Особливості кредитування малого бізнесу
Одним з ринкових шляхів вирішення фінансових проблем суб'єктів вітчизняного малого підприємництва є підтримка їх діяльності через розвиток послуг мікрокредитування, які можуть надаватися комерційними банками і небанківськими фінансово-кредитними установами (небанківськими мікрофінансовими організаціями - МФО).
Основними споживачами послуг з програм мікрокредитування є торгові підприємства з швидким обігом грошей (від 56% до 90% кредитного портфеля в різних банках).
Конкуренція на ринку мікрокредитування дуже низька (практично відсутня) і здебільшого банкам доводиться конкурувати не між собою, а з приватними кредиторами, які не вимагають застави і розкриття фінансової інформації.
До чинників, які стримують розвиток банківського мікрокредитування в Україні відносяться:
неактивність банків у наданні послуг мікрокредитування (в структурі кредитування банків малий бізнес займає близько 2% );
низький рівень попиту на ці послуги з боку дрібних підприємців;
невисока рентабельність цього виду бізнесу для банків.
Так, за кредитними лініями ЄБРР і НУФ українські банки-партнери одержують ресурси за ставками в діапазоні від Libor +1,5% до Libor +3% (тобто 5–8%). Кредити малому бізнесу за цією програмою надаються в середньому за ціною 15–18% у валюті і 20–25% в гривні. Таким чином, маржа вітчизняних банків близько 7%. За оцінками банкірів, мікрокредитування на сьогодні має „сумнівну прибутковість”, і займаються ним банки тільки з метою „забити” за собою частку цього перспективного ринку. Зокрема, на сьогодні на місяць видається в середньому близько 6-ти мікрокредитів і середній розмір такого кредиту становить 5 тис. дол. Таким чином, один кредитний експерт (при роботі з іноземними кредитними ресурсами) заробляє для банку близько 1500 дол. на місяць. Ці кошти здебільшого йдуть на оплату послуг самого експерта й інші операційні та невигідні витрати. В той же час, за оцінками банкірів, рентабельними цей бізнес стане тоді, коли один фахівець видаватиме 10–15 мікрокредитів на місяць.
Враховуючи чинники, які стримують зростання масштабів мікрокредитування в Україні, на нашу думку активізація і розвиток такого сегменту українського кредитного ринку можлива при підвищенні рівня пропозиції мікрокредитних послуг [17, 32].
Потенціал розвитку малого й середнього бізнесу в Україні далеко не вичерпаний. За світовою статистикою, у розвинених країнах кількість суб’єктів малого й середнього бізнесу (МСБ) становить близько 500–700 підприємств на 10 тис. населення. У нас же цей показник коливається на рівні 50–60 компаній. Свій внесок у розвиток цього сектора економіки могли б зробити й банки. Найбільш запитаною послугою для підприємців є фінансування, адже для розвитку бізнесу, зазвичай, необхідні додаткові ресурси. Однак на сьогодні тільки десята частина банків має спеціальні кредитні програми для роботи з цим клієнтським сегментом, не кажучи вже про комплексне обслуговування його потреб.
У ринкових країнах майже 50% малих підприємств теплять крах у перший же рік своєї роботи. Тому для підвищення життєздатності малого бізнесу в ринкових країнах діє розгалужена інфраструктура його підтримки, яка складається з мережі дорадчих органів, консультаційно-інформаційних установ, бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, технопарків.
Однак, при цьому, особливим видом інфраструктурної підтримки є напрям державного фінансово-кредитного регулювання розвитку малого і середнього бізнесу – особливий режим фінансової підтримки цього економічного сектора з боку банківської системи та розгалуженої мережі небанківських фінансових установ, а також застосування конструктивних і гнучких методів фінансової підтримки – фінансового лізингу, венчурного фінансування. В Канаді для надання позик малим підприємствам існує понад 200 центрів розвитку.
По суті держава має методично делегувати оперативні функції з фінансової підтримки малого і середнього бізнесу банківським установам та небанківським фінансовим інститутам, розбудовуючи відносини з ними на засадах ділового партнерства. Але, як відомо, вітчизняна банківська система – це ще не кінцевий результат, а процес розвитку. Для неї характерний низький рівень капіталізації, механізмів та інструментів управління ризиками, планування та стратегії розвитку, а також високі собівартість банківських операцій та рівень необґрунтованих витрат. Успішність банківського бізнесу, як і будь-якого іншого, залежить від якості й ціни виробничих ресурсів і продуктів, які повинні бути якомога якіснішими і дешевшими. Сьогодні ж параметри банківських операційних ресурсів мають зворотньо протилежний характер – вони надто дорогі і неякісні. В структурі кредитних ресурсів переважають дорогі залучені кошти, низька рентабельність активів. Низьким є також рівень банківського менеджменту та корпоративного управління. І ще одна ознака, яка також створює бар'єр для кредитного партнерства між великими комерційними банками та сектором малого і середнього бізнесу в Україні, - обмеженість спектру і обсягів банківських кредитних послуг. Сьогодні для вітчизняної банківської системи характерний ще надто обмежений асортимент банківських послуг. Якщо у розвинених ринкових країнах він складає до трьохсот видів фінансових послуг, то в Україні він значно менший.
Малі підприємства в Україні працюють у середовищі підвищеного ризику і невизначеності через нестачу кадрів, які можуть професійно займатися бізнес-плануванням, прогнозуванням та управлінням фінансовими ресурсами. Задовольнити їхні потреби можуть фахівців банківської установи, які здатні дати об'єктивну фінансово-економічну оцінку перспектив розвитку конкретного бізнес-проекту, взяти на себе вищі ризики кредитування і запропонувати такий комплекс послуг, якого потребує сектор малого бізнесу.
Як свідчить світовий досвід, і в країнах з перехідною економікою, і в країнах розвиненого ринку комерційні банки не зацікавлені в кредитуванні малого і середнього бізнесу власними коштами через високий ризик операцій. Навіть в таких економічно розвинених країнах, як, наприклад, Німеччина, фінансова підтримка малого і середнього бізнесу здійснюється за рахунок державних коштів, управління якими доручено банкам сприяння розвитку економіки, що об’єдналися в групу KfW [16, 9].
Комерційні банки природно зацікавлені у нормативно-процедурному удосконаленні фінансово-кредитного обслуговування малого і середнього бізнесу. Тут діє економічний інтерес. Адже банк – це також суб'єкт підприємницької діяльності і його бізнес залишається обмеженим, якщо він самостійно не в змозі забезпечити нормальних умов для кредитування своїх потенційних привабливих клієнтів. Фінансові експерти практично в один голос стверджують, що сьогодні необхідні системні заходи у вигляді спеціалізованої програми удосконалення державної фінансової підтримки малого і середнього бізнесу, що дасть можливості вирішити весь спектр проблемних питань на системному рівні.
Для вирішення проблем мікрокредитування насамперед необхідно реформувати саму структуру банківського сектора. Світовий досвід свідчить, що банківський сектор, що складається з двох ланок – центрального банку і комерційних банків, не в змозі забезпечити середньострокового і довгострокового кредитування малих і середніх клієнтів. Для цього необхідно між цими двома рівнями побудувати певний буфер – банк другого рівня, спеціальну кредитну установу, яка за рахунок державних коштів здійснюватиме режим кредитування з метою сприяння розвитку, а не отримання комерційного прибутку. І робитиме це шляхом рефінансування комерційних банків, не створюючи їм конкуренції, а навпаки, підтримуючи їх фінансову базу.
Таким чином будується цілий управлінський ланцюг: держава обирає пріоритетні сфери, галузі й економічні сектори для сприяння їх розвитку – спеціалізовані кредитні установи розробляють відповідні інструменти фінансово-кредитного регулювання й розподіляють бюджетні фінансові ресурси – комерційні банки, як підрядники, виконують держзамовлення і ефективно вкладають кредитні ресурси згідно із стратегічно визначеними пріоритетами. Цей кредитний ланцюжок дає можливість ефективно здійснювати фінансово-кредитне регулювання та перерозподіляти між усіма його ланками традиційно високі ризики кредитування малого бізнесу, які не відважуються брати на себе комерційні банки, природно намагаючись мінімізувати ризики.
Крім того, необхідно підвищити правову захищеність кредиторів та створити інституційну мотивацію залучення комерційних банків до кредитування малого і середнього бізнесу. Українські банки не відважуються будувати кредитні відносини з малим і середнім бізнесом насамперед через недостатню захищеність своїх прав, високу степінь ризиків та значну вартість фінансових ресурсів при кредитуванні малого і середнього бізнесу, які є дорожчими ніж у випадку кредитування великого бізнесу. В умовах обмеженості власних і залучених фінансових ресурсів банки, природньо, більше зацікавлені у співпраці з кількома великим клієнтами замість багатьох малих, собівартість обслуговування яких значно вища. Не має також механізмів плаваючої процентної ставки за довгостроковими кредитами та важелів зміни ставок у випадках зростаннях темпів інфляції. Не зважаючи на помітну за останні роки тенденцію до зниження, кредитні ставки комерційних банків усе ще майже втричі перевищують дисконтну ставку НБУ [Додаток 1].
З метою зменшення адміністративних та оперативних витрат комерційних банків необхідно запровадити режим пільгового оподаткування прибутку комерційних банків, що кредитують малий бізнес, та знизити нормативи обов'язкового резервування для банків, яки здійснюють кредитування підприємств малого і середнього бізнесу. У Німеччині до податкових пільг у банківському секторі належать спеціальні норми амортизаційних відрахувань; створення резервів прибутку, що не оподатковуються; інвестиційні надбавки, які виплачуються податковими установами.
Треба зазначити, що кожна проблема, кожен негативний фактор розвивається на основі нормативного підґрунтя. Зокрема, необхідно створити правові засади для здійснення мікрокредитування, розвитку страхових кооперативів, скасувати вимоги до обов'язкової оцінки застави та страхування стосовно кредитів для малого і середнього бізнесу; звільнити суб'єктів малого і середнього бізнесу від сплати ПДВ під час лізингових операцій; звільнити банківську установу від сплати ПДВ при придбанні об'єкту для подальшої його передачі в лізинг фізичній особі.
Наприклад, сьогодні суттєвим елементом незахищеності прав кредиторів й те, що окремі дії позичальника, які обмежують права кредитора, досі не класифікуються як правове порушення. Так, у Кримінальному кодексі не передбачено статті, яка визначала б відповідальність фізичних осіб за такі дії: надання свідомо неправдивої інформації; здійснення дій, спрямованих на самовільну продажу або пошкодження предмету застави; ухилення від оплати боргу; перешкоджання потенційним покупцям оглянути майно перед проведенням аукціону з його продажу. Ускладнюють процедури банківського кредитування малого і середнього бізнесу також високі тарифи за послуги нотаріального посвідчення договорів застави і договорів купівлі–продажу нерухомого майна, які необхідно зменшити.
З іншого боку, необхідно закласти в нормативну базу НБУ, яка регулює діяльність банків, стимули для того, щоб вони, як суб'єкти господарювання, були економічно зацікавлені у активізації кредитування малого і середнього бізнесу [13, 35].
Поряд з цим невід'ємним елементом фінансового сектора в Україні мають стати спеціалізовані неприбуткові та інші мікрокредитні організації, які мають займатися питаннями мікрокредитування і надати фінансову підтримку бізнесу особливо на етапі його становлення й відтворення.
В Україні вже працюють спеціалізовані державні фонди, задіяні в реалізації відповідних цільових державних програм, але низький рівень їхньої ефективності зумовлений різними факторами: відсутністю фінансових ресурсів, технологій роботи, недосконалістю і безсистемністю розроблених заходів державних цільових програм та фінансово-організаційної методики їх впровадження. Необхідно переорієнтувати алгоритм їхньої діяльності на основі новітніх методик державної підтримки малого бізнесу. Оскільки такі державні програми є важливим інструментом державного регулювання, до розробки та провадження їхніх заходів необхідно широко залучати спеціалізовані експертні групи, громадські об'єднання підприємців та суб'єктів підприємницької діяльності.
Висновки
Малий бізнес відіграє важливу роль при вирішенні економічних і соціальних завдань. Формування культури підприємництва життєво необхідне для економічного зростання і конкурентоспроможності економіки. Активна підтримка розвитку малого бізнесу в перспективі, сприяє створенню великої кількості робочих місць, збільшенню податкової бази, зростанню національного прибутку.
В той же час, практика господарювання малих підприємницьких структур в Україні свідчить, що вони так і не стали потужним сегментом вітчизняної економіки. Частка малого бізнесу у ВВП України становить 11%, а кількість малих підприємств з розрахунку на 10 тис. людей – 53, тоді як у розвинутих країнах частка малого бізнесу у ВВП становить 50-60 %, на 10 тис. осіб припадає 500-700 малих підприємств.
Враховуючи чинники, які стримують зростання масштабів мікрокредитування в Україні, на нашу думку активізація і розвиток такого сегменту українського кредитного ринку можлива при підвищенні рівня пропозиції мікрокредитних послуг.
Формування пропозиції послуг мікрокредитування для суб'єктів малого бізнесу може здійснюватися не тільки комерційними банками, а й небанківськими мікрофінансовими організаціями (МФО), основна функція яких – посередництво між споживачами мікрокредитних послуг і джерелами фінансування.
Для активізації сфери мікрокредитування, посилення фінансових позицій суб'єктів малого підприємництва і появи нових видів фінансових інститутів і нових видів фінансових послуг на вітчизняному кредитному ринку необхідно сформувати правові і організаційні основи функціонування небанківських фінансових організацій мікрокредитування.
В правовому порядку доцільно врегулювати питання відносно:
організаційно-правових форм, в яких можуть бути створені і функціонувати небанківські фінансові організації з мікрокредитуванню (мікрофінансові організації - МФО);
джерел фінансових ресурсів мікрофінансових організацій;
особливостей і порядку оподаткування небанківських фінансових організацій мікрокредитування, у тому числі звільнити від сплати ПДВ.
В існуючому законодавстві від сплати ПДВ з процентних доходів звільнені процентні виплати за іпотечними кредитами і виплати відсотків за лізинговими платежами. Аналогічну систему бажано впровадити і для процентних виплат мікрофінансовими організаціями;
В цілому, можна зробити наступні висновки щодо позитивного ефекту від активізації послуг мікрокредитування для суб'єктів вітчизняної економіки і для фінансово-економічного розвитку України в цілому.
1. Комерційним банкам розвиток мікрокредитування дозволить зменшити кредитний ризик портфеля, підвищуючи рівень його диверсифікації. Робота за програмами мікрокредитування є хорошою PR-кампанією, здатною принести популярність банку серед широкого кола потенційних клієнтів.
2. Створення і розвиток небанківських фінансових організацій мікрокредитування в Україні забезпечить диверсифікацію фінансових інститутів і фінансових продуктів у сфері кредитування і сприятиме тим самим формуванню пропозиції на ринку мікрокредитів.
3. Співпраця секторів банківського і небанківського мікрокредитування, з одного боку, створить стимули для формування стійкої структури української економіки, а з другого боку, надасть додаткові можливості суб'єктам малого підприємництва, що зростають, для переходу в сектор великих підприємств.
4. Зростання масштабів мікрокредитування в Україні дасть можливість малим підприємцям, для яких можливість позичати невеликі суми грошей необхідна як повітря, активно використовувати такий звичний для підприємців розвинутих країн інструмент, як мікрокредити.
Список використаної літератури
Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 20.03.91 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 25. – С. 165.
Закон України „Про заставу” від 2.10.92 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №47. – С. 74.
“Про кредитування” Положення НБУ №246 від 28.09.95.
“Рекомендації по визначенню фінансового стану позичальників” Постанова НБУ №323 затверджене від 29.09.97.
Абрамова І.М., Пєнська І.О. Проблеми розвитку малого підприємництва в Україні // Фінанси України. – 1999. – №4. – C. 12 – 17.
Андрєєв А. Особливості становлення ринку банківських послуг в Україні // Банківська справа. – 2003. – №4. – С. 35-37.
Беліменко Г. Розвиток підприємництва як механізм припинення економічного спаду і структурної перебудови // Закон і бізнес. – 1999. – № 5. – С. 21 – 26.
Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. – К.: Либідь, 2004. – 237с.
Банківська енциклопедія // Під ред. д.е.н. проф. Мороза А.М. – К.: Лібра, 2000. – 327с.
Банківська справа: Навчальний посібник // За ред. проф. Р.Т.Тиркола – Тернопіль: Карт-бланки, 2001р. – 314с.
Банківські операції: Підручник // А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф. Пуховіна та ін. – К.: КНЕУ, 2006. – 384с.
Бендурка О., Ковальов Є. Великий і малий бізнес, проблеми розвитку // Голос України.–1999.–15 червня.
Білецька Н. Розрахунок доходів і витрат банку внаслідок впровадження Національної системи масових електронних платежів // Банківська справа. – 2003. – №4. – С. 48-58.
Буряк П.Ю. Мобілізація фінансових ресурсів для активізації малого та середнього підприємництва // Фінанси України.–1999.– № 12.
Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальний посібник. – К.: Тов. “Знання”, КОО, 2005. – 255 с.
Вступ до банківської справи: Учбовий посібник // За ред. М.І. Савлука. – К.: Лібра, 2000. – 344 с.
Клочко Ю., Черняк Т. Проблеми малого бізнесу в Україні // Економіка України. – 1998. – № 1. – С. 8 – 12.
Крупка М.І. Фінансово-економічні аспекти розвитку малого підприємництва в Україні // Фінанси України.–1998. – № 5. – С. 31 – 34.
Лаврушин О.И. Банковские операции. Ч. 1. – М.: ИНФРА-М, 1995. – 468 с.
Морочко М. Павлік Т. Розвиток банківських послуг у всесвітній мережі Інтернет // Фінанси України. – 2001. – №9. – 131-135 с.
Онищенко В.О. Основи банківської справи: Навчальний посібник. – Полтава: ПДТУ, 1999. – 163с.
Фінанси підприємств: Підручник // Під ред. проф. А.М. Поддєрьогіна. 2-ге вид. – К.: КНЕУ, 2002. – 384с.
Додаток 1
Рейтинг оцінки якості кредиту
|
категорія |
№ п/п |
Назва показнику |
Бали |
|
А |
Призначення та сума кредиту |
||
| 1 | Призначення розумне та сума повністю виправдана | 20 | |
| 2 | Призначення сумнівне, сума прийнятна | 15 | |
| 3 | Призначення непереконливе, сума проблематична | 8 | |
|
В |
Фінансовий стан претендента на кредит |
||
| 1 | Дуже гарний фінансовий стан , сильний та стабільний приток коштів | 40 | |
| 2 | Гарне фінансове становище, сильний грошовий потік | 30 | |
| 3 | Прийнятне фінансове положення, нестійкий грошовий потік | 20 | |
| 4 | Невисокий дохід в минулому, слабкий грошовий потік | 10 | |
| 5 | Нещодавно багато втратив, грошовий потік слабкий | 4 | |
|
С |
Застава |
||
| 1 | Не потрібна застава або надається обширна грошова застава | 30 | |
| 2 | Значна ліквідна застава | 25 | |
| 3 | Достатня застава прийнятної ліквідності | 20 | |
| 4 | Достатня застава, але обмеженої ліквідності | 15 | |
| 5 | Недостатня застава невисокої якості | 8 | |
| 6 | Нема прийнятної застави | 2 | |
|
D |
Термін та схема погашення |
||
| 1 | Короткотермінове, самоліквідуючеєся, гарне вторинне джерело | 30 | |
| 2 | Середньотерміновий, погашення частинами, потужний грошовий потік | 25 | |
| 3 | Середньотерміновий, з погашенням одним платежем, довгостроковий з середнім грошовим потоком | 20 | |
| 4 |
Довготерміновий, погашаємий частинами, невпевненість в надходженнях |
12 | |
| 5 | Довготерміновий, призначення сумнівне, вторинних джерел не має | 5 | |
|
E |
Кредитна інформація на позичальника |
||
| 1 | Чудові відносини в минулому з позичальником | 25 | |
| 2 | Гарні кредитні відгуки з надійних джерел | 20 | |
| 3 | Обмежені відгуки, нема негативної інформації | 15 | |
| 4 | Нема відгуків | 9 | |
| 5 | Несприятливі відгуки | 0 | |
|
F |
Взаємовідносини з позичальником |
||
| 1 | Існують постійні вигідні відносини | 10 | |
| 2 | Існують посередні відносини або ніяких | 4 | |
| 3 | Банк несе втрати на відносинах з позичальником | 2 | |
|
G |
Вартість кредиту |
||
| 1 | Вище звичайного для такої якості кредиту | 8 | |
| 2 | відповідності до якості кредиту | 5 |
|
№ п/п |
Рейтинг кредиту на основі загальної суми балів |
Бали |
| I | Найкращий | 163-140 |
| II | Високої якості | 139-118 |
| III | Задовільний | 117-85 |
| IV | Граничний | 84-65 |
| V | Гірше граничного | 64 та нижче |
Додаток 2
КРЕДИТНИЙ ДОГОВІР N_________
“__” ________ м. ___________
Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України, ( у подальшому - "Банк" ) в особі___________________________________________________________
(посада, прізвище, ім`я та по батькові)
_____________________________________________________________, який діє на підставі Положення та довіреності N___ від _________199__р., з однієї сторони, і _______________________________________ __________________________________________________________________
(прізвище, ім'я та по батькові)
рік та місце народження _______________________________________,
працює ______________________________________________________,
( у подальшому - "Позичальник" ) , з іншої сторони , уклали між собою цей Договір про наступне:
1. Предмет Договору
1.1. Банк надає Позичальнику з урахуванням його платоспроможності кредит у сумі _______________________________________________ гривень
(сума цифрами та літерами)
на строк ________________ місяців (днів) до _____________________________ (зазначити кінцевий строк погашення кредиту) .
на __________________________________________________________
( вказати ціль кредиту)
1.2. За користування кредитом встановлюється плата в розмірі ______________ процентів річних.
2. Банк зобов’язується
2.1. Відкрити Позичальнику позичковий рахунок № ____________ відповідно до правил, що діють у Банку.
2.2. Кредит надавати з позичкового рахунку _______________________________________________________________
(готівкою, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця чи позичальника)
2.3. Проводити нарахування процентів за користування кредитом:
-щомісячно, за поточний календарний місяць;
- останнє нарахування – на дату повного погашення кредиту.
2.4. Консультувати Позичальника з питань виконання цього кредитного Договору
2.5. У разі зміни розміру процентної ставки за користування кредитом повідомити про це Позичальника рекомендованою поштою протягом 5 днів.
3. Позичальник зобов'язується
3.1. Забезпечити своєчасне та повне погашення кредиту та сплату процентів за користування ним у строки, передбачені пп.3.3, 3.4 кредитного Договору чи графіком, який є невід’ємною частиною кредитного Договору.
3.2. З метою своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та сплати пені забезпечити виконання цих зобов'язань __________________________________________________________________
(заставою, закладом, іншими зобов’язаннями, номер і дата поданого документа)
Документ, що встановлює забезпечення, є невід’ємним додатком до цього Договору та подається Позичальником Банку одночасно з підписанням цього Договору або протягом _____ днів після підписання Договору.
3.3. Погашення кредиту здійснювати щомісячно рівними частинами в сумі ______________________ гривень, починаючи з “__”_______ 199_р. ,
(сума цифрами та літерами)
шляхом перерахування з рахунку № ______, відкритого в ___________________________________________________, МФО ________ ,
(найменування банку і його місцезнаходження , назва банку, установи банку)
або внесення готівкою.
3.4. Щомісячно, не пізніше ______числа сплачувати Банку за користування кредитом проценти згідно з пунктом 1.2.
Сплату процентів за користування ним здійснювати __________________________________________________________________
(шляхом утримання із заробітної плати на підставі заяви Позичальника, перерахування з особистого рахунку № _ або внесення готівкою).
3.5. В разі зміни розміру процентів за вкладами в установах Ощадбанку сплачувати за наданим кредитом змінену процентну ставку, про що укладається додаткова угода до цього Договору.
У разі незгоди сплачувати змінену процентну ставку у місячний строк з дня отримання повідомлення погасити достроково заборгованість за отриманим кредитом.
3.6. У випадку порушення строків платежів за кредитом і процентів за користування ним та виникнення простроченої заборгованості сплатити Банку пеню у розмірі ________ за кожний день прострочки платежу.
3.7. Повідомити Банк у 3-денний строк про зміни місця проживання, роботи, прізвища чи імені та інші обставини, що можуть вплинути на виконання зобов'язань за цим Договором.
3.8. Заздалегідь Банк (за 10 днів) повідомляти про можливе недовикористання кредиту.
3.9. Відповідати власними коштами і майном по своїх зобов’язаннях, що випливають з умов цього Договору.
4. Банк має право
4.1. Контролювати виконання Позичальником взятих на себе зобов’язань на час всього періоду користування кредитом.
4.2. У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлений термін суми непогашених платежів на наступний день перераховувати на рахунок прострочених позичок і звертатися до суду з позовом про звернення стягнення на заставлене майно або до нотаріального органу відповідно до статей 20, 21 Закону України "Про заставу".
4.3. Достроково стягувати кредит і реалізовувати заставне (закладне) право у разі наявності простроченої заборгованості за кредитами або нарахованими процентами понад місяць або незгоді Позичальника із змінами процентної ставки відповідно до умов, викладених у п. 3.5 цього Договору.
4.4. Якщо вирученої від реалізації заставленого майна суми коштів недостатньо для погашення боргу і процентів за кредитом , пред'явити позов до суду про одержання недостатньої суми з іншого майна боржника.
4.5. У разі встановлення в період дії цього Договору неплатоспроможності поручителів, що уклали договір поруки з Банком при видачі кредиту, вимагати від позичальника заміни поручителів та оформлення нових договорів поруки.
4.6. Змінювати у період користування кредитом процентну ставку по наданому кредиту залежно від умов кредитного ринку.
4.7. У разі виникнення не погашеної в строк заборгованості по кредиту і процентах за користування ним (включаючи підвищені) суми, що виплачуються Позичальником у погашення зазначеної заборгованості, спрямовуються спочатку на погашення боргу по процентах, а потім по кредиту.
4.8. У встановленому законодавством порядку Банк може звернутися в суд із заявою про порушення справи проти Позичальника у зв’язку з невиконанням ним умов цього Договору.
5. Позичальник має право
5.1. Достроково погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом, попередивши про це Банк за 5 днів , або вносити наперед платежі в погашення заборгованості за кредитом, при цьому проценти на залишок заборгованості за кредитом сплачуються щомісяця.
5.2. Достроково розірвати Договір з Банком за умови повного повернення одержаного кредиту і сплати процентів за користування ним , повідомивши про це Банк за 7 днів.
5.3. Порушувати перед Банком питання про перенесення строків платежу у разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових або інших ускладнень з не залежних від нього причин.
6. Особливі умови
6.1. Строк дії Договору встановлюється з дня його укладання і до повного повернення кредиту, а також одержання Банком всіх належних йому процентів та штрафів.
6.2. Зміни до Договору оформлюються додатковими угодами сторін, що є невід'ємними частинами цього Договору.
6.3 Суперечки за Договором вирішуються у встановленому Законом порядку.
7. Юридичні адреси сторін
Поштова адреса, телефон, факс, Поштова адреса, телефон, факс
реквізити Банку: банківські реквізити
Позичальника:
Про зміну зазначених реквізитів сторони повідомляють одна одну негайно.
За Банк За Позичальника
___________________ _________________
(підпис) (підпис)
М.п.
Підстава: рішення кредитного комітету ( протокол №______ від_____ ).
Додаток 3
ДОГОВІР
ПРО ЗАСТАВУ НЕРУХОМОГО МАЙНА (ІПОТЕКУ) №__________
(зразок)
м.___________________ «____»____________199__ р.
_____________________________________________________________
(найменування відділення Ощадного банку)
(в подальшому - "Заставодержатель") в особі _________________________________________________________________
(посада, прізвище, ім'я, по батькові)
_____________________________________________________________, який діє на підставі Статуту банку, Положення та довіреності N _____ від "___"_________199__р., з однієї сторони, і
*(для фізичних осіб: ______________________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові позичальника)
який проживає за адресою ________________________________________________________,)
*(для юридичних осіб: _______________________________________,
(найменування юридичної особи)
в подальшому "Заставодавець"
в особі ________________________________, який діє на підставі
(прізвище, ім’я, по батькові керівника)
_____________________________________________________________,
, з другої сторони, уклали цей Договір про наступне:
ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ
Цей Договір забезпечує вимогу Заставодержателя, що випливає з кредитного Договору № ______ від ___________________199__р., укладеного між Заставодавцем та Заставодержателем, за умовами якого Заставодавець зобовязаний Заставодержателю до «____»_______________199_____р. повернути кредит у розмірі __________________________________________________________гривень, до «____»___________________199__ р., сплатити _____________процентів річних за його користування ним , а також неустойку в розмірі та у випадках, передбачених кредитним та цим договорами.
ПРИКЛАД (в разі якщо Заставодавець - майновий поручитель):
Цей Договір забезпечує вимогу Заставодержателя, що випливає з кредитного Договору № __________ від ________________199__р., укладеного між Заставодержателем та _________________________________________________, майновим поручителем якого є Заставодавець, за умовами якого _______________________________ зобовязаний Заставодержателю
до «___»________________199__р. повернути кредит у розмірі ____________________________________гривень до «____»__________________199__р., сплатити_________процентів річних за користування ним, а також неустойку в розмірі та у випадках, передбачених кредитним та цим договорами.
2. Предметом застави є: ______________________________ (в подальшому- Майно)
(Цей пункт Договору включає опис, оцінку та місцезнаходження Майна, без зазначення яких Договір може бути визнано недійсним. Характеристика предмета застави здійснюється на підставі оціночного опису та Акта передачі Майна у заставу ).
ПРИКЛАД:
Предметом іпотеки є нерухоме майно: двоповерховий будинок, який розташований й місті Києві по вулиці Кримська, 12. На першому поверсі вказаний будинок має 5 приміщень загальною площею 250 (двісті пятдесят) квадратних метрів по 50 (пятдесят) квадратних метрів кожне та підсобне приміщення площею 10 (десять) квадратних метрів; на другому поверсі вказаний будинок має 1 (одну) трикімнатну квартиру загальною площею 240 (двісті сорок) квадратних метрів, з них 2 (дві) кімнати по 70 (сімдесят) квадратних метрів кожна, 1 (одна) кімната 30 (тридцять) квадратних метрів, кухня 10 (десять) квадратних метрів, хол 30 (тридцять) квадратних метрів, коридор 15 (пятнадцять ) квадратних метрів.
Інвентаризаційна оцінка будинку становить___________________гривень.
*Балансова ціна становить______________гривень , (додати для юридичних осіб)
Сторони цього