Xreferat.com » Рефераты по международным отношениям » Франчайзинг, як форма ведення міжнародного бізнесу

Франчайзинг, як форма ведення міжнародного бізнесу

ставлення уряду Мексики до франчайзингу, що призвело до лібералі­зації законів, які впливають на франчайзинг, ця країна стала цент­ральним об'єктом інтересу для багатьох північноамериканських франчайзерів.

З метою подальшого розвитку франчайзишу у 1960 р. було створено Міжнародну асоціацію франчайзингу (IFA – International Franchise Association). її програми створюються з освітньою ме­тою для тих людей, які розробляють публічну політику, щоб нада­ти нову інформацію про зміни у франчайзинговому співтоваристві за допомогою освітніх програм, щорічних конференцій, сим­позіумів з питань законодавства та регіональних і локальних "круглих столів". Асоціація видає журнал "Світ франчайзингу", ресурс­ну книгу постачальника, бюлетень "Інсайдер", путівник щодо франчайзингової діяльності та надає вебресурс як своїм те­перішнім, так і потенційним членам. Аналогічною установою є Європейська асоціація франчайзингу.

2.2. Переваги та недоліки франчайзингових схем з огляду оптимізації стратегії зовнішньої експансії

Вирішення суперечок з франчайзингу. За даними закор­донних спеціалістів, незважаючи на Істотне врегулювання пра­вовідносин франчайзингу, внаслідок складності цього типу підприємництва, безумовно, виникають суперечки між сторонами, що вирішуються судами. На вирішення судових суперечок з фран­чайзингу в багатьох країнах витрачається багато часу і коштів, то­му важливим є вдосконалення відпонідних судових норм та вимог. Для прикладу слід розглянути досвід Великобританії у цьому на­прямі.

Відповідно до вибіркового аналізу вирішення суперечок у су­дах при пронеденні повної процедури кожною із осіб за рік кошту­вали близько до 250 тис. фунтів стерлінгів. У квітні 1999 р. набра­ли чинності нові судові правила щодо ведення цивільних суперечок в Англії й Уельсі, що радикально змінили процедуру слухань з франчайзингу. Нові правила спрямовані на спрощення процедури слухань, а також на усунення зайвих і непередбачених витрат на її ведення. Ключові особливості нових правил щодо рішення спорів з франчайзингу передбачають передачу контролю за справами і їхнє ведення судам, великий ступінь особистої участі у слуханні самих сторін і чітке визначення їхніх розбіжностей на ранній стадії, ак­центування на альтернативному методі вирішення спорів за допо­могою посередника, встановлення більш твердого, тимчасового графіка, що запобігає затягування слухань, використання заходів, що знижують ступінь упередженості експертних свідчень, впливу на сторону, що безпідставно відхиляє пропозицію з дозволу супе­речки, введення більш точних обмежень при розкритті документів і більш гнучкого режиму присудження витрат.

Основною метою нових правил є швидке і справедливе рішен­ня питань щодо суперечки, що на практиці виражається у забезпе­ченні рівноправності сторін, зменшенні витрат, раціонального підходу до всіх аспектів конкретної справи, а також розподіл відповідних судових ресурсів з урахуванням потреби використання їх для інших справ. Крім цього, у нових правилах передбачена можливість для сторін до початку слухань звернутися до суду із клопотанням про розкриття документів опонента і перевірку стану кожної сторони до початку процесу з метою розв'язання супереч­ки, не вдаючись до судового розгляду, і справедливого розподілу витрат на слухання справи.

Суд при винесенні рішення про розподіл витрат розглядає всі обставини справи, включаючи поводження сторін як до, так і під час слухань, зокрема з огляду, яка зі сторін надала інформацію про

дану справу до початку слухань. Якщо франчайзер не задоволь­нить запит франчайзі про розкриття інформації з даної справи до початку слухань, він може бути оштрафований, навіть у разі вигра­шу. Якщо виконання вимог протоколу чи попередня видача інфор­мації не веде до вирішення спору до початку слухань, справу має бути передано до суду.

Нові судові правила сприяють перегляду підходів до спорів, елементами яких мають стати глибокий і всебічний аналіз усіх об­ставин справи, що підтримують нові судові правила.

Оподатковування та можливі пільги франчайзингу в Україні.

При організації, плануванні І реалізації франчайзингу слід ро­зуміти питання руху коштів. Значні розміри оподатковування мо­жуть впливати на фінансове положення франч;йзера і його можли­вості фінансувати свої зобов'язання з доходів, одержуваних від франчайзі. Питання обліку, оподатковування мають враховуватися при реалізації національного і міжнародного франчайзингу. З ме­тою запобігання зайвих податкових витрат договір франчайзингу треба правильно структурувати, особливо щодо видів платежів.

Чинне українське законодавство не визначає особливостей опо­датковування франчайзингу. що відповідно до договору може поєднувати кілька господарських операцій (наприклад, рекламну підтримку, продаж устаткування, сировини, товарів зі знижками, передачу прав на об'єкти інтелектуальної власності, лізинг основ­них коштів і т. д.)- Кожна така операція у рамках договору фран­чайзингу має свої особливості оподатковування. Тому податковий аналіз діяльності за договором франчайзингу слід проводити вихо­дячи з конкретних взаємин франчайзера і франчайзі і загальних положень податкового законодавства.

Варто розглянути деякі особливості оподатковування франчай­зингу основними податками, зокрема податком на прибуток, ПДВ і податком на репатріацію доходів нерезидента при реалізації най­важливішої його функції — передачі в користування на визначених умовах прав на об'єкти інтелектуальної власності (торгових марок, ноу-хау), що аналізувалися, а також досліджені нами можливості отримання пільг при здійсненні франчайзингових проектів із впро­вадженням та постачанням інноваційних продуктів або продукції.

Податок на прибуток. Для цілей оподатковування подат­ком на прибуток, винагороду за договором франчайзингу (включа­ючи первісний внесок) може розглядатися як плата за надання по­слуг. Зокрема, під продажем послуг розуміють будьякі операції цивільно-правового характеру з надання послуг, надання права на користування чи розпорядження нематеріальними активами й іншими, відмінними під товарів, об'єктами власності, передачу пра­ва на підставі авторських чи ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, винаходів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності (ст. 1.31 Закону України "Про оподат­кування прибутку підприємств").

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (ст. 4.1) до налового доходу належить загальна сума доходу платника податків від усіх видів діяльності. Тому винагоро­да, виплачувана франчайзі франчайзеру за договором франчайзин­гу, буде включатися у валовий дохід франчайзера. Датою збільшення налового доходу франчайзера буде дата події, що відбу­лася раніше: одержання винагороди від франчайзі на банківський рахунок чи дата фактичного надання послуг франчайзером.

Використання договорів про усунення подвійного оподатковування

Винагорода за договором франчайзингу, виплачувана нерези­денту, підлягає оподатковуванню податком на репатріацію за став­кою 15% від суми виплати, якщо така винагорода є доходом нере­зидента з джерелом походження з України. До доходів із джере­лом походження з України, зокрема, належать роялті. Податок на репатріацію утримується платником доходу, що є резидентом чи постійним представництвом нерезидента під час виплати доходу і перераховується до бюджету.

Податку на репатріацію можна уникнути чи зменшити його ставку за відповідним договором про усунення подвійного оподат­кування. У даний час в Україні діють 47 договорів про усунення подвійного оподатковування. Для цілей застосування договору слід встановите, чи відповідає винагорода за договором франчайзингу визначенню роялті, приведеному в договорі про усунення подвійно­го оподаткування. Податок на репатріацію не утримується (чи ут­римується за іншою ставкою, меншою за 15%, як зазначено у дого­ворі про запобігання подвійного оподаткування), якщо нерезидент (франчайзер) надасть українському резидентові (франчайзі) довідку яро підтвердження свого резидентства, видану компетент­ними органами відповідної держави. У нерезидента також є мож­ливість одержати відшкодування зайво сплаченого податку, якщо мала місце переплата.

Якщо винагорода за договором франчайзингу є доходом нере­зидента від виторгу інших видів компенсації вартості послуг, нада­них резиденту від такого нерезидента, тоді об'єкт оподатковування податком на репатріацію відсутній. Крім того, відповідно до більшості договорін про усунення подвійного оподаткування прибу­ток договірного підприємства держави обкладається податком ли­ше у цій державі, якщо це підприємство не здійснює діяльність в іншій договірній державі через постійне представництво. У деяких випадках це положення може використовуватися для усунення подвійного оподаткування.

2.3. Застосування франчайзигу на прикладі діяльності українських компаній

Франчайзинг в Україні

Система ринкових відносин типу франчайзингу в даний час інтенсивно формується і в Україні. За оцінками Міністерства еко­номіки України, на сьогодні в Україні підписано більше вісімдеся­ти франчайзингових контрактів, третина яких стосується ринку нафтопродуктів, ще чверть системи fast food. Найбільші франчай-зори - Мак Дональдс, "Кодак", "Фуджі", "Білла", "Баскин & Ро­біне", "Альянс", "Швидко", "Ростикс", "XXI століття", "Uno momento" та ряд ін.

Франчайзинг дедалі ширше використовується при створенні технічних станцій обслуговування автомобілів, наприклад, ЗАЗ-Деу, автозаправних станцій, наприклад "ТНК-Україна", "Лукойл-Україна", магазинів автомобільних товарів та аксесуарів, мережа магазинів АТЛ, салонів краси, які іноді працюють не лише під тор­говою маркою, що створена для салонів краси, а й під торговою маркою, відомою споживачу. Як приклад можна навести торговель­ну марку "Тіко", що використовується для автозаправок, супермар­кетів та салонів краси, продажу товарів за каталогами. На сьогодні цей вид підприємницької діяльності використовується при розпов­сюдженні товарів з відомих каталогів "Отто", "Квеллі" та ін.

Успішно розвивають франчайзингову мережу в Україні також фірма "SPAR", російська фірма "1С" і українські підприємства ТОВ "Торгова марка Піцца Челентано" та Асоціація "МакСмак" (до речі, перші в Україні франчайзингові фаст-фуди). Діяльність цих франчайзерів слід розглянути докладніше.

У світі торгова марка " SPAR ", що заснована у 1932 р., є асоці­ацією незалежних оптових і роздрібних торговців (в основному продовольчими товарами) зі штаб-квартирою в Амстердамі. Цей ко­ординаційний центр надає ліцензії національним компаніям, що стають ексклюзивними представниками " SPAR ", у тій чи іншій країні, після чого самі одержують право пропонувати послуги на використання марок і технологій. Нині " SPAR " є найбільш масо­вим (за кількістю супермаркетів) магазинним брендом у світі: у ЗО країнах на п'ятьох континентах працює понад 17 тис. Магазинів - членів цієї асоціації, сумарний річний обсяг яких у 2000 р. склав 26 млрд. євро.

В Україні перший Із приватних супермаркетів, що працюють під маркою " SPAR " відкрито у травні 2002 р. в Києві поблизу стан­ції метро "Мінська". Площа магазину дорівнює 1, 2 тис. кв. м. Він належить до корпоративного формату Еиготагі (великий супер­маркет для сімейних покупок). У столиці планується щороку відкривати кілька супермаркетів, переважно форматів Еиготагі, а також " SPAR ". Отже, " SPAR " став другою (слідом за Billa) відо­мою іноземною маркою супермаркетів, що почала діяльність в Ук­раїні. Хоча порівняння з Billa (дочірньою компанією із 100% — іноземним капіталом) не зовсім коректно. На відміну від Віїїа, "SPAR-Ukraine" стала національним відділенням, одержавши від міжнародної групи " SPAR " право на використання торгової марки в Україні. Власний "бренд" сприяє формуванню іміджу компанії, активізації діяльності у підвищенні якості товару, найшвидшому завоюванню довіри покупців, розвитку торгової мережі й одержан­ню прибутку.

Фірма "1С" спеціалізується на дистрибуції, виданні, підтримці і розробці комп'ютерних програм І баз даних ділового і домашньо­го призначення. Наприкінці 1993 р. фірма "1С" визначила, що пер­спективними секторами ринку стануть індивідуальне обслуговуван­ня користувачів облікових програм. У фірмі було прийняте рішен­ня не розвивати бізнес на основі створення ряду сервісних філій і відділень, а зберігати і розвивати бізнес своїх партнерів із викори­станням франчайзингової мережі. Із середини 1994 р. "1С" підпи­сує пробні франчайзингові договори і поступово формує нову впро-ваджувальну мережу. "1С" партнери починають проводити єдині семінари (маркетингові заходи) по всій країні — водночас за од­нією програмою з централізованою рекламою.

У 1996—1997 рр. фірма "1С" розробила і впровадила не лише серії складних продуктів для комплексної автоматизації у точній відповідності з потребами підприємства, а й збільшила налагодже­ну франчайзингову мережу з 80 до 800 організацій. Особливістю 1998-1999 рр. стало створення субфранчайзингових структур і їхня спеціалізація за галузями - початок регулярного обслугову­вання клієнтів на основі використання інформаційно-технологічно­го супроводу.

Франчайзингова мережа практично без втрат обійшла кризу серпня 1998 р. Так, обсяг діяльності франчайзі щодо впроваджен­ня програм "1С: Підприємство" у 1998 р. склав близько $ 100 мли.

США, водночас, як обсяг продажів самої фірми "1С" досяг $ 17 млн. У 2000 — 2002 рр. відбулося подальше удосконалення і роз­виток франчайзингової мережі. Для підвищення якості роботи франчайзі розробляються і впроваджуються нові навчально-методичні комплекси: "Типова система якості франчайзі", "Посібник із системи якості" (сертифікат із міжнародного стандарту ISO 9001), "Елементи технології стандартного впровадження", "Методичні ма­теріали для проведення обстеження", спеціальний CD ROM з інформацією в електронному вигляді.

Франчайзингова мережа розвивається як мережа сертифікованих підприємств, що здійснюють під маркою "1С" комплексні по­слуги з автоматизації облікової та офісної роботи з гарантованою якістю. На сьогодні кількість самостійних підприємств франчайзі в мережі зросло до 1600, причому близько 200 з них складають ук­раїнські підприємства. Причиною успішного розвитку цього бізне­су є підвищення вимог франчайзера до своєї діяльності.

Фірма "1С" поліпшує якість своїх рекламних заходів, здійснює франчайзі інформаційну, технологічну і методичну підтримку, розвиває у франчайзі почуття хазяїна власної справи і приналежності до великої родини, прагне укладати франчайзингові договори переважно з дилерами, які вже попрацювали з продукта­ми фірми "1С" і розуміють її бізнес.

Підприємство "Піцца Челентано" було відкрито у Львові в 1998 р. Формула бізнесу була успішна, потік клієнтів значно пере­вищив кількість місць у піццерії, прибутки зросли, незважаючи на різке падіння курсу гривні. З'явилося кілька пропозицій відкрити такі самі підприємства у Львові, Києві і Хмельницькому. Роботи з франчайзингового розвитку системи були розпочаті у 1997 р. З цією метою були отримані документи про пріоритет на авторство типового інтер'єра піццерії "Піцца Челентано" і відправлена иа реєстрацію до патентного відомства заявка па товарний знак "ІІііща Челеитано", розроблена схема навчання підприємств — по­тенційних франчайзі, відпрацьовані вимоги до якості продукції.

У 1998 р. підприємство почало відпрацьовувати пробне функціонування підприємств франчайзингової мережі. При цьому франчайзингові платежі не бралися. Протягом 1999 р. були відкриті підприємства "Піцца Челентано" у Києві, Хмельницькому і ще одне у Львові.

Поєднання типового інтер'єра, системи обслуговулання, асор­тиментної програми, системи постачання, контролю, цінової як потенційних операторів франчайзингу, так і піратів, які бажа­ють повторити успіх, скопіювавши формулу які бізнесу підприємства. Цей факг став поштовхом до посилення роботи із за­хисту інтелектуальної власності, були внесені також серйозні ко­рективи у тактику і стратегію розвитку франчайзингу — розробле­но ряд нових документів для діяльності типового підприємства і функціонування франчайзингової мережі в цілому, розроблена концепція нового напряму "Картопляна Хата".

Протягом трьох років в Одесі, Івано-Франківську, Тернополі, Вінниці, Миколаєві, Бердянську, Севастополі, Дрогобичі, Запо­ріжжі, Кам'янець-Подільському було відкрито по одному підпри­ємству, у Києві, Кривому Розі, Львові — по три підприємства кон­цепції "Піцца Челентано" і "Картопляна Хата". Ведеться підготов­ка до відкриття ще 34 підприємств, у тому числі підприємства франчайзі у Польщі.

Не менш стрімкиі розвиток здійснила компанія "МакСмак". Зараз мережа піццерій "МакСмак" забезпечує роботою понад 300 осіб. Персонал - здебільшого молодь: при повній зайнятості працівник піццерії меже заробляти до 300 — 320 грн. на тиждень. Крім дев'яти функціонуючих, ресторанів, компанія відкрила цех з виробництва замороженої піцци. Тут застосовують метод щоко­вого заморожування. Продукти, оброблені у такий спосіб, надов­го зберігають свої високі харчові якості. Компанія "МакСмак" пропонує два варіанти бізнесу на умовах франчайзингу, а також на безоплатній основі у вигляді виконання дистриб'ютерської підприємницької діяльності з використанням торгової марки "МакСмак" за умови реалізації у своїй піццерії готових піцц цієї компанії.

В Україні 29 грудня 2001 р. розпочала свою діяльність Асоціація роботодавців у галузі франчайзингу. Завдання цієї ор­ганізації — представіяти інтереси підприємців та їх операторів, які використовують фраічайзингові договори у державних установах, надавати їм практичну допомогу при організації та просуванні на ринку. Одночасно з активною діяльністю на національних теренах Асоціація налагоджує зв'язки з іноземними та міжнародними асоці­аціями, вивчає досвід інших країн у франчайзииговій діяльності та нормативні засади останньої.

У такий спосіб і Україні франчайзинг активно розвивається. Найбільш охопленими франчайзинговими мережами є такі сфери бізнесу, як громадське харчування, роздрібна торгівля, послуги, автоперевезення та будівництво.

2.4. Проблеми та перспективи поширення франчайзигу в Україні

Перспективи правового регулювання франчайзингу в Україні

Функціонування фінансової сфери у країнах СНД у 90-і роки будувалося за принципами формування спекулятивних фінансових пірамід. Ця закономірність розвитку фінансових ринків може пе­рейти і на франчайзингові мережі, приводячи до формування "кон­цесійних пірамід" (об'єктивно їхня можливість закладена в суб-франчайзингу чи комерційній субконцесії). Наприклад, "Дока-ніцца" і "Дока-хліб" — перші франчайзингові мережі, що з'явили­ся в Росії та Україні і зазнали поразки.

Захист економічних інтересів франчайзі залишається одним із головних завдань правового регулювання франчайзингу, оскільки і після укладання договору франшизи становище франчайзі зали­шається досить вразливим. Він зобов'язаний виконувати всі зумов­лені вказівки і вимоги франчайзера, якими б згубними вони для нього не виявилися. Так, франчайзер може встановити вищі рин­кові ціни на техніку й устаткування, що він надає франчайзі. Мо­же зажадати від останнього погодитися на пробний продаж своїх ще не перевірених ринком товарів без компенсації можливого збит­ку. Може "порекомендувати" йому внести добровільний внесок на проведення загальної компанії для розвитку бізнесу і т. д. Відмова франчайзі виконати кожну з подібних вимог служить для франчайзера законною підставою для розірвання договірних відносин. Нарешті, такою підставою без усяких наслідків для франчайзера мо­же стати оголошення франчайзі "неефективним" чи "неконкурентоспроможним". Настільки ж довільно франчайзер може вирішувати питання про поновлення договору франшизи після закінчення його терміну чи після продажі прав на франшизу третій особі, в яких франчайзі може бути життєво зацікавлений.

Правове регулювання відносин франчайзингу багато в чому має на меті вирівняти баланс можливостей сторін у договорі. У країнах, де немає окремого законодавства про франчайзинг, для захисту франчайзі використовуються традиційні принципи "сумлінності", "справедливості", "доброї волі", "чесної ділової практики" і т. п., всюди зафіксовані в загальному цивільному чи договірному законодавстві.

Значну роль у такому захисті відіграє суспільно-підприемницька інфраструктура фрапчайзингу — система саморегулювання. Практично в усіх країнах з розвинутими відносинами франчайзингу створені й активно діють національні і міжнародні федерації й асоціації франчайзингу (чи франчайзерів), що керуються у своїй діяльності прийнятими ними етичними кодексами франчайзингу.

Як випливає із самих назв цих документів, вони ставлять за обов'язок учасникам подібних організацій дотримуватись "правил чесної гри" щодо франчайзі. Досягненню цієї мети сприяє створен­ня навколо франчайзингу атмосфери суспільної зацікавленості широкої дискусії, публікація численних спеціальних, у тому числі урядових, періодичних видань з аналізом стану франчайзингу в країні й у світі, популярних посібників з франчайзингу, наявність загальнодоступної статистики, широка реклама переваг франчайзингу в ЗМІ.

З іншого боку, франчайзер теж достатньо вразливий і потребує законодавчого захисту. На думку практиків-франчайзерів та юристів, найскладнішим моментом у законодавстві є невизначеність щодо обсягу інформації, яка підлягає розкриттю до підписання угоди. Продавець франшизи, розкривши ноу-хау, стає залежним від покупця, який, отримавши готовий і майже напевне успішний бізнес-проект, може йому ігє заплатити. До речі, зарубіжні ліцензійні та франчайзингові закони лей момент враховують досить ретельно.

Опанувавши технологічні тонкощі виробництва чи сервісу і навіть заплативши за це, за допомогою кваліфікованого юриста все одно можна нехтувати комерційними інтересами франчайзера, якщо він, звісно, не контролює бізнес франчайзі через кредити, заставу майна, приміщення, сервіс обладнання або ексклюзивні товарні поставки. Розірвати угоду можна, посилаючись на те, що вона була підписана без знання "суттєвих умов" (якими є технологічні подробиці і ноу-хау) або "під впливом помилки", що дозволяє у судовому порядку розірвати угоду і зобов'язати франчайзера повернути франчайзі виплачені йому гроші.

У 2001 р. Кабінетом Міністрів України було внесено до Верховної Ради України проект Закону України "Про франчайзинг". Метою проекту було законодавче регулювання відносин між суб'єктами госіюдарюнання щодо передачі прав на використання в господарській діяльності комплексу виключних прав власника на фірмове найменування, комерційну інформацію, ноу-хау і т. д. При аналізі проекту Закону в ньому були виявлені такі недоліки:

відсутні визначення ключових понять, що використовуються у франчайзингу: ноу-хау, франшиза, територіальна франшиза, генеральна франшиза, субфранчайзинг, комерційна інформація, об'єкти виключних прав і т.д.;

законопроект не узгоджений із законодавством у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

проект дублює розділи Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, не вносячи ніяких доповнень у регулювання франчайзингу;

пропонується багаторазова реєстрація франчайзиногового договору (у Департаменті інтелектуальної власності та органі, що реєструє суб'єкти підприємницької діяльності);

відсутні норми про регулювання переддоговірних франчайзингових відносин (з урахуванням проекту Типового закону про інформацію);

відсутні норми щодо розкриття інформації про запропоновану франшизу;

не передбачені питання економічного стимулювання франчайзингу, створення системи саморегулювання;

відсутні формулювання таких важливих понять франчайзингу: корисні моделі, формули, процеси, ноу-хау, процеси, що усуне можливості їхнього неоднозначного трактування податковими службами і зніме проблеми, пов'язані із застосуванням окремих податків, зокрема, ПДВ, податку на репатріацію, відобразити існуюче оподатковування франчайзингового бізнесу;

відсутність норми щодо регулювання міжнародного франчайзингу.

У цілому законопроект заслуговував підтримки, оскільки спря­мований на поглиблення і розвиток підприємництва, а також поси­лення захисту прав інтелектуальної власності в Україні. Однак, внаслідок очікування прийняття ЦК України роботу над проектом Закону України "Про франчайзинг" було призупинено.

Отже, потреба розробки та прийняття Закону України "Про франчайзинг", який автори, рекомендували розробити ще у 1997 р., сьогодні стає ще більш актуальною. У цьому Законі необхідно передбачити всі юридичні аспекти взаємовідносин сторін і розвитку українського франчайзингу, які 6 відповідали міжнародним вимо­гам. Прийняття цього Закону дозволить створити прозорі ме­ханізми для становлення і розвитку франчайзингу, що значною мірою стимулюватиме створення національних мереж франчайзингу, залучення міжнародного франчайзингу, в тому числі із прямим кредитуванням проектів міжнародними фінансовими корпораціями.

Від якості та ефективності Закону України "Про франчайзинг", термінів його прийняття багато в чому залежатиме практич­ний розвиток франчайзингових мереж та їх роль в інноваційному розвитку економіки України.

Використання договорів про усунення подвійного оподатковування

Винагорода за договором франчайзингу, виплачувана нерези­денту, підлягає оподатковуванню податком на репатріацію за став­кою 15% від суми виплати, якщо така винагорода є доходом нере­зидента з джерелом походження з України. До доходів із джере­лом походження з України, зокрема, належать роялті. Податок на репатріацію утримується платником доходу, що є резидентом чи постійним представництвом нерезидента під час виплати доходу і перераховується до бюджету.

Податку на репатріацію можна уникнути чи зменшити його ставку за відповідним договором про усунення подвійного оподат­кування. У даний час в Україні діють 47 договорів про усунення подвійного оподатковування. Для цілей застосування договору слід встановите, чи відповідає винагорода за договором франчайзингу визначенню роялті, приведеному в договорі про усунення подвійно­го оподаткування. Податок на репатріацію не утримується (чи ут­римується за іншою ставкою, меншою за 15%, як зазначено у дого­ворі про запобігання подвійного оподаткування), якщо нерезидент (франчайзер) надасть українському резидентові (франчайзі) довідку яро підтвердження свого резидентства, видану компетент­ними органами відповідної держави. У нерезидента також є мож­ливість одержати відшкодування зайво сплаченого податку, якщо мала місце переплата.

Якщо винагорода за договором франчайзингу є доходом нере­зидента від виторгу інших видів компенсації вартості послуг, нада­них резиденту від такого нерезидента, тоді об'єкт оподатковування податком на репатріацію відсутній. Крім того, відповідно до більшості договорін про усунення подвійного оподаткування прибу­ток договірного підприємства держави обкладається податком ли­ше у цій державі, якщо це підприємство не здійснює діяльність в іншій договірній державі через постійне представництво. У деяких випадках це положення може використовуватися для усунення подвійного оподаткування.

Правове регулювання франчайзингу в Україні

У нашій країні законодавче регулювання пільгового підприєм­ництва закріплене у ЦК України від 16 січня 2003 р., який набрав чинності з 1 січня 2004 р. Однак у тексті статей закону терміни франчайзингу не застосовуються. Водночас, докладний розгляд глави 76 статей 1115—1129 ЦК України дозволяє зробити висно­вок, що а законі під ім'ям комерційної концесії фігурують поло­ження франчайзингу. Ряд із них відповідає відносинам франчай­зингу, що приведені на початку статті:

1) предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації (п.1 ст. 1116 ЦК України);

2) за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом
належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) падання послу? (п. 1 ст. 1115 ЦК України);

3) правоволоділець зобов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав (п. і ст. 1120 ЦК України);

4) правоволоділець зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором комерційної концесії, надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників (п. 2.2 ст, 1120 ЦК України);

5) з урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійснюється користувачем за договором комерційної концесії, користувач зобов'язаний:

використовувати торговельну марку та інші позначенн правоволодільця визначеним у договорі способом (п. 1.1 ст. 1121 ЦК України);

дотримуватися інструкцій та вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем (п. 1.3 ст. 1121 ЦК України);

не розголошувати секрети виробництва правоволодільця, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію (п. 1.6 ст. 1121 ЦК України).

Отже, замінивши слова "правоволоділець" у тексті перерахо­ваних статей ЦК України на "франчайзера", а "користувача" — на "франчайзі" і назвавши "плату за право користування комплек­сом., прав..." вартістю франшизи і роялті, ми одержуємо відноси­ни франчайзингу.

Завдання захисту інтересів споживачів в українському законо­давстві реалізується, насамперед, через положення про державну реєстрацію договору комерційної концесії:

договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця (п, 2 ст. 1118 ЦК України);

якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача (п. З ст, 1118 ЦК України).

Закон також передбачає обов'язкок користувача (франчайзі) інформувати споживачів про присутність посередницьких відносин (п. 1.5 ст. 1121 ЦК України), забезпечувати належну якість пропо­нованих товарів, робіт, послуг, що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконують­ся, надаються) правоволодільцем (п. 1.2 ст. 1121 ЦК України), а також відповідальність правоволодільця (франчайзера) за вимога­ми, що пред'являються до користувача (франчайзі) шляхом суб-сидіарної відповідальності "...у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користу­вачем.

За вимогами, що пред'являються до користувача як виробника

продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем" (ст. 1123 ЦК України).

Окремі положення ЦК України, відповідаючи інтересам дрібних підприємців-користувачів (франчайзі), конкретизують норми чинного антимонопольного законодавства щодо договору ко­мерційної концесії (франчайзингу) (наприклад, п. 2 ст. 1122 ЦК України) і мають розглядатися ними у загальному контексті.

У рамках регулювання відносин франчайзингу українське за­конодавство передбачає можливість надання франчайзером більш широких прав, пов'язаних з використанням субфранчайзингу. За договором субфранчайзингу франчайзі має право продати субфран-шизу, а значить дозволяти третім особам користуватися комплек­сом прав, що сам франчайзі одержав від франчайзера, або части­ною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором комерційної концесії (п. 1 ст. 1119 ЦК

України).

Слід зазначити, що в термінології ЦК України субфранчайзинг представлений як комерційна субконцесія. Користувач (франчайзі) за договором комерційної субконцесії (субфранчайзингу) виступає у ролі вторинного правоволодільця (еквівалент загальноприйнято­го в західному законодавстві поняття субфранчайзера), особи, яка отримує субфраншизу — у ролі вторинного субкористувача (суб-

франчайзі).

Договір комерційної субконцесії (субфранчайзингу) укла­дається на основі договору комерційної концесії (франчайзингу), і тому тісно з ним пов'язаний за умовами і правовим регулюванням (п. 2 ст. 1119 ЦК України). Крім цього, користувач (франчайзі) та субкористувач (субфранчайзі) відповідають перед правово­лодільцем (франчайзером) за завдану йому шкоду солідарно. Недійсність договору комерційної концесії (франчайзингу) має наслідком недійсність договору субконцесії ( субфранчайзингу) (п. 4 ст. 1119 ЦК України).

Договір комерційної концесії має бути укладений у письмовій формі і зареєстрований в органі, що реєструє правоволодільця чи користувача (якщо правоволодільцем є іноземна юридична особа або індивідуальний підприємець) й у федеральному органі вико­навчої влади у галузі патентів і товарних знаків (ст. 1118). Недо­тримання зазначених вимог спричиняє недійсність договору.

Незважаючи на позитивний факт — включення в ЦК України такого нового виду правовідносин як комерційна концесія, варто також зазначити і ряд негативних сторін, пов'язаних з виконанням

законодавчого формування цих договірних зобов'язань, Багато по­ложень франчайзингу, що є типовими для ряду зарубіжних країн, значною мірою мало висвітлені або видозмінені, що може стати істотним гальмом у розвитку франчайзингових мереж в Україні.

Одним із таких прикладів є передбачена у ст. 1123 ЦК Ук­раїни субсидіарна відповідальність правоволодільця за вимогами, що пред'являються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) ко­ристувачем, а також відповідальність правоволодільця солідарна з користувачем за вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця. У такий підхід визначався як позитивний, оскільки законодавець установлює ви­сокі вимоги для того, щоб сторони сумлінно виконували свої обов'язки і не заповнювали ринок товарами з низькою споживчою якістю. При цьому зазначалося, що це витікає із Закону України "Про захист прав споживачів", яким споживачу надане право ви­магати від продавця (виготовлювача) відповідності наданого това­ру вимогам нормативних документів, умовам договорів, а також інформації про товар (ч. 1 ст. 12) і залучати їх до відповідальності на свій вибір (ст. 14), у тому числі за вимогами, що застосовують­ся до користувача як до виробника товарів правоволодільця. Ос­танній залучається до відповідальності за невідповідність їх спо­живчим чи заявленим якостям солідарно з користувачем.

Зазначену норму слід розглянути і з іншого боку. Навіть якщо у рамках франшизи виконується лише реалізація товару правово­лодільця на дистриб'ютерських умовах з використанням його тор­гової марки, такий підхід сумнівний. Однак, здебільшого за класичною франшизою виготовлення продукту виконується безпосе­редньо користувачем за технологією правоволодільця. З урахуван­ням субсидіарної відповідальності правоволоділець має

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: