Дослідження ефективності кадрової політики підприємства
Диверсифікованість є альтернатива спеціалізації, що тривалий час вважалась ефективним напрямком у розвитку виробництва. При диверсифікованості в близькі до основної сфери діяльності змінюється виробнича й організаційна структура підприємства.
5) Стратегія переносу капіталу. Вона полягає в жорсткості контролю за витратами і їхнім усіляким скороченням, вилученні ресурсів зі збиткових сфер і переміщенні їх у прибуткові сфери діяльності, у заміні керівництва (і навіть рядових співробітників).
Стосовно до кадрової політики реалізація даної стратегії може викликати й економію коштів на залучення й утримання робочої сили, вивільнення працівників зі збиткових виробництв, і, навпаки, збільшення чисельності робочої сили в прибуткових сферах діяльності. У зв'язку з тим, що дана стратегія реалізується в досить короткий термін, кадрові питання також повинні вирішуватися в оперативному порядку.
6) Вилучення капіталів і припинення діяльності. У випадку невдачі якого-небудь із напрямків діяльності застосовуються: переорієнтація на нові сегменти ринку, де більша ймовірність успіху, скорочення масштабного бізнесу й залучення в справу всіх резервів, припинення діяльності - ліквідація підприємства або продаж його.
Стосовно до кадрової політики це найбільш твердий варіант, тому що пов'язаний зі звільненням працівників, більшим економічним збитком, з необхідністю виплати різного роду посібників у рамках соціального захисту.
Аналіз функціонування вітчизняних підприємств в умовах становлення ринкових відносин показує, що на практиці використаються всі види стратегій виживання й розвитку підприємства. Однак охарактеризувати масштаби поширення того або іншого напрямку важко, для цього необхідно провести спеціальні обстеження силами статистичних органів. Найпоширеніша, напевне, диверсифікованість у її різних видах, особливо серед підприємств оборонного комплексу.
Застосовується й інтеграція, але вона часто істотного впливу на структуру кадрів не робить. Так, відкриття промисловими підприємствами власних магазинів, тобто орієнтація на доведення товарів до споживача власними силами, одержання прибутку, через невеликі масштаби, а також нерозвиненості маркетингових структур не сильно вплинуло на відволікання працівників підприємства в цю сферу.
Не одержало масового поширення через слабке практичне застосування закону про банкрутство й закриття підприємств у зв'язку з банкрутством, хоча число недостатньо ефективно функціонуючих підприємств, у тому числі й збиткових, істотно зросло в порівнянні з початком здійснення економічних реформ. Можливо, із цієї причини безробіття не настільки велике, як це прогнозувалося раніше.
Як показує аналіз, підприємства в умовах низької стабільності виробництва й стани глибокої економічної кризи будують свою кадрову політику в такий спосіб:
звільняють більшу частину персоналу, розраховуючи, що коли виникне потреба в робітників, вони наберуть нових. Однак цей шлях, судячи з кількості безробітних, не одержав широкого поширення;
нікого не звільняють по скороченню штатів, але й не стримують звільнення за власним бажанням (навіть сприяють цьому, виплачуючи працівникові досить низьку заробітну плату) розраховуючи на те, що через певний час чисельність прийде у відповідність із дійсною потребою (політика невтручання);
ретельно зберігають найбільш кваліфіковану й мобільну економічно активну частину персоналу (свого роду золотий фонд робочої сили). Що стосується менш кваліфікованої частини робітників, набір яких на ринку праці в короткий термін не представить праці, те їх звільняють;
значну частину робочої сили не звільняють, а задіють до "кращих часів" на малих підприємствах, створених на базі основного для випуску продукції, часто невластивої основному профілю;
звільняють лише незначну частину персоналу (і те за власним бажанням), широко використаються режими неповної зайнятості, регулювання річної норми робочого часу, зайнятості працівників на невластивих роботах [14, с.77].
Використаються й інші варіанти. Важливо, щоб всі вони враховували умови виробництва й інтереси колективу працівників.
Стратегія розвитку підприємства, в з якої лежить орієнтація на нововведення, на систематичне відновлення продукції, висуває свої вимоги до кадрової політики. Розглянемо виникаючі тут проблеми більш докладно.
Стійкість функціонування виробництва в умовах впливу з боку зовнішніх і внутрішніх факторів залежить від виконання вимог відносно його надмірності й гнучкості.
Перехід до ринкової економіки пов'язаний з реалізацією нової для нас економіко-організаційної моделі розвитку, що описується формулою "перевищення пропозиції над попитом", де вихідною точкою є пропозиція або згода виробника узятися за виробництво тієї або іншої продукції.
При виникненні таких пропозицій з боку декількох виробників виникає конкуренція між ними за замовлення. Саме бажання підприємства узятися за виробництво нової продукції свідчить про його можливості зробити це, тобто про певні резерви виробничої потужності.
Наявність резервів потужності дозволяє швидко відреагувати на кон'юнктуру ринку, а повне використання виробничих потужностей свідчить насамперед про відсутність конкурентноздатності підприємства у виконанні замовлень.
Правильно обрана кадрова політика забезпечує:
своєчасне укомплектування кадрами робітників і фахівців з метою забезпечення безперебійного функціонування виробництва, своєчасного освоєння нової продукції;
формування необхідного рівня трудового потенціалу колективу підприємства при мінімізації витрат (економія в розумних межах витрат, пов'язаних з найманням працівників, підготовкою кадрів з обліком не тільки витрат у поточному періоді, але й на наступну перепідготовку й підвищення кваліфікації й т.д.);
стабілізацію колективу завдяки врахуванню інтересів працівників, надання можливостей для кваліфікаційного росту й одержання інших пільг;
формування більше високої мотивації до високопродуктивної праці;
раціональне використання робочої сили по кваліфікації й у відповідності зі спеціальною підготовкою й т.д.
Однак досягнення цих результатів можливо при правильній оцінці здійсненності кадрової політики в конкретних організаційно-технічних і соціальних умовах. Така оцінка необхідна вже на стадії вибору кадрової політики.
Ризик не реалізувати обрану кадрову політику або реалізувати зі значно меншим ефектом може бути зв'язаний:
- зі зміною загальної стратегії й виробничої діяльності фірми як реакції на несприятливу зміну ситуації зі збутом продукції;
- зі зміною ситуації на територіальному (або галузевому) ринку праці;
- зі труднощами швидкої окупності засобів, вкладених у робочу силу;
- з небажанням працівників реагувати й діяти в потрібному для підприємства напрямку й т.д.
Як тільки кадрова політика є похідній від реалізованої загальної стратегії розвитку підприємства, обґрунтованість її вибору залежить від того, наскільки якісно були проведені маркетингові дослідження підприємством (фірмою) можливого збуту продукції, робота з формування попиту на неї з боку споживачів, чи вдасться витримати конкуренцію виробників. Необхідне пророблення сильних і слабких сторін діяльності підприємства у відношенні можливої конкурентної боротьби за залучення кваліфікованої робочої сили, фінансових можливостей підприємства (фірми) відносно забезпечення певного рівня заробітної плати й надання інших пільг, іміджу підприємства. Важливо враховувати оточення підприємства, територіальну близькість родинних по профілі виробництв, що володіють тими або іншими перевагами (наприклад, у розвиненості соціально-побутової інфраструктури) і т.д.
Тому загальний стратегічний план формування кадрів підприємства повинен бути доповнений ситуаційними планами, що містять систему заходів щодо подолання виникаючих труднощів різного характеру.
При оцінці кадрової політики потрібно враховувати можливість інтегральних ефектів, коли підсумковий результат діяльності вище, ніж проста сума приватних результатів: програючи в одному, можна істотно виграти в іншому. Наприклад, реалізація стратегії розвитку підприємства, заснована на різного виду інтеграції й диверсифікованості, дозволить одержати ефект, що зможе перекрити додаткові витрати на робочу силу, у той час як традиційний (часто досить вузький, наприклад тільки через можливий ріст продуктивності праці) підхід у зіставленні витрат і результату дасть негативна відповідь.
Виграш може бути отриманий за рахунок багаторазового використання тих самих ресурсів (збільшення коефіцієнта змінності роботи встаткування) або за рахунок економії на умовно-постійних витратах, а також за рахунок того, що вдасться забезпечити більша відповідність нової продукції й послуг споживчому попиту й одержати більший доход за рахунок високих цін їхньої реалізації.
При диверсифікованості можлива збитковість одного виробництва може успішно компенсуватися прибутковістю іншого, що не можна не враховувати при виборі орієнтирів у кадровій політиці.
Необхідна перевірка кадрової політики на її відповідність сформованої на підприємстві традиціям у роботі з кадрами, звичним для колективу й прийнятим ім. Крім того, варто враховувати психологічний клімат на підприємстві, потенційні можливості колективу, зміни в зовнішнім оточенні. Тому доцільно проводити соціологічні дослідження з метою вивчення реакції з боку колективу на обрану кадрову політику, а на матеріалах територіальної служби зайнятості - аналіз ситуації на ринку праці відносно кон'юнктури попиту на робочих різних професій, рівня кваліфікації, профілю підготовки.
Характеристика об’єкту дослідження
Закрите акціонерне товариство Акумуляторний завод "САДА" - динамічно розвинене підприємство, що спеціалізується на випуску стартерних свинцево-кислотних АКБ для всіх видів легкових і вантажних автомобілів, а також сільськогосподарської техніки.
З початку роботи на ринку в 1998 році ЗАТ "SADA" керується наступними засадами:
Виробництво АКБ із високоякісних комплектуючих і матеріалів провідних світових виробників
Використання найсучаснішого устаткування для виробництва АКБ
Обов'язковий контроль якості на всіх етапах виробництва АКБ
Постійне підвищення професійного рівня команди для забезпечення ефективності й стабільності бізнесу
Практика стабільної цінової політики й довгострокового співробітництва з дилерами й регіональними представниками
Відкритість для довгострокового й взаємовигідного партнерства
Акумуляторний завод "САДА" робить і реалізує нерозбірні свинцево-кислотні стартерні акумуляторні батареї, призначені для запуску двигунів внутрішнього згоряння й живлення електричного устаткування автомобілів і сільськогосподарської техніки.
Підприємство розташоване в Херсоні (Україна), у промисловій зоні міста на території площею 1,3 га, і має в розпорядженні:
виробничі корпуси площею 4080 кв.м;
адміністративно побутові корпуси - 1032 кв.м;
складські приміщення - 946 кв.м.
На заводі є всі необхідні інженерно-комунікаційні мережі: водопровід, каналізація, газопровід середнього тиску, електропостачання заводу здійснюється із власною трансформаторною підстанцією ТП307, функціонує власна компресорна. Для здійснення зовнішніх і внутрішньозаводських перевезень на підприємстві створений автотранспортний цех.
У складі основного виробництва є ділянка підготовки виробництва, цеху зборки й формування батарей.
Виробництво акумуляторних батарей здійснюється на сучасному встаткуванні виробництва закордонних фірм. Для різання пластин і зачищення вушок використається установка "MAC PARTER 190" (США). Комплектація блоків пластин і впаковування позитивних пластин у конверт-сепаратор по заданій програмі вироблятися на конвертировщике "TERMAX 85" (США), пайка блоків здійснюється на здвоєної установки "MACstrap caster". На заводі встановлені три лінії зборки акумуляторних батарей - лінія "ZESAR" (Туреччина) і ZAP1 (Польща), для зборки батарей ємністю до 100 Ач, а також лінія ZAP2 (Польща) для зборки батарей ємністю від 135 до 210 А/ч. Ці лінії містять у собі установки контролю відсутності короткого замикання в блоках електродів, установки электроконтактной зварювання блоків електродів між собою, установки термоконтактной приварки кришки до моноблока, а також установки для перевірки герметичності й таврування батарей.
У 2003 році завершена реконструкція складального цеху загальною площею 540 кв.м., а 2006 року реконструкція підготовчої ділянки. Завдяки проведеній реконструкції можливості виробництва зросли від 450 штук до 750 батарей у зміну, а також значно поліпшені умови праці й зведені до мінімуму шкідливі впливи на навколишнє середовище.
У виробництві акумуляторних батарей "SADA" використаються комплектуючі вироби, що поставляють відомими європейськими виробниками: - електродні пластини виробництва заводу "START" (Болгарія) і "Loxa" (Польща), - сепаратор виробництва фірми "ENTEK" (Англія), - моноблоки виготовляються з ударопрочного імпортного сополімера поліпропілену "TІPPLEN ДО-499".
Акумуляторні батареї "SADA" успішно пройшли приймальні випробування й поставлені на виробництво відповідно до вимог існуючих нормативних документів.
Вся продукція сертифікована в системі УКРСЕПРО. Служба контролю якості підприємства здійснює постійний контроль усього технологічного процесу, що дало можливість продовжити гарантійні зобов'язання на що випускають АКБ до 24 місяців від дня продажу.
Власна іспитова лабораторія, акредитована органами Держстандарту, стежить за дотриманням норм і стандартів, а також проводить періодичні випробування акумуляторних батарей.
1.5. Кадровий аудит
За визначенням, аудит – це перевірка фінансової діяльності. У цьому змісті "кадровий аудит - діагностика відповідності персоналу організації її цілям і цінностям" [1, с.14].
Предметом оцінки кадрового аудиту є:
- адекватність кадрового потенціалу працівників завданням підприємства;
- відповідність чисельності професійно-кваліфікаційного складу, середнього розряду, продуктивності та інших кількісних показників необхідному або проектованому значенню;
- вплив професійних й особистісних якостей окремих працівників (управлінської й професійної "еліти") на рівень кадрового потенціалу й оцінку підприємства в цілому;
- витрати на реструктуризацію з метою приведення у відповідність зазначених показників, у тому числі на вивільнення, перепідготовку, працевлаштування.
Одним з питань фінансового аудита може бути кадровий аудит, тобто персональне виявлення помилок, об'єктивних або суб'єктивних винуватців одержання збитків і визначення об'єктів, що приносять фірмі найбільший прибуток. Причому цей аналіз спускається до конкретного структурного підрозділу й, по можливості, до конкретного виконавця. На основі даного аналізу пропонується провести на підприємстві роботу з оцінки, підготовці, перепідготовці або підбору кадрів.
Напрямки й етапи кадрового аудиту можуть бути використані в сполученні залежно від цілей і завдань, які коштують перед територіальними агентствами по банкрутству й неспроможності й кризовим підприємствам.
Одним з напрямків кадрового аудита може бути персоналізація помилок, що приносять збитки. На основі даного аналізу передбачається проведення оцінки кадрового потенціалу, його перепідготовки й навчання.
Завдання кадрового аудита професійної компетенції персоналу (ПКП) полягають в оцінці потенціалу для просування некомпетентних співробітників, а також в організації зворотного зв'язку зі співробітниками для визначення якості їхньої роботи й підприємства в цілому.
Кадровий аудит командної компетентності кризового підприємства (КК) спрямований на оцінку ефективності формування робочих груп (команд), на збереження ядра кадрового потенціалу підприємства й вироблення командної культури і її стратегії виходу із ситуації, що створилася. Ціль даного аудита - створення управлінської команди, здатної вивести підприємство із кризової ситуації.
Варіанти банкрутства підприємства або висновку його із кризової ситуації визначають організаційну структуру підприємства й адаптацію системи керування персоналом до даної структури. Цьому процесу сприяє кадровий аудит ефективності системи керування персоналом (ЭСУП). Завдання даного напрямку кадрового аудита - установити кадрову структуру, що відповідає сформованої ситуації й здатну реалізувати план фінансового оздоровлення, не захоплюючись масштабними скороченнями персоналу.
Загальними етапами будь-якого напрямку кадрового аудита з етап оцінки персоналу й рекомендацій з кадрового складу й етап реалізації програм.
У рамках кадрового аудита на заводі «Сада» використовуються наступні процедури:
- аналіз нормативних документів підприємства (положення, структура апарата керування, штатний розклад, документи нарад, анкетування й інтерв'ювання співробітників апарата керування);
- аналіз кадрового потенціалу підприємства (укомплектованість підрозділів кадрами, звільнення, заохочення, скорочення, покарання, додаткові винагороди, конфлікти).
Результатом кадрового аудита є всебічна оцінка кадрового потенціалу на кризовому підприємстві.
Для комплексної оцінки кадрового потенціалу використаються три групи взаємодоповнюючих оцінок: вартісні, кількісні і якісні.
Вартісні оцінки базуються на виниклій в 60-і роки нашого сторіччя теорії "кадрового капіталу", одним з яскравих представників якої є американський учений Р.Ликерт.
На заводі «Сада» використовують два основних підходи до вартісної оцінки кадрового потенціалу:
моделі активів (витратний підхід);
моделі корисності.
Оцінка вартості кадрового потенціалу по моделі активів (витратний підхід):
- облік витрат на капітал (за аналогією з основним капіталом) і його амортизацію;
- довгострокові вкладення, збільшення розміру "людського капіталу";
- нормативні строки амортизації;
- списання втрат.
Оцінка вартості кадрового потенціалу по моделі корисності:
- оцінка ефекту (корисності) тих або інших кадрових інвестицій;
- оцінка економічних наслідків трудового поводження людей у результаті проведення тих або інших заходів: ріст продуктивності; поліпшення якості; збільшення продажу; скорочення строку освоєння потужностей і т.п.
Кількісні оцінки кадрового потенціалу визначаються за такими показниками, як чисельність персоналу, професійно- кваліфікаційний склад, половозрастной склад, укомплектованість по з, спеціальностям і професіям, співвідношення середнього розряду робіт і робітників, і ін.
Якісні характеристики кадрового потенціалу дають оцінку колективу організації в цілому: організаційна культура; корпоративний дух; наявність формальних і неформальних груп; соціально-психологічний клімат.
Індивідуальні характеристики кадрового потенціалу служать для оцінки професійно-особистісних якостей окремих керівників, фахівців і працівників: кваліфікація, професійний досвід, якості менеджера, психофізіологічні особливості, володіння ноу-хау, конкурентноздатність на ринку праці.
Для професійно-особистісної оцінки виділяються групи персоналу, що представляють особливий інтерес для характеристики кадрового потенціалу.
Наступною стадією кадрового аудита є реструктуризація кадрового потенціалу підприємства. На підприємстві реструктуризація кадрового потенціалу виробляється відповідно до бізнес-плану або програмою виживання й розвитку.
Для складання плану реструктуризації кадрового потенціалу поряд з кількісними показниками кадрового потенціалу, зазначеними вище, необхідні наступні дані:
- чисельність працівників, що вивільняють;
- їхній професійно-кваліфікаційний склад у порівнянні з потребами на ринку праці;
- статевовіковий склад;
- чисельність потребуючі перепідготовки для наступного працевлаштування;
- чисельність нужденних у конкретних мірах соціальної за щити;
- чисельність і професійний склад кадрів, що вимагаються, для нового виробництва (по бізнес-плані інноваційного проекту).
Структура витрат на реструктуризацію кадрового потенціалу містить у собі витрати:
- підготовку, перепідготовку й підвищення кваліфікації кадрів;
- на маркетинг на ринку праці з метою пошуку, залучення й наймання працівників потрібної професії, спеціальності й кваліфікації;
- на вивільнення зайвого персоналу (вихідна допомога, підвищення кваліфікації або перепідготовка для наступного працевлаштування, заходу для соціального захисту й т.п.).
Таким чином, у завдання менеджменту в кризових умовах входить:
1) Виявлення ядра кадрового потенціалу, що представляє особливу цінність для підприємства.
2) Проведення кадрового аудита й оцінки кадрового потенціалу з метою визначення:
- ступеня впливу кадрового потенціалу на ринкову ціну підприємства в якості "гудвілу" (підвищення, зниження);
- ступеня впливу кадрового потенціалу на інвестиційну привабливість підприємства;
- обсяги витрат на реструктуризацію кадрового потенціалу.
3) Розробка й реалізація мер по збереженню й розвитку кадрового потенціалу.
4) Реструктуризація кадрового потенціалу.
На заводі «Сада» використовується наступна вправа, що визначає ролі працівників у малих групах (підрозділах, відділах тощо).
Ціль вправи: Допомогти працівникам підприємства визначити свої ролі, які вони переважно виконують у ході роботи в малих навчальних групах.
Процедура:
Крок 1. Працівники індивідуально протягом 10-15 хв. заповнюють прикладену анкету (форма 1) і підраховують бали по кожній групі ролей шляхом підсумовування відзначених по кожній позиції балів (від 1 до 5). Попередньо знаходять відповідне слово для сегмента з питанням. Група ролей, що набрала більшу кількість балів, буде на першому місці, а інші розподіляться відповідно.
Крок 2. У малих групах протягом 15-20 хв. працівники обговорюють отримані індивідуальні результати, намагаючись знайти їм роз'яснення.
Крок 3. Представники малих груп в аудиторії протягом 15-20 хв. доповідають результати обговорень у групах. Далі проходить загальне обговорення [16, с.96].
Висновки до розділу 1
В даному розділі розглянуто теоретичні аспекти формування кадрової політики підприємства, а саме:
Роль і завдання кадрової політики на сучасному етапі розвитку економіки України.
Основні елементи та аспекти кадрової політики на підприємстві.
Взаємодія кадрової політики та стратегії підприємства.
Кадровий аудит.
На сучасному етапі розвитку ринковий відносин в Україні кадрова політика відіграє чималу роль, а враховуючи те, що західні технології вже далеко відійшли від вітчизняних, нам необхідно наздогнати. Тому кадрова політика на підприємствах України формується далеко не одноманітним способом, а іноді для того, щоб дійти ефективного результату, необхідно перепробувати надто багато засобів, що можуть призвести навіть до кризи на підприємстві. Тому грамотна організація кадрової політики – дуже важливий аспект успішної діяльності підприємства.
Маркетингова стратегія розвитку будь-якого підприємства повинна обов’язково включати в себе кадрову політику. Без цього неможливо досягнути успіху в діяльнотсі підприємства.
Кадровий аудит є також необхідною складовою кадрової політики, а отже – маркетингової стратегії підприємства. В ході кадрового аудиту оцінюється поточний стан і кадровий потенціал компанії, виявляються оптимальні пропорції між керівним і виконавським персоналом, аналізується ефективність системи управління людськими ресурсами.
Кадровий аудит доцільно використовувати у наступних випадках:
вирішується питання про придбання підприємства або його цільове інвестування;
необхідна консолідація дочірніх компаній в централізований Холдинг;
бажання підвищити керованість філіалів або відділень;
настав час для приведення системи управління людськими ресурсами у відповідність цілям і завданням організації;
виникло питання - привертати нових менеджерів і фахівців або підвищувати кваліфікацію тих, що вже є;
штати "роздуті" і немає упевненості в необхідності такої кількості персоналу.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА «АКУМУЛЯТОРНИЙ ЗАВОД «САДА»
2.1. Оцінка складу кадрів на підприємстві за ознаками
Оцінімо склад кадрів на заводі «Сада».
Маємо наступні вихідні дані.
Таблиця 2.1 Вихідні дані для оцінки кадрів на підприємстві
| Показник | Значення за роками | ||
| 2004 | 2005 | 2006 | |
| 1. Середньорічна чисельність працюючих, чол. | 8730 | 8914 | 8734 |
| 2. Кількість прийнятого на роботу персоналу, чол. | 220 | 70 | 110 |
| 3. Кількість працівників, що звільнились, чол. | 36 | 250 | 12 |
| 4. Кількість працівників, яких звільнено за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни, чол. | 20 | 120 | 8 |
| 5. Кількість працівників, які пропрацювали увесь рік, чол. | 8474 | 8594 | 8612 |
| 6. Жінок | 4629 | 4638 | 4650 |
| 7. Чоловіків | 4101 | 4276 | 4084 |
| 8. Спецалістів | 2730 | 2780 | 2742 |
| 9. Фахівців без вищої освіти | 6000 | 6134 | 5992 |
Розрахуємо ефективність використання кадрів за наступними показниками:
Коефіцієнт обороту з приймання персоналу:
(2.1)
(2.2)
(2.3)
(2.4)
Коефіцієнт обороту з вибуття:
(2.5)
(2.6)
(2.7)
(2.8)
Коефіцієнт плинності кадрів:
(2.9)
(2.10)
(2.11)
(2.12)
Коефіцієнт постійності складу персоналу підприємства:
(2.13)
(2.14)
(2.15)
(2.16)
Маємо наступні дані про ефективність використання персоналу на заводі «Сада»:
Таблиця 2.2
Таблиця показників використання персоналу
| Показник продуктивності праці | Значення за роками | ||
| 2004 | 2005 | 2006 | |
| Коефіцієнт обороту з приймання персоналу | 0,0252 | 0,0079 | 0,0126 |
| Коефіцієнт обороту з вибуття | 0,0041 | 0,0280 | 0,0014 |
| Коефіцієнт плинності кадрів | 0,0023 | 0,0135 | 0,0009 |
| Коефіцієнт постійності складу персоналу підприємства | 0,9707 | 0,9641 | 0,9860 |
Наочно динаміку показників можна побачити на діаграмах:

Рис. 2.1. Динаміка показників ефективності використання кадрів (1)

Рис. 2.2. Динаміка показників ефективності використання кадрів (2)
Отримані дані свідчать про ефективне використання кадрів підприємства. Зростаюча тенденція постійності складу та спадаюча тенденція плинності кадрів свідчать про ефективне виробництво та зацікавленість працівників в роботі, а також здоровий клімат в колективі.
Розрахуємо склад кадрів:
Таблиця 2.3
| Показник | Значення за роками | |||||
| 2004 | % | 2005 | % | 2006 | % | |
| 1. Середньорічна чисельність працюючих, чол. | 8730 | 100 | 8914 | 100 | 8734 | 100 |
| 2. Жінок | 4629 | 53,02 | 4638 | 52,03 | 4650 | 53,24 |
| 3. Чоловіків | 4101 | 46,98 | 4276 | 47,97 | 4084 | 46,76 |
| 4. Спецалістів | 2730 | 31,27 | 2780 | 31,19 | 2742 | 31,39 |
| 5. Фахівців без вищої освіти | 6000 | 68,73 | 6134 | 68,81 | 5992 | 68,61 |
Отже, спостерігаємо тенденцію до того, що на підприємстві фахівців без вищої освіти набагато більше, аніж дипломованих спеціалістів. Це визначає специфіка підприємства – більше роботи для фахівців робочого спрямування, а це середня технічна освіта і базова вища.
Жінок на підприємстві більше, аніж чоловіків. Відсоток переваги невеликий, але постійний. Це пояснюється тим, що невиробничі відділи здебільшого «жіночі», а в робочих професіях стало з’являтись більше жінок.
Розглянемо структуру та методику управління кадрами на заводі «Сада».
Виконання дій щодо управління кадрами на підприємстві, передбачених планом, потребує здійснення ряду організаційних функцій:
загальноорганізаційной;
матеріально-технічного забезпечення;
економіко-фінансового розвитку;
урахування і контролю;
політико-правового забезпечення;
соціального забезпечення і соціального захисту робітників;
функції мотивації.

![]()
![]()
![]()
![]()

![]()
![]()


![]()
![]()

![]()
Рис. 2.3. Система методів управління персоналом в організації
В практиці управління кадрами на заводі «Сада» виділяють загальні принципи, тобто правила, якими зобов'язані керуватися всі суб'єкти управління незалежно від свого статусу; і галузеві принципи, що діють на галузевих, інституційних, групових рівнях. До найбільш загального ставляться такі принципи:
соціальної спрямованості;
законності в управлінській діяльності;
об'єктивності;
системності;
комплексності;
гласності;
об'єднання колегіальності і єдиноначальності.
Основні методи управління персоналом, що застосовуються на заводі «Сада», вказано на рис.2.3.
2.2. Оцінка факторів впливу на формування кадрової політики підприємства
Оцінка результатів діяльності реалізується за допомогою аналізу відповідності кадрової політики й стратегії організації; виявлення проблем у кадровій роботі; оцінки кадрового потенціалу.
На кадрову політику в цілому, на зміст і специфіку конкретних програм керування персоналом впливають фактори двох типів - зовнішні стосовно організації й внутрішні.
При аналізі зовнішніх факторів насамперед необхідно звернути увагу на конкуренцію, структурний і професійний склад робочої сили.
Серед внутрішніх факторів для підприємства найбільш значимими є наступні:
- мети підприємства, їхня тимчасова перспектива й ступінь пророблення. Для підприємств "метеликів-одночасок", метою яких є швидке одержання прибутку, потрібні зовсім інші "професіонали", чим для підприємств, орієнтованих на відкриття безлічі філій з метою розгортання великого виробництва; умови праці, тобто ступінь необхідних фізіологічних і психологічних умов, місце розташування робочих місць, тривалість і структурованість роботи, ступінь волі при рішенні завдань;
- стиль керівництва, обумовлений максимальним використанням досвіду кожного працівника, оптимальним взаємодією членів колективу, наявністю гарних комунікацій у групах;
- перспективи професійного росту;
- стиль керування;
- система контролю [40, с.119].
Індивідуально укладений договір між працівником і підприємством є й додатковим стимулом, і гарантією певних умов праці.
Фактори визначають тип кадрової політики на підприємстві.
В умовах ринкової економіки, коли умови зовнішнього середовища міняються дуже швидко, головним фактором ефективності кадрової політики є її гнучкість й адаптивність. Це можливо при наявності на підприємстві висококваліфікованого кадрового потенціалу. За роки переходу до ринку стало очевидним, що потенціал працівника стає усе більше явним критичним фактором розвитку підприємства. Саме креативность системи керування зможе в XXІ столітті зробити підприємство конкурентноздатним. Управлінські теорії нового століття будуть вирішувати питання відходу від штампів.
Без людей немає організації. Без потрібних людей жодна організація не зможе досягти своїх цілей і вижити. Безсумнівно, що управління трудовими ресурсами є одним із найважливіших аспектів теорії і практики управління.
Конкретна відповідальність за загальне керівництво трудовими ресурсами в великих організаціях звичайно покладена на професійно підготовлених робітників відділів кадрів, звичайно в складі штабних служб. Для того щоб такі спеціалісти могли активно сприяти реалізації цілей організації, їм потрібні не тільки знання і компетенція у своїй конкретній галузі, але і проінформованість про потреби керівників нижчої ланки. Водночас, якщо керівники нижчої ланки не розуміють специфіки управління трудовими ресурсами, його механізму, можливостей і недоліків, то вони не можуть повною мірою скористатися послугами спеціалістів-кадровиків. Тому важливо, щоб усі керівники знали і розуміли засоби і методи управління людьми.
Управління трудовими ресурсами містить у собі такі етапи:
Планування ресурсів: розробка плану задоволення майбутніх потреб у людських ресурсах.
Набір персоналу: створення резерву потенційних кандидатів по всіх посадах.
Відбір: оцінка кандидатів на робітники місця і відбір кращих із резерву, створеного в ході набору.
Визначення заробітної плати і пільг: розробка структури заробітної плати і пільг із метою залучення, наймання і збереження службовців.
Профорієнтація й адаптація: вступ найнятих робітників в організацію і її підрозділи, розвиток у робітників розуміння того, що очікує від нього організація і