Xreferat.com » Рефераты по международным отношениям » Структура Організації Об'єднаних Націй

Структура Організації Об'єднаних Націй

в справі відновлення нормальних умов обов'язку, що виконувалися персоналами операції, передавалися різним програмам, фондом і установою системи ООН, що займається видами діяльності, з яких складається миростроительство, а сама відповідальність Ради Безпеки за прийняття рішень переходив до Генеральної чи Асамблеї іншим міжурядовим органам, що несуть відповідальність за продовження цивільного миростроительства. Саме так обстояло справу при проведенні операцій ООН по підтримці світу в Мозамбікові, Сальвадору й ін.

Рада Безпеки прибігав до таких новаторських методів впливу на держави, як установи міжнародних карних трибуналів як свої допоміжні органи. Рада заснувала у відповідності зі своєю резолюцією 808(1993р.) від 22 лютого 1993р. Міжнародний трибунал для судового переслідування облич, відповідальних за серйозне порушення міжнародного гуманітарного права, зроблені на території колишньої Югославії з 1991р. 8 листопада 1994р. Рада Безпеки у своїй резолюції 955(1994р.) ухвалив заснувати Трибунал для судового переслідування облич, відповідальних за геноцид і інші подібні порушення, зроблені в період з 1 січня по 31 грудня 1994р. у Руанді. Створення такого роду трибуналів на основі рішення органа ООН (а не угоди між державами) з міжнародно-правової точки зору є далеко не безперечним.

Відповідно до Статуту ООН, Рада Безпеки повинна функціонувати безупинно і здійснювати "швидкі й ефективні" дії від імені членів ООН. З цією метою кожен член Ради Безпеки повинний завжди бути представлений у місці перебування ООН. Відповідно до правил процедури, проміжок між засіданням Ради Безпеки не повинний перевищувати 14 днів, хоча на практиці це правило не завжди дотримувалося. У середньому Рада Безпеки проводили 77 офіційних засідань у рік.

Велике значення має і, що одержав в останній час широке поширення в діяльності Ради Безпеки метод проведення гострих міжнародних переговорів на рівні держав і урядів і міністрів іноземних для держав – членів Ради Безпеки. 31 січня 1992р. відбулася перше в історії засідання Ради Безпеки на вищому рівні, що дало могутній імпульс міжнародному обговоренню ролі ООН у підтримали міжнародного світу і безпеки в нових умовах і послужило відправний точний поступального процесу висування початківця і розробок нових підходів у сфері миротворчества. 7 вересня 2000р. відбулося друге в історії засідання Ради Безпеки а вищому рівні, головною темою якого було зміцнення центральної ролі ООН у XXI столітті.

Багатогранна й ефективна діяльність Ради Безпеки на протяг усієї другої половини XX сторіччя дає всі підстави думати, невідчужувана легитимизирующая роль Ради Безпеки і ступінь і масштаби його доброчинного впливу на стан і розвитку справжньої безпеки стабільності на планеті не тільки зберігається, але і будуть поступально підсилюватися і зміцнюється на благо світу і процвітання всього людства в XXI в.

Міжнародний суд.

Важливе місце в структурі ООН займає Міжнародний суд. Він складається з 15 незалежних суддів, обраних поза залежністю від їхнього громадянства, з числа облич високих моральних якостей, що задовольняють вимогою, пропонованим у їхніх країнах для призначення на вищі судові чи посади являющиеся юристами з визнаними авторитетом в області міжнародного права. Судді обираються Генеральної Асамблеї і Радою Безпеки на термін у дев'ять років із правом переобрання. При цьому для обрання Радою Безпеки кандидату досить одержати в голосів (всі інші рішення вимагають більшості в 9 голосів). Кандидатури для обрання в суд висуваються національними групами членів Постійної Палати третейського суду (по 4 члени в кожній групі). Місцеперебування Суду –гаага.

До дійсного часу 62 держави – члена ООН заявили про свою згоду з обов'язковою юрисдикцією суду у відповідність з п.2 ст.36 його Статуту, причому багато заяв супроводжуються такими застереженнями, що роблять ця згода власне кажучи ілюзорним.

За час існування суду на його розгляд державами було винесено більш 70 споровши і запитано понад 20 консультативні висновки суду. Рішення суду вважаються обов'язковим для держав – сторін у суперечці. У випадку невиконання який – або стороною в справі зобов'язання, покладеного на неї рішенням Суду, Рада Безпеки на прохання іншої сторони "може, якщо визнає це необхідним, зробити чи рекомендації вирішити об уживання заходів для проведення рішення у виконання" (п.2 ст.94 Статуту ООН).

Крім судової, Міжнародний суд здійснює і консультативну юрисдикцію. Згідно ст.96 Статуту ООН, Генеральна Асамблея і Рада Безпеки можуть запитувати в Міжнародного Суду консультативні висновки по будь-якому юридичному питанню.

У Декларації тисячоріччя ООН лідери всіх країн світу заявили про свою рішучість зміцнювати Міжнародний Суд, для того, щоб забезпечити правосуддя і верховенство права в міжнародних справах.

Міжнародний суд покликаний стати одним із ключових компонентів у стратегії мирного рішення споровши і розбіжностей між державами і забезпечення правопорядка і законності у світі.

Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОС).

ЕКОСОС складається з 54 членів, що обираються Генеральною Асамблеєю терміном на три роки відповідно до процедури, передбаченої Статутом (ст.61), причому щорічно обираються 18 членів, трирічної термін для заміни тих 18 членів, трирічний термін діяльності яких минув. Рішення в ЕКОСОС приймаються простою більшістю голосів присутніх і беруть участь у голосуванні.

ЕКОСОС здійснює координацію економічної і соціальної діяльності ООН і її 16 спеціалізованих установ, а також інших інститутів системи ООН. Він служить центральним форумом для обговорення міжнародних економічних і соціальних проблем глобального і міжгалузевого характеру і для вироблення рекомендації у відношенні політики по цих проблемах для держав і для системи ООН у цілому. Велика робота в рамках ЕКОСОС проводиться по підготовці досліджень, складання доповідей з міжнародних питань в економічній, екологічній і соціальній областях, у сфері культури, утворення, охорони здоров'я, заохочення, поваги і дотримання, прав людини й основних воль.

ЕКОСОС проводить організаційну сесію в Нью-Йорку на початку року й основну сесію влітку кожного року по черзі в Женеві й у Нью-Йорку. Багато уваги ЕКОСОС приділяє огляду світового економічного і соціального стану і розгляду такої важливої проблеми, як сприяння створенню сприятливих умов для розвитку, включаючи оцінку останніх подій і перспектив у розвитих країнах, країнах з перехідною економікою, що розвиваються країнах, а також аналізу положення в області міжнародної торгівлі і потоків фінансових засобів.

Протягом року робота Ради проводиться в його допоміжних органах, що регулярно збираються і представляють доповіді Раді. ЕКОСОС має 9 функціональних комісій: Статистичну, Комісію з народонаселення і розвитку, Комісію соціального розвитку, Комісію з прав людини, Комісію з положення жінок, Комісію з запобігання злочинів і Карному розслідуванню, Комісію з наркотичних засобів, Комісію з науки і техніки з метою розвитку і Комісію зі стійкого розвитку.

Крім того ЕКОСОС працює в тісному співробітництві з такими установами, як Дитячий фонд ООН, Керування Верховного комісаріату ООН по справах біженців, Програма розвитку ООН, Світова Продовольча програма, Міжнародний науково-дослідний інститут по підвищенню утворення жінок, Міжнародна контрольна рада по наркотиках і ін.

Рада по опіці.

Рада по опіці складається з 5 членів (Росія, США, Англія, Франція і КНР). Рада проводить одну сесію в рік у Нью-Йорку. З первісних 11 підопічних територій усі в ході роботи Ради одержали незалежність: Гана, Сомалі, Камерун, Того, Руанда, Бурунді, Об'єднана Республіка Танзанія, Самоа, Науру, Патуа, Нова Гвінея.

На засіданні Ради Безпеки ООН 10 листопада 1894 р. було відзначено, що система опіки ООН цілком виконала свої задачі, зв'язані з правом народу на самовизначення.

Секретаріат ООН.

Секретаріат ООН складається з Генерального секретаря і такого персоналу, що може знадобитися для Організації. Він обслуговує інші органи ООН і проводить у життя роботу програм діяльності і рішень. Робота секретаріату містить у собі здійснення операцій по підтримці світу із санкції Ради Безпеки, організацію і проведення міжнародних конференцій із проблем світового значення, складання оглядів світових, соціальних і економічних тенденцій і проблем. У функції секретаріату входить такий усний і письмовий переклад вступів і документів і розпорядження документами.

Секретаріат розміщений у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку, маються такі підрозділи в Женеві, Відні, Найробі, Банкоку й інших містах.

Загальна чисельність співробітників Секретаріату складає більш 15 тисяч чоловік, що є громадянами понад 70 країн.

Генеральний секретар.

Генеральний секретар очолює секретаріат і є головною адміністративною посадовою особою, призначається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на 5-літній термін, по витікання якого може бути призначений знову. Генеральний секретар представляє Генеральній Асамблеї щорічна доповідь про роботу Організації, а також доводить до відома Ради Безпеки будь-які питання, що, на його думку, можуть загрожувати підтримці міжнародного світу і безпеки.


3. Історія діяльності ООН у ролі світового уряду


Аналізуючи плани створення всесвітньої організації, що розроблялися лідерами воювавших проти Німеччини і Японії союзних держав, можна відзначити їхнє бажання перебороти недоліки попередниці ООН – Ліги Націй. Остання виявилася нездатної запобігти світовій війні, тобто реалізувати покладені на неї надії в справі забезпечення загального світу. Однак незважаючи на бажання усіх великих держав сприяти побудові нової міжнародної системи безпеки, ООН із самого початку не мала можливості утримувати сильні країни, що ввійшли в неї, від довільних дій. Вона мала можливість тільки скувати сваволю тієї чи іншої держави, якби воно зважилося кинути виклик всесвітньої організації і почати діяти по своїй волі, ризикуючи спровокувати Третю світову війну. Творці ООН "цілком усвідомлювали таку небезпеку, але схрещували пальці в надії, що гармонічного і взаємовигідного функціонування нової міжнародної структури в сполученні з більш ефективними заходами до співробітництва, заснованими на пам'яті про двох кривавих світових конфліктів, виявиться досить для того, щоб удержати всі країни на фатальному порозі між війною і світом".

Проте, як показав наступний хід розвитку подій, саме ця залежність нової всесвітньої організації від доброї волі і бажання великих держав діяти в загальних інтересах і стала головною причиною її невдач у реалізації сформульованих у Статуті ООН цілей. В умовах конфронтації було втрачено Другої світової війни, що існувало в роки, згода СРСР і США, що стали лідерами двох противостоявших друг другу військово-політичних блоків. Це привело до паралічу діяльності Ради Безпеки (РБ), що відповідав за забезпечення світу на міжнародній арені. Причиною настільки слабкої ефективності ООН стало насамперед використання права вето, що належить п'ятьом постійним членам РБ, що, відповідно, привело до зниження її ролі як ефективного інструмента запобігання війни.

Однак не стоитзанимать винятково негативну позицію у відношенні підсумків діяльності ООН у роки "холодної війни". Можна розглядає право вето в якості своєрідного "запобіжного клапана", що предотвращали розрив тієї чи іншої великої держави з організацією, оскільки "краще було мати великі країни усередині системи ООН, чим поза її". В міру зниження розжарення конфронтації між Сходом і Заходом у результаті процесів, що відбувалися в СРСР у період реформ М.С. Горбачова, ООН знаходила усе більше можливостей для рішення кризових проблем, показником чого стала її позиція в зв'язку з агресією Іраку проти Кувейту в 1990 році. "Операція проти Іраку, безсумнівно, з'явилася перемогою для системи безпеки ООН... для іміджу самої Ради Безпеки ООН, для творців Статуту ООН і для влади закону". У 1990-і роки ООН зштовхнулася з поруч криз (насамперед – на Балканах), з якими їй не завжди вдавалося успішно справлятися. Однак війна проти Іраку в 1991 р. стала яскравою демонстрацією потенціалу ООН в умовах згоди більшості її членів – насамперед п'ятірки обладающих правом вето великих держав.

Ще однією демонстрацією можливостей Організації Об'єднаних Націй служить її діяльність по підтримці світу, джерела якого восходят до місій ООН у Греції, Індонезії і Палестині в другій половині 1940-х років (р. 80). Перша реальна операція за участю військових контингентів ряду країн-членів організації була санкціонована Резолюцією № 998, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 1 листопада 1956 року. Відповідно до цього документа надзвичайні сили ООН (United Nations Emergency Forces, UNEF) були розміщені після Суецької кризи 1956 р. уздовж єгипетсько-ізраїльської границі. Пізніше операції по підтримці світу проводилися в Конго (1960–1964), на Кіпру (1964), у Лівану (1982), на сірійсько-ізраїльській границі (1974). Найбільше число миротворчих операцій приходиться, однак, на кінець 1980-х і 1990-і роки. Якщо за сорок років, що пройшли з часу рішення про створення в 1948 р. підрозділу по контролі за дотриманням перемир'я в Палестині, було проведено 13 операцій по підтримці світу, то лише за 1988–1989 годи таких операцій було проведено п'ять. До початку 1990-х сили ООН по підтримці світу потрібні були в Іракові і Кувейту, Анголі, Сальвадору, Західній Сахарі, Камбоджі, Боснії-Герцеговині, Сербії і Чорногорії, Хорватії, Македонії, Сомалі, Мозамбікові, Руанді і Гаїті.

До 1990-х років посередницька і миротворча діяльність ООН була чи частково цілком успішною. Однак її дії в Сомалі, що були Югославії і Руанді в 1993–1995 роки оцінюються більшістю спостерігачів не інакше як повний крах. "Розрив між високими ідеалами всесвітньої організації і добрих намірів її політиків, з одного боку, і жалюгідними результатами на місцях – з інший, не міг би бути більш значним". Причина їхнього провалу в масштабах проблем, з якими зштовхнулася ООН у 1990-х роках, у її неготовності їх вирішувати (р. 105). Виходом із ситуації, що створилася, міг бути відмовлення від "практики ініціювання (за допомогою резолюції Ради Безпеки) нових місій по підтримці світу без гарантій наявності достатнього числа збройних сил".

Також оцінюють діяльність ООН у сферах економіки, охорони здоров'я, екології, культурного різноманіття і соціальних воль. Ці аспекти називають соціально-гуманітарною місією ООН, підкреслюючи їхню відмінність від (1) примусових мір, що починаються цією організацією, (2) зусиль ООН по дотриманню прав людини і взаємодії в рамках ООН урядів і численних неурядових організацій.

В усіх перерахованих областях досягнення Організації Об'єднаних Націй сусідять з невдачами і недоглядами. Цими аспектами займається і ряд зв'язаних з ООН організацій – таких як Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Організація Об'єднаних Націй по промисловому розвитку (ЮНІДО) і ін. Усі ці структури не мають, однак, досить ресурсів для надання допомоги по-справжньому бідним – тому "мільярду людей, що знаходяться в самому низі цього світу". Крім того, "усі вони грали незначну (якщо взагалі яку б те ні було) роль у дивному процесі підвищення життєвого рівня сотень мільйонів родин в усьому світі, особливо в Азії". Це наводить на думку про те, що, імовірно, що існують у системі ООН організації "можуть діяти тільки на узбіччі чи прогресу в специфічних, сприятливих умовах".

Визнаючи слабість ООН у забезпеченні благополуччя жителів планети, їхнього прав і воль, необхідно віддати належне тим досягненням у різних областях суспільного і культурного життя, що без цієї всесвітньої організації були навряд чи можливими: "чи може хтось уявити собі, що уряд Індонезії поступився своєю владою над Східним Тимором і допустило на цю територію миротворчі сили з Австралії для спостереження за виборами і забезпечення, у силу цього, волі політичного вираження, якби не було величезного тиску світового співтовариства? Було б можливим без ООН врегулювання в розореній Камбоджі? Міг би хто-небудь уявити собі врегулювання в чи Намібії Мозамбікові без цієї всесвітньої організації?".

Проте варто визнати необхідність реформ в ООН, що "усе більше здається анахронізмом" з її Статутом, прийнятим у 1945 р. і відображаючим реалії того часу.


4. План реформування ООН


На сьогоднішній день в умовах виходу на арену нових суб'єктів світового політичного процесу, потрібно добре продумане і відповідальне реформування всієї системи міжнародних організацій.

Кофі Анан у своєму виступі від 27 березня 2000 року окреслив проблеми глобалізації в такий спосіб: "У цьому новому світі групи й окремі обличчя все частіше й частіше прямо взаємодіють між собою через границі без участі держави. Це створює визначені небезпеки. Злочинність, наркотики, тероризм, забруднення, хвороби, зброя, біженці і мігранти — усе це пересувається туди і сюди більш швидкими темпами й у великих обсягах, чим у минулому. Люди відчувають погрозу, що виходить від подій, що розвертаються удалині від них. Вони також більш гостро реагують на несправедливість і жорстокість у віддалених країнах і очікують від держав якихось мір у цьому відношенні. Однак нова технологія також створює можливості для взаємного розуміння і спільних дій. Якщо ми хочемо взяти краще від глобалізації й уникнути гіршого, ми повинні навчитися керувати краще і повинні навчитися тому, як краще керувати спільно.

Держави потрібно зміцнювати. І вони можуть черпати силу друг у друга, діючи спільно в рамках загальних інститутів, заснованих на загальних правилах і цінностях. Ці інститути повинні відбивати реальності нашого часу, включаючи розподіл сили. І вони повинні служити ареною для співробітництва держав з недержавними суб'єктами, включаючи глобальні компанії. У багатьох випадках вони повинні доповнюватися менш формальними мережами з питань політики, що можуть швидше реагувати на мінливу глобальний порядок денний.

Величезна нерівність у розподілі багатств у сьогоднішньому світі, жалюгідні умови, у яких проживає більш мільярда чоловік, поширеність ендемічних конфліктів у деяких регіонах і швидке погіршення природного середовища — усі ці фактори у своїй сукупності роблять нинішню модель розвитку хитливої, якщо тільки за спільною згодою не будуть прийняті заходи для виправлення цього положення".

У даному контексті природно розпалюються особливо затяті суперечки з приводу реформування однієї з ведучих світових організацій – ООН. У найбільш простому виді можна сказати, що проблеми даного суб'єкта світової політики полягають у тім, що структура, функції і роль організації не повною мірою відповідають потребам і реаліям сучасності, і зайва бюрократизація лише заважає успішному фукционированию даного органа.

Тим більше після серйозних і хворобливих іспитів балканською й іракською кризами тема зміцнення авторитету ООН і її реформи з метою більш успішного функціонування стає центральної у всій роботі останніх сесій Генеральної Асамблеї. Необхідно "перешикувати Організацію Об'єднаних Націй так, щоб вона могла внести реальні і відчутні зміни в життя людей у новому сторіччі".

Основним фактором інституціональної слабості Організації Об'єднаних Націй представляється та обставина, що за минулі піввіку в деяких її структурах стали виявлятися тенденції до роздробленості, дублюванню і твердості, в одних областях структури стали неефективними, в інші — зайвими. "Холодна війна" і обумовлена нею блокова політика вкрай ускладнили, а в ряді випадків унеможливили перетворення в життя статутних концепцій багатьох функцій Організації, особливо в області підтримки світу і безпеки. Фактично вони вплинули на роботу всієї Організації Об'єднаних Націй — від визначення пріоритетності програм до організаційних аспектів і керування кадрами.

Однак при проведенні реформування необхідно забезпечити збереження за ООН ролі організації, що є центром зосередження зусиль світового співтовариства за рішенням найбільш гострих проблем сучасності.

Кофі Анан у совем супровідному листі від 14 липня 1997 року пише, що "організацію потрібно багато в чому перешикувати, для того щоб краще виконувати задачі, що ставить перед нею міжнародне співтовариство. Здійснення цих перетворень дозволить також домогтися істотного підвищення ефективності в адміністративній області й у такий спосіб одержати економію в багатьох, хоча і не обов'язково в усіх, областях. Засобу, зекономлені в результаті такого підвищення ефективності, у свою чергу, повинні піти на рішення першочергових задач Організації — на зменшення убогості і поліпшення перспектив країн, що розвиваються,".

Можна сказати, що первісна ініціатива про необхідність реформ виходила від Америки, у якої виникли проблеми по виплаті боргів ООН у контексті її бюрократизації. Також США домагалися скорочення своєї 25-процентної частки в регулярному бюджеті ООН до 20 проц.

Треба сказати, що в результаті значної по своєму обсязі і зростаючій заборгованості по виплатах Організація Об'єднаних Націй періодично зіштовхується з фінансовими кризами. Незважаючи на те, що держави-члени несуть юридичне зобов'язання виплачувати свої нараховані внески цілком, вчасно і без попередніх умов, і багато хто з них починають активні зусилля з метою виконання цього зобов'язання, таке положення як і раніше зберігається. Це приводить до виснаження фінансових резервів Організації, а також змушує Генерального секретаря запозичати засобу з рахунків операцій по підтримці світу з метою задоволення потреб регулярного бюджету.

План реформування Оргаизации Об'єднаних Націй з'явився через рік після першої заяви Сполучених Штатів про те, що вони скористаються правом вето при перевиборах тодішнього генерального секретаря Бутроса Бутроса-Гали для того, щоб у січні 1997 року генеральним секретарем стала інша людина, у більшому ступені здатний реформувати ООН.

Протягом перших семи місяців перебування на своїй посаді новий генеральний секретар Кофі Анан об'їздив безліч столиць, де зустрічався з керівниками держав-членів ООН, і зондував ґрунт усередині апарата організації на предмет підготовки пакета перетворень. Вже в березні 1997 року він оголосив про проведення першого комплексу адміністративних реформ, спрямованих на удосконалювання Секретаріату, програм і фондів ООН, він міг зробити це і без схвалення Генеральної Асамблеї.

На 52-й Генеральної Асамблеї ООН Генеральний секретар представив учасникам план реформування довіреної йому організації, викладений у доповіді за назвою "Відновлення Організації Об'єднаних Націй: програма реформ", котру він назвав "тихою революцією" в ООН, покликаної привести зрештою до створення "конкретної, споєної, гнучкої і рентабельної" всесвітньої організації.

У 95-сторінковій доповіді містилися пропозиції, що може затвердити тільки Генеральна Асамблея. Вони, у першу чергу, стосуються шляхів посилення стратегічного характеру діяльності ООН як на короткострокову, так і на далеку перспективу.

Наприклад, він пропонувалося Генеральній Асамблеї заснувати посаду заступника генерального секретаря, упорядкувати робочу програму Комісії з прав людини, об'єднати і змінити структуру допоміжних органів Економічної і соціальної ради, розробити більш надійні і передбачувані процедури швидкого розгортання сил ООН по підтримці світу, а також переглянути роль регіональних комісій організації. Генеральній Асамблеї пропонується проаналізувати також і діяльність Комісії з роззброювання для того, щоб упорядкувати її роботу і привести у відповідність із сучасними вимогами.

Питання фінансування в програмі реформування займав не останнє місце. У 1997 році тільки 75 з 185 держав-членів ООН цілком заплатили свої внески за 1997 рік, у зв'язку з чим ООН постійно знаходиться на грані банкрутства. Одне з пропозицій генерального секретаря полягало в тому, щоб на основі добровільних внесків створити "кредитний фонд" в один мільярд доларів і з цих засобів оплачувати витрати ООН. Анан також запропонував асамблеї перейти до процесу "цільового складання бюджетів". Застосовуючи цей підхід, вона повинна буде конкретизувати результати, досягнення яких вона очікує від ООН у рамках конкретного бюджету. За результати буде відповідати Секретаріат, і по них будуть судити про ефективність його діяльності. У той же час асамблея повинна буде дати більш широкі повноваження генеральному секретарю у виборі способів підвищення ефективності результатів.

Крім того, асамблеї було запропоновано перенацілити свою роботу на проблеми, що мають найвищий пріоритет, скоротити тривалість її сесії, установити конкретні терміни реалізації програм, а також подумати над створенням комісії з вивчення необхідності зміни всієї системи ООН, у тому числі і спеціалізованих установах (ЮНІСЕФ, Фонду ООН по народонаселенню і Програми розвитку ООН).

Програма реформ повинна торкнуться практично кожного департаменту і кожного виду діяльності ООН — "від підвищення темпів розгортання сил по підтримці світу до боротьби зі злочинністю, наркобізнесом і тероризмом".

По даному питанню міри і рекомендації стосуються в першу чергу створення нової структури керівництва і керування, що дозволить Генеральному секретарю більш ефективно виконувати свою керівну роль і забезпечувати необхідну для Організації підзвітність. Це, за словами Анана, може бути досягнуте шляхом (нижче приведені витримки з документа 52-й Генеральної Асамблеї):

установи посади першого заступника Генерального секретаря;

створення Групи старших керівників;

подальшого розвитку і зміцнення виконавчих комітетів секторальних груп, заснованих Генеральним секретарем у січні 1997 року і всі департаменти, що включають у свій склад, фонди і програми Організації Об'єднаних Націй;

делегування процесу прийняття рішень на страновой рівень і об'єднання представництв Організації Об'єднаних Націй "під одним прапором";

створення Групи стратегічного планування.

Забезпечення платоспроможності можливо шляхом створення Оборотного кредитного фонду з капіталом до 1 млрд. дол. США, финансируемого за рахунок добровільних чи внесків за допомогою інших засобів, що можуть бути запропоновані державами-членами, поки не знайдене довгострокове рішення фінансових проблем Організації.

Було запропоноване об'єднання дванадцяти структур і підрозділів Секретаріату в п'ять і пропонувалося злиття п'яти міжурядових органів у два.

Зміна культури керування в сполученні з заходами для удосконалювання керівництва і підвищенню ефективності припускає ліквідацію не менш 1000 штатних посад, скорочення адміністративних витрат на одну третину, підвищення якості роботи і додаткову економію людських і фінансових ресурсів з часом.

Необхідне проведення радикального перегляду політики і практики роботи з людськими ресурсами для забезпечення того, щоб усі співробітники мали необхідну кваліфікацію і мали відповідні умови для ефективної роботи.

Сприяння стабільному і стійкому розвитку, що є однієї з першочергових задач Організації Об'єднаних Націй, буде проходити на основі:

об'єднання фондів і програм Організації Об'єднаних Націй, що здійснюють діяльність в області розвитку, у Групу Організації Об'єднаних Націй з питань розвитку, що буде сприяти їхній консолідації і співробітництву між ними без збитку для їхньої специфіки і самостійності;

пропозиції відносно "дивіденду для розвитку" з метою переключення ресурсів з адміністративної діяльності на розвиток;

створення нового Керування по фінансуванню розвитку, так щоб перший заступник Генерального секретаря виступав як ініціатора розробки новаторських методів мобілізації нових фінансових ресурсів для цілей розвитку;

пропозицій про спільне несення тягаря і забезпечення більшої передбачуваності на основі оголошення погоджених і добровільних внесків на кілька років з метою фінансування діяльності Організації Об'єднаних Націй в області розвитку;

зміцнення екологічного виміру діяльності Організації Об'єднаних Націй, особливо ЮНЕП.

Потрібно зробити зміцнення і зосередження функцій Секретаріату по нормотворчеству, розробці політики, виконанню задач, що вимагають спеціальних знань, а також його потенціалу по обслуговуванню міжурядових органів Організації Об'єднаних Націй шляхом створення об'єднаної секторальної групи по економічних і соціальних питаннях.

Також Кофі Анан вважає за необхідне:

Підвищення готовності Організації до більш оперативного розгортання миротворчих і інших польових операцій, у тому числі шляхом зміцнення потенціалу швидкого реагування Організації Об'єднаних Націй.

Зміцнення потенціалу Організації Об'єднаних Націй в області постконфликтного миростроительства шляхом призначення Департаменту по політичних питаннях як координаційний центр із цією метою.

Активізацію міжнародних зусиль по боротьбі зі злочинністю, наркотиками і тероризмом шляхом об'єднання програм і заходів Організації Об'єднаних Націй у Відні в рамках Керування по контролі над наркотичними засобами і попередженню злочинності.

Розширення діяльності в області прав людини шляхом реорганізації і зміни структури Секретаріату по правах людини і включення питань прав людини в усі основні заходи і програми Організації Об'єднаних Націй.

Удосконалювання роботи з порядку денному в області роззброювання шляхом створення Департаменту з питань роззброювання і регулювання озброєнь, що буде займатися проблемами скорочення озброєнь і зброї масового знищення і регулювання озброєнь.

Активізацію діяльності по задоволенню гуманітарних потреб шляхом створення нового Керування Координатора надзвичайної допомоги замість Департаменту по гуманітарних питаннях і напрямку його зусиль на більш ефективні дії в багатопланових надзвичайних ситуаціях.

Здійснення корінного зрушення в стратегії і функціях Організації Об'єднаних Націй в області суспільної інформації і комунікації з метою задовольнити потреби Організації, що змінюються.

Задоволення потреби в більш фундаментальних перетвореннях за допомогою рекомендацій Генерального секретаря на адресу держав-членів, у яких їм пропонувалося б розглянути наступні питання:

висування на передній план у роботі Генеральної Асамблеї самих пріоритетних питань і скорочення тривалості сесій Асамблеї;

створення комісії

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: