Розробка системи менеджменту в організації ЗАТ М’ясокомбінат "Смак"
Обслугову-
вання
Для аналізу життєвого циклу товарів м’ясокомбінату було розроблено графіки реалізації основних товарів за останні три роки (рис 3.2).
З вигляду графіку можна сказати що обидва товари знаходяться на стадії зрілості. В загальному ж, при аналізі життєвого циклу продуктів харчування, потрібно враховувати той факт що людина завжди потребуватиме певний набір необхідних продуктів і, зокрема, м’ясо і ковбаса до цих продуктів безумовно належать. Як приклад можна привести ситуацію на ринку ковбаси, на якому з радянських часів значних змін не відбулося, види ковбаси майже ті самі, змінюються лише виробники, але зміна виробників не свідчить про стан життєвого циклу товару. Що ж стосується м’яса то тут ситуація дещо інакша: окрім безпосереднього використання домогосподарствами, м’ясо використовується багато чисельними підприємствами громадського харчування (ресторанами, кафе, їдальнями), виробниками кулінарних продуктів(пельмені, пиріжки, булочки). Тому м’ясо і ковбаса належать до товарів – «довгожителів», на які попит є стабільним і з часом не зменшується.
На основі цього маркетинговою політикою буде підтримка не конкретного продукту, а торгової марки виробника, тобто м’ясокомбінату. Рекламуватись будуть не конкретні види продукції а уся продукція яку виготовляє комбінат, відзначатиметься висока якість, високий вміст м’яса у ковбасній продукції, якість порід худоби із якої виготовляється м’ясо.

Використовуючи трендові функції було визначено прогнозну реалізацію продукції комбінату на 3 роки вперед.

За прогнозними даними можна сказати що обсяги реалізації стабільно зростатимуть, і залежатимуть лише від репутації виробника і наявності сировини. Враховуючи тенденції до скорочення в Україні загального поголів’я м’ясних порід тварин потрібно вирішити сировинну проблему для підприємствами. Можливим рішенням може стати відкриття в майбутньому власного сільськогосподарського підприємства, яке працюватиме лише на потреби комбінату.
Розрахунок точки беззбитковості
Важливо визначити, коли і за яких умов починається віддача від вкладених коштів, що досягається за розрахунку точки беззбитковості. Точки беззбитковості – елемент самоокупності. Продажі за межею точки беззбитковості є елементом самофінансування.
Розрахунок точки беззбитковості, її аналіз є основними аспектами управління постійними і змінними витратами та обсягом реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Розрахунок точки беззбитковості дозволяє визначити, за якого обсягу продажу підприємство буде беззбитковим, тобто той обсяг продажу, нижче якого підприємство починає втрачати кошти[8].
Точка беззбитковості – це рівень фізичного обсягу продажу при заданій ціні протягом окремого періоду часу (місяць, квартал, рік), за рахунок якого підприємство покриває витрати. Дохід у підприємства виникає за точкою беззбитковості. Точка беззбитковості показує, за якого обсягу виробництва і реалізації продукції виручка від реалізації дорівнює витратам на виробництво. Для підприємства має сенс виробляти продукцію, якщо проект дозволить забезпечити виробництво і реалізацію товару в обсязі, що перевищує поріг беззбитковості, тільки тоді проект починає приносити прибуток. За обсягів випуску продукції, що нижчі за поріг беззбитковості, підприємство понесе збитки.
Для визначення точки беззбитковості по м’ясокомбінату задамо постійні і змінні витрати виходячи з специфіки галузі і обсягів реалізації продукції.
| Основний вид продукції | Супутній вид продукції | Разом | ||||
| Дохід від реалізації млн.грн. | 150 | 100% | 100 | 100% | 250 | 100% |
| Змінні витрати млн.грн. | 10 | 6,667 | 12 | 12 | 22 | 8,8 |
| Маржинальний дохід млн.грн. | 140 | 93,333 | 88 | 88 | 228 | 91,2 |
| Постійні витрати млн.грн. | 20 | |||||
| Прибуток млн.грн. | 208 | |||||
Обчислимо загальний коефіцієнт маржинального доходу: КМД=208/250=0,832. На основі нього визначаємо точку беззбитковості: ТБ=20/0,832=24,038 млн.грн. Отже в підсумок розрахунків можна сказати що підприємство давно досягнуло точки беззбитковості і працює нагромаджуючи прибуток.
Розділ 4. Формування функцій менеджменту в ЗАТ "М'ясокомбінат"
Місією організації є забезпечення споживачів якісними і корисними м’ясними продуктами.
Стратегією підприємства обране «обмежене зростання».
Частка ринку, яку займає підприємство, є цілком достатньою що б відповідати обраній стратегії. Рівень прибутковості буде низький, але це є необхідні жертви для захоплення частки ринку в майбутньому.
Ризик у даній стратегічній альтернативі майже відсутній, адже підприємство працюємо від того що маємо, без залучення сторонніх фінансових інвестицій. З іншої сторони спеціалісти комбінату розглядають можливість ідейних інвестицій, тобто використання у виробництві останніх винаходів і розробок. Якщо втілення нових розробок пройде успішно, то це безперечно приверне увагу інвесторів до комбінату, адже ми будемо володіти новою технологією, відмінною від усіх існуючих. Можливі випадки недобросовісної конкуренції, а саме намагання застосування нашої технології на конкурентних підприємствах.
Загально організаційними цілями є:
Підвищення продуктивності праці через мотивацію працівників до роботи
Розробка принципово нової технології
Поступове захоплення нового сегменту ринку
Адміністративний напрям реалізації стратегії включає:
політику – сукупність управлінський дій спрямованих на реалізацію стратегії
тактику – напрям діяльності в короткостроковому періоді, складовий елемент стратегії
процедури – порядок вжиття заходів в процесі реалізації стратегії
правила – визначення основних умов і меж процесу реалізації стратегії
Політикою на м’ясокомбінаті буде підвищення мотивації працівників, освоєння нової технології і впровадження її у виробництві, пошук експортних можливостей. Тактикою буде: впровадження факторів морального і матеріального стимулювання, постійний моніторинг сучасних розробок у галузі, дослідна робота на підприємстві, переговори з різними зарубіжними партнерами і пошук найвигідніших умов співпраці. Основним правилом буде дотримання стратегії обмеженого зростання, тобто відсутність нарощування виробництва екстенсивним шляхом.
Оцінюючи ефективність обраної стратегії можна визначити наступне:
Така стратегії відповідає можливостям будь-якої організації і м’ясокомбінат не є виключенням. Обмежене зростання не потребує залучення великих коштів, але і не забезпечує максимальний рівень прибутку.
Ризики при такій стратегії мінімальні
Ресурси необхідні для реалізації стратегії будуть отримані за рахунок відсутності екстенсивного нарощування виробництва
Стратегія передусім розрахована на протистояння зовнішнім небезпекам і використання зовнішніх можливостей, хоча чітко спрогнозувати реакцію ринку на застосування такої стратегії неможливо, адже вона залежить від результатів її застосування.
Визначення виробничої програми підприємства почнемо з розрахунків необхідної кількості працюючих при заданих умовах виробництва. Розрахунки проведені в таблиці 4.1
Таблиця 4.1.
Плановий бюджет робочого часу працівника
| № | Назва показника | Фонд робочого часу в: ЗАТ "М'ясокомбінат" | ||
| днях |
годинах |
Відсотки до номінального фонду робочого часу | ||
| 1 | Календарний фонд робочого часу | 366 | ||
| 2 | Неробочі дні всього | 114 | ||
| в тому числі: вихідні | 104 | |||
| святкові | 10 | |||
| 3 | Номінальний фонд робочого часу | 252 | 2016 | 100% |
| 4 | Кількість невиходів на 1 робітника всього | |||
| в тому числі: | ||||
| чергові відпустки | 18 | 144 | 7 | |
| декретні відпустки | 4 | 32 | 1,5 | |
| виконання державних обов’язків | 0,5 | 4 | 0,2 | |
| у зв’язку з хворобою | 8 | 64 | 3 | |
| 5 | Явочний робочий час | 221,5 | 1772 | |
| 6 |
Додаткові витрати робочого часу робітниками в т.ч.: а) перерви на годування дітей |
13 | 104 |
5 |
б) скорочення робочого часу для підлітків і працівників зі шкідливими умовами праці |
8 | 64 | 3 |
|
| 7 | Ефективний фонд робочого часу робітника | 200,5 | 1604 | |
За даними таблиці визначимо трудомісткість ковбаси і м'яса, а на основі трудомісткості розрахуємо чисельність промислово-виробничого персоналу.

Управлінського персоналу за умовою буде 21%:
Чу=21*247/79=66чол. в тому числі ІТР буде складати 11% від загальної кількості, а цеховий управлінський персонал – 10% загальної кількості. Загальна кількість працівників складе: ЧЗАГ=ЧПВП+ЧУ=66+247=313 чол., з них ЧЦ=32 чол. ЧІТР=34 чол.
4.3 Розробка організаційної структури
Структура управління організацією", або "організаційна структура управління" (ОСУ) - одне з ключових понять менеджменту, тісно зв'язане з метою, функціями, процесом управління, роботою менеджерів і розподілом між ними повноважень. В рамках цієї структури протікає весь управлінський процес (рух потоків інформації і прийняття управлінських рішень), в якому беруть участь менеджери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації. Структуру можна порівняти з каркасом будинку управлінської системи, побудованим для того, щоб всі що протікають в ній процеси здійснювались вчасно і якісно. Звідси та увага, що керівники організацій приділяють принципам і засобам побудови структур управління. Організаційна структура м’ясокомбінату має лінійно-функціональне спрямування і представлена на схемі 4.1
4.4 Матеріальне і моральне стимулювання працівників
Винагорода — це все те, що людина вважає цінним для себе. Але цінності в кожної людини свої.
Розрізняють внутрішню і зовнішню винагороди. Внутрішню винагороду людина одержує від самої роботи. Це задоволення від спілкування з колегами, почуття досягнення результату, задоволення від корисності зробленого продукту. Внутрішню винагороду дає сама робота. Сюди належать: почуття задоволеності досягнутими результатами, змістовність і значущість виконаної роботи, самоповага. Найпростіший засіб забезпечення внутрішньої винагороди - створення відповідних умов для роботи і чітка постановка завдання[9].
Зовнішню винагороду дає організація (підприємство, фірма). Вона може виступати як у вигляді матеріальної винагороди, так і моральної. Матеріальна — зарплата, додаткові виплати, премії, оплата визначених витрат. Моральна — присвоєння звання "кращий працівник", похвала, оцінка в наказі тощо.
Для здійснення мотивації насамперед необхідно визначити потреби людей. А. Маслоу безліч людських потреб розділив на п'ять груп за пріоритетністю їхнього задоволення:
фізіологічні — вода, їжа, житло;
безпека і впевненість у майбутньому. Захист від фізичних і фізіологічних небезпек і впевненість, що фізіологічні потреби будуть задоволені в майбутньому;
соціальні — соціальне визнання, взаємодія, прихильність і підтримка;
повага — самоповага, особисті досягнення, визнання, повага з боку оточуючих;
самовираження — реалізація своїх потенційних можливостей.
Перші дві групи — первинні потреби, інші — вторинні, задовольнити які людина прагне після задоволення первинних. Більшість людей в основному, притримується наведеної послідовності потреб, хоча в конкретних обставинах якась з потреб може домінувати.
Значення мотивації визначається тим, що, спираючись на неї, менеджер має можливість домогтися від підлеглих відповідної цілям організації поведінки. Вивчення теорії мотивації і практичне застосування її положень дозволяє менеджерам домогтися підвищення ступеня задоволення потреб працівників, спонукати їх до більш продуктивної праці. Якщо рівень мотивації співробітників для досягнення організаційних цілей недостатній, менеджерам необхідно переглянути систему винагороди за працю.
Підхід менеджера до спонукання підлеглих до праці і використовувані винагороди визначаються його поглядами на проблеми мотивації. Виділяють три підходи до мотивації: традиційний, з позиції людських відносин і людських ресурсів. Новітні теорії мотивації утворять ще один, четвертий напрям, що одержав назву сучасних підходів.
В основу "теорії очікувань В. Врума" покладено просту істину: щоб людина була мотивована до певної діяльності, її досягнення в цій діяльності необхідно винагороджувати. При цьому сила прагнення до отримання винагороди залежить від трьох ситуаційних факторів.
По-перше, від наявності зв’язку між затратами праці робітника і досягнутими результатами, тобто від сподівання, що затрати праці дадуть бажані результати. Якщо такий зв’язок відсутній, то мотивація слабшає.
По-друге, від можливості (реальності) отримання винагороди, тобто очікування, що результати будуть винагородженими. Якщо людина не буде відчувати зв’язку між результатами і винагородженням, то її мотивація буде слабшати. Навіть, якщо людина впевнена, що досягнуті результати будуть винагородженими, але за "розумних" зусиль їй цих результатів не досягти, то мотивація і в цьому випадку буде слабкою.
По-третє, сила прагнення до отримання винагороди залежить від цінності винагороди з позицій конкретного робітника. Оскільки у кожної людини власна система цінностей (різні побажання і потреби щодо винагороди), то конкретна винагорода може і не представляти для неї ніякої цінності. Іншими словами, мотивація залежить від сподівань щодо цінності винагороди. Негативні очікування щодо цінності винагороди призводять до низької мотивації робітників.
Якщо очікування високі, то сила спонукаючого мотиву зростає. Отриманий раніше позитивний досвід в аналогічних ситуаціях підкріплює сподівання. Отже, успіх посилює мотивацію. Навпаки, якщо очікування не справджуються, виникає відчуття марності зусиль, внаслідок чого зменшується мотивація. Позбавитися відчуття марності зусиль допомагає встановлення досяжних для даного конкретного робітника цілей діяльності й винагородження його таким способом, який він особисто цінує[9].
Фактором, що спричиняє виникнення відчуття марності зусиль є брак власних здібностей робітника щодо виконання даного завдання. Внаслідок цього завдання виконується невдало, або взагалі не виконується. Наступного разу, отримання аналогічного завдання зовсім демотивує робітника. Отже, складність завдань, які доводяться до конкретного робітника повинна відповідати його кваліфікації, здібностям і майстерності. Тільки у такому випадку діяльність робітника буде мотивованою.
Для визначення основних мотиваційних факторів застосуємо таблицю 4.2.
Аналіз мотиваційних факторів
| Ранг | Фактори підвищення продуктивності праці | Спонукають працювати інтенсивніше | Створюють привабливі умови для роботи | Сума балів |
| 1 | Складна і важка робота | 1 | 1 | 2 |
| 2 | Високий ступінь відповідальності | 3 | 3 | 6 |
| 3 | Робота що спонукає до самостійного прийняття рішень | 3 | 5 | 8 |
| 4 | Оплата праці за її результатами | 4 | 6 | 10 |
| 5 | Цікава робота | 5 | 6 | 11 |
| 6 | Добрі шанси на просування по службі | 5 | 7 | 12 |
| 7 | Визнання добре виконаної роботи | 4 | 8 | 12 |
| 8 | Творча робота | 5 | 7 | 12 |
| 9 | Робота, що стимулює розвиток здібностей | 5 | 8 | 13 |
| 10 | Високий заробіток | 8 | 6 | 14 |
| Всього | 43 | 57 | 100 |
Оцінивши мотиваційні фактори в цілому потрібно визначити мотиваційні умови кожного робітника; для цього проведемо оцінку привабливості робочого місця.
Оцінка привабливості робочого місця
| Ранг | Фактори які перетворюють роботу на привабливу | Спонукають праціювати інтенсивніше | Створюють привабливі умови для роботи | Сума балів |
| 1 | Відповідний обсяг інформації про діяльність фірми | 4 | 4 | 8 |
| 2 | Робота без значного напруження | 3 | 6 | 9 |
| 3 | Гнучкий графік роботи | 4 | 5 | 9 |
| 4 | Робоче місце захищене від шуму і забруднення | 5 | 5 | 10 |
| 5 | Вільний темп роботи | 5 | 5 | 10 |
| 6 | Наявність додаткових пільг | 5 | 5 | 10 |
| 7 | Справедливий розподіл об’ємів роботи | 5 | 5 | 10 |
| 8 | Вигідне місце розташування | 5 | 6 | 11 |
| 9 | Гарні стосунки з безпосереднім керівником | 4 | 7 | 11 |
| 10 | Робота з людьми, які подобаються | 5 | 7 | 12 |
| Всього | 45 | 55 | 100 |
З метою визначення ступеня матеріального стимулювання працівників необхідно виконати розрахунки оплати праці менеджерам різних рівні управління (таблиця 4.4)
Розрахунок заробітної плати працівникам адміністративно-управлінського персоналу
| № п/п | Посада | Посадовий оклад грн. | Премії | Розмір місячної ЗП, грн. | |
| Характер | Величина | ||||
| 1 | Виконавчий директор | 3000 | Перевиконання | 500 | 3500 |
| 2 | Головний технолог | 2300 | Інновації | 600 | 2900 |
| 3 | Заступники | 2300 | Перевиконання | 400 | 2700 |
| 4 | Головний бухгалтер | 1700 | За результатами роботи | 350 | 1700 |
| 5 | Начальник відділу | 1600 | Перевиконання | 350 | 1600 |
| 6 | Бригадир дільниці | 1200 | Перевиконання | 350 | 1550 |
Для підвищення мотивації на підприємстві планується створити додаткові соціальні гарантії для працівників: доплати в пенсійний фонд, відкриття пенсійних рахунків для працівників. Також будуть впроваджуватись програми навчання працівників які показують високі результати роботи, кожен місяць буде визначатись найкращий відділ серед працівників якого розподілятиметься премія. Всіляко буде стимулюватись ініціативність працівників, будуть проводитись опитування з метою покращення умов їх роботи. До моральних факторів мотивації можна віднести: відзнаку кращих робітників на дошці пошани, оголошення подяк за сумлінну роботу, надання додаткових вихідних днів.
Вивчення досвіду показало, що процес забезпечення ефективності системи контролю виробничих процесів на підприємствах повинен складатися з п'ятьох етапів, а саме:
— встановлення заданого рівня якості, який відповідає вимогам споживача;
— створення умов для досягнення відповідного рівня якості
— налагодження виробничого процесу з мстою якісного виготовлення виробів;
— ліквідації виявлених недоліків у якості продукції і виробничого процесу;
— забезпечення стабілізації досягнутого рівня якості продукції
Реалізації вищенаведених етапів контролю здійснена і на нашому м’ясокомбінаті.
Контроль за роботою обладнання покладений на начальників змін і бригадирів, вони повинні мати базові технічні навики і знання для кваліфікованої оцінки стану активної частини основних фондів, що дозволить своєчасно проводити їх ремонти. Також вони контролюватимуть ефективність використання обладнання, завантаженість виробничих ліній. Такий вид контролю, в свою чергу дозволить підвищити ефективність виробництва.
З метою проведення контролю якості продукції на підприємстві періодично діятиме незалежна лабораторія з оцінки якості продукції. Фахівці лабораторії проводитимуть органолептичну і фізико-хімічну оцінку якості товарів, визначатимуть вміст поживних речовин у продуктах, рекомендуватимуть заходи з підвищення якості.
Очолювати систему контролю буде той заступник директора, який відповідає за дану сферу діяльності на підприємстві.
Розділ 5. Основи операційного менеджменту
Функціональним підрозділом на підприємстві є забійний цех. Саме цей підрозділ обрано через важливість його у виробництві: він постачає сировину для роботи ковбасного цеху, відповідно він є вихідним у виробництві. Дієвість і прикладна спрямованість операційного менеджменту визначається чіткими цілями та сформованими завданнями.
Мета операційного менеджменту – є забезпечення найбільш повного задоволення потреб споживачів на товари та послуги підприємства при досягненні достатнього рівня ефективності його функціонування.
Завдання операційного менеджменту:
Забезпечення ефективного використання матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних ресурсів.
Забезпечення в повному обсязі завдань операційної програми (операційного процесу)
Досягнення безперервного ходу операційного процесу
Досягнення належного асортименту та високої якості товарів та послуг.
Організація обслуговування споживачів на належному рівні[10].
На основі теоретичних завдань операційного менеджменту нами було розроблено систему завдань для забійного цеху м’ясокомбінату:
Постійний контроль за санітарно-епідеміологічним станом тварин до оглушення
Планування обсягів забою і подання відповідних планів до заступника з постачання для забезпечення безперебійного виробництва
Ведення графіків роботи обладнання і повідомлення про необхідність планового ремонту
Моніторинг якості м’яса і відповідне його маркування
Контроль за якістю розробки туш тварин
Ведення обліку обсягів виконаної роботи і подання звітів до замісника з персоналу.
Контроль за відповідною обробкою шкір, маркуванням і направленням на реалізацію
Підтримання приміщень цеху у належному санітарному стані, перерви у роботі не рідше ніж кожні 2 години і не більше ніж на 15 хв.
Організаційна структура відділу зображена на мал.5.1
![]()
![]()
![]()


![]()
![]()
![]()
![]()
Малюнок 5.1. Організаційна структура м’ясного цеху
Посадова інструкція майстра цеху розроблена згідно чинного законодавства і зразків посадових інструкцій.
ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ ВИРОБНИЧОГО МАЙСТРА[11]
I. Загальні положення
Майстер є повноправним керівником на своїй ділянці виробництва, організовуючи ритмічне виконання ділянкою виробничого плану і зобов'язань колективу по заданій номенклатурі. При включенні майстрів до складу укрупнених комплексних бригад на них покладається керівництво такими бригадами.
Майстер безпосередньо підпорядковується начальникові цеху.
На посаду майстра призначаються особи з вищою технічною освітою і стажем роботи на виробництві не менше одного року, або середньою спеціальною освітою і стажем роботи на виробництві не менше трьох років. За відсутності спеціальної освіти стаж роботи на виробництві не менше п'яти років.
II. Посадові обов'язки
Забезпечення виконання ділянкою (бригадою) планових завдань за об'ємом виробництва, номенклатурі і асортименту виробів, неухильному підвищенню продуктивності праці, виготовленню продукції високої якості, зниженню витрат на одиницю продукції (роботи).
Забезпечення максимального використання виробничих потужностей, повного завантаження і правильної експлуатації устаткування, продуктивної роботи всіх робочих ділянки (бригади) впродовж всієї зміни.
Участь в розробці декадних і місячних виробничих завдань бригаді і відповідно до них встановлення завдання бригадам і окремим робочим.
Забезпечення своєчасного надходження на виробництва матеріалів, напівфабрикатів, інструментів, пристосувань, технічної документації.
Систематична перевірка виконання завдань бригадами і окремими робочими, своєчасне усунення виникаючих неполадок, що заважають нормальному ходу виробничого процесу.
Організація вирішення виробничих і соціальних питань діяльності підрозділу (ділянки).
Систематичне підвищення своєї кваліфікації, не рідше за 1 раз на 2—3 роки перепідготовка в інститутах підвищення кваліфікації, на курсах підвищення кваліфікації і так далі
Проведення інструктажу підлеглих робочих, надання ним необхідній допомозі в освоєнні норм вироблення і виконанні виробничих завдань, особливу увагу приділяти інструктажу робочих у випадках складності або відповідальності виконуваної роботи, освоєння нових робіт.
Перевірка дотримання робочими встановлених технологічних процесів і припинення роботи у випадках невідповідності її встановленим технічним процесам, технічним умовам, кресленням, режимам обробки і ін.
Прийом першої деталі або виробу, виготовленою робочим на устаткуванні, що вийшло з ремонту або після наладки.
Перегляд в установленому порядку застарілих і занижених норм вироблення, а також норм на роботи, по яких здійснені організаційно-технічні заходи, що забезпечують зниження трудових витрат.
Систематична перевірка стану устаткування і огорож, інструктаж робочих і перевірка їх знань правил техніки безпеки, промислової санітарії, пожежної безпеки і правил користування індивідуальними засобами захисту, контроль за дотриманням робочими правив і інструкцій по охороні праці і техніці безпеки.
Забезпечення строгого дотримання що працюють трудової і виробничої дисципліни, чистоти і порядку на робочих місцях. Контроль за своєчасним вивезенням відходів і готової продукції без того, що захаращується проходів і проїздів і захаращення робочих місць.
Розвиток багатоверстатного обслуговування і поєднання професій, залучення робочих до участі в роботі виробничих нарад і обговорення питань виконання встановлених ділянці завдань, досвіду передових робочих і новаторів виробництва і ін.
III. Повноваження
Проводити розстановку робочих на ділянці і із затвердження начальника цеху вивільняти зайвих робочих, а також робочих, що систематично порушують виробничу і трудову дисципліну.
Представляти робочих ділянки (бригади), що відрізнилися, до преміювання по преміальних положеннях, що діють, і по інших видах заохочень.
Накладати в установленому порядку дисциплінарні стягнення на підлеглих працівників, що порушують виробничу або трудову дисципліну.
Не допускати виконання роботи на несправному устаткуванні і із застосуванням несправного інструменту, пристосувань і контрольно-вимірювальних приладів.
Не допускати використання у виробництві матеріалів і напівфабрикатів, що не відповідають технічним вимогам.
Не допускати до роботи робочих, що не знають правил і інструкцій по техніці безпеки і охороні праці.
Приймати на роботу робочих в межах встановлених лімітів, проводити їх розстановку по робочих місцях, представляти до твердження привласнені ним розряди відповідно до тарифно-кваліфікаційного довідника і зданої проби або випробування.
Припиняти виконання робіт на несправному устаткуванні, при застосуванні несправного інструменту, пристосувань і контрольно-вимірювальних приладів, а також при використанні сировини і матеріалів, що не відповідають технічним умовам.
Надавати відпустки підлеглим працівникам відповідно до затвердженого графіка.
Вимагати своєчасного виконання плану ремонту устаткування і заходів щодо техніки безпеки, охорони праці, промислової санітарії і пожежної охорони.
Вимагати від керівництва цехи своєчасної видачі місячних і декадних виробничих завдань і інших планованих кількісних і якісних показників.
Вимагати від керівництва цехи своєчасного забезпечення ділянки необхідними матеріалами, сировиною, напівфабрикатами, інструментом, пристосуваннями, технічною документацією і ін. для нормального ходу виробництва.
Вимагати від начальника цеху внесення змін в технологічний процес у випадках, якщо він не забезпечує високої продуктивності і заданої якості деталі, виробу.
Вимагати від підлеглих йому працівників виконання розпоряджень і вказівок з усіх питань виробничої діяльності ділянки.
Преміювати робочих за досягнення високих виробничих показників, зразкову роботу і успішне виконання завдань за рахунок засобів преміального фонду, що виділяється в розпорядження майстра.
IV. Відповідальність
За невиконання (неналежного виконання) своїх посадових обов'язків, передбачених справжньою посадовою інструкцією, в межах, визначених чинним трудовим законодавством України.
За досконалих в процесі здійснення своєї діяльності правопорушення - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним і цивільним законодавством України.
За завдання матеріального збитку - в межах, визначених чинним трудовим, кримінальним і цивільним законодавством України.
Розділ 6. Організація комунікаційного процесу на підприємстві
Інформація являється основним ресурсом, наділена властивістю безмежності, що надає їх характеру не ресурсу, а споживчого попиту. Інформація – це сукупність повідомлень, які відображають конкретний стан явища, події, виробничо-господарської діяльності.
Комунікація – це обмін інформацією, її змістом між двома і більше людьми. Комунікації є процесами зв’язку працівників, підрозділів, організацій. Якщо комунікації налагоджені погано, то рішення, які приймає керівник в результаті отримання інформації, можуть бути помилковими, люди не правильно зрозуміють, чого хоче від них керівник, в результаті чого можуть погіршитися відносини між людьми[12].
При функціонуванні підприємства виникає одночасно декілька видів комунікацій: між організацією і зовнішнім середовищем, між рівнями управління та підрозділами, неформальні і між особові комунікації. Процес менеджменту повинен гармонічно об’єднувати регулювання усіх цих видів комунікацій.
Комунікації між організацією і зовнішнім середовищем становлять надзвичайно важливу частину інформаційного потоку який необхідно обробляти менеджеру. Фактично – це відомості про усі фактори зовнішнього середовища,а вони відіграють найважливішу роль у функціонуванні організації. Також це замовлення які надходять від покупців або квитанції до сплати від постачальників, накладні і інші документи, ділова кореспонденція.
Комунікації між рівнями управління є основою ефективної системи внутрішнього керування. Вони забезпечують своєчасне надходження повідомлень про проблеми які потребують вирішення. Якісно організований процес комунікацій між рівнями управління є запорукою позитивного клімату у колективі[12].
Неформальні і між особові комунікації не піддаються безпосередньому контролю з боку менеджерів, і навіть більше, спроби такого контролю можуть створити психологічну напругу у колективі. Менеджер повинен вміло регулювати теми таких комунікацій, забезпечуючи одночасно і "свободу слова" на підприємстві і відсутність пліток які б підривали авторитет керівництва в очах працівників.
Базою комунікацій є ефективне інформаційне забезпечення . Носіями інформації є документи, графіки, перфострічки, плакати, схеми і т.п.
Комунікативний процес – це процес обміну інформацією між двома і більше людьми, працівниками з метою розв’язання певної проблеми.
Виділяють такі складові елементи процесу комунікації:
відправник ( джерело ) – той, хто генерує ідеї, збирає інформацію, передає її;
повідомлення – інформаційна ідея, яка закодована з допомогою символів;
канал – засіб передачі інформації;
отримувач ( споживач інформації ) – це особа ,для якої призначена інформація.
Розрізняють три проблеми в комунікації. Технічна проблема пов'язана з точністю передачі комунікаційних символів. Семантична проблема пов'язана з вибором таких символів, які б найбільш точно виражали бажаний зміст. Проблема ефективності — ступінь впливу одержаного повідомлення на поведінку об'єкта.
На сучасному етапі відбувається черговий вибух технологічної і мирної соціальної революції — становлення інформаційного суспільства. Сучасні інформаційні і телекомунікаційні технології (ІТТ) істотно змінюють не тільки те, як ми виробляємо продукти і послуги, але і те, як проводимо дозвілля, реалізуємо свої цивільні права, виховуємо дітей. Вони мають вирішальний вплив на зміни, які відбуваються в соціальній структурі суспільства, економіці, розвитку інститутів демократії тощо.
Тематика інформаційного суспільства, розвитку світового ринку телекомунікацій, Інтернету не сходить зі сторінок провідних ділових вітчизняних і зарубіжних журналів. Колосальні обсяги інформації, присвячені цій тематиці, доступні зараз й Інтернету. Особливо це стосується висвітлення діяльності міжнародних і національних організацій з розробки і реалізації стратегій інформаційного розвитку. До найбільш цікавих джерел можна віднести Європейську Koміcію Ради Європи, Організацію економічної співпраці розвитку, Всесвітній союз зв'язку, адміністративні органи, відповідальні за побудову "інформаційної магістралі" в США, Канаді, Великобританії, Німеччині, Франції, Австралії, Японії та інших країнах. Актуальність входження України в інформаційне суспільство поступово усвідомлюється вітчизняним науковим і політичним співтовариством, про що свідчить велика кількість законодавчих актів у сфері інформації.
Документообіг – рух документів з організації з моменту їх отримання чи утворення до завершення виконання чи відправки. Вірна організація документообігу сприяє оперативному проходженню документів в апараті управління, пропорційному завантаженню підрозділів та посадових осіб, що показує позитивний вплив на процес управління в цілому. Документообіг на підприємстві здійснюється у вигляді потоків документів, що циркулюють між пунктами обробки (керівники установи та підрозділів, спеціалісти, службовці) та пунктами технічної обробки самих документів (експедиція, друкарське бюро та ін.). Вимоги до потоків документів[13]:
1) рух документів повинен бути прямоточним, тобто виключати непрямі маршрути;
2) принцип однократного перебування документа в одному структурному підрозділі чи в одного виконувача.
Найкращим варіантом організації документообігу на комбінаті буде створення єдиної централізованої системи електронного документообігу. Електронний документообіг - високотехнологічний і прогресивний підхід до суттєвого підвищення ефективності роботи органів державної влади і місцевого самоврядування. Гарантією успішної роботи органів влади завжди є ефективна діяльність державних службовців. Але для якісного обслуговування потреб громадян вчорашні методи обробки інформації вже не є найкращими. Сьогодні необхідно мати доступ до інформаційних ресурсів і скоротити часові витрати на розв'язання задач, не пов'язаних з обслуговуванням громадян.
Відсутність необхідності вручну розмножувати документи, відслідковувати переміщення паперових документів всередині організації, контролювати порядок передачі конфіденційної інформації істотним образом знижує трудовитрати діловодів. Наскрізний автоматичний контроль виконання на всіх етапах роботи з документами кардинально підвищує якість роботи виконавців, робить терміни підготовки документів більш прогнозованими і керованими.
Спільне використання систем електронного діловодства і сховищ інформації дозволяє систематизувати і поєднувати інформацію, що полегшує її аналіз і складання звітів. Для пошуку прихованих закономірностей у великих масивах даних можна приймати більш ефективні рішення і дії, що базується на відповідних технологіях діставання інформації з даних (data mining techniques). Усе це можливо тільки в системі управління, побудованій на основі цілком електронного документообігу. Інформаційні безпаперові технології полегшують процес управління знаннями. Вони створюють основу рішень, що забезпечують автоматизований і централізований обмін знаннями і дістають лише необхідну інформацію з усіх доступних джерел.
Саме тому ефективність управління підприємствами й організаціями не в останню чергу залежить від коректного рішення задач оперативного і якісного формування електронних документів, контролю їхнього виконання, а також продуманої організації їхнього збереження, пошуку і використання. Потреба в ефективному керуванні електронними документами і призвела до створення систем електронного документообігу (CЕД).
Документи які надходитимуть на підприємство у паперовому вигляду будуть перетворюватись у електронний формат і вноситись до системи. Також при співпраці з партнерами комбінат буде віддавати перевагу тим у яких організована електронна система обігу документів.
Розглядаючи комунікаційний процес на прикладі м’ясокомбінату можна виділити наступні види комунікацій з їх конкретизацією:
Зовнішні комунікації:
Одержання макроекономічної інформації: стан ринку м’ясопродуктів, темпи розвитку сільського господарства і зокрема тваринництва, зміни у законодавстві України