Xreferat.com » Рефераты по банковскому делу » Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"

Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"

векселя міститься безумовне зобов'язання ТОВ «Медсервіс»: "24 вересня 2007 р. ми заплатимо проти цього векселя ЗАТ «Таврія» чи його наказу 132938 грн.). Він звучить: "Платити за наказом ДП «Медиком». Тобто останній став розпорядником депонованих коштів по цьому векселю. Далі ДП «Медиком» робить передаточний напис: "Платити за наказом Позичальника", передаючи останньому свої повноваження розпоряджуватися цими коштами. А вже після здійснення Позичальником напису: "Платити за наказом ЗАТ КБ «ПриватБанк» ТОВ «Медсервіс» гасить решту частини кредиту за Позичальника.

Отже, якщо співставити строк погашення кредиту за кредитним договором (31.10.2007 р.) і строк фактичного погашення (24.09.2007 р.), то бачимо, що Позичальник погасив кредит і проценти по ньому достроково.


2.4 Вплив забезпечення кредитування на результати доходності комерційного банку


Вплив факторів на результати доходності комерційного банку проводиться за допомогою факторного аналізу.

Для розрахунку впливу факторів на зміну чистого доходу банку використовують порівняльні дані відповідних форм звіту про фінансові результати, табл. 2.10.

Таблиця 2.10

Факторний аналіз чистого доходу ЗАТ КБ «ПриватБанк» за кредитами під заставу у 2006 році

Показник Базовий період Фактично за базовими цінами та витратами Фактичний період
1. Доходи, тис. грн..

До

61864,51

Д’

65721,34

Дф

79665,83

2. Витрати, тис. грн..

Во

30379,38

В’

49171,27

Вф

77612,97

3. Чистий прибуток, тис. грн..

По

30534,72

П’

16550,07

Пф

2052,86


Загальне відхилення чистого доходу (ΔП) становить:

ΔП = ПФ – По(2.8)

що за даними умови дорівнюватиме:

ΔП = 2052,86 – 30534,72 = –28481,86 тис. грн.

Визначимо вплив вищеперелічених факторів на цю зміну.

Між зміною доходів і прибутком існує прямий зв'язок за умови незмінної рентабельності окремих операцій. Щоб розрахувати вплив обсягу доходів на відхилення прибутку, треба базове значення прибутку скоректувати на приріст доходів при незмінних відсоткових ставках:


Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"(2.9)


що за даними умови дорівнюватиме:


Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"


Зміна структури доходів може призвести до зміни прибутку, якщо обсяг надання кредитних послуг не змінюється, внаслідок різної рентабельності окремих операцій. Щоб розрахувати вплив структурних зрушень, потрібно знайти відхилення між прибутком фактичної реалізації за базовими цінами і витратами та базовим прибутком, а отриманий результат скоректувати на вплив обсягу доходів:


Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"(2.10)


що за умовами табл. 2.10 дорівнюватиме:

ΔПстр = (16550,07 – 30534,72) – 1903,63 = –15888,28 тис. грн.

Між зміною витрат і прибутком існує зворотний зв'язок, за яким величина зниження (зростання) витрат є адекватною до відповідного приросту (зменшення) прибутку. Для того щоб розрахувати вплив витрат на зміну прибутку, треба від витрат фактично реалізованих кредитних послуг відняти витрати фактичної реалізації за базовими витратами і змінити значення одержаного результату:


Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"(2.11)


що за даними умовами становитиме:

ΔПстр= –(77612,97 – 49171,27) = – 28441,7 тис. грн.

Між зміною відсоткової ставки на кредитні послуги і прибутком від їх реалізації існує прямий зв'язок, за яким приріст прибутку при незмінних інших умовах пропорційний до індексу приросту відсоткової ставки. Щоб розрахувати вплив цін на кредит, потрібно від доходу фактично реалізованих послуг відняти фактичну реалізацію за базовими відсотками:


Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"(2.12)


що за даними умовами становитиме:

ΔПц = 79665,83 – 65721,34 = 13944,49 тис. грн.

Узагальнений результат розрахунку впливу факторів у 2006 році має вигляд.

зміна доходів –1903,63 тис. грн.

структурні зміни у доходах ––15888,28 тис. грн.;

зміна витрат –– 28441,7 тис. грн.

зміна відсоткової ставки ––28481,86 тис. грн.

сума відхилень —70908,21 тис. грн.

Для розрахунку впливу факторів на прибуток ЗАТ КБ «ПриватБанк» за кредитами під заставу у 2007 році, складемо табл. 2.11.


Таблиця 2.11

Факторний аналіз чистого доходу ЗАТ КБ «ПриватБанк» за кредитами під заставу у 2007 році

Показник Базовий період Фактично за базовими цінами та витратами Фактичний період
1. Доходи, тис. грн..

До

79665,83

Д’

79856,77

Дф

86100,38

2. Витрати, тис. грн..

Во

77612,97

В’

78314,91

Вф

75965,57

3. Чистий прибуток, тис. грн...

По

2052,86

П’

63525,84

Пф

10134,81


Загальне відхилення чистого доходу (ΔП) становить, формула (2.8):

ΔП = 10134,81 – 2052,86 = 8081,95 тис. грн.

Визначимо вплив вищеперелічених факторів на цю зміну.

Розраховується вплив обсягу доходів на відхилення прибутку при незмінних відсоткових ставках, формула (2.9):

Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"

Розраховується вплив структурних зрушень, формула (2.10):

ΔПстр = (63525,84 – 2052,86) – 4,92 = 61468,06 тис. грн.

Розраховується вплив витрат на зміну прибутку, формула (2.11):

ΔПстр= –(75965,57 – 78314,91) = 2349,34 тис. грн.

Розраховується вплив відсоткової ставки на прибуток, формула (2.12):

ΔПц = 86100,38 – 79856,77 = 6243,61 тис. грн.

Узагальнений результат розрахунку впливу факторів у 2007 році має вигляд.

зміна доходів –4,92 тис. грн.

структурні зміни у доходах –61468,06 тис. грн.;

зміна витрат –2349,34 тис. грн.

зміна відсоткової ставки –6243,61 тис. грн.

сума відхилень —63822,32 тис. грн.

Таким чином, розрахунки свідчать, що у 2006 році на зменшення прибутку ЗАТ КБ «ПриватБанк» вплинули – збільшення витрат, зміна структурних зрушень та зростання відсоткової ставки за кредит під заставу. У 2007 році всі фактори на зростання прибутку вплинули позитивно.

Отже, у другому розділі дипломної роботи проведено аналіз фінансового стану ЗАТ КБ «ПриватБанк». В результаті аналізу встановлено, що баланс ЗАТ КБ «ПриватБанк» є ліквідним, значна кількість коефіцієнтів має тенденцію до покращення. Аналіз кредитного портфеля за видами валют підтверджує тенденцію минулих років, де валютний кредитний портфель становить дві третини від загального кредитного портфеля.

Світова практика в економічно розвинутих країнах зі стабільною економікою припускає в банках проблемну заборгованість до 6% від загального кредитно-інвестиційного портфеля. Станом на 31 грудня 2007 р. у «ПриватБанку» вона становила 2,2% (з них 1,2% – кредити, видані до 1998 року). Це свідчить про високопрофесійний підхід до здійснення моніторингу при видачі кредитів, а також до здійснення постійного контролю за діючими кредитами. Фахівці кредитного департаменту продовжують роботу з розробки та впровадження нових програм кредитування, і у 2007 році до послуг клієнтів – юридичних і фізичних осіб – планується представити нові кредитні продукти.

У 2006 році на зменшення прибутку ЗАТ КБ «ПриватБанк» вплинули – збільшення витрат, зміна структурних зрушень та зростання відсоткової ставки за кредит під заставу. У 20076 році всі фактори на зростання прибутку вплинули позитивно.


Розділ 3 Оцінка ефективності забезпечення банківських кредитів в Україні


3.1 Заходи, спрямовані на удосконалення забезпечення банківських кредитів


При всіх перевагах перед іншими способами забезпечення застава має і істотні недоліки. По-перше, якщо банк займається кредитуванням фізичних та юридичних осіб під заставу майна, необхідно створити спеціальний відділ або притягувати, експертів дня його оцінки, що вимагає додаткових, витрат коштів та часу. По-друге, ст. 18 Закону України «Про заставу» дозволяє наступну заставу вже заставленого майна, що знов-таки зачіпляє інтереси кредитора. Хоча зазначена стаття передбачає обов'язок боржника попередити кожного з заставодержателів про всі попередні застави і у випадку необхідності відшкодувати збитки, на справі ж отримати компенсацію втрат досить проблематично.

По-третє, відповідне оформлення і реалізація заставленого майна оподатковуються численними податками і зборами. Так, необхідно сплатити збір при нотаріальному оформленні відчуження майна, державне мито при паданні майнового позову, ПДВ і податок на прибуток після реалізації предмету застави. Цим, а також можливістю зниження ринкової вартості заставленого майна пояснюється вимога банків, щоб вартість предмету застави перевищувала розмір кредиту в 1,5-1,8 разів.

На сьогодні кількість організацій, які надають кредити фізичним особам, невелика. Ті ж банки, які надають кредити громадянам, віддають перевагу в якості застави нерухомість, транспортні засоби, рідше – цінні папери (найбільш реально отримати кредит під заставу ОВДП, які мають 100% ліквідність). Для приватних підприємств характерним є стандартний набір: застава квартири, машини, аудіо- та відеотехніки. В багатьох банках процентні ставки декілька змінюються в залежності від виду застави.

У відповідності із Законом «Про заставу» заставник зобов'язаний застрахувати заставлене майно, що залишається в його володінні, однак в списку обов'язкових видах страхування, передбачених Законом «Про Страхування», даний вид не числиться.

Звичайно банки співпрацюють з певною страховою компанією, в якій рекомендують позичальнику застрахувати заставлене майно. Це звільнює клієнта від клопіт, пов’язаних з пошуком страхової компанії, але разом з тим розцінки в компанії, що рекомендується банком, можуть бути вищими, ніж в інших.

Взагалі, страхування заставленого майна охоче займаються багато страхових організацій. В одних вартість цієї послуги визначається як процент від суми кредиту, в інших – як процент від вартості застави, і в кожному конкретному випадку вона залежить від виду застави і страхових ризиків. З цієї причини слід узнати вимоги банку щодо подій, на випадок яких відбувається страхування.

Отже, застава зовсім не є безумовно вигідним способом забезпечення ні для боржника, ні для кредитора. Але за даних умов він найбільш підходить через відсутність більш надійного способу забезпечення кредиту.

Звичайно, при вступі позичальника (заставодавця) з кредитором в заставні правовідносини виникає протиріччя: перший прагне віддати майно в заставу по більш високій ціні, а другий прагне прийняти це майно у заставу по якомога нижчій. Але ці протиріччя усуваються договором застави, який у більшості випадків засвідчується нотаріально, і в якому вказується заставна вартість майна.

ЗАТ КБ «ПриватБанк» визначає «для себе» ринкову вартість прийнятого у заставу майна. Але оскільки теж саме майно з різних причин може коштувати в різних регіонах по-різному, банк використав одну із частковостей поняття «ринкової вартості» – ціну аналогових продажів у даному регіоні, які діяли під час укладання договору застави. Ринкова вартість майна, яке Позичальник віддав під заставу «ПриватБанку» в якості забезпечення повернення отриманого кредиту, склала за таким способом оцінки 302 тис. грн. Банк, в свою чергу, прийняв це майно у заставу за ставкою 75%, тобто заставна вартість цього майна склала 75% від визначеної ринкової вартості. Різниця між ринковою та заставною вартостями (маржа) служить банку для впевненості, що у разі невиконання боржником своїх зобов’язань, яке змусить банк приступити до реалізації заставленого майна, останній напевно поверне собі всю суму грошових коштів за основним боргом та процентам по ньому.

Майно державного підприємства, яке віддається під заставу, потребує експертної оцінки незалежних експертів. Механізм оцінювання ними цього майна (автотранспорту) наступний: за вихідну ціну кожної одиниці заставленого майна (ціна на день надання) вони приймали ціну з прайс-листів на той час, яка значно перевищує визначену ринкову вартість. Тому що, як відомо, ціни в прайс-листах відповідають тій сумі, яку, скоріше, бажає отримати продавець, ніж заплатити покупець, тобто за такими цінами більше бажаючих продати, ніж тих, хто купує. Це – вихідна ціна, яку «Сформував продавець» до початку торгів з покупцем. І вже з той ціни вони відняли природний знос за пробігом та природний знос за часовим фактором. Вартість кожного автомобілю з урахуванням всього зносу все одне перевищує ринкову вартість. Така розбіжність викликана тим, що експерти оцінюють майно як об’єкт, який піддається лише фізичному зносу при експлуатації в «ідеальних» умовах. Тобто «ігноруються» фактичні умови експлуатації, моральний знос і, що вкрай важливо, кон'юнктура ринку аналогічного товару. Перевищення пропозиції на автомобілі (включаючи ті, що були в експлуатації) над попитом ще більше зменшує реальну ціну на автомобіль. Таким чином, хоча банк і не має ліцензії на здійснення оцінки майна, яке передається у заставу, визначена ним ринкова ціна цього майна значно ближча до істини, ніж результат незалежної експертної оцінки.

І все ж в цій ситуації є моменти, які заслуговують особливої уваги. Це визначення вартості майна, за якою кредитор (банк) приймає його в заставу. Легко помітити, що ця вартість в грошовому виразі приблизно дорівнює сумі кредиту, яка запрошується, та відсотків по ньому. Отже, мова піде про так звану «заставну вартість».

Порядок визначення заставної вартості, виходячи з ринкової, здійснюється надто просто, як частина від неї, і отримана таким чином маржа має досить-таки «загальне» обґрунтування, хоча, наукового обґрунтування її, з урахуванням всіх чинників, поки що не існує. Звідси, банк може її значно завищити, що позичальнику попередньо вилучати занадто багато майна для надання його під заставу стане просто невигідно, особливо, якщо це майно використовується для отримання доходу. Крім того, поняття «заставна вартість» не має і нормативного тлумачення, що дозволяє комерційним банкам вдаватися до «власної творчості» при її визначенні.

Вказуючи на відсутність однозначного тлумачення поняття «заставна вартість» та пов'язані з цим можливі конфлікти між учасниками заставних відносин, спеціалісти-оцінювачі із Українського товариства оцінювачів (УТО) радять припинити користуватися поняттям «заставна вартість» та разом з поняттям «ринкова вартість» ввести поняття «ліквідаційна вартість», яка, крім того, що вона завжди нижча за ринкову, цілком відповідає меті визначення вартості об'єктів застави.

Логіка їх пропозицій наступна. При зверненні стягнення на об'єкт застави банк зіштовхується з процесом його реалізації. А для цього треба визначити таку вартість, за якою цей предмет застави можна реалізувати з дотриманням інтересів як своїх, так і заставника. Оскільки предмет застави є об'єктом ринкових відносин, то, здавалося б, його логічно було б оцінювати, а потім і реалізовувати саме за ринковою вартістю. Отже, треба визначитись саме з цим поняттям. Згідно з «Нормами професійної діяльності оцінювача» УТО «справедлива ринкова вартість – це вірогідна ціна, за якої об'єкт міг би бути проданий на відкритому конкурентному ринку за наявності всіх ознак чесної угоди і за відсутності нетипових умов фінансування з урахуванням того, що термін реалізації об'єкту повинен бути при цьому розумно довгим».

Загальновідомо, що банк відшкодовує збитки від невиконання боржником своїх зобов'язань, забезпечених заставою, за рахунок вартості цієї застави. Крім того, він прагне мінімізувати строки реалізації майна, щоб уникнути зайвих втрат, оскільки ще нереалізоване майно – це відвернені кошти із обігу.

Виходячи із інтересів заставодержателів, тобто банків, спеціалісти-оцінювачі вважають доцільним оцінювати об'єкти застави за вартістю за умов вимушеного продажу, а саме, за ліквідаційною. В «Нормах професійної діяльності оцінювача» УТО дається наступне тлумачення цього поняття: «Ліквідаційна вартість – це вартість, за якою об'єкт оцінки міг би бути проданий на відкритому конкурентному ринку, якби термін його реалізації був би коротшим від «розумно довгого» дня даного виду об'єктів на даному ринку».

Із наведених понять ринкової та ліквідаційної вартості випливає, що остання завжди нижча, а різниця їх рівнів обумовлена передусім фактором часу.

Більш доцільним пропонується прийняття за базу для розрахунку банківськими працівниками обсягів кредитів, що надаються, саме ліквідаційну вартість об'єктів застави, визначення якої повинно здійснюватися незалежними експертами, а не ринкова, виходячи з якої потім визначається заставна вартість. Це сприятиме забезпеченню більш обґрунтованого рівня ліквідності об'єкта застави.

Послідовність визначення обсягу кредиту, що надається позичальнику, залежно від вартості об'єкту застави, повинна бути наступною:

визначення ринкової вартості об'єкту застави;

визначення його ліквідаційної вартості;

визначення остаточного обсягу кредиту, що надається.

Тут ринкова та ліквідаційна вартості об'єктів застави та різниця між ними (Р1) повинні визначатися незалежними експертами-оцінювачами, які фіксують свої висновки в звіті, що має юридичну силу. Різницю ж між ліквідаційною вартістю об'єкту застави і обсягом кредиту, що надасться (Р2), а також сам обсяг кредиту повинні визначати вже спеціалісти банку. Виходячи з цього, суму кредиту, що видає банк, можна визначити такою формулою:


К = Врин – Р1 – Р2,(3.1)


де Врин – ринкова вартість об'єкту застави.

При цьому ліквідаційна вартість об'єкту застави визначається таким чином:


Влік = Врин – Р1,(3.2)


А обсяг кредиту, що надається, визначається наступним чином:


К = Влік – Р2.(3.3)


Співвідношення цих показників можна зобразити схематично, рис. 3.1.


Рис. 3.1. Співвідношення рівнів ринкової і ліквідаційної вартостей об’єкту застави і обсягу кредиту, що видається

Оскільки на даний час відсутня ефективна методологія визначення ймовірної вартості для умов змушеного (прискореного) продажу, виявляється доцільним запропонувати деякі підходи до вирішення проблеми визначення ліквідаційної вартості об’єктів застави.

Для цього розглянемо основні складові періоди процесу реалізації об'єкту застави за ринковою вартістю за умови «розумно довгого» періоду його реалізації (Трин). Він, в свою чергу, поділяється на два періоди:

Т1 – проміжок часу від моменту виникнення права звернення стягнення на предмет застави, (Т0) до моменту можливої реалізації об'єкту застави за ліквідаційною вартістю (Тлік), тобто:


Т1 = Тлік – Т0;(3.4)


Т2 – проміжок часу від Тлік до Трин, тобто:

Т2 = Трин – Тлік(3.5)

Перевіркою впевнюємося, що формула Трин = Т1 + Т2 розрахована вірно:

Трин = (Тлік – Т0) + (Трин – Тлік) = (Трин – Т0).(3.6)

Схематично співвідношення цих проміжків часу буде виглядати наступним чином, рис. 3.2.


Рис. 3.2. Основні періоди «розумно довгого» періоду реалізації об'єкту застави за ринковою вартістю

Аналізуючи визначення поняття «ліквідаційна вартість», бачимо, що відмінність між ринковою та ліквідаційною вартістю об'єкту застави (Т2) залежить, насамперед, від фактору часу. Тож у загальних рисах величину Р1 можна визначити так:


Р1 = f (Т),(3.7)


де f (Т) – функція, залежна від часу.

Також слід мати на увазі, що період реалізації товару залежить від цінової еластичності попиту. Причому за інших рівних умов для забезпечення реалізації об'єктів застави у мінімальні строки у разі низької еластичності попиту рівень ліквідаційної вартості, що встановлюється експертами-оцінювачами, повинен бути нижчим відносно ринкової вартості, ніж у випадку реалізації об'єктів застави з високим рівнем еластичності попиту.

З урахуванням фактору еластичності попиту формулу для розрахунків величини Р1 можна побудувати так:


Р1 = f(Т) / (Квп Ч | E |),(3.8)


де Е – цінова еластичність попиту;

Квп – коефіцієнт поправки, що враховує співвідношення між ймовірністю продажу товару у конкретний момент часу і значенням його цінової еластичності.

Оскільки значення коефіцієнту еластичності для короткостроковою і довгострокового періодів відрізняються, цілком правомірно під час визначення ліквідаційної вартості спиратися на значення коефіцієнта еластичності для короткострокового періоду. На Україні ж практично не ведуться дослідження з питань цінової еластичності більшості товарних груп. Тому подальше висвітлювання проблеми визначення ліквідаційної вартості, спираючись на суто український досвід в цьому напрямку, поки що не має сенсу. Вітчизняні ж експерти-оцінювачі, хоча і визнають деяку помилковість цього підходу, змушені в своїх дослідженнях спиратись на результати аналогічних закордонних розробок.

Перш, ніж приступити до розгляду функції f(Т), слід відмітити, що втрати і втрати банку, пов'язані з неповерненням кредиту та з процесом реалізації об'єкту застави, поділяються на:

Одноразові (И1), до числа яких відносяться: сума неповерненого кредиту, неодержані до моменту Тлік відсотки, втрати, пов'язані з виконанням вимоги, забезпеченою заставою.

Поточні (И2), в числі яких витрати на утримання об'єкту застави, його збереження, витрати на рекламу, інформаційні послуги тощо.

Таким чином, розрахунок функції f(Т), яка відображає витрати і втрати банку, пов'язані з неповерненням кредиту та з процесом реалізації об'єкту застави, можна побудувати так:


(3.9)


де n – число років;

м – число періодів нарахування відсотків протягом року;

n Ч м – число періодів нарахування відсотків за весь термін;

і – річна процентна ставка.

Але застосування цієї формули має певні обмеження. Справа в тому, що вона побудована для розрахунку складних відсотків декурсивним способом нарахування відсотків. Для розрахунку ж простих відсотків або для застосування антисипативного способу нарахування процентів формула розрахунку величини f(Т) буде іншою.

Отже, враховуючи вищезгадані обмеження і недоліки, експерти-оцінювачі пропонують таку формулу розрахунку ліквідаційної вартості об'єкту застави:


(3.10)


Наведена вище проблема визначення ліквідаційної вартості майна, запропонована вітчизняними спеціалістами-оцінювачами, має стати предметом подальших досліджень експертів-оцінювачів з метою широкого застосування в практиці оцінки вартості об'єкту застави.

Підхід, аналогічний тому, що був обраний дня розрахунку величини Р1, може застосовуватися вже банківськими спеціалістами також для розрахунку величини Р2, відповідно, для визначення обсягів кредитів, що видаються (К).


3.2 Прогнозна модель доходів від різноманітних форм забезпечення банківських кредитів


Використовуючи аналіз діяльності ЗАТ КБ «ПриватБанк» та за допомогою методу кореляції і автокореляції, складемо прогноз доходності операцій банку. Вихідні данні для прогнозування наведені в табл. 3.1.


Таблиця 3.1

Вихідні дані для розрахунку прогнозної моделі

Рік Доход Показники

Хі Y1 Y2 Y3 Y4 Y5 Y6
2005 164842 0,011 0,18 0,44 0,16 0,019 0,11
2006 475655 0,021 0,35 0,75 0,20 0,033 0,21
2007 506208 0,015 0,29 0,76 0,09 0,019 0,15

де Хі – чистий дохід банку;

Y1 – дохід до активів;

Y2 – дохід до резервів;

Y3 – дохід до кредитного портфелю;

Y4 – дохід до кредитів під заставу;

Y5 – дохід від кредитів з поручительством;

Y6 – дохід від кредитів з гарантією.

Прогнозна модель має вигляд:

Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"(3.11)

Коефіцієнти впливу факторів обчислюються за формулами:


Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"(3.12)


Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"(3.13)


Для аналізу впливу факторів необхідно виконати проміжні обчислення. Знайти дисперсійні відхилення по кожному з показників та кореляційний зв’язок між показниками.


Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"(3.14)


Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"(3.15)


Для оцінки адекватності виконання обчислення використаємо наступну формулу:

Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"(3.15)


Розрахунки впливу Y1 – «дохід до активів» проведено в табл. 3.2.


Таблиця 3.2

Вплив Y1 «балансовий прибуток до активів»

Хі Y1 Хі – Хср Yi – Yср (Хі – Хср)Ч2 (Yi – Yср)Ч2 3Ч4 Yi* (Yi – Y*)Ч2
164842 0,011 -217393 -0,005 47259716449 0,0000218 1014,50 0,01131 0,0000001
475655 0,021 93420 0,005 8727296400 0,0000284 498,24 0,01754 0,0000120
506208 0,015 123973 -0,001 15369304729 0,0000004 -82,65 0,01815 0,0000099
1146705 0,047







Знайдемо середня значення чистого доходу банку: Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк" = 382235 грн.

Знайдемо середнє значення балансового прибутку до активів:

Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк" = 0,047%.

Знайдемо дисперсійне відхилення по доходу банку: Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк" = 154225,28 грн.

Знайдемо дисперсійне відхилення по балансовому прибутку до активів:

Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк" = 0,0041%.

Знайдемо зв’язок між чистим доходом та відношення балансового прибутку до активів: ρхy = 0,7521 д.о.

Коефіцієнти впливу дорівнюють:

b = 0,00000002 д.о.a = 0,008 грн.

Похибка складає: Σ0,17%

За результатами розрахунків Y1 – «Дохід до активів» побудуємо графік, рис. 3.3.

Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"Рис. 3.3. Вплив активів на чистий дохід


Оскільки помилка дуже низька, менше 1%, то отриманий результат є досить точним. Як показують розрахунки, між чистим доходом і активами існує позитивний зв’язок: ρ = 0,7521. Прогнозна модель має вигляд Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк". Похибка результату складає Σ0,17%.

По наступним Y розрахунки проводяться аналогічно.

За результатами розрахунків Y2 – «доходи до резервів» побудуємо графік, рис. 3.4.

Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"Рис. 3.4 Вплив відношення резервів на чистий дохід


Як показують розрахунки, між вартістю чистого доходу і відношенням доходів до витрат існує позитивний зв’язок: ρ = 0,2389. Прогнозна модель має вигляд Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк". Похибка результату складає Σ0,11%

За результатами розрахунків Y3 – «доходи від кредитного портфелю» побудуємо графік, рис. 3.5.


Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"

Рис. 3.5. Вплив відношення кредитного портфелю на чистий дохід

Як показують розрахунки, між чистим доходом і резервами існує позитивний зв’язок: ρ = 0,2277. Прогнозна модель має вигляд Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ
    <div class=

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Подробнее

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: