Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Громадянська освіта та формування національної свідомості на уроках історії України

Громадянська освіта та формування національної свідомості на уроках історії України

України;

  • герої національно-визвольних змагань;

  • внесок українського народу в скарбницю світової науки та культури;

  • національні меншини в Україні;

  • соціально-економічний і політичний розвиток України;

  • відродження і побудова Української держави.

    Між предметні зв’язки на уроках історії

    Координація історичної освіти з іншими гуманітарними предметами відкриває шляхи підвищення ефективності викладання історії. Звернення вчителів до змісту і методів суміжних дисциплін дає можливість значно розширити вирішення завдань навчально-виховного процесу. Особливе місце у відтворенні подій історичного минулого займає художня література. За допомогою художнього твору – вчитель одержує змогу реконструювати історичні події, показати колорит епох, узагальнити образи історичних діячів. Наприклад, при вивченні найбільшої теми з історії української революції у 10 класі: (Теми 2-3) вчитель може звернутись до твору Миколи Виговського “На українському святі свободи”.

    “1 квітня 1917 р. в Києві відбулося урочисте “Українське свято свободи”. Майдани й вулиці столиці України були заповнені людьми: робітники, селяни, інтелігенція, військові під синьо-жовтими прапорами з усіх усюдів сходилися на площу Святої Софії, щоб звідти організовано, з піснями, пройти вулицею Фундуклеївською на Хрещатик, маніфестуючи волю всього українського народу жити в Суверенній Україні.

    Очевидець цього історичного акту так описує події: “Кожна група має свій прапор з написом. Прапори з різного матеріалу, є шовкові, оксамитові, з портретами і цілими картинами”...

    Йшли колони війська, робітників фабрик і заводів – уперше під національними прапорами. “... Після рядів війська та робітників і інтелігенції підходить скромна валка на чолі із проф.. М.Грушевським. Він тільки повернувся із заслання, де був більше двох років, есь посивів, побілів”, – зауважив автор репортажу. Аж нараз із гущі демонстрантів залунало:

    “–...Михайло Грушевський!

    – Слава йому!

    Знову йдуть лави, “спиняючись тільки на короткий час, щоб проспівати “Ще не вмерла Україна”, “Заповіт”, та інші пісні”.

    Студенти під орудою О.Копиця – “величезна маса, що зайняла простори обох садків перед Думою – дружньо і влад – проспівали “Ще не вмерла Україна”...

    Потім – величний “Заповіт”.

    Всі скидають шапки”.

    Так визвольні мотиви народного славна вперше після падіння царату вільно і розлого зазвучали на вулицях столиці України, яка вставала з колін і заявляла, що все віддасть за “свою свободу”. Слова гімну полум’яніли на багатьох прапорах, на яких маяли гасла: “Хай живе вільна Україна”, “Душу, тіло ми положим за нашу свободу”.

    Звернення до художньої літератури, в першу чергу до поезії, відкриває можливості створення особливої емоційної атмосфери уроку. Практичний досвід це підтверджує. Наприклад, при вивчення теми “Війна радянської Росії з Українською народною Республікою. Проголошення незалежності УНР” (10 кл. Тема 2. Українська революція.) велике психологічне враження на учнів має вірш Павла Тичини “Пам’яті Тридцяти”:


    На Аскольдовій І Дніпро- ріка...

    Могилі На кого завзявся

    Поховали їх – Каїн?

    Тридцять мучнів Боже, покарай! –

    українців, Понад все вони

    Славних, молодих... любили

    На Аскольдовій Свій коханий край.

    Могилі Вмерли в Новім

    Український цвіт! – Заповіті

    По кривавій З славою святих, –

    по дорозі На Аскольдовій

    Нам іти у світ. Могилі

    На кого посміла Поховали їх.

    Знятись

    Зрадника рука? –

    Квітне сонце, грає вітер


    Робота учнів з історичними документами

    Важливого значення для розкриття історичного минулого набуває використання на уроках архівних матеріалів та документальних джерел, які викладені в підручниках, посібниках чи об’єднані та систематизовані в хрестоматійних збірниках. Це дає можливість конкретизувати виклад матеріалу та наблизити школярів до історичної епохи. Як правило, до аналізу документів залучаються учні, перед якими ставляться логічні завдання:

    1. Коли був написаний історичний документ?

    2. Хто автор цього документу?

    3. Якими історичними обставинами було зумовлено появу цього документу?

    4. Які історичні події відображено в документі?

    5. Яке враження цей документ справляє на сучасників?

    Організація роботи учнів з текстовими таблицями та схемами

    Ефективність навчання визначається конкретними знаннями, вміннями та навичками, які здобули учні в процесі уроку. Велику допомогу в цьому їм надають узагальнюючи схеми та таблиці. Вони містять головні, найбільш суттєве для школярів: дати, події, факти історичні поняття.

    Робота з схемами та таблицями може відбуватись у таких формах:

    а) відтворення вчителем крейдою основного змісту історичного матеріалу у вигляді схем та таблиць;

    б) нанесення запропонованого наочного матеріалу на папір, графічне та естетичне його оформлення;

    в) виведення схем та таблиць на екран за допомогою технічних засобів навчання;

    г) організація самостійної роботи учнів над таблицями та схемами в процесі уроку.

    Схеми та таблиці можуть виконувати різноманітні функції, наприклад, узагальнення історичного матеріалу (див. схему № 1), чи формувати логічне мислення у учнів (див. схему № 2).


    Схема № 1




    Схема № 2







    Таблиці можуть використовуватись при вивченні складних історичних тем, наприклад, культури.

    Вивчення історичних персоналій

    В курсі “Історія України” та учні зустрічають чимало історичних образів. Для значної категорії звернення до історичних персоналій є непростою проблемою. Тільки в курсі вітчизняної історії учень має виявити знання історичних портретів, зокрема князів, гетьманів, керівників національно-визвольного руху, політичних діячів, видатних представників суспільного і культурного відродження.

    Часто це не можна зробити тільки за шкільними підручниками, тому велика увага надається самостійній роботі, використанні довідкової, документальної та історико-публіцистичної літератури.

    Для всебічного висвітлення історичних персоналій рекомендується:

    1. Ознайомитися з найважливішими біографічними даними.

    2. Простежити процес становлення особистості в конкретному середовищі.

    3. Виявити історичні умови, що відіграли роль у формуванні поглядів, якостей особи.

    4. Дослідити участь історичної особи в суспільному житті.

    5. Визначити, інтереси якої соціальної групи, класу, політичної сили відбиває історична особа в своїй діяльності.

    6. Виявити вплив конкретної історичної особи на окремі галузі життя чи суспільно-політичні процеси.

    7. З’ясувати морально-психологічні якості історичної особи.

    8. Показати коло однодумців і соратників історичної особи.

    9. Визначити історичну роль особи та її вплив на певну сферу життя суспільства.

    Робота з хронологією на уроці

    У методиці викладання історії вироблено низку прийомів, які допоможуть учням відновити чи збагатити свої знання з хронології.Насамперед – це складання хронологічних таблиць. Учні пишуть у хронологічній послідовності дати і назви подій, що допомагає закріпити їх у пам’яті.

    Вході уроку вони повинні вивчити мінімум обов’язкових дат, щоб спираючись на них, вміти визначити в часі факти, історичні події.

    Робота учнів з текстами підручників та посібників

    Підручники та посібники – найважливіше джерело знань. Форми роботи з ними можуть бути різними, зокрема:

    а) виписування головних історичних подій;

    б) вибір назв, імен, дат;

    в) складання текстових і хронологічних таблиць;

    г) складання складних і простих планів;

    д) робота з поняттями і термінами;

    є) аналіз історичних документів, репрезентованих у підручнику.

    Кінцева мета самостійної роботи учнів над текстом підручників і посібників, а також різноманітною історичною літературою – узагальнити історичні факти, знаходити зв’язки між ними і робити висновки.

    Етапи роботи з історичною картою

    1. Ознайомлення з історичними картами.

    2. Вибір потрібної історичної карти.

    3. Визначення місцезнаходження на карті об’єкта, про який іде мова.

    4. Уявлення за допомогою карти історичних подій (напрямків походів, місць битв, стратегічних планів полководців, районів народних повстань і національно-визвольних рухів тощо); економічного розвитку, побуту, культурного поступу чи іншої епохи.

    5. Прочитання історичної карти:

    а) аналіз історико-географічних образів;

    б) порівняння історико-географічних образів;

    в) узагальнення історико-географічних картин.

    Вимоги до учнівського зошиту з історії

    Ведення конспекту учнями є важливою складовою частиною уроку. В учнівський зошит записують:

    а) тему та план уроку;

    б) визначення головних історичних понять;

    в) тези лекції вчителя;

    г) цитати;

    д) календарі подій;

    є) різноманітні таблиці та схеми;

    ж) цифровий матеріал тощо.

    Для ведення зошита треба знати умови успіху:

    1. Виділення головного.

    2. Уникнення надмірної деталізації.

    3. Логічний виклад матеріалу.

    4. Постійний і систематичний запис в зошиті.

    Записи мають бути акуратними, без помилок, основні думки і ключові ідеї бажано підкреслювати маркером.

    Якою повинна бути мова учнів

    В ході уроку історії вчитель звертає велику увагу на всебічний розвиток української мови. До усної відповіді учнів ставлять такі вимоги:

    • змістовність викладу – повне, конкретне, чітке розкриття теми з використанням найважливіших історичних фактів, їх оцінка з висновками й узагальненнями;

    • логічність – послідовне, чітке висвітлення історичного матеріалу;

    • багатство мови – вживання історичних термінів, синонімів, образних висловів тощо. Багатство мови зумовлює використання історичних документів, знання літературних пам’яток епохи, історико-публіцистичних творів;

    • емоційність і виразність – яскраво й образно висловлювати думки і почуття, вміло добирати приклади, точні слова;

    • правильне вживання слів – забезпечується додержанням норм української літературної мови, відсутністю слів-паразитів, жаргонних словотворень, русизмів, правильною вимовою і написанням історичних термінів.

    В учнів розкриваються та розвиваються здібності, виховується громадянська свідомість, гідність та честь в гармонійному поєднанні національних та загальнолюдських цінностей, утвердження ідеалів гуманізму.

    Коли говорять, що процес навчання має бути виховуючим, мають на меті, що він усією організацією й змістом повинен сприяти формуванню свідомих громадян. Перебуваючи на практиці, довелось працювати з учнями 9 класу над темою: " Українська культура в другій половині XIX ст.".

    У класі наперед було оголошено тему і запропоновано кожному учневі взяти в бібліотеці книги (підібрати цікаві моменти).

    На уроці було проведено роботу, спрямовану на формування у старшокласників національної свідомості.

    Учні в ході розповіді вчителя записали основні питання, які потрібно розглянути. Двоє учнів зробили невеликі повідомлення про прочитане ними дома. Потім учні доповнювали своїх товаришів - розповідали про найбільш яскраві сторінки з життя діячів культури.

    Така робота дуже важлива в старших класах, оскільки допомагає вчителеві прищеплювати учням прагнення поповнювати свої знання, використовувати для цього спеціальну літературу.

    Учні дізнаються, що на традиціях взаємозбагачення розвивалися російське та українське образотворче мистецтво. Вершин світового мистецтва досягла творчість Іллі Рєпіна. Він народився, провів дитячі та юнацькі роки в Україні, назавжди зберігши почуття щирої любові до братнього українського народу. Серед багатьох його картин української тематики найвизначнішою є полотно "Запорожці пишуть листа турецькому султанові". Цю картину було розглянуто.

    Потім учні ділилися враженнями від прочитаного з газет, журналів.

    Урок організований так, щоб учень прагнув думати і звертатися до додаткової літератури - не тільки книжок, а й газет. Таке спрямування роботи привчає школярів стежити за політичними подіями, виробляє в них навики, необхідні пропагандисту й агітатору - тобто створює сприятливі умови для формування певного світогляду. Крім того, ця форма роботи пробуджує живу думку учня, викликає потребу поділитися з іншими тим, про що він дізнався, до яких висновків прийшов.

    Для закріплення вивченого матеріалу учні заповнювали таблиці.

    Така робота цілком доступна учням, корисна для засвоєння.

    Отже, вивчення важливої теми було побудовано так, щоб учень не обмежувався засвоєнням розповіді вчителя й тексту підручника, а звертався до різноманітної додаткової літератури. Це не перевантажує школярів, тому вони здебільшого планують свій день так, щоб залишився час для ознайомлення з різною літературою. А такі завдання допомагають зробити читання цілеспрямованішим. Весь комплекс проведеної роботи допоміг учням якнайкраще засвоїти тему.

    Така організація вивчення важлива для формування світогляду, сприяла розвитку в учнів почуття відповідальності за її засвоєння. По - друге, - вони познайомилися з літературою, що дуже важливо для всебічного розвитку молодого покоління. По - третє, вони дістали навички роботи, вміння складати свої виступи й повідомлення.

    Було підібрано матеріал, який сприяв формуванню національної свідомості учнів на цьому уроці.

    Проблема виховання учнів на трудових традиціях народу є однією з найактуальніших. Це означає передачу історично нагромаджених кращих зразків свідомого ставлення людей до праці і активної трудової діяльності.

    Невичерпні багатства трудової діяльності виступають джерелом матеріального і духовного життя людини. Усвідомлення учнями її значення. Коли школярі знайомляться з таким матеріалом, у них виробляється свідоме ставлення до праці, прагнення до примноження трудових традицій народу. А це в свою чергу, сприяє формуванню їх національної свідомості.

    У 10 - 11 класах учитель доручає учням самостійно готувати реферат, повідомлення, добирати документи з газет про передових людей, чия праця прославляє нашу країну.

    Широкий простір для участі учнів у суспільно - корисному трудовому процесі відкриває позакласна і позашкільна робота у предметних гуртках, на пришкільній ділянці, обладнанні шкільних майстерень.

    Також організовуються зустрічі з людьми різних фахів.

    Спостерігаючи учнів у процесі навчання та праці, поза уроками, учитель, класний керівник вивчає характер, інтереси, нахили своїх вихованців. Це дозволяє краще організувати виховний процес і допомогти професійній орієнтації учнів.

    У своєму творі на тему " Про яку професію я мрію" випускник СШ № 1 м. Хмільника писав: " Усі професії почесні і корисні. Але моя мрія - стати вчителем. Вірю, що моя мрія здійсниться".

    Перебуваючи на практиці в школі № 1 м. Хмільника можна було побачити уроки історії України у 10 класах, при вивченні теми "Початок української революції ". Виклад матеріалу відбувався в чіткій, логічній послідовності. Учні дізнаються, що лютнева революція в Росії надала могутнього поштовху національно-визвольному рухові на українських землях.

    Центральна Рада утворилася 4 березня 1917 р. і за надзвичайно короткий час стала впливовим представницьким органом народної влади. Головою Центральної Ради було обрано М. Гру шевського.

    Центральна Рада 23 червня 1917 р. прийняла І Універсал, у якому проголошувалася автономія України і наголошувалося, що "однині самі будемо творити наше життя".

    II Універсал Центральною Радою був проголошений 3 липня 1917 року. У цьому документі вказувалося, що Центральна Рада, до складу, якої буде введено представників різних народів, які проживають на українських землях, стане єдиним найвищим органом революційної демократії України.

    Для кращого запам'ятовування і усвідомлення вивченого матеріалу, учням даються запитання:

    1. Напередодні 1917 року у містах проживало 20 % населення України. Які висновки про соціально - економічний розвиток українського суспільства дає підставу зробити ця цифра ?

    2. Чим пояснити появу на політичній арені Центральної Ради ? Які фактори зумовили швидке зростання її авторитету, популярності, сили ?

    3. Чому саме М. Грушевський став на чолі Центральної Ради ? Далі учням дається завдання поміркувати над текстом:

    У своїй праці " Звідки пішло українство і до чого воно йде" М. Грушевський писав: "Українці не мають наміру одривати Україну від Росії. Коли вони мали б такий намір, вони виступили б широко й одверто з таким гаслом бо тепер за се вони б нічим і не ризикували. Коли вільно полякам жадати відновлення незалежної Польщі, то вільно й українцям, якби вони схотіли домагатися відлучення України і повернення її у те становище, в якім вона стояла перед актом 1654 р. - безправна нерушеним російським урядом. Але українці не мають наміру відділятися від Російської республіки. Вони хочуть задержатися в добровільному і свобідному зв'язку з нею".

    - Чому Україна не наслідувала прикладу Польщі ?

    - Чи можна вважати помилкою обстоювання Центральною Радою курсу на автономію ?

    Потім учні складають порівняльну характеристику: В. Винниченко і С. Петлюра, як політичні діячі.

    Тести

    1. Хто очолював делегацію Центральної Ради, яка у травні 1917 р. вручила Тимчасовому уряду вимогу проголошення автономії України ?

    а) М. Грушевський;

    б) В. Винниченко;

    в) С. Петлюра.

    2. Коли було проголошено І Універсал Центральною Радою ?

    а) 4 березня 1917 р.;

    б) 10 червня 1917 р;

    в) 9 січня 1918 р.

    3. Хто представляв Тимчасовий уряд на переговорах з Центральною Радою у червні 1917 р. ?

    а) Г. Львов, І. Церетелі, М. Терещенко;

    б) І. Церетелі, О.Керенський, П. Мілюков;

    в) О.Керенський, І. Церетелі, М. Терещенко.

    4. У II Універсалі Центральної Ради:

    а) самовільно проголошувалась автономія України;

    б) бралося зобов'язання не проголошувати автономного устрою України до скликання Всеросійських Установчих зборів;

    в) питання про автономію України взагалі не ставилося.

    Отже, вивчаючи цей матеріал в учнів формується почуття гордості за свою Вітчизну, за тих діячів, які прагнули, щоб Україна була автономною. А вже пізніше учні дізнаються, що 7 листопада 1917 р. ухвалено III Універсал, у якому проголошується утворення Української Народної Республіки. Звичайно, старання не бувають марними. Потім 11 січня 1918 року був ухвалений IV Універсал. Лейтмотивом цього документа була теза: "Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу".

    Учень усвідомлює себе як громадянина і патріота України, усвідомлює абсолютну цінність прав людини, свободи особистості.

    Питання національного виховання юнацтва є сьогодні як ніколи актуальним, адже від молоді залежить, якою буде наша Україна у третьому тисячолітті.

    Провідне місце у вихованні учнів, формуванні їх національної свідомості належить урокам історії, а також добре продуманим і чітко спланованим позакласним заходам.

    Уже 13 років викладає історію у школі № 1 м. Хмільника Тимошенко М.М.. На її уроках завжди звучить мотив національного виховання. А йде це від глибокого усвідомлення великої ролі вчителя у формуванні майбутніх громадян.

    На уроці історії з теми Велика Вітчизняна війна 1941 - 1945 р.р. розповідала учням 11 класу про те, що у роки війни Україна втратила п'яту частину населення. Школярі особливо були враженні, коли почули такі дані: понад 10 млн. жителів республіки залишилися без даху над головою; було знищено 16150підприємств; 27910 колгоспів.

    Високих результатів у важливій справі формування національної свідомості можна досягти за допомогою добре продуманої системи навчання, різноманітних форм роботи як на уроках, так і в позаурочний час.

    Тест:

    1."Пакт Молотова - Рібентропа" було підписано:

    а) 23 червня 1939 р.;

    б) 23 серпня 1939 р.;

    в) 28 серпня 1939 р.

    2. Німецька агресія проти Польщі розпочалась:

    а) 28 серпня 1939 р.;

    б) 1 вересня 1939 р.;

    в) 2 вересня 1939 р.

    3. Радянські війська перейшли польський кордон:

    а) 1 вересня 1939 р.;

    б) 5 вересня 1939 р.;

    в) 11 вересня 1939 р;

    г) 17 вересня 1939 р.

    4. Радянсько-німецький Договір про дружбу і кордони було підписано:

    а) 17 вересня 1939 р.;

    б) 23 вересня 1939 р.;

    в) 28 вересня 1939 р.

    5. Гітлер підписав план нападу на СРСР - директиву № 21 (план "Барбаросса"):

    а) у грудні 1939 р.;

    б) у грудні 1940 р.;

    в) у березні 1941 р.

    6. Нацистська Німеччина раптово напала на СРСР:

    а) 1 вересня 1939 р.;

    б) 22 червня 1940 р.;

    в) 22 червня 1941 р,

    7. Оборона Одеси тривала:

    а) 45 днів;

    б) 54 дні;

    в) 73 дні.

    8. Останнє місто, яке залишили радянські війська у серпні 1942 р.:

    а) Свердловськ;

    б) Маріуполь;

    в) Суми.

    9. У жовтні 1942 р. рейд на Правобережну Україну здійснили партизанські об'єднання:

    а) О. Федорова;

    б) С. Ковпака;

    в) П. Строкача;

    г) М. Наумова;

    д) О. Сабурова.

    10. Акт про відновлення Української держави було проголошено:

    а) у Львові;

    б) у Рівному;

    в) у Луцьку;

    г) у Києві.

    11. Початок визволення України була перемога радянських військ у Сталінградській битві, що тривала:

    а) з липня 1942 р. по лютий 1943 р.;

    б) з січня по березень 1943 р.;

    в) з лютого по квітень 1943 р.

    12. Київ було визволено:

    а) 7 жовтня 1943 р.;

    б) 6 листопада 1943 р.;

    в) 7 листопада 1943 р.;

    г) 17 листопада 1943 р.

    13. Київ було звільнено:

    а) у квітні 1944 р.;

    б) у травні 1944 р.;

    в) у червні 1944 р.

    14. Територія України була повністю звільнена від фашистських окупантів:

    а) у серпні 1944 р.;

    б) у жовтні 1944 р.;

    в) у грудні 1944 р.

    Учням даються завдання:

    1. Нанести на контурну карту результати перерозподілу українських земель між державами - сусідами на початку 1941 р. Які позитивні і негативні наслідки мав цей перерозподіл ?

    2.Заповнити таблицю: "


    Початковий період радянсько-німецької війни"

    Назва битви

    Хронологічні рамки

    Співвідношення сил

    Розвиток подій

    Наслідки


    3. Чим відрізнялися погляди на шляхи здобуття Україною незалежності прихильників С. Банд ери і А. Мельника ?

    4. Здатність до героїзму у людей виявляється по різному. Одна і та ж людина може, ризикуючи життям, кинутись у палаючий дім, але виявиться абсолютно нездатною до виконання щоденної монотонної роботи. Тобто є героїзм моменту. Є героїзм важких періодів у житті свого народу - наприклад друга світова війна. І є героїзм буденний, коли люди свідомо і цілком добровільно беруть на себе якусь важку справу, розуміючи, що в іншому місці жити і працювати було б значно легше і простіше. Що ж важче для людини: героїзм моменту, героїзм важких періодів чи героїзм буднів? Чи є критерій героїзму ?

    В учнів виховується громадянська свідомість, гідність та честь в гармонійному поєднанні національних та загальнолюдських цінностей, утверджуються ідеали гуманізму, демократії, добра та справедливості. Розвивається творче мислення, формується власний погляд та критичне ставлення до інформації.

    Вже з перших класів учням прищеплюють інтерес до героїчного минулого нашого народу. На уроках історії їх знайомлять з досягненнями нашої країни, вчать з повагою ставитись до героїв, які боролися за наше сьогоднішнє щасливе життя.

    Затамувавши подих, учні слухали розповіді про героїзм в роки Великої Вітчизняної війни. Нерідко вони самі підбирали матеріал з окремих питань. У СШ с. Клекотини на уроки історії часто запрошують учасників Великої Вітчизняної війни. Школярі уважно вислуховують їх хвилюючу розповідь. На одному з уроків після короткої вступної бесіди на тему "Велика Вітчизняна війна " було продемонстровано учням документальний фільм, що відображав події воєнних років.

    На заняттях по темі "Друга світова війна" педагог зміцнює в учнів любов до Вітчизни і готовність її захищати.

    Курс вітчизняної історії дає багатющий матеріал для виховання в учнів почуття обов'язку перед українським народом, перед усім людством, почуття особистої відповідальності за те, що відбувається навколо.

    Висвітлюючи історичні події, вчитель історії висловлює своє особисте ставлення до цих подій. Словам і вчинкам людей, розкриває не тільки політичні, ідейні, але й моральні мотиви вчинків. Щоб перевірити, як це впливає на старшокласників, їм було запропоновано дати письмові відповіді на запитання: "Що таке висока свідомість громадського обов'язку?".

    Вивчення відповідей учнів дозволяє зробити висновок про те, що учні старших класів мають певні уявлення про громадський обов'язок, пов'язують його з ідеалами свого життя. Однак чимало школярів сприймають усе, що їм дає Батьківщина, як щось цілком звичне, недостатньо глибоко розуміючи, якими великими зусиллями людей завойовані ці блага. Багато учнів недостатньо усвідомлюють поняття обов'язку.

    Підбираючи матеріал з історії для прищеплення учням старших класів високої свідомості громадського обов'язку, треба щоб цей матеріал відповідав певним вимогам.

    Необхідно, щоб виховний матеріал природно випливав з основного змісту уроку. Працюючи над історичною та художньою літературою, над спогадами, листами видатних історичних діячів, вчителі підбирають такий матеріал, що дозволяє дати учням яскраве уявлення про події минулого. Водночас треба дбати про те, щоб використовувані відомості допомагали: а) розкрити суть або одну з ознак громадського обов'язку; б) показати різні його прояви; в) проникнути у внутрішній світ людей високого обов'язку.

    Дуже важливою є також емоційна насиченість розповіді учителя. Учитель не може бути байдужим до того, про що розповідає. І його схвильованість передається учням.Необхідно також пов'язувати виклад навчального матеріалу з життям, з діяльністю учнівського колективу.

    Отже, до найважливіших завдань формування національної самосвідомості учнів слід віднести:

    – глибоке і свідоме засвоєння знань, які дають українознавчі дисципліни, і в першу чергу, історія України;

    – опанування національних і загальнолюдських цінностей;

    – формування позитивної самооцінки учнів, переконаності в тому, що людина – унікальна, неповторна особистість;

    – досягнення національної самоідентифікації кожним учнем, усвідомлення приналежності його до українського народу;

    – виховання любові до України, рідної землі, малої батьківщини, народу; толерантного ставлення до всіх народів, що проживають на території нашої країни;

    – формування готовності до повсякденної роботи задля процвітання країни, зміцнення української держави та готовності до її захисту.

    Висновки


    Виховання національної самосвідомості - процес складний і тривалий. На його результат впливають різні фактори: соціальні, політичні, економічні, сімейні, власне виховання.

    Нелегкий процес державного будівництва незалежної України зримо показав, що найпрогресивніші ідеї можуть повиснути в повітрі, якщо свідомість людей не готова до кардинальних змін, якщо не розбуджена національна самосвідомість, низький рівень громадянської культури мас.

    Процес виховання юного громадянина має бути спрямований на розвиток особистості, таланту розумових, фізичних і духовних здібностей дитини в їх найповнішому обсязі. Пріоритетним напрямом цього процесу є розвиток національної самосвідомості, яка вбирає в себе:

    - любов до Батьківщини, до історичного і самобутнього образу свого народу;

    - віру в його духовну силу і покликання;

    - волю до того, щоб народ посів почесне місце в цивілізованому світі;

    - вміння осмислювати історії, культуру, мистецтво, цінності, мораль, звичаї, обряди, символіку свого народу, нації, рідного краю, оволодіння рідною мовою, систему вчинків, які випливають із любові, віри, волі й осмислення, готовність свідомо служити інтересам Вітчизни.

    Особлива роль у вихованні національної самосвідомості належить школі, яка має готувати школярів до суспільного життя, формувати в них національний світогляд, патріотичні почуття, активну громадянську позицію.

    На розв'язання усіх цих завдань спрямований шкільний курс історії.

    Головні завдання, які стоять перед учителем історії:

    1. Створити чітку систему роботи, спрямовану на формування національної самосвідомості.

    2. Виховувати активну самостійну особистість, свідомого громадянина України.

    3. Формувати національну свідомість учнів.

    4. Постійно систематизувати, інтегрувати набуті знання, виявляти їхні зв'язки з національною ідеєю.

    5. Формувати віру як особливо важливий феномен національної самосвідомості, завдяки якій знання набувають практичної енергії й реалізації.

    6. Формувати ідеї, почуття господаря рідного краю, творця власного життя, активного учасника доленосних подій історії рідного народу.

    7. Стимулювати учнів постійно займатися самостійною науково-дослідницькою діяльністю з проблем історії, культури, духовності рідного народу.

    Учитель повинен бути відданий ідеї української державності, він озброює учнів громадянськими знаннями, формує в них національну самосвідомість.

    У школах приділяється увага формуванню в учнів національного характеру. Вічне правдо шукання, щедрість і довірливість, ласкавість і ніжність, порядність і доброзичливість, працьовитість і талановитість, глибокий ліризм і задушевність, щирість і глибока волелюбність - лише деякі типові риси українського характеру, які потрібно формувати в учнів.

    Глибоке дослідження виховної мудрості минулих поколінь, творче відродження в сучасних умовах виховного потенціалу давньоукраїнської міфології, трипільської культури, козацької педагогіки, національної символіки та інших духовних традицій збагачують засоби і можливості впливу на підростаюче покоління, відкривають нові перспективи розвитку української педагогіки на даному етапі і в майбутньому.

    Неабияке місце належить питанням виховання молоді і насамперед вихованню почуття патріотизму, його ідейно-політичних та морально-етичних засад як складових.

    Питання виховання патріотизму, формування державної ідеології й національного світогляду у молоді України тісно пов'язані з сучасними державотворчими процесами. До них входять такі провідні ідейно-політичні чинники як ставлення до політики, до ідеї державності, до рідної землі, до актуальних питань спілкування людей, що живуть в Україні. Важливе місце у цьому процесі посідають морально-етичні засади - людяність і бережливе ставлення до близьких і рідних, повага до поглядів і переконань іншої людини, совість, честь, стремління робити добрі вчинки, ідеї свободи совісті, поваги й толерантності до національних і

    Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
    Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

    Поможем написать работу на аналогичную тему

    Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
    Нужна помощь в написании работы?
    Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.
  • Похожие рефераты: