Генрі Форд – підприємець і менеджер
Абсолютна чистота у всіх відділеннях. Не можуть бути терпимі не протерті вікна, пильні меблі, брудні підлоги і т.п.
Гарна вивіска.
Безумовно, чесні прийоми ведення справи і повне дотримання комерційної етики.
Найбільша проблема , з якою доводиться боротися за спільної роботи великої кількості людей, Генрі Форд бачив у надмірній організації, а відтак і тяганині. На кожного працівника покладалася цілком вся відповідальність. У кожного працівника була своя робота. Начальник бригади відповідає за підлеглих йому робітників, начальник майстерні за свою майстерню, завідувач відділенням за своє відділення, директор за свою фабрику. Кожний зобов’язаний знати, що відбувається навколо нього.
Робітники, які були зайняті на виробництві у Форда не були позбавлені можливості кар’єрного росту: «У нас немає готових постійних місць – наші кращі працівники самі створюють собі місце. Це не важко для них, так як роботи завжди багато і, якщо потрібно, замість того, щоб винаходити титули, дати роботу кому-небудь, хто бажав би просунутись вперед, - до його підвищення не буде перешкод». Таким чином, у Форда свою кар’єру зробив весь його персонал.
На підприємстві Форда була організована система контролю. Щодня начальник майстерні контролював своє відділення – цифра завжди була під у нього під рукою. Наглядач вів опис усіх результатів. Якщо в одному відділенні щось не в порядку, довідка про продуктивність негайно повідомляла про це, спостерігач проводив розслідування, і начальник майстерні починав гонку. Стимул до вдосконалення методів праці був застосований значною мірою на цій, надзвичайно примітивною системою контролю над виробництвом. Начальник майстерні зовсім не повинен бути рахівником – це ні на йоту не збільшить його цінності як начальника. В його обов’язки входять машини та працівники його відділення. Він повинен керуватися тільки кількістю виробітку. Немає жодних підстав розбивати його сили на різні деталі, відволікаючи його в іншу область.
Подібна система контролю змушує начальника майстерні просто забути особистий елемент – все, окрім заданої роботи. Якщо б він хотів вибирати людей за своїм смаком, а не з їхньої працездатності, відомість його відділення дуже скоро викрила б його. Форд говорив про те, що перш ніж щось вимагати від кого-небудь, щоб він віддав свій час і енергію для справи, то потрібно щоб він не зазнавав фінансових труднощів.
Неодмінною умовою високої працездатності і гуманної обстановки виробництва є чисті, світлі і добре провітрювані фабричні приміщення. На заводах Форда при кожній операції точно вимірювався простір, який потрібно робітникові, і тому машини на цих заводах були розставлені тісніше, ніж на будь-якій іншій фабриці в світі.
На всіх підприємствах Форда панує принцип: важкі роботи – на плечі машин, жорсткою вимогою організації виробництва є оперативне впровадження кращих науково-технічних нововведень, чистота, гігієнічність, затишок – обов’язкові параметри виробничого середовища, суворий облік психофізіологічних характеристик працівників при їх розподілі по монотонним і творчим операціях.
Дуже цікавою є система «класового співробітництва». Причому ефективно спрацьовує система взаємовідносин між підприємцями та робітниками. Для чого люди працюють? Цілком зрозуміло, щоб придбати засоби існування. Це - перш за все. Але не далеко єдина. Засоби існування для людей – це умови для можливо різноманітної їх життєдіяльності, в процесі якої вони найкращим чином само реалізуються особистісні якості, створюють сім’ї, займаються виховуванням дітей. Чим краще умови існування людей, тим більше актуалізується в них потреба до самоповаги, котра, за словами Генрі Форда, є однією з умов здоров’я. Генрі Форд зробив робочих своїх підприємств активними співучасниками розподілу одержуваних прибутків. За його розуміння, найміцніші взаємини між підприємцем і суспільством можливі тоді, коли вони засновані на справедливому і гуманному розподілі законно отриманого прибутку.
Мотив прибутку не є практичним, бо, абсолютизований, він веде до підвищення цін для споживача і зменшення заробітної плати для працівників. Передбачаючи одне із «золотих правил» маркетингу, суть якого виражена одною фразою «споживач – король», Генрі Форд заявляв: «Публіка, купуючи наші товари, в той же час створювала нашу промисловість». І далі. Прибуток підприємства, що отримується за підсумками реалізації товару, є не платою за його минулі досягнення, а фондом забезпечення його подальшого вдосконалення. Вона повинна йти на поліпшення виробничого процесу, на зниження витрат створення товарів. У виграші від цього в кінцевому підсумку виявляються і робітники, і підприємці.
Оригінальна авторська концепція «високої заробітної плати». Генрі Форд був глибоко впевнений, що людям треба добре платити за працю. Не вони повинні бути стурбовані своїм купівельним потенціалом, а в першу чергу – їх господар. Форд доказово засновував, що жадібність зазвичай настільки погіршує якість товару і послуг, веде до довільних цін, що все це неминуче призводить до завмирання справи.
Відомий факт, коли в 1914 році Генрі Форд запровадив на своїх заводах найвищу оплату праці, багато підприємців були обурені його вчинком. Його пояснення з цього приводу було таке: якщо робітники не стануть добре заробляти, то не зможуть бути активними споживачами наших товарів, а тому в Америці не з’явиться той самий середній клас, від соціальної стабільності якого залежить динамічний розвиток економіки країни, її політична рівновага.
Нерідко прагнення до зростання прибутку штовхає підприємців на зниження заробітної плати працівників, що стимулює зростання витрат виробництва, а тому і збільшення продажної ціни його товарів. Це, безумовно, позначається на звуженні кола споживачів, а підприємство має йти на скорочення випуску продукції.
Важко переоцінити влад Генрі Форда в розвиток теорії управління. Він створив унікальну концепцію управління яка складається з соціально-економічних аспектів управління та унікального на той час інструменту ефективного виробництва – конвеєр. Далі буде йтися мова про ефективність застосування цих методів та принципів управління Г. Форда на прикладі сучасних компаній-автовиробників таких як, «FORD MOTOR COMPANY» та «TOYOTA».
РОЗДІЛ 2. Принципи управління Генрі Форда на прикладі компаній «FORD MOTOR COMPANY» та «TOYOTA»
Підрозділ 2.1 Дослідження ефективності застосування принципів управління в «FORD MOTOR COMPANY»
Як ми вже знаємо у 1903 році Г. Форд заснував компанію «FORD MOTORS COMPANY», яка в той час стала тільки початком тої революції не лише в автомобілебудуванні, а й в усіх інших сферах масового виробництва. Основними причинами успіху «FORD MOTOR COMPANY» стало впровадження деяких соціально-економічних принципів управління які розробив та застосував на своїх заводах Генрі Форд, а також впровадження в 1913 році конвеєрного виробництва, що змогло істотно підвищити виробництво автомобілів.
На сьогодні «FORD MOTORS COMPANY» є четвертим за об'ємом випуску автовиробником в світі після Toyota, General Motors і Volkswagen. У 2005 компанією (разом з контрольованими марками) було продано 6,8 млн. машин. Виручка в 2005 склала $178,1 млрд., чистий збиток — $1,6 млрд.
Вміння поєднувати відносно високу зарплату з високим прибутком і дешевою продукцією поступово стало основою перебудови старого капіталізму - спочатку американського, потім західноєвропейського і японського. Форд інстинктивно і справедливо вважав, що безглуздо налагоджувати масове виробництво, якщо немає масового споживання. Це означає, що особи найманої праці, які складають більшість у сучасному суспільстві, повинні заробляти стільки, щоб можна було купувати власну продукцію. В іншому випадку достатнього ринку збуту не буде, і капіталізм задихнеться від неможливості реалізувати продукцію.
Далі буде розглянуто системні зміни і тенденції, які спостерігалися в промисловості Сполучених Штатів в цей період, оскільки досвід корпорації Ford характерний не тільки для автомобілебудування, а й всієї американської індустрії в цілому. Вивчення цього досвіду може послужити гарним уроком для всіх.
Користуючись своїм домінуючим становищем на внутрішньому ринку в кінці 1970-х років, американські автомобільні компанії могли продавати стільки машин, що були в змозі зробити. Члени «Великої трійки»1 конкурували лише між собою, причому керуючі приділяли основну увагу скорочення собівартості в процесі масового виробництва автомобілів.
Якість продукції в той час забезпечувалося виключно за допомогою перевірок і контролю. Кожна корпорація містила цілу армію контролерів, які займалися вибірковими перевірками. При виявленні в партії комплектуючих виробів числа дефектів, що перевищує допустимий рівень, їх виробництво тимчасово припинялася до усунення причин браку, а вся партія піддавалася суцільної перевірки. Головним завданням майстра виробничої дільниці було виробництво та відвантаження якомога більшого числа деталей. Фактично прийнята система заохочувала тих майстрів, які вміло уникали зупинки виробництва для ремонту обладнання і проштовхували дефектну продукцію минаючи контролерів. Таким чином, майстри та контролери нерідко виступали як ворогуючі сторони.
Конструкторські та технологічні служби корпорації спиралися на інженерів, які пропрацювали на своїх місцях по 20-30 років. Вони відповідали за якість виробленої продукції та нові розробки, і тому були вимушені розриватися між створенням нових моделей автомобілів і рішенням що виникають у ході виробництва проблем.
Процес розробки нової продукції регламентувався існуючими в корпорації стандартами і проводами з проектування, об'єднаними в довідники, що містили вказівки з основних методів забезпечення надійності розроблених нових виробів, зокрема, щодо методів аналізу видів та наслідків потенційних відмов (FMEA2). Ці керівництва періодично переглядалися і, разом з вказівками з проектування, містили також типові форми звітності за результатами різних етапів розробки. Звичайною практикою було також наявність декількох постачальників для одного роду виробів. Це змушувало постачальників конкурувати між собою за продовження ділових відносин з корпорацією, що часто призводило до зниження цін на покупні вироби. Основна увага приділялась масовому виробництві продукції, призначеної для тієї частки ринку що завойована у змаганні з членами «Великої трійки» та скороченню собівартості.
Початок 1980-х років, позначений нафтовою кризою на Близькому Сході, виявилося катастрофічним для американської автомобільної промисловості. У 1980 - 83 роках Ford зазнав збитків у розмірі, 3 млрд., що призвело до падіння власного капіталу підприємства на 43%. У той час американці в пошуках невеликих, що споживають менше палива машин відкрили для себе японські автомобілі, які зуміли скласти сильну конкуренцію американським, відвоювавши помітну частку ринку. Відчуваючи безприкладний економічний тиск і необхідність витримувати жорстку конкуренцію, корпорація Ford пережила період справжнього ренесансу. Відродження компанії почалося з вироблення під керівництвом У. Едварда Демінга документа, що встановлює місію, цінності та базові принципи діяльності корпорації (Ford's Mission, Values and Guiding Principles або MVGP). Головна цінність цього документа полягала в тому, що в ньому викладені положення відбивали щирі побажання вищого керівництва корпорації, що продумана кожна записане в ньому слово записані в ньому положення. Воно неухильно проводив їх у життя і вимагав того ж від своїх підлеглих. Розробка цього документа допомогла створити умови, в яких запорукою успіху стала людина, а не технології чи гонитва за прибутком. Якість стала головною метою кожного працівника. Правилом для вищого керівництва компанії стало щомісячно відвідування усіх виробничих служб і посвята одного повного робочого дня питань підвищення якості. На всіх виробничих нарадах чільне місце на порядку денному приділялося проблемам якості та безпеки автомобілів, а питання собівартості виробництва відсувалися на другий план. Були розроблені корпоративні стандарти, які встановлюють вимоги до системи менеджменту якості на виробництві. Ці вимоги стали об'єктами внутрішнього аудиту та головними критеріями оцінки претендентів корпоративної премії за якість - Ford's Q1 Quality Award. Виробнича діяльність корпорації була націлена на скорочення варіацій параметрів продукції і виробничих процесів, в яких були зацікавлені споживачі.
Всі виробничі та ділові процеси були проаналізовані і перероблені з використанням спеціальної методології, що включає сім етапів удосконалень. У підсумку підрозділи та служби компанії стали орієнтуватися на створення систем забезпечення якості, які ґрунтувалися на застосуванні стандартизованих процесів та відповідних показників. При цьому кінцевою метою було підвищення рівня задоволення внутрішніх і зовнішніх споживачів.
У інженерів корпорації з'явилася можливість отримувати магістерські ступені в галузі якості і математичної статистики в місцевих університетах, оскільки Демінг виявив їх явну непідготовленість в цих областях. Для розробки навчальних програм та проведення навчання працівників було створено Центр навчання та підвищення кваліфікації в галузі якості і Проектний інститут Ford.
Інженерів компанії наділили необхідними повноваженнями для вирішення виникаючих проблем з використанням вивчених методів, таких як метод статистичного управління виробничими процесами, планування експерименту, FMEA. Багато хто з них самостійно знаходили шляхи удосконалення незавершені розробок в умовах, коли на них не виділялося відповідних коштів. Все це дозволило добитися вражаючих успіхів у підвищенні якості продукції та зниження виробничих витрат, а корпорація Ford стала світовим лідером у застосуванні таких методів забезпечення якості, як структурування функції якості (QFD) і планування експерименту.
Інженери компанії стали регулярно відвідувати підприємства-постачальники комплектуючих виробів. Налагодження взаємодії між інженерами-технологами компанії і постачальниками комплектуючих виробів зробило саме безпосередній вплив на підвищення якості та зниження собівартості виробництва продукції. Одночасно служба постачання корпорації зробила чимало зусиль для того, щоб скоротити число постачальників і перейти у відносинах з ними на принципи співпраці і партнерства.
Було виявлено, що всі проблеми, що виникають на виробництві, можуть виявлятися і вирішуватися значно швидше, якщо розробники нових моделей будуть постійно бути присутнім у штаті заводів. Оскільки там вони можуть зосередитися на пов'язаних з кожною моделлю проблеми з числа «важливого малого» і домогтися суттєвих результатів.
Як невід'ємний елемент сучасних програм забезпечення якості були впроваджені FMEA виробничих процесів і плани їх статистичного контролю. Було також приділено належну увагу впровадженню стандартів ISO серії 9000 і концепції "економного виробництва" (lean manufacturing). Як і раніше проводилися щомісячні наради, присвячені якістю, але обов'язки по їх регулярного відвідування було делеговано менеджерам нижчої ланки. Відбулося швидке скорочення масштабів застосування стратегії щодо зниження варіацій основних параметрів процесів і методів статистичного управління.
Конструкторська служба компанії була перетворена. Вона придбала матричну структуру, основними елементами якої стали команди розробників. Як тільки чергова розробка ставилася на виробництво, команда її авторів розформовувався, а що входили до її складу інженери-конструктори перерозподілялися між іншими командами. Середній інженер-конструктор тепер змінював свою спеціалізацію і займану посаду кожні кілька років.
Були переписані навчальні керівництва з якості, а саме навчання методам забезпечення якості зосереджено в одному центрі, в якому тепер працювали професійні викладачі, а не фахівці з окремих дисциплін. Більшість з них не мала належним досвідом у галузі практичного застосування різних методів забезпечення якості і не була здатна належним чином відповідати на питання, що стосуються окремих тонкощів цих методів.
Після реорганізації служба технічної підтримки постачальників стала приділяти основну увагу питанням закупівель комплектуючих, а не забезпечення їх якості. Служба постачання вирішила, що зможе скоротити витрати на закупівлі комплектуючих виробів за рахунок скорочення штату співробітників, що займаються технічною підтримкою постачальників, надаючи все більшого числа останніх самостійно сертифікувати свою продукцію перед постановкою її на виробництво. Служба постачання всіляко заохочувала постачальників більш агресивно підходити до скорочення вартості їхньої продукції.
Коли черговим CEO корпорації став Жак Нессер (Jac Nasser), він став проводити в життя ідею омолодження та оновлення керівних кадрів. При ньому на вищі керівні посади були переведені багато керівників європейських відділень корпорації, були прийняті і поставлені на відповідальні посади в керівництві тисячі людей, які ніколи раніше не працювали в корпорації Ford.
До цього часу корпорація радикально змінилася. Якщо Демінг виступав прихильником збереження людей і знань, то тепер майже 10% співробітників розглядалися як непотрібний баласт. Знання та досвід співробітників не цінувалися так високо, як раніше. Вважалося, що кожен співробітник здатний в будь-який час виконати будь-яку доручену роботу.
2.2 Дослідження ефективності застосування принципів управління в «TOYOTA»
Успіх Toyota залежить не від конкретних методик, а від особливостей управлінської культури компанії: націленості на бездоганну якість при розумних витратах, взаємній довірі між керівництвом і співробітниками, безпосередньому та видимому участю менеджерів у вирішенні виробничих проблем і розвиток персоналу.
Автомобільні компанії всього світу вводять у себе елементи виробничої системи Toyota (Toyota Production System), але в більшості випадків результати не виправдовують очікувань. Під впливом вражаючих успіхів Toyota - а вони впливають на її ринкової капіталізації, яка в березні 2005 р. майже вдвічі перевищила ринкову капіталізацію Ford, General Motors і Daimler Chrysler разом узятих, - багато виробників скопіювали деякі, зовні найпомітніші елементи її виробничої системи. Ми маємо на увазі інструменти і методики, такі як шнури для зупинки конвеєра і картки для керування потоками матеріалів і інформації про процеси. Проте мало хто навчився послідовно добиватися такий же виробничої ефективності, як Toyota. Чому? Можливо, головна причина в тому, що компанії перебільшують значення різноманітних інструментів і методик Toyota, - при всій їх важливості це лише спосіб вирішення конкретних проблем. На наш погляд, основну увагу необхідно приділяти реальному джерела успіху Toyota, а саме її унікальною управлінської культури.
Якщо не підтримувати впровадження зовнішніх атрибутів виробничої системи Toyota необхідної управлінської інфраструктурою, стилем і культурою управління, то спроби перейти до бережливого виробництва швидше за все закінчаться невдачею. Саме цими "культурними" факторами, загальними для всіх підприємств Toyota, компанія відрізняється від інших автовиробників:
1. Довгострокова орієнтація на досягнення бездоганної якості при помірних витратах і створення атмосфери взаємної поваги менеджерів і працівників. Засновники і нинішнє керівництво Toyota приділяють велику увагу екології та роль компанії в житті суспільства.
2. Менеджери знаходять краще рішення проблеми, коли особисто вивчають її на місці. Тим самим вони створюють організації, що навчається.
3. Менеджери повинні бути вчителями, наставниками, служити зразком для наслідування, заохочувати підлеглих завжди високо ставити планку.
4. Менеджери повинні заохочувати рядових співробітників до того, щоб вони добре виконували конкретні бізнес-завдання. Амбітні цілі деталізуються і спускаються з верхніх рівнів організації на нижні, а необхідні для досягнення цих цілей підтримка та ініціативи надходять знизу, від рядових співробітників.
5. Реалізовувати подальші удосконалення простіше завдяки стандартизації. У розпорядженні менеджерів є деталізовані стандартизовані процедури. Рішення про удосконаленню вони приймають на основі консенсусу: обговорення ведеться за допомогою звітів, складених на аркуші А3, в які заносяться всі раціоналізаторські пропозиції.
Найбільш ємне визначення для сукупності цих п'яти компонентів управлінської культури - "метод Toyota". Саме прихильність методом Toyota - а не численні інструменти вирішення завдань і прийоми - допомогли компанії посісти друге місце у світі з продажу автомобілів. Більш того, керівництво Toyota зовсім не вважає ці інструменти або прийоми принципово важливими елементами виробничої системи компанії. Вони сприймаються як тимчасові відповіді на конкретні проблеми і тому вважаються швидше контрзаходами, адже з їх допомогою неможливо знайти остаточне рішення. Далі в статті ми докладно розберемо всі п'ять основних елементів.
Принцип соціальної відповідальності та високі стандарти якості. Це фундаментальний принцип, основний критерій, свого роду камертон, з яким звіряються всі важливі рішення керівництва компанії. Соціальна відповідальність Toyota виявляється в тому, що вона пропонує високоякісну продукцію за розумними цінами. Наприклад, північноамериканський підрозділ компанії прагне вносити свій внесок у зростання економіки США, сприяти стабільному становищу і добробуту всіх, хто має відношення до діяльності компанії (включаючи постачальників), і загальному зростанню Toyota.
Подібні формулювання є в програмних документах більшості транснаціональних корпорацій, однак Toyota більш послідовно, ніж інші, дотримується цих принципів. Створювати потужні, але "чисті" автомобілі як і раніше вдається далеко не всім конкурентам Toyota. Компанія також однією з перших у галузі створила новий, екологічно чистий автомобіль з гібридним бензиново-електричним двигуном. Toyota інвестує значні кошти в розробку інших "зелених" автомобільних технологій, включаючи водневі паливні елементи, дизельні та бензинові двигуни з прямим уприскуванням. Межує з фанатизмом прагнення Toyota виробляти надійні, безпечні, довговічні й економічні "чисті" машини також пояснюється сильно розвиненим відчуттям корпоративної відповідальності, адже саме такі автомобілі відповідають потребам і покупців (завдяки низьким експлуатаційних витрат і високої вартості при продажу на вторинному ринку), і суспільства в цілому (оскільки компанія тим самим вирішує соціальні проблеми, пов'язані з чистотою повітря, економією енергії і т.д.).
Прихильність цим принципам відбивається і в тому, як Toyota працює зі своїми постачальниками. Одну з управлінських концепцій Toyota - генто генбуцу - можна перекласти на російську приблизно як "побачити своїми очима". Відповідно до неї, знайомитися з реальною ситуацією менеджери повинні безпосередньо на місці подій. У великих корпораціях рішення часто приймаються "дистанційно", але в Toyota вважають, що не можна скласти вірне уявлення про проблему, не побачивши все на власні очі. Прибуваючи на місце подій, менеджер налаштовує людей, що працюють на ділянці, на командну роботу, допомагає їм радою і надихає своїм прикладом. Крім того, таким чином в компанії зміцнюється культура постійного навчання, оскільки сама присутність менеджера гарантує, що рядові співробітники візьмуть активну участь у вирішенні проблеми, докопаються до суті і зроблять все, щоб усунути неполадку.
Приклади практичного застосування цієї концепції доводять дієвість присутності менеджера "на передовій". Часто вважається, що навчання працівників - завдання відділів по роботі з персоналом. Керівникам колись виконувати роль наставників і вчителів. У кращому випадку вони згодні на роль зразка для наслідування, але при цьому вважають за краще триматися подалі від "народу", основну увагу приділяти короткостроковим результатам і керувати підлеглими в директивному стилі. Менеджери Toyota, навпаки, прагнуть бути справжніми експертами: вони можуть прямо на місці навчити підлеглих необхідним навичкам. В якості наставника кожен менеджер відповідає за професійний розвиток своїх безпосередніх підлеглих, а всі нові співробітники проходять спеціальну програму навчання. Керівники Toyota (на рівні бригадира і вище) показують їм приклад, активно беручи участь в повсякденній діяльності компанії і працюючи пліч-о-пліч з робітниками. Крім того, менеджер повинен постійно висувати ідеї, які змушують людей розвиватися і ставити перед собою високі цілі.
Менеджери Toyota очікують серйозних досягнень від своїх підлеглих і допомагають їм досягати поставлених цілей. Високий рівень очікувань пояснюється тим, як в Toyota відносяться до рядових працівників. Робочі мають тут велику повагу, тому менеджери готові їм всіляко допомагати: бути для вчителями них, наставниками, прикладом для наслідування. Багатьом західним компаніям дуже важко відтворити таку модель відносин, проте саме в цьому один із секретів успіху багаторічного Toyota. Що особливо важливо, робочі Toyota відмінно розуміють, що велику повагу має на увазі і великі очікування, а отже, вони повинні самостійно вирішувати виникаючі проблеми. Робітники не біжать з будь-якого приводу за допомогою і вже тим більше не приховують неполадки, вони вважають себе вправі висувати власні варіанти рішення і пропонувати їх менеджерам.
У компанії розуміють, що стандартизація робочих процесів має величезне значення для постійного вдосконалення. Будь-які відхилення від стандартної процедури розцінюються або як її вдосконалення та підвищення ефективності, або ж як збій, який потрібно усунути. У будь-якому випадку існуючий стандарт буде покращено. Менеджери Toyota керуються словами Генрі Форда, який стверджував, що сьогоднішня стандартизація - це фундамент для завтрашніх удосконалень. Найпопулярніший в Toyota механізм узгодження рішень між зацікавленими сторонами - звіт, складений на аркуші формату А3. Форма звіту була розроблена для того, щоб у ньому можна було відобразити існуючу ситуацію, зафіксувати рацпропозицію, описати очікувані переваги та зміни, що відбулися після його впровадження, етапи реалізації, механізми контролю і графік. І все це слід було вмістити на одній-єдиній сторінці (щоб її легко можна було розмножити і розповсюдити). Звіт розсилається для ознайомлення всім зацікавленим сторонам, вони дають свої відгуки, і на їх основі звіт коректується, після чого керівництво стверджує остаточну версію. Звіт А3 замінює собою звичайні для традиційних компаній директиви, які зобов'язані виконувати менеджери середньої ланки і рядові співробітники. Цей новий комунікаційний механізм дозволяє всім учасникам того чи іншого процесу обмінюватися думками, гарантує швидку реалізацію узгодженого рішення і ефективність внесених змін.
Послідовність, мабуть, самий надійний показник успіху компанії з украй конкурентної автомобільної галузі, і мало хто з її гравців був так послідовно успішний, як Toyota. У 2003 р. компанія, не вдаючись до злиттів і поглинань, обігнала Ford і зайняла друге місце по продажах автомобілів у світі. У 2007-му вона зможе вже потягатися за пальму першості з General Motors. Подібні результати відповідають філософії безперервного вдосконалення, п'ять ключових принципів якої описані в цій статті. Toyota успішно впровадила їх також на своїх підприємствах у Північній Америці, Європі та інших регіонах, різних у географічному і культурному відношенні. Більш того, довгостроковий успіх створеного нею у партнерстві з GM спільного підприємства New United Motors Manufacturing Inc. показує, що "метод Toyota" можна застосовувати не тільки на нових, але й на існуючих підприємствах. У інших автовиробників бувають смуги успіху і невдач, але Toyota завжди досягав успіху саме тому, що покладалася на ці п'ять принципів.
ВИСНОВКИ
Як можна побачити з вищевикладеного матеріалу, Генрі Форд та його революційні методи виробництва та управління персоналом вплинули на подальше формування світового масового виробництва. Не залишились в минулому і його принципи управління, які на сьогодні є досить актуальними. Його спосіб масового виробництва – потокове виробництво, тобто виробництво на конвеєрі стало основою всього масового виробництва.
Життя Генрі Форда було дуже насиченим, і тоді було багато факторів що вплинули на його подальше життя. Він хотів і мав за мету впровадити виробництво дешевих автомобілів, які б були доступні всім. І він цього досяг, не знаючи того, він заклав основи сучасної теорії управління. Його праця в сфері управління була величезним внеском в світову скарбницю досвіду, який давав поняття як управляти персоналом та зробити масове виробництво досить прибутковою справою.
Важко переоцінити внесок Генрі Форда в розвиток теорії управління. Дуже багато проблем які торкався Форд при організації свого виробництва є актуальними і з нині, а шляхи їх вирішення, запропоновані цим видатним підприємцем, викликають законний інтерес у сьогоднішніх бізнесменів, менеджерів самих різних рівнів. Багато роздумів Форда про організацію праці акцентовані на ті технологічні і психологічні моменти, які носять загальнолюдський характер і в найменшій мірі залежать від конкретних національних і політичних умов їх реалізації. У методологічному плані це відкриває широкі можливості використання його досвіду і особливо принципів організації масового виробництва предметів споживання в інших соціальних структурах. До речі, деякі з принципів організації праці, розроблених в Детройті Г. Фордом, перейняли (природно, з урахуванням специфіки автоматизовано-комп'ютерного виробництва) нові лідери автомобілебудування - японські компанії. Сьогодні в умовах конкуренції будь-якої виробничої структурі не обійтися без сучасних, передових технологій в організації управління. Теорія управління еволюціонувала протягом багатьох десятиліть, вона плід праць багатьох видатних вчених, дослідників і, безумовно, підприємців-практиків до яких відноситься Генрі Форд, що стояв біля витоків сучасної теорії управління. Як відомо принципи управління Форда того часу і принципи управління сьогодення дещо відрізняються, причиною тому, як було вже зазначено, було конвеєрне виробництво. На той час виробництво вимагало виконання одним робітником максимум трьох операцій. Тобто, вся робота робітників зводилася до автоматизму. Це означало, що з часом ефективність такої праці буде лише падати, і щоб цього не відбулося треба було впроваджувати удосконаленні методи виконання операцій на конвеєрі. В загальному такий метод виробництва проіснував до початку 70-х років. Тоді деякі капіталістичні фірми проводили експерименти по модифікації конвеєрного виробництва, з метою зменшення монопольне, підвищення змістовності та привабливості праці, а отже і його ефективності. Для цього реконструюються конвеєрні лінії: вони коротшають, операції на них поєднуються, практикуються переміщення робочих уздовж конвеєра для виконання циклу операції і т. п.
Слово фордизм вбирає в себе і багато передове, прогресивне в області техніки та разом з тим нещадну експлуатацію робітників, промислове шпигунство, масові звільнення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
генрі форд