Франчайзинг, як форма ведення міжнародного бізнесу
З метою подальшого розвитку франчайзишу у 1960 р. було створено Міжнародну асоціацію франчайзингу (IFA – International Franchise Association). її програми створюються з освітньою метою для тих людей, які розробляють публічну політику, щоб надати нову інформацію про зміни у франчайзинговому співтоваристві за допомогою освітніх програм, щорічних конференцій, симпозіумів з питань законодавства та регіональних і локальних "круглих столів". Асоціація видає журнал "Світ франчайзингу", ресурсну книгу постачальника, бюлетень "Інсайдер", путівник щодо франчайзингової діяльності та надає вебресурс як своїм теперішнім, так і потенційним членам. Аналогічною установою є Європейська асоціація франчайзингу.
2.2. Переваги та недоліки франчайзингових схем з огляду оптимізації стратегії зовнішньої експансії
Вирішення суперечок з франчайзингу. За даними закордонних спеціалістів, незважаючи на Істотне врегулювання правовідносин франчайзингу, внаслідок складності цього типу підприємництва, безумовно, виникають суперечки між сторонами, що вирішуються судами. На вирішення судових суперечок з франчайзингу в багатьох країнах витрачається багато часу і коштів, тому важливим є вдосконалення відпонідних судових норм та вимог. Для прикладу слід розглянути досвід Великобританії у цьому напрямі.
Відповідно до вибіркового аналізу вирішення суперечок у судах при пронеденні повної процедури кожною із осіб за рік коштували близько до 250 тис. фунтів стерлінгів. У квітні 1999 р. набрали чинності нові судові правила щодо ведення цивільних суперечок в Англії й Уельсі, що радикально змінили процедуру слухань з франчайзингу. Нові правила спрямовані на спрощення процедури слухань, а також на усунення зайвих і непередбачених витрат на її ведення. Ключові особливості нових правил щодо рішення спорів з франчайзингу передбачають передачу контролю за справами і їхнє ведення судам, великий ступінь особистої участі у слуханні самих сторін і чітке визначення їхніх розбіжностей на ранній стадії, акцентування на альтернативному методі вирішення спорів за допомогою посередника, встановлення більш твердого, тимчасового графіка, що запобігає затягування слухань, використання заходів, що знижують ступінь упередженості експертних свідчень, впливу на сторону, що безпідставно відхиляє пропозицію з дозволу суперечки, введення більш точних обмежень при розкритті документів і більш гнучкого режиму присудження витрат.
Основною метою нових правил є швидке і справедливе рішення питань щодо суперечки, що на практиці виражається у забезпеченні рівноправності сторін, зменшенні витрат, раціонального підходу до всіх аспектів конкретної справи, а також розподіл відповідних судових ресурсів з урахуванням потреби використання їх для інших справ. Крім цього, у нових правилах передбачена можливість для сторін до початку слухань звернутися до суду із клопотанням про розкриття документів опонента і перевірку стану кожної сторони до початку процесу з метою розв'язання суперечки, не вдаючись до судового розгляду, і справедливого розподілу витрат на слухання справи.
Суд при винесенні рішення про розподіл витрат розглядає всі обставини справи, включаючи поводження сторін як до, так і під час слухань, зокрема з огляду, яка зі сторін надала інформацію про
дану справу до початку слухань. Якщо франчайзер не задовольнить запит франчайзі про розкриття інформації з даної справи до початку слухань, він може бути оштрафований, навіть у разі виграшу. Якщо виконання вимог протоколу чи попередня видача інформації не веде до вирішення спору до початку слухань, справу має бути передано до суду.
Нові судові правила сприяють перегляду підходів до спорів, елементами яких мають стати глибокий і всебічний аналіз усіх обставин справи, що підтримують нові судові правила.
Оподатковування та можливі пільги франчайзингу в Україні.
При організації, плануванні І реалізації франчайзингу слід розуміти питання руху коштів. Значні розміри оподатковування можуть впливати на фінансове положення франч;йзера і його можливості фінансувати свої зобов'язання з доходів, одержуваних від франчайзі. Питання обліку, оподатковування мають враховуватися при реалізації національного і міжнародного франчайзингу. З метою запобігання зайвих податкових витрат договір франчайзингу треба правильно структурувати, особливо щодо видів платежів.
Чинне українське законодавство не визначає особливостей оподатковування франчайзингу. що відповідно до договору може поєднувати кілька господарських операцій (наприклад, рекламну підтримку, продаж устаткування, сировини, товарів зі знижками, передачу прав на об'єкти інтелектуальної власності, лізинг основних коштів і т. д.)- Кожна така операція у рамках договору франчайзингу має свої особливості оподатковування. Тому податковий аналіз діяльності за договором франчайзингу слід проводити виходячи з конкретних взаємин франчайзера і франчайзі і загальних положень податкового законодавства.
Варто розглянути деякі особливості оподатковування франчайзингу основними податками, зокрема податком на прибуток, ПДВ і податком на репатріацію доходів нерезидента при реалізації найважливішої його функції — передачі в користування на визначених умовах прав на об'єкти інтелектуальної власності (торгових марок, ноу-хау), що аналізувалися, а також досліджені нами можливості отримання пільг при здійсненні франчайзингових проектів із впровадженням та постачанням інноваційних продуктів або продукції.
Податок на прибуток. Для цілей оподатковування податком на прибуток, винагороду за договором франчайзингу (включаючи первісний внесок) може розглядатися як плата за надання послуг. Зокрема, під продажем послуг розуміють будьякі операції цивільно-правового характеру з надання послуг, надання права на користування чи розпорядження нематеріальними активами й іншими, відмінними під товарів, об'єктами власності, передачу права на підставі авторських чи ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, винаходів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності (ст. 1.31 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (ст. 4.1) до налового доходу належить загальна сума доходу платника податків від усіх видів діяльності. Тому винагорода, виплачувана франчайзі франчайзеру за договором франчайзингу, буде включатися у валовий дохід франчайзера. Датою збільшення налового доходу франчайзера буде дата події, що відбулася раніше: одержання винагороди від франчайзі на банківський рахунок чи дата фактичного надання послуг франчайзером.
Використання договорів про усунення подвійного оподатковування
Винагорода за договором франчайзингу, виплачувана нерезиденту, підлягає оподатковуванню податком на репатріацію за ставкою 15% від суми виплати, якщо така винагорода є доходом нерезидента з джерелом походження з України. До доходів із джерелом походження з України, зокрема, належать роялті. Податок на репатріацію утримується платником доходу, що є резидентом чи постійним представництвом нерезидента під час виплати доходу і перераховується до бюджету.
Податку на репатріацію можна уникнути чи зменшити його ставку за відповідним договором про усунення подвійного оподаткування. У даний час в Україні діють 47 договорів про усунення подвійного оподатковування. Для цілей застосування договору слід встановите, чи відповідає винагорода за договором франчайзингу визначенню роялті, приведеному в договорі про усунення подвійного оподаткування. Податок на репатріацію не утримується (чи утримується за іншою ставкою, меншою за 15%, як зазначено у договорі про запобігання подвійного оподаткування), якщо нерезидент (франчайзер) надасть українському резидентові (франчайзі) довідку яро підтвердження свого резидентства, видану компетентними органами відповідної держави. У нерезидента також є можливість одержати відшкодування зайво сплаченого податку, якщо мала місце переплата.
Якщо винагорода за договором франчайзингу є доходом нерезидента від виторгу інших видів компенсації вартості послуг, наданих резиденту від такого нерезидента, тоді об'єкт оподатковування податком на репатріацію відсутній. Крім того, відповідно до більшості договорін про усунення подвійного оподаткування прибуток договірного підприємства держави обкладається податком лише у цій державі, якщо це підприємство не здійснює діяльність в іншій договірній державі через постійне представництво. У деяких випадках це положення може використовуватися для усунення подвійного оподаткування.
2.3. Застосування франчайзигу на прикладі діяльності українських компаній
Франчайзинг в Україні
Система ринкових відносин типу франчайзингу в даний час інтенсивно формується і в Україні. За оцінками Міністерства економіки України, на сьогодні в Україні підписано більше вісімдесяти франчайзингових контрактів, третина яких стосується ринку нафтопродуктів, ще чверть системи fast food. Найбільші франчай-зори - Мак Дональдс, "Кодак", "Фуджі", "Білла", "Баскин & Робіне", "Альянс", "Швидко", "Ростикс", "XXI століття", "Uno momento" та ряд ін.
Франчайзинг дедалі ширше використовується при створенні технічних станцій обслуговування автомобілів, наприклад, ЗАЗ-Деу, автозаправних станцій, наприклад "ТНК-Україна", "Лукойл-Україна", магазинів автомобільних товарів та аксесуарів, мережа магазинів АТЛ, салонів краси, які іноді працюють не лише під торговою маркою, що створена для салонів краси, а й під торговою маркою, відомою споживачу. Як приклад можна навести торговельну марку "Тіко", що використовується для автозаправок, супермаркетів та салонів краси, продажу товарів за каталогами. На сьогодні цей вид підприємницької діяльності використовується при розповсюдженні товарів з відомих каталогів "Отто", "Квеллі" та ін.
Успішно розвивають франчайзингову мережу в Україні також фірма "SPAR", російська фірма "1С" і українські підприємства ТОВ "Торгова марка Піцца Челентано" та Асоціація "МакСмак" (до речі, перші в Україні франчайзингові фаст-фуди). Діяльність цих франчайзерів слід розглянути докладніше.
У світі торгова марка " SPAR ", що заснована у 1932 р., є асоціацією незалежних оптових і роздрібних торговців (в основному продовольчими товарами) зі штаб-квартирою в Амстердамі. Цей координаційний центр надає ліцензії національним компаніям, що стають ексклюзивними представниками " SPAR ", у тій чи іншій країні, після чого самі одержують право пропонувати послуги на використання марок і технологій. Нині " SPAR " є найбільш масовим (за кількістю супермаркетів) магазинним брендом у світі: у ЗО країнах на п'ятьох континентах працює понад 17 тис. Магазинів - членів цієї асоціації, сумарний річний обсяг яких у 2000 р. склав 26 млрд. євро.
В Україні перший Із приватних супермаркетів, що працюють під маркою " SPAR " відкрито у травні 2002 р. в Києві поблизу станції метро "Мінська". Площа магазину дорівнює 1, 2 тис. кв. м. Він належить до корпоративного формату Еиготагі (великий супермаркет для сімейних покупок). У столиці планується щороку відкривати кілька супермаркетів, переважно форматів Еиготагі, а також " SPAR ". Отже, " SPAR " став другою (слідом за Billa) відомою іноземною маркою супермаркетів, що почала діяльність в Україні. Хоча порівняння з Billa (дочірньою компанією із 100% — іноземним капіталом) не зовсім коректно. На відміну від Віїїа, "SPAR-Ukraine" стала національним відділенням, одержавши від міжнародної групи " SPAR " право на використання торгової марки в Україні. Власний "бренд" сприяє формуванню іміджу компанії, активізації діяльності у підвищенні якості товару, найшвидшому завоюванню довіри покупців, розвитку торгової мережі й одержанню прибутку.
Фірма "1С" спеціалізується на дистрибуції, виданні, підтримці і розробці комп'ютерних програм І баз даних ділового і домашнього призначення. Наприкінці 1993 р. фірма "1С" визначила, що перспективними секторами ринку стануть індивідуальне обслуговування користувачів облікових програм. У фірмі було прийняте рішення не розвивати бізнес на основі створення ряду сервісних філій і відділень, а зберігати і розвивати бізнес своїх партнерів із використанням франчайзингової мережі. Із середини 1994 р. "1С" підписує пробні франчайзингові договори і поступово формує нову впро-ваджувальну мережу. "1С" партнери починають проводити єдині семінари (маркетингові заходи) по всій країні — водночас за однією програмою з централізованою рекламою.
У 1996—1997 рр. фірма "1С" розробила і впровадила не лише серії складних продуктів для комплексної автоматизації у точній відповідності з потребами підприємства, а й збільшила налагоджену франчайзингову мережу з 80 до 800 організацій. Особливістю 1998-1999 рр. стало створення субфранчайзингових структур і їхня спеціалізація за галузями - початок регулярного обслуговування клієнтів на основі використання інформаційно-технологічного супроводу.
Франчайзингова мережа практично без втрат обійшла кризу серпня 1998 р. Так, обсяг діяльності франчайзі щодо впровадження програм "1С: Підприємство" у 1998 р. склав близько $ 100 мли.
США, водночас, як обсяг продажів самої фірми "1С" досяг $ 17 млн. У 2000 — 2002 рр. відбулося подальше удосконалення і розвиток франчайзингової мережі. Для підвищення якості роботи франчайзі розробляються і впроваджуються нові навчально-методичні комплекси: "Типова система якості франчайзі", "Посібник із системи якості" (сертифікат із міжнародного стандарту ISO 9001), "Елементи технології стандартного впровадження", "Методичні матеріали для проведення обстеження", спеціальний CD ROM з інформацією в електронному вигляді.
Франчайзингова мережа розвивається як мережа сертифікованих підприємств, що здійснюють під маркою "1С" комплексні послуги з автоматизації облікової та офісної роботи з гарантованою якістю. На сьогодні кількість самостійних підприємств франчайзі в мережі зросло до 1600, причому близько 200 з них складають українські підприємства. Причиною успішного розвитку цього бізнесу є підвищення вимог франчайзера до своєї діяльності.
Фірма "1С" поліпшує якість своїх рекламних заходів, здійснює франчайзі інформаційну, технологічну і методичну підтримку, розвиває у франчайзі почуття хазяїна власної справи і приналежності до великої родини, прагне укладати франчайзингові договори переважно з дилерами, які вже попрацювали з продуктами фірми "1С" і розуміють її бізнес.
Підприємство "Піцца Челентано" було відкрито у Львові в 1998 р. Формула бізнесу була успішна, потік клієнтів значно перевищив кількість місць у піццерії, прибутки зросли, незважаючи на різке падіння курсу гривні. З'явилося кілька пропозицій відкрити такі самі підприємства у Львові, Києві і Хмельницькому. Роботи з франчайзингового розвитку системи були розпочаті у 1997 р. З цією метою були отримані документи про пріоритет на авторство типового інтер'єра піццерії "Піцца Челентано" і відправлена иа реєстрацію до патентного відомства заявка па товарний знак "ІІііща Челеитано", розроблена схема навчання підприємств — потенційних франчайзі, відпрацьовані вимоги до якості продукції.
У 1998 р. підприємство почало відпрацьовувати пробне функціонування підприємств франчайзингової мережі. При цьому франчайзингові платежі не бралися. Протягом 1999 р. були відкриті підприємства "Піцца Челентано" у Києві, Хмельницькому і ще одне у Львові.
Поєднання типового інтер'єра, системи обслуговулання, асортиментної програми, системи постачання, контролю, цінової як потенційних операторів франчайзингу, так і піратів, які бажають повторити успіх, скопіювавши формулу які бізнесу підприємства. Цей факг став поштовхом до посилення роботи із захисту інтелектуальної власності, були внесені також серйозні корективи у тактику і стратегію розвитку франчайзингу — розроблено ряд нових документів для діяльності типового підприємства і функціонування франчайзингової мережі в цілому, розроблена концепція нового напряму "Картопляна Хата".
Протягом трьох років в Одесі, Івано-Франківську, Тернополі, Вінниці, Миколаєві, Бердянську, Севастополі, Дрогобичі, Запоріжжі, Кам'янець-Подільському було відкрито по одному підприємству, у Києві, Кривому Розі, Львові — по три підприємства концепції "Піцца Челентано" і "Картопляна Хата". Ведеться підготовка до відкриття ще 34 підприємств, у тому числі підприємства франчайзі у Польщі.
Не менш стрімкиі розвиток здійснила компанія "МакСмак". Зараз мережа піццерій "МакСмак" забезпечує роботою понад 300 осіб. Персонал - здебільшого молодь: при повній зайнятості працівник піццерії меже заробляти до 300 — 320 грн. на тиждень. Крім дев'яти функціонуючих, ресторанів, компанія відкрила цех з виробництва замороженої піцци. Тут застосовують метод щокового заморожування. Продукти, оброблені у такий спосіб, надовго зберігають свої високі харчові якості. Компанія "МакСмак" пропонує два варіанти бізнесу на умовах франчайзингу, а також на безоплатній основі у вигляді виконання дистриб'ютерської підприємницької діяльності з використанням торгової марки "МакСмак" за умови реалізації у своїй піццерії готових піцц цієї компанії.
В Україні 29 грудня 2001 р. розпочала свою діяльність Асоціація роботодавців у галузі франчайзингу. Завдання цієї організації — представіяти інтереси підприємців та їх операторів, які використовують фраічайзингові договори у державних установах, надавати їм практичну допомогу при організації та просуванні на ринку. Одночасно з активною діяльністю на національних теренах Асоціація налагоджує зв'язки з іноземними та міжнародними асоціаціями, вивчає досвід інших країн у франчайзииговій діяльності та нормативні засади останньої.
У такий спосіб і Україні франчайзинг активно розвивається. Найбільш охопленими франчайзинговими мережами є такі сфери бізнесу, як громадське харчування, роздрібна торгівля, послуги, автоперевезення та будівництво.
2.4. Проблеми та перспективи поширення франчайзигу в Україні
Перспективи правового регулювання франчайзингу в Україні
Функціонування фінансової сфери у країнах СНД у 90-і роки будувалося за принципами формування спекулятивних фінансових пірамід. Ця закономірність розвитку фінансових ринків може перейти і на франчайзингові мережі, приводячи до формування "концесійних пірамід" (об'єктивно їхня можливість закладена в суб-франчайзингу чи комерційній субконцесії). Наприклад, "Дока-ніцца" і "Дока-хліб" — перші франчайзингові мережі, що з'явилися в Росії та Україні і зазнали поразки.
Захист економічних інтересів франчайзі залишається одним із головних завдань правового регулювання франчайзингу, оскільки і після укладання договору франшизи становище франчайзі залишається досить вразливим. Він зобов'язаний виконувати всі зумовлені вказівки і вимоги франчайзера, якими б згубними вони для нього не виявилися. Так, франчайзер може встановити вищі ринкові ціни на техніку й устаткування, що він надає франчайзі. Може зажадати від останнього погодитися на пробний продаж своїх ще не перевірених ринком товарів без компенсації можливого збитку. Може "порекомендувати" йому внести добровільний внесок на проведення загальної компанії для розвитку бізнесу і т. д. Відмова франчайзі виконати кожну з подібних вимог служить для франчайзера законною підставою для розірвання договірних відносин. Нарешті, такою підставою без усяких наслідків для франчайзера може стати оголошення франчайзі "неефективним" чи "неконкурентоспроможним". Настільки ж довільно франчайзер може вирішувати питання про поновлення договору франшизи після закінчення його терміну чи після продажі прав на франшизу третій особі, в яких франчайзі може бути життєво зацікавлений.
Правове регулювання відносин франчайзингу багато в чому має на меті вирівняти баланс можливостей сторін у договорі. У країнах, де немає окремого законодавства про франчайзинг, для захисту франчайзі використовуються традиційні принципи "сумлінності", "справедливості", "доброї волі", "чесної ділової практики" і т. п., всюди зафіксовані в загальному цивільному чи договірному законодавстві.
Значну роль у такому захисті відіграє суспільно-підприемницька інфраструктура фрапчайзингу — система саморегулювання. Практично в усіх країнах з розвинутими відносинами франчайзингу створені й активно діють національні і міжнародні федерації й асоціації франчайзингу (чи франчайзерів), що керуються у своїй діяльності прийнятими ними етичними кодексами франчайзингу.
Як випливає із самих назв цих документів, вони ставлять за обов'язок учасникам подібних організацій дотримуватись "правил чесної гри" щодо франчайзі. Досягненню цієї мети сприяє створення навколо франчайзингу атмосфери суспільної зацікавленості широкої дискусії, публікація численних спеціальних, у тому числі урядових, періодичних видань з аналізом стану франчайзингу в країні й у світі, популярних посібників з франчайзингу, наявність загальнодоступної статистики, широка реклама переваг франчайзингу в ЗМІ.
З іншого боку, франчайзер теж достатньо вразливий і потребує законодавчого захисту. На думку практиків-франчайзерів та юристів, найскладнішим моментом у законодавстві є невизначеність щодо обсягу інформації, яка підлягає розкриттю до підписання угоди. Продавець франшизи, розкривши ноу-хау, стає залежним від покупця, який, отримавши готовий і майже напевне успішний бізнес-проект, може йому ігє заплатити. До речі, зарубіжні ліцензійні та франчайзингові закони лей момент враховують досить ретельно.
Опанувавши технологічні тонкощі виробництва чи сервісу і навіть заплативши за це, за допомогою кваліфікованого юриста все одно можна нехтувати комерційними інтересами франчайзера, якщо він, звісно, не контролює бізнес франчайзі через кредити, заставу майна, приміщення, сервіс обладнання або ексклюзивні товарні поставки. Розірвати угоду можна, посилаючись на те, що вона була підписана без знання "суттєвих умов" (якими є технологічні подробиці і ноу-хау) або "під впливом помилки", що дозволяє у судовому порядку розірвати угоду і зобов'язати франчайзера повернути франчайзі виплачені йому гроші.
У 2001 р. Кабінетом Міністрів України було внесено до Верховної Ради України проект Закону України "Про франчайзинг". Метою проекту було законодавче регулювання відносин між суб'єктами госіюдарюнання щодо передачі прав на використання в господарській діяльності комплексу виключних прав власника на фірмове найменування, комерційну інформацію, ноу-хау і т. д. При аналізі проекту Закону в ньому були виявлені такі недоліки:
відсутні визначення ключових понять, що використовуються у франчайзингу: ноу-хау, франшиза, територіальна франшиза, генеральна франшиза, субфранчайзинг, комерційна інформація, об'єкти виключних прав і т.д.;
законопроект не узгоджений із законодавством у сфері правової охорони інтелектуальної власності;
проект дублює розділи Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, не вносячи ніяких доповнень у регулювання франчайзингу;
пропонується багаторазова реєстрація франчайзиногового договору (у Департаменті інтелектуальної власності та органі, що реєструє суб'єкти підприємницької діяльності);
відсутні норми про регулювання переддоговірних франчайзингових відносин (з урахуванням проекту Типового закону про інформацію);
відсутні норми щодо розкриття інформації про запропоновану франшизу;
не передбачені питання економічного стимулювання франчайзингу, створення системи саморегулювання;
відсутні формулювання таких важливих понять франчайзингу: корисні моделі, формули, процеси, ноу-хау, процеси, що усуне можливості їхнього неоднозначного трактування податковими службами і зніме проблеми, пов'язані із застосуванням окремих податків, зокрема, ПДВ, податку на репатріацію, відобразити існуюче оподатковування франчайзингового бізнесу;
відсутність норми щодо регулювання міжнародного франчайзингу.
У цілому законопроект заслуговував підтримки, оскільки спрямований на поглиблення і розвиток підприємництва, а також посилення захисту прав інтелектуальної власності в Україні. Однак, внаслідок очікування прийняття ЦК України роботу над проектом Закону України "Про франчайзинг" було призупинено.
Отже, потреба розробки та прийняття Закону України "Про франчайзинг", який автори, рекомендували розробити ще у 1997 р., сьогодні стає ще більш актуальною. У цьому Законі необхідно передбачити всі юридичні аспекти взаємовідносин сторін і розвитку українського франчайзингу, які 6 відповідали міжнародним вимогам. Прийняття цього Закону дозволить створити прозорі механізми для становлення і розвитку франчайзингу, що значною мірою стимулюватиме створення національних мереж франчайзингу, залучення міжнародного франчайзингу, в тому числі із прямим кредитуванням проектів міжнародними фінансовими корпораціями.
Від якості та ефективності Закону України "Про франчайзинг", термінів його прийняття багато в чому залежатиме практичний розвиток франчайзингових мереж та їх роль в інноваційному розвитку економіки України.
Використання договорів про усунення подвійного оподатковування
Винагорода за договором франчайзингу, виплачувана нерезиденту, підлягає оподатковуванню податком на репатріацію за ставкою 15% від суми виплати, якщо така винагорода є доходом нерезидента з джерелом походження з України. До доходів із джерелом походження з України, зокрема, належать роялті. Податок на репатріацію утримується платником доходу, що є резидентом чи постійним представництвом нерезидента під час виплати доходу і перераховується до бюджету.
Податку на репатріацію можна уникнути чи зменшити його ставку за відповідним договором про усунення подвійного оподаткування. У даний час в Україні діють 47 договорів про усунення подвійного оподатковування. Для цілей застосування договору слід встановите, чи відповідає винагорода за договором франчайзингу визначенню роялті, приведеному в договорі про усунення подвійного оподаткування. Податок на репатріацію не утримується (чи утримується за іншою ставкою, меншою за 15%, як зазначено у договорі про запобігання подвійного оподаткування), якщо нерезидент (франчайзер) надасть українському резидентові (франчайзі) довідку яро підтвердження свого резидентства, видану компетентними органами відповідної держави. У нерезидента також є можливість одержати відшкодування зайво сплаченого податку, якщо мала місце переплата.
Якщо винагорода за договором франчайзингу є доходом нерезидента від виторгу інших видів компенсації вартості послуг, наданих резиденту від такого нерезидента, тоді об'єкт оподатковування податком на репатріацію відсутній. Крім того, відповідно до більшості договорін про усунення подвійного оподаткування прибуток договірного підприємства держави обкладається податком лише у цій державі, якщо це підприємство не здійснює діяльність в іншій договірній державі через постійне представництво. У деяких випадках це положення може використовуватися для усунення подвійного оподаткування.
Правове регулювання франчайзингу в Україні
У нашій країні законодавче регулювання пільгового підприємництва закріплене у ЦК України від 16 січня 2003 р., який набрав чинності з 1 січня 2004 р. Однак у тексті статей закону терміни франчайзингу не застосовуються. Водночас, докладний розгляд глави 76 статей 1115—1129 ЦК України дозволяє зробити висновок, що а законі під ім'ям комерційної концесії фігурують положення франчайзингу. Ряд із них відповідає відносинам франчайзингу, що приведені на початку статті:
1) предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації (п.1 ст. 1116 ЦК України);
2) за
договором
комерційної
концесії одна
сторона (правоволоділець)
зобов'язується
надати другій
стороні (користувачеві)
за плату право
користування
відповідно
до її вимог
комплексом
належних
цій стороні
прав з метою
виготовлення
та (або) продажу
певного виду
товару та (або)
падання послу?
(п. 1 ст. 1115 ЦК України);
3) правоволоділець зобов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав (п. і ст. 1120 ЦК України);
4) правоволоділець зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором комерційної концесії, надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників (п. 2.2 ст, 1120 ЦК України);
5) з урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійснюється користувачем за договором комерційної концесії, користувач зобов'язаний:
використовувати торговельну марку та інші позначенн правоволодільця визначеним у договорі способом (п. 1.1 ст. 1121 ЦК України);
дотримуватися інструкцій та вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем (п. 1.3 ст. 1121 ЦК України);
не розголошувати секрети виробництва правоволодільця, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію (п. 1.6 ст. 1121 ЦК України).
Отже, замінивши слова "правоволоділець" у тексті перерахованих статей ЦК України на "франчайзера", а "користувача" — на "франчайзі" і назвавши "плату за право користування комплексом., прав..." вартістю франшизи і роялті, ми одержуємо відносини франчайзингу.
Завдання захисту інтересів споживачів в українському законодавстві реалізується, насамперед, через положення про державну реєстрацію договору комерційної концесії:
договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця (п, 2 ст. 1118 ЦК України);
якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача (п. З ст, 1118 ЦК України).
Закон також передбачає обов'язкок користувача (франчайзі) інформувати споживачів про присутність посередницьких відносин (п. 1.5 ст. 1121 ЦК України), забезпечувати належну якість пропонованих товарів, робіт, послуг, що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) правоволодільцем (п. 1.2 ст. 1121 ЦК України), а також відповідальність правоволодільця (франчайзера) за вимогами, що пред'являються до користувача (франчайзі) шляхом суб-сидіарної відповідальності "...у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем.
За вимогами, що пред'являються до користувача як виробника
продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем" (ст. 1123 ЦК України).
Окремі положення ЦК України, відповідаючи інтересам дрібних підприємців-користувачів (франчайзі), конкретизують норми чинного антимонопольного законодавства щодо договору комерційної концесії (франчайзингу) (наприклад, п. 2 ст. 1122 ЦК України) і мають розглядатися ними у загальному контексті.
У рамках регулювання відносин франчайзингу українське законодавство передбачає можливість надання франчайзером більш широких прав, пов'язаних з використанням субфранчайзингу. За договором субфранчайзингу франчайзі має право продати субфран-шизу, а значить дозволяти третім особам користуватися комплексом прав, що сам франчайзі одержав від франчайзера, або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором комерційної концесії (п. 1 ст. 1119 ЦК
України).
Слід зазначити, що в термінології ЦК України субфранчайзинг представлений як комерційна субконцесія. Користувач (франчайзі) за договором комерційної субконцесії (субфранчайзингу) виступає у ролі вторинного правоволодільця (еквівалент загальноприйнятого в західному законодавстві поняття субфранчайзера), особи, яка отримує субфраншизу — у ролі вторинного субкористувача (суб-
франчайзі).
Договір комерційної субконцесії (субфранчайзингу) укладається на основі договору комерційної концесії (франчайзингу), і тому тісно з ним пов'язаний за умовами і правовим регулюванням (п. 2 ст. 1119 ЦК України). Крім цього, користувач (франчайзі) та субкористувач (субфранчайзі) відповідають перед правоволодільцем (франчайзером) за завдану йому шкоду солідарно. Недійсність договору комерційної концесії (франчайзингу) має наслідком недійсність договору субконцесії ( субфранчайзингу) (п. 4 ст. 1119 ЦК України).
Договір комерційної концесії має бути укладений у письмовій формі і зареєстрований в органі, що реєструє правоволодільця чи користувача (якщо правоволодільцем є іноземна юридична особа або індивідуальний підприємець) й у федеральному органі виконавчої влади у галузі патентів і товарних знаків (ст. 1118). Недотримання зазначених вимог спричиняє недійсність договору.
Незважаючи на позитивний факт — включення в ЦК України такого нового виду правовідносин як комерційна концесія, варто також зазначити і ряд негативних сторін, пов'язаних з виконанням
законодавчого формування цих договірних зобов'язань, Багато положень франчайзингу, що є типовими для ряду зарубіжних країн, значною мірою мало висвітлені або видозмінені, що може стати істотним гальмом у розвитку франчайзингових мереж в Україні.
Одним із таких прикладів є передбачена у ст. 1123 ЦК України субсидіарна відповідальність правоволодільця за вимогами, що пред'являються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем, а також відповідальність правоволодільця солідарна з користувачем за вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця. У такий підхід визначався як позитивний, оскільки законодавець установлює високі вимоги для того, щоб сторони сумлінно виконували свої обов'язки і не заповнювали ринок товарами з низькою споживчою якістю. При цьому зазначалося, що це витікає із Закону України "Про захист прав споживачів", яким споживачу надане право вимагати від продавця (виготовлювача) відповідності наданого товару вимогам нормативних документів, умовам договорів, а також інформації про товар (ч. 1 ст. 12) і залучати їх до відповідальності на свій вибір (ст. 14), у тому числі за вимогами, що застосовуються до користувача як до виробника товарів правоволодільця. Останній залучається до відповідальності за невідповідність їх споживчим чи заявленим якостям солідарно з користувачем.
Зазначену норму слід розглянути і з іншого боку. Навіть якщо у рамках франшизи виконується лише реалізація товару правоволодільця на дистриб'ютерських умовах з використанням його торгової марки, такий підхід сумнівний. Однак, здебільшого за класичною франшизою виготовлення продукту виконується безпосередньо користувачем за технологією правоволодільця. З урахуванням субсидіарної відповідальності правоволоділець має