Сучасні інноваційні освітні системи
На основі узагальнення та аналізу різних точок зору з приводу виділення та класифікації ігрових методів навчання можна виокремити такі основні види: гра-вправа, ігрова дискусія, ігрова ситуація і навчально-рольова гра.
Метод ігрової дискусії.
Дискусійний метод навчання дозволяє серед різних варіантів рішень одного й того ж питання вибрати оптимальний. При цьому в учня можуть виникати сумніви у правильності вибору. Щоб позбутися їх, необхідно глибоко проаналізувати суть явища або процесу, його природу. Такий спосіб навчання дає змогу учню підійти до істини, під якою розуміють відповідні уявлення людини про зміст явищ реальної дійсності. Досягнення поставленої мети зумовлює розвиток пізнання. Різновидами ігрової дискусії є "мозкова атака", "дискусія круглого столу".
Метод ігрової ситуації.
Цей метод сприяє заохоченню учнів до захопливої діяльності на основі певної ситуації, що розігрується. У зміст ситуації закладено необхідну суму знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти учні. Ігрова ситуація сприяє посиленню емоційно-психологічного стану, збуджує внутрішні стимули до навчальної роботи, знімає напругу, стомленість. До ігрової ситуації входять такі методи, як "аналіз конкретної ситуації", "інцидент", "розгляд ділової кореспонденції" тощо.
Метод навчально-рольової (ділової) гри.
Завдяки рольовій грі відбувається психологічна переорієнтація школярів. Кожний починає розуміти, що він уже не просто учень, який відповідає перед учителем, а особа, яка має певні права й обов'язки та несе відповідальність у прийнятті рішення. Такий метод інтенсифікує розумову працю школярів, дозволяє швидше і краще засвоїти навчальний матеріал. Крім того, він сприяє професійній орієнтації учнів. Метод "рольової гри" має такі різновиди: "ігрове проектування" та "інсценізація".
Традиційне навчання ставить перед собою мету: передати учням і домогтися засвоєння ними якомога більшого обсягу знань. Педагог транслює вже осмислену й диференційовану ним інформацію, визначає навички, які, на його думку, необхідно сформувати в учнів. Завдання школярів – якомога повніше й точніше відтворити знання та способи діяльності, створені іншими. Отримані в процесі такого навчання знання учня є певним обсягом інформації з різних навчальних предметів, що існує в його свідомості у вигляді тематичних блоків, котрі не завжди мають смислові та значеннєві зв’язки.
У контексті інтерактивного навчання знання набувають іншої форми. З одного боку, вони є певною інформацією про навколишній світ, особливістю якої є те, що учень одержує її не у вигляді вже готової системи від педагога, а в процесі власної активності. З іншого боку, у процесі взаємодії на занятті з іншими учнями і вчителем учень опановує систему випробування (апробованих) способів діяльності стосовно себе, соціуму, світу взагалі, засвоює різні механізми пошуку знань в індивідуальній і колективній діяльності. Тому знання, отримані учнем, є одночасно й інструментом для самостійного їх здобування.
Таким чином, мета інтерактивного навчання – створення педагогом умов навчання, за яких учень сам відкриватиме, здобуватиме й конструюватиме знання та власну компетентність у різних галузях життя. Саме це є принциповою відмінністю цілей інтерактивного навчання від цілей традиційної системи освіти.
Інтерактивне навчання ставить установку на:
1. Знання: здатність дізнаватися, відтворювати спеціальну інформацію, включаючи факти, усталену термінологію, критерії, методологічні принципи й теорії.
2. Розуміння: здатність буквально розуміти значення будь-якого повідомлення.
3. Застосування: уміння брати й застосовувати в новій ситуації принципи або процеси, що раніше вивчалися, без зовнішньої вказівки.
4. Аналіз: поділ матеріалу на окремі складові, визначення їх відношень і розуміння моделі їх організації.
5. Синтез: творче поєднання частин або елементів у нове ціле.
6. Оцінювання: формування ціннісних суджень про ідеї, рішення, методи тощо. Ці оцінки можуть бути кількісні або якісні, але вони мають бути засновані на використанні критеріїв або стандартів.
Методи інтерактивного навчання також забезпечують досягнення цілей перших трьох рівнів, причому ефективніше за традиційне навчання. Гарне підтвердження цієї тези – піраміда запам’ятовування.
Задачі:
сфокусувати увагу учнів на проблемі;
викликати інтерес до теми уроку;
налаштувати учнів на ефективний процес пізнання;
викликати в учнів особистісну, власну зацікавленість;
психологічно підготувати учнів до сприйняття теми уроку;
чітко пов’язати з метою уроку;
налаштувати учнів на розв’язання певних проблем;
дати учням достатньо інформації для виконання практичних завдань за мінімально короткий час;
виявити помилки учнів;
дати можливість учням відчути свої сили та більшу впевненість , опановуючи новий матеріал: «Я вже щось знаю»;
підтримка замученості, зацікавленості, імпульсу учня, отриманого на етапі актуалізації;
підтримка зусиль учня перевірити власне розуміння;
пояснити зміст опрацьованого;
порівняти реальні результати з очікуваними;
проаналізувати, чому сталося так чи інакше;
зробити висновки;
закріпити чи відкоригувати засвоєння;
намітити нові теми для обмірковування;
установити зв’язок між відомим і тим, що потрібно засвоїти, чого навчитись у майбутньому;
2.2 Особливості застосування інтерактивних технологій
Враховуючи психологічні особливості учнів молодшого шкільного віку та рівень їхньої готовності до спілкування, вважаємо, що застосування інтерактивних технологій навчання в початковій школі варто розпочинати з роботи в парах. Саме в процесі роботи в парах учні отримують можливість говорити, що є необхідним для цього вікового періоду. Всупереч тому, що увага дітей молодшого шкільного віку нестійка і тому вони часто відволікаються, під час роботи з партнером кожний з учнів працює активно. Цю технологію можна використовувати на будь-якому етапі уроку математики, навіть на етапі перевірки самостійно викопаного завдання, зокрема й домашнього, коли вчитель пропонує звірити відповіді завдань і в разі розходження, довести правильність своєї відповіді.
Також на уроках математики під час організації праці за технологією "Робота в парах" учитель може давати учням наступні завдання:
обговорити хід розв'язання прикладу (задачі), а потім самостійно записати розв'язання в зошит;
розглянути і проаналізувати запропоновані вчителем з підручника чи спроектовані на екран або написані на картках різні способи розв'язання завдань;
обговорити хід розв'язання прикладу або задачі;
обговорити відповіді на запитання вчителя;
розробити запитання до інших учнів класу;
зробити висновок і т. п.
Наприклад, об'єднавши учнів у пари в тому порядку, в якому вони сидять за партами, вчитель кожному з пари дає завдання проаналізувати певний спосіб розв'язання завдання. Після закінчення відведеного вчителем часу на обмірковування відповіді, за його вказівкою кожен учень пари по черзі розказує хід виконання завдання. Вчитель попереджає, що учень, який слухає, має бути уважним, щоб міг вкінці сказати, чи погоджується з таким міркуванням чи ні. Якщо він не погоджується, то має висловити свій варіант пояснення. А також учитель попереджає школярів, що вони мають дійти спільної згоди, після чого пропонує вирішити, хто з учнів пари представлятиме свої міркування в загальному колі за технологією "Мікрофон". урок інноваційний інтерактивний навчання
Варто зазначити, що у випадку, коли немає умов розмістити дітей по колу або це викликає певні ускладнення, то "мікрофон" передається з однієї парти на іншу або від одного учня до іншого, що сидить поруч.
Враховуючи особливості математичних завдань, учитель може дещо видозмінити цю технологію. Наприклад, запропонувавши парам визначити, хто з учнів пари представлятиме хід виконання завдання першим способом, учитель, передаючи уявний мікрофон учню, просить його розпочинати відповідь словами: "На мою думку, це завдання виконано таким чином: ..." і, після закінчення, передати "мікрофон" наступному учню. Якщо учень, який взяв "мікрофон", міркує аналогічно, то має починати словами: "Я погоджуюся, що ..." - і ще раз озвучити відповідь, щоб краще запам'ятати.
Якщо пояснення і далі аналогічні (повторюються), то вчитель може запитати, чи є в когось інша версія, якщо немає, то представнику наступної пари вчитель пропонує представити другий спосіб розв'язання.
У випадку, коли учень, який отримав "мікрофон", не погоджується з попереднім судженням, тобто має свою думку, то як і в попередньому випадку, відповідати доцільно розпочати словами: "На мою думку ...". Висловившись, він передає "мікрофон" далі.
Якщо були різні тлумачення ходу розв'язання завдань, то вчителю вкінці слід учнів перепитати, чи не змінили вони свою думку і, можливо, допомогти прийняти правильне рішення.
На уроках математики у початковій школі ефективним може бути використання технології "Міні ажурна пилка" ("Мозаїка", "Джигсо").
За цією технологією вчитель пропонує учням об'єднатися у четвірки (по дві парти, що стоять одна за одною) і роздає кожній групі по 4 підготовлених ним заздалегідь (з підручника чи написаних на картках, або спроектованих на екран) завдання так, щоб кожен учень у групі отримав різне завдання. На першому етапі вчитель пропонує самостійно обдумати спосіб його розв'язання, на що відводить 1-2 хв. По закінченні часу він дає вказівку пояснити хід виконання свого завдання сусіду по парті (спочатку висловлюються ті учні, які сидять праворуч за партою, а потім — ліворуч) і обмінятися завданнями.
Наступний крок передбачає аналогічну роботу зі школярами, що сидять позаду (попереду) в межах четвірки і обмін завданнями, які вони отримали після першого спілкування.
На наступному етапі учні знову повертаються до роботи в початкових парах і пояснюють один одному розв'язання завдання, отриманого від попереднього спілкування та відтворюють почуте знову від сусіда.
У результаті кожен з учнів зможе пояснити розв'язання всіх чотирьох завдань.
Далі вчитель пропонує кожній групі визначити учня, який представлятиме хід виконання одного із 3-х завдань, що йому запропонували партнери по групі, тобто не те завдання, яке він отримав від учителя. А також учитель попереджає, що учні-представники повинні стежити за тим, щоб не повторювати завдання, яке було вже представлене. До того ж, кожний наступний представник, узявши уявний мікрофон, повинен спочатку сказати, чи погоджується він з відповіддю свого попередника. Якщо ні, то обґрунтовує чому і передає мікрофон наступному представнику, який теж має сказати, чи погоджується з почутим обґрунтуванням і, якщо так, то представляє розв'язання іншого завдання і т.д.
Якщо презентація завдань завершиться і залишаються представники груп, які не брали участі в обговоренні, то вчитель їх запитує, чи погоджуються вони з тими думками, які прозвучали. В тому випадку, якщо виявиться учень, що має іншу версію або не погоджується з відповіддю попередників, то йому дається мікрофон і він обґрунтовує свої міркування. Після цього вчитель звертається до учнів класу і запитує, чи правильно розмірковує їхній товариш.
Варто зазначити, що вчитель, відповідно до наповнюваності учнями класу, може вносити свої корективи до порядку представлення результатів. Наприклад, якщо в класі 8 учнів, то група виділяє два представники, а якщо в класі всього 4 учні, то кожен з них представлятиме одне із завдань і т.п.
Для розв'язання логічних завдань з математики або нового виду нестандартних завдань, або завдань, у розв'язанні яких ще не набули учні достатнього рівня, ми пропонуємо видозмінений варіант технології "Два-чотири-всі разом".
Учитель пропонує спочатку самостійно, за відведений ним час, подумати і знайти спосіб розв'язання завдання. Тоді, за пропозицією вчителя, учні об'єднуються в пари з сусідом по парті і обмінюються своїми ідеями та знаходять спільне рішення. Коли відведений час вичерпався, вчитель просить учнів об'єднатися у четвірки. Для зручності можна об'єднати по дві парти, що стоять одна за одною. Тепер школярі діляться своїми думками щодо способів розв'язання завдання і доходять спільної згоди. По закінченні часу учні визначають, хто представлятиме спосіб розв'язання завдання.
Далі вчитель пропонує учням, беручи уявний мікрофон, починати відповідь словами: "На нашу думку завдання слід розв'язати так: ...". Представник іншої групи, взявши "мікрофон", має сказати, чи погоджується він з відповіддю свого попередника, якщо ні, то обґрунтовує чому і пропонує свій шлях розв'язання. Якщо учень має інший спосіб розв'язання, то повинен сказати: "Я погоджуюсь з таким розв'язанням, але ми маємо інший спосіб:..." і розкриває його. У випадку, коли розв'язання учнів наступної групи збігається із озвученим уже його попередниками, то сказавши про це, представник групи передає "мікрофон" далі. Якщо груп багато, то, вислухавши ствердну відповідь двох наступних учнів, вчитель може запитати, чи є в якоїсь із груп інший варіант розв'язання. Тільки після цього робляться записи в зошитах, а за необхідності і на дошці.
Враховуючи особливості математичного матеріалу у початковій школі, можна використовувати спрощені варіанти технології "Броунівський рух", яку доцільно використовувати на підсумкових уроках або уроках, присвячених повторенню. Вчитель може сам підготувати або дібрати з підручника 4-5 різних завдань (задач). Якщо вчитель добирав завдання не з підручника, то їх варто надрукувати на картках 4 (5) різних кольорів так, щоб однакові завдання були на картках одного і того ж кольору. У випадку, якщо завдання з підручника, то на картках вказати тільки номер завдання з підручника. Учні за вказівкою вчителя за визначений учителем час розв'язують його самостійно.
Після закінчення відведеного часу вчитель пропонує учням зустрітися з одним із учнів, який має картку іншого кольору. Ознайомити його зі своїм завданням і його розв'язанням, вислухати зміст розв'язання товариша. Після чого обмінятися картками (завданнями) та шукати учня, що має картку кольору, якого у нього ще не було, і знову кожен з однокласників, що зустрілися, розказує зміст та розв'язання завдання, яке одержав від попередньої зустрічі і т.д. Процес закінчується, коли кожен учень розв'язав завдання на картках усіх кольорів.
Такий спрощений варіант технології "Броунівський рух" потребує меншої затрати часу, ніж звичайний, меншого обсягу навчального матеріалу. Тому його варто частіше застосовувати при виконанні завдань підручника.
Також ми пропонуємо використовувати технології "Робота в малих групах" з подальшою роботою парах змінного складу. Суть такого поєднання цих технологій у тому, що об'єднавши учнів у декілька груп, учитель дає кожній групі єдине завдання. Для чіткої організації роботи різним групам завдання записуються на картках різного кольору, тобто буді які дві групи не повинні мати карток одного і того кольору, але кожен учень отримує картку із завданням, так як у подальшій роботі їм доведеться ним обмінюватися. Далі вчитель пропонує за відведеш час розв'язати їх, після чого за його вказівкою учні розходяться і зустрічаються з учнями інших гру орієнтуючись за картками, щоб не зустрітися з учнем що має картку із завданням, яке він уже розв'язував. Зустрівшись з учнем "іншого кольору", кожен з н має представити зміст свого завдання і його розв'язання, обмінятися картками та рухатися на зустріч з іншим учнем, якому має представити зміст і розв'язання уже іншого завдання, того, яке він отримав під час зустрічі з попереднім учнем і т.д.
За відведений учителем час кожен учень має намагатися розв'язати завдання всіх груп, тобто завдання на картках усіх запропонованих кольорів.
Можна зробити висновок, що, ознайомившись з різними технологіями, вчитель має враховувати особливість предмета, його завдань, вікові особливості учнів, наповнюваність класів і т.п.
2.3 Розробки уроків ( Плани уроків)
2 клас
Тема уроку. Додавання виду 38 + 4. Творча робота над задачею. Розв'язання задачі двома способами.
Очікувані результати.
Після цього уроку учні зможуть:
додавати одноцифрові числа до двоцифрових з переходом через десяток;
складати аналогічні приклади і їх розв'язувати;
впевненіше розв'язувати задачі виду № 501 двома способами та додавати (віднімати) до (від) числа круглі десятки.
Обладнання: дошка, крейда, кодоскоп (графо проектор, ілюстрації до задач.).
Орієнтовний план і методи проведення уроку
I. Вступна частина уроку (8 хв.).
1.Актуалізація опорних знань — 4 хв.
2. Мотивація навчальної діяльності — 2 хв.
3.Оголошення теми і очікуваних результатів -2 хв.
II. Основна частина уроку (32 хв.).
III. Підсумкова частина уроку (5 хв.).
1. Підбиття підсумків.
2. Оцінювання.
3. Завдання додому.
Хід роботи
І. Вступна частина уроку.
1. Актуалізація опорних знань. "Робота в парах".
1) Учитель звертається до учнів: "Обговоріть розв'язання завдання № 495 з сусідом по парті".
№495: 50 + 14 11 17 4 + 9 5 7 Учитель, передаючи уявний мікрофон, пропонує по черзі по одному учню з пари представити виконання завдання. Наприклад: "Я вважаю, 50 + 14 дорівнює...". Наступний учень, узявши "мікрофон", у разі згоди говорить: "Я теж так думаю" і представляє наступну дію та її результат. Якщо учень не погоджується з відповіддю свого попередника, то, взявши "мікрофон", говорить: "Я вважаю, 50 + 14 дорівнює ... , тому що..." та обґрунтовує свою відповідь. Далі "мікрофон" бере представник наступної пари і, якщо його відповідь така ж сама, то він представляє результат наступної дії і т. д.
2) Учитель пропонує учням усно з сусідом по парті обговорити виконання завдання (можна спроектувати за допомогою кодоскопа чи іншого проектора на екран).
| Збільшити на 14 | 22 | 24 | 31 | 0 | 69 | 15 |
| Зменшити на 20 | 70 | 46 | 100 | 0 | 41 | 58 |
Представлення результатів відбувається аналогічно як у попередньому завданні, за допомогою технології "мікрофон".
2. Мотивація навчальної діяльності.
Учитель. Чи зустрічаються в житті людини такі способи додавання: 38 + 4? Наведіть приклади. Отже, є необхідність навчитися обчислювати аналогічні приклади?
3.Оголошення теми уроку та очікуваних результатів.
II. Основна частина уроку.
"Робота в парах" (З хв.).
1. З метою ознайомлення зі способами розв'язання прикладів виду 38 + 4 вчитель пропонує учням у парах (з сусідом по парті) розглянути запис та обґрунтувати виконання завдання № 496.
Представлення результатів відбувається в загальному колі: вчитель надає змогу бажаючому учню пояснити перший крок. Тоді вчитель запитує, чи є в кого інша версія. Якщо решта учнів так само думають, то вчитель надає слово учню з іншої пари, який бажає пояснити наступний крок, тобто. У разі, коли є пара учнів, що мають іншу відповідь, учитель дає змогу висловитися представнику з цієї пари, а тоді звертається до учнів класу з запитанням: "З чиєю відповіддю ви погоджуєтеся?"
2. Учитель. Щоб закріпити здобуті знання, працюючи так само в парах, усно підготуйтеся і поясніть розв'язання завдання № 497: 64 + 6 = ...
Презентація результатів відбувається у загальному колі.
"Мікрофон" (2 хв.).
Учитель. Користуючись технологією "мікрофон", усно з поясненням перевіримо правильність відповіді завдання № 498.
55 + 8 = 63 86 + 9 = 95 7 + 27 = 34
Представлення пояснень починаємо словами: "Я вважаю, що відповідь ..., тому що...."
"Міні ажурна пилка " — 6 хв.
Вчитель. А тепер складіть, будь ласка, самостійно по одному аналогічному прикладу і запишіть їх у зошити та розв'яжіть (1 хв.). Обміняйтеся прикладами з товаришем поруч, тобто продиктуйте приклад, який ви придумали, своєму сусіду і розв'яжіть приклад сусіда (1 хв.).
Після цього вчитель пропонує учням об'єднатися у четвірки (по дві парти, що стоять одна за одною) і звертається до учнів:
обміняйтеся тепер наявними вже двома прикладами з товаришем, що сидить позаду (попереду) в межах четвірки, тобто продиктуйте приклади, які ви вже маєте, сусідові, що сидить за вами або перед вами, і запишіть приклади, які продиктують вам та розв'яжіть їх (2 хв.).
Учитель. Зараз кожен учень представить розв'язання одного із прикладів вам продиктованих, стежачи, щоб приклади не повторювалися (технологія "В загальному колі"), (2 хв.).
"Два — чотири — всі разом" (11 хв.).
а) Учитель. Використаємо здобуті нами знання і вміння для розв'язання задачі № 501 (14 хв.).
В автобусі їхало 20 пасажирів. На зупинці до салону зайшли ще 6 жінок і 7 чоловіків. Скільки пасажирів стало в автобусі? (Задачу розв'язати двома способами).
Учитель за звичайною методикою вивчає з учнями умову задачі (2 хв.), після чого говорить учням:
працюючи в тих самих четвірках, що й раніше, розв'яжіть задачу, спочатку самостійно подумавши над її розв'язанням (1 хв.).
Далі вчитель пропонує обговорити розв'язання задачі з сусідом по парті (1 хв.), а потім у четвірках (1 хв.). Після цього, за вказівкою вчителя, іде обговорення її розв'язання у загальному колі (2 хв.).
Після того, як учні прийшли до спільного рішення, вчитель пропонує комусь із учнів записати перший спосіб розв'язання на дошці, а решті - у зошитах. Потім інший учень, за бажанням, записує другий спосіб розв'язання на дошці, в той час як усі інші -у зошити (4 хв.).
б) Аналогічно вчитель працює з учнями над розв'язанням задачі № 499 (5 хв.).
Дівчинка кинула м'яч на відстань 15 м, а хлопчик — на 7м далі. На яку відстань кинув м'яч хлопчик?
"Робота в парах" (5 хв.).
Учитель пропонує самостійно виконати завдання № 500, після чого об'єднатися в пари з сусідом по парті і зробити взаємоперевірку.
54 + 6 52 + 7 39 + 6 77-30
59-20 51 + 20 71 + 6 47 + 5
Представлення результатів за допомогою технології "Мікрофон".
III. Підсумкова частина уроку.
Підбиття підсумків.
Звернути увагу учнів на очікувані результати і, передаючи уявний мікрофон, запитати:
— Що ми робили на уроці?
— Чи досягли ви особисто очікуваних результатів? Чому ви так вважаєте?
— Що могло б бути організовано краще?
— Над якими навичками, вміннями ще треба працювати?
Оцінювання (2 хв.).
Перед оцінюванням учитель дає учням завдання: Записати на планшетах відповіді до прикладів.
Учні піднімають планшети і вчитель, враховуючи роботу учнів протягом усього уроку, оцінює їх.
Завдання додому (1.5 хв.).
1) Від числа 31 відняли невідоме число і дістали 22. Яке число відняли?
2) Склади і розв'яжи подібну задачу з іншими числами.
Висновки
Результати навчання в групі
Учні, яким вдалося бути членом колективу тривалий час:
беруть активну участь у навчальному процесі;
добре спілкуються і працюють разом з іншими людьми;
цінують різні здібності та поважають індивідуальність оточуючих;
відповідальні за свою поведінку;
вміють критично мислити і працювати;
покращують свою внутрішню рівновагу і краще вчаться. Батьки, які допомагають в цій роботі, відзначають, що: їх дітям школа стала більше подобатись;
діти гарно поводяться вдома;
фактори, що сприяють особистій гнучкості, стійкості дітей, посилюються;
їх участь у роботі оцінена іншими батьками та адміністрацією школи;
вони стали по-новому розуміти свою роль у навчанні своїх дітей.
Учителі, які тривалий час планували навчання дітей в групах і втілювали цей метод, будуть:
витрачати менше часу на підтримання дисципліни в класі;
мати більше часу для творчої роботи;
помічати, що діти пам'ятають те, чого навчилися;
отримувати задоволення від професійного спілкування з колегами;
менше нервувати;
любити свою роботу більше, ніж досі.
Дослідження вчених виявило, що організація навчально-виховного процесу в групах співробітництва сприяє підвищенню успішності молодіших школярів, вирішує багато виховних і розвивальних завдань.
Шкільний клас перетворюється із сконцентрованого на учителеві в ской центрованого на учнях (діти не тільки слухають учителя, але й працюючі разом).
Учитель перетворюється на тренера, який використовує прийом| соціально-психологічної групової роботи.
Кожний будує довготривалі стосунки з групою однокласників і відчувати себе включеним й оціненим за індивідуальний внесок у спільну справу.
Учні починають самостійно керувати класом (вирішують проблемні вибирають завдання, підтримують позитивну атмосферу, досягають угоди).
Учителі використовують різноманітні методи для того, щоб охопити всіх учнів незалежно від їх культури, здібностей, підготовки.
Учні вчаться не тільки здобувати академічні знання, а й формувати критичне мислення, вміння співпрацювати з іншими.
Індивідуальна і групова оцінка складаються зі спільної оцінки результату учителем та учнями.
Внутрішньо притаманними груповому процесу навчання є захисну фактори, що виховуються в дітях (увага до оточуючих, турбота про них] вміння поділитися з іншими, активна участь, позитивні очікування).
Список використаної літератури
1. О. В. Стребна, А. О. Соценко Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи. Харків Видавнича група «Основа» 2005.
2. О. Пометун, Л. Пироженко Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Науково-методичний посібник. Київ «А.С.К.» 2005.
3. В. П. Телячук, О. В. Лесіна Інноваційні технології в початковій школі. Харків Видавнича група «Основа» ПП «Тріада+» 2007.
4. Початкова школа. Науково-методичний журнал. № 10, 2007.
5. Початкова школа. Науково-методичний журнал. № 9, 2007.
6. Початкова школа. Науково-методичний журнал. № 8, 2007.
7. О. Пометун Енциклопедія інтерактивного навчання. Київ 2007.
8. О. Ю. Чекіна Інтегровані уроки в початковій уколі Харків Видавнича група «Основа» ПП «Тріада+» 2007.
9. Василевська М. В. Інтегровані уроки // Початкова школа. 1996
10. Власенко Т. Інтегрований урок як форма організації навчального матеріалу // Початкова школа. – 2004. - №4.
11. Іванчук М. Інтегроване навчання: сутність та виховний потенціал. – Чернівці: Рута, 2004.
12. Іванчук М. Інтегрований підхід у навчанні молодших школярів // Початкова школа – 2004. - № 9.
13. Комар О., Лобановська О., Лаптева Л. Проводимо інтегровані уроки // Початкова школа. – 1996. - № 7.
14. Лисенко Г. З досвіду проведення інтегрованих уроків // Початкова школа. – 1998. - № 8
15. Присяжнюк Н. І. Інтегровані уроки: Методичні рекомендації // Початкова школа. – 1996. - № 8
16. Яценко Т. С. Інтеграція та дезінтеграція як процес психокорекції // Педагогіка і психологія. – 1996. - № 1.
17. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. – К., 2002.
18. Баханов К. О. Інноваційні системи. Просвіта, 2000.
19. Сиротенко Г. О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Х.: Основа, 2003.
20. Освітні технології: Навчально-методичний посібник / О. М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.. / За аг. Ред.. О. М. Пєхоти. – К.: А. С. К., 2001.
Размещено на