Моделювання прийняття рішень в управлінні підприємством
чинники ризику і невизначеності
міра керованості і передбачуваність параметрів проблеми
міра ризику, з яким зв'язана реалізація УР
міра прогнозу результату дії у разі прийняття УР
обставини, перешкоджаючі реалізації УР
величина елемента ризику і невизначеності в момент прийняття рішення
міра впливу невизначених ситуацій
обгрунтованість УР
чи застрахована відповідальність осіб, що приймають рішення (ЛПР) і виконавців
міра стабільності (мінливість) внутрішньої і зовнішньої середи підприємства
стійкість ситуації до можливих змін зовнішньої і внутрішньої середи
стабільність характеру управлінської діяльності
міра впливу елементів зовнішньої середи
об'ємність, складність зовнішньої середи
невизначеність зовнішньої середи
вплив паніки на УР
раптовість ситуації, в якій приймається УР
новизна ситуації
напруженість ситуації
міра впливу елементів внутрішньої середи
вплив оточення на ЛПР
3) чинники відповідності УР цілям організації і інтересам людей
відповідність УР створенню комфортного середовища мешкання людини і всебічному розвитку особистості на підприємстві і за його межами
наскільки враховуються інтереси різних людей
орієнтація УР на досягнення запланованої мети
узгодженість потреб ЛПР і виконавців
соціальна справедливість УР
забезпечення очікувань ЛПР і виконавців
узгодженість рішення з політикою організації
забезпечення рішенням можливості встановлення ефективної взаємодії із зовнішньою середою для забезпечення бажаного економічного, комерційного, фінансового або іншого успіху
реакція колективу на УР
етичне наповнення УР
міра впливу УР на рівень життя населення
сумісність УР з іншими рішеннями
історична прийнятність УР для менталітету працівників і навколишнього середовища
4) чинники можливості оперативного управління ходом реалізації УР
об'єм, достовірність, цінність і насиченість управлінської інформації для прийняття УР
наявність аналогів в розробці і успішній реалізації УР
наявність організаційних структур, що забезпечують отримання результату УР
наявність еталонної ситуації
проведення і результати ситуаційного аналізу
методичне, організаційне, комп'ютерне, інформаційне забезпечення УР
міра відмінності з еталонною ситуацією
надійність результату експертизи
використання банків даних і спеціальних автоматизованих систем для обробки даних і супроводу основних процедур ситуаційного аналізу або процесу прийняття УР
наявність надійних прогнозів
можливість оперативного управління ходом реалізації УР
можливість подальшого коректування УР
можливість контролю реалізації УР
ефективність зворотнього зв’язку
розвиток системи безперервного моніторинга і прогнозування
5) чинники впливу ОПР на прийняття УР
міра впливу ОПР на персонал
міра професіоналізму ОПР
міра досвіду в реалізації УР
поточний стан здоров'я ОПР
уміння передбачувати хід події
схильність до різної міри ризику
інтуїція
система цінностей і переваг (відповідність УР)
володіння професійними навичками роботи з сучасними управлінськими технологіями
міра довір'я ОПР до результатів моделювання
адекватність оцінки ситуації ОПР (чітке, повне її уявлення)
вплив УР на імідж ОПР, на суспільне визнання, на соціальний статус, на входження у владу, на популярність
міра реалізації власної ідеї в УР
здібність до класифікації інформації (до виділення релевантної)
цілеспрямованість, ієрархічність мислення, його гнучкість, швидкість і широта
здібність ОПР до абстракції
знання предмета УР, його резервів і труднощів
воля, прищеплюваність, рівень емоційності, темперамент, відповідальність, характер уваги, рішучість, сміливість ОПР
романтизм (оптимізм) або практицизм (песимізм) ОПР
упевненість в своїх силах (в досягненні мети)
настрій ОПР
знання ОПР природи і характеру ризику, що прогнозується
авторитет
розуміння ситуації.
Вимоги до УР, а саме:
відповідність чинному законодавству і статутним документам підприємства
відсутність в тексті УР суперечності рішення самому собі або раніше реалізованим
наявність у ОПР відповідних повноважень (прав і відповідальності) для реалізації УР
екологічна і технічна безпека УР
наявність повноважень, прав, обов'язків і відповідальності, якими треба наділити колектив
наявність фінансових, матеріальних ресурсів
наявність інформаційних ресурсів
наявність кадрових ресурсів
наявність техніки і технології для забезпечення реалізації УР
наявність ресурсу часу на прийняття і реалізацію УР
відсутність обставин непереборної сили, -
повинні дотримуватися при будь-якій ефективності системи управління, тому ця група чинників не буде впливати на вихід мережі.
Отже, входами нейромережової моделі системи управління підприємством є перераховані вище п'ять груп чинників.
Приводимо якісний опис цих входів при максимальному і мінімальному значеннях їх параметрів:
1) чинники, що характеризують об'єкт УР
Значенню "1" відповідає проблема, яка має великий вплив на функціонування організації; складна (багатокритеріальна і багаторівнева); потрібна і корисна для внутрішньої і зовнішньої середи.
Значення "0" - поганенька, нескладна проблема, що не являє собою небезпеки і що не відкриває нових можливостей для розвитку організації.
2) чинники ризику і невизначеності
Значення "1" - УР приймається в нестабільному внутрішньому і зовнішньому середовищі, при чому зміни значно впливають великий чином на ситуацію; висока міра ризику в момент прийняття рішення; практично неможливо передбачити результати дії.
Значення "0" - ситуація відносно стійка до змін зовнішньої і внутрішньої середи підприємства, міра впливу яких на прийняття УР дуже невелика; параметри проблеми досить керовані і передбачувані; обставини, перешкоджаючі реалізації УР, практично відсутні; міра ризику невисока.
3) чинники відповідності УР цілям організації і інтересам людей
Значення "1" - УР направлене на досягнення поставлених цілей; відповідає створенню гідних умов життя в організації і за її межами; враховує інтереси різних людей; забезпечує бажаний фінансовий або інший успіх.
Значення "0" - УР не узгоджене з політикою організації; не забезпечує очікувань ОПР і виконавців; не відповідає внутрішнім вимогам організації; не може забезпечити бажаного успіху.
4) чинники можливості оперативного управління ходом реалізації УР
Значення "1" - в наявності великий обсяг достовірної і релевантної інформації для прийняття УР, достатнє методичне, комп'ютерне і організаційне забезпечення УР, велика можливість оперативного управління ходом реалізації УР для подальшого його коректування.
Значення "0" - дуже мало управлінської інформації; відсутні аналоги в розробці УР; практично немає його забезпечення; нерозвинена система моніторинга і прогнозування ситуації; неможливо проконтролювати реалізацію УР.
5) чинники впливу ОПР на прийняття УР
Значення "1" - високий професіоналізм і великий досвід ОПР в сфері прийняття УР, уміння передбачувати хід подій, інтуїція, розуміння ситуації, гнучкість і цілеспрямованість мислення.
Значення "0" - відсутність належного досвіду в прийнятті УР, інтуїції і уміння передбачити сценарій розвитка подій, невисокий рівень професіоналізму, нечітке і неповне представлення ситуації, невпевненість в своїх силах.
Множина даної нейромережової моделі, що навчається, складається з 26-ти різних комбінацій значень входів і експертних оцінок ефективності відповідних управлінських рішень за стобальною шкалою. Вона представлена у вигляді електронної таблиці 1.
Таблиця 1 - Комбінації значень входів і експертних оцінок ефективності відповідних управлінських рішень за стобальною шкалою
| X1 | X2 | X3 | X4 | X5 | EXP |
| 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 70 |
| 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 3 |
| 0 | 0 | 0 | 0 | 1 | 8 |
| 0 | 0 | 0 | 1 | 0 | 5 |
| 0 | 0 | 1 | 0 | 0 | 13 |
| 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 10 |
| 1 | 0 | 1 | 0 | 0 | 30 |
| 1 | 0 | 0 | 1 | 0 | 15 |
| 1 | 0 | 0 | 0 | 1 | 20 |
| 0 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 |
| 0 | 0 | 1 | 1 | 0 | 15 |
| 0 | 0 | 1 | 0 | 1 | 25 |
| 0 | 0 | 0 | 1 | 1 | 10 |
| 1 | 1 | 0 | 0 | 0 | 5 |
| 1 | 1 | 1 | 0 | 0 | 20 |
| 0 | 1 | 1 | 0 | 0 | 10 |
| 0 | 1 | 0 | 1 | 0 | 3 |
| 0 | 1 | 1 | 0 | 1 | 15 |
| 1 | 0 | 1 | 1 | 0 | 40 |
| 0 | 0 | 1 | 1 | 1 | 30 |
| 1 | 0 | 0 | 1 | 1 | 35 |
| 1 | 1 | 1 | 1 | 0 | 35 |
| 1 | 0 | 1 | 1 | 1 | 100 |
| 0 | 1 | 1 | 1 | 1 | 20 |
| 1 | 1 | 1 | 0 | 1 | 65 |
| 1 | 0 | 1 | 0 | 1 | 80 |
За допомогою стандартних нейропакетів зроблений аналіз роботи створеної моделі з тестовими даними.
Поля бази даних (вихідні симптоми):
X1
X2
X3
X4
X5
Поля бази даних (кінцеві синдроми):
EXP
Передобробка вхідних полей БД для подавання у мережі:
X1= (X1-0,5) /0,5
X2= (X2-0,5) /0,5
X3= (X3-0,5) /0,5
X4= (X4-0,5) /0,5
X5= (X5-0,5) /0,5
Функціональні перетворювальники:
Сигмоіда1 (A) =A/ (0,1+|A|)
Сигмоіда2 (A) =A/ (0,1+|A|)
Сигмоіда3 (A) =A/ (0,1+|A|)
Синдроми 1-го рівня:
Синдром1_1=Сигмоіда1 (0,05823203*X1-0,1213136*X2+0,03646167*X3-0,1178368*X5+0, 2012148)
Синдром1_2=Сигмоіда1 (-0,1298162*X1-0,06717832*X3-0,02071069*X4-0,07378492*X5+0,1879927)
Синдром1_3=Сигмоіда1 (-0,2709474*X1+0,1346104*X3
+0,01916438*X4+0,107602*X5)
Синдроми 2-го рівня:
Синдром2_1=Сигмоіда2 (0,2187901*Синдром1_2
+0,1126397*Синдром1_3)
Синдром2_2=Сигмоіда2 (0,2296853*Синдром1_1-0,1501314*Синдром1_2-0,06354368*Синдром1_3-0,1609641)
Синдроми 3-го рівня:
Синдром3_1=Сигмоіда3 (0,2247215*Синдром2_1
+0,1179873*Синдром2_2+0,1612298)
Синдром3_2=Сигмоіда3 (-0,2800951*Синдром2_1-0,2629335*Синдром2_2+0,2680423)
Кінцеві синдроми:
EXP=Синдром3_1-Синдром3_2+0,2206153
Постобробка кінцевих синдромів:
EXP= ( (EXP*100) +100) /2)
Мережі задані вихідні дані, - ефективність системи управління підприємством, і отримані значення кожної групи чинників, відповідні заданій ефективності. Дані значення представлені в таблиці 2.
Таблиця 2 - Значення груп чинників, відповідні заданій відносній ефективності системи управління підприємством
| 0, 200709 | 0,479171 | 0,135887 | 0,349281 | 0,166803 | 0 |
| 0,280495 | 0,354158 | 0,369528 | 0,37255 | 0,307081 | 10 |
| 0,433986 | 0,407998 | 0,69619 | 0,383581 | 0,531383 | 20 |
| 0,601094 | 0,210462 | 0,82394 | 0,569976 | 0,56655 | 30 |
| 0,905268 | 0,24143 | 0,75964 | 0,904237 | 0,335042 | 40 |
| 0,972457 | 0,309502 | 0,857619 | 0,829922 | 0,33703 | 50 |
| 0,998319 | 0,899146 | 0,990365 | 0,399167 | 0,944845 | 60 |
| 0,999757 | 0,742031 | 0,998768 | 0,406182 | 0,992884 | 70 |
| 0,999901 | 0,482634 | 0,999583 | 0,399338 | 0,997738 | 80 |
| 0,99994 | 0,266227 | 0,99979 | 0,537811 | 0,998945 | 90 |
А отримана залежність відносної ефективності системи управління від чинників, що впливають на прийняття управлінських рішень, відображена на рисунку 3.
Рисунок
3 - Залежність
відносної
ефективності
системи управління
від чинників,
що впливають
на прийняття
управлінських
рішень.
На основі даної графічної залежності проаналізована відносна ефективність системи управління підприємством:
при ефективності від 0 до 30 балів система управління малоефективна.
Зростання ефективності забезпечується збільшенням відповідності більш важливих рішень цілям організації і інтересам людей, можливості оперативного управління ходом реалізації таких рішень і професіоналізму ОПР в умовах зниження невизначеності до мінімального рівня. Така система управління характерна для планово-адміністративного господарювання.
2) відносна ефективність прийняття управлінських рішень на підприємстві від 30 до 60 балів відповідає ринковій економіці.
На початковому етапі із збільшенням ризику в умовах невизначеності професіоналізм ОПР, його досвід в прийнятті УР знижуються в порівнянні з плановою економікою. ОПР не може прийняти УР, в повній мірі відповідне цілям організації і її внутрішнім вимогам, оскільки йому доводиться діяти в абсолютно незнайомій ситуації. Але загалом ефективність прийняття УР все одно збільшується, оскільки зростає рівень інерційності системи управління і складність проблем, що вирішуються. Далі ефективність прийняття УР збільшується з різким зростанням міри ризику. Нарівні з цим повинен рости і професіоналізм ОПР для прийняття успішних розв'язань важливих і складних проблем, що задовольняють в достатньому об'ємі внутрішні вимоги організації. У зв'язку із збільшенням ризику різко знижується рівень інерційності системи управління підприємством і зростають вимоги до гнучкості системи управління.
3) нарешті, при відносній ефективності прийняття управлінських рішень від 60 балів і вище система управління суперефективна.
Самі складні і важливі проблеми вирішуються з максимальним управлінським потенціалом ОПР, при чому ці рішення повністю відповідають цілям організації і інтересам людей. Така суперефективна система прийняття управлінських рішень може існувати тільки на "ідеальному" підприємстві в умовах різкого зниження ризику і невизначеності і збільшення можливості оперативного управління ходом реалізації управлінських рішень.
Отримавши таким чином модель прийняття управлінських рішень, керівник або ОПР може визначити ефективність кожного наступного рішення, знаючи значення факторів, що впливають на нього, та вирішуючи тим самим, чи реалізувати дане управлінське рішення.
Висновки
Одне з множини визначень менеджменту формується як збiр iнформацiї, розробка рiшень та органiзацiя їх виконання, що пiдкреслює високу значимiсть рiшень в управлiнськiй дiяльностi.
Аналiзуючи розвиток менеджменту, неважко вiдмiтити, що його теорiя еволюцiонує до розробки сучасних технологiй прийняття рiшень. Рiшення визначають такi напрямки менеджменту, як управлiння на основi контролю за виконанням, управлiння за допомогою екстраполяцiї минулого в майбутнє, управлiння за допомогою передбачення змiн, управлiння шляхом гнучких екстрених рiшень.
Розробка та прийняття ефективних рiшень - це основоположена предпосилка забезпечення конкурентоспроможностi продукцiї та фiрми на ринку, формування рацiональних органiзацiйних структур, проведення правiльної кадрової полiтики i роботи, регулювання соцiально-психологiчних вiдносин на пiдприємствi, створення позитивного iмiджу тощо.
В теперішній час багато обставин свiдчить про брак в управлiнськiй дiяльностi, що народжує серйознi економiчнi та соцiальнi наслiдки (упущену можливiсть, нерацiональнi затрать годині i коштiв, безвiдповiдальнiсть, зниження трудової активностi, розкладання здорового психологiчного клiмату в колективах). Тому органiзацiя глибокої проробки управлiнських рiшень, грамотніше оформлення та виконання методологiчних принципiв проведення цiєї роботи набуває особливої актульностi.
Проблема прийняття рiшень носити фундаментальний характер, що визначається роллю, яку грають рiшення в будь-якiй сферi людської дiяльностi. Синтезуючи рiзнi компоненти, управлiнськi рiшення виступають способом постiйного впливу управляючої пiдсистеми на управляєму (суб'єкта на об'єкт управлiння), що в iтозi веде до досягнення поставлених цiлей. Це постiйна ланка, що пов'язує двi пiдсистеми, без якої пiдприємство як система функцiонувати не може. Дана обставина пiдкреслює визначальне мiсце управлiнського рiшення в процесi управлiння.
Прийняття рiшення - це дiя, що має не тiльки технологiчнi, але й соцiально-економiчнi, психологiчнi аспекти. Помилки в прийняттi управлiнських рiшень в складних соцiально-економiчних системах мають далекі прямуючi моральнi та матерiальнi наслiдки.
Прийняття рiшень повинно бути вiдокремлено серед iнших функцiй органiзацiї та управлiння, так як всi цi функцiї загальнi i частковi для свого виконання потребують прийняття тихий чи iнших рiшень.
Однак у сучасних системах управлiння виробництвом неможна обмежуватися рiшенням математичних задач вибору оптимального з тим чи iншим критерiям рiшеення з кiнцевої множини альтернативних варiантiв. Сутнiсть проблеми якiсного управлiння складається в генерацiї цих альтернативних варiантiв, у визначеннi цiлей, обмежеень та можливих областей рiшення, а також викликаємих цими рiшеннями наслiдкiв.
Тому прийняття управлiнських рiшень являє собою процес, що починається з усвiдомлення з'явлення проблемної ситуацiї та завершується формулюванням дiй, направлених на її знищення. При цьому пiд проблемною ситуацiєю розумiють будь яку невiдповiднiсть фактичне виконуємих в системi дiй та цiлей, що перед нею стоять.
Головним об'єктом науково-технiчного прогреса в сферi управлiння являється пiдвищення якостi управлiнських рiшень та вдосконалення методiв їх розробки та прийняття.
Виробничий менеджмент повинен забезпечити ефективнiсть реалiзацiї тих чи iнших проектiв в необхiднi строки та з максимальною доцiльнiстю i оперативнiстю у використаннi досягнень науково-технiчного прогресу. Тобто, при менеджментi необхiдно на всiх етапах з'явлення та реалiзацiї того чи iншого проекта приймати вiдповiдальнi рiшення з управлiння, перш за все економiчного характеру.
Ітак, в результаті розгляду та аналізу матеріалу, викладеного в даній науковій роботі, можна зробити наступні висновки:
У науковій роботі розглянутий достатньо широкий спектр питань, що стосуються методiв прийняття управлiнських рiшень. Зроблена спроба розкрити сутнiсть управлiнських рiшень, показати процес їх прийняття в процесi управлiння та знайти вiрну модель процесу пiдготовки та прийняття управлiнських рiшень.
Здійснений критичний аналіз організаційної структури, методів прийняття та оцінки рішень, управлінського середовища великого машинобудівного підприємства на прикладі АТ НКМЗ. Розглянуті напрямки перетворення організаційної структури підприємства.
Організаційна структура управління АТ НКМЗ характеризується як сумісна корпоративна функціонально-дивізійна структура управління з вертикальною ієрархічною багаторівневою пірамідальною архітектурою та оптимальним рівнем управління.
На АТ НКМЗ продовжується розробка і впровадженння сквозної інтегрованої системи корпоративного управління, на якій практично базується створення організаційних корпоративних структур.
Запропонована модель побудови нової організаційної структури АТ НКМЗ з позицій функціонально-вартісного аналізу. Ця модель підприємства з системних позицій виражена в збалансованій, взаємообумовленій ув’язці чотирьох структур: структури товарних результатів; структури організаційної системи; структури методів пошуку рішень і управління.
Діюча в АТ НКМЗ організація формування та реалізації програмних приказів або прийняття управлінських рішень містить елементи матричної структури управління. Кожна програма-приказ закріплюється за керівниками відповідних підрозділів. В плані по кожному заходу визначаються етапи, строки та відповідальні виконавці робіт, контроль виконання здійснюється щомісячно. В реалізації цих комплексних програм беруть участь практично всі служби та структурні підрозділи АТ НКМЗ.
З 1996 року впроваджена принципово нова практика розробки, обґрунтування та захисту на засіданнях ТЕР при правлінні АТ НКМЗ стратегії діяльності заводу та його структурних підрозділів - центрів прибутку у формі перспективних бізнес-планів розвитку.
Важливою особливістю діючої в АТ НКМЗ методики прийняття планових рішень є дотримання чітко встановлених строків формування всіх планових завдань та програм, що входять до складу щорічно розроблюємого Комплексного плана діяльності підприємства.
Одним з нових напрямів економічної роботи на підприємстві стає поява контролінга, який забезпечує реалізацію фінансово-економічної функції в менеджменті для прийняття оперативних та стратегічних управлінських рішень.
Актуальнішою проблемою сьогодні стає проблема індивідуального перетворення, формування інтелектуального потенціала АТ НКМЗ. В зв’язку з цим розглянутий процес проведення на підприємстві біореінженіринга, який включає схеми управління потоками знань.
Створена нейромережова модель оцінки відносної ефективності системи управління підприємством на основі прийняття управлінських рішень. За цією моделлю зроблений аналіз відносної ефективності системи управління підприємством. Такі моделі, створені за допомогою даних, якими володіють керівники підприємств, будуть мати велику практичну цінність як для підвищення ефективності прийняття управлінських рішень, так і взагалі для значного збільшення ефективності функціонування і розвитку підприємств в цілому.
Перелік посилань
Бажин И.И. Информационные системы менеджмента. М.: ГУ-ВШЭ, 2000. - 688с.
Введение в теорию управления корпорацией/ В.А. Панков, А.Л. Еськов, С.В. Ковалевский, С.Н. Петрукевич. 2004. - 69с.
Карданская Н.Л. Управленческие решения: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ ДАНА, 2004. - 465с.
Литвак Б.Г. Разработка управленческого решения: Учеб. - М.: Дело, 2000. - 392с.
Скударь Г.М. Управление конкурентоспособностью крупного АТ: проблемы и решения. - К.: Наукова думка, 2004. - 496с.
Смирнов Э.А. Разработка управленческих решений: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 271с.
Юкаева В.С. Управленческие решения: Учебное пособие. - М.: Издательский дом “Дашков и К", 2004. - 292с.