Поняття, види та принципи страхування
30 травня 1994 року Європейський Союз ухвалив спеціальну Директиву ЄС щодо впровадження програм страхування депозитів країнами — членами Європейського Союзу, а також країнами, які мають намір приєднатися в майбутньому до Європейського Союзу. Ця Директива побудована на включеному до Маастріхт-ського трактату принципі субсидіарності, згідно з яким рекомендації Союзу визначають лише необхідний мінімум вимог загального характеру, не заперечуючи права окремих країн застосовувати корисніші для них вирішення проблем страхування депозитів. А директивою встановлено такі вимоги до членів Союзу:
а) система депозитного страхування повинна мати національний характер, тобто гарантувати безпеку депозитів не лише в межах своєї країни, а й на території інших країн, якщо там діють філії вітчизняних банків;
б) обов'язкова участь банків у системах страхування депозитів;
в) мінімальна квота повної страхової відповідальності має становити 20 тис. екю (для Іспанії та Португалії — 15 тисяч екю). Тепер ці квоти (страхові суми) є досить різновеликими навіть у тих країнах, які мають однаковий рівень економічного розвитку:
• Великобританія — 30 тис. доларів США;
• Франція — 77 тис. доларів США.
30. Сутність, види та методи страхування валютних ризиків у МЕД
Валютні ризики – небезпека валютних втрат у результаті зміни валютного курсу між підписанням контракту і здійсненням контракту. Загрожують як продавцю так і покупцю.
Види:
1) операційні – пов’язані з торговими операціями, а також з грошовими договорами по фінансуванню інвестицій і дивідендним платежам.
2) трансляційні (бухгалтерські) – пов’язані з переоцінкою активів і пасивів, і прибутку закордонних філій у національну валюту, а також може виникати при експорті чи імпорті інвестицій.
3) економічні – пов’язані з можливістю втрати доходів по майбутніх контрактах через зміну загального економічного стану як країни партнера, так і країни де розміщена компанія.
Методи:
1) валютні опціони та форвардні контракти:
валютний опціон – угода між покупцем опціону і продавцем валют, що надає право покупцю опціону купувати чи продавати за визначеним курсом суму валюти протягом певного обумовленого часу.
форвардні контракти -
2) валютний ф’ючерс – термінова угода на біржі, що представляє собою купівлю-продаж визначеної валюти по зафіксованому на момент укладання угоди курсу з виконанням угоди через визначений термін.
3) операція «своп» - може бути використана для хеджування угоди «свот», зручні для банків.
4) Спред – одночасна купівля і продаж ф’ючерсних контрактів на той самий актив з різними термінами постачання чи на два різних активи, але взаємозалежних.
5) стредл – з’єднання одночасної покупки однієї валюти з продажем іншої, при операціях по опціонах – подвійний опціон чи операція, яка дає власнику цінних паперів право їх купити чи продати за визначеною ціною.
6) стренгл – подвійний опціон з одночасною покупкою чи продажем пут-опціону і нуля-опціону з різними цінами реалізації (при цьому ціна реалізації пут-опціону звичайно нижче за ціну реалізації нуля-опціону).
31. Розкрити сутність та особливості страхування майна у МЕД
Страх майна підприємств на випадок вогню, стихійного лиха, крадіжки. Найбільш поширений вид страхування. Може укладатись два договори:
1) основний – страхується майно, що є власністю підприємства;
2) додатковий – страхується майно, яке взяте в оренду на переробку і т.д.
Не приймається на страхування: готівка, акції, облігації, цінні папери, рукописи, креслення, бухгалтерські, ділові книги, дорогоцінні метали, технічні носії інформації, майно, що було в приміщенні, але не належало страхувальнику.
Типи договорів:
1) від вогневих ризиків; 2) комплексного страхування від всіх ризиків.
Майно, що вивозиться на виставку страхується по окремому договору.
Оцінка майна:
1) відбудовна вартість, 2) фактична (це дійсна вартість - знос), 3) залишкова (ціна продажу).
Товарно-матеріальні цінності оцінюються по собівартості на день підписання договору. Продукція, яка знаходиться у виробництві оцінюється за вартістю сировини та вкладеної праці на момент настання страхового випадку.
Договір вступає в силу після внесення не менше 50% від страхової премії. Якщо договір вкладається на рік, то після внесення всієї премії.
Обов’язки сторін:
1) обов’язки страхувальника: при ліквідації організації потрібно попередити страховика не менше ніж за три доби;
2) при настанні страхового випадку, то протягом доби;
3) зберігати майно по правилам безпеки;
4) якщо майно ушкоджене 3-ми особами, не маєте право оглядати майно без представників страхових організацій;
5) надати страховій компанії оригінали всіх протоколів.
Обов’язки страх компанії:
1) не пізніше, ніж за три доби після одержання майна, оглянути його і скласти кошторис за 15 діб.
Страхування від вогню:
Надбавки:
1) наявність джерел тепла у виробничих приміщеннях;
2) розташування пакувального матеріалу в кількості більше одноденної норми;
3) відкрите збереження вогненебезпечних матеріалів;
4) недоліки в будівельній конструкції;
5) наявність страх випадків протягом останніх 5 років;
6) розташування поблизу джерел небезпеки.
Знижки:
1) забезпечення засобами пожежогасіння; 2) відсутність страх подій за останні 5 років; 3) дотримання правил безпеки;
Вогневі ризики: вибух, блискавка, падіння літаючого апарату, займання.
32. Розкрити зміст поняття ризик, та сутність основних видів ризику в МЕД
Ризик – це випадковість, те що може бути, але не обов’язково відбудеться і знаходиться поза межами нашого контролю.
Класифікація ризиків: 1) вогневі, 2) ризики стихійних явищ, 3)ризик зупинки виробництва включає затрити, які були здійснені під час виробництва, недоотримання прибутку, витрати з метою скорочення збитку, 4) відповідальність за якість продукції і послуг, 5) ризик професійної відповідальності від керівництва, 6) екологічні ризики (ризик токсичних відходів, ризик поступового впливу на навколишнє середовище, ризик шкідливих відходів), 7) ризики пов’язані з новою технікою і технологією (на випадок виходу з ладу техніки, від несприятливих наслідків, викликаних цією технікою), 8) фінансові і валютні (страх кредитів,страх депозитів, страх біржових ризиків, страх від невиконання зобов’язань за контрактом ф’ючерс і форвард, страх комерційної винагороди брокера, страх від несвоєчасної сплати відсотку), 9) страх від неправомірних санкцій з боку фінансових органів, 10) страх валютних ризиків (відмова партнера від операцій, від наслідків політичних ризиків в країні партнера, від зміни валютного курсу), 11) ризики некомерційної діяльності (пов’язані зі зміною кон’юнктури ринку або з погіршенням умов здійснення комерційної діяльності: страхування інвестицій та страхування прибутку).
33. Сутність та роль перестрахування
Батьківщиною перестрахування є Німеччина, в 1896 році в Кьольні було відкрито перше перестрахове товариство.
Перестрахування – економічні відносини, в процесі яких страховик приймає на себе ризики, частину яких передає на перестрахування ін. страховикам з метою створення збалансованого портфеля договорів.
Перестрахувальник – той, хто перестраховує свої ризики. Перестраховик – той, хто страхує. Цесія – процес перестрахування. Рекапітуляція – перелік ризиків, які були надіслані перестрахувальником до перестраховика за певний проміжок часу.
Підходи:
1) держава визначає, що треба перестрахувати; 2) сама страхова компанія вирішує.
S = (a-y)/100% *5%
S – сума, на яку страхова компанія може лишити на власну відповідальність;
а – активи;
у – статутний капітал;
5% - норматив.
34. Дати характеристику основних методів перестрахування
Передавання ризиків у перестрахування може відбуватися постійно або одноразово. Історія розвитку перестрахування свідчить, що першими були епізодичні передачі найбільш небезпечних ризиків.
Отже, за методом передавання ризиків у перестрахування і за оформленням правових взаємовідносин сторін перестрахувальні операції поділяються на такі:
• факультативні;
• облігаторні (договірні);
• факультативно-облігаторні (змішані).
Факультативний метод перестрахування характеризується повною свободою сторін договору перестрахування. Перестрахувальник має право передавати ризики або лишати їх на власній відповідальності, а перестраховик має право прийняти ризики чи відмовитися від них. При факультативному перестрахуванні кожний ризик передається окремо. Отже, договір факультативного перестрахування — це індивідуальна угода, що найчастіше стосується одного ризику. Головна особливість цього методу перестрахування полягає в можливості індивідуальної оцінки ризику.
Облігаторне перестрахування передбачає обов'язкове віддавання перестрахувальником раніше узгодженої частини ризику за всіма покриттями. Перестраховик також обов'язково має приймати ці частини ризиків згідно з умовами договору.
У договорі облігаторного перестрахування обов'язково визначаються ліміти відповідальності, перестраховувальна премія, перестра-ховувальна комісія, обмеження щодо покриття. Перестрахування на облігаторній основі має універсальний характер, тобто використовується в усіх видах страхування, діє на всіх страхових ринках світу. Облігаторне перестрахування дало поштовх до розвитку техніки перестрахування, що посприяло розробленню системи договорів у різних галузях і видах страхування. В облігаторному, як і у факультативному перестрахуванні, ризики передаються прямо або через посередника. Зрозуміло, що вартість ризику, переданого в перестрахування через посередника, буде більшою, ніж у разі прямого передання.
Договір облігаторного перестрахування частіше укладається на невизначений термін з правом взаємного розірвання шляхом повідомлення сторін щодо прийнятого рішення. Перестраховики багатьох країн надають перевагу облігаторному методу. У вітчизняному перестрахуванні поширенішим є факультативне перестрахування, оскільки облігаторна форма технічно складніша.
У практиці перестрахування інколи використовується поєднання методів перестрахування, так зване факультативно-облігаторне перестрахування.
При факультативно-облігаторному перестрахуванні компанія-це-дент передає чи залишає в себе ризики або їх частину. Перестраховик згідно з таким методом перестрахування зобов'язаний прийняти обумовлені договором ризики. Отже, факультативність передбачається для страховика (цедента), а облігаторність — для перестраховика.
Факультативно-облігаторне перестрахування використовується в особливо великих, небезпечних ризиках, у разі можливої кумуляції збитків, коли вичерпано місткість пропорційних договорів.
35. Особливості перестрахування ризиків у нерезидентів
При укладанні договорів страхування, дія яких поширюється на територію іноземної держави, багато страховиків уважають доцільним їх перестрахування в цій державі, з додатковим зобов'язанням перест-раховика виступати в ролі аварійного комісара або сюрвейєра у разі, коли страхові випадки трапились на території його держави.
Перестрахування ризиків за межами країни зумовлює відплив валюти у вигляді перестрахувальних премій за кордон України, а також неможливість здійснення контролю за діяльністю перестраховиків-нерезидентів з боку державних наглядових органів України. Це, у свою чергу, вимагає від законотворців застосовувати особливі вимоги до перестрахування ризиків у нерезидентів,
В різний час уряди різних держав доклали зусиль щодо регулювання перестраховувальних операцій, стримування перестрахування ризиків за кордоном. Так, деякі з країн приймали рішення про заснування державних перестраховувальних компаній. Перші такі компанії були засновані в Латинській Америці — в Уругваї (1912 p.) та в Чилі (1920 p.). Ідеться про Державні страхові банки. В Італії протягом 1913 — 1923 pp. був установлений перехідний період, протягом якого страхові товариства повинні були перестраховувати 40 % ризиків у Національному страховому інституті (National delle Assicurazioni).
Згідно з Положенням укладання договорів перестрахування за межами України з перестраховиками-нерезидентами дозволяється тільки в разі, якщо:
1) законодавством країни, в якій зареєстровано перестраховика-нерезидента, передбачений державний нагляд за страховою (перестра-хувальною) діяльністю;
2) перестраховик-нерезидент має безперервний досвід роботи у страхуванні (перестрахуванні) не менш ніж 3 роки, котрі передують року, в якому укладається договір перестрахування, що страховик (цедент, перестрахувальник) може підтвердити відповідними бухгалтерськими звітами;
3) перестраховик-нерезидент не порушував страхого законодавства країни його місцезнаходження, і до нього не застосовувалися відповідні заходи з цього приводу протягом останніх двох років.
Особливістю перестрахування ризиків у перестраховиків-нерезидентів є оподаткування перестра-ховувальних премій. Так, згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми доходів нерезидентів, отриманих у вигляді страхових премій від перестрахування ризиків на території України, оподатковуються за ставкою 15 % на відміну від тих самих доходів резидентів, що оподатковуються за ставкою 3 %.
Отже, перестрахування ризиків у перестраховиків-нерезидентів має свої особливості, які треба враховувати сторонам договору перестрахування.
36. Державне регулювання страхової діяльності на європейському ринку. Необхідність та сутність
Напрямки формування ринку:
1) забезпечення свободи діяльності страховиків в ЄС;
2) гармонізація страхового законодавства.
Страх компанії мають право створювати філії в будь-якій країні і надавати послуги без філій. Право ЄС має пріоритет над національним правом.
Загальні положення Директив:
1) прописана процедура ліцензування страхової діяльності;
2) єдиний порядок формування страхових резервних фондів;
3) єдині правила розміщення коштів страхових резервних фондів;
4) норматив співвідношення між активами і зобов’язаннями страх компаній;
5) порядок реєстрації страхових брокерів (існує єдиний реєстр страх організацій ЄС, форми і строки надання бухгалтерської статистичної звітності).