Характеристика сутності та змісту класичної школи управління
Школа наукового управління (1885-1920 рр.). Найтісніше пов'язана з роботами Фредеріка І.Тейлора, Френка і Лілії Гілбрейт, Генрі Ганта. Вони займались дослідженням на рівні організації, створенням виробничого менеджменту. Тейлор і Гілбрейт (Джілбрейт), які починали свою кар'єру робітниками, займались спостереженнями, замірами і аналізом операцій ручної праці, стимулюванням трудової активності, нормуванням праці тощо. Завдяки розробці концепції наукового управління менеджмент був визнаний самостійною галуззю наукових досліджень. У своїх працях „Управління фабрикою” (1903 р.) та „Принципи наукового менеджменту” (1911 р.) Ф.Тейлор розробив ряд методів наукової організації праці, що базувались на засадах хронометражу, стандартизації прийомів та знарядь праці. Його основоположні принципи полягають у таких положеннях „якщо я можу на науковій основі відібрати людей, на науковій основі їх підготувати, надати їм дієві стимули та поєднати роботу і людину, тоді я зможу отримати сукупну продуктивність, яка буде перевищувати внесок, зроблений індивідуальним працівником”. Тейлор виділив принципи наукового управління: вимірювання праці, розподіл праці, мотивацію, індивідуальний і виробничий процес, складання програм стимулювання, роль профспілок, розвиток управлінського мислення, правила та стандарти менеджменту, складання завдань-інструкцій, роль „синіх” та „білих комірців” в отриманні поточного результату.
Головна заслуга Ф. Тейлора потягає в тому, що він як засновник школи „наукового управління” розробив методологічні основи нормування праці, стандартизував трудові операції, запровадив наукові підходи підбору, розставляння і стимулювання працівників.
Класична (адміністративна) школа управління (1920-1950 рр.) започаткована Анрі Файолем, якого часто називають батьком менеджменту. Займалась вивченням ролі та функцій менеджерів. Файоль був керівником інституційного рівня управління, оскільки керував французькою вугільною компанією. Інші засновники адміністративної школи, такі, як Ліндан Ірвік (консультант з питань управління в Англії), Джеймс Д.Муні (працював у компанії „Дженерал Моторс”), також були практиками. Файоль виділив в управлінні п'ять основних функцій планування, організування, розпорядництво, координування та контролювання. На засадах розробок Файоля у 20-х рр. було сформульовано поняття організаційної структури управління підприємства, елементи якої є системою взаємозв'язків, неперервних взаємопов'язаних дій - функцій управління.
Файолем розроблено 14 принципів менеджменту, поділ праці, повноваження та відповідальність, дисципліна, єдиновладдя, єдність напряму діяльності, підпорядкування особистих інтересів загальним, винагорода персоналу, централізація, ієрархія управління, порядок, справедливість, стабільність робочого місця, ініціатива, корпоративний дух.
Список використаної літератури
Каким быть руководителю. Л.Д. Кудряшова. –Л.: Лениздат, 1986г.
Менеджмент. П. А. Кохно. – М.:Финансы и статистика, 1993 г.
Профессионалы в управлении. Мартынов С. Д. – Л.:Лениздат, 1991 г.
Менеджмент – путь к успеху. Любимова Н.Г. – М.: Агропромиздат, 1992 г.
Герчикова «Менеджмент». М; «Юнити» 1995 г.
О.С. Виханский, А.И. Наумов «Менеджмент». М; «Гардарика» 1996 г.
Основополагающие идеи в менеджменте». М; «Дело» 1996 г.
Веснин В.Н. «Основы менеджмента».Москва.1992г.
Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. «Основы менеджмента». «Дело». Москва.1993г.
Кабушкин Н.И. «Основы менеджмента». «Эконопресс». Москва. 1997г.
Радушин А.А. «Основы менеджмента»М.:Центр.1998г.
Смирнова В. «Формирование концепции предпринимательского управления». Проблемы теории и практики управления.1998г. №4.
Шипунов В.Г., Кишкель Е.Н. Основы управленческой деятельности. М.: Высш. школа , 2000.
Паркинсон С. и др. Искусство управления. – СПб.: Лениздат, 1992.
Поляков, В.Г. Человек в мире управления. М.: Наука, 1996.