Xreferat.com » Рефераты по менеджменту » Проектування системи менеджменту на підприємстві

Проектування системи менеджменту на підприємстві

Менеджер зі збуту має право:

Вимагати від генерального директора товариства (інших керівників) сприяння у виконанні обов'язків, передбачених цією посадовою інструкцією.

Вносити пропозиції керівництву підприємства.

Ознайомлюватися з проектами рішень керівництва товариства, що стосуються його діяльності.

4 Вносити на розгляд керівництва товариства пропозиції щодо покращення роботи, пов'язаної з обов'язками, що передбачені цією інструкцією.

5 Удосконалювати свою професійну кваліфікацію у встановленому порядку.

Відповідальність

Менеджер зі збуту несе відповідальність:

1. За неналежне виконання або не виконання своїх посадових обов’язків, що передбачені цією інструкцією – в межах, визначених чинним законодавством України про працю.

2. За правопорушення скоєні в процесі здійснення своєї діяльності – в межах визначених чинним адміністративним, кримінальним і цивільним законодавством України.

3. За завдання матеріальної шкоди – в межах визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.

Менеджер зі збуту повинен знати:

законодавчі і нормативні правові акти, що регламентують підприємницьку, комерційну і рекламну діяльність;

кон’юктуру ринку;

порядок ціноутворення і оподаткування;

теорію і практику менеджменту;

основи ділового адміністрування маркетингу;

форми і методи ведення рекламних кампаній;

порядок розроблення договорів і контрактів;

етику ділового спілкування;

основи соціології, загальну і соціальну психологію;

сучасні засоби збору та оброблення інформації;

Засоби обчислювальної техніки, комунікацій та зв’язку: порядок розроблення комерційних умов договорів, контрактів, угод.

Кваліфікаційні вимоги

Повна вища освіта напряму підготовки «Менеджмент» (магістр, спеціаліст ) без вимог до стажу роботи або повна вища освіта (спеціаліст, магістр ), стаж роботи за фахом не менше 2 років та післядипломна освіта за напрямом «Менеджмент».


2.3 Контроль


Для забезпечення ефективної діяльності працівників недостатньо лише визначити завдання, організувати робоче місце, забезпечити оплату праці тощо. Всі ці процеси не результативні, якщо не реалізовується такий управлінський процес, як контролювання, який дає змогу виявити існуючі в організації проблеми та причини їх виникнення.

Контроль — це функція управління спрямована на оцінку результативності діяльності організації, шляхом встановлення стандартів і порівняння з ними фактичного встановленення результатів. Стандарти –– це певні показники результативності, яких необхідно досягнути, виражені кількісно і обмежені в часі. Мета контролю полягає в максимальному забезпеченні фактичних результатів очікуваним [7].


Таблиця 4

Характеристика контролю на ТзОВ “Ніколь”

Види виробничо-господарської діяльності Види контролю Характеристика процесу контролю Служби і особи, які відповідають за результати контролю
Виробництво і контроль за якістю продукції Попередній Поточний Завершальний Перевірка кількості та якості потрібної сировини. Перевірка процесу виробництва продукції. Перевірка обсягу виготовленої продукції її якості та порівняння цих показників з минулими періодами. Відділ технічного контролю
Фінансова діяльність Попередній Поточний Завершальний Перевірка усіх грошових надходжень і видатків ТзОВ “Ніколь” , їх відповідність фінансовій документації, термінам надходження, виплатам.. Перевірка використання фінансових надходжень організації, формування видатків. Перевірка фактичних фінансових результатів і порівняння їх із запланованими. Бухгалтерія
Підбір кадрів Попередній Поточний Визначення відповідності між рівнем кваліфікації, компетенції і рівнем освіти працюючих з видами робіт, які вони виконують. Відділ кадрів
Господарсько-виробнича діяльність Стратегічний контроль Вирішення стратегічних завдань і досягнення встановлених цілей. Контролюється також оптимальне використання ресурсів. Керівники вищого рівня управління
Організаційно-господарська діяльність Тактичний контроль Встановлення тактичних планів і досягнення проміжних цілей. Керівники середнього рівня
Внутрішньо-господарська діяльність Оперативний контроль Завершальний Виконання конкретних завдань на робочих місцях. Низові ланки управління

За етапами виробничо-господарської діяльності: попередній, поточний та завершальний.

Попередній контроль здійснюють на вході в систему організації на основі встановлених правил, процедур, норм поведінки тощо. Цей вид контролю використовують щодо людських (трудових), матеріальних, фінансових, інформаційних, енергетичних та інших ресурсів.

Поточний контроль реалізується в процесі виробничо-господарської діяльності. Його характеризують такі особливості:

управлінська необхідність;

наявність мети, спрямованість на конкретні робочі місця;

використання зовнішніх ресурсів для внутрішнього споживання організації;

націленість на всі види діяльності організації.

Завершальний контроль здійснюють на виході із системи організації. Він необхідний для виявлення рівня досягнутих результатів в організації, забезпечення мотивації (наприклад, при оплаті праці, преміюванні тощо).

Процес контролювання на підприємстві реалізується в кілька етапів:

Визначення стандартів і критеріїв..

Оцінювання виконання.

Порівняння досягнутих результатів з установленими стандартами. Його здійснюють у кілька етапів:

встановлення масштабу допустимих відхилень;

вимірювання результатів;

передача і поширення інформації про конкретні результати;

оцінка інформації про отриманні результати.

З’ясування необхідності коректив [7].

Отже, контроль на ТзОВ “Ніколь” дає змогу порівнювати реальні результати з бажаними. Функція контролю є засобом спостереження за виконанням робіт і коригування для гарантованого досягнення відповідних результатів, а також допомагає в регулюванні курсу організації.


2.4 Мотивація та стимулювання


Після визначення перспектив організації та завершення її побудови особливого значення набувають питання створення максимальної зацікавленості працівників у результатах діяльності організації, тобто мотивування.

Мотивування — вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання себе та інших працівників до діяльності, що спрямована на досягнення особистих цілей і цілей організації.

Потреба – це відчуття людиною певних фізіологічних та психологічних нестач. Усі потреби поділяються на первинні – це фізіологічні потреби в їжі, воді, сні, відпочинку, наявності житла, одягу; та вторинні – це психологічні та соціальні потреби людини: приналежності до певної соціальної групи, у повазі, владі, у самовираженні, у реалізації творчих здібностей.

Мотив – активні рушійні сили, які визначають поведінку людей, що обумовлені їх прагненнями і добровільними бажаннями діяти певним чином.

Стимул – рушійні сили, які змушують людину діяти згідно певних обставин через реалізацію системи певних матеріальних чи моральних заохочень, або не застосуванні системи покарань.

Винагорода – усе те, що людина вважає цінним для себе від діяльності і життя. Винагороди бувають двох типів: внутрішні та зовнішні.

Внутрішню винагороду забезпечує сама робота у вигляді: відчуття досягнення результату діяльності, змістовності та значимості виконуваної роботи, визнання дружби і спілкування з колегами в процесі роботи, самоповаги, поваги з боку оточуючих.

Зовнішня винагорода – це все те, що забезпечується організацією за результатами праці. До неї належать: заробітна плата, просування по службі, надання окремого кабінету, визнання працівника вищим керівництвом, додаткові виплати та пільги.

Сучасні теорії мотивації поділяються на дві категорії: змістовні та процесуальні.

Змістовні теорії мотивації в основі яких лежать потреби людини. Найбільш відомі змістовні теорії мотивації авторів Маслоу, Герцберга, Мак-Клелланда, Альдерфера, Туган-Барановського.

Процесуальні теорії мотивації Згідно з процесійним підходом поведінка людини визначається не лише її потребами, а й сприйняттям ситуації, очікуваннями, пов'язаними з нею, оцінкою своїх можливостей та наслідків обраного типу поведінки, внаслідок чого людина приймає рішення про активні дії або бездіяльність. Найбільш відомими з них є теорія очікувань В. Врума, теорія справедливості та моделі Л. Портера і Е. Лоулера.

На товаристві більшою мірою використовують процесуальні теорії, а саме модель Л. Портера і Е. Лоулера [2].

Л. Портер і Е. Лоулер розробили комплексну теорію мотивації, що включає елементи теорії очікувань і теорії справедливості. У моделі відображено 5 змінних: витрачені зусилля, сприйняття, одержані результати, винагорода, міра задоволення (рис.2.).


Проектування системи менеджменту на підприємстві

Рис.2. Модель Портера-Лоулера

Ця теорія побудована на сполученні елементів теорії очікувань і теорії справедливості. Суть її в тому, що введені співвідношення між винагородою і досягнутими результатами.

Один із найбільш важливих висновків Л. Портера і Е. Лоулера полягає в тому, що результативна праця веде до задоволення. Вони вважають, що почуття виконаної роботи веде до задоволення і сприяє підвищенню результативності.

Мотивація не є простим елементом у ланцюзі причинно-наслідкових зв'язків. Ця теорія описує, наскільки важливо об'єднати такі поняття, як зусилля, здібності, результати, винагорода, задоволеність і сприйняття, в межах єдиної системи мотивації персоналу фірми [2].

Однією з найважливіших форм мотивації на підприємстві в організаціях є матеріальне стимулювання праці, яке являє собою процес формування і використання систем матеріальних стимулів праці та розподілу заробітної плати відповідно до її закону розподілу за кількістю і якістю праці.

Система матеріальних стимулів праці складається з різноманітних спонукальних мотивів, які доповнюють один одного і пов'язані єдиним процесом створення матеріальної зацікавленості у здійсненні трудової діяльності. На даному підприємстві в якості матеріального стимулювання праці застосовується ціла система, яка включає в себе різноманітні премії та доплати. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємством самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та Галузевою угодами.

Задача менеджера, у випадку застосування економічної мотивації, полягає в розробці преміальної схеми виплат за продуктивність, системи відрядної оплати або трудових угод

У приведеному нижче переліку показані можливі способи економічного стимулювання різних груп персоналу на ТзОВ “Ніколь”:

Виробничі робітники:

Групова відрядна система оплати праці;

Премії за дострокове завершення роботи;

Премії за понаднормову роботу;

Загальна схема пайової участі в прибутку.

Секретар:

Винагорода за понаднормову роботу;

Загальна схема пайової участі в прибутку;

Керуючим виробництвом:

Винагорода за понаднормову роботу;

Частина групової виробничої премії;

Загальна схема пайової участі в прибутку;

Пропозиція про пайову участь у бізнесі.

Приведений список не є вичерпним. Однак, він демонструє принципову різницю підходу до розробки систем економічного стимулювання по групах персоналу на підприємстві.

Базовий розмір премії, який визначається за підсумками роботи Товариства з початку року та в звітному місяці при виконанні основних показників виробничо-господарської діяльності підрозділів, встановлюється на рівні 10% від суми заробітної плати, нарахованої за діючими розцінками, тарифними ставками, посадовими окладами для працівників всіх структурних підрозділів ТзОВ “Ніколь”.

Загальний розмір премії, у відсотках для кожної категорії працівників відповідного підрозділу за звітний місяць, визначається сумуванням розмірів премії за виконання кожного з показників.


3. Використання методів менеджменту на ТзОВ «Ніколь»


В сукупності способи здійснення управлінської діяльності, які застосовуються для визначення та досягнення її мети, виступають як методи менеджменту. У загальноприйнятому розумінні методи — це сукупність способів і засобів впливу суб'єкта управління на об'єкт з метою досягнення поставлених цілей. Методи менеджменту на підприємстві орієнтовані насамперед на високу продуктивність і ефективність діяльності персоналу, на злагоджену роботу підрозділів, на чітку організацію діяльності. Їх можна поділити на методи економічні, організаційно-розпорядчі та соціально-психологічні (Таблиця5).


Застосування методів менеджменту на ТзОВ «Ніколь»

Таблиця 5

Групи методів Види методів Приклади застосування прикладів в організації Характеристика вза-ємозв'язку і взаємодії методів менеджменту в організації
Економічні методи

Економічні

стимули

Використовуються матеріальні стимули у вигляді доплат і надбавок. Взаємозв'язок та взаємодія еконо-мічних методів із соціально-психоло-гічними відобра-жається у тому, що при заохоченні працівників різними видами нагороджень, премій, надбавок їх продуктивність праці значно зростає, що в свою чергу досить важливо для підприємства.

Кредит Застосовується як засіб тимчасової передачі грошових засобів, та інших цінностей, які належать Підприємству, на умовах повернення та платності

Податки Застосовуються, як певний регулятор взаємовідносин держави та ТзОВ “Ніколь”

Бюджет Застосовуються для оцінки результатів загалом та її підрозділів, що дає змогу прогнозувати майбутні потреби у ресурсах, розподіл прибутків, покриття збитків, тощо.

Господарський розрахунок Виступає механізмом, що регулює систему економічних взаємовідносин на рівні окремих підприємств, організацій і галузей

Ціноутворення Механізм формування ціни на товари і послуги, що є результат-том виробничо-господарської діяльності ТзОВ “Ніколь” з урахуванням впливу ринкових факторів
Соціально-психологічні методи
Моральні стимули Соціально психологічні методи пов'язані із адміністративними тим, що працюючі у товаристві не можуть піти у відпустку, коли їм забажається. Все це повинно узгоджуватися з начальством шляхом написання заяв

Соціальні плани На даному підприємстві кожному працівнику створюються належні умови праці, забезпечується відпочинок, організація побуту, медичного обслуговування, охорони праці.

Способи формування колективів Здійснюється при наборі та розташуванні кадрів на відповідних робочих місцях за особливостями характеру, стажем роботи і розташуванням їх на відповідних робочих місцях.
Організаційно-розпорядчі методи Організаційні У даному товаристві застосовуються у вигляді певних правил, інструкцій, планів, які не суперечать чинному законодавству і допомагають як найефективніше здійснювати виробничу діяльність. Взаємозв'язок організаційно-розпорядчих методів із економічними, наприклад, чітко виражений у тому, що премії, надбавки, доплати бухгалтер не може нарахувати без наказу начальника.

Розпорядчі


Використання актів одноособового управління у відповідності з принципом єдиноначальства, вираження вимог до підлеглих з вирішенням питань короткострокового характеру, використання усних вказівок.





Дисципліна-рні Обов’язкова для кожного працівника ТзОВ “Ніколь” норма дотримання законодавчих актів, правил, регламенту, договірних відносин і зобов’язань.

4.Проектування комунікацій на ТзОВ «Ніколь»


4.1 Характеристика видів комунікацій в організації


Управління вимагає ефективного обміну інформацією між менеджерами й працівниками для досягнення головної мети організації. Погоджений ефективний обмін інформацією між працівниками в процесі роботи й називається комунікацією.

Комунікації — це обмін інформацією, її змістом між двома і більше особами. При цьому ставиться мета забезпечити розуміння отримувачем інформації, яка є предметом обміну [3].

Характеристика всіх видів комунікацій, опис використання інформації та пропозиція системи роботи з документами приводяться в таблиці 6.


Комунікації на ТзОВ «Ніколь»

Таблиця 6

Види комунікацій Характеристика конкретних видів Приклади використання інформації при різних видах комунікації Приклади застосування документів при здійсненні різних видів комунікацій
Між організацією і зовнішнім середовищем Обмін інформації із споживачами, постачальниками, адміністрацією регіону, податковою інспекцією та ін. Наприклад реклама, фінансові звіти, наради, обговорення,телефонні переговори, службові записки, відеострічки На підприємстві активно впроваджується обмін інформацією із зовнішнім середовищем за допомогою використання ЕОМ; за допомогою реклами спілкується з існуючими і потенційними споживачами. З органами влади обмін здійснюється за допомогою звітів про діяльність організації, наказів, законів, указів з споживачами – за допомогою реклами.
Міжрівнева:


горизонтальна Обмін інформацією між різними відділами та іншими структурними підрозділами, в результаті чого досягається кординація і узгодження діяльності для досягнення загальних цілей організації. В обміні інформацією беруть участь різні підрозділи Товариства. Головний інженер передає цехам, підрозділам основного виробництва результати спостереження за роботою обладнання. Звіт про зниження трудомісткості по цехах основного виробництва; звіт про виконання роботи;звіт руху деталей.
вертикальна: Для успішного здійснення даного виду комунікацій необхідно дотримуватись певних правил: а)чіткий і ввічливий стиль мови; б) достатня гласність, що унеможливлює домисли, плітики; в)недопущення дріб’язкової опіки над підлеглими; г)не допускати передачу інструкцій, вказівок від вищестоящого керівника безпосередньо до останнього адресата.

- згори до низу Завдання – довести до відома підлеглих про зміст і значення рішень, що приймаються на вищих рівнях, стратегічні напрямки майбутньої діяльності. Повідомлення керівника ТзОВ “Ніколь ” про поточні задачі, зміну приоритетів, конкретні завдання, процедури. Накази, розпорядження, вказівки, резолюції.
- знизу вверх Метою цієї комунікації є оповіщення вищого керівництва про діяльність підлеглих на нижчих рівнях організаційної структури. Створена група робітників, які регулярно збираються для обговорення і вирішення проблем у виробництві або обслуговуванні споживачів (про все повідомляється керівництву). Звіти, пропозиції, пояснювальні записки, проекти.

4.2 Система робіт з документами


Організація роботи з документами полягає у створенні умов при обробці документів, що надходять, формуванню інформаційно-пошукових систем з документами і контролю за їх використанням, зберіганням необхідної інформації для оперативного використання, а також у підготовці документів для передачі до архіву на зберігання.

Документообіг – це обіг всієї сукупності документів починаючи від поступлення для зовнішньої документації або відправлення для внутрішньої, до моменту завершення управлінської операції (передача зовнішньому споживачеві або здача в архів). Зміст документа викладається зрозумілою, лаконічною мовою, що виключає подвійне тлумачення його значення, по певній схемі. У заголовку і перших фразах розкривається суть проблеми; далі формулюються причини появи документа, робляться висновки і рекомендації. Нарешті, на закінчення приводяться необхідні обгрунтування її рішення [5].

Роботу з документацією здійснюють в організаціях спеціальні служби. До них належать канцелярія, архів, довідкове бюро, юридичний відділ, секретаріат тощо.

Із застосуванням комп’ютерів багато видів вхідних даних можуть бути використані як вихідні, котрі використовуються в різних підрозділах або для різних завдань. Так, дані контролю запасів корисні для бухгалтерського обліку, постачання, виробництва і збуту; дані про оплату праці корисні для бухобліку, контролю витрат праці, обороту капіталу, пенсій і виробництва.

Графік документообігу на підприємстві забезпечує оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через які проходить кожний первинний документ, визначає мінімальний термін його знаходження в підрозділі, а також сприяє поліпшенню облікової роботи..

Працівники підприємства створюють і подають первинні документи, які належать до сфери їх діяльності, за графіком документообігу. Для цього кожному виконавцю надається витяг із графіка. У витягу наводиться перелік документів, що належать до функціональних обов’язків виконавця, термін їх подання та підрозділи підприємства, установи, до яких подаються ці документи.

Відповідальність за додержання встановлених правил діловодства, стан діловодства в структурних підрозділах, а також за зберігання і використання документів, що знаходяться в структурних підрозділах на виконання, до передачі їх на архівне зберігання, покладається на керівників структурних підрозділів.

Контроль за дотриманням графіка документообігу на підприємстві здійснюється головним бухгалтером. Вимоги головного бухгалтера щодо порядку подання до бухгалтерії або на обчислювальний пристрій необхідних документів та відомостей є обов’язковими для всіх підрозділів і служб ТзОВ “Ніколь” .


4.3 Характеристика комунікаційного процесу


Кожному рівню управління необхідна інформація, яка здобувається і розповсюджується в процесі комунікацій, переміщується всередині організації від верхнього рівня до нижнього і навпаки. Інформація в процесі комунікацій передається не тільки для того, щоб можна було приймати обґрунтовані управлінські рішення, а також і для того, щоб ці рішення могли виконуватися іншими людьми.

Інформація – це сукупність повідомлень, які відображають конкретний стан явища, події, виробничо-господарської діяльності.

Зміст інформаційної роботи полягає в тому, щоб зібрати дані і перетворити їх в інформацію, тобто відібрати із них нові і корисні, а також надати їм форму, при якій вони будуть використані у найкоротший час. Інформацію класифікують на товаристві за різними ознаками.

За змістом:

планово-економічна – містить дані про заплановані обсяги виробництва, реалізації, ціни;

фінансова – відображає рух грошових коштів на підприємстві, залучення інвестицій, структуру витрат;

облікова – містить дані податкового та управлінського облікового щодо діяльності організації;

бухгалтерська – охоплює дані, що використовуються при здійсненні бухгалтерського обліку;

технологічна – розкриває зміст теології здійснення основних та супроводжувальних виробничо-господарських операцій;

довідкова – містить загальнодоступні дані, використання яких полегшує здійснення всіх видів діяльності;

адміністративна – відображає дані про права, обов’язки, відповідальність, правила та процедури в організації.

За рівнем достовірності:

достовірна – об’єктивно і правдиво характеризує певне явище;

недостовірно – має сумнівне походження, суб’єктивне забарвлення та потребує перевірки.

Комунікаційний процес – це процес забезпечення ефективного обміну інформацією між керівниками і управлінськими підрозділами на підприємстві.

Модель процесу комунікацій подана на рис.3, звідки видно, що комунікаційний процес складається з:

формування, або вибору ідеї (зародження ідеї);

кодування і вибору каналу (перетворення ідеї на повідомлення за допомогою слів, жестів, інтонації, вибір способу передачі за допомогою телефонного чи електронного зв'язку, відеострічок тощо).

передачі ідеї;

декодування (переклад символів відправника в думки отримувача);

здійснення зворотною зв'язку (відправник і отримувач міняються комунікаційними ролями) [2].

Графічна модель комунікаційного процесу на приватному підприємстві «Ніколь»


Проектування системи менеджменту на підприємствіПроектування системи менеджменту на підприємствіПроектування системи менеджменту на підприємствіПроектування системи менеджменту на підприємствіПроектування системи менеджменту на підприємствіПроектування системи менеджменту на підприємствіПроектування системи менеджменту на підприємствіПроектування системи менеджменту на підприємстві


Затвердження проекта запуск в дію цеху метало зварювання

Рис. 3 Графічна модуль комунікаційного процесу.


5. Розробка механізмів прийняття управлінських рішень на ТзОВ «Ніколь»


Управлінські рішення –– це творча вольова дія суб’єктка управління на основі знань об’єктивних законів функціонування системи управління та аналізі інформації про її стан, яка полягає у виборі мети діяльності колективу при вирішенні проблем.

Етапи прийняття управлінських рішення на підприємстві

1.Етап підготовки управлінського рішення –– це вивчення проблеми на основі одержаної інформації; постановка цілей, вибір та обґрунтування критеріїв результативності, а також можливих наслідків прийнятого рішення.

2.Етап прийняття рішення –– розглядаються організаційні питання управлінського рішення, вибираються виконавці і розподіляються ресурси.

3.Етап реалізації рішення [7].

Кожний етап реалізується через відповідні ланки на товаристві. Така технологія вироблення управлінських рішень є логічним продовженням менеджменту, оскільки прийняті управлінські рішення завершують процедури формування інструментів впливу керуючої системи на керовану.


Управлінські рішення на ТзОВ «Ніколь»

Таблиця 7

Характеристика управлінських рішень Характеристика елементів Приклади, які відображають характеристики управлінських рішень

Види

управлінських рішень

За терміном дії: стратегічні, тактичні, оперативні За масшта-бами впливу: загальні і частко-ві. Оперативні рішення приймаються керівниками низового рівня на період до одного року. Тактичні рішення приймаються керівниками середнього рівня на період від одного до п’ять років. Стратегічні рішення приймаються керівниками вищого рівня і полягає у визначені перспективних напрямків розвитку товариства.
Умови прийняття рішень Право прийняття рішень. Повноваження. Обов'язковість Ухвалення та виконання управлінських рішень — найголовніший оціночний критерій керівних здібностей. Прийняття рішень — це процес, завдяки якому обирається лінія поведінки як вирішення певної проблеми. Ухвалення управлінського рішення — це вибір однієї з кількох можливих альтернатив. Це модель, у якій фігурує певне число варіантів та можливість обрати кращий з них..
Фактори, які впливають на процес прийняття управлінських рішень Фактор ризику, в умовах визначеності, в умовах ризику; особисті якості менеджера; поведінка менеджера; інформаційні обмеження. При прийнятті управлінських рішень враховується фактор ризику — рівня визначеності, з яким прогнозується результат. Рішення приймаються у різних обставинах по відношенню до ризику. Ці умови традиційно класифікуються як умови визначеності, ризику та невизначеності ситуації, виходячи з наступного поділу інформації; повна інформація; неповна інформація чи така, що швидко змінюється; повна невизначеність.
Підходи до оптимізації управлінських рішень Моделювання Прогнозування Всі управлінські рішення мають на меті сприяти досягненню організаційних цілей і знайти найкращий вихід з конкретної ситуації. Виконання управлінських рішень потребує застосування дієвих організаційних, мотиваційних та контрольних механізмів, а також забезпечення колективної націленості на досягнення намічених результатів.

6.Формування механізмів управління групами працівників на товаристві «Ніколь»


Група — це дві особи або більше, які взаємодіють між собою так, що кожна особа впливає на інших і одночасно перебуває під впливом інших осіб. Група — це певна кількість працівників, яка дотримується певних норм і прагне задовольняти свої потреби досягненням групової мети.

У поданих визначеннях слід звернути увагу на характерні ознаки будь-яких груп:

наявність спільної мети;

взаємний вплив членів групи один на одного та на поведінку групи в цілому;

наявність певних норм поведінки.

Традиційно виділяють два класи груп:

Формальні групи — це такі групи, що створюються за наказом керівництва для виконання конкретних виробничих або правлінських функцій. В основу формування таких груп покладено розподіл праці по вертикалі (рівні менеджменту) та по горизонталі (підрозділи, відділи, служби). Прикладом формальної групи є виробнича бригада, будь-який відділ апарату управління, обслуговуючі та допоміжні служби ТзОВ “Ніколь” .

Неформальні групи — це такі групи, створення та функціонування яких не передбачалося. Вони виникають спонтанно [8].

За допомогою таблиці 8 розглянемо групи працівників, які існують на ТзОВ “Ніколь”.

Таблиця 8

Особливості груп працівників

Характеристика груп працівників Види формальних груп Види неформальних груп

Командна Виробнича Автохоббі Футбол
Склад Адміністратори КВ Майстри Інженери- техніки Інженери-конструктори
Чисельність 3 6 4 8
Характеристика зв’язків Пряма залежність Технологічна схема. ремонту Професійна орієнтація Спонтанні і безконфліктні
Мотиви виникнення Організація і управління Виробничі потреби Група однодумців Улюблене зайняття.
Заходи з підвищення ефективності

Формування витрат.

Створення коректурного ділового клімату.

Логічний розподіл заробітків.

Професійна підготовка

Взаємовиручка.

Всестороння інформованість

Інтереси до новинок.

Бажання стати лідером в частині знання.

Бажання проявити себе з спортивної сторони. Корисне проведення вільного часу.

7. Розробка пропозицій з організації та вдосконалення керівництва в організації


Проблеми лідерства являються ключовими для досягнення організаційної ефективності. З однієї сторони, лідерство - це набір якостей, які притаманні тим, хто успішно спричиняє вплив на інших, з іншої , лідерство – це процес несилового впливу у напрямку досягнення організацією своїх цілей. Неможливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації і контролю, якщо немає ефективного керівництва і лідерів, здатних заохочувати інших працівників, позитивно впливати на них і вести за собою.

Керівництво –– це процес правового впливу, який здійснюється керівником на підлеглих у відповідності з наданими йому повноваженнями, що визначають його компетенцію у межах формальної організації та базуються на принципах розпорядництва, контролю, застосування дисциплінарних стягнень та заохочень.

Влада –– це спроможність однієї людини або цілої групи людей нав’язувати свою думку іншим [4].


Таблиця 9

Характеристика параметрів керівництва

Параметри керівництва Обґрунтування параметрів керівництва конкретними посадовими особами апарату управління

Головний бухгалтер Директор
Форми влади Експертна Законна
Способи впливу

Переконання підлеглих, що керівник володіє запасом спеціальних знань і досвіду, які задовольнять певні потреби.

Формує довіру до себе, вміє оцінити інтелект підлеглих.

Традиційне задоволення бажання підлеглих бути потрібними і захищеними

Нині лідерство як складний соціально-психологічний процес групового розвитку диференціюється за різними ознаками:

За змістом діяльності: лідер-натхненник, що пропонує програму поведінки; лідер-виконавець, що забезпечує виконання вже прийнятої програми; лідер, який одночасно є і натхненником, і організатором.

За характером діяльності: універсальний, що постійно проявляє свої якості лідера; ситуаційний – якості лідера проявляються лише в певних, специфічних ситуаціях.

За стилем лідерства: авторитарний, демократичний, ліберальний.

Стиль управління – це гнучка поведінка керівника щодо співробітників, яка змінюється в часі залежно від ситуації і виявляється в способах виконання управлінських робіт підпорядкованим керівнику управлінським апаратом.

По традиційній класифікації стиль може бути авторитарним або автократичним (це одна крайність) та ліберальним (це друга крайність) і середній стиль між ними – демократичний.

На ТзОВ «Ніколь» використовують авторитарний стиль керівництва. При авторитарному (диктаторському) стилі керівник володіє достатньою владою, щоб нав‘язувати свою волю підлеглим і без коливань проводити в життя прийняті рішення, використовуючи адміністративні методи впливу на підлеглих. Тобто авторитарному стилю притаманна висока концентрація влади в руках керівника, причому він одноосібно розв‘язує всі питання управління виробництвом, не враховуючи думки про це підлеглих, часто втручається в дії керівників нижчого ступеню, зв‘язує їх ініціативу.

Автократ як можна більше централізує повноваження, структурує роботу підлеглих і навіть не дає їм волі в прийнятті рішень. Автократ також повно керує всією роботою в межах його компетенції і, щоб забезпечити виконання роботи, може спричиняти психологічний тиск.

Таблиця 10

Характеристика і обґрунтування застосування підходів до ефективного керівництва на підприємстві

Підходи до ефективного керівництва Загальна характеристика Переваги застосування в організації Недоліки застосування в організації Обгрунтува-ння вибору ефективного керівництва

Ситуаційний підхід

Шлях - ціль

Мітчела і Хауса

Керівник направляє підлеглих на досягнення в роботі через вплив на шляхи досягнення мети.


Виникнення нової ніші в сервісі потребує залучення інтелекту і нових рівнів знань: кількість мов, комп’ютер, тобто авторитет досягнув рівня компетентності в конкретних виконавчих функціях і досягнення цілі потрібно гармонійно залучити, і відкрити ініціативу і розум підлеглої молоді. Критична економічна ситуація в країні не дає керівнику основного стимулу – матеріального, а перспективи росту по службі обмежені. Є небезпека виникнення синдрому типу “досить вчити собі шефа”. Ця сама криза в економіці не дає інших шансів вижити, як вірити що нині йдемо по шляху до цілі жити краще.

Ситуаційний підхід визначає, що люди стають лідерами не стільки в силу своєї особистості, скільки завдяки різним ситуаційним факторам і відповідності взаємозв‘язку між лідером і ситуацією. Існують три критичні ситуації, які впливають на найбільш ефективне лідерство:

1) вплив посади – лідер, що має більше посадових повноважень, може значно легше вести за собою, ніж той, хто не володіє такими повноваженнями;

2) структура задач, або чіткість, з якою поставлені задачі можуть бути описані у порівнянні із ситуаціями;

3) взаємовідносини між лідером і членами групи, в тому числі – наскільки колектив довіряє лідеру і готовий іти вслід за ним.

Головною думкою ситуаційного підходу є припущення, що лідерська поведінка повинна бути різною в різних ситуаціях.

8.Організація управління конфліктами, перемінами та стресами в організації.


Таблиця 11

Управління конфліктами, перемінами та стресами на ТзОВ

Види неординарних ситуацій


Приклади ситуацій Причини, наслідки, фактори, що визначають ситуацію Шляхи попередження Способи розв'язання або усунення

Конфлікти:

Міжособистісний


Конфлікт між

особою і групою


Конфлікт між

апаратом

правління та

виконавчим

апаратом

Спір при розподілі робіт, обов'язків.


Породжений

порушенням

групових норм,

персональних

обов'язків.

Спір між керівником і

працюючими щодо

розподілу

матеріальних

заохочень.

Недостатня

компетентність,

амбіційність,

нечіткий розподіл

обов'язків між

страховими

агентами.

Низький рівень

культури взаємин,

протилежне

розуміння ситуації,

відмінність у манері

поведінки.

Неефективність

управлінських

рішень, недоліки у

сфері комунікації.

1.Слід забезпечити підлеглих письмовими обов’язками їх роботи, поставити конкретні цілі та уточнити їхню лінію поведінки.

2.Приділяти більше часу для з’ясування причин поведінки людини.

3.Не можна судити, вимагати, погрожувати, моралізувати.

4.Контролювати збори.

5.Працювати над покращенням своїх навичок викладати думки і слухати.

Ліквідація силою влади

чи іншим примусовим

способом.


Ліквідація конфлікту

шляхом роз'яснення

вимог до роботи,

розв'язання проблеми,

яка спричинила

конфлікт.

Погашення прагнення до конфлікту через

використання

матеріальних та

моральних стимулів.

Спрямування зусиль

працівників у єдине

русло.

Організаційні переміни

Застосування нового обладнання, робота з яким вимагає певних

знань.

Керівництво саме

приймає рішення.

Необхідно мотивувати людей, щоб вони прийняли ці зміни. Наприклад, похвала, визнання, просування по службі і інше.

Керівництво може

забезпечити навчання

працівників, які не

вміють працювати з

даним обладнанням.

Стреси:

Організа- ційні


Особисті

Новий працівник

зазнає стресу,

оскільки погано знає діяльність організації


Проблеми зі

здоров'ям, смерть в родині, складні

стосунки з рідними та

ін.

Робітники

побоюються, що

залишаться без

роботи, за браком

відповідних знань

про нове

обладнання

Новий працівник

відчуває

невизначеність

своєї ролі, адже

йому бракує досвіду

в роботі.

Вміти розрізняти головне від другорядного. Вміти підходити до проблем з різних сторін.

Готувати себе до будь-яких неочікуваних подій.

Співпрацівники повинні

належно прийняти нову людину до колективу та

допомогти в тому, чого вона добре

не знає.

Керівництво ТзОВ «Ніколь» в таких випадках лояльно ставиться до пра-цівників, на

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: