Xreferat.com » Рефераты по налогообложению » Податок на прибуток підприємств

Податок на прибуток підприємств

умовах оренди, елемент ’’амортизація основних фондів’’ включає амортизаційні відрахування на повне їх відновлення як за власними, так і за орендованими основними фондами.

До цього елемента належать також амортизаційні від­рахування на повне відновлення основних фондів (примі­щень), які надаються безкоштовно організаціям (струк­турним підрозділам підприємства) громадського харчуван­ня для обслуговування трудових колективів, а також від вартості приміщень та інвентаря, які надаються медичним установам для організації медпунктів безпосередньо на території підприємства.

Підприємства з іноземними інвестиціями, філії спіль­них підприємств, створених на території інших держав з участю підприємств України, провадять амортизаційні від­рахування на повне відновлення основних виробничих фондів за нормами і в порядку, встановленими для під­приємств України, якщо інше не передбачено міжнарод­ними і міждержавними договорами та законодавством.

До інших затрат належать:

1. платежі на обов'язкове страхування майна під­приємств, яке входить до складу основних виробничих фондів, а також окремих категорій працівників, зайнятих на виробництві відповідних видів продукції (робіт, послуг) безпосередньо на роботах із підвищеною небезпекою для життя і здоров'я;

2. виплата процентів за короткострокові кредити й по­зики банків, одержання яких пов'язане з поточною вироб­ничою діяльністю, крім процентів за прострочені і відстро­чені кредити та позики, одержані на покриття недостачі власних оборотних коштів і на придбання основних засобів та нематеріальних активів;

3. витрати на сертифікацію і збут (реалізацію) про­дукції, включаючи вивізне (експортне) мито;

4. витрати на відрядження за нормами, встановленими законодавством;

5. виплата стороннім підприємствам за пожежну і сто­рожову охорону;

6. витрати на організований набір працівників, підйомні;

7. обов'язкові відрахування за встановленими нормами в позабюджетні фонди сприяння конверсії, на будівництво, ремонт і утримання автомобільних шляхів, фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт і освоєння нових технологій та виробництва нових видів продукції (іноваційні фонди);

8. витрати на гарантійний ремонт та обслуговування;

9. оплата послуг зв'язку, обчислювальних центрів, бан­ків (відкриття і ведення рахунків, вкладів: виконання опе­рацій за рахунками, а також поштово-телеграфні та інші витрати, пов'язані з виконанням банками доручень під­приємства);

10. оплата оренди окремих об'єктів основних виробни­чих фондів у межах норм амортизаційних відрахувань на їх повне відновлення, при цьому плата за оренду нежитлових приміщень для забезпечення основної виробничої ді­яльності у склад витрат включається за ставками, затвер­дженими місцевими органами державної виконавчої влади;

11. плата за землі сільськогосподарського призначен­ня, а також зайняті під об'єкти й споруди виробничого призначення;

12. платежі за викиди й скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів 'та інших видів шкідливого впливу в межах лімітів;

13. податок із власників транспортних засобів;

14. знос нематеріальних активів;

15. інші витрати, які включаються у собівартість про­дукції (робіт, послуг), але не належать до раніше пере­лічених елементів витрат.

При визначенні валового доходу (прибутку) враховую­ться:

  • виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей і майна (включаючи основні фон­ди), нематеріальних активів і брокерських місць (крім реа­лізації біржами);

  • доходи від позареалізаційних операцій, зменшені на суми витрат по цих операціях;

  • кошти, одержані від підприємств-постачальників (під­рядчиків) і не враховані підприємствами на рахунку реа­лізації.

Слід зазначити, що внески, паї, а також кошти від добровільних пожертвувань не є доходами (прибутком) підприємства і не оподатковуються. Але доход (прибуток), одержаний від використання вказаних коштів, підлягає оподаткуванню.

До складу доходів (витрат) від позареалізаційних опе­рацій включаються:

  • доходи, одержувані від пайової участі в спільних під­приємствах;

  • доходи від здачі майна в оренду;

  • дивіденди (проценти) з акцій, облігацій та інших цін­них паперів, що належать підприємству;

  • доходи (проценти), одержані від комерційного кредиту (виданої позички).

Суми, внесені до бюджету та іншим організаціям у вигляді економічних санкцій, які відповід­но до чинного законодавства відносяться за рахунок, що залишається в розпорядженні підприємства, не включаються до складу витрат від позареалізаційних операцій. До таких санкцій, зокрема, належать витрати на сплату в бюджет штрафних санкцій (включаючи пеню) і відшкоду­вання збитків, завданих унаслідок недотримання вимог з охорони навколишнього середовища, забруднення та інших шкідливих впливів, використання природних ресурсів понад установлені ліміти, недотримання санітарних норм і пра­вил, одержання необгрунтованого прибутку шляхом за­вищення цін на продукцію (роботи, послуги), приховання (заниження) прибутку та інших об'єктів оподаткування, інших видів штрафних санкцій, суми яких підлягають вне­сенню в бюджет.

При встановленні об'єктом оподаткування валового до­ходу його розмір визначається вирахуванням із загальної виручки спочатку встановлених платежів до бюджету, а по­тім суми матеріальних та прирівняних до них затрат згід­но із схемою (додаток 2).

Якщо об'єктом оподаткування є прибуток, то його ви­значення можна відобразити за допомогою такої схеми (додаток 3).

Визначення сум доходу (прибутку) від деяких видів діяльності має свої особливості.

Якщо підприємство здійснює торгівлю купленими то­варами й матеріалами, доход визначається як різниця між купівельною і продажною вартістю товарів і матеріалів. Від аукціонного продажу доход також може визначатись як різниця між цінами на куплені і продані товари або як різниця між вартістю виробленої продукції за діючими державними чи вільними цінами й вартістю продажу її на аукціоні. При цьому вільні ціни визначаються за даними підприємства, яке реалізує продукцію.

При товарообмінних операціях шляхом прямого обміну або виконанні робіт (послуг) у рахунок бартерної угоди оподатковувана виручка від реалізації визначається розрахунково, виходячи із цін на продукцію (роботи, послуги), що діяли на дату виписування відвантажувальних докумен­тів, або вартості товарів, придбаних для проведення то­варообмінних операцій.

Якщо підприємство реалізує продукцію (роботи, послу­ги) власного виробництва за цінами, нижчими від собі­вартості або ціни придбаних товарів, то оподатковувана виручка від їх реалізації також визначається розрахун­кове, виходячи із ціни реалізації аналогічної продукції (робіт, послуг), але не нижче за собівартість її виробни­цтва або ціну придбання.

Доходом від посередницької діяльності є сума комісійних винагород (процентів) від виконання угод або доход від посередницьких операцій. Прибуток від посередницької діяльності - це різниця між доходом від цієї діяльності й пов'язаними з нею витратами.

При визначенні об'єкта оподаткування для іноземних юридичних осіб враховуються доходи (прибуток), одержа­ні лише із джерел в Україні, на її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні. Для підпри­ємств України об'єктом оподаткування є доходи (прибу­ток), отримані з вищевказаних джерел, а також за межа­ми України.

Доходи підприємств одержані в іноземній валюті, під­лягають оподаткуванню за сукупністю з доходами, одер­жаними в національній валюті, на загальних підставах. При цьому доходи в іноземній валюті перераховуються в національну грошову одиницю України за курсом Націо­нального банку України, що діяв на дату одержання доходу.

Для організацій, які не перебувають на господарсько­му розрахунку, але одержують доходи від здійснення гос­подарської (комерційної) діяльності (надання послуг), оподатковуваним доходом є сума перевищення доходів над витратами, пов'язаними з цією діяльністю.

Оскільки різні частини доходу оподатковуються за різ­ними ставками, то валовий доход необхідно розкласти на окремі частини, вилучивши з нього суми:

1. доходів (дивідендів, процентів) від акцій, облігацій та інших цінних паперів, що належать підприємству;

2. доходів, одержаних від пайової участі в діяльності інших підприємств, створених на території України;

3. прибутку, не розподіленого серед працівників, акціо­нерів, пайовиків або кредиторів господарського товарист­ва, якщо він реінвестується всередині самого підприємства виключно на модернізацію, реконструкцію або розширення свого виробництва;

4. доходів від посередницької діяльності;

5. доходів від казино, відеосалонів, відеопоказу, про­кату відео- й аудіокасет, запису на них, гральних автома­тів із грошовим виграшем, від проведення масових концертно-видовищних заходів;

6. додаткових доходів від продажу товарів, продукції, майна на аукціоні.

При визначенні оподатковуваної частини доходу врахо­вуються також пільги, яким можуть користуватися підприємства згідно з чинним законодавством. Склад пільг буде розглянуто нижче.

З метою усунення подвійного оподаткування сума при­бутку або доходу, одержана за кордоном, включається до загальної суми доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні, і враховується при визначенні розміру податку.

Обчислення оподатковуваного прибутку (доходу) іноземних юридичних осіб має деякі особливості. Так, при визначенні оподатковуваного прибутку необхідно враховувати лише валовий прибуток іноземної юридичної особи, який одержано у зв'язку з її діяльністю в Україні через постійне представництво, якщо таке постійне пред­ставництво веде окремий баланс та має рахунок у банку в Україні.

У разі, коли іноземна юридична особа здійснює свою діяльність не лише в Україні, але й за її межами, і при цьому не веде окремого обліку прибутку, який дає змогу визначити суму прибутку від діяльності, здійснюваної нею через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню, може бути визначена на основі розрахунку, узгодженого платником податку з по­датковим органом, що контролює його платежі до бюдже­ту. Якщо немає можливості прямим підрахуванням ви­значити прибуток, одержаний іноземною особою від діяль­ності в Україні, він може бути визначений податковим органом, виходячи з валового доходу або проведених за­трат і норми рентабельності ЗО %.

Іноземні юридичні особи можуть одержувати як ком­пенсацію за здійснювану в Україні через постійне представ­ництво діяльність оплату у вигляді продукції чи майна. У цьому випадку для визначення оподатковуваного при­бутку використовуються договірні (контрактні) ціни, ціни основних організацій-експортерів або ціни, обчислені на базі світових цін на таку саму або аналогічну продукцію чи майно.


Пільги щодо податку на прибуток (доход).

Пільги щодо податку на прибуток (доход) умовно мож­на поділити на чотири групи:

1. звільнення від сплати податку. При цьому можуть звільнятися від оподаткування як окремі суб'єкти, так і окремі види доходів;

2. звільнення від сплати податку на певний строк;

3. зменшення оподатковуваного прибутку (доходу);

4. зменшення розміру ставки податку.

Склад кожної з указаних груп залежить від того, на досягнення якої мети спрямована система пільг.

Пільги можуть установлюватися з метою стимулювання розвитку:

  • науки й виробництва;

  • технічної бази підприємств;

  • окремих форм господарювання і виробництва окремих видів продукції;

  • соціальної та культурної сфери;

  • благодійної діяльності;

  • соціального захисту деяких категорій працівників.

Стимулювання розвитку науки й виробництва здійснює­ться шляхом звільнення від оподаткування на певний строк, наприклад на п'ять років, доходів, одержуваних:

а) підприємством - власником патенту від використан­ня винаходу у власному виробництві, а також від продажу на нього ліцензії в межах строку дії патенту;

б) підприємством від використання винаходу в резуль­таті придбання ліцензії - з дати початку використання винаходу;

в) підприємством або новим виробництвом, створеним спеціально для виготовлення нової техніки з використан­ням запатентованого винаходу, - з дати введення підпри­ємства або нового виробництва в експлуатацію.

Крім того, можна звільняти від оподаткування увесь або частину (наприклад, 50 %) прибутку, який спрямовує­ться підприємством на проведення власними силами або науковими організаціями науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, підготовку й освоєння нових про­гресивних та екологічно чистих технологій і видів продук­ції, здійснювані за рахунок прибутку (доходу), що зали­шається в розпорядженні підприємства.

З метою розвитку технічної бази виробництва оподатко­вуваний доход (прибуток) зменшується на суму прибутку, використаного на реконструкцію і модернізацію активної частини виробничих фондів, на нове будівництво, розши­рення, введення і освоєння нових потужностей з виробни­цтва товарів (робіт, послуг). Але вказана пільга надає­ться за умови повного використання на дані цілі аморти­заційних відрахувань, що є в підприємства, а також залишків невикористаного прибутку минулих років.

Для розвитку соціальної та культурної сфери можуть установлюватися такі пільги, як зменшення оподатковува­ного доходу (прибутку) на:

а) суму затрат, здійснюваних за рахунок прибутку (доходу) відповідно до кошторисів затрат на утримання об'єктів охорони здоров'я, будинків для престарілих та інвалідів, дитячих дошкільних закладів, дитячих таборів відпочинку, закладів освіти, об'єктів культури й спорту, житлового фонду та комунального господарства, що пере­бувають на їхньому балансі, а також затрат на дані цілі за пайової участі в утриманні вказаних об'єктів, що пере­бувають на балансі інших підприємств;

б) суму прибутку (доходу), перерахованого підприєм­ствам, установам, організаціям культури, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізкультури й спорту та громадським організаціям інвалідів;

в) суму доходу закладів культури, фізичної культури й спорту, в тому числі прикладних видів, культурно-освітніх закладів, що спрямовується ними на будівництво й розви­ток матеріально-технічної бази;

г) суму доходу підприємств громадських організацій і об'єднань (крім професійних спілок, молодіжних полі­тичних організацій, політичних партій і рухів), релігійних організацій, що спрямовується ними на виконання статутної діяльності вказаних організацій і об'єднань, крім ви­трат на капіталовкладення (за винятком капіталовкладень, спрямованих на розвиток освіти, лікувальних закладів, закладів культури, фізкультури й спорту), утримання органів управління, матеріальне заохочення членів гро­мадських організацій;

д) доходи підприємств громадського харчування, які перебувають на балансі промислових підприємств та об­слуговують працівників цих підприємств.

Крім того, звільняються від оподаткування:

а) творчі спілки (письменників, художників, компози­торів, театральних діячів, кінематографістів, журналістів, фотохудожників, архітекторів, майстрів народного мисте­цтва, дизайнерів), Всеукраїнська музична спілка, націо­нально-культурні товариства, а також доходи належних їм підприємств від виконання робіт (виробленої продук­ції), передбачених статутною діяльністю спілок;

б) заклади культури й спорту, навчально-виховні за­клади системи освіти, організації соціального обслуговування населення, діяльність яких частково фінансується з державного бюджету;

в) доходи, одержані від проведення заходів, що зді­йснюються за програмою міжнародних, міждержавних, все­українських фестивалів, конкурсів, оглядів, які проводять­ся державними культурно-освітніми закладами і є еконо­мічно збитковими;

г) доходи видавництв, що здійснюють випуск літера­тури українською мовою та малотиражних видань мовами національних меншин, якщо ця література становить не менше за 70 % загального обсягу їх виробництва.

Розвиток благодійної діяльності можна забезпечувати шляхом зменшення оподатковуваного доходу (прибутку) на суму доходу (прибутку), перерахованого у благодій­ні фонди.

Зменшення оподатковуваного доходу (прибутку) також можна застосовувати для стимулювання розвитку виробни­цтва окремих видів продукції. Наприклад, зменшувати опо­датковуваний прибуток можна на:

а) суму в розмірі 35 % доходу підприємств пенітенціар­них закладів;

б) суму доходу, одержаного від виробництва медика­ментів та сировини всіх видів походження для їх виготов­лення, за умови збільшення обсягів виробництва порівняно з минулим роком;

в) суму прибутку (доходу), одержаного підприємства­ми від реалізації виготовлених ними протезно-ортопедич­них виробів і спеціальних технічних пристосувань для інва­лідів, тифлотехнічних засобів друкування та озвучування книг, журналів, підручників, іншої літератури для інвалі­дів по зору, а також виготовлення нестандартного облад­нання, технологічної оснастки для навчально-виробничих підприємств товариства інвалідів;

г) суму доходу, використаного на проведення заходів щодо збільшення виробництва медичної апаратури;

д) суму доходу, одержаного підприємствами від реалізації продукції, виготовленої з використанням відходів ви­робництва, якщо їх частка в загальній вартості сировини та матеріалів, використаних на виробництво цієї продукції, становить не менше за 75 %.

Для стимулювання розвитку окремих видів діяльності можна зменшувати розмір ставки податку. Наприклад, для малих підприємств зменшувати ставку податку на 75 % у перший рік і на 50 % - у другий рік діяльності. При цьому якщо кошти, звільнені від оподаткування, не спря­мовуються на будівництво, оновлення та освоєння нової тех­ніки, формування статутного фонду, то малі підприємства слід оподатковувати на загальних підставах.

На соціальний захист деяких категорій громадян спря­мовані такі пільги, як звільнення від оподаткування:

а) установ навчально-виробничих підприємств та об'єднань громадських організацій інвалідів, де інваліди ста­новлять більш як 50 % загальної чисельності працюючих;

б) лікувально-трудових майстерень, підсобних під­приємств при психіатричних лікарнях і протитуберкульоз­них закладах, будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів; виховно-трудових колоній для неповнолітніх, лікувально-трудових профілакторіїв та сільськогосподар­ських підприємств, пенітенціарних закладів, що викори­стовують працю інвалідів І і II груп диспансерного обліку, якщо їх чисельність становить не менше за 50 % загальної чисельності осіб, які утримуються в цих закладах;

в) учнівських та студентських підприємств за умови, що чисельність учнів та студентів у загальній чисельності працюючих становить не менше від 80 %, а також змен­шення оподатковуваного доходу (прибутку) на суму заро­бітної плати, виплаченої учням та студентам або праців­никам-інвалідам, якщо на підприємстві створено учнівські та студентські цехи, бригади, дільниці й кількість студен­тів та учнів менша за 80 % працюючих або якщо підприєм­ство використовує працю інвалідів, кількість яких стано­вить не менш як 50 % загальної чисельності працюючих.

Можуть застосовуватися також інші пільги, наприклад звільнення від оподаткування доходів від державних облі­гацій, а також доходів у вигляді процентів за кредитами, наданими уряду України, Національному банку України.

Склад пільг може уточнюватися й змінюватися поста­новами Кабінету Міністрів України. Це залежить від того, на досягнення якої мети спрямована система пільг на кож­ному конкретному етапі економічного розвитку. Слід зазна­чити, що в 1992-1993 роках система оподаткування характе­ризувалася досить значною кількістю пільг. Поступово склад їх скорочувався, і в 1994 було встановлено дві групи пільг - звільнення від сплати податку й зменшення оподатковуваного доходу.

Звільняються від сплати податку:

а) підприємства громадських організацій інвалідів, де інваліди становлять більш як 50 % загальної чисельності працюючих в основному виробництві. Оподатковуваний до­ход інших підприємств, які використовують працю інвалі­дів, зменшується на суму заробітної плати, сплаченої своїм працівникам-інвалідам;

б) підприємства з доходу, одержаного від виробництва сільськогосподарської продукції за винятком продукції квітково-декоративного рослинництва та звіроводства;

в) заклади освіти, культури й спорту, діяльність яких частково фінансується з державного бюджету;

г) доходи у вигляді процентів за кредитами, наданими іноземними юридичними особами уряду України, Націо­нальному банку України, а також дивіденди (проценти), одержані від державних облігацій та інших державних цінних паперів.

Оподатковуваний доход зменшується на:

а) суму доходу, одержаного підприємствами від реалі­зації виготовлених ними протезно-ортопедичних виробів і спеціальних технічних пристосувань для інвалідів, тифлотехнічних засобів друкування та озвучування книг, журна­лів, підручників, іншої літератури для інвалідів по зору, а також виготовлення нестандартного обладнання, техно­логічної оснастки для навчально-виробничих підприємств товариства інвалідів;

б) суму доходу, одержаного від реалізації продукції, виготовленої лікувально-трудовими майстернями, підсоб­ними підприємствами при психіатричних лікарнях і проти­туберкульозних закладах, будинках-інтернатах для пре­старілих та інвалідів, виховно-трудовими колоніями для неповнолітніх, лікувально-трудовими профілакторіями;

в) суму в розмірі 60 % доходу підприємств пенітенціар­них закладів;

г) суму доходу, перерахованого будинкам-інтернатам для престарілих та інвалідів, школам-інтернатам, а також підприємствам, установам, організаціям культури, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізкультури й спорту, фізкультурно-спортивним товариствам; дитячим громадським організаціям, але не більше за 2 % оподатковуваного доходу, який визначається у встановленому порядку.

Місцеві Ради народних депутатів можуть надавати окремим категоріям платників додаткові пільги щодо по­датку на доходи (прибуток), але в межах сум податку, що зараховуються до місцевих бюджетів.


Порядок обчислення і строки сплати.

Обчислення податку на доход (прибуток) за таким алгоритмом. Спочатку визначається розмір об’єкта оподаткування . Потім його сума розкладається на елементи, для яких установлено різні ставки. Нарешті вираховуються ті суми, для яких передбачено пільги. Протягом кварталу всі платники, за винятком під­приємств з іноземними інвестиціями та іноземних юридичних осіб, провадять авансові внески податку до бюджету. Авансові платежі вносяться не пізніше 15 і 28 числа кож­ного місяця.

Згідно із законодавством розмір авансового платежу визначається як 1/6 фактичної суми податку, сплаченої за відповідний період (квартал) попереднього року.

Приклад. Фактична сума податку на доход, сплачена в І квар­талі попереднього року, становить 500 млн. грн. Розмір авансових платежів, які необхідно вносити до бюджету 15, 28 числа кожного місяця, у І кварталі поточного року—83,3 млн. грн. (500:6).

Якщо платник вносить незначну суму податку, то за його заявою податковий орган за місцезнаходженням платника може встановити один строк сплати авансових платежів — не пізніше 20 числа кож­ного місяця в розмірі 1/3 квартальної суми податку.

Приклад 2. Платник вносить авансові платежі податку з доходу один раз на місяць. Квартальна сума податку за фінансовим планом підприємства становить 150 млн. грн. Сума авансового платежу, яку необхідно сплачувати підприємством кожного місяця кварталу,— 50 млн. грн. (150 : 3).

Розмір авансових платежів може визначатися трьома способами. По-перше, на підставі даних за відповідний період (квартал) попереднього року.

По-друге, на підставі даних про суми податку, фактич­но сплачені за попередній квартал, як це було передбаче­но при оподаткуванні прибутку в І кварталі 1993 р. Такий підхід в умовах інфляції є доцільнішим. Він забезпечує менший розрив між сумами авансових платежів і фактич­ною сумою податку, належною до сплати в бюджет.

По-третє, на підставі прогнозних розрахунків фінансо­вих результатів господарської діяльності на рік, але не менше розміру фактично нарахованого податку за попе­редній квартал. Такий порядок прийнято в 1994 році.

У разі заниження платниками авансових платежів по­датковими органами застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі суми заниженого платежу по кожному терміну сплати.

Підприємства з іноземними інвестиціями сплачують авансові платежі щоквартально, не пізніше 15 числа остан­нього місяця кожного кварталу, а саме 15 березня, 15 черв­ня, 15 вересня й 15 грудня, у розмірі 1/4 річної суми пла­тежів. Авансова сума податку на поточний рік визначає­ться підприємством з урахуванням річного фінансового плану. Обчислення податку на прибуток (доход), фактич­но одержаний платником у минулому році, провадиться цими підприємствами не пізніше 15 березня року, що настає за звітним, на основі бухгалтерського звіту (ба­лансу).

Після закінчення першого кварталу, півріччя, 9 місяців і року платник обчислює суму податку з фактично одер­жаного доходу (прибутку), який підлягає оподаткуванню. При цьому податок визначається за наростаючим підсум­ком із початку року. Виходячи з обчисленої суми податку на звітну дату й раніше нарахованих платежів, визначає­ться сальдо розрахунків, тобто сума доплати чи пере­плати.

Доплата податку, що провадиться за квартальними роз­рахунками, вноситься у 5-денний строк із дати, встановле­ної для подання бухгалтерських звітів (балансів), а за річними розрахунками - у 10-денний строк з указаної дати. Платіжні доручення на перерахування до бюджету податку на доход (прибуток), які виконуються в першо­черговому порядку, здаються платниками в установу банку до настання строку платежу. Зайво внесені до бюджету суми податку зараховуються в рахунок наступних пла­тежів.

З метою усунення подвійного оподаткування суми по­датків на прибуток або доходи, одержані за межами те­риторії України, її континентального шельфу та виключної морської економічної зони, сплачені підприємствами, об'­єднаннями та організаціями за кордоном відповідно до за­конодавства іноземних держав, зараховуються при сплаті ними податку на прибуток (з доходів) в Україні. Але розмір зарахованих сум не може перевищувати суми по­датку на прибуток (з доходів), що підлягає сплаті в Україні стосовно до доходу, одержаного за кордоном.

Якщо підприємство України, що отримує доходи від діяльності за кордоном, є платником податку на виручку в іноземній валюті, то на всю суму податку на прибуток (доход), сплачену за кордоном, надається залік за рахунок податку на доход, вирахованого з оподатковуваного дохо­ду, одержаного в Україні.

У випадках, коли сума податку на прибуток (доход), сплачена за кордоном, перевищує податок на виручку з іноземній валюті, то на суму перевищення (перерахованого в національну грошову одиницю України за курсом На­ціонального банку України) зменшується доход спільного підприємства, який залишається у його розпорядженні.

Податкова декларація й розрахунки сум податку скла­даються за формами, затвердженими Головною держав­ною податковою інспекцією України. Разом із бухгалтер­ськими звітами й балансами вони подаються в податкову інспекцію за місцем свого знаходження для перевірки в порядку та строки, встановлені законодавством.

Якщо підприємство має право на пільги, то воно зобо­в'язане подати в податкову інспекцію відповідні доку­менти.

Підприємства споживчої кооперації, кооперативи, гро­мадські організації та об'єднання, колгоспи, включаючи рибальські, радгоспи та інші сільськогосподарські підпри­ємства визначають податок щоквартально наростаючим підсумком із початку року із зарахуванням сум податку, обчисленого за попередні квартали, без сплати авансових платежів.

В аналогічному порядку сплачують податок підприємст­ва, які одержують доходи від посередницької діяльності, та приватні підприємства.

Обчислення податку на доходи (включаючи доходи від оренди та інших видів використання) від казино, відеопоказу (незалежно від способу показу), прока­ту відео- й аудіокасет і запису на них, гральних автоматів з грошовим виграшем провадиться щомісячно наростаючим підсумком з початку року, а від масових концертно-видо­вищних заходів - по кожному окремо взятому заходу, в тому числі по заходу, який триває протягом певного періоду без сплати авансових платежів. Платники податку подають державним податковим інспекціям розрахунок податку на доходи не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, а по концертно-видовищних заходах - не піз­ніше 15 днів із дати їх закінчення.

Підприємства з іноземними інвестиціями подають у податкову інспекцію бухгалтерський звіт та баланс, подат­кову декларацію, розрахунок податку на доходи й доку­менти, які підтверджують право на користування пільгами, не пізніше 15 березня року, що настає за звітним.

Іноземний учасник спільного підприємства, включаючи банки й страхові організації, який відповідно до міжнарод­ної угоди України має право на повне або часткове звіль­нення від оподаткування доходу, що належить йому в по­рядку розподілу доходу, подає заяву про зниження або скасування податку.

Певні особливості має порядок обчислення й сплати податку на прибуток (доход) іноземними юридичними осо­бами, які здійснюють діяльність в Україні через постійне представництво. Податок на прибуток (доход) іноземних юридичних осіб обчислюється щорічно податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва. Сума податку визначається, виходячи з величини оподатковува­ного прибутку (доходу) і ставки податку на основі звіту про діяльність в Україні та декларації про доходи. Досто­вірність декларації повинна бути підтверджена аудитор­ською організацією, що одержала в установленому порядку ліцензію на право заняття аудиторською діяльністю. Ці до­кументи подаються у податкову інспекцію не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним, за формою, встанов­леною Головною державною податковою інспекцією. При припиненні діяльності до закінчення календарного року зазначені документи повинні бути подані протягом місяця з дня її припинення.

На суму обчисленого податку платнику видається пла­тіжне повідомлення. У ньому вказуються строки, в які на­лежить сплатити податок до бюджету.

Підприємства з іноземними інвестиціями та іноземні юридичні особи сплачують податок на прибуток (доход) у безготівковому порядку в грошовій одиниці України.

Відповідно до податкового законодавства платники по­датків, які не подали у встановлений строк за затвердже­ними формами бухгалтерський звіт, баланс, декларацію про доходи й розрахунок податку за відповідний період, сплачують 110% суми податку. Після подання названих документів провадиться перерахунок податку, виходячи з фактично одержаного доходу та інших об'єктів оподатку­вання. Крім того, на службових осіб, винних у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні за невстановленою фор­мою бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків до бюджету, податковими органами накладається адміні­стративний штраф у розмірі середньомісячної заробітної плати, а за ті ж самі дії, вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного штрафу, - в розмірі двох середньомісячних заробітних плат.


Надання податкового кредиту.

Податковий кредит — це термінова відстрочка сплати податку, який належить внести підприємствам до бюджету в календарному році. Він є новим елементом в оподатку­ванні доходів підприємств, який було введено з 1 січня 1992 року. До цього часу відстрочка платежів у системі взає­мовідносин підприємств з бюджетом законодавчо не перед­бачалась.

Надання податкового кредиту відіграє певну роль у за­безпеченні регулюючої функції податку на доходи. Відстрочка сплати податку дає можливість підприємствам спрямовувати тимчасово звільнені кошти на розвиток ви­робництва. Ефективність функціонування податкового кре­диту залежить від того, на які цілі й за яких умов він надається.

Згідно з чинним законодавством податковий кредит на­дається в таких випадках:

1. якщо сума податку на доходи, обчисленого за звіт­ний період, перевищує 50 % суми доходу, який спрямовує­ться до фонду нагромадження, за умови, що підприємство реалізує вироблену продукцію (роботи, послуги) за регу­льованими цінами в обсязі, що перевищує 70 % усього обсягу реалізації продукції (робіт, послуг);

2. при організації виробництва промислових товарів народного споживання, продуктів харчування, дитячого одягу та взуття, дитячого харчування, медикаментів і ме­дичного обладнання, інвалідної техніки, культурно-побуто­вого та виробничого призначення, будівельних матеріалів, якщо випуск цієї продукції є непрофільним для підприєм­ства;

3. якщо малі підприємства придбали й експлуатують обладнання, що повністю використовується для науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, виконуваних силами самого малого підприємства (в тому числі для реа­лізації цих робіт), і для захисту природного середовища від забруднення.

Кабінет Міністрів України має право надавати подат­ковий кредит на інші цілі й на інших умовах, ніж це вказано вище, за рахунок сум податку, що зараховуються до державного бюджету, якщо кошти від зменшення по­датку спрямовуються на фінансування загальнодержавних потреб. Щоб скористатися правом на одержання податко­вого кредиту, підприємству необхідно укласти угоду з податковим органом, у якому воно зареєстроване, за формою, встановленою для укладання кредитних угод із комерцій­ними банками. У кредитній угоді обумовлюються:

  • строк початку погашення податкового кредиту;

  • період погашення;

  • розмір процентів на суму наданого податкового кре­диту;

  • інші умови.

Відповідно до чинного законодавства строк початку по­гашення податкового кредиту встановлено не пізніше як через два роки після надання кредиту, а розмір процен­та - не менший за процент інфляції, визначений на період кредитної угоди відповідним органом, і не менший від офіційного індексу інфляції. Період погашення встановле­но не менше 5 років, але за умов, що на інше не погоджує­ться платник.

Інші умови надання податкового кредиту не повинні обмежувати права кредитонадавача, передбачені законо­давством, і зменшувати поточні надходження податків до державного бюджету.

Податковий кредит надається платникові із сум авансо­вих платежів, що нараховуються у встановленому порядку, і виплачується протягом року.

Згідно із законодавством сума податкового кредиту не може зменшувати суму авансового платежу більш як на 50 % і перевищувати 50 % річного податку незалежно від того, в якій послідовності та пропорції використовується податковий кредит платником.

Якщо підприємство порушує кредитну угоду, вся сума податкового кредиту стягується податковим органом за рі­шенням суду або арбітражного суду.


Контроль податкових інспекцій за розрахунками з бюджетом.

Попередня (камеральна) перевірка підприємств, об'­єднань та організацій з питань дотримання ними податко­вого законодавства, правильності обчислення, повноти й своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток (до­ход) здійснюється безпосередньо в податковій інспекції в присутності головного бухгалтера, який здає звіт. Пере­вірці підлягають такі питання:

  1. повнота і своєчасність подання звіту й розрахунку податку на прибуток (доход);

  2. наявність у поданих документах усіх необхідних рек­візитів;

  3. узгодженість звітних даних;

  4. послідовність даних у формах звітності;

  5. відповідність даних, що використовуються для скла­дання розрахунків податку на прибуток (доход), даним, відображеним у звітності;

  6. правильність складання розрахунку податку, визна­чення сум і строків сплати або повернення з бюджету на­лежних сум.

При перевірці повноти і своєчасності подання звіту й розрахунку податку на прибуток (доход) необхідно впев­нитися, що подано всі передбачені законодавством бухгал­терські документи

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: