Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку міжнародної торгівлі України
Показники результативності міжнародної торгівлі, показали, що Україна є із середньою відкритістю економіки, оскільки її експортна квота знаходиться в межах 10%, а також зростає залежність України від імпорту. Коефіцієнт покриття імпорту експортом говорить, що у 2006 та 2007 роках імпорт перевищував експорт.
Що стосується експорту та імпорту товарів і послуг на душу населення, то вони зростали, що свідчить про зростання економіки України.
Найбільшими партнерами України у міжнародній торгівлі залишаються країни СНД та ЄС.
2.2 Динаміка експорту товарів і послуг України за 2003-2007 роки
В попередньому пункті цього розділу ми зазначили, що починаючи з 2006 року спостерігається негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу, тобто імпорт товарів і послуг став переважати їх експорт. Варто розглянути конкретно цю ситуацію, перш за все, розпочнемо з експорту товарів, пізніше експорту послуг.

Рис 2.5 Експорт товарів і послуг України за 2003-2007 роки
З рис. 2.5 бачимо, що протягом 2003-2007 років збільшувались як обсяги експорту товарів, так і послуг. Експорт послуг України займає невелику частку у загальному її експорті. Проте обсяги експорту послуг України займають невелику частку у загальному її експорті, порівнюючи з обсягом експорту товарів, що показує, що Україна більше спеціалізується на товарах, ніж на послугах. Тому слід розглянути товарну структуру експорту України.
Розглядаючи товарну структуру експорту України за 2003-2007 роки (див. додаток Б) бачимо, що найбільшу частину експорту становлять мінеральні продукти, продукція хімічної промисловості, недорогоцінні метали, механічне обладнання; машини та механiзми, електрообладнання, транспортні засоби та шляхове обладнання.
Дана таблиця дала змогу зрозуміти, які саме товари Україна найбільше експортує протягом даного періоду, проте варто розглянути вартісні показники експорту за 2006-2007 роки, щоб оцінити, обсяги, яких товарів Україна за останні два роки збільшує для експорту варто розглянути наступну таблицю (див. додаток В).
Можна помітити, що у 2007 році нарощуються обсяги експорту усіх зазначених у таблиці товарів за винятком продуктів рослинного походження, обсяги експорту яких зменшили на майже на 12%.
Загалом у 2006 році обсяги експорту товарів збільшилися на 12,1%, у 2007 – 28,4%, що зумовлено збільшенням вартісних обсягів експорту металургійної продукції, машинобудівної продукції та хімічної продукції.
Таблиця 2.3
Динаміка експорту основних товарів України протягом 2005-2007 років
|
Назва товарів |
Експорт, млн. дол. США | Темп зростання,% | |||
| 2005 | 2006 | 2007 | 2006 | 2007 | |
| Молоко та молочні продукти; яйця; мед | 553,7 | 340,4 | 622,7 | 61,5 | 182,9 |
| Зернові культури | 1384,1 | 1354,2 | 763,7 | 97,9 | 56,4 |
| Насіння і плоди олійних рослин | 135,5 | 314,4 | 666,8 | 232,1 | 212,2 |
| Продукція харчової промисловості | 1291,7 | 1394,4 | 2056,2 | 108,0 | 147,5 |
| Мінеральні продукти | 4708,0 | 3871,8 | 4275,2 | 82,3 | 110,4 |
| Електроенергія | 178,2 | 281,7 | 386,3 | 158,1 | 137,1 |
| Продукція хімічної промисловості | 2990,2 | 3387,3 | 4047,2 | 113,4 | 119,5 |
| Чорні метали | 11486,0 | 13051,2 | 16743,8 | 114,0 | 128,3 |
| Вироби з чорних металів | 1852,0 | 2361,6 | 2912,5 | 127,8 | 123,3 |
| Електричні машини і устаткування | 917,3 | 1279,0 | 2238,2 | 139,5 | 175,0 |
| Залізничні (трамвайні) локомотиви | 965,0 | 1067,0 | 1840,2 | 110,7 | 172,5 |
В даній таблиці наведені товари, які за 2007 рік значно збільшили обсяги експорту, що суттєво вплинуло на сумарний експорт. Як бачимо за 2006-2007 роки суттєво зросли вартісні обсяги експорту чорних металів (майже на третину), виробів з чорних металів, що було зумовлено зростанням експортних цін. Суттєво зросли обсяги експорту електричних машин та устаткування, залізничних (трамвайних) локомотивів, що забезпечили у 2007 році майже 60% приросту експорту машинобудування.
Нарощування експорту продукції агропромислового комплексу здійснювалось за рахунок збільшення обсягів поставок насіння олійних культур, продукції харчової промисловості. Зростанню експорту продовольства також сприяло відновлення поставок молокопродуктів до Російської Федерації. Водночас, значно зменшилися у 2007 році порівняно з 2006 обсяги експортних поставок зернових, що пов’язано з низьким врожаєм у 2007 році та встановленням обмежень (експортних квот) на вивезення пшениці, жита, ячменю та кукурудзи.
Також суттєво збільшились вартісні обсяги продукції хімічної промисловості, третина приросту експорту цієї групи була забезпечена збільшенням поставок мінеральних добрив, вартісні обсяги яких зросли майже на третину. Більш ніж 35% експортованої продукції було спожито в країнах СНД, 28% - в країнах Європи, близько 20% - в країнах Азії.
У 2007 році вартісні обсяги експорту мінеральних продуктів суттєво зросли, в основному за рахунок підвищення цін на залізорудну сировину. Значне зниження експорту нафтопродуктів внаслідок скорочення обсягів переробки нафти на території України було компенсовано нарощуванням експорту електроенергії майже на третину.
Як ми вже зазначали, обсяги експорту товарів зростали як і обсяги експорту послуг протягом досліджуваного періоду (див. рис. 2.5), тому варто розглянути експорт послуг детально. Розглядаючи вартісні обсяги експорту послуг (див. додаток Д) бачимо, що за 2007 рік спостерігається збільшення загального експорту послуг. Зростання експорту послуг було досягнуто, головним чином, завдяки збільшенню обсягів надання послуг за статтею «Подорожі» та транспортних послуг, також високими темпами зростав експорт фінансових послуг, послуг з маркетингу та реклами, комп’ютерних та інформаційних послуг, юридичних та бухгалтерських послуг. У 2007 році порівняно з 2006 роком спостерігалося зменшення вартісних обсягів експорту будівельних та страхових послуг.
Найбільшу частку у структурі експорті послуг за 2003-2007 роки становлять транспортні послуги, тому варто розглянути детально їх темпи зростання за видами транспорту.

Рис 2.6 Динаміка експорту транспортних послуг України за 2003-2007 роки
З даного рис. 2.6 видно, що протягом досліджуваного періоду обсяги експорту за усіма видами транспортних послуг помітно збільшуються. Найбільшу частку в експорті транспортних послуг становлять послуги трубопровідного транспорту, а найменшу – повітряного. Варто звернути увагу на зростання обсягів експорту послуг трубопровідного транспорту, адже, якщо спостерігається зростання у 2003-2006 роках (причому досить стрімке у 2006), то у 2007 році відбувається спад.
Отже, хоча експорт послуг займає невелику частку в скупному експорті порівняно з експортом товарів, проте суттєві темпи зростання експорту послуг свідчать про розвиток останніх.
Протягом зазначеного періоду також відбувалося прискорення темпів зростання експорту товарів основним чинником якого за останні роки було покращення кон’юнктури ринків чорних металів та вдала переорієнтація експортних поставок на нові ринки.
2.3 Динаміка імпорту товарів і послуг України за 2003-2007 роки
У першому пункті цього розділу ми зазначили, що у 2006-2007 роках Україна характеризується негативним сальдо зовнішньоторговельного балансу, тому варто розглянути динаміку імпорту товарів і послуг за 2003-2007 роки.

Рис 2.7 Динаміка імпорту товарів і послуг України протягом 2003-2007 років
Протягом досліджуваного періоду спостерігаємо нарощування як обсягів імпорту товарів, так і послуг, проте темпи приросту імпорту товарів є значно більшими від імпорту послуг, причому частка імпорту послуг у загальному імпорті є незначною, що очевидно з рис. 2.7. Високі темпи зростання імпорту були зумовлені, з одного боку, підвищенням доходів домогосподарств і відповідним зростанням обсягів їх кредитування, з іншого – підвищенням інвестиційного та проміжного попиту внаслідок поступового оновлення та розширення виробництва. Крім того, важливим чинником, що вплинув на підвищення вартісних обсягів імпорту, стало зростання цін на енергоносії.
У товарній структурі імпорту (див. додаток Е) найбільшу частку становлять мінеральнi продукти, продукцiя хiмiчної промисловостi, недорогоцінні метали, механічне обладнання; машини та механiзми, електрообладнання, транспортні засоби та шляхове обладнання, тобто помічаємо, що ті групи товарів, які займають найбільшу частку у експорті товарів, домінують також і у імпорті товарів. Хоча, якщо у експорті вироби мистецтва займають невелику частку у сумарному обсязі експорті, то в імпорті вони відсутні.
Найбільший приріст обсягів імпорту товарів у 2007 році порівняно з 2006 (див. додаток Ж) мають жири та олії, готові харчові продукти, деревина та вироби з деревини, дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали; транспортні засоби та шляхове обладнання. На противагу товарів, що мали зростаючі поставки імпорту, то група таких товарів як взуття, головні убори, парасольки мали зменшений обсяг імпорту у 2007 році порівняно з попереднім роком. Імпорт у 2007 році значною мірою зростав за рахунок збільшення поставок продукції машинобудування, мінеральних продуктів та продукції хімічної промисловості.
Таблиця 2.4
Динаміка імпорту основних товарів України за 2005-2007 роки
|
Назва товарів |
Імпорт, млн. дол. США | Темп зростання,% | |||
| 2005 | 2006 | 2007 | 2006 | 2007 | |
| Мінеральнi продукти | 11567,8 | 13506,2 | 17280,4 | 116,8 | 127,9 |
| - газ природний | 3946,0 | 4769,4 | 6572,5 | 120,9 | 137,8 |
| - кам’яне вугілля | 714,3 | 760,6 | 1251,0 | 106,5 | 164,5 |
| Продукцiя хiмiчної та пов’язаних з нею галузей промисловостi | 3097,9 | 3888,6 | 5316,5 | 125,6 | 136,7 |
| у т. ч.- фармацевтична продукція | 1043,9 | 1384,9 | 1931,3 | 132,7 | 139,5 |
| Полімерні матеріали, пластмаси | 1497,5 | 1988,9 | 2693,5 | 132,8 | 135,4 |
| Електричнi машини і устаткування | 2290,5 | 2682,0 | 3135,1 | 117,1 | 116,9 |
| Транспортні засоби та шляхове обладнання | 3219,7 | 5147,1 | 8216,6 | 159,9 | 159,6 |
| - наземні транспортні засоби, крiм залiзничних | 3023,1 | 4898,3 | 7770,8 | 162,0 | 158,6 |
| Прилади і апарати | 490,0 | 676,7 | 980,8 | 138,1 | 145,0 |
Наведені товари у даній таблиці найбільш вплинули на загальний обсяг імпорту, зокрема досить високі темпи зростання спостерігаємо у вартісних обсягах транспортних засобів та шляхового обладнання, наземних транспортних засобів, що не включать залізничні, приладів і апаратів.
Вартісні обсяги імпорту мінеральних продуктів у 2007 році збільшилися порівняно з 2006 роком на 31,7%, що було зумовлено головним чином підвищенням цін на імпортований природний газ на 37%. Це забезпечило майже половину приросту імпорту мінеральних продуктів в цілому.
Активне освоєння інвестицій підприємствами вітчизняної промисловості, а також розширення виробництва з комплектації машин та обладнання були основними чинниками зростання вартісних обсягів імпорту продукції машинобудування. Найшвидше зростав внутрішній попит на наземні транспортні засоби на 62% більше ніж у 2005 та на 58% більше у 2006, що забезпечило у 2007 році 47% приросту імпорту машинобудування в цілому, ще 44% приросту було отримано за рахунок двох інших груп: механічні машини та апарати та електричні машини. Найбільшим попитом в Україні користується машинобудівна продукція європейського виробництва: за 2007 рік з Європи надійшло 52,7% товарів цієї групи. Друге місце посідають країни Азії, на які припадає 23,1%.
Значне зростання обсягів імпорту продукції хімічної промисловості відбулось переважно за рахунок збільшення вартості поставок за двома групами: полімерні матеріали та вироби та фармацевтичні продукти. Основним постачальником товарів цієї групи на український ринок залишаються країни Європи.
Підвищення світових цін на метали у 2007 році з одного боку, та зростання виробництва машинобудівної продукції та будівництва – з іншого, спричинило нарощування обсягів імпорту металургійної продукції.
Розглянемо географічну структуру міжнародної торгівлі товарами за 2006-2007 роки, при цьому порівняємо в які країни Україна більше експортує товар і з яких імпортує.
Імпорт послуг протягом 2003-2007 років зростає (див. рис. 2.7), зокрема зростання імпорту послуг було забезпечено збільшенням витрат громадян України на два основних види послуг: транспортні та послуги з подорожуванням (див. додаток З), що займають найбільші частки у загальному вартісному обсязі імпорту послуг. За умови посилення міжнародних інтеграційних процесів, зростання обсягів фінансування внутрішнього виробництва інвесторами-нерезидентами підвищився попит на послуги іноземних фінансових установ чи юридичних, бухгалтерських фірм, а також збільшились витрати на послуги за статтею «роялті та ліцензійні платежі».
Оскільки транспортні послуги займають значну частку у імпорті послуг, тому варто розглянути динаміку імпорту транспортних послуг за досліджуваний період.

Рис 2.8 Динаміка імпорту транспортних послуг України за 2003-2007 роки
Використовуючи рис. 2.8 можемо сказати, що темпи зростання обсягів імпорту за усіма видами транспортних послуг є досить значними, тобто протягом цього періоду відбувається нарощування вартісних обсягів усіх видів транспортних послуг. З даного рисунку можна побачити, що найбільшу частку у імпорті транспортних послуг становлять послуги залізничного транспорту, а найменшу – трубопровідного.
У 2007 році спостерігається найбільший приріст вартісних обсягів імпорту послуг порівняно з попередніми роками. Стрімке зростання транспортних послуг обумовлено збільшенням плати за транзит.
Протягом 2003-2007 років імпорт як товарів, так і послуг помітно зріс, що зумовлено, з одного боку, підвищенням доходів домогосподарств і відповідним зростанням обсягів їх кредитування, з іншого – підвищенням інвестиційного та проміжного попиту внаслідок поступового оновлення та розширення виробництва.
У товарній структурі імпорту найбільшу частку становлять мінеральнi продукти, продукцiя хiмiчної промисловостi, недорогоцінні метали, механічне обладнання; машини та механiзми, електрообладнання, транспортні засоби та шляхове обладнання.
Найбільшу частку у структурі імпорту послуг складають транспортні послуги, імпортні поставки яких помітно зросли протягом досліджуваного періоду.
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ
3.1 Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі
Оскільки міжнародна торгівля для України є невід’ємною складовою на шляху до економічного зростання, Україна повинна сприяти розвитку міжнародних торговельних відносин. Проте сьогодні для України характерні такі чинники, які перешкоджають розвитку міжнародній торгівлі, а саме неефективне управління підприємствами; відсутність за кордоном збутової інфраструктури; нерозвиненість основних засад ринкової економіки; недосконалість методів державного регулювання економіки загалом і зовнішньоекономічної діяльності зокрема; слабка інфраструктура підтримки експорту; загострення міжнародної економічної конкуренції; протекціонізм з боку іноземних держав. Саме з такими чинниками, які негативно впливають на міжнародну торгівлю України варто боротися, адже наша держава має спектр потенційних можливостей для розвитку міжнародної торгівлі. [10, с. 238]
Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі такі:
запаси мінерально-сировинних ресурсів (Україна володіє 5% світових запасів мінеральної сировини);
сприятливі кліматичні умови і родючі землі;
наявність інфраструктури для надання послуг (зокрема з міжнародного транзиту нафти та газу);
великий потенціал високотехнічних галузей промисловості.[25]
На думку фахівців, слід вжити таких заходів для поліпшення зовнішньої торгівлі України:
підвищити рівень і якість продукції чорної металургії та важкого машинобудування;
розвивати конкурентоспроможні виробництва аграрно-промислового комплексу;
розвивати експорт ракетної і авіаційної техніки;
розвивати і модернізувати транспортну інфраструктуру;
залучати іноземний капітал для прискорення модернізації;
створювати нові галузі та виробництва (рідкісноземельні метали, комп’ютери, мікроелектроніка тощо);
розвинути міжнародний туризм до світового рівня;
створити маркетингові та сервісні мережи на міжнародних ринках;
збільшити закупівлі за кордоном новітніх технологій для створення нових конкурентоспроможних національних виробництв;
активно впроваджувати міжнародні стандарти і процедури сертифікації;
використовувати політичні та дипломатичні важелі впливу для забезпечення участі України у великих міжнародних коопераційних проектах;
належним чином забезпечити інформатизацію зовнішньоекономічної діяльності;
удосконалити фінансові механізми регулювання експорту.
У державній політиці регулювання міжнародної торгівлі України пріоритетними є такі завдання:
вироблення цілісної державної концепції та ґрунтовних програмно-цільових підходів уряду, суб’єктів державного управління на вищому та середньому рівнях, законодавчих і виконавчих органів у сфері міжнародного співробітництва;
комплексна оптимізація механізму регулювання структури та умов експортно-імпортної діяльності на основі виваженої оцінки ролі та місця України в системі міжнародного поділу праці;
правове й організаційно-інституційне закріплення переходу до переважно економічних та правових методів регулювання міжнародної торговельної діяльності;
створення чіткої системи пріоритетів розвитку експортного потенціалу з обґрунтуванням напрямів національної спеціалізації при застосуванні відповідних організаційних та фіскальних методів;
нормативно-правове, а також політико-структурне забезпечення пріоритетного розвитку експортного виробництва високотехнологічних товарів і виробів із високим ступенем перероблення, зокрема засобами зменшення або скасування ПДВ на експорт;
застосування економічно виправданої (на базі точкової підтримки) промислової, кредитної, податкової, організаційної політики сприяння експортному виробництву;
приведення нормативно-правової бази зовнішньої торгівлі у відповідність до критеріїв міжнародного торговельного права з урахуванням досвіду індустріально розвинутих країн, тих постсоціалістичних країн Центральної і Східної Європи, які випередили Україну на шляху реформ;
забезпечення диференційованого підходу до оподаткування за рахунок приведення розміру податків у відповідність до якості, конкурентоспроможності та глибини перероблення продукції;
надання державних гарантій експорту, сприяння створенню компаній зі страхування і перестрахування ризиків у зовнішньоекономічній діяльності, а також кредитних та інвестиційних ризиків у цій сфері, підключення до ефективного страхування справи банківської системи;
поступове скасування обов’язкового продажу валютної виручки;
сприяння формуванню конкурентного середовища в експортному виробництві за рахунок протидії спробам монополізації експортної діяльності, розширення кола підприємств-експортерів;
забезпечення протекціоністської підтримки національних виробників за рахунок удосконалення засобів та інструментів регулювання імпорту, зокрема при активнішому використанні антидемпінгових процедур;
запровадження гнучкого вибіркового підходу до встановлення розмірів ввізного мита з урахуванням наявності власного виробництва імпортоконкурентних товарі, рівня насиченості внутрішнього ринку відповідними товарами, їх технологічної значущості для вітчизняної економіки;
лібералізація імпорту високотехнолог7ічної та дефіцитної на внутрішньому ринку продукції, яка потрібна для технічного переозброєння промисловості, розвитку конкурентоспроможних виробництв;
створення обґрунтованих з погляду інтересів держави вільних (спеціальних) економічних зон різних типів (технопарків, технополісів, експортних виробничих зон, вільних портів, вільних митних зон) для поліпшення умов експортного та високотехнологічного виробництва, зовнішньої торгівлі і залучення іноземних капіталовкладень у розвиток експортоспроможних виробництв).[13 с. 141-142]
Здійснення вище перелічених заходів допоможе Україні розвинути міжнародну торгівлю, тим самим зайняти відповідне місце на світовому ринку, що дозволить розвинути спеціалізацію країни та забезпечення необхідними товарами і послугами шляхом їх імпорту.
3.2 Факторні передумови міжнародної торгівлі України
Для того, щоб об’єктивно оцінити умови та тенденції експортної спеціалізації та імпортного профілю України, як і будь-якої держави світу, доцільно проаналізувати факторні передумови міжнародної торгівлі. Ресурсне забезпечення значною мірою визначає структуру такої торгівлі, місце національної економіки в системі міжнародного обміну та поділу праці. Разом з тим не слід абсолютизувати його, адже в сучасному світі дедалі більшу роль відіграють не первинні фактори спеціалізації (ресурсо-кліматичні умови розвитку економіки, її забезпеченість робочою силою, землею тощо), а вторинні. Такими факторами можна вважати історично сформований профіль національного виробничого комплексу, характер робочої сили, нарешті, суб’єктивні (нехай і об’єктивно зумовлені) рішення щодо розвитку тих або інших видів виробництва. [10, с. 245]
Щодо факторів первинного характеру, які визначають торговельний профіль України, слід відзначити, що хоча наша держава і має значні поклади вугілля, залізної та марганцевої руд, сірки, ртуті, титану, мінеральних солей, інших видів корисних копалин функціонування її національного відтворювального комплексу значною мірою залежить від енерго-сировинних поставок з інших країн. Більше того, наша держава має від’ємний баланс у торгівлі енерго-сировинними ресурсами, що значною мірою зумовлено неефективністю господарювання, витратністю моделі природокористування. [10, с. 245]
У цьому зв’язку можна відзначити, що природні чинники забезпечують і великий аграрний потенціал відкритої економіки України. Нині в багатьох підгалузях відбувається бурхливе зростання виробництва продуктів харчування. [11, с. 262]
Фактори вторинного порядку пов’язані з сучасними закономірностями інтернаціоналізації світових продуктивних сил. Вони походять від природного розподілу багатств, але відображають багаторічні зусилля щодо формування національної спеціалізації, освоєння зарубіжних ринків, а також історичну орієнтацію на закордонні предмети виробничого та індивідуального споживання.
Поліпшення ситуації на національних та закордонних ринках для вітчизняних виробників пов’язано із використання сучасних видів пакування, зручної та герметичної тари. Передусім ідеться про паровакуумне пакування у скляних банках, яке, хоча і підвищило вартість продукції, користується популярністю в покупців. Поліпшилися менеджмент та маркетингова робота, реклама, розширюється представництво вітчизняних аграрних виробників на ярмарках та виставках в Україні й за кордоном. [7, с. 245]
Самозабезпечення окремими країнами всіма товарами вимагає великих затрат та знижує ефективність господарювання порівняно з моделлю спеціалізації виробництва. Для відкритих економічних систем перспективнішим шляхом, ніж створення багатогалузевої економіки, включаючи весь спектр підгалузей та функціональних виробництв, є розвиток механізмів міжнародної спеціалізації. Це стосується й окремих підприємств, для яких дуже часто значно продуктивнішим, ніж орієнтація на повний технологічний цикл, є акцент на створенні великосерійних промислових потужностей, спеціалізація на конкретних стадіях та видах обробки.
Розвиток дії первинних факторів відбувається за рахунок іноземних інвестицій, а також завдяки поліпшенню роботи вітчизняних виробників аграрної техніки.[2, с. 235]
Тому для України такими вторинними факторами, які можна використати з метою оптимізації участі в системі міжнародної торгівлі, є наявні, значною мірою вже орієнтовані на експорт, підгалузі машинобудування, хімічного, текстильного, харчового та інших видів виробництва. Тобто на сучасному етапі ідеться передусім про ефективніше використання вже створених матеріальних об’єктів виробничої інфраструктури, які потребують, як правило, значних інвестицій у модернізацію, всебічний розвиток як сумісних, так і більш спеціалізованих промислових потужностей. [6, с. 126]
За допомогою зазначеного підходу необхідно подолати таку рису експортно-імпортної діяльності країни, як висока концентрація у товарній структурі продукції невеликої кількості галузей.
Відомо, що в структурі імпорту домінують газ, нафта і нафтопродукти, які ввозяться переважно з країн СНД. Це пояснюється не тільки енергоємністю вітчизняного виробника, а й фінансовою дефіцитністю економіки, через що імпорт товарів некритичного характеру є значною мірою лімітованим.[13, с. 138]
Експорт України є типовим для індустріально-аграрної країни. Так, у галузевому аспекті переважна частина експорту припадає на лімітовану кількість галузей – металургійну та металообробну промисловість, машинобудування, хімічну і нафтохімічну промисловість, а також на агропромисловий комплекс.[13, с. 141]
Відтак перспективна модель національної спеціалізації повинна враховувати завдання соціального поступу за умов технологічного прогресу, той науково-технічний потенціал, що його створено в Україні, а також інтелектуальні, творчі можливості людей. З цими галузевими цілями пов’язане прискорення розвитку виробництва композитних та корозійно стійких матеріалів, засобів зв’язку, продукції на базі інформаційних, телекомунікаційних та лазерних технологій, устаткування для видобування рідкісноземельних матеріалів та інших корисних копалин, зварювання та виробництва нових технологічних матеріалів і будівельних конструкцій, а також інших видів виробництва, в яких проявилось або потенційно може проявитися технологічне лідерство України.[6, с.128]
Вирішальними умовами розширення участі України в системі міжнародних економічних відносин є рівень і динаміка руху національної економіки, ступінь її відкритості, а також розвиненість і структура зовнішньоекономічних контактів, здатність відповідати постійно мінливим умовам міжнародного господарського життя. У нових умовах необхідно забезпечити органічне розширення російської участі в системі міжнародних економічних відносин і більш повне використання можливостей міжнародного поділу праці для рішення як внутрішніх задач країни, так і проблем удосконалювання її зовнішньоекономічних зв'язків. [25]
3.3 Перспективи розвитку міжнародної торгівлі України в умовах її інтеграції
Інтеграція України до світового економічного простору відбувається під впливом суперечливих тенденцій формування глобальної системи господарювання. Зростає взаємозалежність національних господарств, підвищується роль зовнішньої торгівлі в економічному поступі країн, загострюється національна та глобальна конкуренція. За цих умов виникає нагальна потреба розробки оптимальної стратегії входження України в складну сукупність світових господарських процесів з метою адаптації національних регуляторних механізмів до реального процесу світової глобалізації. Така стратегія має ґрунтуватися на активній виваженій державній політиці щодо реформування національної економіки в цілому та зовнішньоекономічної сфери зокрема. [25]
У розвитку світової економіки останніх десятиліть домінують процеси міжнародної економічної інтеграції. Вони визначають напрями та пріоритети сучасного етапу інтернаціоналізації господарського життя, формуючи середовище поглиблених міжнародних економічних відносин країн, що дозволяє не лише розвивати міжнародні економічні зв’язки, а й сприяє розвитку економіки окремої держави. [25]
Особливості України як потенційної учасниці міжнародних економічних угруповань наступні: відсутність досвіду державності, нерозробленість політико-правових регуляторів та інструментів, нерозвиненість ринкових відносин, інерція погіршення економічного стану, запас соціальної витримки населення, який виснажується, розміщення в регіоні, що характеризується інтеграцією високого рівня, конкурентність щодо аналогічних інтересів країн східної Європи та негативний досвід в рамках СРСР. [14, с. 254]
Для ефективної й організаційно оформленої інтеграції України в сучасні світогосподарські звўязки необхідні певні політико-правові, соціально-культурні, економічні та інфраструктурні передумови.
Основні політико-правові передумови інтеграції України: політичне визначення України, забезпечення територіальної цілісності та створення адекватної системи національної безпеки, безумовне виконання міжнародних зобов’язань, особливо в сфері прав людини, запровадження прийнятної форми громадянства, перегляд існуючої практики політичних зв’язків з державами колишнього СРСР, пряма участь в у регіональних і глобальних політичних процесах, формування відповідного законодавства і вироблення ефективних механізмів та інструментаріїв його виконання.
Економічні передумови інтеграції формуються завдяки таким чинникам: економічному та інституційному забезпеченню суверенітету, оцінці економічного потенціалу і напрямів структурної перебудови, розробленню та реалізації обґрунтованої програми переходу до ринкових відносин з пріоритетом роздержавлення і приватизації, соціального захисту населення, оцінці експортного потенціалу, виробленню експортно-імпортної стратегії та адекватного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності, запровадженню національної грошової одиниці з включенням її до системи міжнародних розрахунків, розв’язанню проблеми зовнішньої заборгованості та розподілу активів колишнього СРСР шляхом відповідних переговорних процесів.
До основних соціально-культурних передумов інтеграції належать відродження і виховання почуття власної гідності, створення умов соціально-культурної життєздатності народів України, формування сучасної, орієнтованої на світові пріоритети системи народної освіти, розвиток контактів з українцями, що проживають за межами України. [25]
Формування інфраструктурних передумов насамперед пов’язане з розвитком транспортних комунікацій, необхідних для нормальної життєдіяльності суверенної держави (національні авіакомпанії, флот, транспортні корпорації), розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних систем з включенням їх до міжнародних систем. [13, с. 136]
Сучасній економіці нашої держави притаманний ряд негативних характеристик які виступають як фактори що зашкоджують інтеграції України, а саме:
· велика питома вага фізично та морально застарілого обладнання в складі основних виробничих фондів (понад 60%), що стала результатом переважання екстенсивних методів розвитку економіки і, насамперед, її базових галузей;
· диспропорції в системі самозабезпечення ключових галузей життєдіяльності країни (майже повна зовнішня паливно-енергетична залежність; задоволення потреби в електротехнічних та кабельних виробах; продукції текстильної, целюлозно-паперової та медичної промисловості лише на половину, відсутність виробництва каучуків, ряду продуктів органічного синтезу, устаткування для легкої промисловості, переробних галузей агропромислового комплексу тощо);
· незбалансованість галузевої структури промисловості з точки зору її соціальної орієнтації (потенціал промисловості на 90% формують важкі галузі, питома вага виробництва предметів споживання становить близько 30%, тоді як у розвинутих країнах вона досягає 50-60%).[13, с. 138]
Ефективність міжнародної економічної інтеграції досягається за рахунок таких чинників:
усунення дискримінації та барўєрів між країнами-учасницями інтеграційних угруповань у переміщенні товарів, послуг, капіталу, робочої сили та підприємництва;
стандартизації та уніфікації у виробничо-комерційній сфері;
динамічного ефекту завдяки розширенню ринку та економії на масштабах виробництва;
забезпечення достатнього рівня конкуренції.
Включення України до будь-яких інтеграційних угруповань у стані без чіткого бачення перспектив структурної реорганізації може призвести не лише до консервації, але й до негативних тенденцій у всіх галузях національної економіки. І навпаки, участь України в інтеграційних процесах за умов цілеспрямованої внутрішньої структурної політики дасть змогу ефективніше і швидше виправити деформовану економіку, виходячи з таких пріоритетів структурної переорієнтації:
науково-технічне та технологічне оновлення виробництва із забезпеченням його конкурентоспроможності шляхом глибокої модернізації. Зменшення ресурсомісткості за рахунок ефективного використання власних паливно-сировинних ресурсів;
підвищення рівня внутрішньої збалансованості національної економіки для зменшення зовнішньої залежності в розвитку її ключових галузей за рахунок формування системи власної міжгалузевої кооперації та забезпечення повних виробничих циклів;
створення умов для соціально орієнтованого розвитку національної економіки за рахунок, з одного боку, цілеспрямованої трансформації її структури, з другого - завдяки забезпеченню балансу споживчого ринку з доходами населення, підвищенню мотивації до праці, фінансовій макростабілізації. [26]
У перспективі на найближчі 10-15 років ключове значення для України матимуть економічні відносини з країнами СНД. Головними цілями Економічного Союзу визначено: формування умов стабільного розвитку економік країн-учасниць; поетапне створення загального (спільного) економічного простору на основі ринкових відносин; забезпечення рівних можливостей для всіх господарських суб’єктів; реалізація спільних економічних проектів; вирішення актуальних соціально-економічних завдань. Домовленості країн у межах Економічного Союзу СНД зорієнтовані на поетапне забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Зокрема, перспективним планом інтеграційного розвитку СНД передбачається створення зони вільної торгівлі, митного та платіжного союзів Зауважимо, що інтеграційні процеси в межах СНД розвиваються в умовах погіршення економічного стану країн-учасниць. [25]
Магістральним шляхом розвитку економіки України в ХХІ столітті стане створення економіки відкритого типу, тобто такої економіки, яка останнім часом здобула найбільшу кількість прихильників в світу. Це, з одного боку, дозволить Україні стати зрозумілою країнам-партнерам і спілкуватися з ними однією мовою бізнесу, а з іншого - відкриє для ТНК шляхи до України. [2, с.230]
ВИСНОВКИ
Міжнародна торгівля займає чільне місце у розвитку кожної держави. В результаті розподілу праці країни за допомогою міжнародної торгівлі можуть розвивати декілька сфер діяльності, в яких вона спеціалізується та імпортувати ті продукти, які вона сама не виготовляє, або які є низької якості порівняно з іншими країнами.
З розвитком міжнародних економічних відносин країни намагаються зменшити бар’єри при здійсненні торгівлі так, щоб це було взаємовигідно, тому розрізняють такі види торгівлі, як традиційна, торгівля продукцією у рамках кооперації та зустрічна торгівля.
З розвитком міжнародної торгівлі країни можуть торгувати як з посередниками, так і без посередників. Торгівля може здійснюватися при посередництві міжнародних бірж, аукціонів, тендерів, ярмарок та виставок.
Розвиток і ускладнення міжнародної торгівлі знайшло своє відображення в еволюції теорій, що пояснюють рушійні сили цього процесу. Концепції міжнародної торгівлі були основою зовнішньоторговельних політик як спроби теоретичного осмислення та пояснення причини міжнародного товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку.
Першою теорією міжнародної торгівлі вважається меркантилізм. На думку раннього меркантилізму країні слід якомога більше експортувати продуктів при забороні або жорсткому обмеженні імпорту та недопущенні вивозу срібла і золота, що ототожнювалося з багатством нації. Пізній меркантилізм, на відміну від раннього, допускає імпорт країни за умови позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу, а також дозволяє здійснення вивозу золота та срібла.
Модель «ціни-золото-потоки» Д. Х'юма заперечує положення меркантилізму щодо накопичення багатства (золота, срібла), оскільки це призводить до збільшення пропозиції грошей, що в свою чергу зумовить зниження конкурентоспроможності країни на світовому ринку.
Адам Сміт, засновник теорії абсолютних переваг, стверджує, що країнам варто експортувати ту продукцію, яка виготовляється у цій країні з найменшими витратами, тоді як Давид Рікардо вважає, що тією продукцією, яка має найбільшу абсолютну перевагу або найменшу абсолютну не перевагу.
Жан Батист Сей на противагу Сміту та Рікардо розглянув причини торгівлі певною продукцією: країни торгують тими товарами на виробництво яких у неї порівняно кращі фактори виробництва. Схожі погляди у Хекшера-Оліна, який вважає, що країни торгують тими товарами, на виробництво яких вона добре забезпечена факторами виробництва.
Леонтьєв вважав, що торгівля певними товарами залежить від кваліфікації робочої сили: якщо присутній надлишок висококваліфікованої праці, то країна експортуватиме ту продукцію, на виготовлення якої необхідна висококваліфікована праця.
Теорії неотехнологічного напряму стверджують, що для індустріально розвинених краї варто спеціалізуватися на виробництві та експорті наукомістких та технологічно складних товарів, тоді як країнам, що розвиваються – ресурсномістких товарів. Країна, що виготовила унікальний товар матиме вигоду в тому разі, якщо внутрішній попит на цей товар країни-імпортера сформується за коротший час, ніж у ній налагодиться виготовлення аналогічного товару. В результаті розвитку деякі види продукції потрібно постійно замінювати новими, що більш охоплюють потреби суспільства, оскільки з часом вони потерпають вихід із ринку. Також у цих теоріях спостерігається думка, що торгують між собою ті країни, які мають однаковий рівень розвитку економіки.
Теорія конкурентних переваг Портера зазначила, що конкурують між собою не країни, а фірми, успіх на зовнішньому ринку яких залежить від внутрішніх характеристик країни.
Сучасна міжнародна торгівля з боку окремих держав здійснюється за методами тарифного і нетарифного регулювання, що проводиться з метою захисту національних інтересів та економічної безпеки, шляхом підтримання взаємовигідного співробітництва.
Для того, щоб виявити тенденції розвитку міжнародної торгівлі держава визначає ряд показників міжнародної торгівлі, що визначають її динаміку та результативність.
Зовнішньоторговельний оборот України зростає, при цьому зростає як експорт товарів і послуг, так і їх імпорт. Проте, починаючи з 2005 року приріст імпорту товарів і послуг значно перевищував їх експорт,