11861 долар США, або 28,5% від рівня США. У Казахстані цей показник становить 8699 доларів США, Білорусі – 8541, Україні – 5583. Найбідніша країна СНД Таджикистан – 1413 доларів США. Середній по СНД рівень ВВП у розрахунку на одну особу становить 9202 долара США. На долю України припадає майже 12% сукупного ВВП країн СНД.

Найбільш високий рівень цін був у Ісландії – 154% від рівня цін США, Данії (142%), Швейцарії (140%), Норвегії (137%), Ірландії (127%). Для України порівнянний рівень цін становить 33%. Найнижчий рівень цін в Ісламській Республіці Іран, Лаосі, В'єтнамі, Болівії, Киргизстані, Таджикистані, Єгипті, Ефіопії, Гамбії [30, с. 52].

За підсумками Глобального раунду ПМЗ паритет купівельної спроможності української гривні склав 1,7 грн. за 1 долар США, тоді як обмінний курс у 2005 році становив 5,1 грн. за 1 долар США. Це свідчить, що рівень цін на товари та послуги, які входять до складу ВВП, є втричі нижчим від рівня США [Додаток В].

ВВП включає, крім споживання домашніх господарств, також валове нагромадження основного капіталу, витрати органів державного управління й експорт, за виключенням імпорту, товарів та послуг. Таким чином, високий рівень ВВП на душу не обов'язково означає високий рівень споживання домашніх господарств.

Тому для зіставлень рівня життя населення більш важливим залишається показник кінцевого споживання. При цьому слід враховувати, що індивідуальні послуги органів державного управління та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (послуги охорони здоров'я, освіти тощо), надаються в різній мірі в різних країнах. Тому основним показником для аналізу рівня життя є фактичне індивідуальне кінцеве споживання, яке включає товари і послуги, придбані домашніми господарствами за рахунок власних коштів та отримані у вигляді соціальних трансфертів у натурі. Воно визначається як сума кінцевих споживчих витрат домашніх господарств, а також індивідуальних кінцевих споживчих витрат сектору загального державного управління та кінцевих споживчих витрат некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.

Додаток Г вміщує дані для країн ОЕСР, ЄС, інших країн Європи, Ізраїлю та країн СНД щодо валютних курсів, ПКС, порівнянного рівня цін, номінального та реального обсягів ВВП, реального обсягу та порівнянного рівня цін для ФКС. Базою для порівняння виступають валютні курси та ВВП ОЕСР.

Розділ 3. Міжнародні зіставлення макроекономічних показників за участю України


3.1. Визначення місця України у макроекономічних порівняннях світового господарства


У 1991 р. було проведено попередні консультації про можливе входження України в ПМЗ ООН. Найбільш бажаним партнером для проведення двосторонніх зіставлень, на думку багатьох спеціалістів, була Австрія. По-перше, відомий величезний внесок спеціалістів Австрії у розробку програми. Цю країну було взято за базову в європейському регіоні, а австрійський шилінг вибрано валютною одиницею для вираження величини ВВП. Крім багатосторонніх зіставлень, Австрія брала участь у двосторонніх порівняннях, коли кожну європейську країну порівнювали з Австрією. Крім того, важливим внеском Австрії у справу виконання програми була підготовка широкого списку товарів-представників і уточнення описів деяких з них, що значно полегшило відбір аналогічних товарів у інших країнах. Однією з функцій Австрії, як базової країни, було вивчення цін на всі товари, відібрані будь-якою з країн-партнерів. Нарешті, необхідно згадати про те, що ЦСУ Австрії забезпечувало проведення багатьох нарад та консультацій експертів країн та заінтересованих міжнародних організацій разом з Євростатом і секретаріатом ЄЕК, а також розроблення цілої низки інструкцій [23, с. 322].

По-друге, що є не менш важливим, служби Держкомстату колишнього СРСР, а потім України проводили двосторонні зіставлення з Австрією. Ще 1990 р. Держкомстат СРСР почав реалізацію шостої фази ПМЗ ООН (за даними 1990 р.).

Згідно з рішенням ЄЕК Україну було включено в другу групу Європейської програми зіставлень (ЕПЗ-93). Відповідно до рішення Віденської Консультації (26–30 квітня 1994 р.) група ІІ ЕПЗ має чотири підгрупи:

А: Австрія, Польща, Чеська Республіка, Словацька Республіка, Угорщина, Словенія, Хорватія, Румунія, Болгарія, Білорусія, Російська Федерація, Україна.

В: Фінляндія, Латвія, Литва, Естонія.

С: Вірменія, Азербайджан, Грузія, Казахстан, Киргизія, Туркменістан, Узбекистан, Туреччина.

D: Румунія, Молдова [23, с. 324].

І знову Австрія виконує роль країни-центру, оскільки країни другої групи мають провести з нею парні зіставлення. Водночас Австрія бере участь у багатосторонніх зіставленнях у рамках ЄЕК, а також зіставленнях організації економічної співдружності і розвитку ОЕСР – 24 найбільш розвинуті країни. Підсумки зіставлень у рамках ЄЕК і ОЕСР включаються як складові частини в ПМЗ ООН, хоч вони і мають самостійний характер і навіть певні відмінності від основної методології ООН. Молдова на двосторонньому рівні зіставляється з Румунією, а в такий спосіб, хоч і непрямо, з Австрією. Балтійська група має багатобічні зіставлення, координація яких здійснюється за допомогою статистики Фінляндії. ОЕСР несе відповідальність за виконання зіставлень країн Кавказу та Середньої Азії, де Туреччина є країною, що забезпечує зв’язок з групою І.

Отже, за допомогою результатів прямого зіставлення Україна – Австрія і на підставі результатів для Австрії у зіставленнях з іншими країнами можна отримати результати зіставлень України практично з усіма країнами світу.

Спеціалісти центрального статистичного управління Австрії підготували базовий список австрійських товарів, послуг і будівельних об’єктів-представників з докладним описом їхніх техніко-економічних характеристик. Список включає близько 800 споживчих товарів та послуг, близько 300 інвестиційних товарів і 19 будівельних об’єктів.

Проведення Європейської програми зіставлень (ЄПЗ) за 1993 рік, обчислення реального обсягу ВВП України, купівельної спроможності гривні проти інших валют є необхідністю на сучасному етапі статистичної роботи в нашій країні. Участь Держкомстату України в ній передбачено Концепцією побудови національної статистики України та Державною програмою переходу на міжнародну систему обліку та статистики, що їх було затверджено урядом України в травні 1993 р [23, с. 325].

Розрахунок кінцевого споживання валового продукту. Однією зі складних проблем, передовсім через обмаль даних про виробництво та споживання нематеріальних послуг, є визначення валового внутрішнього продукту за елементами кінцевого використання. Насамперед це стосується нефінансових підприємств, що надають своїм працівникам неринкові послуги з охорони здоров’я, відпочинку, культури та освіти. У зв’язку з цим передбачається вже найближчим часом розширити коло вартісних показників підприємств сфери послуг.

Іншою складною проблемою є оцінка структури витрат, показників ренти та неринкових послуг. Матеріали, які є у Держкомстаті України, не можна використати для підготовки інформації щодо проведення зіставлень житлової ренти, неринкових послуг з охорони здоров’я та соціального забезпечення, освіти, культури та мистецтва.

Не розв’язано й низку інших питань, зокрема з розподілу витрат ВВП з урахуванням висловлених на нараді в Парижі пропозицій щодо детального опису категорій (55) та рубрик (301), особливо в частині неринкових послуг.

Спостереження за цінами на споживчі товари та послуги. У рамках виконання Європейської програми зіставлень з ЦСУ Австрії у квітні 1993 р. Держкомстатом було одержано 840 таблиць із характеристиками товарів та послуг населенню, які наявні на споживчому ринку Австрії, для відбору аналогічних на ринку України [23, с. 326].

Значну частину аналогів було знайдено на підприємствах роздрібної торгівлі. В окремих випадках за уточненням характеристик Держкомстату України доводилось звертатися на відповідні промислові підприємства. Частину товарів та послуг було виключено з обстеження, оскільки вони не були представницькими для споживчого ринку України (м’ясо диких тварин, заморожені овочі та фрукти, креветки, сигари, імпортні автомобілі, мотоцикли, мопеди, послуги домашніх робітниць та іншої прислуги та ін.).

На запит ЦСУ Австрії Держкомстат України склав перелік товарів (59), які є в широкому вжитку в нашій країні і можуть бути включені до програми спостереження. Після обговорення 14 товарів із запропонованого Держкомстатом списку було включено додатково до основного списку ЦСУ Австрії з наданням відповідних кодів. Водночас було уточнено коди всього списку товарів та послуг.

Після вивчення стану споживчого ринку, а також через високі темпи інфляції, було вирішено змінити періодичність збирання даних про ціни, тобто розраховувати середньорічні ціни, виходячи зі щомісячних даних. Відповідно до цих вимог у багатьох випадках було використано наявні показники місячної реєстрації цін на товари та послуги. Крім того, враховувалась додаткова інформація торговельних організацій, підприємств-виробників про динаміку цін за місяцями, а також про індекси споживчих цін.

Після проведених уточнень розрахунки середніх цін за 1993 р. на споживчі товари та послуги було надіслано ЦСУ Австрії в І кварталі 1994 р. Усього було охоплено обстеженням 712 товарів та послуг, або 83 % від запропонованої кількості. Ці товари й послуги репрезентують усі основні агреговані групи індивідуального споживання домашніми господарствами.

Спостереження за цінами на інвестиційні товари. На підставі одержаних з Австрії матеріалів було відібрано 300 аналогів товарів і понад 100 промисловим підприємствам надіслано бланки для детального їх опису. Проте, надійшло лише 112 описів товарів від 59 підприємств.

Спостереження за цінами на будівельну продукцію. Україні запропоновано 7 проектів технічно нескладних об’єктів, характерних для європейських країн: власний житловий будинок, 48-квартирний 8-поверховий житловий будинок, фабричний будинок, бетонний колектор стічних вод, 100-метрова секція щебенистої дороги, сільськогосподарський сарай та 5-поверховий будинок – установа. На кожний об’єкт подано кошторис з розшифровкою окремих видів робіт [23, с. 327].

Для порівнювання показника ВВП на душу населення необхідно конвертувати його в якусь загальновживану валюту. Використання обмінних курсів є, як було вже сказано, недоцільним, бо реальний рівень цін на товари й послуги у різних країнах різний. Порівнювати ВВП на душу населення можна за допомогою паритету купівельної спроможності (ПКС), який показує співвідношення між двома валютами за їх купівельною спроможністю щодо визначеного набору товарів та послуг.

Згідно із останніми наведеними даними валовий внутрішній продукт на душу населення України становив у 2005 році за паритетом купівельної спроможності 45.9 тис. австрійських шилінгів (17.0% від цього ж показника у Австрії), або 3.3 тис. доларів США (13.6% від рівня цієї країни). За обмінним курсом середньодушовий ВВП України дорівнював усього лише 2.6 % від середньодушового ВВП Австрії та 2.4% – США [4, с. 10].

У паритетному вимірі рівень економічного розвитку України був адекватний таким державам, як Парагвай і Перу, та трохи перевищував показники Шрі-Ланки, Гватемали, Індонезії. Досить істотним виявилося відставання України від держав Центральної та Східної Європи: у 2.8 рази від Словенії, у 2.6 – від Чехії, у 1.8 – від Угорщини, у 1.7 – від Словаччини, у 1.4 – від Польщі, у 1.3 – від Болгарії. На 16% Україну випередили Хорватія та Естонія, на 11.5% – Литва, на 10.4% – Румунія. Середньодушове виробництво ВВП України, за паритетною оцінкою, було на третину меншим, ніж у Росії та Білорусі. На таку ж величину Україна перевищувала показник Молдови.

Загальна паритетна вартість ВВП України становила 171.4 млрд. доларів США, що трохи менше від рівня Польщі (38,4 млн. чоловік населення), і дещо більше від рівнів Швейцарії (161.4 млн. дол., 7 млн. чоловік) та Австрії (152.8 млн. дол., 8 млн. чоловік) [4, с. 12].

Якщо припустити, що паритетне значення валового внутрішнього продукту змінюється у часі синхронно з динамікою реального ВВП, обчисленого у порівнянних внутрішніх цінах, можна екстраполювати значення міжнародного рівня ВВП на роки, що пройшли після ЄПЗ–05.

Оскільки у 2004 році ВВП України скоротився відносно попереднього року на 22.9%, у 2005 – на 11.8, у 2006 – на 10.1 %, а у 2007 році, за прогнозом, падіння цього показника дорівнюватиме 7.4%, тоді як ВВП США щорічно зростає від 2% до 3.5%, реальний доларовий еквівалент ВВП на душу населення України становить за вказані роки 2.5, 2.1, 1.9 та 1.7 тисячі (7.5 % від рівня США).

Видання Світового банку дають цікавий матеріал щодо географії виробництва ВНП і місця України на економічній карті світу. Згідно з ними у 2004 році кінцевий геопродукт оцінювався за поточними курсами валют у 25.8 трлн. доларів, причому в зазначеній цифрі геоВНП та геоВВП урівнювалися між собою. Суто теоретично слід було б очікувати також збігу оцінок геопродукту за поточними курсами то ПКС, тобто втрати менш розвинених країн від заниження валютних курсів мали б урівноважуватися вигодами більш розвинених країн на завищенні курсів, однак паритетне значення сукупного ВНП виявилося більшим, ніж за поточним курсом, і становило, за розрахунками, 31.9 трлн. доларів. Із цього випливає, що частка України, оцінена у міжнародних доларах, дорівнювала у світовому виробництві ВВП–ВНП у 2004 році 0.4–0.5%, а в розрахунку на душу населення 50-60% [31, с. 9].

Але в світі подій останнього 2008 року, ситуація змінилася із-зі світової фінансової кризи. На жаль, в Україні до початку кризи не вдалося ліквідувати макроекономічну уразливість, а всі названі критерії було значно перевищено.

Дані за попередні роки та прогноз Міжнародного валютного фонду щодо зростання реального ВВП і показника інфляції свідчить, що Україна серед інших східноєвропейських країн 2009 року матиме один з найбільших рівнів падіння ВВП. Однак, вже у 2010 році є сподівання на початок зростання ВВП при невеликому рівні індексу споживчих цін.


Таблиця 3.1.

Прогноз та динаміка ВВП

Країна

Зростання реального ВВП

Рівень інфляції


2006

2007

2008

2009

2010

2006

2007

2008

2009

2010

Нові члени ЄС

Болгарія 6,3 5,9 4,0 -2,9 0,2 3,2 4,3 6,5 3,0 2,3
Чехія 6,8 6,0 3,2 -3,5 0,1 2,5 2,9 6,3 1,0 1,6
Угорщина 4,0 1,1 0,6 -3,3 -0,4 3,9 7,9 6,1 3,8 2,8
Польща 6,2 6,7 4,8 -0,7 1,3 1,0 2,5 4,2 2,1 2,6
Румунія 7,9 6,2 7,1 -4,1 0 6,6 4,8 7,8 5,9 3,9
Естонія 10,4 6,3 -3,6 -10 -1,0 4,4 6,6 10,4 0,8 -1,3
Латвія 12,2 10,0 -4,6 -12 -2,0 6,6 10,1 15,3 3,3 -3,5
Литва 7,8 8,9 3,0 -10 -3,0 3,8 5,8 11,1 5,1 0,6

Інші країни, що розвиваються

Білорусь 10,0 8,6 10,0 -4,3 1,6 7,0 8,4 14,8 12,6 6,0
Молдова 4,8 4,0 7,2 -3,4 0 12,7 12,4 12,7 2,6 4,7
Росія 7,7 8,1 5,6 -6,0 0,5 9,7 9,0 14,1 12,9 9,9
Україна 7,3 7,9 2,1 -8,0 1,0 9,0 12,8 25,2 16,8 10,0
Туреччина 6,9 4,7 1,1 -5,1 1,5 9,6 8,8 10,4 6,9 6,8

3.2. Проблеми входження економіки України у світове господарство


Україна була і продовжує залишатись складовою світового господарства. Проте на відміну від радянського минулого її сучасне успішне входження у світовий ринок в умовах здійснення системної трансформації є важливим чинником, що зумовлює її майбутнє.

Роль експорту та імпорту в українській економіці визначається їхньою часткою у ВВП, яка становила у 2004 р. відповідно 56,8 і 47,6 % (при розрахунку ВВП не за паритетом купівельної спроможності, а за офіційним обмінним курсом гривні у 2004 p.). Частка зовнішньоторговельного обороту країни у ВВП становила 104,4 %. Це між іншим створює об'єктивні передумови для подальшої лібералізації валютного регулювання в країні. Разом з тим такі небезпечні диспропорції підривають умови розвитку внутрішнього ринку, послаблюють економічну безпеку держави. Визначилися галузі виробництва, які майже не пов'язані з внутрішнім попитом. Наприклад, на початку XXI ст. надзвичайно висока експортна орієнтація спостерігалася в чорній металургії, де обсяг експорту становив 85,3 %, у хімічній і нафтохімічній промисловості – 96,9, деревообробній і целюлозно-паперовій – 77,3, а в легкій промисловості у зв'язку з використанням давальницької сировини він сягнув 125,9 % загального обсягу виробництва. Аналіз структури експортної продукції наштовхує на прогноз про труднощі у входженні економіки України у світовий ринок в умовах посилення конкурентної боротьби [27].

Проведені вітчизняними спеціалістами дослідження показали, що за станом факторних умов Україна не переважає більшість країн світу і значно поступається його індустріально розвинутому авангарду. Серед інших чинників на першому місці за своїми негативними наслідками стоїть різке скорочення обсягів інвестицій порівняно з дореформеним рівнем. Це помітно звузило поле діяльності для всієї переробної, машинобудівної, і особливо оборонної, промисловості. Звуження платоспроможного попиту спричинили також інфляція, що знецінила доходи підприємств та населення, і жорстка урядова грошово-кредитна політика, спрямована на забезпечення помірної нестачі грошей в обігу. Одна із основних причин стримування розвитку виробництва і відповідно міжнародної торгівлі готовою продукцією – наявний дисбаланс між фізичним та монетарним секторами економіки України. У період трансформації економіки України від адміністративно-командних форм організації господарських процесів до ринкових частка грошових ресурсів у загальній структурі обігових коштів підприємств мала б зростати. Проте у вітчизняній економіці розвивались протилежні тенденції [Додаток Д]

В умовах помітного посилення ролі імпорту в забезпеченні населення і зростаючої диференціації доходів громадян платоспроможний попит все більше орієнтується на загальносвітові стандарти споживання, індивідуалізується, стає вибірковим і вимогливим до цінових та якісних параметрів товарів і послуг. Безсумнівно, ці зрушення у характері попиту сприяють розвитку конкурентних переваг вітчизняних виробників.

Специфіка нинішньої соціально-економічної і монетарної ситуації в Україні (невисокий за світовими мірками рівень доходів населення, нестача обігових засобів у підприємств та ін.) зумовлює ставлення споживачів до вибору продукції. Перевага, як правило, віддається більш дешевим, а не більш якісним її видам. Тому масовий попит на внутрішньому ринку за своєю вимогливістю до споживацьких якостей і якості продукції поступається попиту в промислово розвинутих країнах, що позбавляє вітчизняні підприємства можливості орієнтуватися на перевагу внутрішнього ринку при просуванні своїх виробів на ринки цих країн. Вихід на ринки країн, що розвиваються, та інших країн з перехідною економікою, з опертям на відносно невимогливий внутрішній попит, може принести українським виробникам лише тимчасовий успіх, а в кінцевому підсумку здатний призвести до консервації технологічної відсталості виробництва [12, с. 9].

Україна має масштабний і диференційований за галузями промисловий комплекс, спроможний випускати різноманітну продукцію – від найпростіших інструментів до космічних об'єктів. Однак, промисловий виробничий апарат України істотно зношений, значна частина основного капіталу морально і фізично застаріла. Країна, по суті, не має жодного важливого блоку суміжних підприємств, всі елементи якого були б конкурентоспроможними на світовому ринку. Це одна з основних причин того, що Україна за рейтингом конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму посідає передостаннє 58-ме місце серед охоплюваних індексом 59 країн.

Досвід розвинутих країн показує, що досягти успіху в тій чи іншій галузі тим легше, чим більше в країні конкурентоспроможних споріднених галузей. Діяльність конкурентоспроможних постачальників створює для переробних галузей можливість швидкого й ефективного доступу до передового оснащення, технологічних та інформаційних ресурсів. Місцеві постачальники добре знають внутрішній ринок, близькі до споживачів географічно, а також щодо культури і стилю ведення бізнесу. Тому наявність конкурентоспроможних постачальників у країні важливіша, ніж орієнтація на іноземних, не заінтересованих у створенні нових продуктів на місцевому ринку. Проте це не означає, що для успіху на ринку необхідно мати всіх конкурентоспроможних постачальників всередині країни [12, с. 10].

Основна маса українських промислових підприємств, на думку уряду, здатна утримувати свої позиції на ринку, і тільки приблизно 30 % потужностей не можуть виробляти конкурентоспроможної продукції. Конкурентоспроможними у зовнішній торгівлі є підприємства металургії, оборонного комплексу та деяких інших галузей. Але очевидно, що за відсутності кластерів конкурентоспроможних галузей завдання щодо просування кінцевої продукції українських виробників на зовнішні ринки є досить важким.

Висновки


Потреба в порівнянній економічній інформації, що відбиває рівні і тенденції розвитку, структуру і пропорції національних економік, рівень життя населення, постала давно, але стала нагальною за умов інтенсивного розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці. Нині результати міжнародних зіставлень широко використовуються міжнародними організаціями (ООН, МВФ, МБРР, ОЕСР, ЄЕС тощо), національними державними органами і неурядовими організаціями різних країн, а також окремими вченими для аналітичних і практичних робіт.

Концепції обчислення ВВП орієнтовані загалом на категорії ринкового господарства, і тому будь-які об'єктивні чи суб'єктивні відступи від них впливають на якість економіко-стати-стичного виміру. Деякі ускладнення в цьому процесі поступово зникатимуть у міру подолання перехідного стану економіки, інші ж, як свідчить аналіз, вимагають змін у методології розрахунків.

Найбільш обґрунтованою альтернативою обмінному курсу в міжнародних зіставленнях є ПКС – паритет купівельної спроможності валюти. ПКС показує, скільки потрібно кожної валюти в країнах, що порівнюються, для купівлі однакової кількості товарів і послуг. Розділивши суми ВВП в національних валютах на ПКС, одержуємо значення ВВП у міжнародна заставних цінах. Такі значення можуть бути співвіднесені між собою у вигляді просторових індексів реального ВВП, або – просторових індексів фізичного обсягу ВВП.

За основу розрахунку береться склад ВВП за категоріями використання, тобто з розподілом за окремими товарами, витратами і кінцевими покупцями. З метою пом'якшення впливу різниці в економічній орієнтації країн, які порівнюються, індекси фізичного обсягу для окремих товарів і послуг зважуються за структурою ВВП кожної країни, а потім за ними обчислюється середня геометрична величина. Така процедура набуває вирішального значення, коли не є очевидним, яка із країн може вважатися еталоном. Водночас зменшується вплив різного роду помилок.

Проведення зіставлень передбачає широке охоплення цінових різновидів на товари приблизно так, як це робиться при визначенні індексу споживчих цін за типами, спеціалізацією та розміщенням торговельних підприємств.

Загальний принцип обчислення реального ВВП за ціновими паритетами використовується у чистому вигляді лише стосовно ринкових компонентів валового внутрішнього продукту.

Обсяг неринкових послуг визначається в національних рахунках як сума поточних витрат на зазначені цілі і розрахункової величини споживання основного капіталу, тобто – з їх собівартістю. Тому теорією зіставлень рекомендується два непрямих підходи: переоцінка кожної складової собівартості та кількісний вимір неринкової діяльності.

За останніми даними рейтингу країн світу, Україна перебуває на 73-й позиції, спустившись на чотири сходинки порівняно з торішнім показником.

Перелік конкурентних переваг економіки України, на жаль, дуже короткий і містить лише 18 пунктів. Водночас перелік недоліків економіки України включає аж 92 позиції. Серед них – інфляція (106-те місце), торгові бар’єри (123-тє), податковий тягар (123-тє), обмеження на рух капіталу (102-ге), ефективність антимонопольної політики (98-ме), якість автомобільних доріг (116-те), якість авіаційної інфраструктури (116-те), професіоналізм керівників вищої ланки (102-ге), «відплив мізків» (93-тє), темпи поширення туберкульозу (86-те) і ВІЛ-інфекції (104-те), середня тривалість життя (89-те).

Світовий досвід свідчить, що практично всі країни-лідери, котрі досягли найвищих показників ВВП на душу населення (понад 20 тис. дол.), мають такі високорозвинені інституції:

відкриту ринкову економіку, вільне ціноутворення, низькі митні бар’єри, висококонкурентне ринкове середовище;

превалювання приватної власності при одночасному її захисті;

ефективне податкове адміністрування, податкову систему, підконтрольну платникам податків через демократичні представницькі інституції;

ефективні державні організації з низьким рівнем корупції;

прозорі суспільні та фінансові інститути;

демократичну політичну систему з високим рівнем політичної конкуренції, надійними механізмами контролю над державою та бюрократією;

законослухняність громадян, незалежну судову систему, якій довіряють громадяни, сильну систему органів правопорядку і виконання судових рішень;

мінімальний розрив між формальними й неформальними нормами соціальної поведінки.

Отже, як ми бачимо, що для ефективного входження національної економіки в світове господарство, України потрібно розвивати вище перераховані інституції, що стане основою підвищення світового рейтингу нашої держави.

Список використаних джерел та літератури


Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91, з наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – №29. – С. 377.

Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96, з наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – №19. – С. 81.

Указ Президента України від 23.02.2001 №113 «Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції». // режим доступу: zakon.rada.gov/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=113%2F2001.

Авдученко Л.Д. Національні рахунки України: становлення, розвиток та перспективи // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №5(23). – С.10.

Башнянин Г.І., Копич І.М. Яку систему регуляції національної економіки ми повинні створити в Україні // Регіональна економіка. – 1997. – №2. – С. 25-26.

Бураковський І., Немиря Г., Павлюк О. Україна і європейська інтеграція // Політика і час. – 2000. – №3-4. – С.5-14.

Головко В.А. Система національних рахунків України: сучасний стан та напрямки удосконалення // Статистика України. – 2001. – №1. – С. 4.

Єщенко П.С. Сучасна економіка: Навч. посіб. / П.С.Єщенко, Ю.І.Палкін. – К.: Вища школа, 2005. – 327 с.

Економічна теорія. Макроекономіка / За ред. З. Ватаманюка, С.Панчишина. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 408 с.

Економічна теорія: Підручник. / За ред. В.М. Тарасевича. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 784 с.

Економічна теорія: Політекономія / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2006. – 631 с.

Згуровський М. З. Україна в глобальних вимірах сталого розвитку // Дзеркало тижня. – 2006. – №19. – С. 8-10.

Камашева Н.В. Використання статистичних методів для дослідження взаємозв’язків між макроекономічними показниками // Статистика України. – 2002. – №1 (16). – с.11.

Качество жизни населения и конкурентноспособности Украины и стран ЕС: Монография / Н. А. Кизим, В. М. Горбатов. – Харьков.: Инжэк, 2005. – 164 с.

Козик В.В., Панков Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: