Страхування інвестицій
Зростання обсягів робіт щодо підготовки проектів законодавчих і нормативних актів потребує активізації діяльності Експертної ради з питань страхування при Кабінеті Міністрів України,. комісій Ліги страхових організацій, правових та фінансово-економічних науково - дослідних установ.
2.3. Страхові організації, які займаються страхуванням інвестицій
Необхідною умовою розвитку будь-якого страхового ринку виступає конкуренція і підвищення якості страхових послуг, що обумовлює суперництво страхових компаній у боротьбі за страхувальників та мобілізацію грошових коштів у страхові фонди, вигідне інвестування та досягнення високих кінцевих фінансових результатів.
Становления України як самостійної, незалежної і демократичної держави не могло не обумовити створення і розвиток страхового ринку. Процес демонополізації економіки, який охопив усі галузі народного господарства, одразу ж позначився і на такий сфері суспільних правових відносин, як страхування. Усунення монополії держави при вирішенні юридичних економічних питань страхової справи та поява недержавних страхових компаній створили передумови формування страхового ринку України на ринкових засадах.
За роки незалежності в Україні в основному створено законодавчу та нормативну базу страхування. Це дало можливість розбудувати страховий ринок на засадах конкуренції, що сприяє підвищенню якості надання страхових послуг.
Страховий ринок – частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист. Формується попит і пропозиція на нього.
Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.
Необхідними атрибутами страхового ринку є його учасники та товар, який купують і продають на цьому ринку. Учасниками страхового ринку виступають продавці, покупці страхових послуг, посередники, а також їх асоціації.
В якості покупців страхової послуги постають страхувальники. Закон України “Про страхування” говорить: «Страхувальниками можуть бути юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками угоди страхування або є страхувальниками згідно із законодавством України». Таким чином, потенційний покупець виходить на страховий ринок для купівлі страхової послуги, що підходить йому за якістю і ціною. Купівля підтверджується фактом укладання угоди страхування, після чого покупець стає страхувальником.
Страхове законодавство в Україні бурхливо розвивається. Раніше, в умовах державної монополії на здійснення страхування, коли на страховому ринку були тільки дві установи - Держстрах та Індержстрах, не було потреби в загальному законі про страхування. Достатньо було затвердити умови окремих видів страхування.
Зараз, в умовах розвитку страхового ринку, де з'являється багато страховиків, які конкурують між собою, потрібне раціональне державне регулювання страхової діяльності.
Яким ж образом здійснюється страхування в ринковій економіці. Суспільна практика виробила три основні організаційні форми організації страхового фонду, в яких суб'єктами власності на його ресурси "виступають: 1) держава, 2) окремий товаровиробник. 3) страховик. В цьому зв'язку виділяють державний резерв, який використовується для компенсації втрат у випадках великомасштабних аварій і може розглядатись як страховий резерв держави, різні страхові резервні фонди підприємств; і, нарешті, спеціальні кошти тих, хто професійно займається страхуванням, - страхові резерви страхових компаній і організацій.
Проте поступово в Україні складається економічно - правовий простір для діяльності страховиків. Держава в особі спеціально уповноваженого на те органу - Комітету в справах нагляду за страховою діяльністю здійснює керування цим процесом. Опрацьовуються правові норми здійснення страхової діяльності, ведеться лицензіювання страхових компаній, постійно проводяться перевірки на предмет контролю їх платоспроможності, фінансової стабільності і додержання ними вимог законодавства.
Найбільш загальні принципи страхування (в основному відносно державного страхування) викладені в Цивільному кодексі Україні.
Але, не принижуючи значення норм Цивільного кодексу, все ж треба підкреслити, що основу страхового законодавства України зараз складає Декрет Кабінету Міністрів України №47-93 від 10 травня 1993 року, та закон України "Про страхування" №85/96-ВР від 7 березня 1996 р.Розвиток страхового ринку України відбувався в умовах зниження темпів спаду виробництва промислової продукції, здійснення курсу Уряду подолання інфляції та інших передумов для пожвавлення економічної діяльності.
Так, у 1998 році валовий внутрішній продукт зменшився порівняно з 1997 роком в реальному обчисленні на 3,2 відсотка, обсяг промислового виробництва - на 1,8 відсотка. Прибуток підприємств і організацій зменшився на 18 відсотків при зростанні оптових цін у промисловості на 7,7 відсотка.
Зазначенні фактори певним чином вплинули на розвиток страхового ринку України. В той же час, страховий ринок розвивався досить високими, порівнюючи з іншими галузями економіки, темпами, а також намітився ряд позитивних якісних тенденцій в його розвитку.
В першу чергу, слід відмітити, що вперше за 90-ті роки, в 1998 році відбулось суттєве перевищення темпів росту страхових платежів над темпами інфляції, тобто відбулось реальне зростання обсягів ринку страхових послуг.
РОЗДІЛ 3
СТРАХУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА КОРДОНОМ
3.1. Міжнародно-правове регулювання страхування інвестиційної діяльності
Іноземними інвесторами визнаються такі суб'єкти, що здійснюють інвестиційну діяльність на території України [17]:
- юридичні особи, утворені за законодавством іншим, ніж законодавство України;
- іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання на території України;
- міжнародні урядові та неурядові організації;
- інші держави;
- інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, визначені законом.
Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України, будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; інших цінностей (майна), які відповідно до закону визнаються іноземними інвестиціями.
Іноземні інвестори мають право здійснювати всі види інвестицій в таких формах:
- участь у господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами, або придбання частки в діючих господарських організаціях;
- створення іноземних підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств;
- придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено законами України, або придбання акцій чи інших цінних паперів;
- придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизняних юридичних осіб прав користування землею та використання природних ресурсів на території України;
- господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції;
- придбання інших майнових прав;
- в інших формах, не заборонених законом.
Заборона або обмеження будь-яких форм здійснення іноземних інвестицій може провадитися лише законом.
Відносини, що виникають у зв'язку з придбанням іноземним інвестором майнових прав на землю та інші природні ресурси в Україні, регулюються відповідно земельним та іншим законодавством України.
Оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, здійснюється в іноземній конвертованій валюті та у гривнях, за згодою сторін, на основі цін міжнародних ринків або ринку України.
При цьому перерахунок сум в іноземній валюті у гривні провадиться за курсом, встановленим Національним банком України.
Відносини щодо оподаткування іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями регулюються податковим законодавством України.
У державних програмах залучення іноземних інвестицій в пріоритетні галузі економіки та соціальну сферу може бути передбачено встановлення додаткових пільг для суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у цих сферах.
Законом може бути обмежено або заборонено діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями в окремих галузях народного господарства або в межах окремих територій України виходячи з інтересів національної безпеки України.
Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відмова у державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі порушення законодавства України про іноземне інвестування. Відмову у державній реєстрації іноземних інвестицій може бути оскаржено у судовому порядку.
3.2. Страхування інвестиційної діяльності у Великобританії
Великий інтерес у галузі інвестиційної політики представляє досвід країн ринкової економіки.
Так у Великобританії страхові компанії не тримають, як правило, на поточних рахунках коштів більше ніж це потребують повсякденні розрахунки .
Проте в силу специфіки страхової справи може виникнути ситуація , коли страховикові негайно знадобляться кошти . Тому певну частину , в середньому 4 - 5 % всіх активів компанії , що займаються страхуванням життя та 10 - 13 % активів компаній , що займаються ризиковими видами страхування, складають високоліквідні короткотермінові інвестиції ( депозити , депозитні сертифікати , казначейські зобов’язання ) , що порівняно швидко перетворюються в гроші [20].
Середньо та довго термінові інвестиції можна розділити на такі групи : цінні папери з фіксованим доходом . акції , нерухомість та іпотечний кредит.
Цінні папери з фіксованим доходом є основним об’єктом інвестування страхових компаній Великобританії . Вони є надійним капіталовкладенням , яке забезпечує стійкий доход і в той самий час можуть бути швидко реалізовані на ринку.
Одночасно страхові компанії інвестують кошти в звичайні акції компаній та фірм різних галузей господарства. Це пояснюється намаганям отримати більш високий доход . Також через володіння акціями певних компаній страхові компанії намагаються впливати на галузі в яких вони мають свої інтереси .
Нерухомість , як об’єкт інвестування , є дуже привабливою для страхових компаній , бо надійно захищає вкладені кошти від інфляції . Разом з тим цей вид інвестицій є дуже низьколіквідним і їх реалізація за короткий час може бути проблематичною для інвестора .
В Великобританії є дуже розповсюдженим іпотечне кредитування. Воно здійснюється в сумі, що не перевищує 2 / 3 від суми яка може бути отримана від продажу майна. Даний вид інвестицій носить довготерміновий та низько ліквідний характер.
Останнім часом набуває популярності такий вид інвестицій, як купівля творів мистецтва, антикваріату, різних цінних колекцій . Це не дає стабільного прибутку, а доход залежить виключно від підвищення цін на данні предмети .
ВИСНОВКИ
Страхування - об'єктивно необхідний атрибут ринкової економіки. Світовий досвід переконує, що одним з важливіших індикаторів стану економіки будь якої країни ринкової орієнтації є розвиток страхування.
Страхування забезпечує надійний захист майнових інтересів підприємців і населення в разі втрат, заподіяних вогнем, стихійним лихом, техногенними аваріями, транспортними пригодами та багатьма іншими непередбачуваними обставинами.
Страхування добре зарекомендувало себе як форма нагромадження коштів громадян для вирішення їх соціальних проблем /охорона здоров'я, пенсійне забезпечення, освіта тощо/. В останні роки страхування широко використовується на випадок виникнення відповідальності перед третіми особами. В цілому світові темпи приросту страхових премій значно випереджають зростання валового внутрішнього прибутку.
Ця тенденція характерна і для України. Незважаючи на великі труднощі перехідного періоду обсяги страхових операцій помітно зростають. За 2005 р. вони збільшились в перерахунку на доларовий еквівалент на 30%. Очікується зростання страхових послуг і в поточному році. Позитивну роль в цьому відіграв Закон "Про страхування", інші вжиті законодавчі і організаційні заходи щодо розвитку страхової справи.
Зараз на страховому ринку України діє 247 страхових компаній, Моторне, Авіаційне, Морське страхові бюро, ряд страхових пулів. Зросла кількість членів Ліги страхових організацій України. Створено Асоціацію професійних страхових посередників [22].
Разом з тим питома вага нашої країни в світовому страховому ринку досі сягає лише 0.01% ,а в Європі - менше 0,04 %. Якщо прийняти до уваги, що Україна є другою за територією державою на континенті ( 5.6 % ), має понад 51 млн. населення ( 7.4 % ), великий промисловий і аграрний потенціал, означений рівень страхової діяльності слід розглядати як дуже мізерний і не адекватний потребам і можливостям країни.
З вищенаведеного можна зробити висновок, що найбільш доходними і стабільними є інвестиції в цінні папери з фіксованим процентом, які випускає уряд і місцеві органи влади.
В Україні ж до останнього часу переважали банківські депозити, зі зменшенням банківського відсотку акценти змістились в бік державних цінних паперів. Рішенням проблеми інвестиційної діяльності в Україні стануть інвестиції у акції підприємств.
Для компаній які здійснюють довготермінове страхування виходом зі становища могло б бути інвестування вільних коштів в будівництво, зокрема житла, це надало б можливість захистити зібрані кошти від інфляції на довгому періоді.
Існуюча структура страхового ринку України не сприяє зміцненню соціального захисту громадян та забезпеченню внутрішніх інвестицій. Українські страховики передають іноземним страховикам (перестраховикам) до 90 відсотків страхової премії під час страхування авіаційних і морських ризиків, ризиків здоров'я людей, які від'їжджають за кордон, до 60 відсотків - за "автокаско", до 50 відсотків - під час страхування великих майнових ризиків.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Нормативно-правові акти:
Конституція України від 28 червня 1996 року. // ВВРУ. - 1996. - №30. - Ст. 141.
Закон України «Про інвестиційну діяльність», м. Київ, 18 вересня 1991 року, № 1560-XII.
Закон України "Про інвестиційну діяльність".
Закон України "Про іноземні інвестиції".
Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвесторів в Україні".
Закон України "Про цінні папери та фондову біржу"
Арбітражний процесуальний кодекс від 6 листопада 1991 року станом на 30 червня 1999 року.
Господарський процесуальний кодекс від 6 листопада 1991 року станом на 1 березня 2002 року.
Проект Цивільного кодексу України. – liga.kiev
Положення «Про порядок скасування реєстрації випуску (випусків) інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду», 29 квітня 2005 р., № 462/10742.
Збірник офіційних документів Вищого арбітражного суду України. – С.129.
Основна література
Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных процессов. М.: Юнити, 2003.
Под ред. Данилочкиной. Контроллинг как инструмент управления финансами. М.: Юнити, 2004.
В.В. Ковалев. Финансовый анализ. Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. М.: Финансы и статистика, 2004.
Под ред. Терехина В. И. Финансовое управление фирмой. М.: Экономика, 2006.
Норткотт Д. Принятие инвестиционных решений. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2003. - 247 с.
Богуславский М.М. Правовое положение иностранных инвестиций. - М.,Совинтерюр., 1993.
Бочаров В.В. Финансово-кредитные методы регулирования рынка инвестиций. - М.: Финансы и статистика, 1993.
Газеев М.Х. и др. Показатели эффективности инвестиций в условиях рынка. - М., ВНИИОЭНТ, 2006.
Герасимчук Н.С. и др. Инвестиционная сфера экономики. - К., “Наукова думка”, 2005.
Инвестиционно-финансовый портфель. Книга инвестиционного менеджера. Под ред. Рубина Ю.Б. - М., СОМИНТЭК, 2003.
Комаров И.К. Инвестиции и рынок. Перспектива хозяйствования и управления.-М., Знание, 2001.
Основы инвестирования. - М.: Церих, 1992.
Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. К. “Издательство Либра” ООО, 2006 г.
Додаткова література
Бізнес-РІО. 2004 рік, 9 місяць.
Вісник Національної Академії Наук України. 2003 рік, №7-8, №9-10.
Діловий вісник. №9, 2005 рік
Економіст. №1, 2006 рік.
Економіка України. №9, 2004 рік
Квартальні передбачення. №2, грудень 2005 року.
Моніторинг івестиційної діяльності України. Випуск №1, 2004 рік.
Моніторинг економіки України. №10(29) жовтень 1997 року, №4(33) квітень 2003 року
Фінанси України. №5, 2005 рік.