Формування іміджу дошкільного навчального закладу
Демонстрований імідж можна конструювати як образ конкретного, індивідуального об'єкта або як цілісний образ групи об'єктів. У випадку, коли маркується певним чином група об'єктів, маємо справу з корпоративним іміджем. У трактуванні Г. Почепцова "це імідж організації загалом, а не якихось окремих осіб, підрозділів чи результатів її роботи. Тут і репутація організації, і її успіхи, і ступінь стабільності" [26].
Наведемо для прикладу створений журналістом Кортні Купером корпоративний імідж ФБР, про який ідеться в статті Д. Радишевського "Том Кленсі - літературний Пентагон". Це той Том Кленсі, котрий відновив позитивний образ військового після в'єтнамського синдрому: "Починаючи з війни Півночі проти Півдня і до війни в Кореї типовий американський військовий був взірцем самопожертви, доблесті й героїзму. Поразка у В'єтнамі все змінила. З американської літератури й кіно зник позитивний образ військового-янкі. У середині 70-х років типовим став полковник Курте. створіння пекла з "Апокаліпсису сьогодні" Ф. Копполи; покидьок-сержант із "Взводу" Олівера Стовна та зломлені герої з "Мисливця за оленями". Рейганівська Америка підсвідомо очікувала на книгу-відродження. І така книга прийшла. Ні, заперечив середній американець, скромний страховий агент Томас Кленсі в "Червоному жовтні": у Пентагоні та ЦРУ сидять чудові хлопці, і ми віримо в них і пишаємося ними" [29].
Для України цікавим варіантом такого іміджу, який постійно й дбайливо оновлюється, - уважає Почепцов, - є імідж Верховної Ради у протиставленні його Президентові [26]. Корпоративний імідж активно закріплюється під час проведення партійних з'їздів і т. ін. У такому разі кожна складова працює на єдиний результат.
Довгий час компанії не піклувалися про свій імідж, ставлячи на перше місце серед цілей рекламних компаній збут продукції.
"Імідж цілеспрямовано формований образ, покликаний зробити емоційно-психологічний вплив на кого-небудь із метою популяризації, реклами. "Отже імідж - це загальне враження, що створюється у людей про ту або іншу людину, фірму або компанію. Імідж завжди соціально обумовлений, впливає на суспільну думку, кардинально впливає на результати ділової активності.
Д. Огілві пояснює необхідність у доброму й стійкому іміджі так:
Марка з стійкою репутацією забезпечує постійний обсяг виробництва й доходи, що ростуть рік у рік. Стійка марка надзвичайно живуча, і ця властивість згодом дає величезну економію коштів;
Марки зі стійкою репутацією забезпечують більше високі ціни на ринку й гарний збут;
Марки зі стійкою репутацією більше витривалі. У конкурентній боротьбі цін вони виживають набагато легше, ніж нестійкі марки. Вони мало що втрачають із появою нової "зірки" і швидко відновлюють свій авторитет. як тільки елемент новизни товару, що з'явився, починає слабшати;
Марки зі стійкою репутацією дають більше, ніж від них очікують Вони приносять значні прибутки на кожен вкладений у них долар;
Марки зі стійкою репутацією завжди готові до наступу. Вони завжди можуть розширювати сфери свого впливу;
Марки зі стійкою репутацією користуються особливою прихильністю оптовиків. І не тільки оптовиків, а й всіх інших розповсюджувачів, замовників;
Марки зі стійкою репутацією підвищують активи компанії, що ними володіє;
Марки зі стійкою репутацією працюють на те, щоб заощаджувати ваш час, гроші й енергію. [25]
Вони допоможуть вам перенести тимчасові невдачі. Для досягнень вищої ефективності діяльність по зв'язках із громадськістю й рекламі повинна централізовано координуватися. На думку С. Блэка компанія здатна досягти "цілком задовільних результатів", якщо керівник відділу реклами є одночасно й главою відділу РК. Якщо ж у фірмі існує 2 автономних відділи, то між ними повинний бути налагоджений міцний зв'язок і розроблювальна маркетингова стратегія повинна узгоджуватися з кожним відділом.
Інколи буває так, що створюються і "впроваджуються" кілька образів одного й того самого об'єкта. Тоді вже на стадії конструювання та демонстрації утворюється множинний імідж. Найчастіше це відбувається в результаті жорсткої конкуренції на ринку символічної продукції. Однак мало імідж "продемонструвати". Важливо, щоб результати цієї демонстрації сприйняла і прийняла аудиторія, для якої створювався імідж. Отже, йдеться ще про одне з можливих його трактувань, за якого імідж співвідноситься з образом об'єкта, що склався (або складається) в масовій (груповій) свідомості. При цьому імідж набуває деяких особливостей: 1) далеко не завжди повно й правильно відображає реальний об'єкт; 2) обов'язково повинен мати ознаки, за якими даний об'єкт ідентифікується і, відповідно, виділяється., з низки подібних до нього: 3) є доволі сталим та інертним: 4) активно добудовується самими реципієнтами відповідно до їхніх власних психологічних особливостей. Образ об'єкта, який є очевидним для інших. дістав назву "поточний імідж" [26].
Поточний імідж об'єкта в масовій (груповій) свідомості може являти собою єдиний образ: усі мають схожі уявлення про когось або про щось. У такому разі говоримо про єдиний імідж. Хоча може бути й так, що погляди, думки, оцінки людей надто розходяться, є протилежними і навіть взаємовиключними. В одному й тому самому політичному лідерові хтось може бачити генія, а хтось - злочинця. Відтак маємо справу з множинним іміджем.
Множинний імідж є наслідком розщеплення (роздвоєння, розстроєння тощо) образу через:
помилки самопрезентації (якщо множинний імідж не є свідомо поставленою метою);
відсутність узгодженості в діях осіб, відповідальних за творення іміджу. Це призводить до того, що кожна окрема складова іміджу не працює на єдиний результат. Через це навіть успіх в одній галузі може перекреслити іміджеві характеристики в іншій;
зусилля опонента, суперника, ворога (приклади було наведено вище):
різницю в соціально-економічному статусі, демографічних, психологічних характеристиках реципієнтів: образ об'єкта залежить від кута зору та дистанції сприймання (образ-упритул або образ-на-відстані);
наявність низки незалежних структур замість єдиної корпорації. [19]
Як бачимо, практика вживання-терміна „імідж" свідчить про його багатозначність. Значення цього поняття залежить від того, який етап комунікативного процесу розглядає дослідник у даний момент. У зв'язку з цим можна говорити про імідж як про результат самосприйнятя (окремою особистістю або групою осіб) власного реального чи ідеального образу: як про публічний образ, котрий свідомо чи несвідомо демонструється публіці: як про образ об'єкта, сприйнятий іншими, такий, що склався в результаті "перегляду" того, що було продемонстровано. Вкладуваний у це поняття смисл може істотно змінюватися з огляду на дистанцію сприймання: це може бути "автопортрет" результат самосприйняття), результат безпосереднього спілкування чи образ, що склався "на відстані" завдяки зусиллям ЗМІ. Має значення також кількість як самих об'єктів, так і їх образів. Відтак з урахуванням тих чи тих з означених критеріїв може бути виділено різні види іміджу, найбільш поширені з яких описано вище.
Крім якісних характеристик, імідж об'єкта характеризується також інтенсивністю, під якою ми пропонуємо розуміти кількість поширеної (коли йдеться про демонстрований імідж) або засвоєної "коли йдеться про поточний, сприйнятий імідж) інформації відповідного змісту про певну особу, товар чи організацію.
Образ й оцінка піддаються лише умовному концептуальному розрізненню. У реальності вони нерозривно зв'язані. Люди оцінюють імідж навчального закладу через призму свого минулого досвіду, подальших планів на життя, ціннісною орієнтацією, загальноприйнятих норм, принципів і т. ін.
Імідж організації може бути позитивним, негативним, нечітким. Метою закладу є формування позитивного іміджу. Позитивний імідж підвищує конкурентноздатність на ринку освітніх послуг. Він залучає абітурієнтів і професорсько-викладацький склад, рівень викладання підвищується й відповідно підвищується рівень випускників. Це полегшує доступ організації до різних ресурсів: фінансовим, інформаційним, людським, матеріальним. Успішний процес формування корпоративного іміджу вимагає планування, організації, контролю. Таким чином, імідж організації можна розглядати як існуючу у свідомості людей систему образів й оцінок. [14]
Структура іміджу організації включає вісім компонентів (або складових):
1. Імідж послуги - уявлення людей щодо унікальних характеристик, якими, на їхню думку, володіє послуга. Додаткові послуги (атрибути) - це те, що забезпечує закладу відмінні властивості (нові спеціальності, спеціалізації й т. ін).
Імідж споживачів освітніх послуг включає уявлення про стиль життя, суспільному статусі й деяких особистісних (психологічних) характеристиках споживачів.
Внутрішній імідж організації - це уявлення співробітників про свою організацію. Основними детермінантами внутрішнього іміджу є культура організації й соціально психологічний клімат.
Імідж керівника або основних керівників організації включає уявлення про здатності, установки, ціннісних орієнтаціях, психологічних характеристиках, і зовнішності керівника.
Імідж персоналу - це збірний, узагальнений образ викладацького складу, що розкриває найбільш характерні для нього риси:
професійна компетентність: мобільність, акуратність у виконанні посадових обов'язків, точність виконання роботи, поінформованість, висококваліфікована професійна підготовка;
культура: комунікабельність (привітність у спілкуванні, усмішливість), правильність мови, соціально-психологічні характеристики викладачів;
соціально-демографічні й фізичні дані: вік. стать, освіта.
Візуальний імідж організації - уявлення про організацію, субстратом яких є зорові відчуття, що фіксують інформацію про інтер'єр корпусів, лекційних аудиторій, фірмовій символіці організації.
Соціальний імідж організації - подання широкої громадськості про соціальні цілі і ролі закладу в економічному, соціальному й культурному житті суспільства.
Бізнес-імідж організації - уявлення про організацію як суб'єкт ділової активності. В якості складових бізнес-іміджу організації виступає ділова репутація, відомі випускники, докторантури, - аспірантури, інноваційні технології, розмаїтість факультетів, нові спеціальності й т. ін. [34]
Імідж організації має відносну стабільність. Імідж формується на основі прямого контакту з викладачем навчального закладу. При цьому кожен співробітник розглядається як "особа" організації, по якій роблять висновки про заклад у цілому.
Фірмовий стиль є головна складова відчутного іміджу, він є основою при розробці філософії університету, при створенні внутрішнього й особистого іміджу.
Потрібно тривалий час і більші зусилля, щоб змінити уявлення людей. Відповідно до теорії когнітивного дисонансу Фестингера, уявлення, почуття й ідеї, що вступають у протиріччя з іншими уявленнями, почуттями й ідеями індивіда, приводять до порушення гармонії особистості, до ситуації психологічного дискомфорту. Відчуваючи потребу в досягненні внутрішньої гармонії, людина готова вживати різні дії, які сприяли б відновленню втраченої рівноваги. Тому дуже важливо, щоб кожен елемент структури іміджу був інформаційно заповнений самою організацією. У противному випадку, масова свідомість, у силу певних стереотипів, наповнить змістом відсутній елемент самостійно, що не завжди може піти на користь організації: надалі, впроваджуючи в масову свідомість нову інформацію, потрібно буде переборювати бар'єр вже існуючої установки.
Позитивний імідж необхідний, насамперед, вузам, що перебувають у провінціях. Дуже вагоме перше враження про них майбутніми студентами (для цього и проводиться "День відкритих дверей,,).
Імідж повинен бути адекватний реально існуючому образу й_повинен бути адресований конкретній групі споживачів, при цьому залишаючись пластичним і динамічним. Не слід забувати, що при практично ідентичних якостях послуг, конкурентна боротьба ведеться не стільки між видами послугами, скільки між їх іміджами. У зв'язку із цим дуже важливе місце у формуванні стійкого позитивного іміджу навчального закладу належить відділам по зв'язкам із громадськістю. Форми й методи роботи цих підрозділів можна розділити на дві категорії: "поблизу" й "попереду".
"Поблизу" - це комплекс дій, спрямованих на позитивне відображення поточних університетських подій. Тут важливо враховувати все, що відбувається в стінах закладу й за їх межами: публічні виступи ректора, свята, особливі події, ювілеї, нагородження, олімпіади й конкурси. Навіть такі, здавалося б, незначні явища шкільного життя, як сесії, повинні бути доведені до свідомості громадськості як внутрішньої, так і зовнішньої. Із цією метою підрозділу по зв'язках із громадськістю повинні використати всі можливі комунікативні ресурси: пресу, телебачення, радіо, видання, інтернет. Інтернету, на нашу думку, тут належить пріоритетне місце в порівнянні з іншими ЗМІ. Шкільний сайт дизайном, структурою, зручністю для користувачів може бути настільки привабливим, що вже одна його наявність буде сприяти формуванню сприятливого іміджу закладу. До того ж, сайт є-самим оперативним і керованим засобом масової інформації, здатним донести поточну інформацію до великої кількості людей.
"Поперпеду" - це комплекс заходів, спрямованих на позитивне висвітлення штучно спланованих відділом по зв'язках із громадськістю подій, що відбуваються у школі. Вони вимагають ретельної підготовки, але нерідко роблять більше серйозний позитивний вплив на формування іміджу організації, чим стихійно, що відбуваються події.
Велике значення в плануванні, організації й проведенні таких заходів, за нашим досвідом, належить залученню до цієї роботи школярів, що навчаються. З одного боку, така спільна робота зі школярами надає практично невичерпний ресурс креативності для відділу по зв’язкам з громадськістю. А з іншого боку, вона робить шкільне життя більше цікавим, прилучає їх до почуття корпоративності, сприяє придбанню професійних навичок. [24]
Що ж потрібно для того, аби сформувати, створити привабливий імідж організації? Першим і чи не найвідповідальнішим кроком (етапом) на цьому шляху є розробка того цільового іміджу, який має бути притаманним організації як суб'єктові суспільно-політичного чи освітньо-культурного життя. Як говорить давня східна мудрість, шлях завдовжки тисячу ліпочинається з першого кроку, тому треба добре подумати, у якому напрямку його слід зробити. У нашому випадку таким першим кроком є розробка робочого "ескіза" тієї "упаковки", у якій ми хочемо подати наш товар (навчальний заклад) на ринку символічної продукції.
На другому етапі визначимо оптимальну медіастратегію, основне завдання якої - такі розміщення й періодичність подання іміджевої інформації, які б забезпечували максимально можливе (за виділених обсягів фінансування) охоплення нею цільової аудиторії. Від якості обраної медіастратегії залежить те, чи буде забезпечено належну інтенсивність поточного іміджу рекламованого об'єкта. Вироблення оптимальної, медіастратегії вимагає ретельного аналізу різних варіантів можливого медіаплану рекламної кампанії, кожний із яких має спиратися на результати спеціальних медіадосліджень.
Третій етап пов'язано з матеріалізацією, опредметненням цільового іміджу в конкретних зразках рекламно-агітаційної продукції і тиражуванням цих зразків, проведенням спеціальних рекламних акцій тощо. [27]
Більшість освітніх закладів, намагаючись рекламувати себе, робить основну ставку здебільшого на інформування громадян про сам факт свого існування та перелік тих спеціальностей, які можна в них отримати. За такого підходу шанс здобути найбільш}' популярність матиме школа, яка закарбувалася в пам'яті майбутніх школярів найміцніше. Наприклад, постійно дбає про підвищення свого рейтингу відомості Київський національний університет культури і мистецтв під керівництвом "найспівучішого" ректора М. Поплавського. Назва цього вищого навчального закладу часто звучить на загальнонаціональних теле- та радіоканалах. Регулярно нагадують про себе майбутнім абітурієнтам та їхнім батькам і такі комерційні заклади, як Міжрегіональна академія управління персоналом (МАУП), Київський лінгвістичний університет та ін. [4]
За такого підходу, як правило, не йдеться про розробку і втілення якогось чітко спозиційованого корпоративного іміджу навчального закладу. Це й не дивно, адже проблема вибору випускником школи закладу для продовження навчання серед низки подібних вузів, на жаль, майже не досліджена. На такий вибір впливає не тільки рівень відомості закладу, а й його репутація серед абітурієнтів. Зрозуміло також, що, визначаючись, до якого училища, технікуму, інституту чи університету вступати, абітурієнт оцінює його за багатьма параметрами - вартість навчання, віддаленість закладу від рідної домівки, уявлення про якість викладання, шанси на подальше працевлаштування, наявність гуртожитку, сучасної обчислювальної техніки тощо. Цей перелік можна продовжувати нескінченно. Однак дослідження показують, що людина, сприймаючи певний об'єкт, не здатна оцінити його за такою великою кількістю параметрів, а послуговується фактично обмеженою кількістю інтегральних критеріїв, що враховують не тільки наявність чи відсутність у сприйнятому образі окремих якостей, а й латентні (приховані) взаємозв'язки між ними. Виявлення типових для цільової аудиторії категоріальних структур, крізь призму яких її представники сприймають та оцінюють навчальні заклади, може бути здійснене за допомогою психосемантичних досліджень. Операціональними аналогами цих структур у такому випадку буде система факторів, які виділяться в результаті факторної о аналізу всього масиву аналізованих якостей. Вклад фактора в сумарну дисперсію може служити для виявлення найсуттєвіших, із погляду школярів та їх батьків, параметрів оцінки навчальних закладів. Справа в тому, що суб'єктивно більш значущі підстави для категоризації дають і більший внесок у загальну дисперсію. [16]
На етапі визначення списку дескрипторів, необхідних для розроблення психосемантичного опитувальника, доцільно використати результати аналізу творів школярів випускних класів на орієнтовну тему "Яким я собі уявляю вуз, до якого мрію вступити", оскільки цей етап, як відомо, є критичним у факторних дослідженнях. Інший шлях добору дескрипторів полягає в застосуванні відомого методу тріад, запропонованого Дж. Келлі.
Для того, щоб спроектувати імідж організації, здатний привабити якнайбільшу кількість вихованців, можна скористатися й з іншої, менш трудомістких методів. Зокрема, досить цікаві й корисні з погляду практики результати, корисні для визначення цільового іміджу, може дати ділова гра. На першому етапі такої гри її учасники, поділені на групи по 3-5 осіб, отримують перелік навчальних закладів певного профілю. Попарно порівнюючи заклади, вони визначають найпривабливіші з них і фіксують мотиви вибору навчального закладу або відмови вступу до нього. Результати роботи кожної з груп фіксує ведучий гри на дошці у двох колонках: характеристики вузу, що приваблюють абітурієнтів; характеристики вузу, які їм не подобаються.
Метою другого етапу гри є створення опису цільового іміджу закладу. Вихідним матеріалом для його розробки служать матеріали першого етапу. Кожна з груп протягом певного часу має створити свій цільовий образ навчального закладу.
На третьому етапі визначають імідж-переможець. Учасники гри, заслухавши всі описи, розроблені групами, обирають найпривабливіший із них відкритим голосуванням. Члени групи, чий проект на даний момент оцінюється, участі в голосуванні не беруть. Переможцем визнається розробка групи, яка набирає найбільшу кількість голосів.
Завершальний етап гри полягає у визначенні найсильніших і найбільш вразливих місць іміджу-переможця, його колективному доопрацюванні та підбитті. [2]
1.3. Чинники, що формують імідж дошкільного навчального закладу
Ми в черговий раз звертаємося до теми іміджу дошкiльного навчального закладу. Адже кожен директор і його педагогічний колектив мріють, щоб на дошкiльному навчальному закладi лежав відбиток яскравої індивідуальності, щоб вiн виділявся серед інших, викликав бажання влаштуватися на роботу або влаштувати свою дитину саме в цей дошкiльний навчальний заклад.
У сфері керування утворенням теорії й практики керування бізнесом ми змушені звернути увагу на такий феномен, як фактор іміджу. Позитивний імідж дошкiльного навчального закладу можна розглядати як додатковий ресурс керування, ресурс розвитку організації управління.
У педагогіці й практиці керування дошкiльним навчальним відомий досвід навчальних закладів по створенню іміджу освітньої установи. Турбота про високу репутацію дошкiльного закладу, формування її традицій, створення привабливого образа педагога - це і є робота над іміджем. Звернемося до класики вітчизняної педагогіки - працям А.С. Макаренко.
А.С. Макаренко розглядав створення ідеального образу як ''проектування" людської особистості, включення в єдиний процес виховання й розвитку. Особистість педагога на першому місці.
Формування дитячого колективу з його "системою перспективних ліній" і відчуттям "завтрашньої радості", скріпленого "соціальним клеєм" із працездатності, відповідальності, свідомої дисципліни в ім'я загальної важливої справи, - це, на наш погляд, одна з найважливіших умов створення власного імені, власного обличчя освітньої установи. [15]
Отже, у створенні індивідуального, пізнаваного образа А.С. Макаренко провідну роль зіграли:
колективна розробка зводу правил і неухильне дотримання всіма членами колективу;
постійний саморозвиток колективу, об'єднаного спільною справою;
створення й культ власного стилю, дотримання наступності,
дотримання колективної честі;
дисципліна, виховання трудових і побутових навичок;
формування дитячого колективу і його органів;
формування й підтримка колективних традицій, проведення "сімейних" свят;
захоплений, небайдужий, грамотний педагогічний колектив;
наявність атрибутів: девіз, прапор, форма одягу, тощо.
Наука встановила, що зі зміною соціально-економічної формації змінюється імідж людини, суспільства, що залежить від суспільних відносин. Зрозуміло, зміни відбуваються й з іміджем освітньої установи.
Позитивний імідж Центра освіти, його привабливість в очах вихованців та їх батьків пояснюється прагненням (і можливістю) установи врахувати інтереси різних прошарків споживачів як у плані одержання основної й додаткової освіти, так й у плані розвитку особистості учасників навчально-виховного процесу. [31]
Філософським фундаментом роботи дошкiльного навчального закладу стали ідеї культурно-історичної педагогіки, а її підставою, серцевиною, сутністю й одночасно найважливішою умовою - духовна свобода особи". З позиції управління культурно-історична педагогіка є довгостроковою освітньою стратегією, де особливу роль грає наявність у педагогічному колективі загальних цінностей. "Чим складніше навколишнє життя, тим відповідальніша роль керівника в створенні дружньої, довірчої атмосфери, що народжує ту колективну самосвідомість, що філософ Г.С. Помаранча визначає як "неагресивне Ми". Досвідчений адміністратор добре знає, що сьогодні людей у дошкiльному закладi втримує не вбога зарплата, яка дозволяє зводити кінці з кінцями, а переважно морально-психологічний клімат у колективі". [5]
Іншими словами ми також можемо простежити, що визначає позитивний імідж даного дошкiльного навчального закладу:
наявність довгострокової освітньої стратегії;
сприятливий морально-психологічний клімат у колективі, дружня, довірча атмосфера, що панує в ньому;
захоплений, небайдужий, професійний педагогічний колектив;
наявність згуртованого дитячого колективу і його керівних органів;
культ колективних традицій, проведення "сімейних" свят;
постійний саморозвиток колективу, об'єднання спільного справою дитячого, батьківського й виховательського колективів;
наявність яскравої зовнішньої атрибутики: девіз, герб, елементи форми в одязі, власний сайт в Інтернеті й т.д. [23]
До числа постійних іміджу відносяться:
чітке визначення педагогічним колективом місії й концепції освітньої установи;
оптимістичний настрой і доброзичливий мікроклімат у виховательському й дитячому колективах;
педагогічна, соціальна й управлінська компетентність співробітників;
сформований образ керівника-професіонала, лідера, особистості
яскравої, захопленої, що володіє неформальним авторитетом, здатної надихнути колектив на досягнення високої мети;
ефективна організаційна культура дошкiльного навчального закладу, що включає поділювані всіма норми, цінності, певну філософію керування, весь спектр поглядів, відносин, що визначають специфіку поводження колективу в цілому;
якість освітніх послуг;
наявність і функціонування дитячих громадських організацій;
зв'язку школи з різними соціальними інститутами, вищими навчальними закладами й т. ін.;
Внесок дошкiльного навчального закладу в розвиток освітньої підготовки вихованцiв, їхньої вихованості, психічних функцій, творчих здатностей, формування здорового способу життя:
турбота адміністрації про надання своєчасної актуальної психологічної допомоги окремим учасникам освітнього процесу (тим або іншим дiтям, молодим фахівцям, що випробовують утруднення батькам;
наявність яскравої зовнішньої символіки.
До числа змінних іміджу можна віднести:
зміст місії й пріоритети освітньої установи;
види освітніх послуг;
матеріальну базу освітньої установи. [17]
Завершальним моментом, вершиною у створенні іміджу фірми є так званий фірмовий стиль. Фірмовий стиль - це сукупність постійних художніх, текстових та інших елементів (констант) у всіх рекламних розробках фірми й у засобах реклами. До елементів фірмового стилю належать:
= товарний знак,
= фірмовий шрифтовий напис (логотип),
= фірмовий блок,
= фірмове гасло (слоган),
= фірмовий колір (кольори),
= фірмовий комплект шрифтів,
= інші фірмові константи. [11]
Розробляючи фірмовий стиль, треба враховувати результати маркетингових досліджень, рекомендації філологів, психологів, спеціалістів з паблік рілейшнз, режисерів, композиторів. Часто користуються послугами музикантів, співаків.
Товарний знак - це знак обслуговування, тобто зареєстроване в установленому порядку оригінальне оформлене художнє зображення, яке використовується для відокремлювання товарів та послуг фірми та для реклами. Синоніми товарного знака - фірмовий знак, марка, фірмова марка, емблема. У США налічується понад 300 тис. торгових марок. Щорічно 100 найбільших фірм витрачають майже 25 млрд. дол., рекламуючи свої торгові марки.
Можна виділити чотири групи торгових знаків: художні (образотворчі), словесні, об'ємні та звукові.
Зовнішні умови щодо створення іміджу закладу:
Необхідність високого рівня освіти для представників різних шарів суспільства, адекватного світовому.
Низький рівень матеріального становища більшості мешканців мікрорайону і, як наслідок, необхідність безкоштовної освіти для їх дітей.
Тенденція до активної співпраці з родинами вихованців, збільшення у складі вихованцiв ДНЗ дітей із родин колишніх випускників закладу, молодших дітей із родин випускників, дітей із родин вихователів, які працюють у дошкiльному закладі.
Встановлення зв'язків із шкільними закладами мікрорайону та інформування батьків майбутніх учнів школи про освітні послуги закладу, координація роботи дошкільних закладів та школи у підготовці до навчання майбутніх першокласників, полегшення процесу адаптації першокласників.
Використання педагогічним колективом школи передового організаційно - педагогічного та змістовного досвіду, впровадження особистісно-зорієнтованих технологій навчання.
Спрямування основних напрямків розвитку школи на соціалізацію та деідеологізацію і, як наслідок, оновлення змісту освіти.
Встановлення зв'язків із молодіжними організаціями, що дозволяє на. високому рівні спрямовувати виховну роботу.
Внутрішні умови щодо створення іміджу закладу:
дошкільний заклад повністю укомплектована достатньо кваліфікованими кадрами.
Педагогічний колектив прийшов до єдиного розуміння змісту освіти як універсального у своїй основі, яке дозволяє дітям оволодіти способами інтелектуального діяльності, здатність до профілізації, адаптації у соціально - економічних умовах сучасного життя, що швидко змінюються.
На практиці реалізується така модель виховного плану, яка дозволяє вирішувати задачі підготовки вихованців на достатньо високому рівні, з максимально гнучкими можливостями для їх розвитку.
У закладі накопичений досвід роботи за блочно-заліково-семестровою системою, що дозволяє здійснювати особистісно-зорієнтований підхід до навчання вихованців, організувати роботу з дітьми різних категорій за рахунок індивідуальних додаткових занять.
Розроблений та пройшов первісну апробацію досвід організації учбової о процесу, що дозволяє дозувати дітям учбове навантаження з предметів у профільних групах, почали складатися організаційно - педагогічні та змістовні механізми такого забезпечення.
Створені комфортні умови для навчання дітей різного рівня пізнавальних можливостей. В дошкільному закладі діють програма роботи з дітьми, які мають початковий рівень навчальних досягнень та дошкільна Програма „Обдарована дитина".
На практиці опробовуються різноманітні нетрадиційні форми контролю результатів навчання, спрямовані на перевірку рівня оволодіння загально навчальними уміннями та навичками вихованців комунікативної спрямованості.
Забезпечується психологічне супроводження навчально-виховного процесу:
оптимізація та контроль процесів адаптації дітей;
відстеження процесу розвитку вихованців;
професійне консультування вихованців, батьків, педагогів.
В закладі збереглися традиції розвивальної діяльності, діють різноманітні гуртки за інтересами, безкоштовні гуртки (художній, танцювальний, драматичний тощо)
Розпочата аналітична та практична діяльність з урахуванням фізичних даних та стану здоров'я вихованців, що дозволяє індивідуалізувати роботу з фізичного виховання, прищеплювати навички здорового способу життя. [ЗО]
Імідж дошкільного навчального закладу неоднозначне поняття в сучасній іміджеології. Він складається з уявлень про якість освітніх послуг, взаємин між викладачами, вихованцями та їх батьками, кадрового й наукового потенціалу викладацького складу й стану учбово-матеріальної й наукової бази. Таким чином, формується внутрішня й зовнішня аудиторія іміджу освітньої організації. Внутрішня аудиторія містить у собі співробітників освітньої організації й викладацького складу. Зовнішня аудиторія складається зі споживачів, тобто дітей та їх батьків й навколишні структури. Однак, у цей час імідж державних дошкільних навчальних закладів у свідомості суспільства залишається поза конкуренцією в порівнянні з недержавними, незважаючи на те, що якість навчання в багатьох недержавних дошкільних навчальних закладах не нижче рівня державних.
У цьому плані корисними є дослідження іміджу дошкільних навчальних закладів у свідомості вихованців, що навчаються у державних та недержавних закладах. [2]
Для того, щоб почати створювання іміджу, ми повинні провести моніторинг, дослідити реальну ситуацію в дошкільному закладі.
Опис і оцінка внутрішнього середовища в дошкільному навчальному закладі
Персонал навчального закладу
Якісний та кількісний аналізи персоналу навчального закладу можуть бути проведені за такими показниками:
о структура та рівень кваліфікації;
о динаміка кадрів;
о система мотивації та рівень доходів;
о можливість залучення та ефективного використання
висококваліфікованих кадрів; о система підбору, підготовки та підвищення кваліфікації персоналу.
Імідж навчального закладу
Формування власного обличчя (іміджу) - необхідна передумова діяльності на сучасному ринку освітніх послуг і може бути частково описана такими показниками:
кількість абітурієнтів;
рівень тих, кого зараховують до навчального закладу;
рівень конкурсу при вступі до навчального закладу;
рівень працевлаштування, оплати праці, посада випускників.
Технологія навчальної (наукової, консультативної) діяльності рівень отриманих результатів (наукова діяльність):
якість засвоєння матеріалу;
рівень отримання знань, вмінь, навичок (навчальний процес). [15]
Організаційна структура закладу:
використання системи стратегічного управління;
рівень розвитку аналітичних підсистем;
рівень гнучкості та мобільності;
комунікації та рівень автономності виробничих одиниць;
рівень делегування, координації та інтеграції;
система контролю та рівень централізації в прийнятті рішень.
Студенти та слухачі різних рівнів:
кількість та структура студентів та слухачів;
ступінь задоволення потреб студентів та слухачів;
рівень платоспроможного попиту;
мотивація навчання. [12]
Опис і оцінка зовнішнього середовища в навчальному закладі
Стан ринку освітніх послуг та конкуренція навчальних закладів у місті (регіоні)
Посилення конкуренції на ринку освітніх послуг_ вимагає чіткого позиціонування на ньому кожного навчального закладу, що може бути описано через такі показники:
імідж, досвід, наявність добре відомих марок;
наявність висококваліфікованих кадрів;
вид та рівень реклами;
стадія життєвого циклу освітніх послуг;
кількість суперників та їх відносні розміри, ступінь концентрації;
правила гри на ринку (характеристика конкурентної боротьби);
ступінь використання нових технологій;
наявність ліцензій, розвиток науково-дослідних робіт;
частка ринку, що обслуговується.
Стан та тенденції ринку праці в регіоні:
рівень попиту з боку роботодавців;
рівень та характеристика працевлаштування випускників навчального закладу;
рівень розвитку зв'язків з роботодавцями;
економічний стан (тенденції) регіон;
вимоги до персоналу з боку ринку.
Державне регулювання та державне замовлення:
рівень підтримки та забезпечення ресурсами з боку держави;
рівень державного замовлення;
рівень державного контролю та регулювання діяльності закладів;
рівень працевлаштування з боку держави;
характеристика законодавства (можливість змін та обмеження, що ним зумовлена).
Приватні замовники:
кількість наявних та потенційних замовників;
рівень доходів та платоспроможності замовників;
ступінь та розвиненість системи зв'язків з замовниками.
Інститути громадянського суспільства:
кількість та статус незалежних експертів з оцінки якості освітніх послуг;
міжнародні благодійні фонди.
Додаток. Планування, моніторинг та маркетинг кар'єри випускника:
Тенденції ринку праці;
Структура попиту з боку роботодавців;
Налагодження контактів з наявними та потенційними роботодавцями;
Постійне супроводження випускника щодо гадання освітніх послуг;
Просування випускників на ринку (працевлаштування);
Виникнення нових галузей (спеціальностей). [15]
Дослідження та управлінське обслуговування сильних та слабких сторін навчального закладу.
Перспективні можливості та загрози
У цьому розділі мають бути названі та про аналізовані основні перспективні можливості та загрози для навчального закладу.