Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Психологічний вплив на педагогічну кваліметнію

Психологічний вплив на педагогічну кваліметнію

значне місце в підготовці сучасних фахівців. У той же час досвід показує, що в останні роки домінування лекційної форми у вузі знижено і більше уваги приділяється формам самостійної роботи студентів. Номенклатура організаційних форм включає в даний час більше двадцяти найменувань, у числі яких семінари, практичні й індивідуальні заняття, консультації, практики і т.д. Як же зробити так, щоб лекція внесла свій внесок в орієнтацію майбутніх фахівців на творчу і науково-дослідну роботу, стала невід'ємною частиною нових технологій навчання? Рішенням цього питання присвячений ряд робіт вчених і практиків.

Відповідно до діяльністного підходу засвоєння змісту історичного досвіду людей здійснюється не шляхом передачі інформації про нього людині, а в процесі його власної активності, спрямованої на предмети і явища навколишнього світу, що створені розвитком людської культури. Процес діяльності є одночасно процесом формування людських здібностей і функцій, одиницею діяльності виступає предметна дія [#]. Діяльністний підхід використовує В.П. Фурманова [3], визначаючи лекцію як форму опосередкованої взаємодії викладача і студентів, що складає їхню спільну діяльність по формуванню і рішенню навчально-пізнавальних завдань. Перед кожною окремою лекцією повинне ставитися завдання - домогтися визначенню спрямованої зміни в значеннєвому полі реципієнта, тобто його включення в активну розумову діяльність. Автор пропонує наступні типи лекцій у відповідності з різними навчально-пізнавальними задачами і характером діяльності студентів: що орієнтують, інструктивні, що систематизують, проблемні:

1. Лекція, що орієнтує, є вступною: викладач розповідає про мету, об'єкт, предмет і функції дисципліни в системі професійної підготовки, зупиняється на характеристиці навчальних посібників і робить короткий огляд тематики.

2. Інструктивна лекція націлює студентів на самостійну й індивідуальну роботу з даної дисципліни.

3. Послідовний і системний характер викладу матеріалу припускає що систематизує й узагальнює лекцію, у якій яка-небудь проблема чи тема розглядається з погляду міжпредметних контактів.

4. При розгляді питання про проблемну лекцію вихідним пунктом служить проблема, що визначається в дидактиці як поставлене перед суб'єктом питання, відповідь на який не відомий і підлягає пошуку.

В даний час у науковій літературі з'явилися дані про вплив характеру спілкування викладача зі студентами на ефективність навчання, у тому числі і лекційного []. У той же час можна відзначити, що питання про способи аналізу керуючих впливів лектора вимагає подальшого пророблення.

Практичну значимість мають дослідження, присвячені оцінці якості лекції [4, 9], вимогам до лектора, пошуку способів формування лекторської майстерності.

Незважаючи на різні підходи до вивчення лекції в системі вузівського навчання, багато авторів сходяться в тім, що сучасна лекція повинна бути гнучкою, диференційованою, багатофункціональною, повніше виконувати що орієнтує, розвиваючу і виховну функції навчання. Особливого значення набувають питання активізації розумової діяльності студентів, організації самостійної роботи на лекції і після лекції. Необхідно, відзначити, що в більшій частині робіт лекція розглядається як своєрідне, одиничне педагогічне явище, що існує в традиційній системі навчання. Практично немає досліджень науково-методичного характеру, де розглядався б лекційний курс як цілісне педагогічне явище, хоча заявка на розгляд цього питання була зроблена. У той же час розробка нових, відмінних від традиційних систем навчання і технологій їхньої реалізації в навчальному процесі ВНЗ підвела вчених і практиків до постановки проблеми, пов'язаної з вивченням лекційного курсу як цілісного явища в системі визначеної технології навчання.


2.3 Модульно-рейтингова система навчання: досвід, можливості, перспектива


Розвиток системи підготовки кадрів для органів внутрішніх справ, яка останніми роками набула якісно нових рис, вимагає впровадження прогресивних методик підготовки спеціалістів, які б враховували наявний позитивний вітчизняний і зарубіжний досвід. Саме на це націлена і концепція реформування відомчої освіти, до основи якої покладено ступеневу систему підготовки фахівців.

Значні можливості у вирішенні вказаного кола питань містять нові технології навчання, що розглядаються як система соціальних, психологічних та дидактичних заходів, що дає якісно нові результати в НВП. Серед них - рейтингова система контролю за набуттям знань, вмінь та навичок курсантів (слухачів).

Зарубіжний та вітчизняний досвід використання рейтингової системи підтверджує можливість досягнення з її допомогою високого рівня підготовки спеціалістів, оскільки вона дозволяє успішно розв'язати наступні задачі:

стимулювати мотиваційний компонент навчання, формувати пізнавальну активність і відповідальність курсантів (слухачів) за кінцеві результати їх праці (навчання);

створити умови для ритмічної роботи курсантів (слухачів) протягом всього періоду навчання;

індивідуалізувати навчання;

запровадити гнучкі навчальні плани;

розширити межі самостійної роботи тих, хто навчається;

ввести справжню змагальність у навчальний процес;

перейти від авторитарного типу викладання до співпраці викладача та того, хто навчається;

виявляти серед курсантів (слухачів) осіб, які мають нахил до науково-педагогічної діяльності, створення резерву кадрів викладачів;

формувати персональний склад груп курсантів (слухачів) для подальшого навчання;

підвищити відповідальність всіх структурних підрозділів щодо планування, організації та здійснення навчальної, навчально-методичної, виховної, стройової, психологічної підготовки курсантів.

Поряд із знаннями, які отримали курсанти, рейтингова система дозволяє стимулювати та належним чином оцінити їх самостійність, старанність, сумлінність, їх роботу на протязі всього семестру. Цей підхід значно відрізняється від традиційного, коли тільки знання, продемонстровані на іспиті - головний показник роботи курсанта (слухача).

Таким чином, модульно-рейтингова система стимулює особисту відповідальність курсанта (слухача) за наслідки навчання, забезпечує можливість в умовах конкуренції активізувати власну пізнавальну діяльність. Разом з цим, така система сприяє підвищенню об'єктивної оцінки, надає впевненості курсанту, обмежує можливості суб'єктивізму викладача.

Далі слід зазначити, що модульно-рейтингова система з її поточним, проміжним, підсумковим контролем, вивчення окремих тем, блоків дозволяє оцінити, якою мірою курсанти засвоюють різні розділи навчальної дисципліни, за необхідністю перебудувати методику викладання, зробити перерозподіл аудиторного та позааудиторного часу вивчення тієї чи іншої теми.

Перспективність використання модульно-рейтингової системи зумовлює необхідність її подальшого вдосконалення. Як свідчить досвід, це вимагає розв'язання кількох завдань. Перш за все, мова йде про переконструювання самого модулю, в основу якого має бути покладено пріоритетність професійно спрямованих дисциплін та професійне спрямування всіх наук. Цього можна досягти, якщо навчальні курси будуть будуватися не за логікою функціонування тієї чи іншої науки, а за логікою формування у тих, хто навчається, професійних якостей. У той же час, ефективність цієї роботи залежить і від створення науково обгрунтованої моделі працівника правоохоронних органів. А для цього потрібно поєднання зусилля усього корпусу науковців відомчої освіти.

По-друге, ми дійшли висновку, що максимальної ефективності рейтингової системи можна досягти за умови організаційного впровадження як моделі всього НВП в системі ступеневої підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, за якої б враховувались не лише теоретична та практична підготовка, але і психофізіологічна, службова - протягом навчання.

Наведена модель має значні переваги, у тому числі: забезпечення загальноосвітньої, загальнокультурної, професійної та наукової підготовки фахівців, ефективний профорієнтаційний елітний відбір та підготовка фахівців вищої кваліфікації, створення умов для реалізації повною мірою принципів послідовності, спорідненості та наскрізності навчальних планів і програм; сприяння більшу повному задоволенню потреб і можливостей кожної особи в отриманні повної освіти та професійної кваліфікації.


2.4 Гнучке навчання як поступовий перехід до дистанційного навчання


В умовах зростання кількості охочих здобути освіту чи перекваліфікуватися без відриву від виробництва більш перспективним автор вважає гнучке навчання, як поєднання традиційного із сучасними технологіями. Велику увагу надано висвітленню переваг цієї форми навчання, його складових та очікуваних результатів.

ДН, відкрите навчання та гнучке навчання. Якщо ДН вже досить широко обговорюється на всіх рівнях і робляться перші спроби його запровадження, відкрите навчання є чимось менш зрозумілим для нас і, напевне, стане можливим лише в далекому майбутньому, то про гнучке навчання потрібно говорити вже сьогодні, а тим більше - його застосовувати.

Термін гнучке навчання можна використовувати в поєднанні з усіма зазначеними типами навчання. Однак поняття гнучкого навчання дозволяє використовувати елементи відкритого навчання та самостійної роботи в рамках традиційної підготовки. Скажімо, слухачі можуть відвідувати традиційні лекції, практичні та семінарські заняття в навчальному закладі і разом з тим вивчати окремі елементи навчальної програми самостійно, використовуючи навчальні пакети (на паперових, електронних носіях тощо) у характері супроводу. Оцінювання компонентів гнучкого навчання може повністю інтегруватися в систему оцінювання роботи слухачів над матеріалом предмета, що вивчається, або виділятися в окремий блок оцінювання.

Якими є переваги використання гнучкого навчання? Наведемо декілька аргументів на користь упровадження гнучкого навчання в систему підготовки у вищому навчальному закладі.

1. Зростає увага до навчання, зорієнтованого на слухача.

Збільшується усвідомлення того факту, що в багатьох дисциплінах вищої освіти навантаження на слухача є настільки великим, що він здебільшого поверхово ознайомлюється з матеріалом, не заглиблюючись у нього та не маючи можливості отримати необхідні навички.

2. Стає ширшим коло осіб, що отримують вищу освіту. Це призводить до більшого різноманіття слухачів та необхідності задовольнити ширше коло навчальних потреб. Знаменним є факт, що останнім часом збільшилося число дорослих слухачів, котрі повернулися до навчання.

3. Слухачі мають різний попередній рівень підготовки. У цьому зв'язку інколи виникає потреба підсилити традиційне викладання та навчання, створивши матеріали гнучкого навчання, котрі можна використовувати паралельно з традиційними.

4. Існує тенденція до використання інформаційних технологій у викладанні. Це збільшує корисність навчання, дозволяє слухачам навчатися у власному темпі та зручний для себе час.

5. Поступово змінюються очікування слухачів щодо вищої освіти. Слухачі схильні відходити від традиційного навчання, за допомогою лекцій, та все частіше готові брати на себе відповідальність за власне навчання.

6. Середовище вищої освіти перетворюється на конкурентне. Зростаюча конкуренція між вищими закладами торкається, перш за все, наявних у них навчальних засобів, які дозволяють їм бути більш гнучкими. щодо зростання навчальних потреб ширшого кола слухачів.

7. Продовжує зростати інтерес щодо розвитку навичок навчання. Напевне, найбільш важливим результатом вищої освіти повинен стати розвиток у слухача здатності керувати власним навчанням." Гнучке навчання розвиває таку здатність, у той час як традиційне викладання, що "навчає слухача", загалом робить цей розвиток неможливим.

Розглянемо основні складові матеріалів гнучкого навчання. Великою мірою їх наповнення залежить від формату (паперові, електронні носії тощо) і від того, чи створені ці матеріали як самодостатні джерела, як, супровід існуючих книжок, статей, чи вони використовуються в поєднанні з традиційними лекціями та практичними заняттями. Тим не менше, можна визначити деякі елементи, що характеризують матеріали гнучкого навчання та відрізняють їх від більш традиційних форм друкованих матеріалів, якими, скажімо, є підручники. Матеріали гнучкого навчання загалом містять:

визначення навчальних цілей та очікуваних результатів;

структуровані елементи навчання за допомогою виконання практичних завдань, таких, як питання для самооцінки, задачі, вправи тощо;

коментар до цих елементів;

завдання, що оцінюються викладачем та часто супроводжуються описом критеріїв оцінювання.

Значною перевагою матеріалів гнучкого навчання є їх більша доступність для викладачів, порівнюючи з матеріалами ДН. Викладачі переважно мають широкий спектр матеріалів, котрі можна застосувати в навчальних пакетах гнучкого навчання. До таких матеріалів можна віднести:

роздатковий матеріал, що вже використовується;

завдання та вправи, котрі вже пропонуються слухачам;

зразки відповідей;

матеріали практичних ситуацій;

графічні зображення, малюнки та таблиці;

питання для тестування, екзамену тощо

Дуже часто навчальні посібники пишуть спеціалісти з певного предмета, які не мають досвіду його викладання та оцінювання. Тому важливо взяти до уваги ще й ті речі, що є, можливо, найважливішими:

досвід викладання предмета;

знання тих проблем, що виникають у слухачів під час вивчення предмета;

досвід оцінювання цього предмета.

Звичайно, немає потреби заміняти методи, що вже використовуються викладачами та є ефективними, на елементи гнучкого навчання, оскільки метою гнучкого навчання є скоріше інтенсифікація вже існуючого процесу навчання, ніж витіснення форм викладання, котрі себе виправдовують. Важливо також поступово переходити до впровадження елементів гнучкого навчання в традиційну систему, з тим, щоб і слухачі, і викладачі мали час призвичаїтися до відмінностей у підході. Ставлення всіх задіяних сторін є також важливим, оскільки успіх запровадження цього підходу залежить від того, чи всі задіяні сторони розуміють, чому варто це робити, що є в ньому важливого для слухачів і якими є перспективи його розвитку. Запровадження гнучкого навчання має певні переваги, які дають

можливість:

створити кращий навчальний досвід для слухачів;

реагувати на різноманіття слухачів;

пропонувати слухачам більший вибір щодо способу, місця та

часу навчання;

створити можливості для навчання у власному темпі;

у найкращий спосіб використовувати здобутки комп'ютерних

технологій;

поступово переорієнтувати навчальну програму на таку, що може вивчатися дистанційно, без відриву від виробництва. Усвідомлюючи всю складність переходу традиційного закладу до ДН, що пов'язано і з питаннями нормативно-правової бази, і з питаннями матеріального забезпечення вищих навчальних закладів, і з необхідністю подолання певних стереотипів, що склалися за довгі роки існування вищої школи, видається можливим зробити цей перехід до нових підходів більш поступовим, почавши із запровадження елементів гнучкого навчання. Це дозволить викладачам відпрацювати основні складові підготовки матеріалів гнучкого навчання, що за своєю суттю відображають філософію та вимоги до розроблення матеріалів ДН, а також, зосереджуючись на формі, не втратити основного, що є метою кожного навчального закладу, - якості підготовки слухачів.


2.5 Дистанційне навчання як перспективна інноваційна технологія навчання


Використання нових технологій передачі інформації, як уже відзначалося, істотно впливає на весь процес навчання, який заснований на цих технологіях. Оскільки вітчизняна практика дистанційного навчання (ДН), особливо з використанням комп'ютерних мереж, на даний час дуже бідна, для педагогів-новаторів що розвивають нові методи навчання, будуть дуже корисні висновки й узагальнення закордонних діячів ДН, зроблені на основі багатого практичного досвіду. Разом з тим не можна недооцінювати і значення особливостей української освіти, що не допускає простого переносу закордонного досвіду на практику навчання.

У дійсності ДН по своїх характеристиках настільки сильно відрізняється від традиційного, що успішне створення і використання дистанційних навчальних курсів повинне починатися з глибокого аналізу цілей навчання, дидактичних можливостей нових технологій передачі навчальної інформації, вимог до технологій ДН з погляду навчання конкретним дисциплінам, коректування критерій навчання.

Дидактичні особливості ДН обумовлюють нове розуміння і корекцію цілей його впровадження, які можна позначити в такий спосіб:

стимулювання інтелектуальної активності учнів за допомогою визначення цілей вивчення і застосування матеріал, а також залучення учнів у добір, пророблення й організацію матеріалу;

посилення навчальної мотивації, що досягається шляхом чіткого визначення цінностей і внутрішніх причин, що спонукають учня;

розвитку здібностей і навичок навчання і самонавчання, що досягається розширенням і поглибленням навчальних технологій і прийомів.

Дидактична специфіка ДН в значній мірі спрямована на особливі пізнавальні стратегії і стратегії навчання, що мобілізують пізнавальні ресурси (наприклад, довгострокову пам'ять і увагу) для досягнення мети навчання.

Однак, важливі висновки про перспективи ДН можна зробити на основі відомих можливостей транспортної і технологічної основи (комп'ютерних мереж) і дидактичних принципів, що є необхідною умовою успішного навчання.

Як основні переваги ДН на основі комп'ютерних мереж (у порівнянні зі звичайним заочним навчанням) закордонні фахівці-практики вказують:

забезпечення зручними засобами для навчання чи спілкування;

широкі можливості для групової роботи;

більш успішне спілкування з викладачем (методистом);

скорочення часу для відповіді викладача (методиста);

вільний доступ учнів до баз даних, бібліотечним каталогам і іншим інформаційним ресурсам;

можливість швидкого одержання і відсилання домашніх завдань;

можливість проходити тестування в режимі прямого доступу.

Закордонні дослідники відзначають, що потенціал комп'ютерного ДН може найбільше удало використаний при вивченні курсів, що включають обговорення, інтенсивну розумову активність, рішення задач, а також припускають колективну діяльність. Розвиток нового програмного забезпечення, що включає графіку і засоби комп'ютерного моделювання, дозволить істотно розширити коло досліджуваних предметів.

Процес навчання сучасної людини вже сьогодні перетворюється в систему безперервної освіти. І в майбутньому, як передбачають зарубіжні педагоги, можливо, основна частина навчання відбуватиметься в дистанційній формі.

Основною особливістю ДН є підвищення ролі самостійної роботи студентів.

Залучення кожного студента в активний процес пізнавальної самостійної діяльності, можливість працювати спільно при вирішенні різноманітних проблем, вільний доступ до необхідної інформації є актуальними проблемами сучасної педагогіки.

При дистанційній формі навчання саме так відбувається опрацювання навчального матеріалу. Крім того, студент має можливість вивчати і засвоювати матеріал у зручний для нього час. Особливості ДН зумовлюють впровадження таких методів навчання, які б сприяли ефективності самостійної роботи студентів.

З другого боку, ці особливості викликають, як свідчить досвід, найбільші труднощі для студентів. Однією з причин цих труднощів є психологічна непідготовленість студентів до самостійної роботи, яка вимагає підвищеної уваги, самодисципліни, уміння організувати свою індивідуальну або спільну діяльність, самостійного прийняття рішень, тобто йдеться про брак у студентів культури розумової праці.

Розвинена на Заході мережа відкритих університетів забезпечує студентові вільний вибір місця часу і форми навчання згідно зі своїми власними цілями та отримати сертифікат про вищу освіту, якщо вивченню з даної дисципліни необхідного переліку та обсягу

Формою відкритого навчання є ДН. Уже сам термін ”дистанційне” свідчить проте, що навчання відбувається на певній відстані. Дистанційна форма передбачає переважне навчання студентів на відстані від самого навчального закладу, навчального середовища, поза безпосереднім контактом з викладачами та іншими студентами. Метою навчання є отримання кваліфікації та знань, поєднуючи потребу працювати та потребу навчатися. Студент купує курс навчання, отримує повний пакет усіх необхідних навчально-методичних матеріалів і працює самостійно з індивідуальною швидкістю. Носіями навчальних матеріалів для дистанційної форми навчання можуть бути виключно один або поєднання кількох таких видів паперові, аудіоматеріали, відеоматеріали, комп'ютерні диски, а також отримання інформації електронною поштою за допомогою супутникового телебачення тощо. Ця форма навчання передбачає великий обсяг самостійного опрацювання матеріалу, виконання вправ для кращого засвоєння та перевірки знань, що, у свою чергу, потребує від студентів вищого ступеня відповідальності, самостійності та самодисципліни. Однак студент не залишається на одинці з навчальними матеріалами, за його успіхами та прогресом у навчанні уважно слідкує куратор, який у разі потреби може надати і консультацію з будь-якого модуля, і пораду щодо кращої організації НВП.

ДН може бути використане:

як власне самостійне навчання. Такі курси можна знайти в Інтернеті на сайті, доступ до якого є безкоштовним. Студент вивчає матеріал, виконує вказівки, перевіряє рівень своїх знань, одержує посилання на інші сайти в Інтернеті, якщо хоче глибше вивчити ту чи іншу дисципліну, окрему тему. Таких курсів в Інтернеті є достатньо, проте студент не може отримати сертифікат про якість знань;

навчання в групі певного навчального закладу. Такі курси входять у систему підготовки фахівця певної кваліфікації (бакалавра, спеціаліста, магістра), передбачають обмін інформацією з викладачем і студентами, а також контрольні терміни навчання. За умови успішного виконання навчального плану студент отримує сертифікат про здобуття вищої освіти. Таке навчання є платним.

ДН може бути корисним також для всіх видів освіти, і застосування окремих його елементів, дає можливість підвищити ефективність навчання, поліпшити індивідуальні здібності, сформувати вміння мислити критично, аналітично та творчо, сприяти розвиткові освітніх здібностей студентів, щоб підготувати їх до навчання протягом усього життя.

Фактично присутність на заняттях перестає бути критерієм старанності студента і запорукою його позитивних оцінок, і знання предмета, уміння викласти його лекційно і перевірити набуті знання є основними показниками фахової майстерності викладача. Для студента на першому плані постає вміння самостійно працювати з підручником, посібником, конспектом, систематизувати отримані знання та використовувати їх на практиці, а для викладача - мистецтво обирати оптимальний щодо даного студента навчальний режим, складати алгоритм доступної та продуктивної самостійної роботи, доступно подавати на консультації складний саме для нього матеріал.

Розглядаються організаційні та правові питання впровадження ДН у вищих закладах освіти України: уточнено поняття форми навчання, методу навчання, форми організації НВП. Висунуто пропозиції щодо сертифікації отриманих студентами знань та організації міжвузівських центрів ДН.

Навчання індивідуума на будь-якому етапі - у загальноосвітній чи вищій школі, у системі підвищення кваліфікації - організується в різноманітних формах, із застосуванням певних методів навчання та форм організації НВП, у спеціальній педагогічній літературі питання класифікації і взаємозв'язку названих понять достатньою мірою не досліджені. Будь-яка людська діяльність має свої форми організації. У довідковій літературі слово ”форма” пояснюється як “зовнішній вигляд, обрис предмета” або “всякий зовнішній вираз якого-небудь змісту” [і].

Стосовно педагогічної діяльності доцільно прийняти визначення форми як устрою педагогічних засобів, способу їхньої організації. Таким чином, мають право на існування такі поняття, як “форма навчання", “метод організації НВП", “форма організації навчальної діяльності”.

Згідно з чинним Законом України “Про освіту” законодавче закріпленими формами навчання є навчання з відривом від виробництва і без відриву від виробництва.

У рамках цих форм використовуються два методи навчання - кожний зокрема або в поєднанні: контактний і безконтактний.

Форма організації НВП - це спосіб організації, влаштування і проведення навчальних занять. Форми організації навчального процесу відрізняються характером діяльності викладача і студентів, кількісним складом студентів, способами контактів між викладачем і студентами, місцем і умовами проведення занять тощо (Рис. і). Отже, ДН є не формою навчання, а однією з форм організації НВП, за якої студенти перебувають на певній відстані від викладачів у просторі та в часі.

Чинними в Україні нормативними актами передбачено застосування заочної, стаціонарної, вечірньої та екстернатної форм організації навчальної діяльності. Застосування дистанційної форми не передбачене, хоч деякі вищі заклади освіти активно її впроваджують, або запозичуючи досвід економічно розвинених країн Заходу, або ж модифікуючи заочну форму, і називають її “дистанційною".

На нашу думку, дистанційна форма навчання є окремою формою організації НВП, відмінною від інших, і має право на існування, оскільки вона надає низку переваг порівняно з іншими формами як для студентів та для роботодавців, так і для навчальних закладів [2] Однак ці переваги можуть бути реалізованими за умови вирішення певних організаційних і правових проблем, зокрема введення ДН в параметри діючих стандартів освіти та розроблення нових стандартів, які б відображали специфіку даної форми організації НВП.

Третій різновид програм - отримання студентами базової або повної вищої освіти згідно з навчальними планами, чинними у вищих закладах освіти Відмінність дистанційного отримання освіти від інших форм організації НВП в цьому разі полягає в “необмеженості” термінів навчання. Це особливо важливо для тих студентів, які з матеріальних чи інших причин не можуть вкластися в нормативні терміни навчання на стаціонарній, заочній, вечірній чи екстернатній формах організації НВП.

Друга проблема - власне організація ДН. Незважаючи на заяви деяких вищих закладів освіти про функціонування в них дистанційних форм організації НВП, викликає сумнів реальність такого навчання. Зміст такого “дистанціювання" здебільшого зводиться не до використання специфічних методів, засобів, форм і способів роботи зі студентами, а лише до дистанціювання викладача від студента, до поглиблення недоліків, властивих заочній освіті.

Замість удосконалення успадкованої нами від колишньої системи заочної форми навчання, яка викликає багато нарікань, упровадження інших, у тому числі альтернативних форм організації НВП, здійснюється профанація ідеї ДН. Причинами цього, з одного боку, є те, що багато організаторів та педагогів вищої школи не розуміють різниці між дистанційною і заочною формами, а з іншого - комерціоналізація освіти вимагає “швидких грошей", які можна одержати шляхом зниження питомих витрат на підготовку студента. Тому під маскою дистанційного запроваджується симбіоз екстернату і заочного навчання, і це називається дистанційним навчанням.

Третя проблема - реальні форми організації ДН. ДН потребує значних матеріальних і фінансових затрат, відповідної матеріально-технічної бази, кваліфікованих викладачів, здатних як підготувати необхідне навчально-методичне забезпечення, так і працювати зі студентом у діалоговому режимі. Наприклад, тільки за сім місяців, 1999 року Відкритим університетом Великобританії було випущено і м/н аудіокасет, 250 тис відеокасет, 200 тис. компакт-дисків [З]. Думається, таке не під силу жодному вітчизняному навчальному закладові.

У нинішній час ідея ДН може бути реалізована шляхом створення відповідних міжвузівських центрів. Такі центри повинні існувати на кошти навчальних закладів-засновників, мати відповідну матеріально-технічну базу і координувати навчально-методичну та навчально-організаційну діяльність учасників.

Перш за все, міжвузівський центр ДН повинен мати потужну поліграфічну базу, оскільки в умовах України використання телекомунікаційних мереж для ДН поки що малоймовірне і, отже, мова може бути лише про навчання на основі паперових матеріалів.

Функціями центру повинні стати координація і контролювання програм навчання, організація комунікацій між студентами і навчальними закладами - учасниками центру (Рис.2).

Міжвузівський центр ДН не повинен стати автономним навчальним закладом. Такий центр повинен працювати в інтересах студентів, надаючи їм можливість отримання освітніх послуг від будь-якого закладу-засновника.

Друга перевага моделі навчального процесу полягає в акценті на розвиток умінь, які можна передавати і які охоплюються етапами моделі. Цільовими слухачами програми ДН є штатні працівники, які постійно застосовують теорію та досвід державного управління. Це, поєднанні з чіткими вимогами слухачів щодо розвитку управлінських навичок, забезпечує унікальну можливість удосконалення НВП шляхом застосування теоретичних взірців з державного управління на робочих місцях.

Дидактичні основи будь-якого процесу навчання, перш за все, визначаються предметним змістом курсу і його цільовою орієнтацією. Організаційні форми і засоби педагогіки розвивалися тисячоліттями, відтоді, як людина, нагромадивши власний досвід у пізнанні навколишнього світу, відчула потребу передати його іншим. Тож говорити про нові підходи до освіти достатньо складно.

Зміна цілей і змісту навчання є провідною ланкою процесу інформатизації освіти. Технологічне переобладнання навчального процесу, поява нових засобів та організаційних форм навчання є похідною, що забезпечує досягнення поставлених цілей.

Зміст сучасного етапу інформатизації становлять активне засвоєння, фрагментарне впровадження засобів науково-інформаційної техніки у традиційні навчальні дисципліни, і на цій основі - масове засвоєння педагогами нових засобів організаційних форм навчальної роботи; опрацювання і початок засвоєння систем навчально-методичного забезпечення, включаючи програмні засоби для ЕОМ, відео - і аудіоматеріали, методичні матеріали для педагогів.

При використанні нових інформаційних технологій навчання традиційні організаційні форми і засоби навчання вільно поєднуються з індивідуальними, груповими і лекційними формами роботи, із заняттями в комп'ютерних лабораторіях.

Розвиток інформатики дав можливість використати принципово нові організаційні форми навчання.

Сьогодні спостерігаємо дві тенденції використання ЕОМ у навчальному процесі, не орієнтовані на самостійне вивчення матеріалу.

Перша, і найпоширеніша тенденція - це логічна інтеграція діючої методичної системи з новими інформаційними технологіями в єдиному навчальному процесі. Друга тенденція укладається в дистанційному навчанні, що розвивається разом з поширенням мережевих можливостей вищих навчальних закладів.

Таку організаційну форму навчання можна скоріше назвати заочною, ніж самостійною, бо студентові надсилають необхідний пакет програм з докладними методичними вказівками або через мережу, або поштою. Подальші консультації, контролювання знань для видання сертифіката після проходження курсів ведуться електронною поштою. Вік тих, хто навчається, а також їх здібності при дистанційному навчанні можуть підбиратися індивідуально.

Безсумнівною перевагою такої організаційної форми навчання є можливість використання комп'ютерних мереж, що дозволить залучити до навчання значно більшу кількість людей. Крім того, поновлення матеріалу курсу виконується гнучко і швидко.

До недоліків дистанційної системи можна віднести відірваність студента від викладача, його повну залежність від стану мережі й апаратних засобів, а головне - слабкий прояв виховної ролі навчання.

Як свідчить досвід використання комп'ютерних засобів супроводу навчального процесу, без відповідної методичної системи навчання важко сподіватися на ефективне використання інформаційної технології в навчальному процесі.

Використання комп'ютера при навчанні дозволяє:

а) підвищити інтерес студента до навчального матеріалу та оцінок, що виставляються;

б) навчити студента засобів дій під час навчання;

в) переконатися в тому, що матеріал засвоєний. Автоматизоване навчальне середовище дозволяє доповнити класичну систему новим засобом діагностики рівня одержаних знань. Використовуючи програму, педагог може здійснити аналіз НВП, що неможливо при використанні традиційних засобів навчання. Можна з певністю сказати, що часткова автоматизація контролювання знань дозволяє:

підвищити рефлексію студента при навчанні;

індивідуалізувати процес навчання на занятті;

полегшити аналіз результатів контролю для викладача;

знизити суб'єктивність при оцінюванні знань.

Погляди на дистанційну освіту в Україні ще досить помітно відрізняються від майже повного несприйняття до ейфоричних пропозицій глобального її впровадження. На наш погляд, при багатьох перевагах великих можливостях, які має дистанційна форма освіти, її не ідеалізувати. Тому, розробляючи проекти дистанційного навчання необхідно органічно вбудовувати їх у чинну в Україні систему освіти, допомагаючи цій формі зайняти відповідну нішу згідно з вимогами сьогоднішніх і майбутніх реалій.

На нашу думку, використання інтерактивних методів навчання, а зокрема кейс-методу, є доцільним і обґрунтованим при вивченні економічних дисциплін. Цей метод дозволяє отримати низку переваг, оскільки він включає в себе інші інтерактивні методики (рольові ігри, тренінги, мозкову атаку, дискусії); передбачає одночасне застосування кількох навчальних каналів (слуховий, візуальний, дискусійний та дійовий), що зумовлює найвищий відсоток запам'ятовування і засвоєння матеріалу; поєднує педагогічні і непедагогічні форми навчання (тобто передавання знань відбувається завдяки вирішенню конкретної ситуації без домінування і постаті викладача, що створює максимально сприятливий і позитивний емоційний ефект, а головне - формує творчу особистість прийдешнього фахівця, який так потрібен сьогодні в Україні... У всьому світі.


2.6 Інноваційні технології реалізації навчально-виховного процесу


Конструювання навчального процесу в сучасній педагогічній літературі розглядається з двох сторін: навчання через інформацію і навчання через діяльність.

Особливу роль у контекстному навчанні грають активні форми і методи навчання чи технології активного навчання, що спираються не тільки на процеси сприйняття, пам'яті, уваги, а перш за все на творче, продуктивне мислення, поводження, спілкування.

Технології називають активними, тому що в них істотно міняються і роль навчальних (замість ролі інформатора роль менеджера), і роль тих, яких навчають, (інформація не ціль, а засіб для освоєння дій і операцій професійної діяльності).

В основу класифікації нами було покладено дві ознаки: наявність моделі (предмета чи процесу діяльності) і наявність ролей (характер спілкування тих, кого навчають).

По ознаці відтворення (імітації) контексту професійної діяльності, її модельного представлення в навчанні всі технології активного навчання поділяються на не імітаційні та імітаційні.

Не імітаційні технології не припускають побудови моделей досліджуваного явища чи процесу діяльності. Активізація досягається тут за рахунок добору проблемного змісту навчання, використання особливим образом організаційної процедури проведення заняття, застосування технічних засобів організаційної процедури ведення заняття, а також технічних засобів і забезпечення діалогічних взаємодій викладача і слухачів. До не імітаційних форм і методів можна віднести проблемну лекцію, семінар-дискусію з ”мозковою атакою” чи без її, виїзне практичне заняття, програмоване навчання, курсову, дипломну роботу, стажування без виконання посадової ролі. Очевидно, що перераховані технології навчання створюють можливості не тільки передавати визначену інформацію тим, кого навчають, але і створювати передумови для розвитку деяких

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: