Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Комп’ютеризація навчального процесу

Комп’ютеризація навчального процесу

на цьому шляху є комплексне пред'явлення різнорідної, але взаємозалежної за змістом інформації в одночасному сполученні. Саме такі можливості відкриває сучасна комп'ютерна техніка, зокрема - т.зв. технології мультимедіа. Крім того, своєрідність сучасних Windows-технологій, закладена в них можливість довільно набудовувати практично будь-який елемент інтерфейсу дозволяють якоюсь мірою "олюднювати" комп'ютер, пристосовувати до власних смаків зовнішній вигляд екрана, образну, колірну й звукову обстановку (звичайно це називається терміном "оточення"), наділяти ПК деякими рисами особистості його власника. І особливо істотно те, що в процесі самостійної роботи за ПК, маючи доступ до більшого й різноплановим масивам інформації, учень неминуче буде відволікатися від основного стрижня навчальної програми, буде намагатися "заглянути" у сусідні розділи й дисципліни. У таких умовах формований їм звід знань ніколи не зможе бути строго уніфікованим - він завжди буде особистісним, а це - саме вагоме свідчення того, що комп'ютерне навчання істотне збагачує методичний арсенал сучасної педагогіки й відкриває нові більші можливості для вільного, всебічного розвитку особистості тих, яких навчають.


§ 3 Особистісно-орієнтовна педагогічна взаємодія вчителя й учнів при комп'ютерному навчанні


Мінлива роль учителя.

Педагогіка співробітництва, діяльнісний підхід до навчального процесу, активація учнів, індивідуалізація навчання - всі ці тенденції сучасної педагогіки змушують задуматися про кардинальне переосмислення ролі вчителі в навчальному процесі. Авторитарна схема синхронного керування класом з декількох десятків людин, при всій її економічності й гаданій ефективності, поступово й неухильно губить свою універсальність.

Як альтернатива педагогами-новаторами пропонувалося багато різних схем організації занять із учнями різних вікових груп. Незважаючи на високу ефективність таких новацій, всі вони базувалися на існуючій матеріальній базі навчального процесу й мали надзвичайно яскраво виражений особистісний характер. У силу названих причин жодна з них не змогла здійнятися до рівня універсальності. Зміна матеріальної основи, що намітилася з появою комп'ютерів, відкрила нові обрії для глибинних педагогічних пошуків, у тому числі - і пошуків принципово нових структур навчального процесу. Однак поруч із позитивними судженнями відразу ж сформувалися й негативні, найчастіше - недостатньо аргументовані.

Насамперед, хотілося б застерегти від помилкового й досить розповсюдженого погляду на комп'ютер як на перешкоду в педагогічному спілкуванні, що обмежує можливість прямих контактів учителі з учнем і значимість цих контактів.

Комп'ютер надає вчителеві великий резерв технічної й технологічної підтримки, що вивільняє значну частину його часу саме для живого спілкування з учнями, і дає можливість зробити це спілкування навіть більше близьким і людяним, чим раніше.

Комп'ютер замикає на собі більшу частину контрольних функцій й оперативних реакцій на помилки учня. Всі помилки негайно фіксуються комп'ютером, але стають у значній мірі приватною справою учнів, а не приводом для одержання ними негативних емоцій. Учитель стає більше вільний і позитивний у своєму відношенні до дітей.

Комп'ютер, вступаючи з учнем у партнерські відносини, дозволяє кожному учневі встановлювати найбільш сприятливий для себе темп і ритм навчальної діяльності, і звільняє вчителя від необхідності постійно контролювати й активізувати цей процес.

Звільнившись від завдань безперервної дріб'язкової опіки, учитель одержує більшу можливість бачити обстановку в цілому й приділяти індивідуальну увагу кожному окремому учневі.

Таким чином, ПК не тільки не перешкоджає педагогічному спілкуванню, а навпаки - відкриває для нього значно більші можливості; потрібно тільки їх бачити й правильно користуватися.

На тлі загального позитивного відношення до комп'ютера нерідко лунають і голосу супротивників його широкого впровадження в практику шкільного навчання: він, нібито,

"не завжди підвищує ефективність навчального процесу;

нераціонально використається;

його роль зводиться до «перекидання сторінок»;

комп'ютер не стимулює школярів до інтелектуальної діяльності, знижує ефективність роботи пам'яті й мислення й загальний творчий потенціал (особливо в молодшому шкільному віці);

надає розважальний характер навчанню на шкоду систематичному й послідовному засвоєнню необхідних знань." ( 25-7)

У наведеній цитаті жодне з висловлень не витримує ніякої критики. Як правило, такі висловлення робляться людьми, які або просто не працювали із ПК і всерйоз не знають предмета дискусії, або тими, хто просто не хоче або не може вкласти в підготовку комп'ютерних матеріалів належну міру власної праці й таланта. Щоб сховати власну бездіяльність, вони намагаються "науково" довести, що цього взагалі не слід робити.

Крім сказаного, у число функцій, що змінилися, педагога входить надзвичайно складне завдання - у нових умовах зберегти за собою роль "ідейного наставника", "лоцмана у світі знань", старшого товариша й авторитетного порадника. Педагогові буде необхідно враховувати той факт, що учні, завдяки можливостям комп'ютерних комунікацій, знають не те й не тільки те, що їм звичайно задавалося на уроках, а іноді й взагалі знайомі з такими речами, про які педагог не має подання. Це - нормальна, природна ситуація нової педагогіки, прямий результат комп'ютеризації й характерна риса нової парадигми навчання. Від педагога в таких умовах буде потрібно не абсолютне "всезнайство" (його не може бути!), а мудре розуміння зв'язку явищ, їх наукової й життєвої значимості. До такого розуміння своєї ролі в цей час готовий далеко не кожен учитель, і вузівська система підготовки вчителів поки ще прямо на це не орієнтується.

Природно, що все це реалізується при гарному технічному, програмному й методичному забезпеченні уроку, а сам учитель повинен досить невимушено володіти загальними навичками роботи з комп'ютером і правильно усвідомлювати свою роль, що змінилася.


§ 4 Особливості функцій викладача в навчальному процесі із застосуванням ПК


Основними функціями викладача в навчальному процесі із застосуванням ПК є: відбір навчального матеріалу й завдань, планування процесу навчання, розробка форм пред'явлення інформації тим, яких навчають,, контроль навчання матеріалу, корекція процесу навчання. Розглянемо коротко особливості реалізації цих функцій.

Функція відбору матеріалу й завдань є найбільш складною й творчою. Тут чільну роль грає досвід викладача, глибина знання їм предмета. Основними вимогами при реалізації цієї функції є необхідність чіткого виділення головних і другорядних моментів у дисципліні, і диференціація матеріалу по ступені складності.

Планування процесу навчання із застосуванням ПК повинне здійснюватися, як відзначалося вище, у напрямку його максимальної індивідуалізації. Індивідуалізація навчального процесу може вироблятися: «по послідовності подання досліджуваних понять, по методу викладу матеріалу (індукція, дедукція), за рівнем науковості матеріалу, глибині матеріалу, за часом навчання, по пропонованих роз'ясненнях і довідкових матеріалах» (23-51). Необхідно звернути увагу на те, що індивідуалізація навчального процесу є останнім часом однієї із провідних ідей шкільного навчання. Стає усе більше очевидним, що школа повинна, "опираючись на індивідуальні особливості учнів, підготовляти їх до тієї сфери життєдіяльності, до якої вони найбільш розташовані, і в якій зможуть принести найбільшу користь суспільству" (14-72).

Психолог Е. И. Машбиц вважає за доцільне розділити поняття "індивідуальне " й "індивідуалізоване" навчання.

Індивідуальним він пропонує вважати навчання, що здійснюється за принципом: один той, якого навчають, - один комп'ютер. Оскільки комп'ютер частіше використається при груповому навчанні й колективній діяльності учнів3 , він далеко не завжди виступає як засіб індивідуального навчання.

Індивідуалізоване навчання - це навчання, при якому передбачається в максимальному ступені враховувати особливості даного учня. Індивідуалізованим у повному розумінні слова варто вважати навчання школяра не по усередненому стандарті, а відповідно до деякої моделі, у якій відбиті його психологічні особливості. Причому ці моделі попередньо повинні бути уведені в навчальну систему й у процесі навчання можуть уточнюватися й видозмінюватися.

Таким чином, щоб навчання могло бути індивідуалізованим, воно повинне бути індивідуальним. Переважна більшість фахівців-футурологів, організаторів науки й виробництва вважає, що в цьому питанні майбутнє - за комп'ютерами.

У цей час комп'ютер з усіма його можливостями виступає в школі у двох ролях: як предмет вивчення, і як технічний засіб навчання.

Поки не зовсім ясно, як вплине комп'ютеризація на поводження, моральні норми, психіку й життя майбутніх поколінь. Але вже зараз очевидно, що учні ставляться до роботи із ПК по-різному. Педагоги й психологи, що спеціалізуються в області комп'ютеризації, підкреслюють важливість формування позитивного відношення учнів до комп'ютера.

Застосування ПК дозволяє планувати різні схеми проходження навчальних завдань, розчленовувати складні завдання на складені елементи різного рівня, практикувати найбільш раціональні форми їхнього сполучення. Можливість простій й об'єктивна статистична оцінка тимчасових витрат (?) на різних стадіях навчання дозволяє оптимизировать дозування завдань.4

Застосування комп'ютерної техніки представляє можливість використання різноманітних форм пред'явлення матеріалу. Апаратних і програмних можливостей ПК цілком достатньо для ефективного введення діалогу й забезпечення природної й наочної форми подання текстів, формул, малюнків, що рухаються об'єктів і т.п. Пред'явлення інформації може вестися в різному тимчасовому темпі (з адаптацією під конкретний вік і навіть під конкретного учня). При цьому природно забезпечується можливість сигнального виділення сюжетно важливої інформації (зміна кольоровості, мерехтіння, підкреслення, негатив і т.п.)

Розподіл функцій між учасниками навчального процесу із застосуванням ЕОМ

Послідовність фаз основного циклу проходження інформації, необхідна для гарантованого оволодіння знаннями будь-яким що навчається, складається з п'яти стадій:

одержання й осмислення нової навчальної інформації,

виконання тренувальних завдань і самостійних робіт,

перевірка якості засвоєння знань і правильності виконання практичних робіт,

роз'яснення помилок, допущених у практичних завданнях, і робота з їхнього попередження в подальшій діяльності,

розгляд можливостей практичного застосування знань, отриманих у ході вивчення конкретної теми (роздягнула).

У повному обсязі реалізація даної послідовності з використанням традиційних методів навчання практично неможлива, а реально здійсненна тільки в умовах індивідуального навчання, або при класно-груповому навчанні із широким використанням ПК.

Застосування комп'ютерів при навчанні приводить до необхідності перерозподілу функцій між учасниками навчального процесу. У таблиці перераховані основні функції, і знаком «+» зазначені їх "виконавці". У випадку можливості виконання функцій одночасно декількома учасниками навчального процесу знаком «!» відзначений найбільш якісний виконавець.


№

п/п

ФУНКЦІЯ

ВИКЛАДАЧ

ПК

УЧЕНЬ

1 Вибір стратегії навчання + - -
2 Відбір навчального матеріалу й завдань + - -
3 Визначення послідовності вивчення матеріалу + + +
4 Виклад нового матеріалу й пред'явлення завдань + + -
5 Виконання завдань - - +
6 Перевірка й оцінка рішень + + ! -
7 Повідомлення результатів + + ! -
8 Вказівка про подальші дії + + ! -
9 Реєстрація даних про хід процесу + + ! -
10 Допомога в ході процесу навчання + ! + +

Індивідуалізація навчання є першим, але не єдиним кроком на шляху підвищення ефективності навчального процесу. Досить важливим моментом є також реалізація не тільки індивідуального, але й диференційованого підходу в навчанні (24-54). Слід зазначити, що засобу обчислювальної техніки дозволяють істотно диференціювати діалоги з учнями в залежності від їхньої підготовленості, швидкості і якості виконання завдань. Стає можливої диференціація не тільки по тимчасових параметрах, але й по обсязі досліджуваного матеріалу. Алгоритм навчання може будуватися таким чином, що продовження руху по навчальній програмі стає можливим тільки при повнім виконанні необхідного набору завдань.

У першому варіанті (при диференціації за часом) учні, що повністю виконали завдання по поточному розділі, можуть відразу ж одержати дозвіл на перехід до наступного розділу курсу, а помилки, що допустили, проходять через процедуру повторення матеріалу. Очевидно, що залежно від характеру зроблених помилок ця процедура може бути індивідуалізована. (На початковій стадії цієї процедури учням доцільно надати можливість самостійного пошуку й виправлення помилок.)

Ті з них, для яких це виявляється посильним, одержують дозвіл на перехід до вивчення наступного розділу. Для найбільш слабких учнів реалізується «додаткова допомога», самим кваліфікованим варіантом якої є допомога викладача (див. таблицю). Запропонований алгоритм дозволяє гарантувати оволодіння програмою навчання кожному учневі, але в різні проміжки часу.

У другому варіанті (при диференціації по обсязі матеріалу) учні, що заощадили час при проходженні основного матеріалу, одержують можливість опанувати істотно більшим обсягом знань й умінь без додаткових тимчасових витрат. Природно, що при цьому їм дається можливість ознайомлення з матеріалом істотно більше високого рівня складності.

Таким чином, засобу обчислювальної техніки створюють умови індивідуального просування вперед по досліджуваному матеріалі у звичайній аудиторії, не порушуючи традиційної групової структури занять у цілому.

Методи організації навчання с застосуванням персонального комп'ютера.

Аналізуючи своєрідність методів комп'ютерного навчання, С.А.Ілюшин і Б.Л.Собкін затверджують:

"У практиці навчання можуть застосовуватися чотири основних методи навчання:

пояснювально-ілюстративний

репродуктивний

проблемний

дослідницький

З огляду на, що перший метод не передбачає наявності зворотного зв'язку між учнем і системою навчання, його використання в системах з використанням ПК безглуздо".5

Репродуктивний метод навчання із застосуванням засобів обчислювальної техніки передбачає засвоєння знань, повідомлюваних учневі викладачем й (або) ПК, і організацію діяльності того, якого навчають, по відтворенню вивченого матеріалу і його застосуванню в аналогічних ситуаціях. Застосування цього методу з використанням ПК дозволяє істотно поліпшити якість організації процесу навчання, але не дозволяє радикально змінити навчальний процес у порівнянні із застосовуваною традиційною схемою (без ПК). У цьому плані більше виправданим є застосування проблемного й дослідницького методів.

Проблемний метод навчання використає можливості ПК для організації навчального процесу як постановки й пошуків способів дозволу деякої проблеми. Головною метою є максимальне сприяння активізації пізнавальної діяльності тих, яких навчають,. У процесі навчання передбачається рішення різних класів завдань на основі одержуваних знань, а також витяг й аналіз ряду додаткових знань, необхідних для дозволу поставленої проблеми. При цьому важливе місце приділяється придбанню навичок по зборі, упорядкуванню, аналізу, і передачі інформації.

Дослідницький метод навчання із застосуванням ПК забезпечує самостійну творчу діяльність тих, яких навчають, у процесі проведення науково-технічних досліджень у рамках певної тематики. При використанні цього методу навчання є результатом активного дослідження, відкриття й ігри, внаслідок чого, як правило, буває більше приємним й успішним, чим при використанні інших перерахованих вище методів. Дослідницький метод навчання припускає вивчення методів об'єктів і ситуацій у процесі впливу на них. Для досягнення успіху необхідна наявність середовища, що реагує на впливи. У цьому плані незамінним засобом є моделювання, тобто імітаційне подання реального об'єкта, ситуації або середовища в динаміку.

Комп'ютерні моделі мають ряд серйозних переваг перед моделями інших видів у силу своєї гнучкості й універсальності. Застосування моделей на ПК дозволяє сповільнювати й прискорювати хід часу, стискати або розтягувати простір, імітувати виконання дій дорогих, небезпечних або просто неможливих у реальному світі.

У процесі комп'ютеризації школи у центрі уваги перебувають 3 аспекти проблеми:

устаткування;

підготовка вчителів;

програмне забезпечення.

Проблематика перших двох пунктів тією чи іншою мірою вже зачіпалася, тому зупинимося на третьому з них.

Програмне забезпечення є важливим чинником, що робить великий вплив на якість комп'ютерного навчання. До теперішнього часу у світі створений величезний фонд навчальних програм, частина яких використається на території нашої країни. Цей фонд регулярно поповнюється самодіяльними програмами власного виготовлення. Для орієнтування в масі цих матеріалів необхідно певна класифікація.

З безлічі типів комп'ютерних навчальних програм можна виділити 3, що одержали найбільше поширення:

1. Готові до застосування спеціалізовані навчальні (дидактичні) програми, які спеціально написані для надання допомоги учням і викладачеві в навчанні. Спеціалізовані навчальні програми є готовим до застосування програмним продуктом, що використається викладачем і може виступати як засіб індивідуального користування тим, яких навчають, або як основа для проведення викладачем групових занять у навчальній аудиторії. У таку програму втручатися не можна - можна тільки дозувати міру її використання. Замкнутість, завершенность таких програм може розцінюватися як недолік, оскільки вона покладає більшу відповідальність на розроблювачів у плані опори на зразкові стандарти й типові дидактичні матеріали.

2. Все більше використання здобуває моделювання в навчальних цілях, тобто використання комп'ютерної моделі, з якої ті, яких навчають, вивчають те або інше навчальне явище, виробничий процес, наукове положення. Творча активність - найбільш важлива можливість, що надається тут тому, якого навчають,. Дії з моделлю найчастіше можна вдало сполучати з ігровими ситуаціями (9-21).

3. Інструменти-програми-інструменти, які являють собою деяку програмну оболонку, що припускає заповнення її різноманітним конкретним предметним змістом. Програми такого типу можна визначити як організований на базі ЕОМ комплекс засобів апаратного й програмного забезпечення, призначений для організації діалогової навчальної взаємодії й утворюючу програмну оболонку, пристосовану для заповнення різним навчальним матеріалом КОРИСТУВАЧЕМ-НЕПРОГРАМІСТОМ. (Інформаційні технології, 1998, № 6).

Новий виток розвитку програмного забезпечення викликав до життя більші навчальні програми на компакт-дисках, що використають тривимірну графіку й величезні масиви даних. Паралельно розробляється програмні педагогічні засоби, що відкривають доступ до самостійного створення власних навчальних програм кожному практику-педагогові-практикові (без звертання до мов програмування).

У рамках кожного типу до теперішнього часу створений досить значний фонд повноцінних програм, що одержали досить широке поширення, розповсюджуваних через торговельну мережу й реально використовуваних у навчальному процесі. Прикладом можуть служити чотиритомна серія на CD-ROM "Повне зібрання навчальних і розвиваючих програм для дітей", комплекти пізнавальних ігор московської фірми "Микита", комп'ютерні енциклопедії фірми "Кирило й Методій", путівник по музеях Києво-Печерської Лаври, і т.д. Не всі вони використаються однаково широко. Частіше й легше всього входять у практику програми, повністю завершені, "прив'язані" до конкретних тем і дисциплін і готові до негайного включення в роботу. Програми типу енциклопедій і путівників використаються, в основному, епізодично, оскільки в цьому випадку на кожного вчителя покладає відповідальність за попереднє ознайомлення з такою програмою й за узгодження логіки своїх уроків із закладеним у неї змістом. Програми третього типу - інструменти-програми-інструменти або програми-оболонки - використаються вкрай рідко, оскільки припускають повне співавторство, тобто власна побудова змісту комп'ютерних уроків кожним окремим учителем.

Серед педагогів немає єдиної думки із приводу принципів класифікації КІП, і багато хто пропонують власні варіанти класифікації. Приведемо для порівняння дві з них:

С.Е. Полат (42-8) пропонує таку класифікацію програм:

лінійні програми;

розгалужені;

генеративні, математичної моделі навчання;

моделювання й імітації;

гри;

рішення проблем;

вільного вибору;

Й. Янович (42-9) розрізняє програми:

демонстраційні;

симулятивні;

тренувальні;

для індивідуальної роботи;

проблемного й програмованого навчання;

для рішення фізичних завдань;

діагностичні;

для діяльності, що обирає учнями по інтересах.

Загальні принципи організації навчання із застосуванням ПК.

Ефективне навчання із застосуванням комп'ютерної техніки базується на наступних загальних принципах і висновках по них:


Загальні принципи Висновки
Активна участь учня в навчальному процесі Максимально сприяти активізації що навчається
Постійне проведення особистого аналізу ситуації, що навчаються в процесі навчання Уникати використання стандартних схем аналізу, міняти завдання й ситуації на різних стадіях навчання
Наявність сигналів зворотного зв'язку в навчальному процесі Повідомляти учня про результати його дій у кожній конкретній ситуації
Наявність швидкого зворотного зв'язку в навчальному процесі Забезпечувати по можливості миттєвий зворотний зв'язок
Відмова від поводження, що не дає позитивного результату Придушувати небажані варіанти дії, не підтверджуючи їх.
Постійне повторення пройденого матеріалу. Практикувати й підтверджувати способи дій, навіть якщо вони вже були продемонстровані один раз.
Індивідуалізація кількості й послідовності підтверджень дій у процесі навчання. Підбирати способи підтвердження індивідуально.
Наявність напруженої обстановки в процесі навчання. Не викликати антипатій до мети навчання й не знижувати успіхи навчання, збільшуючи натиск на що навчається.
Облік індивідуальних особливостей, що навчається до сприйняття зовнішніх умов залежно від його станів і настрою. Застосовувати наведені вище принципи не жорстко й однозначно, а гнучко.

ПК як засіб навчання.

Останні технічні досягнення часто знаходили застосування в навчальному процесі, і ПК у цьому змісті не є виключенням. Уже перші досвіди застосування ПК у навчальному процесі показали, що використання обчислювальної техніки дозволяє істотно підвищити ефективність процесу навчання, поліпшити облік й оцінку знань, забезпечити можливість індивідуальної допомоги викладача кожному учневі в рішенні окремих завдань, полегшити створення й постановку нових курсів.

ПК є потужним засобом для обробки інформації, що представляє у вигляді слів, чисел, зображень, звуків і т.п. Поряд з іншими відомими інструментами ПК розширюють людські можливості. Однак у відмінність, наприклад, "від молотка, що розширює фізичні можливості, або телефону, що розширює можливості органів почуттів, ПК розширює розумові можливості людини"(23-4). Головною особливістю ПК як інструмента є можливість його настроювання (програмування) на виконання різного роду робіт, пов'язаних з одержанням і переробки інформації.

Застосування обчислювальної техніки в навчальному процесі відкриває нові шляхи в розвитку навичок мислення й уміння вирішувати складні проблеми, надає принципово нові можливості для активізації навчання. ПК дозволяє зробити аудиторні й самостійні заняття більше цікавими, динамічні й переконливими, а величезний потік досліджуваної інформації легко доступним.

Головними перевагами ПК перед іншими технічними засобами навчання є гнучкість, можливість настроювання на різні методи й алгоритми навчання, а також індивідуальної реакції на дії кожного окремого навчальні. Застосування ЕОМ дає можливість зробити процес навчання більше активним, додати йому характер дослідження й пошуку. На відміну від підручників, телебачення й кінофільмів ПК забезпечує можливість негайного відгуку на дії того, якого навчають,, повторення, роз'яснення матеріалу для більше слабких, переходу до більше складного й надскладного матеріалу для найбільш підготовлених. При цьому легко й природно реалізується навчання в індивідуальному темпі.

У літературі дуже часто рівняються книга й ПК як джерела інформації. Типовий зміст таких міркувань приводиться в наступній таблиці:


ПОРІВНЯЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ КНИГИ Й ПК


КОМП'ЮТЕР

КНИГА

Доступність Часткова Повна
Транспортабельність Відсутній Повна
Характер інформаційної системи Відкритий Закритий
Обсяг інформації Кількісно нестабільний і тяжіє до необмеженості Однозначно обмежений
Рівень оперативності обробки інформації

Високий (можливо,

автоматизований)

Невисокий, залежить від суб'єктивних факторів
Якісний рівень Допускає можливість поверхневого ознайомлення. Детальний
Суспільна оцінка Не устояна Однозначно висока.

Від викладачів ПК вигідно відрізняють абсолютна об'єктивність в оцінці знань, а також те, що машини не дратуються, не піддані впливу настрою й самопочуття, не випробовує розчарування зі слабкими учнями.

Разом з тим варто пам'ятати, що ПК ніколи НЕ ЗАМІНЯТЬ викладача, але можуть бути надзвичайно корисними його помічниками.

З використанням КІП, з одного боку, ті, яких навчають, одержують можливість працювати у своєму власному ритмі у відповідності зі своїм рівнем підготовки. Це впливає на процес навчання, тому що той, якого навчають, одержує більшу волю у виборі рішень, у ході процесу навчання присутнє елемент змагання із ПК і т.д.

З іншого боку, така індивідуалізація навчання накладає свій відбиток на роботу викладача. Викладач ризикує виявитися або в ролі "човника", що снує між тими, яких навчають,, або в ролі "стовпа Вселеної", до якого ті, яких навчають, повинні ходити по одному або невеликих групах (23-5). При кожному із цих варіантів викладач не має змоги активно впливати на процес навчання й реально оцінювати рівень підготовки тих, яких навчають,, тому що він не має можливості контролювати в динаміку протікання процесу навчання хоча б у більшості.

Звідси виникає проблема організації навчального процесу, що полегшила б взаємодію викладача з тими, яких навчають, без зниження ефективності процесу навчання.

У більшості публікацій автори рекомендують розбити навчальний процес у комп'ютерних класах на 2 етапи:

1) засвоєння теоретичного матеріалу,

2) застосування теоретичних знань на практиці.

На першому етапі головною діючою особою є викладач. Традиційними інструментами в процесі передачі знань є дошка й крейда. Швидкість передачі невисока. У цьому випадку гарним рішенням є застосування демонстраційного встаткування. Це може бути звичний проекційний пристрій для роботи зі слайдами або прозорими плівками, а також пристрою, які дозволяють або проектувати зображення з комп'ютера на екран, або виводити зображення з комп'ютера на телевізор з більшою діагоналлю.

Таке встаткування дозволяє не тільки наочно пояснити теорію, але й показати практичне її втілення у вигляді навчальної комп'ютерної програми, що спричиняє збільшення швидкості інформаційного потоку в системі "викладач - той, якого навчають," й істотне підвищення міцності засвоєння.

На другому етапі викладачеві приділяється роль СПОСТЕРІГАЧА й КОНСУЛЬТАНТА(14-56). Викладач може зі свого комп'ютера спостерігати за ходом роботи тих, яких навчають,. Він може переглядати й, при необхідності оперативного втручання, може зі свого ПК відтворювати керування клавіатурою й мишею того, якого навчають,. Під час роботи обидві сторони можуть обмінюватися один з одним повідомленнями, а при наявності засобів мультимедіа, таких, як відеокамера, мікрофон і навушники - вести живий діалог.

І, нарешті, ще один момент, найбільш важкий і тривожний у психологічному плані - к о н т р о л ь . . .

Контроль у комп'ютерних системах навчання звичайно складається з перевірок трьох рівнів:

поточних (по кроках навчання),

проміжних (контрольні роботи),

підсумкової (іспит, залік).

Ефективність реалізації контролюючої функції багато в чому пов'язана з формою уведення й аналізу відповідей, тобто з формами організації діалогу. Якість контролю багато в чому залежить і від можливості діагностування причин помилок. При цьому викладачеві багато в чому може допомогти раціональне структурування матеріалу.

Коригувальна функція реалізується за допомогою швидкого зворотного зв'язку між тим, яких навчають, і навчальною системою (викладач + ПК). Коригувальна інформація для того, якого навчають, повинна підбиратися таким чином, щоб зацікавити його надалі навчанні, дати відчути йому, що викладач й ЕОМ розуміють кожну його дію і є його надійними помічниками в процесі навчання. Особливу роль при цьому грає пояснення. Воно є заохоченням за правильну відповідь, допомогою й підказкою при типовій помилці або непізнаній відповіді, вказівкою-інструкцією у випадку грубої помилки.

Комп'ютерне навчання. З появою комп'ютера реалізація його педагогічних можливостей пішла за схемою навчання, а не самонавчання, чому сприяли трохи факторів. По-перше, це - традиційна схема організованого навчання в людському суспільстві і її, добре вивчену й відпрацьовану, природно, простіше перенести на комп'ютер. По-друге, традиція впровадження комп'ютера в людську діяльність завжди пов'язана з перенесенням на комп'ютер того, що добре відпрацьовано в «ручному» виконанні, а традиційний підхід у навчанні «спрацьовувався» більше двох тисячоріч. По-третє, створенням і впровадженням комп'ютерних систем навчання зайнялися в ініціативному порядку викладачі, здебільшого - дуже молоді, які, природно, перенесли в навчальні програми свою методологію, тобто моделювали за допомогою комп'ютера своє поводження в процесі навчання.

Процес впровадження комп'ютера в навчання йшов, як видно, за схемою, аналогічної іншим застосуванням комп'ютера. Однак у школі він не дав відразу такого ефекту, як в інших галузях.

Досвід комп'ютеризації різних сторін людської діяльності показав, що впровадження комп'ютера дає багаторазове підвищення ефективності (грубо – на порядок, крім обчислень, де ефективність підвищена на багато порядків).

Утворення не одержало настільки переконливого прискорення. Навіть масове використання комп'ютера в навчальному процесі не скоротило помітним образом загальний строк навчання. Звичайної стала ситуація, коли ефективність комп'ютерного навчання треба доводити із залученням досить тонких статистичних критеріїв; іншими словами, КПД комп'ютера в загальному навчальному процесі поки ще дуже малий. І реальне впровадження його в навчання опирається поки лише на ентузіазм і безмежну комп'ютерну віру.

Можна, напевно, придумати багато пояснень цьому неприємному явищу. Обмежимося одним, методологічним. Відомо, що всякий новий засіб змінює не тільки процес досягнення мети, але й технологію. У традиційному комп'ютерному навчанні збережена стара докомп’ютерна технологія, пов'язана з налагодженням ефективної комунікації між джерелом інформації ( вчителем - комп'ютером) і її споживачем ( учнем). Саме цьому служив інститут методик навчання, метою яких по суті справи була й залишається «перекачування» знань від учителя до учня. З появою комп'ютера цей підхід не змінилася, і викладацькі методики механічно переносяться на процес комп'ютерного навчання, зберігаючи докомп’ютерну технологію: подача матеріалу - питання - відповідь - знову подача й т.д. Це і є першопричиною малої ефективності використання комп'ютера в утворенні. Виходить, варто змінити технологію, тобто розглядати процес навчання не як «перекачування» знань, а як процес керування станом учня.

Керування навчальною діяльністю

Керування навчальною діяльністю значною мірою залежить від його режиму. Аналіз існуючих навчальних систем дозволяє виділити такі режими керування:

1) безпосереднє керування навчальною діяльністю з боку комп'ютера, коли комп'ютер ставить перед учнем навчальне завдання в реальному виді; з боку учня допускаються питання, що стосуються тільки рішення даного завдання, характер допомоги вибирає комп'ютер;

2) опосередковане керування з боку комп'ютера, коли комп'ютер ставить перед учнем проблеми, які той повинен сформулювати у вигляді навчального завдання; застосовуються завдання на моделювання різних виробничих і соціальних ситуацій, які допускають масу рішень, а також завдання на пошук несправностей, причому навчальні впливи даються у формі евристичних рекомендацій й узагальнених оцінок дій учня;

3) динамічне керування з боку комп'ютера й учня, коли рішення навчального завдання зовні виступає як загальне з комп'ютером рішення завдання, що ставить комп'ютер або учень; характер і міру допомоги може визначати й учень, і комп'ютер; розмір допомоги може змінюватися від підказки до виконання комп'ютером фрагмента рішення навчального завдання.

Істотною вимогою до діалогу учня з комп'ютером є обережне відношення до оцінних суджень. Ефективні системи не допускають реплік, які учень може сприйняти як образливі, не дають негативних оцінок мислення, пам'яті, уваги учня, а тим більше особистісних рис; зауваження роблять у м'якій формі, без зайвої категоричності, наприклад: "Здається, ви сьогодні недостатньо уважні", "Імовірно, сьогодні ви працювали не на повну силу".

Навчання на відстані - що це таке?

За останнє десятиліття ми стали свідками появи безлічі нових термінів і понять. Багато хто з них - калька англомовних слів, що проникають у російську мову, щоб підтримати деяку практику. Типовий приклад - слово «ваучер», що миттєво придбало глобальну популярність і так само швидко вийшло із широкого вживання разом з відповідними цінними паперами. Інший приклад - слово «комп'ютер», що хоч і не схоже на слово «ЕОМ», але витиснуло стару абревіатуру із уживання. Разом з тим у сучасній язиковій практиці кальки іноземних слів використається часом і з інших причин. Наприклад, творці широко рекламованої «Європейської школи кореспондентного навчання» або не знають, що словосполучення «correspondence school» переводиться на російську мову як

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: